Gryazev-Shipunov GSh-23
http://dbpedia.org/resource/Gryazev-Shipunov_GSh-23 an entity of type: Thing
Die Grjasew-Schipunow GSch-23 (russisch ГШ-23, sprich Ge-Scha) ist eine doppelläufige Maschinenkanone, die in der Sowjetunion entwickelt wurde und bis heute in Russland gefertigt wird. Sie wurde als Ersatz für die Nudelman-Richter NR-23-Maschinenkanone entwickelt und 1965 in verschiedene Flugzeuge integriert. Sie wurde speziell für den Einsatz in Kampfflugzeugen und Kampfhubschraubern konzipiert. Im Jahr 1965 wurde sie in die Ausrüstung der Luftstreitkräfte übernommen.
rdf:langString
El Gryazev-Shipunov GSH-23 (en ruso: ГШ-23) es un cañón automático doble de 23 mm desarrollado en la Unión Soviética, principalmente para uso en aviones militares. Entró en servicio en 1965, en sustitución del anterior cañón Nudelman-Rikhter NR-23.
rdf:langString
GSh-23（ロシア語: ГШ-23）は、ソビエト連邦が軍用機の固定武装として開発した23mm複砲身航空機関砲である。
rdf:langString
GSz-23 (ros. ГШ-23, skrót od nazwisk konstruktorów Griaziew-) – dwulufowe działko automatyczne kalibru 23 mm skonstruowane w ZSRR jako pokładowe uzbrojenie strzeleckie samolotów. Zostało wprowadzone do uzbrojenia w 1965 roku, zastępując wcześniej używane działko NR-23 tego kalibru.
rdf:langString
GSh-23機炮是前蘇聯為了取代NR-23機炮而開發的23毫米口徑空用機炮，該機炮採用雙炮管，該型機炮被分成基本型的GSh-23和略為加長的GSh-23L，該型機炮在中國也有生產，名稱是23-3型。
rdf:langString
الجريازيف شيبونوف جي.إس.إتش-23 (روسية:Грьязев-Шипанов ГШ-23) هو مدفع طائرة سوفييتي مزدوج المواسير عيار 23 مم. صمم المدفع ليستخدم في الطائرات الحربية بشكل أساسي. دخل الخدمة عام 1965 وحل محل المدفع القديم نودلمان-ريختر إن.أر-23. كان للمدفع نموذجين، ال GSh-23 والأكثر شهرة GSh-23L. وجه الاختلاف الرئيسي بينهما هو أن إضافة مكبح فوهة مما يضعف من قوة الارتداد. كان هذا المدفع هو الأساسي في طرازات الميج-21 المتاخرة (bis/SMT/MF/M). كل طرازات الميج-23.
rdf:langString
Grjazev-Šipunov GŠ-23 je dvouhlavňový rychlopalný kanón ráže 23 mm vyvinutý v 50. letech 20. století v Sovětském svazu. Je to pravděpodobně vůbec nejrozšířenější typ leteckého kanónu. Hlavními konstruktéry zbraně byli V. Grjazev a A. Šipunov. Kanón GŠ-23 funguje na Gastově principu, což je ruská zvláštnost a na Západě se takové zbraně nikdy nerozšířily. Zbraň funguje na principu teoreticky popsaném německým inženýrem v roce 1916. GŠ-23 má dvojici sdružených hlavní a závěrů. Když se jeden celek pohybuje vpřed, druhý se pohybuje vzad. Obě hlavně se vzájemně pohánějí svými prachovými plyny.
rdf:langString
The Gryazev-Shipunov GSh-23 (Russian: ГШ-23) is a twin-barreled 23 mm autocannon developed in the Soviet Union, primarily for military aircraft use. It entered service in 1965, replacing the earlier Nudelman-Rikhter NR-23 and Rikhter R-23. The GSh-23 works on the Gast Gun principle developed by German engineer Karl Gast of the Vorwerk company in 1916. It is a twin-barreled weapon in which the firing action of one barrel operates the mechanism of the other. It provides a much faster rate of fire for lower mechanical wear than a single-barrel weapon.
rdf:langString
Il Gryazev-Shipunov GSh-23 (in caratteri cirillici Грязева-Шипунова ГШ-23) è un cannone automatico a doppia canna sviluppato nell'Unione Sovietica, prevalentemente per essere installato su aerei militari. Fu introdotto in servizio nel 1965 per rimpiazzare il cannone Nudelman-Rikhter NR-23. In questi ultimi casi l'arma ha la non comune capacità di sparare anche bengala e contromisure radar, funzionando sia come arma da fuoco che come distributore di contromisure antimissile.
rdf:langString
Grjazev-Sjipunov GSj-23 (ryska: Грязев-Шипунов ГШ-23) är en automatkanon utvecklad i Sovjetunionen på 1960-talet för att ersätta Nudelman-Richter NR-23. En ovanlig egenskap är att den fungerar enligt ; När ett av kanonens två eldrör avfyras så laddas det andra om av rekylkraften. En princip som möjliggör hög eldhastighet i ett lätt vapen.
rdf:langString
ГШ-23 (ТКБ-613) (Индекс УВ ВВС — 9-А-472, ГШ-23Л — 9-А-472-01, −02, −03 в зависимости от варианта установки локализаторов) — советская и российская двуствольная автоматическая авиационная пушка, предназначенная для оснащения подвижных и неподвижных пушечных установок самолётов МиГ-21, МиГ-23, Як-28, Як-38, Як-130, Су-7Б, Су-15, Су-17, Су-25, Ил-76М, Ту-22М, Ту-95МС, Ту-142МЗ/МР, Ан-72П, Tejas, L-39ZА и вертолётов Ка-25Ф, Ка-29, Ми-8МТВ, Ми-24ВМ, Ми-35М. Первый макетный образец пушки был собран и поставлен на стендовые испытания в конце 1954 г.
rdf:langString
ГШ-23 (ТКБ-613) (Індекс ГРАУ — 9-А-472, ГШ-23Л — 9-А-472-01, −02, −03 в залежності від варіанту установки локалізаторів) — двоствольна авіаційна гармата, призначена для оснащення рухомих і нерухомих гарматних установок літаків МіГ-21, МіГ-23, Як-28, Як-130, Су-7Б, Су-15, Су-17, Су-25, Іл-76М, Ту-22М, Як -38, Ан-72П, Ту-95МС, Ту-142МЗ / МР, L-39ZА і вертольотів Ка-25Ф, Ка-29, Мі-24ВМ, Мі-35М, Мі-8МТВ. Конструктивно ГШ-23 виконана за схемою двоствольної гармати Гаста.
rdf:langString
rdf:langString
جريازيف شيبونوف جي.إس.إتش-23
rdf:langString
Grjazev-Šipunov GŠ-23
rdf:langString
Grjasew-Schipunow GSch-23
rdf:langString
Gryazev-Shipunov GSh-23
rdf:langString
Gryazev-Shipunov GSh-23
rdf:langString
Gryazev-Shipunov GSh-23
rdf:langString
GSh-23 (機関砲)
rdf:langString
Działko GSz-23
rdf:langString
Gryazev-Shipunov GSh-23
rdf:langString
ГШ-23
rdf:langString
ГШ-23
rdf:langString
GSh-23機炮
rdf:langString
Grjazev-Sjipunov GSj-23
rdf:langString
GSh-23
rdf:langString
GSh-23
xsd:integer
1062649
xsd:integer
1081167714
xsd:integer
2
<millimetre>
23.0
rdf:langString
GSh-23L
xsd:integer
23
<second>
1960.0
xsd:integer
300
rdf:langString
yes
rdf:langString
GSh-23:
rdf:langString
GSh-23L:
xsd:integer
3400
xsd:integer
1965
rdf:langString
See Users
rdf:langString
GSh-23L
rdf:langString
GSh-23:
rdf:langString
GSh-23L:
rdf:langString
الجريازيف شيبونوف جي.إس.إتش-23 (روسية:Грьязев-Шипанов ГШ-23) هو مدفع طائرة سوفييتي مزدوج المواسير عيار 23 مم. صمم المدفع ليستخدم في الطائرات الحربية بشكل أساسي. دخل الخدمة عام 1965 وحل محل المدفع القديم نودلمان-ريختر إن.أر-23. يعمل الجي.إس.إتش-23 بنظرية مدفع «جاست» وهي تقنية طورها المهندس الألماني «كارل جاست» في عام 1916. وهو سلاح بماسورتين تعمل فيه ميكانيكية الماسورة الثانية بعمل الماسورة الأولى. يعطي هذا السلاح معدل إطلاق نار أعلى بكثير من سلاح ذو ماسورة واحدة فقط إلا انها لا يستطيع أن يضاهي معدل إطلاق النار مثل المدفع الأمريكي إم-61 فولكان. لم يكن مبدأ مدفع جاست منتشرا في الغرب إلا أنها شهد تطبيقا واسعا على عدة أسلحة في الإتحاد السوفييتي. كان للمدفع نموذجين، ال GSh-23 والأكثر شهرة GSh-23L. وجه الاختلاف الرئيسي بينهما هو أن إضافة مكبح فوهة مما يضعف من قوة الارتداد. كان هذا المدفع هو الأساسي في طرازات الميج-21 المتاخرة (bis/SMT/MF/M). كل طرازات الميج-23. كما استخدم للدفاع عن خلفية القاذفات مثل التوبوليف تو-22 وبعض الطرازات المتأخرة من التوبوليف تو-95. في هذا الاستخدام كان لدى المدفع القدرة النادرة على إطلاق رقاقات تشتيت تحت حمراء ويهذه الطريقة عمل كسلاح وفي نفس الوقت كوسيلة دفاعية للصواريخ. كما وضع المدفع في المروحية ميل-24. كما استخدم في طائرات الشحن، تحديدا الإليوشن إل-76 وصممت الطائرة لتقبل تركيب الجي.إس.إتش-23 L في برج الطائرة الخلفي. استطاعت بعض طائرات الجيل الثاني من الميج-21 أن تحمل المدفع في جندول تحت جسم الطائرة، فحملت المدفع و 200 طلقة. استبدلت طريقة التركيب هذه في الموديلات التالية. كما وجدت عدة طريق أخرى لتثبيت المدفع على نقاط ثابتة خارجية لاستخدامه في القتال الجوي. استخدمت هذه الطريقة بشكل أساسي في السو-17/-20/-22
rdf:langString
Grjazev-Šipunov GŠ-23 je dvouhlavňový rychlopalný kanón ráže 23 mm vyvinutý v 50. letech 20. století v Sovětském svazu. Je to pravděpodobně vůbec nejrozšířenější typ leteckého kanónu. Hlavními konstruktéry zbraně byli V. Grjazev a A. Šipunov. Kanón GŠ-23 funguje na Gastově principu, což je ruská zvláštnost a na Západě se takové zbraně nikdy nerozšířily. Kanón byl do služby zaveden roku 1965 a poprvé se objevil na druhé generaci stíhacích letounů MiG-21. Kanóny tohoto typu je vyzbrojena celá škála bojových letounů a vrtulníků všech možných kategorií. Instalovány jsou v trupu, popřípadě v podvěsných kanónových pouzdrech. Hmotnost zbraně je 52 kg. Kadence různých verzí zbraně dosahuje 3 000–4 000 ran za minutu. Zbraň funguje na principu teoreticky popsaném německým inženýrem v roce 1916. GŠ-23 má dvojici sdružených hlavní a závěrů. Když se jeden celek pohybuje vpřed, druhý se pohybuje vzad. Obě hlavně se vzájemně pohánějí svými prachovými plyny. Mimo již zmíněný MiG-21 byly typem GŠ-23 vyzbrojeny například bombardéry Jak-28, Tupolev Tu-22M a Tu-95MS, stíhací letouny MiG-23, transportní letouny Iljušin Il-76, lehké bojové letouny J-22 Orao a HAL Tejas, cvičné letouny G-4 Super Galeb, L-39ZA Albatros a L-39MS Super Albatros. Bezlicenční čínskou kopií kanónu jsou vyzbrojeny stíhací bombardéry a lehké bojové letouny FC-1 Thunder.
rdf:langString
Die Grjasew-Schipunow GSch-23 (russisch ГШ-23, sprich Ge-Scha) ist eine doppelläufige Maschinenkanone, die in der Sowjetunion entwickelt wurde und bis heute in Russland gefertigt wird. Sie wurde als Ersatz für die Nudelman-Richter NR-23-Maschinenkanone entwickelt und 1965 in verschiedene Flugzeuge integriert. Sie wurde speziell für den Einsatz in Kampfflugzeugen und Kampfhubschraubern konzipiert. Im Jahr 1965 wurde sie in die Ausrüstung der Luftstreitkräfte übernommen.
rdf:langString
The Gryazev-Shipunov GSh-23 (Russian: ГШ-23) is a twin-barreled 23 mm autocannon developed in the Soviet Union, primarily for military aircraft use. It entered service in 1965, replacing the earlier Nudelman-Rikhter NR-23 and Rikhter R-23. The GSh-23 works on the Gast Gun principle developed by German engineer Karl Gast of the Vorwerk company in 1916. It is a twin-barreled weapon in which the firing action of one barrel operates the mechanism of the other. It provides a much faster rate of fire for lower mechanical wear than a single-barrel weapon. Although it cannot match the sustained rate of fire of an electric Gatling gun like the M61 Vulcan, its initial rate of fire can be higher than that of a rotary cannon like the M61 due to it not needing to spin up to fire. It requires no external power source to operate, but is instead powered by the recoiling of the floating barrels, somewhat like the action of the German MG-42. The Gast principle has been little used in the West, but was used on a variety of weapons in the former Soviet Union. The cannon comes in a basic GSh-23 variant, and the more popular GSh-23L (ГШ-23Л), differing mostly in adding a muzzle brake, lowering recoil force. This cannon was standard fit on late-model MiG-21 fighters (M, SM, MF, SMT, PFM, bis), all variants of the MiG-23, the SOKO J-22 Orao, the JF-17 Thunder, the HAL Tejas and IAR 93, and the tail turrets of the Tupolev Tu-22M bomber and some late-model Tu-95MS and Tu-142M3. In that application, it had the unusual ability to fire infrared flares and chaff rounds, allowing it to function as both a weapon and a dispenser of anti-missile countermeasures. It is also mounted on late small series Mi-24VP helicopters (in the NPPU-23 movable mounting) and Polish W-3WA Sokół helicopter in fixed mounting. The cannon was also used on cargo aircraft; specifically, Russian/Soviet Ilyushin Il-76 aircraft were designed to accommodate twin GSh-23's in a tail turret. An Il-76M with just such a configuration could be seen at the 2002 Ivanovo airshow. Some second generation MiG-21 models could carry the GSh-23L in an under-fuselage gondola designated the GP-9, carrying the cannon and 200 rounds of ammunition; this was replaced by a more streamlined semi-conformal installation in later variants. There are also several gun pods available for mounting on external hardpoints: UPK-23 for air-to-air use, with one or two fixed GSh-23 guns and 200–400 rounds of ammunition, and SPPU-22 pods with traversable barrels for strafing, from 0° to −30° and carried 280 rounds of ammunition in each (they were most often carried by the Su-17/-20/-22 as well as the Su-25/-39 in pairs).
rdf:langString
El Gryazev-Shipunov GSH-23 (en ruso: ГШ-23) es un cañón automático doble de 23 mm desarrollado en la Unión Soviética, principalmente para uso en aviones militares. Entró en servicio en 1965, en sustitución del anterior cañón Nudelman-Rikhter NR-23.
rdf:langString
GSh-23（ロシア語: ГШ-23）は、ソビエト連邦が軍用機の固定武装として開発した23mm複砲身航空機関砲である。
rdf:langString
Il Gryazev-Shipunov GSh-23 (in caratteri cirillici Грязева-Шипунова ГШ-23) è un cannone automatico a doppia canna sviluppato nell'Unione Sovietica, prevalentemente per essere installato su aerei militari. Fu introdotto in servizio nel 1965 per rimpiazzare il cannone Nudelman-Rikhter NR-23. Il GSh-23 adotta il principio sviluppato dall'ingegnere tedesco della Vorwerk nel 1916. Si tratta di un'arma a doppia canna nella quale l'azione di fuoco della canna aziona il meccanismo dell'altra. Questo sistema conferisce una cadenza di tiro maggiore ed un'usura meccanica minore rispetto ad un'arma ad una sola canna, ma d'altra parte non può competere con la cadenza di tiro di un sistema Gatling elettrico come l'M61 Vulcan. Il sistema Gast è stato poco sfruttato in occidente, ma divenne popolare in Unione Sovietica adottato da una grande varietà di armi da fuoco. Il cannone è prodotto nella versione di base (semplicemente GSh-23) e nella più diffusa GSh-23L (ГШ-23Л), che si differenzia in particolare per il freno di bocca, un sistema applicato alla bocca da fuoco che diminuisce la forza di rinculo. Questo cannone venne montato di serie sui caccia MiG-21 (nelle versioni M, MF, SMT e bis), su tutte le versioni del MiG-23, sullo , sia sul HAL Tejas che sul IAR 93, sulle torrette di coda del bombardiere Tupolev Tu-22M Backfire e su alcuni ultimi modelli del Tupolev Tu-95 Bear. In questi ultimi casi l'arma ha la non comune capacità di sparare anche bengala e contromisure radar, funzionando sia come arma da fuoco che come distributore di contromisure antimissile. Il cannone venne anche montato su una piccola serie di Mil Mi-24VP (sul sostegno NPPU-23) e sul W-3WA Sokół polacco (alloggiamento fisso). Inoltre fu utilizzato su aerei da trasporto, quali l'Ilyushin Il-76 che ne prevedeva due in coda. L'Ilyushin Il-76M adottava questo armamento di serie, tranne nei modelli per l'esportazione, ed un esemplare con questo tipo di armamento venne esibito alla manifestazione aerea di Ivanovo nel 2002. Alcuni modelli di MiG-21 di seconda generazione (PF, PFM) potevano agganciare il GSh-23L in una gondola ventrale, designata GP-9, che trasportava il cannone e 200 colpi; questo sistema venne rimpiazzato da un alloggiamento conformale più affusolato nelle ultime varianti. Vi sono anche diverse configurazioni disponibili per i piloni subalari: lo UPK-23 per combattimenti aria-aria, con uno o due GSh-23 fissi e 200-400 colpi, ed il SPPU-22 con la possibilità di inclinare le canne verticalmente da 0 a −30° (questo alloggiamento è usato più spesso dai Su-17, -20 e -22).
rdf:langString
GSz-23 (ros. ГШ-23, skrót od nazwisk konstruktorów Griaziew-) – dwulufowe działko automatyczne kalibru 23 mm skonstruowane w ZSRR jako pokładowe uzbrojenie strzeleckie samolotów. Zostało wprowadzone do uzbrojenia w 1965 roku, zastępując wcześniej używane działko NR-23 tego kalibru.
rdf:langString
ГШ-23 (ТКБ-613) (Индекс УВ ВВС — 9-А-472, ГШ-23Л — 9-А-472-01, −02, −03 в зависимости от варианта установки локализаторов) — советская и российская двуствольная автоматическая авиационная пушка, предназначенная для оснащения подвижных и неподвижных пушечных установок самолётов МиГ-21, МиГ-23, Як-28, Як-38, Як-130, Су-7Б, Су-15, Су-17, Су-25, Ил-76М, Ту-22М, Ту-95МС, Ту-142МЗ/МР, Ан-72П, Tejas, L-39ZА и вертолётов Ка-25Ф, Ка-29, Ми-8МТВ, Ми-24ВМ, Ми-35М. Разработка орудия начата в первой половине 1950-х гг. в подольском НИИ-61 (с 1966 г. – «Конструкторское бюро приборостроения», КБП, г. Тула) под руководством Василия Петровича Грязева и А.Г. Шипунова специально для вооружения реактивных истребителей по опыту войны в Корее. Пушка проектировалась под серийный патрон АМ-23 (23 х 115 мм). Первый макетный образец пушки был собран и поставлен на стендовые испытания в конце 1954 г. Огневые испытания пушки завершились в 1959 г. была запущена в опытное производство для проведения серийных испытаний, которые показали, что не все КПН устранены и назначенная живучесть не достигнута. Доводка пушки возобновилась в 1964 г. а в 1965 году была принята на вооружение. Производство пушки ГШ-23 осуществляет ОАО «Завод имени В. А. Дегтярёва» г. Ковров. В ходе серийного выпуска, в базовую конструкцию всех серийных модификаций пушки продолжали вноситься дальнейшие изменения, в частности менялась конструкция ствола, вводились ребра его охлаждения, что позволило поднять живучесть орудия.
rdf:langString
Grjazev-Sjipunov GSj-23 (ryska: Грязев-Шипунов ГШ-23) är en automatkanon utvecklad i Sovjetunionen på 1960-talet för att ersätta Nudelman-Richter NR-23. En ovanlig egenskap är att den fungerar enligt ; När ett av kanonens två eldrör avfyras så laddas det andra om av rekylkraften. En princip som möjliggör hög eldhastighet i ett lätt vapen. GSj-23 introducerades i form av kanonkapseln UPK-23 (Universalnyj pusjetjnyj kontejner = universell kanonkapsel) med 250 patroner på MiG-21PFM Fishbed-F. MiG-21M Fishbed-J och MiG-23 fick senare samma kanon som fast beväpning i en gondol med beteckningen GP-9. Även bombflygplan som Tu-22M och transportflygplan som Il-76 fick dubbla GSj-23 (totalt fyra eldrör) som självförsvarsvapen i ett rörligt aktertorn.
rdf:langString
ГШ-23 (ТКБ-613) (Індекс ГРАУ — 9-А-472, ГШ-23Л — 9-А-472-01, −02, −03 в залежності від варіанту установки локалізаторів) — двоствольна авіаційна гармата, призначена для оснащення рухомих і нерухомих гарматних установок літаків МіГ-21, МіГ-23, Як-28, Як-130, Су-7Б, Су-15, Су-17, Су-25, Іл-76М, Ту-22М, Як -38, Ан-72П, Ту-95МС, Ту-142МЗ / МР, L-39ZА і вертольотів Ка-25Ф, Ка-29, Мі-24ВМ, Мі-35М, Мі-8МТВ. Гармата розроблена в ВАТ «Конструкторське бюро приладобудування» (м. Тула) і поступила на озброєння в 1965 році. Виробництвом гармати ГШ-23 займається ВАТ «Завод імені В. А. Дегтярьова» (м. Ковров). Конструктивно ГШ-23 виконана за схемою двоствольної гармати Гаста.
rdf:langString
GSh-23機炮是前蘇聯為了取代NR-23機炮而開發的23毫米口徑空用機炮，該機炮採用雙炮管，該型機炮被分成基本型的GSh-23和略為加長的GSh-23L，該型機炮在中國也有生產，名稱是23-3型。
<millimetre>
1387.0
<kilogram>
49.2
xsd:nonNegativeInteger
8945
xsd:double
1.387
xsd:double
49200.0