Internal structure of Earth
http://dbpedia.org/resource/Internal_structure_of_Earth an entity of type: Thing
Stratifikace Země je označení pro geologické členění Země, které vychází z rozdílných vlastností zemských částí a jejich chemických a fyzikálních vlastností.
rdf:langString
تتكون البنية الداخلية للأرض من طبقات هيكلية كروية تشبه أجزاء البيضة. ويمكن التعرف على هذه الطبقات إما من خلال الخصائص الكيميائية أو خصائص التسيل الخاصة بها. تحتوي الأرض على قشرة خارجية من السيليكات الصلبة وغطاء كثير المسام ولب خارجي سائل أقل مسامية من الغطاء ولب داخلي صلب. يعتمد الإدراك العلمي للبنية الداخلية للأرض على الملاحظات الطوبوغرافية وقياس الأعماق للصخور في البروز، وهي عينات تم إحضارها إلى السطح من أعماق كبيرة بسبب الأنشطة البركانية، وتحليل الموجات الزلزالية التي تمر عبر الأرض، بالإضافة إلى قياسات حقل الجاذبية للأرض وتجارب الأجسام البلورية الصلبة عند مستويات الضغط ودرجات الحرارة الخاصة بالعمق الداخلي للأرض.
rdf:langString
지구의 내부 구조, 고체 지구 구조 또는 간단히 지구 구조는 지구 대기와 수권을 제외한 고체 지구를 세분화하는 동심원 구형 층을 의미한다. 마치 양파와 같은 구면 껍질들로 계층화되어 있다. 이러한 계층들은 화학적, 성질로 정의되며 외부 규산염 고체 지각, 고점도 무력권 및 고체 맨틀, 액체 형태로 움직이면서 지구의 자기장을 생성하는 외핵 및 단단한 내핵으로 구성된다. 지구의 내부 구조는 지형 및 수심 측정, 노두의 암석 관찰, 화산 또는 화산 활동에 의해 더 깊은 곳에서 표면으로 이동된 샘플, 지구를 통과하는 지진파 분석, 지구의 중력과 자기장, 그리고 지구의 깊은 내부의 특징적인 압력과 온도에서의 결정질 고체 실험에 의해 과학적으로 설명된다.
rdf:langString
地球の構造では、主に地球内部の組成構造について説明する。 地球の内部は、球状の層が幾重にも積み重なった構造となっている。外側はケイ酸塩の固体からなる地殻。その下が、高い粘性を持つアセノスフェアとマントル、続いてマントルより粘性がはるかに低い液体の外核、そして中心部は固体で内核と呼ばれる。 地球の内部構造の科学的理解は、地形および海底の観測をはじめ、露頭の岩石の観察、火山や火山活動により大深部から地表に出てきたマグマなどのサンプル、地球を通過する地震波の分析、 地球の重力および磁場の測定、地球内深部に固有の圧力と温度における結晶性固体の実験など、さまざまな研究に基づいている。
rdf:langString
地球的结构同其他类地行星相似，是层状的，它們可以藉由化学和流变学特性區分。地球拥有一層富含硅的地壳、一層熔融狀的地幔、一層液体的外核和一个固体的内核。这些对地球内部结构的认识来源自物理学证据和一些推断，这些证据包括火山喷出的物质和地震波。
rdf:langString
L'estructura interna de la Terra comprèn diversos embolcalls successius, dels quals els principals són l'escorça terrestre, el mantell i el nucli (format pel nucli intern i l'extern). Aquesta representació està molt simplificada, ja que aquests embolcalls poden presentar subdivisions.
rdf:langString
Der innere Aufbau der Erde, den vor allem die Geophysik untersucht, besteht idealisiert betrachtet aus konzentrischen Kugelschalen, deren Material jeweils eine deutlich unterschiedliche Dichte hat. Die Kugelschale mit der geringsten Dichte liegt am weitesten außen und wird als Erdkruste bezeichnet. Die Kugelschale mit der größten Dichte, eigentlich eine Vollkugel, liegt im Zentrum des Erdkörpers und wird Erdkern genannt. Im Schwerefeld sind die Grenzflächen dieser Schalen leicht abgeplattet.
rdf:langString
La interna strukturo de la Tero estas komponita de tavoloj ordigitaj en sferoformaj krustoj: nome ekstera silikata solida krusto, tre viskozaj astenosfero kaj mantelo, likva ekstera kerno kiu estas multe malpli viskoza ol la mantelo, kaj solida interna kerno. Scienca kompreno de la interna strukturo de la Tero estas bazita sur observoj de topografio kaj batimetrio, observoj de rokaro en malfermejoj, specimenoj alportitaj al la surfaco el pli grandaj profundoj fare de vulkanoj aŭ de ia vulkana aktiveco, analizo de sismaj ondoj kiuj pasas tra la Tero, mezuroj de la gravitaj kaj magnetaj kampoj de la Tero, kaj eksperimentoj el kristalaj solidoj je premoj kaj temperaturoj karakteraj de la profunda interno de la Tero.
rdf:langString
The internal structure of Earth is the solid portion of the Earth, excluding its atmosphere and hydrosphere. The structure consists of an outer silicate solid crust, a highly viscous asthenosphere and solid mantle, a liquid outer core whose flow generates the Earth's magnetic field, and a solid inner core.
rdf:langString
Lurraren barne egitura edo geosfera, lur planetaren barnealdeko geruza sortak osatzen du. Beste planeta telurikoak bezala (bolumena nagusiki materia harritsuz okupatua duten planetak), gero eta dentsitate handiagoko geruzatan banatua dago. Lurrak silikato solidifikatuzko kanpo geruza dauka, mantu lirdingatsu bat, eta nukleo bat beste bi geruzekin, kanpoko geruza likido bat, mantua baino askoz jariakorragoa, eta barneko geruza solido bat. Geruza hauek konposaketa kimiko ezberdina dute eta izaera geologiko ezberdina. Euren izatea uhin sismikoen bitartez iker daiteke, eta baita hainbat neurketagrabitazionalekin ere. Azala osatzen duten arroka askoren adina 100 milioi urte baino baxuagokoa da, asko periodo kretazikoan sortu baitziren. Hala ere, ezagutzen diren mineral formazio zaharrenak 4 400
rdf:langString
La estructura de la Tierra está formada por capas esféricas concéntricas: una corteza sólida de silicatos exterior, una astenosfera y un manto altamente viscosos, un núcleo externo líquido que es mucho menos viscoso que el manto y un núcleo interno sólido. La comprensión científica de la estructura interna de la Tierra se basa en observaciones de topografía y batimetría, observaciones de rocas en afloramientos, muestras llevadas a la superficie desde mayores profundidades por volcanes o actividad volcánica, análisis de las ondas sísmicas que pasan por la Tierra, mediciones de campos gravitacionales y magnéticos de la Tierra, y experimentos con sólidos cristalinos a presiones y temperaturas características del interior profundo de la Tierra.
rdf:langString
Struktur Bumi terbagi dalam beberapa lapisan, seperti sebuah bawang. Bumi secara umum terdiri dari beberapa lapisan yaitu bagian paling atas disebut litosfer (bahasa Inggris: crust), lapisan bawah adalah astenosfer atau mantel dan yang paling bawah adalah inti bumi. Bagian dalam dari bumi, dapat diketahui dengan mempelajari sifat-sifat fisika bumi, yaitu dengan metode geofisika, terutama dari kecepatan rambatan getaran atau gelombang seismik, sifat kemagnetannya dan gaya berat serta data panas bumi. Dari data tersebut dapat diketahui bahwa bagian dalam bumi tersusun dari material yang berbeda-beda mulai dari permukaan bumi sampai ke inti bumi. Dengan metode geofisika tersebut, juga diketahui bahwa berat jenis bumi keseluruhan adalah sekitar 5,54. Kerak bumi sendiri yang merupakan lapisan t
rdf:langString
La structure interne de la Terre désigne la répartition de l'intérieur de la Terre en enveloppes emboîtées : principalement la croûte terrestre, le manteau et le noyau, selon le modèle géologique actuel, qui s'efforce de décrire leurs propriétés et leurs comportements au cours des temps géologiques. Ces couches sont délimitées par des discontinuités, repérables grâce à la sismologie. Celle-ci a permis de déterminer l'état de la matière à des profondeurs inaccessibles.
rdf:langString
La Terra non ha una struttura omogenea: la densità della crosta terrestre è di circa 2,7-2,8 g/cm3 e quella media del pianeta è di 5,52 g/cm3: dunque l'interno della Terra deve avere una densità ben maggiore dell'involucro esterno.
rdf:langString
De opbouw van de Aarde komt overeen met die van andere terrestrische planeten. Omdat de Aarde makkelijker te bestuderen valt dan andere terrestrische planeten, wordt de indeling van de Aarde in de planetologie als standaard gebruikt, waar andere planeten mee vergeleken worden. De Aarde wordt ingedeeld in "sferen", die onafhankelijk van elkaar te bestuderen zijn, maar ook onderling in interactie staan. Als geheel kan de Aarde daarom ook als één systeem worden gezien, het "systeem Aarde".
rdf:langString
A estrutura interna da Terra é constituída por três camadas:
* crosta terrestre - camada superficial sólida que envolve a Terra. Tem, em média, de 30 a 40 km de espessura, mas pode ser bem mais fina ou chegar a até 80km. Possui duas partes: forma de relevo (superficial) e estruturas geológicas (interna).
* Manto - camada viscosa logo abaixo da crosta. É formada por vários tipos de rochas siliciosas ricas em ferro e magnésio, que, devido às altas temperaturas, encontram-se em um estado complexo que mistura materiais fundidos e sólidos e recebe o nome de magma. Vai até os 2900 km de profundidade. É também dividido por duas camadas: O Manto Superior e o Manto Inferior.
* Núcleo - é a parte central do planeta. É formado por metais como ferro e níquel em altíssimas temperaturas. Possui duas
rdf:langString
Земля имеет приближенную форму шара (экваториальный диаметр — 12 754 км, а полярный — около 12 711 км) и состоит из нескольких оболочек, выделенных по химическим или реологическим свойствам. В центре расположено внутреннее ядро с радиусом около 1250 км, которое в основном состоит из железа и никеля. Далее идёт внешнее ядро (состоящее в основном из железа) с толщиной около 2200 км. Над ним лежат 2900 км вязкой мантии, состоящей из силикатов и оксидов, а ещё выше — довольно тонкая твёрдая кора. Она тоже состоит из силикатов и оксидов, но обогащена элементами, которые не встречаются в мантийных породах. Представления о внутреннем строении Земли основываются на топографических, батиметрических и гравиметрических данных, наблюдениях горных пород в обнажениях, образцах, поднятых на поверхность с
rdf:langString
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний — близько 6355,5 км, середній — 6371 км) і складається з декількох оболонок.Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями. В центрі розташоване ядро Землі з радіусом близько 1250 км, яке в основному складається із заліза та нікелю.Далі йде рідка частина ядра Землі (яка складається в основному з заліза) з товщиною 2900
rdf:langString
rdf:langString
بنية الأرض
rdf:langString
Estructura interna de la Terra
rdf:langString
Stratifikace Země
rdf:langString
Innerer Aufbau der Erde
rdf:langString
Terstrukturo
rdf:langString
Estructura de la Tierra
rdf:langString
Lurraren egitura
rdf:langString
Struktur Bumi
rdf:langString
Structure interne de la Terre
rdf:langString
Internal structure of Earth
rdf:langString
Struttura interna della Terra
rdf:langString
지구의 구조
rdf:langString
地球の構造
rdf:langString
Opbouw van de Aarde
rdf:langString
Estrutura interna da Terra
rdf:langString
Строение Земли
rdf:langString
Будова Землі
rdf:langString
地球構造
xsd:integer
1417149
xsd:integer
1119420344
rdf:langString
August 2022
rdf:langString
Too technical, a simpler explanation is warranted
rdf:langString
Stratifikace Země je označení pro geologické členění Země, které vychází z rozdílných vlastností zemských částí a jejich chemických a fyzikálních vlastností.
rdf:langString
L'estructura interna de la Terra comprèn diversos embolcalls successius, dels quals els principals són l'escorça terrestre, el mantell i el nucli (format pel nucli intern i l'extern). Aquesta representació està molt simplificada, ja que aquests embolcalls poden presentar subdivisions. Per localitzar aquestes capes, els sismòlegs utilitzen les ones sísmiques, i el principi que quan la velocitat d'una ona sísmica canvia bruscament i de manera important, és que hi ha un canvi de medi i, per tant, de capa. Aquest mètode ha permès, per exemple, determinar l'estat de la matèria a profunditats que l'ésser humà no pot atènyer. Aquestes capes són delimitades per discontinuïtats com la de Mohorovičić, la de Gutenberg, o la de Lehmann. Per comprendre aquesta constitució, cal remuntar-se a la formació Terra, que s'ha format per acreció de meteorits i, en el moment d'aquesta formació, les diferents capes s'han establert a conseqüència de la diferent densitat dels seus constituents.
rdf:langString
تتكون البنية الداخلية للأرض من طبقات هيكلية كروية تشبه أجزاء البيضة. ويمكن التعرف على هذه الطبقات إما من خلال الخصائص الكيميائية أو خصائص التسيل الخاصة بها. تحتوي الأرض على قشرة خارجية من السيليكات الصلبة وغطاء كثير المسام ولب خارجي سائل أقل مسامية من الغطاء ولب داخلي صلب. يعتمد الإدراك العلمي للبنية الداخلية للأرض على الملاحظات الطوبوغرافية وقياس الأعماق للصخور في البروز، وهي عينات تم إحضارها إلى السطح من أعماق كبيرة بسبب الأنشطة البركانية، وتحليل الموجات الزلزالية التي تمر عبر الأرض، بالإضافة إلى قياسات حقل الجاذبية للأرض وتجارب الأجسام البلورية الصلبة عند مستويات الضغط ودرجات الحرارة الخاصة بالعمق الداخلي للأرض.
rdf:langString
Der innere Aufbau der Erde, den vor allem die Geophysik untersucht, besteht idealisiert betrachtet aus konzentrischen Kugelschalen, deren Material jeweils eine deutlich unterschiedliche Dichte hat. Die Kugelschale mit der geringsten Dichte liegt am weitesten außen und wird als Erdkruste bezeichnet. Die Kugelschale mit der größten Dichte, eigentlich eine Vollkugel, liegt im Zentrum des Erdkörpers und wird Erdkern genannt. Im Schwerefeld sind die Grenzflächen dieser Schalen leicht abgeplattet. Die Dichteschichtung im Erdkörper geht mit einer chemischen Differenzierung einher, d. h., jede Kugelschale hat eine charakteristische chemische Zusammensetzung. Der Kern hat einen Radius von etwa 3450 km und besteht hauptsächlich aus Eisen und Nickel. Daran schließt sich nach außen der 2900 km mächtige Erdmantel aus Silikaten und -oxiden mit insgesamt hohem Anteil an Eisen und Magnesium an. Die äußere Hülle des Erdkörpers wird von der relativ dünnen (ca. 5–70 km) Kruste gebildet. Diese besteht ebenfalls vorwiegend aus Silikaten und Oxiden, jedoch mit geringerem Eisen- und Magnesium-Anteil sowie einem erhöhten Anteil an Aluminium und Elementen, die im Mantelgestein „unlöslich“ sind (sogenannte inkompatible Elemente). Mit ihrem Aufbau aus silikatischer Kruste und silikatischem Mantel sowie einem Eisenkern ist die Erde der Prototyp der vier terrestrischen Planeten des inneren Sonnensystems. Neben der Einteilung der Kugelschalen nach chemischen Gesichtspunkten wird auch ein anderes Modell genutzt, das auf den rheologischen Eigenschaften des Materials im Erdkörper gründet. Dieses teilt den Erdkern in einen kristallinen inneren (Radius: 1230 km) und einen dünnflüssigen äußeren Kern (Mächtigkeit: 2200 km). Zudem unterscheidet es nicht zwischen Kruste und Mantel, sondern fasst die Kruste mit dem starren äußersten Teil des Mantels zur Lithosphäre zusammen, an die sich nach unten ein zähfließender Mantel anschließt.
rdf:langString
La interna strukturo de la Tero estas komponita de tavoloj ordigitaj en sferoformaj krustoj: nome ekstera silikata solida krusto, tre viskozaj astenosfero kaj mantelo, likva ekstera kerno kiu estas multe malpli viskoza ol la mantelo, kaj solida interna kerno. Scienca kompreno de la interna strukturo de la Tero estas bazita sur observoj de topografio kaj batimetrio, observoj de rokaro en malfermejoj, specimenoj alportitaj al la surfaco el pli grandaj profundoj fare de vulkanoj aŭ de ia vulkana aktiveco, analizo de sismaj ondoj kiuj pasas tra la Tero, mezuroj de la gravitaj kaj magnetaj kampoj de la Tero, kaj eksperimentoj el kristalaj solidoj je premoj kaj temperaturoj karakteraj de la profunda interno de la Tero. La ekstera kerno de la Tero estas likva tavolo ĉirkaŭ 2 400 km dika kaj komponita ĉefe de fero kaj nikelo kiu kuŝas sub la solida interna kerno de la Tero kaj sub ĝia mantelo. Ties ekstera limo kuŝas 2 890 km ene de la Tera surfaco.
rdf:langString
La estructura de la Tierra está formada por capas esféricas concéntricas: una corteza sólida de silicatos exterior, una astenosfera y un manto altamente viscosos, un núcleo externo líquido que es mucho menos viscoso que el manto y un núcleo interno sólido. La comprensión científica de la estructura interna de la Tierra se basa en observaciones de topografía y batimetría, observaciones de rocas en afloramientos, muestras llevadas a la superficie desde mayores profundidades por volcanes o actividad volcánica, análisis de las ondas sísmicas que pasan por la Tierra, mediciones de campos gravitacionales y magnéticos de la Tierra, y experimentos con sólidos cristalinos a presiones y temperaturas características del interior profundo de la Tierra. Hace unos doscientos setenta millones de años, existía un supercontinente llamado Pangea (que incluía todos los continentes de la tierra) que cubría un tercio de la tierra y el océano mundial Panthalassa que lo rodeaba. El colapso del supercontinente comenzó hace unos doscientos millones de años, del que finalmente surgieron los continentes actuales (Asia, África, América del Norte, América del Sur, la Antártida, Europa y Australia). Ahora, además de los siete continentes, hay cinco océanos (Océano Pacífico, Océano Atlántico, Océano Índico, Océano Antártico y Océano Ártico) en la Tierra. Los efectos en la superficie de la Tierra de este proceso o accidentes geográficos suelen formarse en millones de años.
rdf:langString
Lurraren barne egitura edo geosfera, lur planetaren barnealdeko geruza sortak osatzen du. Beste planeta telurikoak bezala (bolumena nagusiki materia harritsuz okupatua duten planetak), gero eta dentsitate handiagoko geruzatan banatua dago. Lurrak silikato solidifikatuzko kanpo geruza dauka, mantu lirdingatsu bat, eta nukleo bat beste bi geruzekin, kanpoko geruza likido bat, mantua baino askoz jariakorragoa, eta barneko geruza solido bat. Geruza hauek konposaketa kimiko ezberdina dute eta izaera geologiko ezberdina. Euren izatea uhin sismikoen bitartez iker daiteke, eta baita hainbat neurketagrabitazionalekin ere. Azala osatzen duten arroka askoren adina 100 milioi urte baino baxuagokoa da, asko periodo kretazikoan sortu baitziren. Hala ere, ezagutzen diren mineral formazio zaharrenak 4 400 milioi urte dituzte; horrek adierazten du orduan jadanik planetak lurrazal solidoa zuela. Lurraren barnealdeari buruz ditugun ezaguera gehienak zeharkako behaketetatik datoz. Adibidez, grabitatearen indarra neurtuz lurraren masa ondoriozta daiteke. Planetaren bolumena jakin ondoren, bere dentsitatea kalkulatu daiteke. Gainazalaren arroken masaren eta bolumenaren kalkulua, eta uraren masenak, kanpoko gainazalaren dentsitatea estimatzea ahalbidetzen dute. Izan ere, atmosferan edo gainazalean ez dagoen masa lurraren barnealdeko geruzetan dago.
rdf:langString
The internal structure of Earth is the solid portion of the Earth, excluding its atmosphere and hydrosphere. The structure consists of an outer silicate solid crust, a highly viscous asthenosphere and solid mantle, a liquid outer core whose flow generates the Earth's magnetic field, and a solid inner core. Scientific understanding of the internal structure of Earth is based on observations of topography and bathymetry, observations of rock in outcrop, samples brought to the surface from greater depths by volcanoes or volcanic activity, analysis of the seismic waves that pass through Earth, measurements of the gravitational and magnetic fields of Earth, and experiments with crystalline solids at pressures and temperatures characteristic of Earth's deep interior.
rdf:langString
La structure interne de la Terre désigne la répartition de l'intérieur de la Terre en enveloppes emboîtées : principalement la croûte terrestre, le manteau et le noyau, selon le modèle géologique actuel, qui s'efforce de décrire leurs propriétés et leurs comportements au cours des temps géologiques. Ces couches sont délimitées par des discontinuités, repérables grâce à la sismologie. Celle-ci a permis de déterminer l'état de la matière à des profondeurs inaccessibles. Cette constitution se comprend en remontant à la formation de la Terre par accrétion de planétésimaux, dont les météorites primitives, ou chondrites, constituent la mémoire. Les différentes couches se sont ensuite mises plus ou moins progressivement en place sous l'influence de divers paramètres physiques, comme la densité et la rhéologie des différentes phases constituant les matériaux premiers, ainsi que les affinités chimiques des éléments pour les diverses phases minérales, c'est-à-dire la différenciation chimique.
rdf:langString
Struktur Bumi terbagi dalam beberapa lapisan, seperti sebuah bawang. Bumi secara umum terdiri dari beberapa lapisan yaitu bagian paling atas disebut litosfer (bahasa Inggris: crust), lapisan bawah adalah astenosfer atau mantel dan yang paling bawah adalah inti bumi. Bagian dalam dari bumi, dapat diketahui dengan mempelajari sifat-sifat fisika bumi, yaitu dengan metode geofisika, terutama dari kecepatan rambatan getaran atau gelombang seismik, sifat kemagnetannya dan gaya berat serta data panas bumi. Dari data tersebut dapat diketahui bahwa bagian dalam bumi tersusun dari material yang berbeda-beda mulai dari permukaan bumi sampai ke inti bumi. Dengan metode geofisika tersebut, juga diketahui bahwa berat jenis bumi keseluruhan adalah sekitar 5,54. Kerak bumi sendiri yang merupakan lapisan terluar dan disusun oleh batu-batuan mempunyai berat jenis antara 2,5 sampai 3,0. Dari hal tersebut dapat diketahui bahwa material yang menyusun bagian dalam bumi merupakan material yang lebih berat dengan berat jenis yang lebih besar daripada, batuan yang menyusun kerak bumi.
rdf:langString
La Terra non ha una struttura omogenea: la densità della crosta terrestre è di circa 2,7-2,8 g/cm3 e quella media del pianeta è di 5,52 g/cm3: dunque l'interno della Terra deve avere una densità ben maggiore dell'involucro esterno. La struttura interna della Terra, simile ad altri pianeti terrestri, ha una disposizione a strati che possono essere definiti sia da proprietà chimiche, sia reologiche. La Terra ha una crosta esterna solida di silicati, un mantello estremamente viscoso, un nucleo esterno liquido che è molto meno viscoso del mantello, e un nucleo solido. La comprensione scientifica della struttura interna della Terra è basata sulle estrapolazioni di evidenza fisica scaturita dai primi pochi chilometri della superficie terrestre, dai campioni portati alla superficie dalle più remote profondità tramite l'attività vulcanica e dalle analisi delle onde sismiche che l'hanno attraversata.
rdf:langString
지구의 내부 구조, 고체 지구 구조 또는 간단히 지구 구조는 지구 대기와 수권을 제외한 고체 지구를 세분화하는 동심원 구형 층을 의미한다. 마치 양파와 같은 구면 껍질들로 계층화되어 있다. 이러한 계층들은 화학적, 성질로 정의되며 외부 규산염 고체 지각, 고점도 무력권 및 고체 맨틀, 액체 형태로 움직이면서 지구의 자기장을 생성하는 외핵 및 단단한 내핵으로 구성된다. 지구의 내부 구조는 지형 및 수심 측정, 노두의 암석 관찰, 화산 또는 화산 활동에 의해 더 깊은 곳에서 표면으로 이동된 샘플, 지구를 통과하는 지진파 분석, 지구의 중력과 자기장, 그리고 지구의 깊은 내부의 특징적인 압력과 온도에서의 결정질 고체 실험에 의해 과학적으로 설명된다.
rdf:langString
De opbouw van de Aarde komt overeen met die van andere terrestrische planeten. Omdat de Aarde makkelijker te bestuderen valt dan andere terrestrische planeten, wordt de indeling van de Aarde in de planetologie als standaard gebruikt, waar andere planeten mee vergeleken worden. De Aarde wordt ingedeeld in "sferen", die onafhankelijk van elkaar te bestuderen zijn, maar ook onderling in interactie staan. Als geheel kan de Aarde daarom ook als één systeem worden gezien, het "systeem Aarde". Een eerste onderverdeling is in een atmosfeer (het gasvormige omhulsel van de Aarde), een biosfeer (al het leven op Aarde), een hydrosfeer (al het vloeibare water op Aarde) en een vaste Aarde (omvattende de vaste levenloze materie, zoals gesteenten, mineralen en metalen).
rdf:langString
地球の構造では、主に地球内部の組成構造について説明する。 地球の内部は、球状の層が幾重にも積み重なった構造となっている。外側はケイ酸塩の固体からなる地殻。その下が、高い粘性を持つアセノスフェアとマントル、続いてマントルより粘性がはるかに低い液体の外核、そして中心部は固体で内核と呼ばれる。 地球の内部構造の科学的理解は、地形および海底の観測をはじめ、露頭の岩石の観察、火山や火山活動により大深部から地表に出てきたマグマなどのサンプル、地球を通過する地震波の分析、 地球の重力および磁場の測定、地球内深部に固有の圧力と温度における結晶性固体の実験など、さまざまな研究に基づいている。
rdf:langString
A estrutura interna da Terra é constituída por três camadas:
* crosta terrestre - camada superficial sólida que envolve a Terra. Tem, em média, de 30 a 40 km de espessura, mas pode ser bem mais fina ou chegar a até 80km. Possui duas partes: forma de relevo (superficial) e estruturas geológicas (interna).
* Manto - camada viscosa logo abaixo da crosta. É formada por vários tipos de rochas siliciosas ricas em ferro e magnésio, que, devido às altas temperaturas, encontram-se em um estado complexo que mistura materiais fundidos e sólidos e recebe o nome de magma. Vai até os 2900 km de profundidade. É também dividido por duas camadas: O Manto Superior e o Manto Inferior.
* Núcleo - é a parte central do planeta. É formado por metais como ferro e níquel em altíssimas temperaturas. Possui duas partes:
* Núcleo externo: Líquido – de 2900 a 5151 km.
* Núcleo interno: Sólido, devido à altíssima pressão – até 7710 km.
rdf:langString
Земля имеет приближенную форму шара (экваториальный диаметр — 12 754 км, а полярный — около 12 711 км) и состоит из нескольких оболочек, выделенных по химическим или реологическим свойствам. В центре расположено внутреннее ядро с радиусом около 1250 км, которое в основном состоит из железа и никеля. Далее идёт внешнее ядро (состоящее в основном из железа) с толщиной около 2200 км. Над ним лежат 2900 км вязкой мантии, состоящей из силикатов и оксидов, а ещё выше — довольно тонкая твёрдая кора. Она тоже состоит из силикатов и оксидов, но обогащена элементами, которые не встречаются в мантийных породах. Представления о внутреннем строении Земли основываются на топографических, батиметрических и гравиметрических данных, наблюдениях горных пород в обнажениях, образцах, поднятых на поверхность с больших глубин в результате вулканической активности, анализе сейсмических волн, которые проходят сквозь Землю, и экспериментах с кристаллическими твёрдыми телами при давлениях и температурах, характерных для глубоких недр Земли.
rdf:langString
地球的结构同其他类地行星相似，是层状的，它們可以藉由化学和流变学特性區分。地球拥有一層富含硅的地壳、一層熔融狀的地幔、一層液体的外核和一个固体的内核。这些对地球内部结构的认识来源自物理学证据和一些推断，这些证据包括火山喷出的物质和地震波。
rdf:langString
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний — близько 6355,5 км, середній — 6371 км) і складається з декількох оболонок.Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями. В центрі розташоване ядро Землі з радіусом близько 1250 км, яке в основному складається із заліза та нікелю.Далі йде рідка частина ядра Землі (яка складається в основному з заліза) з товщиною 2900 2200 км. Потім 2900 км в'язкої мантії, що складається з силікатів і оксидів, а зверху доволі тонка, тверда земна кора. Вона також складається з силікатів та оксидів, але збагачена елементами, які не зустрічаються в мантійних породах. Наукове розуміння внутрішньої будови Землі базується на спостереженнях топографії і батиметрії, спостережень гірських порід у відслоненнях, зразках піднятих на поверхню з великих глибин в результаті вулканічної активності, аналізі сейсмічних хвиль, які проходять крізь Землю, вимірюванні гравітації областей Землі та експериментах з кристалічними твердими тілами при тисках і температурах, характерних для глибоких надр Землі.1000000000000000000
xsd:nonNegativeInteger
30167
