Independence Avenue (Minsk)

rdf:langString Проспект Незалежності (Мінськ)

rdf:langString Проспект Незалежності (біл. праспект Незалежнасці) — головна автомагістраль Мінська, яка перетинає його від центру на північний схід. Довжина проспекту — близько 15 км. Вздовж всієї ділянки проспекту проходить Московська лінія Мінського метрополітену: від станції «Інститут культури» до станції «Борисовський тракт». Проспект прокладений на місці вулиці Радянської (колишньої Захарівської) і Борисового тракту. Після радянсько-німецької війни на вулиці Радянській залишилося тільки 10 вцілілих будівель, серед яких Будинок уряду, костел святих Симона та Олени, Будинок офіцерів, будівлі Інституту фізкультури (нині Білоруський державний університет фізичної культури), 1-ї клінічної лікарні, головного корпусу Білоруського політехнічного інституту (нині Білоруський національний технічний університет), Мінської гідрометеорологічної обсерваторії (нині Республіканський гідрометцентр), головного корпусу Національної академії наук, невелика кількість житлових будинків. Головна міська магістраль стала створюватися на новій широкій і випрямленій трасі. До 1952 року проспект був спроєктований під назвою проспект Сталіна, який проходив по ширшій і випрямленій трасі. Пізніше він був перейменований в Ленінський проспект. У 1991 році, після розпаду Радянського Союзу, проспект був перейменований в проспект Франциска Скорини. 2005 року він був знов перейменований, цього разу — в проспект Незалежності. Як головний композиційний діаметр проспект організаційно впливає на планування і забудову всього міста. На проспекті розташовані основні міські площі: Незалежності, Жовтнева, Перемоги, , , а також найважливіші адміністративні, культурно-освітні, навчальні, торгові і інші установи столиці Білорусі, житлові будинки. В містобудівну композицію проспекту гармонійно вписуються виходячі від нього вулиці, площі, примикаючі до нього парки, сквери, бульвари і пам'ятники. Все це являє собою приклад єдиного стилістичного рішення, хоча в плануванні брали участь різні архітектори. Архітектурний облік проспекту характеризується в основнному поєднанням кількох стилів: класицизму, неокласицизму, з елементами модерну. У 1968 році за об'ємно-просторове рішення, своєрідну архітектурно-художню зовнішність проспекту, архітектори Р. Баданов, М. Барщ, З. Ботковський, А. Воїнов, В. Король, З. Мусинський, М. Парусников, Р. Сисоєв, Н. Трахтенберг, Н. Шпигельман удостоєні Державної премії БРСР. Архітектурний ансамбль проспекту Незалежності є історико-культурною цінністю і в числі 1000 найкращих творів світової архітектури він включений в 10-томну енциклопедію «Всесвітня архітектура 1900—2002 рр.». Нині розглядається питання про включення даного архітектурного комплексу в список пам'ятників культури ЮНЕСКО.