Gradient analysis
http://dbpedia.org/resource/Gradient_analysis an entity of type: Software
L'anàlisi de gradients és un mètode analític empíric utilitzat per estudiar les comunitats vegetals, relacionant l'abundància de les diverses espècies amb gradients mediambientals. Es basa en mètodes estadístics, com l'anàlisi multivariant i la mitjana ponderada. Els gradients es refereixen a variables que són importants per a la vida de les diferents espècies vegetals, com ara la temperatura, la disponibilitat d'aigua, la il·luminació, els nutrients del sol, etc.
rdf:langString
Градієнтний аналіз прямий (англ. direct gradient analysis) — поширений метод ординації, в основі якого лежать або прямі обліки середовища (для ординації видів аналізу-R), або індекси, що відображають позицію видів на комплексному градієнті (для ординації спільнот аналізу-Q). Цей метод «корінням» йде у праці Л. Г. Раменського (1924) і Хансена (англ. Hansen, 1930). Найбільший розвиток методів Г.а.п. пов'язаний з ім'ям американського дослідника Р. Віттекера. Г.а.п. як метод ординації видів полягає в розбитті обраного дослідником фактора на класи (градації) і побудові графіків зустрічальності видів (рясності видів, фітомаси та ін.) залежно від градацій середовища.
rdf:langString
rdf:langString
Anàlisi de gradients
rdf:langString
Gradient analysis
rdf:langString
Прямий градієнтний аналіз
xsd:integer
3122156
xsd:integer
764390124
rdf:langString
L'anàlisi de gradients és un mètode analític empíric utilitzat per estudiar les comunitats vegetals, relacionant l'abundància de les diverses espècies amb gradients mediambientals. Es basa en mètodes estadístics, com l'anàlisi multivariant i la mitjana ponderada. Els gradients es refereixen a variables que són importants per a la vida de les diferents espècies vegetals, com ara la temperatura, la disponibilitat d'aigua, la il·luminació, els nutrients del sol, etc.
rdf:langString
Градієнтний аналіз прямий (англ. direct gradient analysis) — поширений метод ординації, в основі якого лежать або прямі обліки середовища (для ординації видів аналізу-R), або індекси, що відображають позицію видів на комплексному градієнті (для ординації спільнот аналізу-Q). Цей метод «корінням» йде у праці Л. Г. Раменського (1924) і Хансена (англ. Hansen, 1930). Найбільший розвиток методів Г.а.п. пов'язаний з ім'ям американського дослідника Р. Віттекера. Г.а.п. як метод ординації видів полягає в розбитті обраного дослідником фактора на класи (градації) і побудові графіків зустрічальності видів (рясності видів, фітомаси та ін.) залежно від градацій середовища. Р. Віттекер при вивченні гірських екосистем США розвинув якісні методи Г.а.п. без використання будь-яких спеціальних статистичних тестів оцінки достовірності виявлених закономірностей. В основу роботи було покладено метод посічених трансект: спочатку рослинність гірського хребта, аналізується в межах висотних поясів по градієнту топографічного зволоження (зміна рослинності по ряду від південного схилу до північного), а потім для схилів однієї експозиції вивчається розподіл рослинності по градаціях висоти. Г.а.п. як метод ординації спільнот здійснюється методом зважених середніх. Результати Г.а.п. носять назву екоклінів (розподіл видів уздовж градієнтів екологічних факторів), хроноклінів (по осі часу), топоклінів (по осях просторових градієнтів) і ценоклінів (розподіл по осях факторів окремих спільнот чи фітоценонів; відповідно ценоекокліни, ценохронокліни і ценотопокліни). Ценокліни складніше для графічного зображення, і тому їх зручніше описувати рівняннями регресії зміни коефіцієнтів подібності співтовариств або фітоценонів уздовж градієнтів середовища. Незважаючи на критику Г.а.п. за суб'єктивність вибору осей ординації, як переконливо показав Р. Віттекер, він у ряді випадків виявляється високоефективним. У природі нерідкі сильнодіючі провідні чинники, що встановлюються емпірично і підтверджуються в ході подальшої статистичної обробки. Результати Г.а.п. можуть використовуватися і для цілей геоботанічної індикації.
xsd:nonNegativeInteger
54