Hufeisensiedlung
http://dbpedia.org/resource/Hufeisensiedlung an entity of type: Thing
Die Hufeisensiedlung im Berliner Ortsteil Britz ist eine Siedlung des sozialen Wohnungsbaus, die zwischen 1925 und 1933 gebaut wurde. Seit 2008 ist sie UNESCO-Welterbe. Sie entstand nach Plänen des Architekten Bruno Taut, des Architekten und späteren Berliner Stadtbaurats Martin Wagner sowie des Gartenarchitekten Leberecht Migge. Sie ist eines der ersten Projekte des sozialen Wohnungsbaues und gilt als eine Ikone des modernen Städtebaus und des Neuen Bauens.
rdf:langString
The Hufeisensiedlung ("Horseshoe Estate") is a housing estate in Berlin, built in 1925–33. It was designed by architect Bruno Taut, municipal planning head and co-architect Martin Wagner, garden architect Leberecht Migge and Neukölln gardens director Ottokar Wagler. In 1986 the ensemble was placed under German heritage protection. On 7 July 2008 it was inscribed as one of six estates that constitute the Berlin Modernism Housing Estates World Heritage Site.
rdf:langString
La Hufeisensiedlung («insediamento a ferro di cavallo»), ufficialmente Großsiedlung Britz, è un grande complesso residenziale di Berlino, compreso nel quartiere (Ortsteil) di Britz.
rdf:langString
Wielki zespół mieszkaniowy Britz (niem. Grosssiedlung Britz) także Osiedle Podkowy (niem. Hufeisensiedlung) – modernistyczne osiedle domów mieszkalnych w Britz (dzielnica Berlina). Zespół mieszkalny wzniesiono w latach 1925–1933 według projektu Brunona Tauta i . Jeden z pierwszych socjalnych projektów mieszkaniowych. W lipcu 2008 wielki zespół mieszkaniowy Britz wraz z pięcioma innymi modernistycznymi zespołami mieszkaniowymi Berlina zostało wpisane na listę dziedzictwa kulturowego UNESCO.
rdf:langString
Hufeisensiedlung eller Siedlung Britz är en bebyggelse i Berlin som skapades 1925–1933 i stadsdelen Britz, i mellersta delen av stadsdelsområdet Neukölln, efter planer av Bruno Taut och Martin Wagner. En byggnad är formad som en hästsko och heter Hufeisen på tyska. Byggherre var GEHAG. Hufeisensiedlung ingår sedan juni 2008 i Unescos världsarvslista tillsammans med andra modernistiska kvarter i Berlin.
rdf:langString
El Hufeisensiedlung en el distrito berlinés de Britz es un asentamiento de viviendas sociales y desde 2008 Patrimonio de la Humanidad de la UNESCO. Fue diseñado por el arquitecto Bruno Taut, el arquitecto y más tarde arquitecto de la ciudad de Berlín Martin Wagner y el arquitecto de jardín Leberecht Migge. Es uno de los primeros proyectos de construcción de viviendas sociales y se considera un ícono de la planificación y la construcción urbanas modernas.El asentamiento se construyó entre 1925 y 1933 en varias fases, de las cuales la 1925-1930 construyó las primeras seis secciones desde 1986 juntas como un edificio protegido por conjuntos. En 2008, la Hufeisensiedlung junto con otras cinco urbanizaciones de Berlín fue declarada Patrimonio de la Humanidad por la UNESCO por los Modernistas
rdf:langString
De Hufeisensiedlung (Hoefijzernederzetting) werd in de periode 1925 tot 1933 in Berlijn-Britz gerealiseerd naar de plannen van Bruno Taut en . Het is een van de eerste projecten op het gebied van sociale woningbouw en onderdeel van de nederzetting Britz/Fritz Reuter-Stadt. Het geheel is voorzien van platte daken, is helder en luchtig, en beschikte destijds over wat als de modernste technische uitrusting werd beschouwd, zoals gasaansluitingen, elektrische verlichting en badkamers.
rdf:langString
Посёлок Хуфайзен, Хуфайзензидлунг (нем. Hufeisensiedlung — посёлок «Подкова») — жилой массив, построенный на юге берлинского округа Нойкёльн в 1925—1933 годах по проекту архитекторов Бруно Таута и . Это один из первых проектов социального жилья и часть крупного жилого массива Бриц/Фриц-Рейтер-Штадт, вторую часть которого застроили архитекторы Пауль Энгельман и Эмиль Фанмайер. В соответствии с новым строительным уставом 1925 года в Большом Берлине появилось 17 крупных жилых посёлков, которые несмотря на высокую плотность жилой застройки предоставляли необходимый уровень жилищных условий.
rdf:langString
Селище Хуфайзен, Хуфайзензідлунг (нім. Hufeisensiedlung — селище «Підкова») — житловий масив, побудований на півдні берлінського округу Нойкельн у 1925—1933 роках за проектом архітекторів Бруно Таута і Мартіна Вагнера. Це один з перших проектів соціального житла та частина великого житлового масиву Бриц/Фріц-Рейтер-Штадт, другу частину якого забудували архітектори Пауль Енгельман і Еміль Фанмайер. Згідно з новим будівельним статутом 1925 року у Великому Берліні з'явилося 17 великих житлових селищ, які незважаючи на високу щільність житлової забудови надавали необхідний рівень житлових умов.
rdf:langString
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Wielki zespół mieszkaniowy Britz
rdf:langString
Hufeisensiedlung
rdf:langString
Посёлок Хуфайзен
rdf:langString
Хуфайзензідлунг
xsd:float
52.4474983215332
xsd:float
13.44861125946045
xsd:integer
40196191
xsd:integer
1059391512
xsd:string
52.4475 13.448611111111111
rdf:langString
Die Hufeisensiedlung im Berliner Ortsteil Britz ist eine Siedlung des sozialen Wohnungsbaus, die zwischen 1925 und 1933 gebaut wurde. Seit 2008 ist sie UNESCO-Welterbe. Sie entstand nach Plänen des Architekten Bruno Taut, des Architekten und späteren Berliner Stadtbaurats Martin Wagner sowie des Gartenarchitekten Leberecht Migge. Sie ist eines der ersten Projekte des sozialen Wohnungsbaues und gilt als eine Ikone des modernen Städtebaus und des Neuen Bauens.
rdf:langString
The Hufeisensiedlung ("Horseshoe Estate") is a housing estate in Berlin, built in 1925–33. It was designed by architect Bruno Taut, municipal planning head and co-architect Martin Wagner, garden architect Leberecht Migge and Neukölln gardens director Ottokar Wagler. In 1986 the ensemble was placed under German heritage protection. On 7 July 2008 it was inscribed as one of six estates that constitute the Berlin Modernism Housing Estates World Heritage Site.
rdf:langString
El Hufeisensiedlung en el distrito berlinés de Britz es un asentamiento de viviendas sociales y desde 2008 Patrimonio de la Humanidad de la UNESCO. Fue diseñado por el arquitecto Bruno Taut, el arquitecto y más tarde arquitecto de la ciudad de Berlín Martin Wagner y el arquitecto de jardín Leberecht Migge. Es uno de los primeros proyectos de construcción de viviendas sociales y se considera un ícono de la planificación y la construcción urbanas modernas.El asentamiento se construyó entre 1925 y 1933 en varias fases, de las cuales la 1925-1930 construyó las primeras seis secciones desde 1986 juntas como un edificio protegido por conjuntos. En 2008, la Hufeisensiedlung junto con otras cinco urbanizaciones de Berlín fue declarada Patrimonio de la Humanidad por la UNESCO por los Modernistas de Berlín. Que también registrada desde 2010 como un monumento jardín, llamado así por el componente central en la forma de un acuerdo de herradura es también parte del 1925 en la competencia directa de dos asociaciones de vivienda diferentes (GEHAG y Degewo) erigidas gran Britz. La parte del DeGeWo frente a la herradura, la llamada "Krugpfuhlsiedlung", también se construyó a partir de 1925 y fue diseñada por los arquitectos Ernst Engelmann y Emil Fangmeyer en una forma más tradicional.
rdf:langString
La Hufeisensiedlung («insediamento a ferro di cavallo»), ufficialmente Großsiedlung Britz, è un grande complesso residenziale di Berlino, compreso nel quartiere (Ortsteil) di Britz.
rdf:langString
De Hufeisensiedlung (Hoefijzernederzetting) werd in de periode 1925 tot 1933 in Berlijn-Britz gerealiseerd naar de plannen van Bruno Taut en . Het is een van de eerste projecten op het gebied van sociale woningbouw en onderdeel van de nederzetting Britz/Fritz Reuter-Stadt. Het geheel is voorzien van platte daken, is helder en luchtig, en beschikte destijds over wat als de modernste technische uitrusting werd beschouwd, zoals gasaansluitingen, elektrische verlichting en badkamers. Het object staat sinds 2008 op de werelderfgoedlijst als onderdeel van de inschrijving Modernistische woonwijken in Berlijn. De Regenboogbuurt in Almere, Nederland, ontwikkeld tussen 1994 en 1998, is geïnspireerd op deze en andere kleurenwijken, die Bruno Taut in Berlijn ontwierp.
rdf:langString
Wielki zespół mieszkaniowy Britz (niem. Grosssiedlung Britz) także Osiedle Podkowy (niem. Hufeisensiedlung) – modernistyczne osiedle domów mieszkalnych w Britz (dzielnica Berlina). Zespół mieszkalny wzniesiono w latach 1925–1933 według projektu Brunona Tauta i . Jeden z pierwszych socjalnych projektów mieszkaniowych. W lipcu 2008 wielki zespół mieszkaniowy Britz wraz z pięcioma innymi modernistycznymi zespołami mieszkaniowymi Berlina zostało wpisane na listę dziedzictwa kulturowego UNESCO.
rdf:langString
Hufeisensiedlung eller Siedlung Britz är en bebyggelse i Berlin som skapades 1925–1933 i stadsdelen Britz, i mellersta delen av stadsdelsområdet Neukölln, efter planer av Bruno Taut och Martin Wagner. En byggnad är formad som en hästsko och heter Hufeisen på tyska. Byggherre var GEHAG. Hufeisensiedlung ingår sedan juni 2008 i Unescos världsarvslista tillsammans med andra modernistiska kvarter i Berlin.
rdf:langString
Посёлок Хуфайзен, Хуфайзензидлунг (нем. Hufeisensiedlung — посёлок «Подкова») — жилой массив, построенный на юге берлинского округа Нойкёльн в 1925—1933 годах по проекту архитекторов Бруно Таута и . Это один из первых проектов социального жилья и часть крупного жилого массива Бриц/Фриц-Рейтер-Штадт, вторую часть которого застроили архитекторы Пауль Энгельман и Эмиль Фанмайер. После Первой мировой войны в период острой безработицы население Берлина стало резко увеличиваться. Жилья в городе катастрофически не хватало. В начале 1920-х годов дефицит жилья в городе составлял более 100 000 квартир, частное строительство не могло его удовлетворить. В 1921—1928 годах появились многочисленные некоммерческие жилые товарищества, которые предлагали ликвидировать нехватку жилья с помощью социальных реформ. В соответствии с этими идеями в городе должно было появиться дешёвое и высококачественное жильё с хорошими транспортными возможностями. Воплотить эти идеи можно было только путём строительства крупных жилых посёлков. Жилой посёлок Хуфайзен стал первым примером реализации социального жилья в Берлине и сложной задачей для его архитекторов. В соответствии с новым строительным уставом 1925 года в Большом Берлине появилось 17 крупных жилых посёлков, которые несмотря на высокую плотность жилой застройки предоставляли необходимый уровень жилищных условий. Посёлок Хуфайзен, ответственным архитектором которого был назначен Бруно Таут, планировалось построить на территории бывшего дворянского поместья Бриц на юге берлинского округа Нойкёльн. Вместе с советником по градостроительству архитектором Мартином Вагнером Таут подготовил градостроительную концепцию посёлка Хуфайзен. Оба являлись приверженцами идеи «нового строительства» и мечтали перенести промышленные методы труда на архитектуру. Стандартные квартиры и здания и крупное производство должны были выявить преимущества новых идей. Мартин Вагнер использовал строительство посёлка для «исследований экономического строительства». Таут привнёс в проект свой опыт работы над городом-садом Фалькенберг: несмотря на высокую плотность застройки большое значение было уделено зелёным насаждениям и свободному пространству. Главное здание расположено вокруг небольшого водоёма, а ленточная застройка оставляет многочисленные свободные пространства по подобию дворов. Поскольку застройка адаптирована к местности и выполнена в форме большой подковы, посёлок производит очень живое впечатление. Строительство велось с 1925 по 1933 год в семь очередей, в результате появился посёлок в стиле «нового строительства» на 1072 квартиры. Планировок квартир всего четыре. 472 квартиры находятся в расположенных рядами одноквартирных домах, 600 квартир находятся в четырёхэтажных многоквартирных корпусах. За исключением центральной «подковы» все сооружения выполнены ленточной застройкой, у каждого дома есть собственный садик. Функциональности и тем самым архитектурной простоты Тауту удалось достичь немногими, но эффективными средствами, к которым можно отнести оконные переплёты с горбыльками, облицовку клинкерной плиткой по углам зданий, чередование гладкой и фактурной штукатурки. Но наиболее характерным является цветовое членение фасадов в жилом посёлке. Сторона, выходящую на Фриц-Рейтер-Аллее (нем. Fritz-Reuter-Allee), была выкрашена в «берлинский красный», цвет бычьей крови. Её структурируют выделяющиеся лестничные пролёты. Входы в «подкову» выделялись насыщенным синим цветом. Такое цветовое решение в те времена подверглось разнообразной критике, но в настоящее время воспринимается как фирменный знак посёлка. Посёлок Хуфайзен стал ориентиром для жилой архитектуры 1920-30-х годов и сегодня несмотря на сравнительно небольшие размеры квартир (от 49 м²) пользуется большой любовью жильцов. В 1990-е годы проводились реставрационные работы, посёлок получил также защиту государства как исторический памятник. В июле 2008 года вместе с другими пятью жилыми комплексами берлинского модернизма посёлок Хуфайзен был внесён в Список Всемирного наследия ЮНЕСКО.
rdf:langString
Селище Хуфайзен, Хуфайзензідлунг (нім. Hufeisensiedlung — селище «Підкова») — житловий масив, побудований на півдні берлінського округу Нойкельн у 1925—1933 роках за проектом архітекторів Бруно Таута і Мартіна Вагнера. Це один з перших проектів соціального житла та частина великого житлового масиву Бриц/Фріц-Рейтер-Штадт, другу частину якого забудували архітектори Пауль Енгельман і Еміль Фанмайер. Після Першої світової війни в період безробіття населення Берліна стало різко збільшуватися. Житла в місті катастрофічно не вистачало. На початку 1920-х років дефіцит житла в місті становив більше 100 000 квартир, приватне будівництво не могло його задовольнити. У 1921-1928 роках з'явилися численні некомерційні житлові товариства, які пропонували ліквідувати брак житла за допомогою соціальних реформ. У відповідності з цими ідеями в місті повинно було з'явитися дешеве і високоякісне житло з гарними транспортними можливостями. Втілити ці ідеї можна було тільки шляхом будівництва великих житлових селищ. Житлове селище Хуфайзен став першим прикладом реалізації соціального житла в Берліні і складним завданням для його архітекторів. Згідно з новим будівельним статутом 1925 року у Великому Берліні з'явилося 17 великих житлових селищ, які незважаючи на високу щільність житлової забудови надавали необхідний рівень житлових умов. Селище Хуфайзен, відповідальним архітектором якого був призначений Бруно Таут, планувалося побудувати на території колишнього дворянського маєтку Бриц на півдні берлінського округу Нойкельн. Разом з радником з містобудування архітектором Мартіном Вагнером Таут підготував містобудівну концепцію селища Хуфайзен. Обидва були прихильниками ідеї «нового будівництва» і мріяли перенести промислові методи праці на архітектуру. Стандартні квартири та будівлі і велике виробництво повинні були виявити переваги нових ідей. Мартін Вагнер використовував будівництво селища для «досліджень економічного будівництва». Таут привніс в проект свій досвід роботи над містом-садом Фалькенберг: незважаючи на високу щільність забудови велике значення було приділено зеленим насадженням і вільному простору. Головна будівля розташована навколо невеликого водоймища, а стрічкова забудова залишає численні вільні простори за подобою дворів. Оскільки забудова адаптована до місцевості і виконана у формі великої підкови, селище справляє гарне враження. Будівництво велося з 1925 по 1933 роки в сім черг, в результаті з'явився селище в стилі «нового будівництва» на 1072 квартири. Планувань квартир всього чотири. 472 квартири знаходяться в розташованих рядами одноквартирних будинках, 600 квартир знаходяться в чотириповерхових багатоквартирних корпусах. За винятком центральної «підкови» всі споруди виконані стрічковою забудовою, у кожного дома є власний садок. Функціональності і тим самим архітектурної простоти Тауту вдалося досягти небагатьма, але ефективними засобами, до яких можна віднести віконні плетіння з горбильками, облицювання плиткою по кутах будівель, чергування гладкої і фактурної штукатурки. Але найбільш характерним є колірне чередування фасадів в житловому селищі. Сторона, що виходить на Фріц-Рейтер-Алеї (нім. Fritz-Reuter-AlleeFritz-Reuter-Allee), була пофарбована в «берлінський червоний», колір бичачої крові. Її структурують сходові прольоти. Входи в «підкову» виділялися насиченим синім кольором. Таке колірне рішення в ті часи піддалося різноманітній критиці, але в даний час сприймається як фірмовий знак селища. Селище Хуфайзен став орієнтиром для житлової архітектури 1920-30-х років і сьогодні незважаючи на порівняно невеликі розміри квартир (від 49 м²) користується великою любов'ю мешканців. У 1990-ті роки проводилися реставраційні роботи, селище отримало також захист держави як історичний пам'ятник. У липні 2008 року разом з іншими п'ятьма житловими комплексами берлінського модернізму селище Хуфайзен був внесений у Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
xsd:nonNegativeInteger
11192
<Geometry>
POINT(13.44861125946 52.447498321533)
