Induced radioactivity
http://dbpedia.org/resource/Induced_radioactivity an entity of type: Consequence111410625
Als Aktivierung bezeichnet man in der Physik die Umwandlung stabiler in instabile radioaktive Stoffe (Radionuklide) durch Bestrahlung. Aktivierung ist immer eine Folge von Kernreaktionen. Grundsätzlich kann jeder Kernreaktionstyp radioaktive Produkte hinterlassen.
rdf:langString
유도방사능(induced radioactivity), 인공방사능(artificial radioactivity)은 이전의 안정된 물질 방사능을 만들기 위해 방사선을 사용하는 것이다.
rdf:langString
誘導放射能(ゆうどうほうしゃのう、induced radioactivity)とは物質に加速器や原子炉などによって放射線を照射したときに放射化によって生じる放射能のことである
rdf:langString
النشاط الإشعاعي المستحث هو نشاط إشعاعي يتم عن طريق تعريض المادة المستقرة للإشعاع لتصبح غير مستقرة وبالتالي مشعة. معظم النشاط الإشعاعي لا ينتج مواد مشعة أخرى. تم اكتشاف هذا النشاط الإشعاعي بواسطة إيرين جوليو-كوري وفردريك جوليو-كوري عام 1934. وهو نشاط إشعاعي صناعي (من صنع الإنسان).وأظهر إيرين وفردريك أنه عند قذف العناصر الأخف مثل الألومنيوم والبورون بجسيمات α، فإنه يستمر انبعاث الإشعاعات، حتى بعد إزالة مصدر α. كما أظهرا أن الإشعاع يكون بسبب الانبعاثات من الجسيمات التي تحمل شحنة كهربائية واحدة موجبة مع كتلة مساوية لكتلة الإلكترون.بعض النشاط الإشعاعي المستحث يتم إنتاجه عن طريق الإشعاع الطبيعي، ورغم ذلك فإن الإشعاع الطبيعي غير منتشر بشكل كبير في معظم الأماكن على الأرض، ومقدار النشاط الإشعاعي المستحث في مكان واحد عادة ما يكون صغيراً جداً.الظروف داخل أنواع معينة من المفاعلات النووية مع تدفق عالٍ
rdf:langString
La radiactividad inducida o radiactividad artificial se produce cuando un material estable se ha hecho radiactivo por exposición a cierta radiación. Si la energía de estas partículas tiene un valor adecuado, penetran el núcleo bombardeado y forman un nuevo núcleo que, en caso de ser inestable, se desintegra después de manera radioactiva.Fue descubierta por los esposos Frédéric Joliot-Curie e Irène Joliot-Curie, bombardeando núcleos de boro y de aluminio con partículas alfa. Observaron que las sustancias bombardeadas emitían radiaciones después de retirar el cuerpo radiactivo emisor de las partículas de bombardeo. En 1934 Fermi se encontraba en un experimento bombardeando núcleos de uranio con los neutrones recién descubiertos. En 1938, en Alemania, Lise Meitner, Otto Hahn y Fritz Strassman
rdf:langString
Induced radioactivity, also called artificial radioactivity or man-made radioactivity, is the process of using radiation to make a previously stable material radioactive. The husband and wife team of Irène Joliot-Curie and Frédéric Joliot-Curie discovered induced radioactivity in 1934, and they shared the 1935 Nobel Prize in Chemistry for this discovery. Further research originally done by Irene and Frederic Joliot-Curie has led to modern techniques to treat various types of cancers.
rdf:langString
La radioactivité induite se produit quand un corps jusque-là stable est rendu radioactif par son exposition à un rayonnement précis. La majorité de formes de radioactivité ne rend pas les autres matériaux rayonneurs. Cette radioactivité induite est découverte en 1934 par Irène Curie et F. Joliot. Le fait où même les éléments légers sont rendus radioactifs par des moyens artificiels ou induits est connu sous le nom de radioactivité artificielle.
rdf:langString
Наведённая радиоактивность — это радиоактивность веществ, возникающая под действием облучения их ионизирующим излучением, особенно нейтронами. При облучении частицами (нейтронами, протонами) стабильные ядра могут превращаться в радиоактивные ядра с различным периодом полураспада, которые продолжают излучать длительное время после прекращения облучения. Особенно сильна радиоактивность, наведённая нейтронным облучением. Это объясняется следующими свойствами этих частиц: для того, чтобы вызвать ядерную реакцию с образованием радиоактивных ядер, гамма-кванты и заряженные частицы должны иметь большую энергию (не меньше нескольких МэВ). Однако они взаимодействуют с электронными оболочками атомов намного интенсивнее, чем с ядрами, и быстро теряют при этом энергию. Кроме того, положительно заряжен
rdf:langString
Наведена радіоактивність — це радіоактивність речовин, що виникає внаслідок опромінення їх іонізуючим випромінюванням, зазвичай нейтронами. При опроміненні частинками (нейтронами, протонами, гамма-променями) стабільні ядра можуть перетворюватися на радіоактивні ядра з різним періодом напіврозпаду, які продовжують випромінювати тривалий час після припинення опромінення. Особливо сильна радіоактивність, наведена нейтронним опроміненням. Це можна пояснити наступними властивостями цих частинок: для того, щоб викликати ядерну реакцію з утворенням радіоактивних ядер, гамма-промені та заряджені частинки повинні мати велику енергію (не менш ніж кілька МеВ). Однак вони взаємодіють з електронними оболонками атомів набагато інтенсивніше, ніж з ядрами, і швидко втрачають при цьому енергію. Крім того,
rdf:langString
感生放射性（英語：Induced radioactivity）是指原本稳定的材料因为接受了特殊的辐射而产生的放射性。多数辐射不会诱导其他材料产生辐射。感生放射性是伊雷娜·约里奥-居里和弗雷德里克·约里奥-居里于1934年发现的，它也是一种人工放射性。人工放射性是较轻的元素被人为改变或通过感应而具有的放射性。 居里和约里奥发现，当硼和铝等较轻的元素受到α粒子的轰击后，即使在移走α粒子源后它们仍有持续放射性。他们证明，辐射来源于一种带一个单位正电荷的粒子，它具有和电子相同的质量。 中子活化是感生放射性的主要形式。当自由中子被原子核俘获时会形成新的同位素，这种同位素不一定稳定，它的性质取决于原来的元素。脱离原子核的中子会在几分钟内衰变，因此中子辐射只能由元素的衰变、核反应和（例如或粒子加速器中的碰撞）产生。被中子慢化剂减速的中子（即热中子）比快中子更容易被原子核俘获。 感生放射性的一种比较少见的形式是用光致蜕变去除原子核中的一个中子。在这种反应中，一个高能光子（伽马射线）带着比原子的结合能更高的能量轰击原子核，使它放出一个中子。这种反应所需能量的最小值是2MeV（对氢核），多数重核需要的能量大约是10MeV。许多光致蜕变不会产生能量足以激发感生放射性的伽马射线。用于食品辐照的同位素（钴-60和铯-137）产生的能量峰值都低于反应所需能量，因此不会使食物具有放射性。
rdf:langString
rdf:langString
نشاط إشعاعي مستحث
rdf:langString
Aktivierung (Radioaktivität)
rdf:langString
Radiactividad inducida
rdf:langString
Radioactivité induite
rdf:langString
Induced radioactivity
rdf:langString
유도방사능
rdf:langString
誘導放射能
rdf:langString
Radioatividade induzida
rdf:langString
Наведённая радиоактивность
rdf:langString
Наведена радіоактивність
rdf:langString
感生放射性
xsd:integer
3291252
xsd:integer
1123026581
rdf:langString
النشاط الإشعاعي المستحث هو نشاط إشعاعي يتم عن طريق تعريض المادة المستقرة للإشعاع لتصبح غير مستقرة وبالتالي مشعة. معظم النشاط الإشعاعي لا ينتج مواد مشعة أخرى. تم اكتشاف هذا النشاط الإشعاعي بواسطة إيرين جوليو-كوري وفردريك جوليو-كوري عام 1934. وهو نشاط إشعاعي صناعي (من صنع الإنسان).وأظهر إيرين وفردريك أنه عند قذف العناصر الأخف مثل الألومنيوم والبورون بجسيمات α، فإنه يستمر انبعاث الإشعاعات، حتى بعد إزالة مصدر α. كما أظهرا أن الإشعاع يكون بسبب الانبعاثات من الجسيمات التي تحمل شحنة كهربائية واحدة موجبة مع كتلة مساوية لكتلة الإلكترون.بعض النشاط الإشعاعي المستحث يتم إنتاجه عن طريق الإشعاع الطبيعي، ورغم ذلك فإن الإشعاع الطبيعي غير منتشر بشكل كبير في معظم الأماكن على الأرض، ومقدار النشاط الإشعاعي المستحث في مكان واحد عادة ما يكون صغيراً جداً.الظروف داخل أنواع معينة من المفاعلات النووية مع تدفق عالٍ للنيوترونات قد يسبب النشاط الإشعاعي المستحث. المكونات الموجودة في تلك المفاعلات قد تصبح مشعة بشكل كبير بسبب الإشعاع التي تتعرض له. النشاط الإشعاعي المستحث يزيد من كمية النفايات النووية التي يجب أن يتم التخلص منها، ولكنه ليس ما يقصد به التلوث الإشعاعي ما لم يكن غير متحكم فيه.
rdf:langString
Als Aktivierung bezeichnet man in der Physik die Umwandlung stabiler in instabile radioaktive Stoffe (Radionuklide) durch Bestrahlung. Aktivierung ist immer eine Folge von Kernreaktionen. Grundsätzlich kann jeder Kernreaktionstyp radioaktive Produkte hinterlassen.
rdf:langString
Induced radioactivity, also called artificial radioactivity or man-made radioactivity, is the process of using radiation to make a previously stable material radioactive. The husband and wife team of Irène Joliot-Curie and Frédéric Joliot-Curie discovered induced radioactivity in 1934, and they shared the 1935 Nobel Prize in Chemistry for this discovery. Irène Curie began her research with her parents, Marie Curie and Pierre Curie, studying the natural radioactivity found in radioactive isotopes. Irene branched off from the Curies to study turning stable isotopes into radioactive isotopes by bombarding the stable material with alpha particles (denoted α). The Joliot-Curies showed that when lighter elements, such as boron and aluminium, were bombarded with α-particles, the lighter elements continued to emit radiation even after the α−source was removed. They showed that this radiation consisted of particles carrying one unit positive charge with mass equal to that of an electron, now known as a positron. Neutron activation is the main form of induced radioactivity. It occurs when an atomic nucleus captures one or more free neutrons. This new, heavier isotope may be either stable or unstable (radioactive), depending on the chemical element involved. Because neutrons disintegrate within minutes outside of an atomic nucleus, free neutrons can be obtained only from nuclear decay, nuclear reaction, and high-energy interaction, such as cosmic radiation or particle accelerator emissions. Neutrons that have been slowed through a neutron moderator (thermal neutrons) are more likely to be captured by nuclei than fast neutrons. A less common form of induced radioactivity results from removing a neutron by photodisintegration. In this reaction, a high energy photon (a gamma ray) strikes a nucleus with an energy greater than the binding energy of the nucleus, which releases a neutron. This reaction has a minimum cutoff of 2 MeV (for deuterium) and around 10 MeV for most heavy nuclei. Many radionuclides do not produce gamma rays with energy high enough to induce this reaction. The isotopes used in food irradiation (cobalt-60, caesium-137) both have energy peaks below this cutoff and thus cannot induce radioactivity in the food. The conditions inside certain types of nuclear reactors with high neutron flux can induce radioactivity. The components in those reactors may become highly radioactive from the radiation to which they are exposed. Induced radioactivity increases the amount of nuclear waste that must eventually be disposed, but it is not referred to as radioactive contamination unless it is uncontrolled. Further research originally done by Irene and Frederic Joliot-Curie has led to modern techniques to treat various types of cancers.
rdf:langString
La radioactivité induite se produit quand un corps jusque-là stable est rendu radioactif par son exposition à un rayonnement précis. La majorité de formes de radioactivité ne rend pas les autres matériaux rayonneurs. Cette radioactivité induite est découverte en 1934 par Irène Curie et F. Joliot. Le fait où même les éléments légers sont rendus radioactifs par des moyens artificiels ou induits est connu sous le nom de radioactivité artificielle. Curie et Joliot démontrèrent que le bombardement d'éléments plus légers (comme le bore ou l'aluminium) par des particules alpha entraîna une émission en continu de rayonnements radioactifs, même après l'enlèvement de la source-α. Ils prouvèrent que ce rayonnement s'explique par l'émission d'une particule portant une unité de charge positive ayant une masse égale à celle d'un électron. L'activation neutronique est la forme principale de radioactivité induite, qui se produit lorsque des neutrons libres sont captés par des noyaux. Cet isotope alourdi peut s'avérer stable ou instable (et donc rayonneur) selon l'élément chimique en jeu. Parce que les neutrons libres se désintègrent après quelques minutes en dehors d'un noyau atomique, le rayonnement neutronique n'est possible qu'à partir des désintégrations nucléaires, réactions noyaires et des réactions de haute énergie (telles que le rayonnement cosmique ou aheurtements au sein d'un accélérateur de particules. Les neutrons ralentis par un modérateur sont plus aptes à la capture que les neutrons rapides. Une forme moins courante implique l'enlèvement d'un neutron par une où un photon outre-puissant (en forme de rayon gamma) frappe un noyau avec plus d'énergie que l'énergie de liaison de l'atome, ainsi dégageant un neutron. Cette réaction exige au moins 2 MeV (pour l'hydrogène) et environ 10 MeV pour les plus lourds des noyaux. Beaucoup de radionucléides ne produisent pas de rayons gamma avec assez d'énergie pour induire cette réaction. Les isotopes qui servent à l'enrayonnement alimentaire, cobalt-60 et césium-137, ont chacun des pics énergétiques au-dessous de ce seuil, et donc ne peuvent pas induire la radioactivité dans la nourriture. Un certain degré de radioactivité induite est le produit du rayonnement de fond, dont la plupart naturel[pas clair]. Néanmoins, à cause de sa faible intensité presque partout sur Terre, le niveau de radioactivité induite dans un seul endroit est en général infime. Les conditions au sein de certains genres de réacteur nucléaire ayant un flux important de neutrons peuvent induire la radioactivité. Les pièces dans ces réacteurs peuvent devenir très rayonneuses à cause des rayonnements qu'elles rencontrent. La radioactivité induite augmente la quantité de déchets nucléaires finaux à traiter.
rdf:langString
La radiactividad inducida o radiactividad artificial se produce cuando un material estable se ha hecho radiactivo por exposición a cierta radiación. Si la energía de estas partículas tiene un valor adecuado, penetran el núcleo bombardeado y forman un nuevo núcleo que, en caso de ser inestable, se desintegra después de manera radioactiva.Fue descubierta por los esposos Frédéric Joliot-Curie e Irène Joliot-Curie, bombardeando núcleos de boro y de aluminio con partículas alfa. Observaron que las sustancias bombardeadas emitían radiaciones después de retirar el cuerpo radiactivo emisor de las partículas de bombardeo. En 1934 Fermi se encontraba en un experimento bombardeando núcleos de uranio con los neutrones recién descubiertos. En 1938, en Alemania, Lise Meitner, Otto Hahn y Fritz Strassmann verificaron los experimentos de Enrico Fermi En 1939 demostraron que una parte de los productos que aparecían al llevar a cabo estos experimentos era bario. Muy pronto confirmaron que era resultado de la división de los núcleos de uranio, la primera observación experimental de la fisión en Francia. Jean Frédéric Joliot-Curie descubrió que, además del bario, se emiten neutrones secundarios en esa reacción, lo que hace factible la reacción en cadena.
rdf:langString
유도방사능(induced radioactivity), 인공방사능(artificial radioactivity)은 이전의 안정된 물질 방사능을 만들기 위해 방사선을 사용하는 것이다.
rdf:langString
誘導放射能(ゆうどうほうしゃのう、induced radioactivity)とは物質に加速器や原子炉などによって放射線を照射したときに放射化によって生じる放射能のことである
rdf:langString
Наведённая радиоактивность — это радиоактивность веществ, возникающая под действием облучения их ионизирующим излучением, особенно нейтронами. При облучении частицами (нейтронами, протонами) стабильные ядра могут превращаться в радиоактивные ядра с различным периодом полураспада, которые продолжают излучать длительное время после прекращения облучения. Особенно сильна радиоактивность, наведённая нейтронным облучением. Это объясняется следующими свойствами этих частиц: для того, чтобы вызвать ядерную реакцию с образованием радиоактивных ядер, гамма-кванты и заряженные частицы должны иметь большую энергию (не меньше нескольких МэВ). Однако они взаимодействуют с электронными оболочками атомов намного интенсивнее, чем с ядрами, и быстро теряют при этом энергию. Кроме того, положительно заряженные частицы (протоны, альфа-частицы) быстро теряют энергию, упруго рассеиваясь на ядрах. Поэтому вероятность гамма-кванта или заряженной частицы вызвать ядерную реакцию ничтожно мала. Например, при бомбардировке бериллия альфа-частицами лишь одна из нескольких тысяч или десятков тысяч (в зависимости от энергии альфа-частиц) вызывает (α, n)-реакцию, а для других веществ эта вероятность ещё меньше. Нейтроны же, наоборот, захватываются ядрами при любой энергии, более того, максимальна вероятность захвата именно нейтронов с низкой энергией. Поэтому, распространяясь в веществе, нейтрон может попадать в множество ядер последовательно, пока не будет захвачен очередным ядром, и вероятность захвата нейтрона практически равна единице. Следует заметить, что поглощение нейтронов не обязательно ведёт к появлению наведённой радиоактивности. Многие ядра могут захватывать нейтрон с образованием стабильных ядер, например бор-10 может превратиться в стабильный бор-11 (если захват нейтрона ядром не приведёт к образованию лития и альфа-частицы), лёгкий водород (протий) — в стабильный дейтерий. В таких случаях наведённая радиоактивность не возникает. Максимальной устойчивостью относительно других элементов к наведенной радиоактивности обладают всего несколько элементов: водород, гелий, бериллий, углерод, кислород, свинец. Это связано или с крайне низким сечением захвата (у гелия-4 оно близко к 0 барн, у дейтерия тоже крайне мало), или с плохой замедляющей способностью с большим количеством последовательных стабильных изотопов (кислород, свинец). Процесс превращения нерадиоактивных ядер в радиоактивные и образования в веществе радиоактивных изотопов под действием облучения называется активацией.
rdf:langString
Наведена радіоактивність — це радіоактивність речовин, що виникає внаслідок опромінення їх іонізуючим випромінюванням, зазвичай нейтронами. При опроміненні частинками (нейтронами, протонами, гамма-променями) стабільні ядра можуть перетворюватися на радіоактивні ядра з різним періодом напіврозпаду, які продовжують випромінювати тривалий час після припинення опромінення. Особливо сильна радіоактивність, наведена нейтронним опроміненням. Це можна пояснити наступними властивостями цих частинок: для того, щоб викликати ядерну реакцію з утворенням радіоактивних ядер, гамма-промені та заряджені частинки повинні мати велику енергію (не менш ніж кілька МеВ). Однак вони взаємодіють з електронними оболонками атомів набагато інтенсивніше, ніж з ядрами, і швидко втрачають при цьому енергію. Крім того, позитивно заряджені частинки (протони, альфа-частинки) швидко втрачають енергію, пружно розсіюючись на ядрах. Тому ймовірність, що гамма-кванта чи заряджена частинка викликає ядерну реакцію, мізерно мала. Наприклад, при бомбардуванні берилію альфа-частками лише одна з кількох тисяч або десятків тисяч (залежно від енергії альфа-частинок) викликає (α, n) -реакцію, а для інших сполук ця ймовірність ще менша. Нейтрони ж, навпаки, захоплюються ядрами при будь-якій енергії, понад те, максимальною є ймовірність захоплення саме нейтронів з низькою енергією. Тому, поширюючись у речовині, нейтрон може потрапляти до безлічі ядер послідовно, поки не буде захоплений черговим ядром, і ймовірність захоплення нейтрона практично дорівнює одиниці. Слід зауважити, що поглинання нейтронів не обов'язково веде до появи наведеної радіоактивності. Багато ядер можуть захоплювати нейтрон з утворенням стабільних ядер, наприклад може перетворитися на стабільний бор-11 (якщо захоплення нейтрона ядром не призведе до утворення літію та альфа-Частинки), легкий водень (протій) — на стабільний дейтерій. У таких випадках наведена радіоактивність не виникає. Процес перетворення нерадіоактивних ядер в радіоактивні та утворення в речовині радіоактивних ізотопів під дією опромінення називається активацією.
rdf:langString
感生放射性（英語：Induced radioactivity）是指原本稳定的材料因为接受了特殊的辐射而产生的放射性。多数辐射不会诱导其他材料产生辐射。感生放射性是伊雷娜·约里奥-居里和弗雷德里克·约里奥-居里于1934年发现的，它也是一种人工放射性。人工放射性是较轻的元素被人为改变或通过感应而具有的放射性。 居里和约里奥发现，当硼和铝等较轻的元素受到α粒子的轰击后，即使在移走α粒子源后它们仍有持续放射性。他们证明，辐射来源于一种带一个单位正电荷的粒子，它具有和电子相同的质量。 中子活化是感生放射性的主要形式。当自由中子被原子核俘获时会形成新的同位素，这种同位素不一定稳定，它的性质取决于原来的元素。脱离原子核的中子会在几分钟内衰变，因此中子辐射只能由元素的衰变、核反应和（例如或粒子加速器中的碰撞）产生。被中子慢化剂减速的中子（即热中子）比快中子更容易被原子核俘获。 感生放射性的一种比较少见的形式是用光致蜕变去除原子核中的一个中子。在这种反应中，一个高能光子（伽马射线）带着比原子的结合能更高的能量轰击原子核，使它放出一个中子。这种反应所需能量的最小值是2MeV（对氢核），多数重核需要的能量大约是10MeV。许多光致蜕变不会产生能量足以激发感生放射性的伽马射线。用于食品辐照的同位素（钴-60和铯-137）产生的能量峰值都低于反应所需能量，因此不会使食物具有放射性。 一些感生放射性是由背景辐射产生的，多数是因为自然背景辐射（即天然本底辐射）。不过，由于地球上大部分地区的本底辐射都不强，一个地区的感生放射性通常都很小。 某些型号的反应堆中会产生高能中子流，能引发感生放射性。这些反应堆的组件也会因为所受到的强烈辐射而具有很强的放射性。感生放射性会增加核废料的量，但只要得到控制就不会构成辐射污染。
xsd:nonNegativeInteger
7938