Group of Democratic Centralism
http://dbpedia.org/resource/Group_of_Democratic_Centralism an entity of type: Thing
The Group of Democratic Centralism, sometimes called the Group of 15, the Decists, or the Decemists, was a dissenting faction within the Communist Party of the Soviet Union in the early 1920s.
rdf:langString
Группа демократического централизма («децисты») — группа в РКП(б), возникшая в начале 1919 года. Возглавлялась лидерами «левых коммунистов» — Т. В. Сапроновым, В. В. Осинским, В. Н. Максимовским, М. С. Богуславским и другими. К 1920 году создали отдельную фракцию, которая и стала основой «Группы демократического централизма» . После решения X съезда РКП(б) о роспуске всех антибольшевистских партий, часть «децистов» не согласилась с данным решением и продолжила борьбу, следствием чего было решение XV съезда РКП(б) об исключении 23 членов группы из партии, а также оценившее их деятельность как антиреволюционную.
rdf:langString
民主集中派（俄語：Группа демократического централизма）是1919年3月俄国共产党（布尔什维克）第八次代表大会期间形成的一个派别，主要由布尔什维克知识分子组成，他们批判了俄共（布）领导层权力过度集中、压制地方党组织活动和对工业的僵化控制，认为党内民主集中制的民主方面被削弱。因此，他们主张恢复“无产阶级专政”，反对“一党专政”。民主集中派的主张未获得广泛支持。该派系主要人物包括和弗拉基米尔·斯米尔诺夫等人，后来因参加左翼反对派和联合反对派而被开除党籍，大清洗期间遭到处决。
rdf:langString
Η Ομάδα Δημοκρατικού Συγκεντρωτισμού, που μερικές φορές αποκαλούνταν Ομάδα των 15, Δεκιστές ή Δεκεμιστές ήταν μια φράξια που διαφωνούσε, μέσα στο Σοβιετικό Κομμουνιστικό Κόμμα στις αρχές της δεκαετίας του 1920.
rdf:langString
El Grupo del Centralismo Democrático (en ruso; Группа демократического централизма), a veces llamado el Grupo de los 15, fue una facción disidente del Partido Comunista de la Unión Soviética (PCUS) a principios de los años 1920.
rdf:langString
Grup Sentralisme Demokrat, yang terkadang disebut Grup 15, Dekis, atau Dekemis, adalah sebuah faksi pembangkang dalam Partai Komunis Uni Soviet pada awal 1920an. Grup tersebut dibentuk pada Maret 1919 di . Faksi tersebut terdiri dari kebanyakan intelektual Bolshevik yang mengkritik kepemimpinan Partai Komunis dan Vladimir Lenin karena mendorong sentralisasi kekuatan politik dalam partai, penghapusan inisiatif partai lokal, dan kendali dari atas yang kuat terhadap industir, partai, dan pemerintahan lokal. Sebagai gantinya, mereka mendukung kediktatoran proletariat.
rdf:langString
Grupo do Centralismo Democrático, às vezes chamado de Grupo dos 15, os Decistas, ou os Decemistas, foi uma facção dissidente dentro do Partido Comunista da União Soviética (PCUS) no início da década de 1920.
rdf:langString
«Демократичного централізму» група («децисти») — ідеологічне угруповання (організаційно не оформлене) в РКП(б), опозиційне ленінському ЦК. Виникло напередодні IX з'їзду РКП(б), 29 березня — 5 квітня 1920, під час дискусії про визначення форм і методів промислового управління. Його члени виступали проти принципу єдиноначальності економічного управління та інших заходів мілітаризації економіки, запропонованих у тезах В.Леніна і Л.Троцького. "Д.ц."г. була виразницею протесту низових партійних працівників проти диктату верхівки комуністичної партії.
rdf:langString
rdf:langString
Group of Democratic Centralism
rdf:langString
Ομάδα Δημοκρατικού Συγκεντρωτισμού
rdf:langString
Grupo del Centralismo Democrático
rdf:langString
Kelompok Sentralisme Demokrat
rdf:langString
Grupo do Centralismo Democrático
rdf:langString
Группа демократического централизма
rdf:langString
Децист
rdf:langString
民主集中派
rdf:langString
Group of Democratic Centralism
rdf:langString
Группа демократического централизма
rdf:langString
Group of Democratic Centralism
xsd:integer
4898569
xsd:integer
1094028132
rdf:langString
red
rdf:langString
Russia
rdf:langString
Группа демократического централизма
rdf:langString
ru
rdf:langString
Η Ομάδα Δημοκρατικού Συγκεντρωτισμού, που μερικές φορές αποκαλούνταν Ομάδα των 15, Δεκιστές ή Δεκεμιστές ήταν μια φράξια που διαφωνούσε, μέσα στο Σοβιετικό Κομμουνιστικό Κόμμα στις αρχές της δεκαετίας του 1920. Η Ομάδα σχηματίστηκε τον Μάρτιο του 1919 στο 8ο Συνέδριο του Κόμματος. Αποτελείτο κυρίως από διανοουμένους Μπολσεβίκους που ασκούσαν κριτική στην ηγεσία του Κομμουνιστικού Κόμματος και του Βλαντιμίρ Λένιν για υπερβολικό συγκεντρωτισμό της πολιτικής εξουσίας στο κόμμα, αφαίρεση της πρωτοβουλίας από τις τοπικές οργανώσεις του κόμματος και αυστηρό έλεγχο από πάνω στην βιομηχανία, το Κόμμα και την τοπική αυτοδιοίκηση. Αντί της δικτατορίας του Κόμματος που υπήρχε, η Ομάδα υποστήριζε επιστροφή στην δικτατορία του προλεταριάτου. Οι αρχικοί ηγέτες της ομάδας ήταν οι Παλαιοί Μπολσεβίκοι Βαλεριάν Ομπολένσκι-Οσίνσκι, Βλαντιμίρ Σμιρνόφ, Τιμοφέι Σαπρόνοφ, Β.Ν. Μαξιμόφσκι, Μ. Σ. Μπογκουσλάφσκι, Α.Ζ. Καμένσκι και Ραφαΐλ. Η επιρροή τους μέσα στο κόμμα, πάντα περιορισμένη, ανέβηκε στο 9ο Συνέδριο του Κόμματος τον Μάρτιο – Απρίλιο 1920 όταν τους δόθηκε μερική υποστήριξη σε κάποια θέματα από ανώτερους σε βαθμό Κομμουνιστές όπως ο Μιχαήλ Τόμσκι και ο Κονσταντίν Γιουρένεφ. Παρ’ όλα αυτά, οι προτάσεις τους καταψηφίστηκαν. Ήταν ενεργοί στην εσωκομματική “συνδικαλιστική συζήτηση” στα τέλη του 1920 – αρχές 1921 όταν το Κόμμα διασπάστηκε σε πολλές παρατάξεις, αλλά δεν συγκέντρωσαν αρκετή υποστήριξη και η φράξια άρχισε να αργοπεθαίνει μετά το 10ο Συνέδριο του Κόμματος τον Μάρτιο του 1921. Οι ηγέτες της Ομάδας συνέχισαν να διαμαρτύρονται γι’ αυτό που θεώρησαν σταδιακή κατάργηση της εσωκομματικής δημοκρατίας στις αρχές της δεκαετίας του 1920 και προσχώρησαν στην του Λέοντος Τρότσκι το 1923. Το 1926 ο Σαπράνοφ και ο Σμιρνόφ σχημάτισαν την “Ομάδα των 15”, η οποία εντάχθηκε στην Ενωμένη Αντιπολίτευση με επικεφαλής τους Τρότσκι, Γκριγκόρι Ζινόβιεφ και Λεβ Κάμενεφ. Διαγράφηκαν από το Κομμουνιστικό Κόμμα στο 15ο Συνέδριο του Κόμματος τον Δεκέμβριο του 1927 μαζί με τους υπόλοιπους της Ενωμένης Αντιπολίτευσης. Ο Ομπολένσκι-Οσίνσκι παρακολούθησε το Παγκόσμιο Σοσιαλιστικό Οικονομικό Συνέδριο που διοργάνωσε το Διεθνές Ινστιτούτο Βιομηχανικών Σχέσεων στο Vereeniging Koloniaal Institute του Άμστερνταμ. Ήταν η πρώτη φορά που Σοβιετικοί αξιωματούχοι ταξίδεψαν στην Δύση για να συζητήσουν πως λειτουργούσε το Πενταετές Σχέδιο. Εκτελέστηκε το 1938. Παρ’ όλο που κάποιοι από αυτούς μετανόησαν και έγιναν και πάλι δεκτοί στο Κόμμα στις αρχές του 1930, εκκαθαρίστηκαν και εκτελέστηκαν με κατασκευασμένες κατηγορίες κατά την Μεγάλη Εκκαθάριση στα τέλη της δεκαετίας του 1930.
rdf:langString
The Group of Democratic Centralism, sometimes called the Group of 15, the Decists, or the Decemists, was a dissenting faction within the Communist Party of the Soviet Union in the early 1920s.
rdf:langString
El Grupo del Centralismo Democrático (en ruso; Группа демократического централизма), a veces llamado el Grupo de los 15, fue una facción disidente del Partido Comunista de la Unión Soviética (PCUS) a principios de los años 1920. El grupo se formó en marzo de 1919, durante el VIII Congreso del Partido que se celebró en Moscú. Sus miembros consistían principalmente en bolcheviques intelectuales que criticaron el liderazgo del Partido Comunista y de Vladímir Lenin por centralizar demasiado el poder político en el partido, eliminar la iniciativa de las organizaciones locales del partido y controlar estrictamente la organización del mismo. En lugar de la dictadura del partido existente, el Grupo abogó por un retorno a la dictadura del proletariado. Los líderes originales del grupo fueron los viejos bolcheviques Valerián Obolenski-Osinski, Vladímir Smirnov, Timoféi Saprónov, Vladímir Maksimovski, Mijaíl Boguslavski, Abram Kamenski y Rafaíl Farbman. Su influencia dentro del partido, siempre limitada, aumentó en el noveno Congreso del Partido (marzo - abril de 1920), cuando los comunistas de alto rango como Mijaíl Tomski y Konstantín Yurenev les dieron un apoyo parcial en algunos temas. Sin embargo, sus propuestas continuaban siendo rechazadas. Estuvieron activos en la "discusión sindical" dentro del partido a finales de 1920 y comienzos de 1921, cuando el PCUS se dividió en muchas facciones, pero no obtuvo suficiente apoyo y la facción comenzó a morir después del X Congreso, en marzo de 1921. Los líderes del Grupo continuaron quejándose de lo que vieron supresión gradual de la democracia del partido a principios de 1920 y se unieron a la Oposición de Izquierda de León Trotski en 1923. En 1926, Saprónov y Smirnov formaron el "Grupo de los 15", el que se unió a la Oposición Unificada liderada por Trotski, Grigori Zinóviev y Lev Kámenev. Fueron expulsados del Partido Comunista en el transcurso del XV Congreso del Partido en diciembre de 1927 junto con el resto de la Oposición Unida. Obolenski-Osinski asistió a la Conferencia Económica Socialista Mundial organizada por el Instituto Internacional de Relaciones Industriales en el Instituto Vereeniging Koloniaal de Ámsterdam. Era la primera vez que los funcionarios soviéticos viajaban a Occidente para discutir cómo funcionaba el Plan Quinquenal. Acabaría siendo ejecutado durante la Gran Purga en 1938. Aunque algunos de ellos se arrepintieron y fueron nuevamente aceptados en el PCUS a principios de la década de 1930, fueron absueltos y ejecutados alegando falsos cargos también en la Gran Purga organizada por Stalin.
rdf:langString
Grup Sentralisme Demokrat, yang terkadang disebut Grup 15, Dekis, atau Dekemis, adalah sebuah faksi pembangkang dalam Partai Komunis Uni Soviet pada awal 1920an. Grup tersebut dibentuk pada Maret 1919 di . Faksi tersebut terdiri dari kebanyakan intelektual Bolshevik yang mengkritik kepemimpinan Partai Komunis dan Vladimir Lenin karena mendorong sentralisasi kekuatan politik dalam partai, penghapusan inisiatif partai lokal, dan kendali dari atas yang kuat terhadap industir, partai, dan pemerintahan lokal. Sebagai gantinya, mereka mendukung kediktatoran proletariat. Para pemimpin asli grup tersebut adalah tokoh Bolshevik Lama seperti , , , , , dan .
rdf:langString
Grupo do Centralismo Democrático, às vezes chamado de Grupo dos 15, os Decistas, ou os Decemistas, foi uma facção dissidente dentro do Partido Comunista da União Soviética (PCUS) no início da década de 1920. O Grupo foi formado em março de 1919 no (PCR). Era composto principalmente de intelectuais bolchevistas que criticavam a liderança do Partido Comunista e Vladimir Lenin pela excessiva centralização do poder político no partido, a remoção da iniciativa do partido local e o rígido controle desde o topo da indústria, do Partido e da administração local. Acreditavam que o aspecto democrático do centralismo democrático havia sido degradado. Em vez da ditadura do Partido que existia, o Grupo propugnava um retorno à ditadura do proletariado. Os líderes originais do grupo eram os velhos bolcheviques Valerian Obolensky-Ossinsky, , , V. Maximovsky, M. S. Boguslavsky, A. Z. Kamensky e Raphail. Sua influência dentro do Partido, sempre limitada, atingiu o entre março e abril de 1920, quando receberam apoio parcial em algumas questões por alto-comunistas como Mikhail Tomsky e . No entanto, suas propostas foram votadas. Foram ativos durante a "discussão sindical" intra-partidária no final de 1920, no início de 1921, quando o Partido se dividiu em várias facções, mas não reuniu muito apoio e a facção tornou-se moribunda após o em março de 1921. Os líderes do Grupo continuaram a protestar contra o que viram como uma abolição gradual da democracia intra-partido ao longo dos anos 1920 e se juntaram à Oposição de Esquerda de Leon Trótski em 1923. Em 1926, Sapronov e Smirnov formaram o "Grupo dos 15", que se juntou à liderada por Trótski, Grigori Zinoviev e Lev Kamenev. Foram expulsos do Partido Comunista no em dezembro de 1927, juntamente com o resto da Oposição Unida. Obolensky-Ossinsky participou da Conferência Econômica Mundial, organizada pelo , realizada no de Amsterdã. Esta foi a primeira ocasião em que as autoridades soviéticas viajaram para o Ocidente para discutir o funcionamento do Plano Quinquenal. Ele foi executado em 1938. Embora alguns deles se arrependessem e fossem readmitidos no Partido no início dos anos 1930, foram presos e executados durante o Grande Expurgo no final dos anos 1930.
rdf:langString
Группа демократического централизма («децисты») — группа в РКП(б), возникшая в начале 1919 года. Возглавлялась лидерами «левых коммунистов» — Т. В. Сапроновым, В. В. Осинским, В. Н. Максимовским, М. С. Богуславским и другими. К 1920 году создали отдельную фракцию, которая и стала основой «Группы демократического централизма» . После решения X съезда РКП(б) о роспуске всех антибольшевистских партий, часть «децистов» не согласилась с данным решением и продолжила борьбу, следствием чего было решение XV съезда РКП(б) об исключении 23 членов группы из партии, а также оценившее их деятельность как антиреволюционную.
rdf:langString
民主集中派（俄語：Группа демократического централизма）是1919年3月俄国共产党（布尔什维克）第八次代表大会期间形成的一个派别，主要由布尔什维克知识分子组成，他们批判了俄共（布）领导层权力过度集中、压制地方党组织活动和对工业的僵化控制，认为党内民主集中制的民主方面被削弱。因此，他们主张恢复“无产阶级专政”，反对“一党专政”。民主集中派的主张未获得广泛支持。该派系主要人物包括和弗拉基米尔·斯米尔诺夫等人，后来因参加左翼反对派和联合反对派而被开除党籍，大清洗期间遭到处决。
rdf:langString
«Демократичного централізму» група («децисти») — ідеологічне угруповання (організаційно не оформлене) в РКП(б), опозиційне ленінському ЦК. Виникло напередодні IX з'їзду РКП(б), 29 березня — 5 квітня 1920, під час дискусії про визначення форм і методів промислового управління. Його члени виступали проти принципу єдиноначальності економічного управління та інших заходів мілітаризації економіки, запропонованих у тезах В.Леніна і Л.Троцького. "Д.ц."г. була виразницею протесту низових партійних працівників проти диктату верхівки комуністичної партії. Проти пропозицій ЦК РКП(б) виступила, зокрема, більшість керівників українських партійних організацій. Так, на 4-й Всеукраїнській конференції КП(б)У 17–23 березня 1920 117 із 207 делегатів при 4, які втрималися, проголосували за платформу секретаря Харківської обласної організації Т.Сапронова, який пропагував посилення безпосередньої участі робітників в управлінні промисловими підприємствами шляхом збереження його (управління) колегіальності. Щоправда, управлінські колегїї Т.Сапронов розглядав лише як тимчасові органи політичного контролю за адміністративною діяльністю "буржуазних" спеціалістів, "доки у влади немає достатньої кількості кваліфікованих комуністичних фахівців". Інший "децист" – Гандзей – заперечував проти усунення профспілок від участі в промисловому управлінні. За дорученням комуністів-залізничників Південної, Півд.-Донецької і Катерининської залізниць він вимагав надати профспілкам "право представництва кандидатів у комісари", і для цього "відкрити цілу мережу" курсів "червоних фахівців" та дозволити з'їзди залізничників-комуністів для вирішення важливих питань. Пропозиції Гандзея і Т.Сапронова підтримали комуністи Рафаїл (Р.Фабман), С.Мінін і В.Чубар. Зауваження "децистів" щодо платформи ЦК РКП(б) зводилися до критики:
* абсолютної централізації промислового управління та
* впровадження надзвичайних форм організації господарського життя (трудові армії і т. ін.). Жоден із делегатів не піддав сумніву засади більшовицької диктатури. Не випадково Й.Сталін, який робив на конференції доповідь по тезах Л.Троцького, інформував ЦК РКП(б), що жоден із делегатів не намагався протиставити тезам ЦК РКП(б) будь-яку свою резолюцію. Платформу Харківської обласної партійної організації він оцінив як додаток до резолюції 7-го Всеросійського з'їзду рад (5–9 грудня 1919), на якому розглядалися питання, порушені в тезах ЦК щодо чергових завдань господарського будівництва. Політбюро ЦК РКП(б) не погодилося з оцінкою Й.Сталіна. Платформу "децистів", що обґрунтовувала ідею лібералізації командно-адміністративної системи господарського управління, було визнано політично небезпечною. У зв'язку з цим 24 березня розпущено ЦК КП(б)У, склад якого було обрано на 4-й Всеукраїнській конференції переважно з "децистів". Замість нього призначили тимчасове бюро ЦК виключно з прихильників В.Леніна і Л.Троцького. Керівний склад найголовніших партійних осередків оновили за рахунок новоприбулих із РСФРР (понад 1000 відповідальних партійних працівників), а весь склад республіканської партійної організаціїції пройшов перереєстрацію (іншими словами – партійну чистку).
xsd:nonNegativeInteger
5032