History of quantum mechanics
http://dbpedia.org/resource/History_of_quantum_mechanics an entity of type: Thing
Возникнове́ние ква́нтовой фи́зики — процесс длительный и постепенный, который занял свыше 25 лет. От первого возникновения понятия кванта до разработки так называемой копенгагенской интерпретации квантовой механики прошло 27 лет, заполненных интенсивной работой учёных всей Европы. В развитии и понимании квантовой теории приняли участие очень многие люди, как старшего поколения — Макс Борн, Макс Планк, Пауль Эренфест, Эрвин Шрёдингер, так и совсем молодые, ровесники квантовой гипотезы — Вернер Гейзенберг (1901), Вольфганг Паули (1900), Поль Дирак (1902) и т. д.
rdf:langString
يشكل تاريخ ميكانيكا الكم جزأ أساسي من تاريخ الفيزياء الحديثة. غير أنه يتقاطع مع تاريخ كيمياء الكم أيضًا؛ بدأ تاريخ ميكانيكا الكم بعدد من الاكتشافات العلمية: منذ اكتشف مايكل فارادي آشعة الكاثود عام 1838 مٍ، وفسر جوستاف كيرشوف نظرية إشعاع الجسم الأسود شتاء 1859 – 1860مٍ، كما قام بولتزمان بافتراض أن كل مستوى طاقة لجسم فيزيائي ما يكون مُحدَّد وغير متصل (كمِّي)، اكتشف أيضًا هيرتز ظاهرة التأثير الكهروضوئي عام 1887مٍ، وفي عام 1900 مٍ قدَّم ماكس بلانك نظرية يصف فيها الضوء وأي نظام ذري مُشَع للطاقة بأن له القدرة نظريًا على إشعاع عدد من وحدات الطاقة المحددة قيمتها إيبسلون «إبسيلون» كل وحدة تتناسب طرديًا مع تردد الإشعاع تبعًا للمعادلة الآتية:
rdf:langString
La història de la mecànica quàntica entrellaçada amb la història de la química quàntica comença essencialment amb el descobriment dels raigs catòdics realitzat per Michael Faraday el 1838, la introducció del terme cos negre per Gustav Kirchhoff l'hivern de 1859-1860, el suggeriment fet per Ludwig Boltzmann el 1877 sobre la discretització dels estats d'energia d'un sistema físic, i la hipòtesi quàntica de Max Planck el 1900, que deia que qualsevol sistema de radiació d'energia atòmica podia teòricament ser dividit en un nombre d'elements d'energia discrets , de forma que cadascun d'aquests elements d'energia fos proporcional a la freqüència , amb les que cadascun d'ells podia irradiar energia de manera individual, resumit en la fórmula: , on és un valor numèric anomenat constant de Pla
rdf:langString
The history of quantum mechanics is a fundamental part of the history of modern physics. Quantum mechanics' history, as it interlaces with the history of quantum chemistry, began essentially with a number of different scientific discoveries: the 1838 discovery of cathode rays by Michael Faraday; the 1859–60 winter statement of the black-body radiation problem by Gustav Kirchhoff; the 1877 suggestion by Ludwig Boltzmann that the energy states of a physical system could be discrete; the discovery of the photoelectric effect by Heinrich Hertz in 1887; and the 1900 quantum hypothesis by Max Planck that any energy-radiating atomic system can theoretically be divided into a number of discrete "energy elements" ε (Greek letter epsilon) such that each of these energy elements is proportional to th
rdf:langString
La historia de la mecánica cuántica comienza esencialmente con la introducción de la expresión cuerpo negro por Gustav Kirchhoff en el invierno de 1859-1860, la sugerencia hecha por Ludwig Boltzmann en 1877 sobre que los estados de energía de un sistema físico deberían ser discretos, y la hipótesis cuántica de Max Planck en el 1900, quien decía que cualquier sistema de radiación de energía atómica podía teóricamente ser dividido en un número de elementos de energía discretos , tal que cada uno de estos elementos de energía sea proporcional a la frecuencia , con las que cada uno podía de manera individual irradiar energía,como lo muestra la siguiente fórmula:
rdf:langString
L'histoire de la mécanique quantique commence traditionnellement avec le problème de la catastrophe ultraviolette et sa résolution en 1900 par l'hypothèse de Max Planck stipulant que tout système atomique irradiant de l'énergie peut être divisé en « éléments d'énergie » discrets liés à la constante h qui, depuis, porte son nom (constante de Planck).
rdf:langString
양자 역학의 역사는 현대 물리학사에서의 기본적인 부분이다. 양자 화학과 함께 걸어온 양자역학의 역사는 몇가지 과학적 발견들과 더불어 시작되었다. 1838년 마이클 패러데이가 음극선을 발견하고, 1859-60년 겨울 구스타프 키르히호프가 흑체복사 문제를 언급하였으며, 1877년 루트비히 볼츠만은 물리계의 에너지 준위가 이산적(따로 떨어져 있다)이라는 제안을 하였고, 1887년 하인리히 헤르츠에 의해 광전효과가 발견되었으며, 1900년 막스 플랑크로부터 양자 가설이 세워졌다. 양자 가설은 어느 에너지를 복사하는 분자계는 이론적으로 몇개의 이산적인 "에너지 원소" ε(엡실론)으로 나뉠 수 있고, 이러한 각각의 에너지 원소는 방출되는 에너지에 해당하는 진동수 ν에 비례한다는 가설으로, 다음 식과 같이 정의된다. 여기에서 비례상수 h는 플랑크 상수이다.
rdf:langString
量子力学の歴史（りょうしりきがくのれきし）は現代物理学の歴史の根幹をなす。量子力学の歴史は、量子化学の歴史と絡み合って、いくつかの異なる科学的発見に端を発している。それらの例として、1838年の マイケル・ファラデーによる陰極線の発見、1859–60年のグスタフ・キルヒホフによる黒体放射問題の提起、物理系のエネルギー準位が離散的であるとするルートヴィッヒ・ボルツマンによる1877年の仮説の提案、1887年のハインリヒ・ヘルツによる光電効果の発見、そしてマックス・プランクによる1900年の量子仮説が挙げられるだろう。プランクの量子仮説とは、エネルギーを放射する原子系は、いくつかの離散的な「エネルギー量子」 ε に分割できるものとし、これらの各エネルギー量子は、それぞれ周波数 ν に比例した次の式で定義されるように、個別にエネルギーを放射するとする説である。 ここで導入された定数 h はプランク定数として知られている。
rdf:langString
A história da mecânica quântica entrelaçada com a história da química quântica começa essencialmente com o descobrimento dos raios catódicos em 1838 realizado por Michael Faraday, a introdução do termo corpo negro por Gustav Kirchhoff no Inverno de 1859-1860, a sugestão feita por Ludwig Boltzmann em 1877 sobre que os estados de energia de um sistema físico deveriam ser discretos, e a hipótese quântica de Max Planck em 1900, que dizia que qualquer sistema de radiação de energia atómica poderia teoricamente ser dividido num número de elementos de energia discretos , tal que cada um destes elementos de energia seja proporcional à frequência , com as que cada um poderia de maneira individual irradiar energia, como o mostra a seguinte fórmula:, onde é um valor numérico chamado constante de Pla
rdf:langString
Історія квантової механіки — фундаментальна частина історії сучасної фізики . Історія квантової механіки переплітається з історією квантової хімії. Вона почалася з ряду наукових відкриттів: відкриття Майклом Фарадеєм катодних променів у 1838 році ; заява Густава Кірхгофа про проблему випромінювання чорних тіл взимку 1859–60рр.; пропозиція Людвіга Больцмана 1877 року про те, що енергетичні стани фізичної системи можуть бути дискретними ; відкриття фотоефекту Генріхом Герцем у 1887 р .; і квантову гіпотезу Макса Планка1900 року про те, що будь-яку енергетично випромінюючу атомну систему теоретично можна розділити на ряд дискретних «енергетичних елементів» ε , так що кожен з цих енергетичних елементів пропорційний частоті ν, з якою кожен з них окремо випромінюють енергію, Це визначається форм
rdf:langString
rdf:langString
تاريخ ميكانيكا الكم
rdf:langString
Història de la mecànica quàntica
rdf:langString
Historia de la mecánica cuántica
rdf:langString
History of quantum mechanics
rdf:langString
Histoire de la mécanique quantique
rdf:langString
量子力学の歴史
rdf:langString
양자역학의 역사
rdf:langString
História da mecânica quântica
rdf:langString
История возникновения квантовой физики
rdf:langString
Історія квантової механіки
xsd:integer
9067941
xsd:integer
1116836125
rdf:langString
يشكل تاريخ ميكانيكا الكم جزأ أساسي من تاريخ الفيزياء الحديثة. غير أنه يتقاطع مع تاريخ كيمياء الكم أيضًا؛ بدأ تاريخ ميكانيكا الكم بعدد من الاكتشافات العلمية: منذ اكتشف مايكل فارادي آشعة الكاثود عام 1838 مٍ، وفسر جوستاف كيرشوف نظرية إشعاع الجسم الأسود شتاء 1859 – 1860مٍ، كما قام بولتزمان بافتراض أن كل مستوى طاقة لجسم فيزيائي ما يكون مُحدَّد وغير متصل (كمِّي)، اكتشف أيضًا هيرتز ظاهرة التأثير الكهروضوئي عام 1887مٍ، وفي عام 1900 مٍ قدَّم ماكس بلانك نظرية يصف فيها الضوء وأي نظام ذري مُشَع للطاقة بأن له القدرة نظريًا على إشعاع عدد من وحدات الطاقة المحددة قيمتها إيبسلون «إبسيلون» كل وحدة تتناسب طرديًا مع تردد الإشعاع تبعًا للمعادلة الآتية: حيث h هي قيمة عددية ثابتة سمَّاها ثابت بلانك. ثم أستطاع أينشتين عام 1905 مٍ أن يفسر ظاهرة التأثير الكهروضوئي التي لاحظها وسجلها عمليًا هاينريش هيرتز عام 1887 مٍ كما ذكرنا، تزامن ذلك مع افتراض ماكس بلانك مما أكد الطبيعة الكمية للضوء؛ باعتبار الضوء شكل من أشكال الطاقة الإشعاعية يتكون من تيار من الجسيمات (كمَّات من الطاقة)، كل جسيم يشكِّل جزأ من طاقة محددة ومنفصلة، سمَّى جيلبرت لويس هذه الجسيمات بالفوتونات عام 1926. لوحظ التأثير الكهروضوئي عمليًا عند تعريض سطح مادة –معدن ما- لضوء له أطوال موجيّة مُعيّنه، يؤدَّى ذلك لانبعاث بعض إلكترونات إذا كان مجموع طاقة الضوء أكبر من دالة الشغل لسطح هذا المعدن. في أوائل عشرينات القرن العشرين صيغت عبارة «ميكانيكا الكم» لأول مرة (بالألمانية، Quantenmechanik)، على يد مجموعة من الفيزيائيين تتضمن ماكس بورن وهايزنبرج وفولفغانغ باولي بجامعة غوتينغن، واستُخدم بحثيًا لأول مرة في رسالة لبورن بعنوان "Zur Quantenmechanik" عام 1924مٍ. فيما بعد بدأ تطبيق هذه النظريات لتتوقع التركيب الكيميائي والتفاعلية والترابط الكيميائي للعناصر.
rdf:langString
La història de la mecànica quàntica entrellaçada amb la història de la química quàntica comença essencialment amb el descobriment dels raigs catòdics realitzat per Michael Faraday el 1838, la introducció del terme cos negre per Gustav Kirchhoff l'hivern de 1859-1860, el suggeriment fet per Ludwig Boltzmann el 1877 sobre la discretització dels estats d'energia d'un sistema físic, i la hipòtesi quàntica de Max Planck el 1900, que deia que qualsevol sistema de radiació d'energia atòmica podia teòricament ser dividit en un nombre d'elements d'energia discrets , de forma que cadascun d'aquests elements d'energia fos proporcional a la freqüència , amb les que cadascun d'ells podia irradiar energia de manera individual, resumit en la fórmula: , on és un valor numèric anomenat constant de Planck. Llavors, en 1905, per explicar l'efecte fotoelèctric (1839), és a dir, el fet que llum il·luminant certs materials pot expulsar electrons del material, Albert Einstein va postular basant-se en la hipòtesi quàntica de Planck, que la llum en si està composta de partícules quàntiques individuals, les quals més tard van ser anomenades fotons (1926). La frase "mecànica quàntica" va ser usada per primera vegada en el paper de Max Born anomenat Zur Quantenmechanik (La Mecànica Quàntica). En els anys que segueixen, aquesta base teòrica lentament va començar a ser aplicada a estructures, reaccions i enllaços químics.
rdf:langString
The history of quantum mechanics is a fundamental part of the history of modern physics. Quantum mechanics' history, as it interlaces with the history of quantum chemistry, began essentially with a number of different scientific discoveries: the 1838 discovery of cathode rays by Michael Faraday; the 1859–60 winter statement of the black-body radiation problem by Gustav Kirchhoff; the 1877 suggestion by Ludwig Boltzmann that the energy states of a physical system could be discrete; the discovery of the photoelectric effect by Heinrich Hertz in 1887; and the 1900 quantum hypothesis by Max Planck that any energy-radiating atomic system can theoretically be divided into a number of discrete "energy elements" ε (Greek letter epsilon) such that each of these energy elements is proportional to the frequency ν with which each of them individually radiate energy, as defined by the following formula: where h is a numerical value called Planck's constant. Then, Albert Einstein in 1905, in order to explain the photoelectric effect previously reported by Heinrich Hertz in 1887, postulated consistently with Max Planck's quantum hypothesis that light itself is made of individual quantum particles, which in 1926 came to be called photons by Gilbert N. Lewis. The photoelectric effect was observed upon shining light of particular wavelengths on certain materials, such as metals, which caused electrons to be ejected from those materials only if the light quantum energy was greater than the work function of the metal's surface. The phrase "quantum mechanics" was coined (in German, Quantenmechanik) by the group of physicists including Max Born, Werner Heisenberg, and Wolfgang Pauli, at the University of Göttingen in the early 1920s, and was first used in Born's 1924 paper "Zur Quantenmechanik". In the years to follow, this theoretical basis slowly began to be applied to chemical structure, reactivity, and bonding.
rdf:langString
L'histoire de la mécanique quantique commence traditionnellement avec le problème de la catastrophe ultraviolette et sa résolution en 1900 par l'hypothèse de Max Planck stipulant que tout système atomique irradiant de l'énergie peut être divisé en « éléments d'énergie » discrets liés à la constante h qui, depuis, porte son nom (constante de Planck). Après la découverte des quanta d'énergie lumineuse par Einstein en 1905, la théorie des quanta vit le jour et commença par remporter nombre de succès expérimentaux, notamment en physique atomique. Cette théorie était cependant restée "semi-classique" en ce qu'elle supposait encore l'existence d'ondes classiques et de corpuscules matériels ayant chacun des trajectoires bien définies. C'était aussi le cas de la mécanique ondulatoire après la découverte des ondes de matière de Louis de Broglie. Nombre de problèmes de physique atomique continuaient à leur résister. C'est à partir des années 1920 que deux autres théories, rompant avec les concepts classiques d'ondes, de corpuscules, de trajectoires, de localité et de déterminisme et utilisant un formalisme mathématique abstrait (état quantique, fonction d'onde) furent mises au point, notamment par Werner Heisenberg et Max Born d'une part (École de Copenhague, mécanique matricielle) et Erwin Schrödinger de l'autre. L'expression « mécanique quantique » fut utilisée pour la première fois en 1924 par Max Born dans son article Zur Quantenmechanik. John von Neumann démontra en 1932 que ces deux approches (matrices et fonctions d'onde) étaient mathématiquement équivalentes. On les utilise toujours toutes les deux, en fonction des situations, et on appelle « mécanique quantique » la théorie commune qu'elles traduisent de deux manières différentes. Par la suite, la mécanique quantique fut complétée pour donner naissance à des théories encore plus générales (électrodynamique quantique, théorie quantique des champs, chromodynamique quantique…) sans que les fondations parfois résumées sous le nom de postulats de la mécanique quantique ne soient, jusqu'à présent, remis en question.
rdf:langString
La historia de la mecánica cuántica comienza esencialmente con la introducción de la expresión cuerpo negro por Gustav Kirchhoff en el invierno de 1859-1860, la sugerencia hecha por Ludwig Boltzmann en 1877 sobre que los estados de energía de un sistema físico deberían ser discretos, y la hipótesis cuántica de Max Planck en el 1900, quien decía que cualquier sistema de radiación de energía atómica podía teóricamente ser dividido en un número de elementos de energía discretos , tal que cada uno de estos elementos de energía sea proporcional a la frecuencia , con las que cada uno podía de manera individual irradiar energía,como lo muestra la siguiente fórmula: donde es un valor numérico llamado constante de Planck. En 1905, para explicar el efecto fotoeléctrico (1839), esto es, la expulsión de electrones en ciertos materiales debido a la incidencia de luz sobre los mismos, Albert Einstein postuló –basándose en la hipótesis cuántica de Planck– que la luz está compuesta de partículas cuánticas individuales, las que más tarde fueron llamadas fotones (1926). El término «mecánica cuántica» fue usado por primera vez en el escrito de Max Born llamado Zur Quantenmechanik (La Mecánica Cuántica). En los años que siguen, esta base teórica comenzó lentamente a ser aplicada a estructuras, reacciones y enlaces químicos.
rdf:langString
양자 역학의 역사는 현대 물리학사에서의 기본적인 부분이다. 양자 화학과 함께 걸어온 양자역학의 역사는 몇가지 과학적 발견들과 더불어 시작되었다. 1838년 마이클 패러데이가 음극선을 발견하고, 1859-60년 겨울 구스타프 키르히호프가 흑체복사 문제를 언급하였으며, 1877년 루트비히 볼츠만은 물리계의 에너지 준위가 이산적(따로 떨어져 있다)이라는 제안을 하였고, 1887년 하인리히 헤르츠에 의해 광전효과가 발견되었으며, 1900년 막스 플랑크로부터 양자 가설이 세워졌다. 양자 가설은 어느 에너지를 복사하는 분자계는 이론적으로 몇개의 이산적인 "에너지 원소" ε(엡실론)으로 나뉠 수 있고, 이러한 각각의 에너지 원소는 방출되는 에너지에 해당하는 진동수 ν에 비례한다는 가설으로, 다음 식과 같이 정의된다. 여기에서 비례상수 h는 플랑크 상수이다. 그런 다음, 1905년에 알베르트 아인슈타인은 하인리히 헤르츠가 1887년에 보고한 광전 효과를 설명하기 위해서 막스 플랑크의 양자 가설과 일관되게 빛 그 자체가 개별적인 양자 입자들로 이루어져 있다고 가정하였으며, 그 입자는 1926년에 길버트 루이스에 의해 광자로 불리게 된다. 광전 효과는 금속과 같은 특정한 물질에 대해 특별한 주파수의 빛에서만 관측되었는데, 그 이유는 빛의 양자 에너지가 금속의 일함수보다 클 때만 전자를 방출하기 때문이었다. "양자역학"이라는 표현(독일어로 "Quantenmechanik")은 이른 1920년대에 괴팅겐 대학교의 막스 보른, 베르너 하이젠베르크, 볼프강 파울리를 포함한 물리학자의 모임에서 만들어졌고, 보른의 1924년 논문에서 "Zur Quantenmechanik"으로 처음 사용되었다. 다음 해, 양자역학의 이론적 배경은 , 반응성, 결합에 천천히 적용되기 시작했다.
rdf:langString
量子力学の歴史（りょうしりきがくのれきし）は現代物理学の歴史の根幹をなす。量子力学の歴史は、量子化学の歴史と絡み合って、いくつかの異なる科学的発見に端を発している。それらの例として、1838年の マイケル・ファラデーによる陰極線の発見、1859–60年のグスタフ・キルヒホフによる黒体放射問題の提起、物理系のエネルギー準位が離散的であるとするルートヴィッヒ・ボルツマンによる1877年の仮説の提案、1887年のハインリヒ・ヘルツによる光電効果の発見、そしてマックス・プランクによる1900年の量子仮説が挙げられるだろう。プランクの量子仮説とは、エネルギーを放射する原子系は、いくつかの離散的な「エネルギー量子」 ε に分割できるものとし、これらの各エネルギー量子は、それぞれ周波数 ν に比例した次の式で定義されるように、個別にエネルギーを放射するとする説である。 ここで導入された定数 h はプランク定数として知られている。 その後、 アルベルト・アインシュタインは1905年、ハインリッヒ・ヘルツによって1887年に報告された光電効果を説明するために、マックス・プランクの量子仮説と矛盾しないような形で光が粒子からなるとする説明を与えた。 この粒子は、1926年にギルバート・ルイスによって「光子」と呼ばれるようになる。光電効果とは、金属などの特定の物質に特定の波長の光を当てると、物質表面から電子が放出される現象であるが、その物質の表面の仕事関数よりも大きなエネルギーを持つ光子が当たった場合にのみ、電子が放出される。 「量子力学」（ドイツ語：Quantenmechanik）という単語は、1920年代初頭のゲッティンゲン大学で、マックス・ボルン、ヴェルナー・ハイゼンベルク、ヴォルフガング・パウリらの物理学者のグループによって作られたもので、ボルンの1924年の論文 "Zur Quantenmechanik" が初出である。その後数年間、この理論的基礎は化学構造や反応性および化学結合に徐々に適用され始めた。
rdf:langString
A história da mecânica quântica entrelaçada com a história da química quântica começa essencialmente com o descobrimento dos raios catódicos em 1838 realizado por Michael Faraday, a introdução do termo corpo negro por Gustav Kirchhoff no Inverno de 1859-1860, a sugestão feita por Ludwig Boltzmann em 1877 sobre que os estados de energia de um sistema físico deveriam ser discretos, e a hipótese quântica de Max Planck em 1900, que dizia que qualquer sistema de radiação de energia atómica poderia teoricamente ser dividido num número de elementos de energia discretos , tal que cada um destes elementos de energia seja proporcional à frequência , com as que cada um poderia de maneira individual irradiar energia, como o mostra a seguinte fórmula:, onde é um valor numérico chamado constante de Planck. Então, em 1905, para explicar o efeito fotoeléctrico (1839), isto é, que a luz brilhante em certos materiais pode funcionar para expulsar electrões do material, Albert Einstein postulou baseado na hipótese quântica de Planck, que a luz em si é composta de partículas quânticas individuais, as quais mais tarde foram chamadas fotões (1926). A expressão "mecânica quântica" foi usada pela primeira vez num artigo de Max Born chamado Zur Quantenmechanik (A Mecânica Quântica). Nos anos que se seguiram, esta base teórica lentamente começou a ser aplicada a estruturas, reacções e ligações químicas.
rdf:langString
Возникнове́ние ква́нтовой фи́зики — процесс длительный и постепенный, который занял свыше 25 лет. От первого возникновения понятия кванта до разработки так называемой копенгагенской интерпретации квантовой механики прошло 27 лет, заполненных интенсивной работой учёных всей Европы. В развитии и понимании квантовой теории приняли участие очень многие люди, как старшего поколения — Макс Борн, Макс Планк, Пауль Эренфест, Эрвин Шрёдингер, так и совсем молодые, ровесники квантовой гипотезы — Вернер Гейзенберг (1901), Вольфганг Паули (1900), Поль Дирак (1902) и т. д.
rdf:langString
Історія квантової механіки — фундаментальна частина історії сучасної фізики . Історія квантової механіки переплітається з історією квантової хімії. Вона почалася з ряду наукових відкриттів: відкриття Майклом Фарадеєм катодних променів у 1838 році ; заява Густава Кірхгофа про проблему випромінювання чорних тіл взимку 1859–60рр.; пропозиція Людвіга Больцмана 1877 року про те, що енергетичні стани фізичної системи можуть бути дискретними ; відкриття фотоефекту Генріхом Герцем у 1887 р .; і квантову гіпотезу Макса Планка1900 року про те, що будь-яку енергетично випромінюючу атомну систему теоретично можна розділити на ряд дискретних «енергетичних елементів» ε , так що кожен з цих енергетичних елементів пропорційний частоті ν, з якою кожен з них окремо випромінюють енергію, Це визначається формулою: де h — константа Планка, яка має числове значення. У 1905 р Альберт Ейнштейн, щоб пояснити фотоефект, запропонував постулат, що саме світло складається з окремих квантових частинок. В 1926 р. Гілберт Н. Льюїс назвав ці частинки фотонами. Фотоелектричний ефект спостерігався при сяючому світлі певних довжин хвиль на певних матеріалах, таких як метали, що спричиняло викидання електронів з цих матеріалів лише в тому випадку, якщо квантова енергія світла була більшою за робочу функцію поверхні металу. Фраза «квантова механіка» була придумана групою фізиків, включаючи Макса Борна, Вернера Гайзенберга та Вольфганга Паулі, в Геттінгенському університеті на початку 1920-х років. У наступні роки ця теоретична основа почала поступово застосовуватися до хімічної структури, реакційної здатності та зв'язку.
xsd:nonNegativeInteger
30529
