Guaimar II of Salerno

http://dbpedia.org/resource/Guaimar_II_of_Salerno an entity of type: Person

Ο Γουαϊμάρος Β΄ (Guaimar, Waimar, Gaimar, ή Guaimario) μερικές φορές αποκαλούμενος Gybbosus, που σημαίνει "Κυφός", (απεβ. 4 Ιουνίου 946) από τον Οίκο των Νταουφεριδών ήταν Λομβαρδός πρίγκιπας του Σαλέρνο από το 901, όταν ο πατέρας του αποσύρθηκε (ή ταναγκάστηκε να αποσυρθεί) σε ένα μοναστήρι, ως το τέλος του. rdf:langString
Guaimar II de Salerne (mort en juin 946) (italien : Guaimàrio II principe di Salerno), prince de Salerne de 900 à 946. rdf:langString
Guaimario II (talvolta chiamato il Gobbo) (fine del IX secolo – 4 giugno 946) è stato un principe longobardo, principe di Salerno dal 901 al 946. rdf:langString
Гвемар II, иногда называемый Gybbosus, то есть Горбатый (умер 4 июня 946) — князь Салерно в 900/901—946 годах, с 893 года соправитель своего отца Гвемара I. Его правление было благополучным, что позволило ему построить в Салерно новый княжеский дворец, дворцовую церковь и восстановить чеканку золотой монеты. rdf:langString
Guaimar II (also Waimar, Gaimar, or Guaimario, sometimes called Gybbosus, meaning "Hunchback") (died 4 June 946) was the Lombard prince of Salerno from 901, when his father retired (or was retired) to a monastery, to his death. His father was Guaimar I and his mother was Itta. He was associated with his father in the principality from 893. He was responsible for the rise of the principality: he restored the princely palace, built the palace church of San Pietro a campanile, and restored gold coinage. rdf:langString
Гваймар II Горбань (†4 червня 946), князь Салернський (901—946), син князя Гваймара I та Ітти, дочки герцога Сполетського Гі II. Правив спільно з батьком з 893. Завдяки йому відбувся ріст могутності князівства, він відновив князівський палац, побудував новий храм св. Петра, відновив випуск золотих монет. У 895, коли його батько перебував у полоні, Гваймар II правив однососбово і зумів подолати бунт, ініційований дукою-єпископом Неаполітанським . Гваймар був побожним князем, робив щедрі пожертви монастирю в Сан-Массімо, який заснував його дід Гвайфер. Він також підтримував клюнійський рух. rdf:langString
rdf:langString Γουαϊμάρος Β΄ του Σαλέρνο
rdf:langString Guaimar II of Salerno
rdf:langString Guaimar II de Salerne
rdf:langString Guaimario II di Salerno
rdf:langString Гвемар II (князь Салерно)
rdf:langString Гваймар II (князь Салернський)
xsd:integer 4631807
xsd:integer 877923009
xsd:integer 901
rdf:langString Ο Γουαϊμάρος Β΄ (Guaimar, Waimar, Gaimar, ή Guaimario) μερικές φορές αποκαλούμενος Gybbosus, που σημαίνει "Κυφός", (απεβ. 4 Ιουνίου 946) από τον Οίκο των Νταουφεριδών ήταν Λομβαρδός πρίγκιπας του Σαλέρνο από το 901, όταν ο πατέρας του αποσύρθηκε (ή ταναγκάστηκε να αποσυρθεί) σε ένα μοναστήρι, ως το τέλος του.
rdf:langString Guaimar II (also Waimar, Gaimar, or Guaimario, sometimes called Gybbosus, meaning "Hunchback") (died 4 June 946) was the Lombard prince of Salerno from 901, when his father retired (or was retired) to a monastery, to his death. His father was Guaimar I and his mother was Itta. He was associated with his father in the principality from 893. He was responsible for the rise of the principality: he restored the princely palace, built the palace church of San Pietro a campanile, and restored gold coinage. In 895, when his father was captured, he ruled the principality and when Duke Athanasius of Naples incited a revolt against Guaimar I, it was only through his assistance that the revolt was put down. After his despotic and unpopular father retired, or was forced by him, to enter the monastery of San Massimo, he took over the reins of government completely. At first, he continued the Byzantine alliance of his father and received the titles of patricius and protospatharius. He also allied himself to Capua, then united to the Principality of Benevento, by marrying Atenulf I's daughter Gaitelgrima. That was his second marriage: he married the daughter of his first marriage, Rotilda, to Atenulf III, the nephew of Atenulf II and son of Landulf I. His first marriage is also interesting in that he may have had a son named Guaimar by this marriage. This Guaimar has caused some to renumber succeeding Guaimars, making Guaimar III Guaimar IV and Guaimar IV Guaimar V. Guaimar II joined, like his father-in-law, the fight against the Moslems which had been only secondary to his father and grandfather. He was present at the Battle of the Garigliano in 915, where the forces of Gaeta, Naples, Capua, Benevento, Salerno, Lazio, Spoleto, Rome, and even Byzantine Italy defeated the Moslems of the Garigliano fortress. The Chronicum Salernitanum attributes many other victories over the Saracens to him. After the Garigliano, Guaimar joined Landulf I of Capua against Byzantium, renouncing his allegiance in 923 or 926. By agreement with Landulf, they jointly attacked Apulia and the Campania. Apulian conquests were to be Landulf's, while Campanian ones Guaimar's. Landulf was largely unsuccessful, but Guaimar was very much so. Landulf called in the assistance of Theobald of Spoleto, but the unscrupulousness of the latter broke down the alliance and, in the early 930s, Guaimar returned to the Byzantine fold, with much persuasion from the protospatharius Epiphanius. In 940, at the urging of his wife, he accepted the exiled Landulf of Benevento and his sons, bestowing on them territories in Salerno. Guaimar was a religious prince. He endowed San Massimio, which was founded by his grandfather, Guaifer. He also supported the Cluniac reformers in his final years. He associated his son by his second wife, Gisulf, with him in 943 and Gisulf succeeded when Guaimar died on 4 June 946.
rdf:langString Guaimar II de Salerne (mort en juin 946) (italien : Guaimàrio II principe di Salerno), prince de Salerne de 900 à 946.
rdf:langString Guaimario II (talvolta chiamato il Gobbo) (fine del IX secolo – 4 giugno 946) è stato un principe longobardo, principe di Salerno dal 901 al 946.
rdf:langString Гваймар II Горбань (†4 червня 946), князь Салернський (901—946), син князя Гваймара I та Ітти, дочки герцога Сполетського Гі II. Правив спільно з батьком з 893. Завдяки йому відбувся ріст могутності князівства, він відновив князівський палац, побудував новий храм св. Петра, відновив випуск золотих монет. У 895, коли його батько перебував у полоні, Гваймар II правив однососбово і зумів подолати бунт, ініційований дукою-єпископом Неаполітанським . На початку правління Гваймар II продовжував політку союзу з Візантією, за що отримав титули патрикія і . Підтримував дружні стосунки з Капуєю та Беневентським князівством, одружившись з дочкою князя Беневентьского Атенульфа I . Це був його другий шлюб. Гваймар видав дочку від першого шлюбу Ротільду за правителя Капуї Атенульфа III, племінника князя Атенульфа II і сина Ландульфа I. Гваймар II брав участь у боях з сарацинами. Він був учасником відомої битви біля Гарільяно в 915 році, де об'єднане військо Гаети, Неаполя, Капуї, Беневенто, Салерно, Лаціо, Сполето, Риму і візантійців розгромили сарацинів. Після Гарільяно Гваймар II разом з беневентським князем Ландульфом I воював з візантійцями в 923 або 926. Пізніше вони напали на Апулію та Кампанію. Гваймар завоював деякі землі в Кампанії. Гваймар був побожним князем, робив щедрі пожертви монастирю в Сан-Массімо, який заснував його дід Гвайфер. Він також підтримував клюнійський рух.
rdf:langString Гвемар II, иногда называемый Gybbosus, то есть Горбатый (умер 4 июня 946) — князь Салерно в 900/901—946 годах, с 893 года соправитель своего отца Гвемара I. Его правление было благополучным, что позволило ему построить в Салерно новый княжеский дворец, дворцовую церковь и восстановить чеканку золотой монеты.
xsd:nonNegativeInteger 4202

data from the linked data cloud