History of the Jews in the Byzantine Empire
http://dbpedia.org/resource/History_of_the_Jews_in_the_Byzantine_Empire
إن تاريخ اليهود في الإمبراطورية البيزنطية مسجل ومحفوظ.
rdf:langString
The history of the Jews in the Byzantine Empire has been well recorded and preserved.
rdf:langString
Евреи в Византии (др.-греч. Ἰουδαίοι, Ἑβραίοι) составляли одно из крупнейших и важнейших этнических меньшинств в империи. До середины VII века еврейское население Византии состояло из двух основных групп — евреев, проживавших на территории Палестины, где за ними признавалось право на автономию под руководством собственных лидеров во главе с наси, и евреев диаспоры, расселившихся во многих городах империи, преимущественно в Греции и Южной Италии.
rdf:langString
Євреї у Візантії (дав.-гр. Ἰουδαίοι, Ἑβραίοι) становили одну з найбільших і найважливіших етнічних меншин у імперії. До середини VII століття єврейське населення Візантії складалося з двох основних груп — євреїв, які проживали на території Палестини, де за ними визнавали право на автономію під керівництвом власних лідерів на чолі з , і євреїв діаспори, що розселилися в багатьох містах імперії, переважно в Греції і Південній Італії.
rdf:langString
rdf:langString
تاريخ اليهود في الإمبراطورية البيزنطية
rdf:langString
History of the Jews in the Byzantine Empire
rdf:langString
Евреи в Византии
rdf:langString
Євреї у Візантії
xsd:integer
17680947
xsd:integer
1117774923
rdf:langString
إن تاريخ اليهود في الإمبراطورية البيزنطية مسجل ومحفوظ.
rdf:langString
The history of the Jews in the Byzantine Empire has been well recorded and preserved.
rdf:langString
Евреи в Византии (др.-греч. Ἰουδαίοι, Ἑβραίοι) составляли одно из крупнейших и важнейших этнических меньшинств в империи. До середины VII века еврейское население Византии состояло из двух основных групп — евреев, проживавших на территории Палестины, где за ними признавалось право на автономию под руководством собственных лидеров во главе с наси, и евреев диаспоры, расселившихся во многих городах империи, преимущественно в Греции и Южной Италии. На основании данных Вениамина Тудельского, совершившего в XII веке путешествие по территории империи, известно о еврейских общинах во многих городах Греции, крупнейшие из которых находились в Константинополе и Фивах. Основным занятием евреев было ремесло и торговля. С точки зрения законодательства, евреи подвергались ряду ограничений: им было запрещено иметь рабов-христиан, проповедовать свою веру, занимать государственные должности и присутствовать на публичных церемониях. Значительно большим ограничениям они подвергались в быту. Соответственно, евреи не были благонадёжными подданными императоров и при возможности выступали на стороне обещавших им равноправие ариан, оппозиционеров или даже внешних врагов. При Юстиниане I они поддерживали вандалов и остготов, а также участвовали в восстании Ника. В начале VII века они приняли сторону государства Сасанидов и после захвата Иерусалима персами в 614 году напали на христиан и их храмы. Но в Африке, где и после ликвидации государства вандалов византийцами на практике соблюдалось их равноправие, они, наоборот, возглавили сопротивление византийцев арабам. После начала арабских завоеваний бо́льшая часть евреев оказалась на территории халифата. С этого времени, особенно в правление императоров Ираклия I (610—641), Льва III Исавра (717—741) и Василия I (867—886), усилилось законодательное давление на евреев с целью принуждения их принять крещение; в целом эти попытки не были успешными. В конце концов евреи были предоставлены сами себе, для проживания им были выделены обособленные кварталы. Гонения на них были не часты, а некоторые императоры, например Михаил VIII (1261—1282) и Андроник II (1282—1328), были к ним весьма благосклонны.
rdf:langString
Євреї у Візантії (дав.-гр. Ἰουδαίοι, Ἑβραίοι) становили одну з найбільших і найважливіших етнічних меншин у імперії. До середини VII століття єврейське населення Візантії складалося з двох основних груп — євреїв, які проживали на території Палестини, де за ними визнавали право на автономію під керівництвом власних лідерів на чолі з , і євреїв діаспори, що розселилися в багатьох містах імперії, переважно в Греції і Південній Італії. На підставі даних Веніаміна Тудельського, який здійснив у XII столітті подорож по території імперії, відомо про єврейські общини в багатьох містах Греції, найбільші з яких перебували в Константинополі і . Основним заняттям євреїв було ремесло і торгівля. З точки зору законодавства, євреї підпадали під низку обмежень: їм було заборонено мати рабів, проповідувати свою віру, займати державні посади і бути присутніми на публічних церемоніях. Відповідно, євреї не були благонадійними громадянами імперії й за нагоди виступали на стороні її зовнішніх ворогів. За Юстиніана I вони підтримували вандалів і остготів, а також взяли участь у повстанні Ніка. На початку VII століття вони прийняли сторону держави Сасанідів і після персами в 614 році напали на християн і їхні храми. Після початку арабських завоювань більша частина євреїв опинилася на території халіфату. Відтоді, особливо за правління імператорів Іраклія I (610—641), Льва III Ісавра (717—741) і Василя I (867—886), посилився законодавчий тиск на євреїв з метою примусити їх прийняти хрещення; загалом ці спроби не були успішними. Зрештою євреям дали спокій, для проживання їм виділили відокремлені квартали. Гоніння на них були не часті, а деякі імператори, наприклад Михайло VIII (1261—1282) і Андронік II (1282—1328), були до них вельми прихильні.
xsd:nonNegativeInteger
27847
