Gargoyle
http://dbpedia.org/resource/Gargoyle an entity of type: Thing
الغرغول (جمعه: غراغيل) في العمارة هو عبارة عن غروتيسك (مخلوق قبيح) منحوت أو مصنوع مع صنبور مصمم لنقل مياه السطح بعيداً عن جانب المبنى، وبالتالي فهو يمنع مياه الأمطار من الجريان على جدران البناء مما قد يسبب تآكل الملاط بين الحجارة. استخدم المهندسون المعماريون في غالب الأحيان أكثر من غرغول في مبنى واحد، لتجزئة عملية التخلص من مياه الأمطار المتدفقة على السطح من أجل تقليل الأضرار المحتملة والناجمة عن العواصف الممطرة. يُقص الحوض في الجزء الخلفي من الغرغول وعادة ما يخرج ماء المطر من خلال الفم المفتوح. يكون الغرغول في العادة حيواناً خيالياً ممدوداً وذلك لأن طول الغرغول يحدد المدى الذي ستبتعد به المياه عن الجدار. عند استخدام أكتاف التدعيم في العمارة القوطية، قُطّعت القنوات المقنطرة إلى دعامات في بعض الأحيان لتحويل المياه عن جدران الممر.
rdf:langString
Chrlič je plastický funkční a dekorativní prvek historických staveb. Zajišťuje odvod dešťové vody z okraje střechy nebo okapového žlabu do dostatečné vzdálenosti od budovy. Nahrazuje tak do jisté míry okapovou rouru.
rdf:langString
To γκαργκόιλ (gargoyle) είναι αρχιτεκτονική κατασκευή που έχει σχεδιαστεί σε στυλ γκροτέσκο στα πλευρά ενός κτηρίου, η οποία αποτρέπει το νερό της βροχής να έλθει σε επαφή με την φέρουσα τοιχοποιία με αποτέλεσμα την προστασία του οικοδομήματος από την υγρασία και την διάβρωση.Συνήθως πρόκειται για άγαλμα με φιγούρα επιμήκη ενός φανταστικού ζώου, η οποία είναι κενή και συνδέεται με σωληνώσεις με το κτήριο από όπου κυλά το νερό της βροχής, το οποίο κατόπιν εκτοξεύεται μακριά από τα πλευρά του κτηρίου από το ανοικτό στόμα του αγάλματος.
rdf:langString
Gargojloj (laŭ la franca lingvo; vd. malsupren) aŭ akvosputiloj (laŭ la germana Wasserspeier) estas finaĵoj de akvo-defluilo, kondukantaj akvon foren de la tegmentaj defluiloj, ofte timige skulptitaj por forpeli la demonojn for de preĝejoj. Trans ĝia simbola signifo, ĝi estas nun aparte ŝatita kiel arkitektura kuriozaĵo.
rdf:langString
In architecture, and specifically Gothic architecture, a gargoyle (/ˈɡɑːrɡɔɪl/) is a carved or formed grotesque with a spout designed to convey water from a roof and away from the side of a building, thereby preventing it from running down masonry walls and eroding the mortar between. Architects often used multiple gargoyles on a building to divide the flow of rainwater off the roof to minimize potential damage from rainstorms. A trough is cut in the back of the gargoyle and rainwater typically exits through the open mouth. Gargoyles are usually elongated fantastical animals because their length determines how far water is directed from the wall. When Gothic flying buttresses were used, aqueducts were sometimes cut into the buttress to divert water over the aisle walls.
rdf:langString
San ailtireacht Ghotach, sconna báistí, snoite as cloch i bhfoirm ainmhí nó aghaidhe daonna arrachtúla, agus an béal ar oscailt ag cur amach an uisce. De ghnáth, tógtar é ag gobadh amach ón uchtbharr, ionas go dtiteann an t-uisce i bhfad ón mballa.
rdf:langString
La gargolla o garguglia è la parte terminale dello scarico dei canali di gronda, o grondaie, spesso ornata con figure animalesche, fantastiche o mostruose, come i gocciolatoi a protomi leonine dei templi greci. Si trova in molte chiese e cattedrali cristiane, ma anche su edifici civili (come municipi) del periodo medievale. In italiano garguglia si può considerare sinonimo di doccione, anche se talvolta col nome di gargolla (o più spesso gargoyle, all'inglese) si indica la figura fantastica senza che essa abbia necessariamente funzione di doccione; viceversa i doccioni comunemente intesi non sempre hanno figure scolpite.
rdf:langString
( 가고일은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 가고일 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 이무깃돌(gargoyle 가고일[*])은 석재나 금속을 사용해 사자·용·박쥐 따위의 위협적인 짐승 모습으로 만든 그로테스크의 하나이다. 조적조 건물에서 지붕에 떨어진 빗물을 받아 벽면으로 배출함으로써 빗물 때문에 지붕이 붕괴하는 등의 수해를 막고 모르타르가 침식되는 것을 막기 위해 만들어졌다. 주로 등에 홈이 패여 있어 빗물을 받아내고 입구멍을 통해 흘려서 배출한다.
rdf:langString
ガーゴイル（英: gargoyle）は、雨樋の機能をもつ、怪物などをかたどった彫刻である。単なる雨樋単体や彫刻単体ではガーゴイルとは呼ばない。本来の意味である彫刻としてのガーゴイルは、主として西洋建築の屋根に設置され、雨樋から流れてくる水の排出口としての機能を持つ。 フランス語ではガルグイユ (gargouille)、イタリア語ではドッチオーネ (doccione)、ドイツ語ではアウスグス (Ausguss)、ヴァッサーシュパイアー (Wasserspeier)、中国語では石像鬼（シィーシャングイ）という。日本語では樋嘴（ひはし）ともいう。
rdf:langString
Een waterspuwer of gargouille is een uitmonding van een goot, vergaarbak of waterbekken met het doel water af te voeren. Een spuwer is gewoonlijk een figuur uit steen gehouwen, die zich aan de dakrand van gebouwen bevindt. Deze sculptuur - vaak een sinistere voorstelling van een duivel, monster of roofvogel - doet dienst als regenwaterafvoer, om te voorkomen dat het regenwater langs de gevel naar beneden stroomt. Waterspuwers worden al sinds de oudheid toegepast, maar worden vaak vooral geassocieerd met de gotiek.
rdf:langString
Гаргу́йль чи гаргу́лья, ґаргу́лья (від фр. gargouille, МФА: [ɡaʁ.ɡuj]) — витесаний з каменю, скульптурно оздоблений водостік, що зазвичай виконувався у вигляді голови фантастичної тварини, чудовиська, простягнутої фігури людини тощо. У Середні віки був характерним елементом романської та готичної архітектури. Гаргуйль був не лише зразком народного фольклору, а й мав певне символічне навантаження. На Далекому Сході подібну роль виконували вирізьблені з дерева дракони. У фентезі та відеоіграх гаргуйлями або гаргульцями часто називають ожилі кам'яні статуї.
rdf:langString
雨漏（英語：Gargoyle），又譯石像鬼、滴水嘴兽，指的是在歐洲歌德式建筑中裝在水管口的那一類彫塑，一般會彫刻成動物或鬼怪模樣，有著辟邪和排水的雙重功能。 作用是把屋顶流下来的雨水通过嘴上的孔洞排出，以免雨水沿着建筑物的墙壁流下来。这样可以防止雨水侵蚀墙壁石块之间的砂漿。建筑师在设计建筑物的时候往往使用多个雨漏让雨水有多个排出口，以免在下大雨时水来不及排出。一般来说滴水嘴兽的形状是伸长了的神奇动物的样子，雨漏的身体越长，水排出时离墙壁的距离就越远。哥特式建筑使用的飞扶壁上往往刻有沟让水沿飞扶壁流出。 滴水嘴兽的英語名稱这个词来自于法语中的gargouille，意思是“喉咙”或者“阴沟”，其词根是拉丁语中的gurgulio、gula或gargula（阴沟或者喉咙）。与此相关的还有法语中的gargariser（漱口）。意大利语中的doccione或者gronda sporgente是建筑学比较精确的词，意为“伸出的水管”。德语的Wasserspeier和荷兰语的waterspuwer意为“喷水者”。 不被用来排水的怪物石雕实际上并不是滴水嘴兽（例如石像鬼），它们只有装饰的作用，但是在外行中它们也被称为滴水嘴兽，在建筑学里两者一般被明确地区分开来。 传说滴水嘴兽能够把恶鬼吓跑，有保护作用。
rdf:langString
Una gàrgola (del francès gargouille > gargouiller o occità gorgolh/gargolh/borbolh o gargolha, gargalh - baix llatí gargaillus-, 'produir un soroll similar al d'un líquid dins d'un tub', llatí: gurgŭlio raig o broll d'aigua, d'una font, etc., o gargărīzo i grec: γαργαρίζω, 'fer gàrgares' o γαργαρeωv 'gorja', γαργbρa, conducte) o carassa és una part que sobresurt d'una canonada, que serveix per a evacuar l'aigua de les teulades. En l'arquitectura medieval, especialment en la gòtica, són molt usades en esglésies i catedrals. Acostumen a estar adornades amb figures intencionadament grotesques que representen humans, animals, monstres o dimonis. Segons algunes tradicions, tenien la funció simbòlica de protegir el temple i el poder d'espantar els mals esperits i els pecadors, però la seva verit
rdf:langString
Wasserspeier sind architektonische Elemente – zumeist Rohre oder Rinnen – zur Wasserableitung an den Traufrinnen der Dächer. In ihrer einfachen Form werden sie auch Ablaufrinne, Abtraufe oder Ansetztraufe genannt. Durch Wasserspeier schießt das gesammelte Regenwasser der Traufen in einem Bogen vom Gebäude weg und wird so daran gehindert, in das Mauerwerk und das Fundament einzudringen. Häufig sind sie figürlich gebildet und stellen – meist phantastische – Tierformen dar. Die französische Bezeichnung für Wasserspeier ist Gargouille, ins Englische als Gargoyle übernommen, verwandt mit dem deutschen „gurgeln“.
rdf:langString
Una gárgola (del francés gargouille > gargouiller 'producir un ruido semejante al de un líquido en un tubo', latín gurgulio y griego γαργαρίζω 'hacer gárgaras') es la parte sobresaliente de un caño que sirve para evacuar el agua de lluvia de los tejados. Al expulsar el agua en chorros finos por la boca, las gárgolas evitaban que el agua contactara con los muros de piedra y provocara deterioros de los mismos.
rdf:langString
Garguila teilatuetako euri-ura kanporatzeko erabiltzen den irtenunea da, sarri animalia edo munstro itxuraz zizelkatua dagoena. Erdi Aroko arkitektura eta bereziki arkitektura gotikoan eliza eta katedraletan apaindura gisa ere maiz erabili ziren, garguila hauek munstro, deabru, grifo, abere eta gizaki itxurakoak izan ohi direlarik. Elementu hauek arkitektura barrokoan ere erabili ziren, baina jada ez gotikoan bezainbesteko garapen eta xehetasunekin.
rdf:langString
Une gargouille (du latin garg-, « gorge », et de l'ancien français goule, « gueule ») est, dans le domaine de l'architecture, une partie saillante d'une gouttière destinée à faire écouler les eaux de pluie à une certaine distance des murs. Ce type d'ouvrage sculpté, généralement en pierre, est souvent orné d'une figure animale ou humaine typique de l'art grotesque roman puis surtout gothique. Par métonymie, elles désignent toute figure sculptée évacuant de l'eau et représentant le plus souvent un animal monstrueux. Elles sont ainsi présentes dans les temples grecs, les mascarons de fontaines.
rdf:langString
Rzygacz, inaczej gargulec (łac. gargulio „gardło”), także: garłacz, pluwacz, plwacz – dekoracyjne, ozdobne, wystające poza lico muru, zakończenie rynny dachowej, z którego woda deszczowa ma swobodny odpływ wodospadowy. Początkowo kamienne, później wykonywane z blachy. W czasach gotyku we Francji przybierają fantazyjne formy: twarzy ludzkich, paszczy zwierzęcych, fantastycznych stworów (na przykład Katedra Notre-Dame w Paryżu). Z Francji rozpowszechniły się na całą Europę. W Polsce najciekawsze pochodzą z okresu renesansu. Były stosowane na budynkach świeckich i sakralnych.
rdf:langString
As gárgulas, na arquitetura, são desaguadouros, ou seja, são a parte saliente das calhas de telhados que se destina a escoar águas pluviais a certa distância da parede e que, especialmente na Idade Média, eram ornadas com figuras monstruosas, humanas ou animalescas, comumente presentes na arquitetura gótica. O termo se origina do francês gargouille, originado de gargalo ou garganta, em Latim gurgulio, gula. Palavras similares derivam da raiz gar, engolir, a palavra representando o gorgulhante som da água; em italiano: doccione; alemão: Ausguss, Wasserspeier.
rdf:langString
Гаргу́лья, также гаргу́йль (фр. gargouille, [ɡaʁ.ɡuj]) и горгу́лья — в готической архитектуре: каменный или металлический выпуск водосточного жёлоба, чаще всего скульптурно оформленный в виде гротескного персонажа (иногда — многофигурного сюжета) и предназначенный для эффективного отвода стока от вертикальных поверхностей ниже свеса кровли. Сильно вынесенная перпендикулярно стене гаргуйль является характернейшим элементом силуэта многих крупных построек средневекового Запада, а также одним из мотивов в готических реминисценциях эклектики, модерна и ар-деко, где её функция часто исключительно декоративная.
rdf:langString
En vattenkastare, även kallad droppnäsa, är en byggnadsdel som sticker ut från en fasad för att avleda regnvatten från taket, ofta som en förlängning av takfoten. Syftet med vattenkastare är att förhindra att takvattnet rinner ner längs ytterväggen, vilket på sikt skulle förstöra byggnaden. Under gotiken konstruerades ofta vattenkastare av sten och skulpterades till skrämmande, groteska figurer och sagodjur – gargouiller. De förekommer ofta på medeltida byggnader med platt tak eller liten takfot.
rdf:langString
rdf:langString
Gargoyle
rdf:langString
غرغول
rdf:langString
Gàrgola
rdf:langString
Chrlič
rdf:langString
Wasserspeier
rdf:langString
Γκαργκόιλ
rdf:langString
Gargojlo
rdf:langString
Garguila
rdf:langString
Gárgola
rdf:langString
Gargouille
rdf:langString
Geargáil
rdf:langString
Gargolla
rdf:langString
이무깃돌
rdf:langString
ガーゴイル
rdf:langString
Waterspuwer
rdf:langString
Rzygacz
rdf:langString
Gárgula
rdf:langString
Гаргулья
rdf:langString
Vattenkastare
rdf:langString
雨漏
rdf:langString
Гаргуйль
xsd:integer
50473
xsd:integer
1122061221
rdf:langString
April 2021
rdf:langString
The Temple of Zeus is a pile of rubble. It has no remaining water spouts on it. Explain.
rdf:langString
الغرغول (جمعه: غراغيل) في العمارة هو عبارة عن غروتيسك (مخلوق قبيح) منحوت أو مصنوع مع صنبور مصمم لنقل مياه السطح بعيداً عن جانب المبنى، وبالتالي فهو يمنع مياه الأمطار من الجريان على جدران البناء مما قد يسبب تآكل الملاط بين الحجارة. استخدم المهندسون المعماريون في غالب الأحيان أكثر من غرغول في مبنى واحد، لتجزئة عملية التخلص من مياه الأمطار المتدفقة على السطح من أجل تقليل الأضرار المحتملة والناجمة عن العواصف الممطرة. يُقص الحوض في الجزء الخلفي من الغرغول وعادة ما يخرج ماء المطر من خلال الفم المفتوح. يكون الغرغول في العادة حيواناً خيالياً ممدوداً وذلك لأن طول الغرغول يحدد المدى الذي ستبتعد به المياه عن الجدار. عند استخدام أكتاف التدعيم في العمارة القوطية، قُطّعت القنوات المقنطرة إلى دعامات في بعض الأحيان لتحويل المياه عن جدران الممر.
rdf:langString
Una gàrgola (del francès gargouille > gargouiller o occità gorgolh/gargolh/borbolh o gargolha, gargalh - baix llatí gargaillus-, 'produir un soroll similar al d'un líquid dins d'un tub', llatí: gurgŭlio raig o broll d'aigua, d'una font, etc., o gargărīzo i grec: γαργαρίζω, 'fer gàrgares' o γαργαρeωv 'gorja', γαργbρa, conducte) o carassa és una part que sobresurt d'una canonada, que serveix per a evacuar l'aigua de les teulades. En l'arquitectura medieval, especialment en la gòtica, són molt usades en esglésies i catedrals. Acostumen a estar adornades amb figures intencionadament grotesques que representen humans, animals, monstres o dimonis. Segons algunes tradicions, tenien la funció simbòlica de protegir el temple i el poder d'espantar els mals esperits i els pecadors, però la seva veritable interpretació encara presenta moltes llacunes. La representació d'animals fantàstics oferia llibertat a l'artista enfront de la censura eclesiàstica; era la manera mitjançant la qual els escultors podien donar forma a la seva fantasia i expressar el que volien amb una gran varietat de formes extravagants, d'un gran efecte plàstic. Es varen mantenir, en menor quantitat, en l'arquitectura renaixentista i, fins i tot, en algunes esglésies barroques. Més recentment, l'arquitecte francosuís Le Corbusier ha fet servir també gàrgoles a la capella de , a Ronchamp (França). És un error estès d'anomenar 'gàrgola' qualsevol figura grotesca o monstruosa de les esglésies medievals; només es poden qualificar de tals aquelles que s'ajustin a la funció específica de conducció hidràulica. Així, per exemple, les famoses figures monstruoses de funció purament decorativa instal·lades per Viollet-le-Duc a la catedral de Notre Dame de París han de ser anomenades quimeres, i no pas gàrgoles. Les gàrgoles apareixen com a criatures vivents, sovint amb urpes i grans ales, en moltes obres de ficció modernes.
rdf:langString
Chrlič je plastický funkční a dekorativní prvek historických staveb. Zajišťuje odvod dešťové vody z okraje střechy nebo okapového žlabu do dostatečné vzdálenosti od budovy. Nahrazuje tak do jisté míry okapovou rouru.
rdf:langString
To γκαργκόιλ (gargoyle) είναι αρχιτεκτονική κατασκευή που έχει σχεδιαστεί σε στυλ γκροτέσκο στα πλευρά ενός κτηρίου, η οποία αποτρέπει το νερό της βροχής να έλθει σε επαφή με την φέρουσα τοιχοποιία με αποτέλεσμα την προστασία του οικοδομήματος από την υγρασία και την διάβρωση.Συνήθως πρόκειται για άγαλμα με φιγούρα επιμήκη ενός φανταστικού ζώου, η οποία είναι κενή και συνδέεται με σωληνώσεις με το κτήριο από όπου κυλά το νερό της βροχής, το οποίο κατόπιν εκτοξεύεται μακριά από τα πλευρά του κτηρίου από το ανοικτό στόμα του αγάλματος.
rdf:langString
Wasserspeier sind architektonische Elemente – zumeist Rohre oder Rinnen – zur Wasserableitung an den Traufrinnen der Dächer. In ihrer einfachen Form werden sie auch Ablaufrinne, Abtraufe oder Ansetztraufe genannt. Durch Wasserspeier schießt das gesammelte Regenwasser der Traufen in einem Bogen vom Gebäude weg und wird so daran gehindert, in das Mauerwerk und das Fundament einzudringen. Häufig sind sie figürlich gebildet und stellen – meist phantastische – Tierformen dar. Die französische Bezeichnung für Wasserspeier ist Gargouille, ins Englische als Gargoyle übernommen, verwandt mit dem deutschen „gurgeln“. Figürlich gestaltete Wasserspeier gehören ebenso wie Konsolfiguren oder die Monstrositäten an den Miserikordien zur (Gegen-)Welt des Grotesken in der Kunst.
rdf:langString
Gargojloj (laŭ la franca lingvo; vd. malsupren) aŭ akvosputiloj (laŭ la germana Wasserspeier) estas finaĵoj de akvo-defluilo, kondukantaj akvon foren de la tegmentaj defluiloj, ofte timige skulptitaj por forpeli la demonojn for de preĝejoj. Trans ĝia simbola signifo, ĝi estas nun aparte ŝatita kiel arkitektura kuriozaĵo.
rdf:langString
In architecture, and specifically Gothic architecture, a gargoyle (/ˈɡɑːrɡɔɪl/) is a carved or formed grotesque with a spout designed to convey water from a roof and away from the side of a building, thereby preventing it from running down masonry walls and eroding the mortar between. Architects often used multiple gargoyles on a building to divide the flow of rainwater off the roof to minimize potential damage from rainstorms. A trough is cut in the back of the gargoyle and rainwater typically exits through the open mouth. Gargoyles are usually elongated fantastical animals because their length determines how far water is directed from the wall. When Gothic flying buttresses were used, aqueducts were sometimes cut into the buttress to divert water over the aisle walls.
rdf:langString
Garguila teilatuetako euri-ura kanporatzeko erabiltzen den irtenunea da, sarri animalia edo munstro itxuraz zizelkatua dagoena. Erdi Aroko arkitektura eta bereziki arkitektura gotikoan eliza eta katedraletan apaindura gisa ere maiz erabili ziren, garguila hauek munstro, deabru, grifo, abere eta gizaki itxurakoak izan ohi direlarik. Elementu hauek arkitektura barrokoan ere erabili ziren, baina jada ez gotikoan bezainbesteko garapen eta xehetasunekin. Gura garaian eraikitako garguilen aribide nabarmentako bat Le Corbusier frantziar arkitektoak Frantziako Ronchamp udalerriko Notre-Dame-du-Haut kaperan ezarritakoak dira. Maiz eta modu okerrean, garguila izenez elizetan agertu ohi diren mustruo itxura edo itxura groteskodun irudiak izendatzeko erabili ohi da, baina garguilak itxura hori izateaz gain teilatutik ura kanporatzeko erabilera duten irudiei bakarrik mugatzen da. Izan ere, hitza bera frantsesetik dator: gargouille > gargouiller, 'tutu batean dagoen likido batek egiten duen antzeko soinua', latinez gurgulio eta grezieraz γαργαρίζω, 'gargarak egin').
rdf:langString
Une gargouille (du latin garg-, « gorge », et de l'ancien français goule, « gueule ») est, dans le domaine de l'architecture, une partie saillante d'une gouttière destinée à faire écouler les eaux de pluie à une certaine distance des murs. Ce type d'ouvrage sculpté, généralement en pierre, est souvent orné d'une figure animale ou humaine typique de l'art grotesque roman puis surtout gothique. Par métonymie, elles désignent toute figure sculptée évacuant de l'eau et représentant le plus souvent un animal monstrueux. Elles sont ainsi présentes dans les temples grecs, les mascarons de fontaines. Il faut différencier les gargouilles des chimères qui, elles, n'ont pas de fonction de dégorgement et ornent généralement les pinacles et les contreforts. Une gargouille est par ailleurs une créature légendaire, monstre vaincu par saint Romain, évêque de Rouen.
rdf:langString
Una gárgola (del francés gargouille > gargouiller 'producir un ruido semejante al de un líquido en un tubo', latín gurgulio y griego γαργαρίζω 'hacer gárgaras') es la parte sobresaliente de un caño que sirve para evacuar el agua de lluvia de los tejados. Al expulsar el agua en chorros finos por la boca, las gárgolas evitaban que el agua contactara con los muros de piedra y provocara deterioros de los mismos. En la arquitectura de la Edad Media, especialmente en el arte gótico, son muy usadas en iglesias y catedrales y suelen estar adornadas mediante figuras intencionadamente grotescas que representan hombres, animales, monstruos o demonios. Probablemente, tenían la función simbólica de proteger el templo y asustar a los pecadores. Esto se mantuvo, aunque con menor desarrollo, en la arquitectura renacentista española e incluso en algunas iglesias barrocas. La palabra gárgola se emplea en muchas ocasiones para referirse a todo tipo de criaturas que decoran los muros de los edificios y que, al representar el mismo tipo de figuras que las gárgolas, se engloban dentro de la misma denominación. Estas representaciones que ornamentan los edificios no son gárgolas para desagüe, sino imágenes decorativas, llamadas a veces quimeras, como, por ejemplo, las de Viollet-le-Duc de Notre Dame de París.
rdf:langString
San ailtireacht Ghotach, sconna báistí, snoite as cloch i bhfoirm ainmhí nó aghaidhe daonna arrachtúla, agus an béal ar oscailt ag cur amach an uisce. De ghnáth, tógtar é ag gobadh amach ón uchtbharr, ionas go dtiteann an t-uisce i bhfad ón mballa.
rdf:langString
La gargolla o garguglia è la parte terminale dello scarico dei canali di gronda, o grondaie, spesso ornata con figure animalesche, fantastiche o mostruose, come i gocciolatoi a protomi leonine dei templi greci. Si trova in molte chiese e cattedrali cristiane, ma anche su edifici civili (come municipi) del periodo medievale. In italiano garguglia si può considerare sinonimo di doccione, anche se talvolta col nome di gargolla (o più spesso gargoyle, all'inglese) si indica la figura fantastica senza che essa abbia necessariamente funzione di doccione; viceversa i doccioni comunemente intesi non sempre hanno figure scolpite.
rdf:langString
( 가고일은 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 가고일 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 이무깃돌(gargoyle 가고일[*])은 석재나 금속을 사용해 사자·용·박쥐 따위의 위협적인 짐승 모습으로 만든 그로테스크의 하나이다. 조적조 건물에서 지붕에 떨어진 빗물을 받아 벽면으로 배출함으로써 빗물 때문에 지붕이 붕괴하는 등의 수해를 막고 모르타르가 침식되는 것을 막기 위해 만들어졌다. 주로 등에 홈이 패여 있어 빗물을 받아내고 입구멍을 통해 흘려서 배출한다.
rdf:langString
ガーゴイル（英: gargoyle）は、雨樋の機能をもつ、怪物などをかたどった彫刻である。単なる雨樋単体や彫刻単体ではガーゴイルとは呼ばない。本来の意味である彫刻としてのガーゴイルは、主として西洋建築の屋根に設置され、雨樋から流れてくる水の排出口としての機能を持つ。 フランス語ではガルグイユ (gargouille)、イタリア語ではドッチオーネ (doccione)、ドイツ語ではアウスグス (Ausguss)、ヴァッサーシュパイアー (Wasserspeier)、中国語では石像鬼（シィーシャングイ）という。日本語では樋嘴（ひはし）ともいう。
rdf:langString
Een waterspuwer of gargouille is een uitmonding van een goot, vergaarbak of waterbekken met het doel water af te voeren. Een spuwer is gewoonlijk een figuur uit steen gehouwen, die zich aan de dakrand van gebouwen bevindt. Deze sculptuur - vaak een sinistere voorstelling van een duivel, monster of roofvogel - doet dienst als regenwaterafvoer, om te voorkomen dat het regenwater langs de gevel naar beneden stroomt. Waterspuwers worden al sinds de oudheid toegepast, maar worden vaak vooral geassocieerd met de gotiek.
rdf:langString
Rzygacz, inaczej gargulec (łac. gargulio „gardło”), także: garłacz, pluwacz, plwacz – dekoracyjne, ozdobne, wystające poza lico muru, zakończenie rynny dachowej, z którego woda deszczowa ma swobodny odpływ wodospadowy. Początkowo kamienne, później wykonywane z blachy. W czasach gotyku we Francji przybierają fantazyjne formy: twarzy ludzkich, paszczy zwierzęcych, fantastycznych stworów (na przykład Katedra Notre-Dame w Paryżu). Z Francji rozpowszechniły się na całą Europę. W Polsce najciekawsze pochodzą z okresu renesansu. Były stosowane na budynkach świeckich i sakralnych. Rzygacze, gargulce i maszkarony umieszczano zwykle na zewnętrznych łukach i dachach świątyń: ostrzegały przed złem, ale jednocześnie chroniły przed nim, gdyż – jak wierzono – demony muszą uciec, gdy zobaczą własny obraz. Rzygaczami nazywani są również członkowie stowarzyszenia Akademia Rzygaczy działającego w Gdańsku i skupiającego miłośników tego miasta.
rdf:langString
As gárgulas, na arquitetura, são desaguadouros, ou seja, são a parte saliente das calhas de telhados que se destina a escoar águas pluviais a certa distância da parede e que, especialmente na Idade Média, eram ornadas com figuras monstruosas, humanas ou animalescas, comumente presentes na arquitetura gótica. O termo se origina do francês gargouille, originado de gargalo ou garganta, em Latim gurgulio, gula. Palavras similares derivam da raiz gar, engolir, a palavra representando o gorgulhante som da água; em italiano: doccione; alemão: Ausguss, Wasserspeier. Acredita-se que as gárgulas eram colocadas nas Catedrais Medievais para indicar que o demônio nunca dormia, exigindo a vigilância contínua das pessoas, mesmo nos locais sagrados. Uma quimera, ou uma figura grotesca, é um tipo de escultura similar que não funciona como desaguadouros e serve apenas para funções artísticas e ornamentais. Elas também são popularmente conhecidas como gárgulas.
rdf:langString
En vattenkastare, även kallad droppnäsa, är en byggnadsdel som sticker ut från en fasad för att avleda regnvatten från taket, ofta som en förlängning av takfoten. Syftet med vattenkastare är att förhindra att takvattnet rinner ner längs ytterväggen, vilket på sikt skulle förstöra byggnaden. Under gotiken konstruerades ofta vattenkastare av sten och skulpterades till skrämmande, groteska figurer och sagodjur – gargouiller. De förekommer ofta på medeltida byggnader med platt tak eller liten takfot. På moderna hus brukar regnvattenavrinningen istället ordnas med hjälp av stuprör, vilket gör att vattnet leds ner till marknivå innan det släpps ut.
rdf:langString
Гаргу́йль чи гаргу́лья, ґаргу́лья (від фр. gargouille, МФА: [ɡaʁ.ɡuj]) — витесаний з каменю, скульптурно оздоблений водостік, що зазвичай виконувався у вигляді голови фантастичної тварини, чудовиська, простягнутої фігури людини тощо. У Середні віки був характерним елементом романської та готичної архітектури. Гаргуйль був не лише зразком народного фольклору, а й мав певне символічне навантаження. На Далекому Сході подібну роль виконували вирізьблені з дерева дракони. У фентезі та відеоіграх гаргуйлями або гаргульцями часто називають ожилі кам'яні статуї.
rdf:langString
雨漏（英語：Gargoyle），又譯石像鬼、滴水嘴兽，指的是在歐洲歌德式建筑中裝在水管口的那一類彫塑，一般會彫刻成動物或鬼怪模樣，有著辟邪和排水的雙重功能。 作用是把屋顶流下来的雨水通过嘴上的孔洞排出，以免雨水沿着建筑物的墙壁流下来。这样可以防止雨水侵蚀墙壁石块之间的砂漿。建筑师在设计建筑物的时候往往使用多个雨漏让雨水有多个排出口，以免在下大雨时水来不及排出。一般来说滴水嘴兽的形状是伸长了的神奇动物的样子，雨漏的身体越长，水排出时离墙壁的距离就越远。哥特式建筑使用的飞扶壁上往往刻有沟让水沿飞扶壁流出。 滴水嘴兽的英語名稱这个词来自于法语中的gargouille，意思是“喉咙”或者“阴沟”，其词根是拉丁语中的gurgulio、gula或gargula（阴沟或者喉咙）。与此相关的还有法语中的gargariser（漱口）。意大利语中的doccione或者gronda sporgente是建筑学比较精确的词，意为“伸出的水管”。德语的Wasserspeier和荷兰语的waterspuwer意为“喷水者”。 不被用来排水的怪物石雕实际上并不是滴水嘴兽（例如石像鬼），它们只有装饰的作用，但是在外行中它们也被称为滴水嘴兽，在建筑学里两者一般被明确地区分开来。 传说滴水嘴兽能够把恶鬼吓跑，有保护作用。
rdf:langString
Гаргу́лья, также гаргу́йль (фр. gargouille, [ɡaʁ.ɡuj]) и горгу́лья — в готической архитектуре: каменный или металлический выпуск водосточного жёлоба, чаще всего скульптурно оформленный в виде гротескного персонажа (иногда — многофигурного сюжета) и предназначенный для эффективного отвода стока от вертикальных поверхностей ниже свеса кровли. Сильно вынесенная перпендикулярно стене гаргуйль является характернейшим элементом силуэта многих крупных построек средневекового Запада, а также одним из мотивов в готических реминисценциях эклектики, модерна и ар-деко, где её функция часто исключительно декоративная. Выразительность этой детали, её необычная композиция (фактически — лежачая статуя) и очевидное сюжетное несоответствие вероучительной тематике центральных скульптурных ансамблей готических церквей обусловили внимание, которое привлекли к себе гаргуйли со времени пробуждения интереса к «средневековому» в первой половине XIX века. В постклассической Европе образы этих второстепенных архитектурных элементов оказались востребованными как в качестве ключа для интерпретации самого явления Средних веков, так и для всякого рода смысловых сопоставлений в контексте современной цивилизации. Уже в XX веке в фантастической литературе и кинематографе, а вслед за ними в массовой культуре вообще, понятие было переосмыслено таким образом, что стало обозначать не функциональный элемент сооружения, а сам персонаж, изваянный в камне как с целью обеспечения организованного сброса воды с крыши, так и вне этой функции. Проекцией этого представления оказывается смешение понятий гаргулья и химера, а также ложное предположение о существовании в системе средневековой западноевропейской тератологии демонических существ-гаргулий (иначе — ), изображения которых якобы и помещали на карнизы зданий, например, для отпугивания злых духов. В крайних проявлениях этой смысловой трансформации, набравшей силу с распространением моды на жанр фэнтези, может утрачиваться даже идея какой-либо связи со скульптурным прототипом. В современном словоупотреблении гаргулья часто означает полуантропоморфное (как правило, крылатое) демоническое существо, выступающее в фантастических сюжетах, и может использоваться как метафора телесного уродства.
xsd:nonNegativeInteger
25949
