Hellenistic-era warships
http://dbpedia.org/resource/Hellenistic-era_warships an entity of type: Thing
Una quinquerrem (del llatí quinquerēmis , on quinque = "cinc" i Remus = "rems") és un vaixell de guerra propulsat per rems, desenvolupat a partir del trirrem. Va ser usat pels grecs del període hel·lenístic i, després, per cartaginesos i romans, des del segle iv aC fins al segle i de la nostra era.
rdf:langString
Un quinquerreme (del griego antiguo πεντήρης/pentērēs, latín quinquerēmis, donde quinque="cinco" y remus="remos") era un barco de guerra propulsado por remos, desarrollado a partir del trirreme. Fue usado por los griegos del periodo helenístico y, luego, por la flota cartaginesa y por la romana, desde el siglo IV a. C. hasta el siglo I a. C.
rdf:langString
La quinquérème est un type de galère antique qui se caractérise par la présence de cinq rameurs par section verticale. Contrairement à la trière dont elle descend, les rameurs ne manœuvrent pas chacun leur aviron, mais sont plusieurs à pousser sur un seul.
rdf:langString
Dari abad ke-4 SM, jenis baru dari kapal perang muncul di Laut Tengah, menggantikan trireme dan mentransformasi . Kapal menjadi makin besar dan berat, termasuk beberapa kapal kayu terbesar yang dibangun. Pembangunannya menjalar ke Timur Dekat Helenistik, selain juga sebagian besar berbagi dengan kekuatan-kekuatan laut dari Maditerania Barat, terutama Kartago dan Republik Roma.
rdf:langString
La quinquereme (in latino: quinquereme) o pentera (in greco antico: πεντήρης, pentèrēs) era un tipo di nave da guerra a remi usata prima dai Greci, poi in epoca ellenistica e successivamente dai Cartaginesi e dai Romani, dal IV secolo a.C. al I secolo d.C.; fu derivata dalla precedente trireme.
rdf:langString
五段櫂船（ごだんかいせん、ラテン語: quinqueremis; ギリシア語: πεντήρης, pentērēs）は、古代のガレー船の一種で、カルタゴ海軍とローマ海軍で広く使われた。実際に櫂が五段になっている訳ではなく、3本の櫂を5人（上段2人、中段2人、下段1人）で漕ぐ形になる。
rdf:langString
Um quinquerreme (do latim quinquerēmis, no qual quinque = cinco e remus = remos) consiste em uma embarcação de guerra, movido a cinco filas de remos ou cinco remadores em cada remo. Usada principalmente pelos gregos do período helenístico e por cartagineses e romanos em consequência das Guerras Púnicas.
rdf:langString
ظهرت منذ القرن الرابع قبل الميلاد أنواع جديدة من السفن الحربية ذات المجاديف في البحر الأبيض المتوسط، لتحل محل ثلاثية المجاديف منها وتسبب تحولًا في الحرب البحرية. زاد حجم السفن وثقلها، بما فيها بعض أكبر السفن الخشبية التي بُنيت حتى اليوم. كانت هذه التطورات رائدة في الشرق الهلنستي الأدنى، ولكنها شملت أيضًا إلى حد كبير القوى البحرية للبحر الأبيض المتوسط الغربي، وتحديدًا قرطاج والجمهورية الرومانية. في الحين الذي بنت فيه الممالك الوريثة الغنية في الشرق سفنًا ضخمةً(بوليريمس)، اعتمدت قرطاج وروما، في العداء البحري الشديد خلال الحروب البونيقية، غالبًا على السفن المتوسطة الحجم. في الوقت نفسه، استخدمت القوى البحرية الأصغر مجموعة من السفن الصغيرة، والتي استخدمها أيضًا القراصنة في كل مكان. لم تواجه الإمبراطورية الناشئة أي تهديدات بحرية كبيرة لاحقًا لانتشار السيطرة الرومانية الكاملة في البحر الأبيض المت
rdf:langString
Eine Quinquereme (lateinisch quinqueremis [navis], von quinque ‚fünf‘ und remus ‚Riemen‘), Fünfruderer oder Pentere (altgriechisch πεντήρης pentḗrēs) ist ein antikes Ruderkriegsschiff, bei dem jeweils fünf Ruderer eine Einheit bildeten. Quinqueremen wurden wahrscheinlich zuerst im 4. Jahrhundert v. Chr. von den Karthagern oder Dionysios I. von Syrakus entwickelt. In den hellenistischen Monarchien entstanden noch größere Schiffstypen mit sechs, zehn oder noch mehr Ruderern pro Einheit, die aber nie in größerer Zahl verwendet wurden.
rdf:langString
Οι πολυήρεις ήταν τύποι αρχαίων κωπήλατων πολεμικών πλοίων, δηλαδή γαλερών, που εμφανίστηκαν από τον 4ο αιώνα π.Χ. στη Μεσόγειο Θάλασσα, εκτοπίζοντας (σταδιακά και εν μέρει) τις τριήρεις και αλλάζοντας σημαντικά την ως τότε ισχύουσα ναυτική πολεμική τέχνη. Τα πλοία έγιναν αυξανόμενα μεγαλύτερα και βαρύτερα, συμπεριλαμβάνοντας μερικά από τα μεγαλύτερα ξύλινα πλοία που έχουν κατασκευαστεί ποτέ. Δεν είναι σαφές το πότε ακριβώς ή και το πού πρωτοεμφανίστηκαν. Είναι ωστόσο γνωστό, ότι κάποια τέτοια πολεμικά (πεντήρεις) συμπεριέχονταν στο στόλο των Συρακουσών επί τυράννου Διονυσίου Α΄, καθώς και στον Περσικό στόλο (έως και οκτήρεις), κατά την εκστρατεία του Μεγάλου Αλεξάνδρου. Κάποια τέτοια πολεμικά (που συμπεριλάμβαναν εξήρεις και επτήρεις), κυρίως από τη Σιδώνα και την Κύπρο, προστέθηκαν στο σ
rdf:langString
From the 4th century BC on, new types of oared warships appeared in the Mediterranean Sea, superseding the trireme and transforming naval warfare. Ships became increasingly large and heavy, including some of the largest wooden ships hitherto constructed. These developments were spearheaded in the Hellenistic Near East, but also to a large extent shared by the naval powers of the Western Mediterranean, specifically Carthage and the Roman Republic. While the wealthy successor kingdoms in the East built huge warships ("polyremes"), Carthage and Rome, in the intense naval antagonism during the Punic Wars, relied mostly on medium-sized vessels. At the same time, smaller naval powers employed an array of small and fast craft, which were also used by the ubiquitous pirates. Following the establis
rdf:langString
Dal IV secolo a.C. in poi, apparvero nel Mar Mediterraneo nuovi tipi di navi da guerra a remi, che andarono a sostituire le trireme e trasformarono profondamente la guerra navale. Le navi divennero sempre più grandi e pesanti, comprese alcune delle più grandi navi di legno fino ad allora costruite. Questi sviluppi avvennero nell'ellenistico Vicino Oriente, ma anche in larga misura condivisi dalle potenze navali del Mediterraneo occidentale, in particolare Cartagine e la Repubblica romana. Mentre i ricchi regni dei Diadochi, in Oriente, costruivano enormi navi da guerra ("polireme"), Cartagine e Roma, nell'intenso antagonismo navale durante le guerre puniche, facevano affidamento principalmente su navi di medie dimensioni. Allo stesso tempo, le potenze navali più piccole impiegavano una se
rdf:langString
Een quinquereem (Lat. quinqueremis [navis], van quinque = "vijf" en remus = "riemen") of penterikon (Oud-Grieks) is een antiek militair roeischip, waarbij vijf rijen roeiers een eenheid vormden. Over hoeveel roeibanken de roeiers verdeeld waren, blijft onderwerp van discussie onder geleerden, daar er maar weinig omschrijvingen door antieke auteurs en afbeeldingen van quinqueremen zijn overgeleverd. Men is het tegenwoordig wel eens dat het niet meer dan drie roeibanken geweest kunnen zijn, daar een schip met vijf roeibanken praktisch onvaarbaar is. Waarschijnlijk hadden de meeste quinqueremen drie roeibanken waarbij zoals een trireem, waarbij twee plaatsen dubbel bezet waren. Het is echter niet ondenkbaar dat er ook quinqueremen geweest zijn met een of twee roeibanken.
rdf:langString
Kwinkwerema lub pentera (łac. quinquerēmis [navis]; stgr. πεντήρης pentērēs) – rzymska galera o kilku rzędach wioseł, w okresie republiki najczęściej używany typ okrętu wojennego. Była to rzymska wersja rozpowszechnionego w czasach hellenistycznych wojennego kilkurzędowca, którego pomysł konstrukcji przypisuje się syrakuzańskiemu tyranowi Dionizjuszowi Starszemu toczącemu wówczas walki z Kartaginą. Od sycylijskich Greków przejęty przez Kartagińczyków, został następnie podczas pierwszej wojny punickiej masowo skopiowany przez Rzymian na podstawie znalezionego wraku nieprzyjacielskiego okrętu.
rdf:langString
Pentera – typ okrętu używanego w starożytności przez Greków, Fenicjan, a w okresie od wojen punickich – także przez Rzymian. Był bardzo podobny do triremy, lecz znacznie od niej większy. Jego wyporność wynosiła około 300 ton. Pentera była wyposażona w dwa maszty ustawione na dziobie ukośnie i posiadała ożaglowanie rejowe. Załoga składała się z 300 wioślarzy i 200 żołnierzy. Przeważnie jedno wiosło było obsługiwane przez pięciu wioślarzy. Na uzbrojenie pentery składały się balisty i katapulty.
rdf:langString
A partir do século IV a.C., novos tipos de galés apareceram no mar Mediterrâneo Oriental a partir do trirreme, transformando a guerra naval. Surgiram navios maiores e mais pesados , incluindo alguns dos maiores navios em madeira construídos na época. Estes desenvolvimentos surgiram durante o Período helenístico no Oriente Médio, mas também viriam a serem compartilhadas pelas futuras potências navais antagônicas do Mediterrâneo Ocidental , Cartago e a República Romana. Enquanto os ricos reinos Diádocos construíram enormes navios de guerra (" polirremes "), Cartago e Roma durante as Guerras Púnicas , basearam-se principalmente em navios de calados de médio porte, ao mesmo tempo que os territórios de tradição naval periféricos às potências empregavam um conjunto de pequeno calado e de manobra
rdf:langString
Квинквирема (лат. quinquiremis, от quinque «пять» + remus «весло») или пентера (от греч. πέντε «пять») — боевой корабль с пятью рядами вёсел, большего размера, чем триера, вёсла которого управляются двумя, двумя и одним гребцом (2+2+1).Число весел в одном ряду доходило до 25. Водоизмещение свыше 200 т, длина 45 м, ширина 6 м, осадка 2,5 м, экипаж около 250 чел. Для согласования гребли применялись канатное соединение вёсел одного ряда и упоры, ограничивающие величину гребка. В настоящее время считается что название связано не с числом весел, а с числом гребцов.
rdf:langString
Квінквірема (лат. quinquiremis, від quinque — «п'ять» і remus — «весло», буквально «п'ятивесельна») або пенте́ра (грец. πεντήρης) — бойовий корабель з трьома рядами весел, більший за розмірами від трієри. Його весла керуються двома, двома і одним веслувальниками (2+2+1). Кількість весел в одному ряді доходила до 25. Для узгодження веслування застосовувалося канатне з'єднання весел одного ряду і упори, які обмежували величину гребка. Часто оснащувалися абордажним вороном. На відміну від більш примітивної трієри, квінквірема могла піти на таран, пробивши корабель ворога наскрізь.
rdf:langString
rdf:langString
السفن الحربية في العصر الهلنستي
rdf:langString
Quinquerrem
rdf:langString
Quinquereme
rdf:langString
Πολυήρεις
rdf:langString
Quinquerreme
rdf:langString
Quinquérème
rdf:langString
Kapal perang era Helenistik
rdf:langString
Hellenistic-era warships
rdf:langString
Navi da guerra ellenistiche
rdf:langString
Quinquereme
rdf:langString
五段櫂船
rdf:langString
Quinquereem
rdf:langString
Kwinkwerema
rdf:langString
Pentera
rdf:langString
Quinquerreme
rdf:langString
Navio de guerra helenístico
rdf:langString
Квинквирема
rdf:langString
Квінквірема
xsd:integer
658286
xsd:integer
1108796357
rdf:langString
Una quinquerrem (del llatí quinquerēmis , on quinque = "cinc" i Remus = "rems") és un vaixell de guerra propulsat per rems, desenvolupat a partir del trirrem. Va ser usat pels grecs del període hel·lenístic i, després, per cartaginesos i romans, des del segle iv aC fins al segle i de la nostra era.
rdf:langString
ظهرت منذ القرن الرابع قبل الميلاد أنواع جديدة من السفن الحربية ذات المجاديف في البحر الأبيض المتوسط، لتحل محل ثلاثية المجاديف منها وتسبب تحولًا في الحرب البحرية. زاد حجم السفن وثقلها، بما فيها بعض أكبر السفن الخشبية التي بُنيت حتى اليوم. كانت هذه التطورات رائدة في الشرق الهلنستي الأدنى، ولكنها شملت أيضًا إلى حد كبير القوى البحرية للبحر الأبيض المتوسط الغربي، وتحديدًا قرطاج والجمهورية الرومانية. في الحين الذي بنت فيه الممالك الوريثة الغنية في الشرق سفنًا ضخمةً(بوليريمس)، اعتمدت قرطاج وروما، في العداء البحري الشديد خلال الحروب البونيقية، غالبًا على السفن المتوسطة الحجم. في الوقت نفسه، استخدمت القوى البحرية الأصغر مجموعة من السفن الصغيرة، والتي استخدمها أيضًا القراصنة في كل مكان. لم تواجه الإمبراطورية الناشئة أي تهديدات بحرية كبيرة لاحقًا لانتشار السيطرة الرومانية الكاملة في البحر الأبيض المتوسط بعد معركة أكتيوم. احتُفظ في القرن الأول ميلادي بالسفن البحرية الكبرى سفنًا للقادة واستبدلها تدريجيًا الليبورنيون الفاتحون إلى أن فُقدت المعرفة ببنائها بحلول أواخر العصور القديمة.
rdf:langString
Eine Quinquereme (lateinisch quinqueremis [navis], von quinque ‚fünf‘ und remus ‚Riemen‘), Fünfruderer oder Pentere (altgriechisch πεντήρης pentḗrēs) ist ein antikes Ruderkriegsschiff, bei dem jeweils fünf Ruderer eine Einheit bildeten. Auf wie viele Ebenen die Ruderer verteilt waren, ist in der Forschung umstritten, da die Angaben der antiken Autoren und bildliche Darstellungen in dieser Hinsicht zu knapp sind. Es gibt bis zum heutigen Tag keine Abbildung und keinen archäologischen Fund eines Schiffes mit mehr als drei Ebenen. Somit ist man sicher, dass es keine Riemenschiffe mit mehr als drei Ebenen gab. Ein Riemenschiff mit fünf Ebenen übereinander, wie der Entwurf von Bernhard Graser zeigte, ist faktisch unfahrbar. Die Synchronisation der Ruderebenen ist unmöglich. Vermutlich hatten die meisten „Fünfruderer“ drei Ebenen wie die Triere, wobei zwei Riemen doppelt besetzt waren; es sind aber auch Quinqueremen mit nur einer oder zwei Ruderebenen denkbar. Quinqueremen wurden wahrscheinlich zuerst im 4. Jahrhundert v. Chr. von den Karthagern oder Dionysios I. von Syrakus entwickelt. In den hellenistischen Monarchien entstanden noch größere Schiffstypen mit sechs, zehn oder noch mehr Ruderern pro Einheit, die aber nie in größerer Zahl verwendet wurden. „Fünfruderer“ waren (von einzelnen Flaggschiffen abgesehen) die größten Kriegsschiffe der Karthager und wurden auch in den Punischen Kriegen benutzt. Auch die Römer bauten Quinqueremen. Nach Polybios kopierten die römischen Schiffbauer eine gestrandete karthagische Quinquereme und bauten 100 Schiffe nach diesem Vorbild. In der Seeschlacht von Mylae im Jahr 260 v. Chr. besiegten die mit dem neuartigen Corvus, einer Art Enterbrücke, ausgestatteten römischen Quinqueremen ihre karthagischen Gegner. Die Bezeichnung eines solchen Schiffes als Galeere sollte vermieden werden. Diese Bezeichnung ist eigentlich nur für die Ruderkriegsschiffe vom späten Mittelalter bis ins 18. Jahrhundert hinein korrekt.
rdf:langString
Οι πολυήρεις ήταν τύποι αρχαίων κωπήλατων πολεμικών πλοίων, δηλαδή γαλερών, που εμφανίστηκαν από τον 4ο αιώνα π.Χ. στη Μεσόγειο Θάλασσα, εκτοπίζοντας (σταδιακά και εν μέρει) τις τριήρεις και αλλάζοντας σημαντικά την ως τότε ισχύουσα ναυτική πολεμική τέχνη. Τα πλοία έγιναν αυξανόμενα μεγαλύτερα και βαρύτερα, συμπεριλαμβάνοντας μερικά από τα μεγαλύτερα ξύλινα πλοία που έχουν κατασκευαστεί ποτέ. Δεν είναι σαφές το πότε ακριβώς ή και το πού πρωτοεμφανίστηκαν. Είναι ωστόσο γνωστό, ότι κάποια τέτοια πολεμικά (πεντήρεις) συμπεριέχονταν στο στόλο των Συρακουσών επί τυράννου Διονυσίου Α΄, καθώς και στον Περσικό στόλο (έως και οκτήρεις), κατά την εκστρατεία του Μεγάλου Αλεξάνδρου. Κάποια τέτοια πολεμικά (που συμπεριλάμβαναν εξήρεις και επτήρεις), κυρίως από τη Σιδώνα και την Κύπρο, προστέθηκαν στο στόλο του μεγάλου στρατηλάτη κατά την πολιορκία της Τύρου. Αυτές οι ναυτικές εξελίξεις εξαπλώθηκαν (κυρίως και ταχύτερα) στην Ελληνιστική Εγγύς Ανατολή, αλλά επίσης επεκτάθηκαν σταδιακά και σε ένα μέρος των στόλων των ναυτικών δυνάμεων της Δυτικής Μεσογείου, που συμπεριλάμβαναν την Καρχηδόνα και τη Ρώμη. Όμως, ενώ τα πλούσια (ελληνιστικά) βασίλεια των Διαδόχων του Μεγάλου Αλεξάνδρου έχτιζαν ήδη τεράστιες πολυήρεις, η Καρχηδόνα και η Ρώμη, στους μεταξύ τους (Καρχηδονιακούς) πολέμους, βασίζονταν σε (σχετικά) μεσαίου μεγέθους σκάφη, όπως οι τετρήρεις, οι πεντήρεις και ελάχιστες εξήρεις. Κατά την ίδια χρονική περίοδο, οι μικρότερες ναυτικές δυνάμεις και οι πειρατές χρησιμοποιούσαν στόλους από μικρότερα και ταχύτερα σκάφη. Μετά την εγκαθίδρυση της πλήρους Ρωμαϊκής Ηγεμονίας στη Μεσόγειο, και ειδικότερα μετά από τη Ναυμαχία του Ακτίου, η (τότε) νεογέννητη Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία δεν είχε πλέον να αντιμετωπίσει μεγάλες ναυτικές απειλές. Έτσι, από τον 1ο αιώνα μ.Χ., υπήρχαν (πλέον) ελάχιστες πολυήρεις (και ακόμη αργότερα μόνο τριήρεις ή τετρήρεις) που εξυπηρετούσαν ως ναυαρχίδες, ενώ τα υπόλοιπα πλοία του αυτοκρατορικού στόλου σταδιακά αντικαταστάθηκαν από ελαφρές λιβύρνες, σε μια αρνητική εξέλιξη της ναυτικής τεχνολογίας, ώσπου κατά την Ύστερη Αρχαιότητα χάθηκε εντελώς η απαραίτητη γνώση για την κατασκευή πολυηρών, με εξαίρεση, ίσως, κάποιους από τους δρόμωνες του βυζαντινού ναυτικού, που θα μπορούσαν να ταξινομηθούν στις πολυήρεις, αν και κατά τη σχετική χρονική περίοδο ο όρος αυτός δεν βρίσκονταν πια σε χρήση.
rdf:langString
Un quinquerreme (del griego antiguo πεντήρης/pentērēs, latín quinquerēmis, donde quinque="cinco" y remus="remos") era un barco de guerra propulsado por remos, desarrollado a partir del trirreme. Fue usado por los griegos del periodo helenístico y, luego, por la flota cartaginesa y por la romana, desde el siglo IV a. C. hasta el siglo I a. C.
rdf:langString
From the 4th century BC on, new types of oared warships appeared in the Mediterranean Sea, superseding the trireme and transforming naval warfare. Ships became increasingly large and heavy, including some of the largest wooden ships hitherto constructed. These developments were spearheaded in the Hellenistic Near East, but also to a large extent shared by the naval powers of the Western Mediterranean, specifically Carthage and the Roman Republic. While the wealthy successor kingdoms in the East built huge warships ("polyremes"), Carthage and Rome, in the intense naval antagonism during the Punic Wars, relied mostly on medium-sized vessels. At the same time, smaller naval powers employed an array of small and fast craft, which were also used by the ubiquitous pirates. Following the establishment of complete Roman hegemony in the Mediterranean after the Battle of Actium, the nascent Roman Empire faced no major naval threats. In the 1st century AD, the larger warships were retained only as flagships and were gradually supplanted by the light liburnians until, by Late Antiquity, the knowledge of their construction had been lost.
rdf:langString
La quinquérème est un type de galère antique qui se caractérise par la présence de cinq rameurs par section verticale. Contrairement à la trière dont elle descend, les rameurs ne manœuvrent pas chacun leur aviron, mais sont plusieurs à pousser sur un seul.
rdf:langString
Dari abad ke-4 SM, jenis baru dari kapal perang muncul di Laut Tengah, menggantikan trireme dan mentransformasi . Kapal menjadi makin besar dan berat, termasuk beberapa kapal kayu terbesar yang dibangun. Pembangunannya menjalar ke Timur Dekat Helenistik, selain juga sebagian besar berbagi dengan kekuatan-kekuatan laut dari Maditerania Barat, terutama Kartago dan Republik Roma.
rdf:langString
La quinquereme (in latino: quinquereme) o pentera (in greco antico: πεντήρης, pentèrēs) era un tipo di nave da guerra a remi usata prima dai Greci, poi in epoca ellenistica e successivamente dai Cartaginesi e dai Romani, dal IV secolo a.C. al I secolo d.C.; fu derivata dalla precedente trireme.
rdf:langString
Dal IV secolo a.C. in poi, apparvero nel Mar Mediterraneo nuovi tipi di navi da guerra a remi, che andarono a sostituire le trireme e trasformarono profondamente la guerra navale. Le navi divennero sempre più grandi e pesanti, comprese alcune delle più grandi navi di legno fino ad allora costruite. Questi sviluppi avvennero nell'ellenistico Vicino Oriente, ma anche in larga misura condivisi dalle potenze navali del Mediterraneo occidentale, in particolare Cartagine e la Repubblica romana. Mentre i ricchi regni dei Diadochi, in Oriente, costruivano enormi navi da guerra ("polireme"), Cartagine e Roma, nell'intenso antagonismo navale durante le guerre puniche, facevano affidamento principalmente su navi di medie dimensioni. Allo stesso tempo, le potenze navali più piccole impiegavano una serie di imbarcazioni piccole e veloci, che erano usate anche dagli onnipresenti pirati. Dopo l'istituzione della completa egemonia romana nel Mediterraneo, a seguito della Battaglia di Azio, il nascente Impero romano non dovette affrontare grosse minacce navali. Nel I secolo dell'era volgare, le navi da guerra più grandi furono mantenute solo come ammiraglie e gradualmente soppiantate dalla leggere liburne fino a quando, dalla Tarda antichità, la conoscenza della loro costruzione andò persa.
rdf:langString
五段櫂船（ごだんかいせん、ラテン語: quinqueremis; ギリシア語: πεντήρης, pentērēs）は、古代のガレー船の一種で、カルタゴ海軍とローマ海軍で広く使われた。実際に櫂が五段になっている訳ではなく、3本の櫂を5人（上段2人、中段2人、下段1人）で漕ぐ形になる。
rdf:langString
Pentera – typ okrętu używanego w starożytności przez Greków, Fenicjan, a w okresie od wojen punickich – także przez Rzymian. Był bardzo podobny do triremy, lecz znacznie od niej większy. Jego wyporność wynosiła około 300 ton. Pentera była wyposażona w dwa maszty ustawione na dziobie ukośnie i posiadała ożaglowanie rejowe. Załoga składała się z 300 wioślarzy i 200 żołnierzy. Przeważnie jedno wiosło było obsługiwane przez pięciu wioślarzy. Na uzbrojenie pentery składały się balisty i katapulty. Rzymskie quinqueremy wzorowane były na kartagińskich piątkach i zostały masowo użyte w I wojnie punickiej. Przybliżone dane techniczne:
* Długość – 37 m
* Szerokość – 4 m
* Zanurzenie – 1,4 m
* Załoga:
* Wioślarze:górny rząd – 112środkowy – 108dolny – 50
* Marynarze – 30
* Piechota morska:w czasie pokoju – 40w czasie wojny – 120
rdf:langString
Een quinquereem (Lat. quinqueremis [navis], van quinque = "vijf" en remus = "riemen") of penterikon (Oud-Grieks) is een antiek militair roeischip, waarbij vijf rijen roeiers een eenheid vormden. Over hoeveel roeibanken de roeiers verdeeld waren, blijft onderwerp van discussie onder geleerden, daar er maar weinig omschrijvingen door antieke auteurs en afbeeldingen van quinqueremen zijn overgeleverd. Men is het tegenwoordig wel eens dat het niet meer dan drie roeibanken geweest kunnen zijn, daar een schip met vijf roeibanken praktisch onvaarbaar is. Waarschijnlijk hadden de meeste quinqueremen drie roeibanken waarbij zoals een trireem, waarbij twee plaatsen dubbel bezet waren. Het is echter niet ondenkbaar dat er ook quinqueremen geweest zijn met een of twee roeibanken. Quinqueremen werden waarschijnlijk in de 4e eeuw v.Chr. door de Carthagers of Dionysios I van Syracuse ontwikkeld. In de hellenistische koninkrijken ontstonden nadien nog grotere scheepstypen met zes tot tien roeiriemen per eenheid, die echter niet in groten getale ingezet werden. Quinqueremen waren (afgezien van enkele vlaggenschepen) de grootste oorlogsschepen van de Carthagers en werden ook in de Punische oorlogen ingezet. Ook de Romeinen bouwden quinqueremen, waarvan de eerste naar Carthaags voorbeeld.
rdf:langString
Kwinkwerema lub pentera (łac. quinquerēmis [navis]; stgr. πεντήρης pentērēs) – rzymska galera o kilku rzędach wioseł, w okresie republiki najczęściej używany typ okrętu wojennego. Była to rzymska wersja rozpowszechnionego w czasach hellenistycznych wojennego kilkurzędowca, którego pomysł konstrukcji przypisuje się syrakuzańskiemu tyranowi Dionizjuszowi Starszemu toczącemu wówczas walki z Kartaginą. Od sycylijskich Greków przejęty przez Kartagińczyków, został następnie podczas pierwszej wojny punickiej masowo skopiowany przez Rzymian na podstawie znalezionego wraku nieprzyjacielskiego okrętu. Typowa ich kwinkwerema miała długość 37 m przy szerokości kadłuba 4 m i głębokości zanurzenia 1,2 m. Według Polibiusza (Dzieje I 26, 7) załogę kwinkweremy stanowiło 300 wioślarzy i 120 żołnierzy. W porównaniu z mniej doskonałą triremą o podobnych wymiarach (obsadzoną przez 200 ludzi załogi, w tym 170 wioślarzy), nieporozumienia i kontrowersje wzbudzało faktyczne rozmieszczenie wioślarzy w kilku (3-5) rzędach (poziomach) oraz liczba obsługujących jedno wiosło. Udowodniono, że przy pięciu rzędach wioseł na burcie, w praktyce znacznie zakłócona byłaby sterowność takiej jednostki ze względu na niemożność synchronizacji ruchów obsługi. Brak również świadectw ikonograficznych i archeologicznych dla istnienia takiego rzymskiego pięciorzędowca. Obecnie przyjmuje się, że faktycznie trójrzędowa kwinkwerema mogła mieć po 2 wioślarzy przy wiośle na dwóch wyższych poziomach i po jednym w najniższym rzędzie wioseł. Według odpowiednich wyliczeń załogę okrętu stanowiło zatem 112 wioślarzy w górnym rzędzie, 108 – w środkowym i 50 w dolnym oraz 30 marynarzy do obsługi takielunku, a ponadto 40 żołnierzy w czasie pokoju i 120 w stanie wojennym. Według innego schematu rozmieszczenia, na kwinkweremie liczącej 270 wioślarzy (na 300 członków załogi) i wyposażonej w 158 wioseł, poziom najwyższy miałby 58 wioseł z dwuosobową obsługą, średni – 54 dwuosobowe, a najniższy – 46 wioseł jednoosobowych.
rdf:langString
A partir do século IV a.C., novos tipos de galés apareceram no mar Mediterrâneo Oriental a partir do trirreme, transformando a guerra naval. Surgiram navios maiores e mais pesados , incluindo alguns dos maiores navios em madeira construídos na época. Estes desenvolvimentos surgiram durante o Período helenístico no Oriente Médio, mas também viriam a serem compartilhadas pelas futuras potências navais antagônicas do Mediterrâneo Ocidental , Cartago e a República Romana. Enquanto os ricos reinos Diádocos construíram enormes navios de guerra (" polirremes "), Cartago e Roma durante as Guerras Púnicas , basearam-se principalmente em navios de calados de médio porte, ao mesmo tempo que os territórios de tradição naval periféricos às potências empregavam um conjunto de pequeno calado e de manobra rápida. Após o estabelecimento da hegemonia romana no Mediterrâneo na Batalha de Ácio, o nascente Império Romano seguiu, então, sem reais ameaças ao seu poderio naval. No século I d.C, os navios de guerra maiores foram gradualmente substituídos pelo Liburna- navio leve, até que, pela Antiguidade Tardia , o conhecimento da sua construção foi esquecido.
rdf:langString
Квинквирема (лат. quinquiremis, от quinque «пять» + remus «весло») или пентера (от греч. πέντε «пять») — боевой корабль с пятью рядами вёсел, большего размера, чем триера, вёсла которого управляются двумя, двумя и одним гребцом (2+2+1).Число весел в одном ряду доходило до 25. Водоизмещение свыше 200 т, длина 45 м, ширина 6 м, осадка 2,5 м, экипаж около 250 чел. Для согласования гребли применялись канатное соединение вёсел одного ряда и упоры, ограничивающие величину гребка. В настоящее время считается что название связано не с числом весел, а с числом гребцов. Нос и корму пентеры украшали акростолем (продолжение штевней). Кормовая часть корабля была окружена навесной галереей с балюстрадой, под которой обычно подвешивалась шлюпка. Пентеры имели две мачты с боевыми марсами. Парусное вооружение состояло из больших прямых парусов, использовавшихся только на переходах при попутных ветрах. Часто оснащались абордажным вороном. В отличие от более лёгкой триремы, квинкверема могла на большой скорости пробить вражеский корабль насквозь. Первые пентеры начали строить ещё финикийцы. Они участвовали в обороне Тира от войск Александра Македонского в IV в. до н. э. Строительство квинкверем было начато в Риме во время Первой Пунической войны, после того как шторм выбросил на побережье Италии аналогичный карфагенский корабль, так как биремы и триремы были неспособны справиться с многоярусными тяжелыми кораблями Карфагена, борт которых, защищённый целым лесом вёсел, был недоступен таранному удару сравнительно лёгких римских бирем.
rdf:langString
Um quinquerreme (do latim quinquerēmis, no qual quinque = cinco e remus = remos) consiste em uma embarcação de guerra, movido a cinco filas de remos ou cinco remadores em cada remo. Usada principalmente pelos gregos do período helenístico e por cartagineses e romanos em consequência das Guerras Púnicas.
rdf:langString
Квінквірема (лат. quinquiremis, від quinque — «п'ять» і remus — «весло», буквально «п'ятивесельна») або пенте́ра (грец. πεντήρης) — бойовий корабель з трьома рядами весел, більший за розмірами від трієри. Його весла керуються двома, двома і одним веслувальниками (2+2+1). Кількість весел в одному ряді доходила до 25. Для узгодження веслування застосовувалося канатне з'єднання весел одного ряду і упори, які обмежували величину гребка. Традиційно назву інтерпретують так, ніби корабель мав п'ять рядів весел з кожного борту. Однак це малоприйнятне пояснення з технічної точки зору. Окрім того, не збереглося жодного зображення з більш як трьома рядами весел. Більше того, з джерел відомо, що спорядити квінкірему з веслами було дешевше, ніж трирему, яка дійсно мала 3 ряди весел, з чого логічно випливає, що при більших розмірах весел на квінкіремі було менше, тож не було ніякого сенсу розташовувати їх аж в п'ять рядів. Зараз квінкірему інтрепретують як важке гребне судно з двома чи навіть одним рядом весел, на яких сиділо 5 гребців з кожного борту на кожну гребну секцію. Тобто або 5 гребців на кожному веслі, або ж 2 та 3 гребців на двох веслах. Ніс і корму квінквіреми прикрашали акростолем. Кормова частина корабля була оточена навісною галереєю з балюстрадою, під якою зазвичай підвішувалась шлюпка. Квінквіреми мали дві щогли з бойовими марсами. Вітрильне озброєння складалося з великих прямих вітрил, які використовувалися тільки на переходах при попутному вітрі. Часто оснащувалися абордажним вороном. На відміну від більш примітивної трієри, квінквірема могла піти на таран, пробивши корабель ворога наскрізь. Перші пентери почали будувати ще фінікійці. Вони брали участь в обороні Тіра від військ Александра Македонського в IV ст. до н. е. Будівництво квінквірем в Римі було розпочато в часи Першої Пунічної війни, після того як шторм викинув на узбережжя Італії аналогічне карфагенське судно, тому що дієри і трієри не могли впоратися із багатоповерховими тяжкими кораблями Карфагена, борт яких, захищений купою весел, був недоступний для таранного удару, відносно легких римських дієр. Квінквереми використовувались в ході Другої Пунічної війни у кінці 3 ст. до н. е.
xsd:nonNegativeInteger
38062
