Ja'fari jurisprudence
http://dbpedia.org/resource/Ja'fari_jurisprudence an entity of type: School
El jafarisme és una escola de jurisprudència islàmica creada a partir dels ensenyaments de Jàfar as-Sàdiq (702 - 765), el sisè imam xiïta. Es tracta de la principal escola del fiqh dins del xiisme. Es diferencia de les quatre escoles de jurisprudència sunnites en la seva dependència de l'ijtihad, l'ús de la raó per interpretar les lleis islàmiques, així com en matèria d'herència, d'impostos religiosos, de comerç, d'estatut personal i en el fet que permet el matrimoni temporal o mutʿa. Tanmateix, malgrat aquestes diferències, hi ha hagut nombroses fàtues recomanant l'acceptació del jafarisme com una escola de jurisprudència musulmana acceptable pels organismes religiosos sunnites.
rdf:langString
Dža'farovský mazhab je jedna z právních škol islámu. Jeho původci, Dža'faru as-Sádiqovi (zemřel 720) přičítají šíité vytvoření svého právního systému. Šíitská právní tradice se opírá o autoritu imámů. Učení této školy připouští porušení (kitmán) či zapření (taqíja) zásad víry v nouzi, zvláště v ohrožení života.
rdf:langString
Ĝafarismo estas jurisprudenca skolo de islamo kreata surbaze de la instruoj de (702 - 765) , la sesa imamo de la ŝijaistoj. Ĝi temas pri la ĉefa skolo de la fikho ene de la ŝijaismo. Ĝi malsamas el la kvar skoloj de sunaa jurisprudenco pro uzado de la racio por interpretado de islamaj leĝoj kaj ankaŭ pri aferoj je heredo, religiaj impostoj, komerco portempa geedziĝo, ktp. Malgraŭ pluraj diferencoj, pluraj islamaj erudiciuloj petis la akcepton de ĝafarismo kiel jurisprudenca skolo agnoskta de la sunaaj religiaj organismoj.
rdf:langString
ジャアファル法学派（ジャアファルほうがくは）はシーア派におけるフィクフつまりイスラーム法学の学派（マズハブ）の一つ。シーア派の多数派を占める。学派名は6代目イマームのジャアファル・サーディクに由来する。十二イマーム派がこの学派を信奉している。 相続、宗教的な税金、商取引、個人の地位、一時的な結婚つまりニカー・ムトアの許可、それにイジュティハードを信頼する点でスンナ派の4大法学派との違いがみられる。1959年には、アズハル大学（スンナ派の最高教育機関）によって、スンナ派の4つの法学派と並び、5番目の学派としての地位を与えられている。
rdf:langString
De jafari (Arabisch: جعفرية, ǧaʿfarīya) of ook wel de jaafari, de ithna ashri, de twaalvers of de imamieten, is de belangrijkste en grootste religieuze stroming binnen het sjiisme; circa 8 tot 10% van alle moslims volgen deze stroming. Deze ideologische stroming speelt tevens een grote rol in onder andere Irak, Iran en Libanon.
rdf:langString
Szkoła dżafarycka, Jurysprudencja dżafarycka, Dżafarycki fikh (arab. الجعفريون) – szkoła prawa islamskiego, której zasad przestrzegają szyici: wszyscy imamici, część ismailitów i niektórzy zajdyci. Nazwa szkoły wywodzi się od Dżafara as-Sadika, szóstego imama szyickiego który skodyfikował jej prawa i zasady. Szkoła różni się od czterech sunnickich mazhabów w sprawach polegania na idżtihadzie, dziedziczenia, podatków religijnych, handlu i w innych dziedzinach życia codziennego. Pod względem gałęzi prawa imamici dzielą się na usulitów i achbarytów.
rdf:langString
Ja'fari är den största av de shiitiska rättsskolorna (madhāhib). Liksom de andra namngavs skolan efter sin grundare, i detta fall shiaimamen Ja'far as-Sadiq (död 765). Ja'fari är en av de åtta rättsskolor vars giltighet erkänns i Ammanbudskapet. Vissa sunnimuslimer anser att imamiternas rättsskola Ja'fari är en femte ortodox skola. Sedan 1979 har den ja'faritiska rättsskolan varit fundamentet för rättssystemet i Iran.
rdf:langString
賈法里派是伊斯兰教早期的九大教法学派之一，是什叶派十二伊玛目系统的教法学派，七伊玛目系统的尼扎里派也遵循这个教法学。创始人贾法尔·萨迪克，系阿里的重孙，什叶派第六代伊玛目，著名教法学家。他曾在麦地那设帐讲学，后来分别成为哈乃斐学派、马立克学派创始人的艾卜·哈尼法·努尔曼和马立克皆就学其门下。该派不排斥创制。
rdf:langString
الجعفريون، أو المذهب الجعفري هو ليس إلا تعبير اخر عن المذهب الشيعي الإثني عشري الذي يقوم على الاعتقاد بأن خلافة النبي محمد تكون للإمام علي بن أبي طالب وأحد عشر إمّاما من ذريته من بعده، ومن هنا كان اشتقاق تعبير المذهب الجعفري الذي يعود إلى الامام جعفر الصادق وهو الإمام السادس من الاثنى عشر المعصومين لأنه عاش المرحلة الانتقالية بين الدولتين الأموية والعباسية، مما أتاح له نشر عقائد وفقه الإسلامي وتربية عدد كبير من العلماء الفقهاء والمفسرين والمتكلمين. ينقسم الشيعة الإمامية الاثنا عشرية بين فرقتين وهم الأصولية والإخبارية وهما لا يختلفان في عقيدتهما بشيء سوى بسعة الأخذ بالأخبار وضيقه.
rdf:langString
Als Dschaʿfarīya (arabisch الجعفرية, DMG al-Ǧaʿfarīya) bezeichnet man die von den Zwölferschiiten befolgte Lehrrichtung im Bereich des Fiqh. Sie wird auf den sechsten schiitischen Imam Dschaʿfar as-Sādiq (gest. 765) zurückgeführt. Ihre Anhänger nennen sich Dschafariten. Zu den bekanntesten Besonderheiten des dschaʿfaritischen Madhhab gehört die Erlaubnis der Mutʿa-Ehe und das Verbot des Streichens über die Schuhe.
rdf:langString
Jaʿfarī jurisprudence (Arabic: الفقه الجعفري; also called Jafarite in English), Jaʿfarī school or Jaʿfarī fiqh, is the school of jurisprudence (fiqh) in Twelver and Ismaili (including Nizari) Shia Islam, named after the sixth Imam, Ja'far al-Sadiq. In Iran, Jaʽfari jurisprudence is enshrined in the constitution.
rdf:langString
Mazhab Ja'fari terbagi pada dua aliran, yakni Akhabari (ahli hadis yang tidak mau menggunakan rasio), dan aliran Ushuli yang melakukan upaya penggalian hukum dengan menggunakan rasio. Sumber Mazhab Ja'fari adalah al-Qur'an, Hadis, Ijma, dan akal. Namun, menurut Mazhab ini pemegangan al-Quran sebagai sumber utama tidak serta merta menelannya secara kebahasaan, tatpi dengan maknanya juga yang nantinya akan diserahkan kepada Imam-Imam. Maka disini mereka menyebutkan bahwa Imam-Imam ini adalah al-Quran al-Natiq dan mushaf al-Quran adalah al-Qur'an al-Samit.
rdf:langString
Il Jafarismo (in arabo: ﺟﻌﻔﺮﻳـة, Jaʿfariyya), o anche Ja'farismo, ossia la Scuola giuridica Jaʿfarī, è un madhhab islamico che deriva il suo nome dal nome del 6º Imam sciita Jaʿfar al-Ṣādiq, discendente di Maometto attraverso il nipote del Profeta, al-Ḥusayn b. ʿAlī, considerato il sesto Imam dalla Shīʿa.
rdf:langString
L'école juridique (madhhab) chiite dit Ja'fariya (aussi appelée école des Ahl al-bayt) est la première école islamique apparue d'interprétation de fiqh du Coran d'inspiration chiite (contrairement aux quatre grandes écoles sunnites, avec lesquelles elle ne présente cependant pas de différences majeures). Elle a été fondée par Ja'far al-Sâdiq (702-765) descendant direct du Prophète et sixième chiite duodécimain.
rdf:langString
Джафарійський мазгаб, Джафарити (араб. جعفرية) — послідовники джафарійської (імамітської) релігійно-правової школи, названої за іменем шостого імама шиїтів-імамітів Джафара ас-Садика. Джафарійський мазгаб визнаний суннітами поряд з чотирма суннітськими — ханафітським, шафіїтським, ханбалітським і малікітським. У XVIII ст. джафарити отримали окреме місце для молитви (макам) за огорожею Кааби нарівні з послідовниками суннітських шкіл. Сьогодні джафарійського мазгабу дотримуються всі шиїти-імаміти Основні відмінності джафаритів від послідовників сунітських мазгабів:
rdf:langString
Джафари́тский мазхáб — школа исламского права (фикха), которой следуют шииты-двунадесятники и исмаилиты-низариты. Основатель джафаритского толка — имам Джафар ибн Мухаммад ас-Садик, почитаемый шиитами как шестой непорочный имам.
rdf:langString
rdf:langString
Ja'fari jurisprudence
rdf:langString
الجعفريون
rdf:langString
Jafarisme
rdf:langString
Dža'farovský mazhab
rdf:langString
Dschaʿfarīya
rdf:langString
Ĝafarismo
rdf:langString
Mazhab Ja'fari
rdf:langString
Jafarismo
rdf:langString
Jafarisme
rdf:langString
ジャアファル法学派
rdf:langString
Jafari (sjiisme)
rdf:langString
Szkoła dżafarycka
rdf:langString
Джафаритский мазхаб
rdf:langString
Ja'fari
rdf:langString
賈法里派
rdf:langString
Джафарійський мазгаб
xsd:integer
3326208
xsd:integer
1112350956
rdf:langString
El jafarisme és una escola de jurisprudència islàmica creada a partir dels ensenyaments de Jàfar as-Sàdiq (702 - 765), el sisè imam xiïta. Es tracta de la principal escola del fiqh dins del xiisme. Es diferencia de les quatre escoles de jurisprudència sunnites en la seva dependència de l'ijtihad, l'ús de la raó per interpretar les lleis islàmiques, així com en matèria d'herència, d'impostos religiosos, de comerç, d'estatut personal i en el fet que permet el matrimoni temporal o mutʿa. Tanmateix, malgrat aquestes diferències, hi ha hagut nombroses fàtues recomanant l'acceptació del jafarisme com una escola de jurisprudència musulmana acceptable pels organismes religiosos sunnites.
rdf:langString
Dža'farovský mazhab je jedna z právních škol islámu. Jeho původci, Dža'faru as-Sádiqovi (zemřel 720) přičítají šíité vytvoření svého právního systému. Šíitská právní tradice se opírá o autoritu imámů. Učení této školy připouští porušení (kitmán) či zapření (taqíja) zásad víry v nouzi, zvláště v ohrožení života.
rdf:langString
الجعفريون، أو المذهب الجعفري هو ليس إلا تعبير اخر عن المذهب الشيعي الإثني عشري الذي يقوم على الاعتقاد بأن خلافة النبي محمد تكون للإمام علي بن أبي طالب وأحد عشر إمّاما من ذريته من بعده، ومن هنا كان اشتقاق تعبير المذهب الجعفري الذي يعود إلى الامام جعفر الصادق وهو الإمام السادس من الاثنى عشر المعصومين لأنه عاش المرحلة الانتقالية بين الدولتين الأموية والعباسية، مما أتاح له نشر عقائد وفقه الإسلامي وتربية عدد كبير من العلماء الفقهاء والمفسرين والمتكلمين. ينقسم الشيعة الإمامية الاثنا عشرية بين فرقتين وهم الأصولية والإخبارية وهما لا يختلفان في عقيدتهما بشيء سوى بسعة الأخذ بالأخبار وضيقه. في عام 1959 أصدر محمود شلتوت، شيخ الأزهر، فتوى تعترف بالفقه الجعفري كمذهب خامس في الشريعة الإسلامية، إلى جانب المذاهب السنيّة الأربعة. وفي عام 2004، أكّدت رسالة عمّان من جديد على صلاحية المذاهب الفقهية الثمانية بما في ذلك المذهب الجعفري. وفي العصر الحديث، حدد رئيس وزراء السودان السابق الصادق المهدي مدارس الفقه الإسلامي المعترف بها على أنها ثمانية، وكان المذهب الجعفري أحدها.
rdf:langString
Ĝafarismo estas jurisprudenca skolo de islamo kreata surbaze de la instruoj de (702 - 765) , la sesa imamo de la ŝijaistoj. Ĝi temas pri la ĉefa skolo de la fikho ene de la ŝijaismo. Ĝi malsamas el la kvar skoloj de sunaa jurisprudenco pro uzado de la racio por interpretado de islamaj leĝoj kaj ankaŭ pri aferoj je heredo, religiaj impostoj, komerco portempa geedziĝo, ktp. Malgraŭ pluraj diferencoj, pluraj islamaj erudiciuloj petis la akcepton de ĝafarismo kiel jurisprudenca skolo agnoskta de la sunaaj religiaj organismoj.
rdf:langString
Als Dschaʿfarīya (arabisch الجعفرية, DMG al-Ǧaʿfarīya) bezeichnet man die von den Zwölferschiiten befolgte Lehrrichtung im Bereich des Fiqh. Sie wird auf den sechsten schiitischen Imam Dschaʿfar as-Sādiq (gest. 765) zurückgeführt. Ihre Anhänger nennen sich Dschafariten. Zu den bekanntesten Besonderheiten des dschaʿfaritischen Madhhab gehört die Erlaubnis der Mutʿa-Ehe und das Verbot des Streichens über die Schuhe. Die dschaʿfaritische Rechtsschule wurde zwar 1959 von der al-Azhar-Universität (Kairo) und nochmals in der Botschaft aus Amman (2004) genauso anerkannt wie die vier traditionellen sunnitischen Rechtsschulen, aber weite Teile der Sunniten erkennen die Autorität der Rechtsschule bis heute nicht an. In der Fatwa von al-Azhar heißt es: „1) Islam does not require a Muslim to follow a particular Madh’hab (school of thought). Rather, we say: every Muslim has the right to follow one of the schools of thought which has been correctly narrated and its verdicts have been compiled in its books. And, everyone who is following such Madhahib (schools of thought) can transfer to another school, and there shall be no crime on him for doing so.2)The Ja’fari school of thought, which is also known as “al-Shi’a al-Imamiyyah al-Ithna Ashariyyah” (i.e., The Twelver Imami Shi’ites) is a school of thought that is religiously correct to follow in worship as are other Sunni schools of thought.“ Die neuzeitliche Strömung der Wahhabiten, welche als Sondergruppe die Rechtsschule der Hanbaliya vereinnahmt haben, lehnen den Glauben ihrer Anhänger (wie auch alle anderen Formen des schiitischen Islams) sogar als nicht orthodox ab.
rdf:langString
Jaʿfarī jurisprudence (Arabic: الفقه الجعفري; also called Jafarite in English), Jaʿfarī school or Jaʿfarī fiqh, is the school of jurisprudence (fiqh) in Twelver and Ismaili (including Nizari) Shia Islam, named after the sixth Imam, Ja'far al-Sadiq. In Iran, Jaʽfari jurisprudence is enshrined in the constitution. It differs from the predominant madhhabs of Sunni jurisprudence in its reliance on ijtihad, as well as on matters of inheritance, religious taxes, commerce, personal status, and the allowing of temporary marriage or mutʿa. Since 1959, Jaʿfari jurisprudence has been afforded the status of "fifth school" along with the four Sunni schools by Azhar University. In addition, it is one of the eight recognized madhhabs listed in the Amman Message of 2004 by the Jordanian monarch, and since endorsed by Sadiq al-Mahdi, former Prime Minister of Sudan.
rdf:langString
L'école juridique (madhhab) chiite dit Ja'fariya (aussi appelée école des Ahl al-bayt) est la première école islamique apparue d'interprétation de fiqh du Coran d'inspiration chiite (contrairement aux quatre grandes écoles sunnites, avec lesquelles elle ne présente cependant pas de différences majeures). Elle a été fondée par Ja'far al-Sâdiq (702-765) descendant direct du Prophète et sixième chiite duodécimain. L'Imam Sâdiq était réputé pour sa connaissance et sa science vaste et profonde en théologie et en hadith, au point que certains nomment la confession chiite, la confession ja'farî (persan : مذهب جعفری) (Cela est appelé également le fiqh ja'fari). Elle est imposée comme religion d'État en Iran lors de la prise de pouvoir des Séfévides aux XVIe et XVIIe siècles, puis abolie sous la dynastie Pahlavi pour ensuite être rétablie par la révolution islamique de 1979. Elle compte un grand nombre d'adeptes surtout en Iran, Irak, Azerbaïdjan. On retrouve également une très grosse minorité au Liban, en Afghanistan, au Pakistan, en Inde, et en Asie du Sud-Est.
rdf:langString
Mazhab Ja'fari terbagi pada dua aliran, yakni Akhabari (ahli hadis yang tidak mau menggunakan rasio), dan aliran Ushuli yang melakukan upaya penggalian hukum dengan menggunakan rasio. Sumber Mazhab Ja'fari adalah al-Qur'an, Hadis, Ijma, dan akal. Namun, menurut Mazhab ini pemegangan al-Quran sebagai sumber utama tidak serta merta menelannya secara kebahasaan, tatpi dengan maknanya juga yang nantinya akan diserahkan kepada Imam-Imam. Maka disini mereka menyebutkan bahwa Imam-Imam ini adalah al-Quran al-Natiq dan mushaf al-Quran adalah al-Qur'an al-Samit. Sunnah atau Hadis merupakan sumber kedua dari Mazhab ini, namun berbeda dengan Mazhab Ahl Sunnah wa al Jamaah, dalam hal ini Mazhab Ja'fari berpendapat bahwa Sunnah dimaksudkan adalah segala sesuatu yang turun dalam bentuk perkataan, perbuatan maupun ketetapan dari Nabi dan Imam yang di Ma'sum. Ijma merupakan sumber hukum yang ketiga dari Mazhab ini. Dalam hal ini mereka para pengikut Mazhab Ja'fari menganggap bahwa Ijma hanyalah manifestasi dari hadis. Bukan hanya tu, mereka juga hanya menganggap Ijma yang ada pada zaman Nabi dan para Imam, selain itu (atau saat ini, sebelum atau sesudahnya) mereka tidak menganggapnya sebagai Ijma. Sumber hukum yang terakhir adalah akal. Namun, meskipun mereka menganggap akal sebagai sumber hukum yang ke empat, akan tetapi mereka tidak meyakini qiyas dan istihsan. Mazhab ini bersifat haram bagi penganut Sunni karna arahnya yang lebih ke Syiah. Salah satu produk yang dikenal sampai sekarang dari produk Mazhab Ja'fari adalah Nikah Mut'ah atau nikah kontrak.
rdf:langString
ジャアファル法学派（ジャアファルほうがくは）はシーア派におけるフィクフつまりイスラーム法学の学派（マズハブ）の一つ。シーア派の多数派を占める。学派名は6代目イマームのジャアファル・サーディクに由来する。十二イマーム派がこの学派を信奉している。 相続、宗教的な税金、商取引、個人の地位、一時的な結婚つまりニカー・ムトアの許可、それにイジュティハードを信頼する点でスンナ派の4大法学派との違いがみられる。1959年には、アズハル大学（スンナ派の最高教育機関）によって、スンナ派の4つの法学派と並び、5番目の学派としての地位を与えられている。
rdf:langString
Il Jafarismo (in arabo: ﺟﻌﻔﺮﻳـة, Jaʿfariyya), o anche Ja'farismo, ossia la Scuola giuridica Jaʿfarī, è un madhhab islamico che deriva il suo nome dal nome del 6º Imam sciita Jaʿfar al-Ṣādiq, discendente di Maometto attraverso il nipote del Profeta, al-Ḥusayn b. ʿAlī, considerato il sesto Imam dalla Shīʿa. La scuola giurisprudenziale è seguita dai duodecimani (o imamiti), dagli alevi e dall'ismailismo, come pure da una minoranza di zayditi, che tuttavia preferiscono far riferimento più che altro al Corpus iuris di Zayd b. ʿAlī, anch'egli discendente del Profeta e d'altronde strettamente imparentato con Jaʿfar al-Ṣādiq. La scuola - ricca di tradizioni "familiari" riferibili al Profeta dell'Islam e ai suoi discendenti - differisce dalle quattro scuole giuridiche sunnite (cinque, se si comprende lo zahirismo) e dà grande risalto all'opera di ijtihad dei suoi dotti, differenziandosi su materie quali il diritto ereditario, l'individuazione delle tasse religiose, il diritto commerciale, lo e sul diritto matrimoniale, riconoscendo piena validità al "matrimonio a termine" (mut'a) Tuttavia, malgrado tali divergenze, esistono numerose fatāwā in cui il Jafarismo viene accettato come islamicamente legittimo dalle autorità religiose sunnite. Questo accadde tra l'altro nel 2004 con il cosiddetto Messaggio di Amman e, alla fine degli anni cinquanta, con la fatwā emessa dal Grande Imam di al-Azhar Mahmud Shaltut.In età moderna, l'antico Primo ministro del Sudan Sadiq al-Mahdi ha affermato che le scuole giuridiche musulmane sarebbero otto e che quella giafarita è una di esse.
rdf:langString
De jafari (Arabisch: جعفرية, ǧaʿfarīya) of ook wel de jaafari, de ithna ashri, de twaalvers of de imamieten, is de belangrijkste en grootste religieuze stroming binnen het sjiisme; circa 8 tot 10% van alle moslims volgen deze stroming. Deze ideologische stroming speelt tevens een grote rol in onder andere Irak, Iran en Libanon.
rdf:langString
Szkoła dżafarycka, Jurysprudencja dżafarycka, Dżafarycki fikh (arab. الجعفريون) – szkoła prawa islamskiego, której zasad przestrzegają szyici: wszyscy imamici, część ismailitów i niektórzy zajdyci. Nazwa szkoły wywodzi się od Dżafara as-Sadika, szóstego imama szyickiego który skodyfikował jej prawa i zasady. Szkoła różni się od czterech sunnickich mazhabów w sprawach polegania na idżtihadzie, dziedziczenia, podatków religijnych, handlu i w innych dziedzinach życia codziennego. Pod względem gałęzi prawa imamici dzielą się na usulitów i achbarytów.
rdf:langString
Джафари́тский мазхáб — школа исламского права (фикха), которой следуют шииты-двунадесятники и исмаилиты-низариты. Основатель джафаритского толка — имам Джафар ибн Мухаммад ас-Садик, почитаемый шиитами как шестой непорочный имам. В связи с тем, что с точки зрения шиизма основатель джафаритской школы обладает статусом непорочности, богословы и правоведы данного толка сомневаются, насколько правомерно называть его мазхабом. Ведь с терминологической точки зрения мазхаб — школа, выработавшая определённую методологию извлечения предписаний исламского права из его первичных источников (Корана и Сунны), которая может быть верной или ошибочной. Однако, согласно общему мнению шиитских теологов и законоведов, все двенадцать Имамов безгрешны и не привносили никаких субъективных оценок в Сунну пророка Мухаммада, а сохранили её в аутентичном виде. С другой стороны, в рамках двух основных направлений в джафаритском фикхе — усулитского и ахбаритского — были выработаны слишком разные методологические подходы к выведению норм права из Корана и Сунны.
rdf:langString
Ja'fari är den största av de shiitiska rättsskolorna (madhāhib). Liksom de andra namngavs skolan efter sin grundare, i detta fall shiaimamen Ja'far as-Sadiq (död 765). Ja'fari är en av de åtta rättsskolor vars giltighet erkänns i Ammanbudskapet. Vissa sunnimuslimer anser att imamiternas rättsskola Ja'fari är en femte ortodox skola. Sedan 1979 har den ja'faritiska rättsskolan varit fundamentet för rättssystemet i Iran.
rdf:langString
賈法里派是伊斯兰教早期的九大教法学派之一，是什叶派十二伊玛目系统的教法学派，七伊玛目系统的尼扎里派也遵循这个教法学。创始人贾法尔·萨迪克，系阿里的重孙，什叶派第六代伊玛目，著名教法学家。他曾在麦地那设帐讲学，后来分别成为哈乃斐学派、马立克学派创始人的艾卜·哈尼法·努尔曼和马立克皆就学其门下。该派不排斥创制。
rdf:langString
Джафарійський мазгаб, Джафарити (араб. جعفرية) — послідовники джафарійської (імамітської) релігійно-правової школи, названої за іменем шостого імама шиїтів-імамітів Джафара ас-Садика. Джафарійський мазгаб визнаний суннітами поряд з чотирма суннітськими — ханафітським, шафіїтським, ханбалітським і малікітським. У XVIII ст. джафарити отримали окреме місце для молитви (макам) за огорожею Кааби нарівні з послідовниками суннітських шкіл. Сьогодні джафарійського мазгабу дотримуються всі шиїти-імаміти Імамітська традиція пов'язує виникнення джафарійського мазгабу з діяльністю самого Джафара ас-Садика і приписує йому низку творів (зокрема, ас-Софі), у яких він виклав засади релігійно-правового вчення, що пізніше стало основою правової системи імамітів (аль-фікх аль-джафарі). Формування джафарійського мазгабу відбувалося за тих же умов, що й формування суннітських правових шкіл. Факіхи цих шкіл не лише займалися одними питаннями, але часто й вирішували їх однаково, виробляючи подібні жанри релігійно-правової літератури. Подібно до того, як серед суннітських факіхів відбувся розподіл на «прихильників передань», що спиралися виключно на Коран і сунну, і «прихильників самостійного судження», що допускали у питаннях фікху застосування логічного висновку і особистої думки, так і серед імамітських факіхів утворились дві школи — ахбарити і усуліти. Ахбарити («традиціоналісти»), спирались виключно на передання, передане зі слів шиїтських імамів, як на єдине джерело релігійного знання і фікху. Усуліти («раціоналісти»), допускали у питаннях богослов'я і права спекулятивну аргументацію і визнавали чотири «джерела» права: Коран, суну, іджма і акл (розум). Саме останні і є представниками джафарійського мазгабу. Подібно до того, як у суннітському ісламі сунна, зафіксована з часом у збірниках хадисів, стала одним із джерел ісламського віровчення і суннітського права, так і в шиїтському ісламі, зібрання передань (ахбар) зі слів імамів набуло статусу одного з чотирьох джерел права. Значення цих передань особливо зросло після «зникнення» останнього шиїтського імама, коли передання стали основним доказом законності прийнятих правових рішень. Першим і найповнішим авторитетним зведенням шиїтських передань вважається праця великого імамітського богослова і факіха, «обновителя» (муджаддід) імамітського ісламу Аль-Куліні, що називалася «Аль-Кафі», в якому зібрано і систематизовано понад 16 тисяч передань. З часом Аль-Кафі була визнана імамітами однією з чотирьох книг, чи «джерел» джафарійського мазгабу. Другим «джерелом» була визнана праця імамітського факіха із Хорасану Ібн Бабуї ас-Садука, в якій містилося 9 тис. передань. Ще двома «джерлами» джафарійського мазгабу були визнані збірники передань ат-Тахзіб (понад 13 тис.) і аль-Істібсар (понад 5,5 тис.) великого знавця джафарійського і сунітського права Аш-Шайха ат-Тусі. Важливий етап у розвитку джафарійського мазгабу в стосунках між ахбаритами і усулітами припав на період монгольського завоювання і був пов'язаний з застосуванням імамітськими факіхами принципу іджтихаду. Одним із перших став застосовувати цей принцип для винесення рішень Ібн аль-Мутаххар († 1325 р.). Він виявився першим імамітом, що розглядав іджтихад як прерогативу, що робило муджтахідів заступниками імамів. Боротьба між ахбаритами та усулітами тривала декілька століть. Вже у XIX ст. в Ірані переважали усуліти. Основні відмінності джафаритів від послідовників сунітських мазгабів:
* джафарити заперечують кияс;
* в сунні визнають лише ті хадиси, що передані імамітськими імамами;
* джафарити-усуліти вважають «врата іджтихаду» відкритими Останнє сприяло розвитку методології джафарійського мазгабу, дозволяло швидко реагувати на події у світі, що змінюються. Особливостями джафарійського мазгабу є також допустимість тимчасового шлюбу (мута) і «благорозумного приховування віри» (такія)
xsd:nonNegativeInteger
10418
