History of Freemasonry
http://dbpedia.org/resource/History_of_Freemasonry an entity of type: Thing
Die Freimaurerei hat in Europa, insbesondere in England, eine lange Tradition. Die Anfänge der Geschichte sowie das Brauchtum, Ritual und die verwendeten Symbole der Freimaurerei gehen auf die Steinmetzbruderschaft und deren Bauhütten zurück.
rdf:langString
La historia de la francmasonería abarca los orígenes, la evolución y los eventos definitorios de la organización fraternal conocida como francmasonería. Las dos dificultades que enfrentan los historiadores son la escasez de material escrito, incluso hasta el siglo XIX, y la desinformación generada por los masones y no masones por igual desde los primeros años.
rdf:langString
La storia della massoneria abbraccia le origini, l'evoluzione e gli eventi salienti dell'associazione iniziatica e di fratellanza conosciuta come massoneria. In principio, fu la comparsa di logge organizzate di massoni "operativi“ durante il medioevo, poi l'ammissione di membri profani in qualità di massoni "accettati" o "speculativi", e da ultimo l'evoluzione di logge puramente speculative, con l'emergere di Gran Logge per governarle. La formazione della prima gran loggia d'Inghilterra nel 1717 è generalmente considerata lo spartiacque di questo processo. Le due difficoltà che gli storici devono affrontare sono la scarsità di materiale scritto, anche dopo il XIX secolo, e la disinformazione generata tanto da massoni quanto da non massoni negli anni più recenti.
rdf:langString
The history of Freemasonry encompasses the origins, evolution and defining events of the fraternal organisation known as Freemasonry. It covers three phases. Firstly, the emergence of organised lodges of operative masons during the Middle Ages, then the admission of lay members as "accepted" (a term reflecting the ceremonial "acception" process that made non-stone masons members of an operative lodge) or "speculative" masons, and finally the evolution of purely speculative lodges, and the emergence of Grand Lodges to govern them. The watershed in this process is generally taken to be the formation of the first Grand Lodge in London in 1717. The two difficulties facing historians are the paucity of written material, even down to the 19th century, and the misinformation generated by masons a
rdf:langString
L'histoire de la franc-maçonnerie est jusqu'au milieu du XXe siècle, exclue du champ de l'histoire universitaire classique. À partir du milieu du XIXe siècle apparait en Allemagne un courant d'étude historique et critique qui se détermine comme « authentique ». Ce courant traverse la Manche et se retrouve en Angleterre où plusieurs personnalités de la franc-maçonnerie constituent la première loge de recherche du monde, Quatuor Coronati n°2076. À partir du milieu du XXe siècle, une structuration universitaire prend forme en Espagne, en France et en Belgique avec la mise en œuvre de centres de recherche, de chaire universitaire et de cercles d'études historiques, dont les travaux débouchent sur une nouvelle discipline qui prend le nom de « maçonnologie ».
rdf:langString
De voorgeschiedenis van de vrijmetselarij kan op twee wijzen worden benaderd. Enerzijds kan men de voorgeschiedenis van de operatieve vrijmetselarij op objectieve en historische wijze gaan beschrijven. Dit komt neer op het ontstaan, bloei en ondergang van middeleeuwse beroepsgilden in Europa. Dit onderzoek wordt hier echter niet verricht. Voor deze begrippen zijn er wel degelijk historisch betrouwbare bronnen te vinden van hun bestaan. Voorbeelden van dergelijke historische bronnen zijn bijvoorbeeld:
rdf:langString
A História da maçonaria (forma reduzida e usual de francomaçonaria) relata a evolução de sociedades ditas maçônicas, que se estruturam de modo discreto e em carácter universal, cujos membros cultivam o aclassismo, humanismo, os princípios da liberdade, democracia, igualdade, fraternidade e aperfeiçoamento intelectual, constituindo-se em uma associação iniciática e filosófica. Os maçons estruturam-se e reúnem-se em células autónomas, designadas por oficinas, ateliers ou (como são mais conhecidas e correctamente designadas) Lojas, "todas iguais em direitos e honras, e independentes entre si."
rdf:langString
Frimureriets historia studerar formation, utveckling och skeenden i de ordenssystem som går under beteckningen frimureri. Frimureriets historia delas vanligen in i två huvuddelar; före och efter bildandet av Storlogen i London och Westminster år 1717. Innan denna tidpunkt är frimureriets historia inte helt klar och förklaras därför ofta utifrån teorier och legender. Efter bildandet av Storlogen i London och Westminster är dock historien mycket väl dokumenterad och kan spåras genom de hundratals storloger som snabbt bildades världen över.
rdf:langString
Філантропічні і реформаційні тенденції XVII ст., разом з його схильністю до таємних організацій і символічних ритуалів, перейшли до наступних поколінь і відбились на характері і долі сучасного масонства. Наукова критика встановила безсумнівний факт: франкмасонський орден, нащадок старого масонського братства, виник не раніше другого десятиліття XVIII ст. Перші Великі ложі виникли в Англії в більш мирну епоху, коли переважна частка людей вищого та середнього класу не задумувалась ні про що, окрім відпочинку від нескінченних смут і переворотів у країні.
rdf:langString
rdf:langString
History of Freemasonry
rdf:langString
Geschichte der Freimaurerei
rdf:langString
Historia de la francmasonería
rdf:langString
Histoire de la franc-maçonnerie
rdf:langString
Storia della massoneria
rdf:langString
Geschiedenis van de vrijmetselarij
rdf:langString
História da maçonaria
rdf:langString
История масонства
rdf:langString
Frimureriets historia
rdf:langString
Виникнення масонства
xsd:integer
215387
xsd:integer
1103982432
rdf:langString
Die Freimaurerei hat in Europa, insbesondere in England, eine lange Tradition. Die Anfänge der Geschichte sowie das Brauchtum, Ritual und die verwendeten Symbole der Freimaurerei gehen auf die Steinmetzbruderschaft und deren Bauhütten zurück.
rdf:langString
The history of Freemasonry encompasses the origins, evolution and defining events of the fraternal organisation known as Freemasonry. It covers three phases. Firstly, the emergence of organised lodges of operative masons during the Middle Ages, then the admission of lay members as "accepted" (a term reflecting the ceremonial "acception" process that made non-stone masons members of an operative lodge) or "speculative" masons, and finally the evolution of purely speculative lodges, and the emergence of Grand Lodges to govern them. The watershed in this process is generally taken to be the formation of the first Grand Lodge in London in 1717. The two difficulties facing historians are the paucity of written material, even down to the 19th century, and the misinformation generated by masons and non-masons alike from the earliest years. Freemasonry's long history includes its early development from organised bodies of operative stonemasons to the modern system of speculative lodges organised around regional or national "Grand Lodges".
rdf:langString
L'histoire de la franc-maçonnerie est jusqu'au milieu du XXe siècle, exclue du champ de l'histoire universitaire classique. À partir du milieu du XIXe siècle apparait en Allemagne un courant d'étude historique et critique qui se détermine comme « authentique ». Ce courant traverse la Manche et se retrouve en Angleterre où plusieurs personnalités de la franc-maçonnerie constituent la première loge de recherche du monde, Quatuor Coronati n°2076. À partir du milieu du XXe siècle, une structuration universitaire prend forme en Espagne, en France et en Belgique avec la mise en œuvre de centres de recherche, de chaire universitaire et de cercles d'études historiques, dont les travaux débouchent sur une nouvelle discipline qui prend le nom de « maçonnologie ». Au XXIe siècle, les travaux des historiens situent la naissance de la franc-maçonnerie dans les Iles britanniques entre le XVIIe et XVIIIe siècles, elle s'exporte rapidement sur le continent pour se répandre en Europe, puis dans les empires coloniaux des puissances occidentales. Elle connait diverses évolutions tant philosophiques et spirituelles, que politique. Espace de sociabilité et d'échange, ces membres s'impliquent souvent dans la société par des actions philanthropiques, éducatives ou politiques et traversent les XIXe et XXe siècles en s'impliquant sous diverses formes dans la vie de la cité et des sociétés en général. Espace de réflexion symbolique et initiatique, elle transmet au travers de rites qui diffèrent parfois de forme, mais qui s'appuient sur les mêmes mythes et légendes fondatrices, une tradition philosophique ou spirituelle qui vise à l'évolution intellectuelle ou morale de ses membres. Combattu par les courants réactionnaires et religieux, comme par les milieux nationalistes, elle connaît des périodes fastes de développement et de présence internationale et d'autres de persécution, d'extinction partielle ou totale. Elle demeure au XXIe siècle largement décriée ou condamnée par les religions en général, qui condamne principalement son relativisme et son cosmopolitisme. Ouverte aux femmes depuis le début du XXe siècle dans tous ses rites et grades, principalement en Europe et après de fortes résistances d'une franc-maçonnerie exclusivement masculine en général. Elle est au XXIe siècle présente sur tous les continents. Dans tous les pays ou elle est présente, elle s'adapte en permanence aux évolutions de son environnement politique et tend principalement à se rebâtir après chaque période de déclin sur de nouveaux projets conformes à un idéal utopique, de république universelle pour le courant latin et libéral ou d'éducation et de fraternité internationale pour le courant anglo-saxon et traditionnel.
rdf:langString
La historia de la francmasonería abarca los orígenes, la evolución y los eventos definitorios de la organización fraternal conocida como francmasonería. Las dos dificultades que enfrentan los historiadores son la escasez de material escrito, incluso hasta el siglo XIX, y la desinformación generada por los masones y no masones por igual desde los primeros años.
rdf:langString
La storia della massoneria abbraccia le origini, l'evoluzione e gli eventi salienti dell'associazione iniziatica e di fratellanza conosciuta come massoneria. In principio, fu la comparsa di logge organizzate di massoni "operativi“ durante il medioevo, poi l'ammissione di membri profani in qualità di massoni "accettati" o "speculativi", e da ultimo l'evoluzione di logge puramente speculative, con l'emergere di Gran Logge per governarle. La formazione della prima gran loggia d'Inghilterra nel 1717 è generalmente considerata lo spartiacque di questo processo. Le due difficoltà che gli storici devono affrontare sono la scarsità di materiale scritto, anche dopo il XIX secolo, e la disinformazione generata tanto da massoni quanto da non massoni negli anni più recenti.
rdf:langString
De voorgeschiedenis van de vrijmetselarij kan op twee wijzen worden benaderd. Enerzijds kan men de voorgeschiedenis van de operatieve vrijmetselarij op objectieve en historische wijze gaan beschrijven. Dit komt neer op het ontstaan, bloei en ondergang van middeleeuwse beroepsgilden in Europa. Dit onderzoek wordt hier echter niet verricht. Anderzijds kan men de voorgeschiedenis van de speculatieve vrijmetselarij trachten in kaart te brengen. Dit is een subjectieve en speculatieve poging, begonnen door James Anderson in zijn the Constitution of the Free-Masons en sedertdien ononderbroken voortgezet, om de oorsprong van de vrijmetselarij te antedateren en te mystificeren. Op deze wijze wordt een zogenaamde foundation myth, oprichtingsmythe gecreëerd, voor intern vrijmetselaarsgebruik. Dergelijke mythes zijn belangrijk bij de ontwikkeling van een solide groepsgevoel en sterk samenhorigheidsideaal in nieuwe en ambitieuze verenigingen, maar kunnen geen aanspraak maken op objectiviteit en historische feitelijkheid. Zo wordt de vrijmetselarij geantedateerd. Deze antedatering begint met een herinterpretatie van het Bijbelverhaal over Adam en Eva. Het Oude Testament wordt hierbij kwistig gebruikt en de Bijbelse figuren worden gerecycleerd voor gebruik bij het uitbouwen van een vrijmetselaarsgeschiedenis. De Ark van Noach en de Tempel van Salomo zijn populaire thema's. Ook de klassieke wereld van Griekenland en Rome passeren de revue. Euclides of Pythagoras zijn graag geziene gasten. Maar ook Mozes, heidense mysteriën, de Essenen, Keltische Druïden, de Tempelridders, de Priorij van Sion en de Rozenkruisers passeren de revue. De lijst is nagenoeg eindeloos. Van de Oudheid tot de Middeleeuwen wordt er op los gespeculeerd. Ook Oliver Cromwell, de Stuarts, Francis Bacon en Christopher Wren worden opgenomen in de vrijmetselaarsgeschiedenis. Er zijn dan ook zoveel verschillende ontstaansgeschiedenissen als er vrijmetselaars zijn. En nooit is er ook maar het minste historische bewijs voor alle stellingen. In de middeleeuwen begint de mythische voorgeschiedenis van de speculatieve vrijmetselarij zich te vermengen met de objectieve geschiedenis van de operatieve vrijmetselarij. Een historische continuïteit wordt vooropgesteld. De middeleeuwse gilden van bouwvakkers en metselaars zouden stap voor stap omgevormd zijn tot filosofische clubjes voor de burgerij en de adel. Hierbij wordt verwezen naar gelijkaardige instituties in Frankrijk, zoals de Compagnonnage, en Duitsland, zoals de Steinmetzen. Voor deze begrippen zijn er wel degelijk historisch betrouwbare bronnen te vinden van hun bestaan. Voorbeelden van dergelijke historische bronnen zijn bijvoorbeeld:
* 1390: Regius-manuscript
* 1410: Matthew Cooke-manuscript
* 1425: Statutes uitgevaardigd door Hendrik VI van Engeland
* 1598: Schaw-manuscript
* 1599: Minutes van de Aitchison Haven Lodge te Edinburgh
* 1646: de inwijding van Elias Ashmole in een loge te Warrington Het bestaan van deze bronnen staat niet ter discussie. Wat wel hoogst betwijfelbaar is hieruit als vanzelfsprekend af te leiden dat er een stapsgewijze historische evolutie is waar te nemen van operatieve vrijmetselarij naar speculatieve vrijmetselarij. Dergelijke afleidingen zijn van speculatieve aard, niet van historisch-wetenschappelijke aard.
rdf:langString
Frimureriets historia studerar formation, utveckling och skeenden i de ordenssystem som går under beteckningen frimureri. Frimureriets historia delas vanligen in i två huvuddelar; före och efter bildandet av Storlogen i London och Westminster år 1717. Innan denna tidpunkt är frimureriets historia inte helt klar och förklaras därför ofta utifrån teorier och legender. Efter bildandet av Storlogen i London och Westminster är dock historien mycket väl dokumenterad och kan spåras genom de hundratals storloger som snabbt bildades världen över. På senare år har frimurerisk forskning fått ökad uppmärksamhet, bland annat genom bildandet av inom frimureriet, dels genom akademiska studier, till exempel genom vid Universitetet i Sheffield. En ny dimension av frimurerisk historia har belysts genom studier av frimureriets betydelse för utvecklingen i Europa och USA under 1700-talet.
rdf:langString
Філантропічні і реформаційні тенденції XVII ст., разом з його схильністю до таємних організацій і символічних ритуалів, перейшли до наступних поколінь і відбились на характері і долі сучасного масонства. Наукова критика встановила безсумнівний факт: франкмасонський орден, нащадок старого масонського братства, виник не раніше другого десятиліття XVIII ст. Перші Великі ложі виникли в Англії в більш мирну епоху, коли переважна частка людей вищого та середнього класу не задумувалась ні про що, окрім відпочинку від нескінченних смут і переворотів у країні. З приходом до влади нової династії життя країни входило в мирне русло. Від минулого захоплення політикою залишилась схильність перебувати серед людей: розвивалась пристрасть до різноманітних організацій і клубів. Більшість цих типових «англійських клубів» не ставили перед собою широких суспільних цілей. Проте з таких великосвітських і просто світських організацій з’явився Орден Вільних каменярів. Залишки «поважної франкмасонської організації» на початку XVIII ст. збереглися ще в Лондоні та в інших англійських містах, їх налічувалось близько 52 лож. Найбільшими вважалися ложі «Корони», «Яблуні», «Гусака і Жаровні» і «Виноградної Кісточки» (назви таверн, в яких вони збиралися). Члени лондонських таверн, клубів і організацій вирішили об’єднатися. 24 серпня 1717р. в день святого Іоанна Хрестителя відбулося об’єднання всіх масонських клубів у Велику ложу. В таверні «Гуся і Жаровні» відбувся перший спільний бенкет франкмасонів, де більшістю голосів був обраний перший Великий Майстер, ним став Антон Сайер. Первинне масонство було малочисельною організацією, з плином часу воно стало швидко входити в моду. Це призвело до популяризації масонства та збільшення кількості охочих вступити в новий Орден. Оскільки масонство набуло форми організації, виникла потреба у прийняті уставу. Ним стала «Книга Конституцій» 1723 р., опублікована Дж. Андерсеном. Перший масонський устав виголошував лояльність до феодальних відносин, віросповідання, релігійності і провів межу між вибраними братами та непосвяченими – профанами. Брати займались не тільки теоретичною роботою, тобто веденням розмов, а й практичною: благодійність посідала одне з чільних місць в їхній діяльності. Пізніше в 1734 році, Андерсон опублікував ще одну конституцію. Вона стала, по суті, біблією англійського масонства. У цій книзі формулювалися положення, які тепер відомі як основні принципи Великої Ложі. Перша стаття відрізняється певною туманністю і до цих днів слугує предметом дискусій та інтерпретацій. У минулому масони повинні були заявляти про свою вірність Богу і англійській церкві, однак Андерсон пише про «вірність всім релігіям». Друга стаття відрізняється великою відвертістю: «Масон … не братиме участі в жодних задумах проти світу і блага народу». У шостій статті були заборонені будь-які розмови, які торкалися релігії або політики. Незважаючи на таку мирну та взагалі антиполітичну характеристику ордена, в англійському масонстві почали виявлятись також інші тенденції. З приходом титулованої знаті в лондонські ложі проникла «крамола». Так називали лжебратів, які «сіяли розбрат». Період 1723-1724 рр. вважають часом, коли в масонство проникло політичне різноголосся, причому більшість зберігала вірність династії (Стюарти). Напевне, саме через це і створилась ворожа ситуація між масонським орденом та єзуїтами, які перебували підо впливом римського престолу. У 1738 р. з’явилась папська булла, яка осуджувала масонів як шкідливу для апостольської церкви секту. У зв’язку з агітаціями католиків, антимасонські настрої набирали небаченої сили в суспільстві, особливо з початку 40-х років – в період підготовки реставрації Стюартів (1745). Саме в цей час на лондонських вулицях з’являються так званні «масони з середини» з їх блазнівськими святкуваннями, які копіювали у масонів. Щоб врятувати свою честь від насмішок натовпу, масони були змушенні припинили всі вуличні процесії та відмовились носити масонські костюми поза закритими засіданнями лож. Масонські «таємниці» стали відомі всім: вони розповідались відкрито в різних памфлетах і брошурах. З цього часу масони з великою обережністю стали допускати в своє середовище нових людей, були зміненні всі паролі. Надалі ці події стали поштовхом до «розколу масонства». Що ж стосується долі лондонських масон, то потрібно зауважити такий факт, що «Книга Конституцій» 1723 р. призначалась «для керівництва лондонських лож і браті, які жили в Лондоні, Вестмінстері та околицях»: за межі цього малого району компетенція Великої ложі досі не виходила. Уже в наступні роки разом з лондонськими ложами, число яких зросло уже до 20, в організації з’явились і провінційні; в 1729 із 54 лож, які примикали до Великої Лондонської ложі, 12 знаходилися в провінції. За провінційними ложами з’явились і закордонні - більшою мірою самостійно, без будь-якої участі Великої ложі, просто в силу потреби англійців повсюди створювати для себе звичну обстановку. Не всі англійські ложі визнавали авторитет першої Великої ложі: серед них було немало старих лож, які зберігали повну незалежність, чи створювали собі нові центри – нові Великі ложі. Перш за все, виникли Великі ложі Ірландії і Шотландії. Близько третини шотландських лож перейшли до Единбурзької Великої ложі, але і це не заважало Кільвігській ложі оголосити себе Великою. В 1726 р. право називатися Великою ложею пред’явила Йоркширська ложа, надавши устави «великого спостерігача» доктора Драке. На щорічному зібрані в день апостола Іоанна 27 грудня Драке виголосив промову, в якій вказав на славетне минуле Йоркширської ложі і на роль, яку вона зіграла, за масонськими легендами, в часи короля Едвіна. Спираючись на неї, Драке вважав справедливим називати Йоркширську ложу «Великою ложею всієї Англії». Ми бачимо, що Велика Лондонська ложа не об’єднувала все англійське масонство, а тільки ті ложі, які визнавали її авторитет. Існували ложі, які були незалежними, не кажучи вже про ірландські та шотландські ложі, особливо старі, які ще не зовсім втратили цехові традиції та які, можливо, ще й не чули про існування великих лож. Хай там як, процес об’єднання масонства здійснювався в Англії доволі повільно і не без труднощів, тим більше, що і серйозних стимулів для об’єднання поки не існувало. На початку 50-х років процес ускладнився завдяки появі нового масонського центру – «Великої Англійської ложі старих статутів». Спроба організації нових «великих лож» робилась в Англії і раніше (Йоркширська ложа), але всі вони закінчувались невдало. Дійсно, небезпечний конкурент у Великої Лондонської ложі з’явився тільки тепер. Заснована в червні 1751 р. в складі п’яти лондонських лож «Велика ложа старих уставів» уже через три роки мала в своєму складі 28 лож, в 1760 р. – 83, в 1800 – 167. Період після її засновування відомий в історії масонства під назвою період «великого розколу». Насправді розколу тут не було, бо більшість лож, яка перейшла до нового центру не визнавала авторитету старого центру і раніше: це було схоже на незалежний і паралельний розвиток двох організацій. Спочатку відносини між «старим» і «новим» масонством мали мирний характер: не було ні сутичок, ні взаємних нападів. Але коли швидкі успіхи нової організації зачіпали і самолюбство, і інтереси Великої ложі, її прибічники звинуватили «старих» в розколі та самозванстві, на що ті відповіли не менш різкими нападками. На декілька років розгорілась жорстка суперечка, яка керувалася двома «великими секретарями» - Вільямом Престоном зі сторони «нових масонів» і Лорентом Дермотом зі сторони «старих». В 1756 р. Дермот випустив власну «Книгу конституцій» під дивним заголовком «Ахиман Резон» » (Ahiman Reson). В її основі були покладені статути і звичаї ірландських лож, але загалом вона мало чим відрізнялась від «Книги конституцій» Андерсона, хоча тут історична частина взагалі відсутня. Різноголосся між «старим» і «новим» масонством носило суто ритуальний характер. Глибшу різницю, якщо вона існувала, можна помітити тільки на початку «розколу», коли соціальний і національний склад двох масонств іще не встиг стати однорідним. В «старому» масонстві переважав ірландський і шотландський елемент, в соціальному відношенні, були представлені ремісниками, дрібними буржуа. В 1758 р. «Велика ложа старих масонів» заключила тісний союз з «Великою ложею Ірландії», а пізніше своєрідна особиста унія з’єднала її з «Великою ложею Шотландії». Упродовж 10 років (з 1771 до 1781 рр.) її Гросмейстерами були керівники шотландського масонства герцоги Атольські. З часом склад англійського масонства ставав усе одноріднішим за рахунок переваги в усіх ложах великосвітського і титулованого елементу. Старі образи забувались, ритуальні протиріччя згладжувалися. Наприкінці XVIII ст. багато масонів були одночасночленами «нових» і «старих» лож. Об’єднання організацій стало питанням часу. Перша пропозиція про об’єднання була зроблена в 1797 р. «старими» масонами, але переговори затяглись на 16 років, і тільки в 1813 р., коли Гросмейстерами «старого» і «нового» масонства стали два брати королі - герцоги Кентський і Сусекський, воно було здійснене. Отже, масонство пройшло довгий шлях еволюції, яка наприкінці XVIII ст. перетворила орден на аристократичний клуб.
rdf:langString
A História da maçonaria (forma reduzida e usual de francomaçonaria) relata a evolução de sociedades ditas maçônicas, que se estruturam de modo discreto e em carácter universal, cujos membros cultivam o aclassismo, humanismo, os princípios da liberdade, democracia, igualdade, fraternidade e aperfeiçoamento intelectual, constituindo-se em uma associação iniciática e filosófica. Os maçons estruturam-se e reúnem-se em células autónomas, designadas por oficinas, ateliers ou (como são mais conhecidas e correctamente designadas) Lojas, "todas iguais em direitos e honras, e independentes entre si." A origem se perde na Idade Média, se considerarmos as suas origens Operativas, ou seja associação de cortadores de pedras verdadeiros, que tinha como ofício a arte de construção de castelos, muralhas etc. Existem, no mundo, aproximadamente 6 milhões de integrantes espalhados pelos 5 continentes. Destes, 3,2 milhões (58%) nos Estados Unidos, 1,2 milhão (22%) no Reino Unido e 1,1 milhão (20%) no resto do mundo. No Brasil são aproximadamente 211 mil maçons regulares (2,7%) e 4.700 Lojas.
xsd:nonNegativeInteger
96533
