Imperative mandate
http://dbpedia.org/resource/Imperative_mandate an entity of type: WikicatLegislatures
Ein imperatives Mandat (lateinisch imperativus ‚befehlend, zwingend, bindend‘) ist ein Mandat, bei dem ein Abgeordneter an Aufträge seiner Wähler gebunden ist. Damit kann sowohl der Bindungszwang eines Delegierten an die ihn entsendenden Partei-Vereinsgliederungen als auch der eines Abgeordneten an den direkten Willen des wählenden Bürgers gemeint sein. Folgt der Mandatsträger nicht der Linie der ihn entsendenden Organisationsgliederung oder dem Wählerwillen, kann er abgesetzt werden.
rdf:langString
El mandato imperativo es el poder delegado a una organización o a un individuo (o eventualmente a varios), elegido con vistas a desarrollar una acción definida en el tiempo y en la sustancia, según modalidades y orientaciones precisas a las que no tiene potestad, excepto en casos de estado de necesidad, para sustraerse o modificar. Este concepto se opone al de mandato representativo.
rdf:langString
The Imperative mandate is a political system in which representatives are required to enact policies in accordance with orders or instructions received from the voters. Failure to follow these instructions may result in the representative being dismissed or recalled.
rdf:langString
Le mandat impératif est une forme de mandat politique, dans lequel le pouvoir est délégué à une organisation ou un individu élu en vue de mener une action définie dans la durée et dans la tâche, selon des modalités précises auxquelles il ne peut déroger. Il s’oppose au mandat représentatif.
rdf:langString
Mandat imperatywny – rodzaj mandatu przedstawiciela. Zakłada on, że przedstawiciel reprezentuje swoich wyborców i powinien wykonywać ich zalecenia. Można go odwołać, gdy nie wywiązuje się ze swoich zobowiązań. Mandat imperatywny występował np. w polskim Sejmie w czasach demokracji szlacheckiej. Dziś rzadko stosowany, mandat imperatywny mają np. deputowani do Bundesratu. Przeciwieństwo mandatu wolnego.
rdf:langString
強制委任（德語：Imperatives Mandat／法語：Mandat impératif）或稱命令委任、委任代表制、法定委任，是指選出代表反映原選區意見，於議會內其言論及表決、須遵從其命令與訓令，否則原選區選民得罷免之。
rdf:langString
Імперативний мандат — правило, згідно з яким депутат представницького органу влади зв'язаний наказами виборців і протягом усієї своєї діяльності відповідальний перед ними. При цьому законодавчо закріплена можливість дострокового відкликання депутатів, що не виправдали довіри виборців. Імперативний мандат існує, в основному, в соціалістичних, але подекуди і в деяких інших країнах. У державах ліберальної демократії імперативний мандат, як правило, не застосовується через його протиріччя . Одним з винятків є імперативний мандат в одній з палат парламенту Німеччини — бундесраті, що формується не виборцями, а урядами земель федерації: депутати зобов'язані дотримуватися рекомендацій своїх урядів.
rdf:langString
التفويض الإلزامي (بالإنجليزية: Imperative mandate) هو نظام سياسي يُلزَم فيه أعضاء البرلمان أن ينفذوا فقط السياسات بما يتفق مع الاختيارات الراسخة التي عبر عنها الناخبين. ولكن نادرًا ما تم تطبيق بند التفويض الإلزامي. وجادل بعض العلماء السياسيين بأن التفويض الإلزامي قد يحد من حرية أعضاء البرلمان، بينما يرى البعض الآخر أنه ليست هناك قيمة ديمقراطية لتحرير أعضاء البرلمان من تأثير الناخبين، وأن هذه الحرية قد تعرضهم للرشوة وما شابهها. ولقد تم حظر التفويض الإلزامي من خلال الأعضاء الملكيين في الجمعية الوطنية الفرنسية عام 1789 لمنع التأثير العظيم الذي يمارسه الشعب. والسائد في معظم الدساتير العالمية هو التخلي عن هذا النظام باعتباره غير متوافق مع الديمقراطية. وبعكس نظام التفويض الإلزامي يقوم نظام التفويض الحر (بالإنجليزية: Free mandate) على مبدأ حرية ممثلي الشعب والأحزاب السياسية المنتَخَبة في البرلمان
rdf:langString
Il mandato imperativo o vincolo di mandato è un istituto giuridico collegato con la rappresentanza: in diritto civile, comporta l'obbligo del rappresentante di agire secondo le istruzioni ricevute dal mandante, in nome e per conto del quale opera; in diritto costituzionale si applica a coloro che entrano a far parte di un organo collegiale, imponendo loro di attenersi alle istruzioni ricevute da coloro che li hanno nominati. Il vincolo di mandato è tuttora proibito dalla costituzione italiana (Art.67).
rdf:langString
Императивный мандат — ограничение в действиях выборного должностного лица какими-либо условиями, при нарушении которых он может быть отозван. К примеру, депутат может быть ограничен требованием безусловного исполнения наказов избирателей или запретом на выход из фракции, если он был избран по партийным спискам от избирательного объединения, партии или блока, образовавшего эту фракцию. При императивном мандате предусмотрена процедура отзыва депутата, не исполнившего этих требований. Она может представлять собой открытое голосование на собрании избирателей (СССР, Венгерская Народная Республика, Чехословакия), тайным голосованием избирателей по той же процедуре, что и выборы (Польская Народная Республика, Социалистическая Республика Румыния, СФРЮ), самим представительным органом по ходатайств
rdf:langString
rdf:langString
تفويض إلزامي
rdf:langString
Imperatives Mandat
rdf:langString
Mandato imperativo
rdf:langString
Mandat impératif
rdf:langString
Imperative mandate
rdf:langString
Mandato imperativo
rdf:langString
Mandat imperatywny
rdf:langString
Императивный мандат
rdf:langString
Імперативний мандат
rdf:langString
強制委任
xsd:integer
29209828
xsd:integer
1124397523
rdf:langString
French Constitution of 1791 , art. 7, section III, chapter I, title III.
rdf:langString
"The representatives elected in the departments will not be representatives of a particular department, but of the whole nation, and no mandate can be conferred on them"
rdf:langString
التفويض الإلزامي (بالإنجليزية: Imperative mandate) هو نظام سياسي يُلزَم فيه أعضاء البرلمان أن ينفذوا فقط السياسات بما يتفق مع الاختيارات الراسخة التي عبر عنها الناخبين. ولكن نادرًا ما تم تطبيق بند التفويض الإلزامي. وجادل بعض العلماء السياسيين بأن التفويض الإلزامي قد يحد من حرية أعضاء البرلمان، بينما يرى البعض الآخر أنه ليست هناك قيمة ديمقراطية لتحرير أعضاء البرلمان من تأثير الناخبين، وأن هذه الحرية قد تعرضهم للرشوة وما شابهها. ولقد تم حظر التفويض الإلزامي من خلال الأعضاء الملكيين في الجمعية الوطنية الفرنسية عام 1789 لمنع التأثير العظيم الذي يمارسه الشعب. والسائد في معظم الدساتير العالمية هو التخلي عن هذا النظام باعتباره غير متوافق مع الديمقراطية. وبعكس نظام التفويض الإلزامي يقوم نظام التفويض الحر (بالإنجليزية: Free mandate) على مبدأ حرية ممثلي الشعب والأحزاب السياسية المنتَخَبة في البرلمان في رسم وتنفيذ السياسات التي يرونها متناسبة مع مصلحة الشعب الكلية، وكون أعضاء البرلمان لايمثلون دوائرهم الانتخابية أو أقاليمهم فقط وإنما يمثلون الشعب قاطبة، ولذلك فإن معظم الدول تحظر على وجه التحديد التفويض الإلزامي باعتباره غير متوافق مع الديمقراطية.[1]
rdf:langString
Ein imperatives Mandat (lateinisch imperativus ‚befehlend, zwingend, bindend‘) ist ein Mandat, bei dem ein Abgeordneter an Aufträge seiner Wähler gebunden ist. Damit kann sowohl der Bindungszwang eines Delegierten an die ihn entsendenden Partei-Vereinsgliederungen als auch der eines Abgeordneten an den direkten Willen des wählenden Bürgers gemeint sein. Folgt der Mandatsträger nicht der Linie der ihn entsendenden Organisationsgliederung oder dem Wählerwillen, kann er abgesetzt werden.
rdf:langString
El mandato imperativo es el poder delegado a una organización o a un individuo (o eventualmente a varios), elegido con vistas a desarrollar una acción definida en el tiempo y en la sustancia, según modalidades y orientaciones precisas a las que no tiene potestad, excepto en casos de estado de necesidad, para sustraerse o modificar. Este concepto se opone al de mandato representativo.
rdf:langString
The Imperative mandate is a political system in which representatives are required to enact policies in accordance with orders or instructions received from the voters. Failure to follow these instructions may result in the representative being dismissed or recalled.
rdf:langString
Le mandat impératif est une forme de mandat politique, dans lequel le pouvoir est délégué à une organisation ou un individu élu en vue de mener une action définie dans la durée et dans la tâche, selon des modalités précises auxquelles il ne peut déroger. Il s’oppose au mandat représentatif.
rdf:langString
Il mandato imperativo o vincolo di mandato è un istituto giuridico collegato con la rappresentanza: in diritto civile, comporta l'obbligo del rappresentante di agire secondo le istruzioni ricevute dal mandante, in nome e per conto del quale opera; in diritto costituzionale si applica a coloro che entrano a far parte di un organo collegiale, imponendo loro di attenersi alle istruzioni ricevute da coloro che li hanno nominati. In particolare la dottrina della rappresentanza elettiva contempla già una sanzione a fine mandato, mediante la non rielezione del parlamentare da parte del corpo elettorale, che censurerebbe così il comportamento dissociato rispetto al programma da lui enunciato nella precedente elezione; la dottrina dell'imperatività del mandato, invece, prevede che gli eletti siano immediatamente responsabili nei confronti degli elettori, dai quali possono essere revocati (revoca degli eletti) anche in corso di mandato se si distanziano, con il loro comportamento, dal predetto programma. Il vincolo di mandato è tuttora proibito dalla costituzione italiana (Art.67).
rdf:langString
Mandat imperatywny – rodzaj mandatu przedstawiciela. Zakłada on, że przedstawiciel reprezentuje swoich wyborców i powinien wykonywać ich zalecenia. Można go odwołać, gdy nie wywiązuje się ze swoich zobowiązań. Mandat imperatywny występował np. w polskim Sejmie w czasach demokracji szlacheckiej. Dziś rzadko stosowany, mandat imperatywny mają np. deputowani do Bundesratu. Przeciwieństwo mandatu wolnego.
rdf:langString
Императивный мандат — ограничение в действиях выборного должностного лица какими-либо условиями, при нарушении которых он может быть отозван. К примеру, депутат может быть ограничен требованием безусловного исполнения наказов избирателей или запретом на выход из фракции, если он был избран по партийным спискам от избирательного объединения, партии или блока, образовавшего эту фракцию. При императивном мандате предусмотрена процедура отзыва депутата, не исполнившего этих требований. Она может представлять собой открытое голосование на собрании избирателей (СССР, Венгерская Народная Республика, Чехословакия), тайным голосованием избирателей по той же процедуре, что и выборы (Польская Народная Республика, Социалистическая Республика Румыния, СФРЮ), самим представительным органом по ходатайству избирателей (ГДР). В. Ф. Коток выделял три основные правоприменительные практики, составляющие императивный мандат:
* наказы избирателей;
* периодичную отчетность депутата перед избирателями по осуществлению принятых наказов;
* право избирателей на досрочный отзыв депутата, не оправдавшего доверие.
rdf:langString
強制委任（德語：Imperatives Mandat／法語：Mandat impératif）或稱命令委任、委任代表制、法定委任，是指選出代表反映原選區意見，於議會內其言論及表決、須遵從其命令與訓令，否則原選區選民得罷免之。
rdf:langString
Імперативний мандат — правило, згідно з яким депутат представницького органу влади зв'язаний наказами виборців і протягом усієї своєї діяльності відповідальний перед ними. При цьому законодавчо закріплена можливість дострокового відкликання депутатів, що не виправдали довіри виборців. Імперативний мандат існує, в основному, в соціалістичних, але подекуди і в деяких інших країнах. У державах ліберальної демократії імперативний мандат, як правило, не застосовується через його протиріччя . Одним з винятків є імперативний мандат в одній з палат парламенту Німеччини — бундесраті, що формується не виборцями, а урядами земель федерації: депутати зобов'язані дотримуватися рекомендацій своїх урядів.
xsd:nonNegativeInteger
6252