Grand Forks, Yukon

rdf:langString Гранд-Форкс (Юкон)

rdf:langString Гранд-Форкс (англ. Grand Forks) — колишнє поселення на місці злиття річок та Ельдорадо на Юконі. Перші будинки-зруби були закладені наприкінці 1896-го року, коли були відкриті золоті поклади в руслах річок Бонанза і Клондайк. Наступного року Белінда Малруні побудувала на цьому місці готель і назвала його Гранд-Форкс — «Велике розгалуження» (місце злиття річок). Дуже швидко навколо готелю почали будувати інші споруди — від простих зрубів до двоповерхових будинків. Від назви готелю і пішла назва містечка. Містечко знаходилося на 1 км вище за течією від місця, де Джордж Кармак вперше знайшов золото. Містечко було затиснуте між схилами, у долині річок. Було лише 2 основні паралельні вулиці — Перша Авеню і Друга Авеню, які з'єднувалися трьома поперечними вуличками. Невдовзі всі дерева на схилах були вирубані, що спричинило швидку ерозію ґрунту. Річки Бонанза і Ельдорадо (швидше мілководні потічки) слугували як каналізаційні стоки. Річка Клондайк, колись багата на лосось, і в яку впадала Бонанза, була забруднена настільки, що риба в ній надовго зникла. Маючи майже десятитисячне населення, Гранд-Форкс було другим найбільшим містечком на Клондайку, поступаючись лише Доусон-Сіті. Лише ці два міста мали свої муніципалітети. В той час, як Доусон-Сіті було адміністративним, торгівельним та розважальним центром, Гранд-Форкс було промисловим поселенням з численними копальнями та шурфами. В роки розквіту містечко мало готелі, поліцейський відділок, пресвітеріанську і англіканську церкви, магазини, кузню, перукарню, цукерню, пекарню і навіть японський ресторан. В кінці Першої Авеню знаходився «квартал повій». У 1901 була спроба врегулювати проституцію та азартні ігри не тільки у Доусон-Сіті і Гранд-Форкс, але й у всіх готелях і подорожніх станціях Клондайку. Близько 300 працівників гральних закладів залишилися без роботи, сильно впали прибутки танцювальних холів та салунів, не продавалося спиртне. Втім, поліція не дуже пильно слідкувала за дотриманням законів. Вимогам Товариства тверезості християнських жінок була протиставлена петиція відомих місцевих бізнесменів, підкріплена сотнями підписів. Петиція справедливо вказувала, що танцювальні салуни, бари та гральні столи приваблюють старателів до містечка і тримають його «на плаву». Між Доусон-Сіті і Гранд-Форкс було регулярне транспортне сполучення. Кілька підрядників щодня відправляли кінні екіпажі з обох містечок. Дорога займала чотири з половиною години. У 1907 році була прокладена , що проходила через Гранд-Форкс. У 1913 вона припинила свою роботу, а останній з трьох потягів згодом знайшов своє місце у музеї Доусон-Сіті. Після 1900 загальний видобуток золота на Клондайку почав знижуватися. Уряд Канади виставив кілька зарезервованих поблизу Гранд-Форкс ділянок для заявок старателів, але це лише на короткий час сповільнило відплив добувачів золота з цього району. Коли були вибрані найбільш доступні поклади золота, містечко почало занепадати. Існуючі будівлі перепродувалися за безцінь або покидалися напризволяще, знищувалися пожежами, розтягувались на дрова. Видобуток золота переходив на промислову основу. Великі компанії почали завозити важку гірничу техніку — драги. Протягом наступних кількох років драги повністю перемили русла річок, знищивши всі сліди поселення. У 1921 були знищені останні залишки містечка Гранд-Форкс. Зараз Гранд-Форкс навіть не може називатися містом-привидом, оскільки нічого від нього не залишилося.. Одними з найбільш відомих мешканців містечка була сім'я афроамериканців Люсіль і Чарльза Гантерів, разом з їх дочкою Теслін, що народилася по дорозі до Клондайку. Це, здається, єдині афроамериканці на Юконі, яким вдалося розбагатіти не на підсобних роботах, а видобуваючи золото на своїй ділянці.