Francesco Caracciolo-class battleship
http://dbpedia.org/resource/Francesco_Caracciolo-class_battleship an entity of type: Thing
Třída Caracciolo byla třída čtyř bitevních lodí, které italská Regia Marina rozestavěla před zapojením země do první světové války. V roce 1916 byl jejich stavební program zastaven, dokončena nebyla ani jedna loď, ovšem například jejich kanóny byly používány ještě za druhé světové války monitorem či pobřežními bateriemi.
rdf:langString
フランチェスコ・カラッチョロ級戦艦 (伊:Navi da battaglia della Classe Francesco Caracciolo) は、イタリア王立海軍 (Regia Marina) が保有した超弩級戦艦の艦級。イギリス海軍の技術協力を得て建造した高速戦艦である。常備排水量約30,000トンの船体に40口径15インチ砲（連装砲塔4基、計8門）を備え、28ノットを発揮する予定であったが、第一次世界大戦の勃発とイタリア王国（連合国）の参戦により、1914年から1915年にかけて起工した4隻とも未完成で終わった。本級のために用意された15インチ（38.1センチ）砲は、モニター艦に転用された。ネームシップのフランチェスコ・カラッチョーロ (Francesco Caracciolo) のみ大戦終結後の1920年5月に進水し、航空母艦や水上機母艦、貨客船に改造する計画もあったが、最終的に中止となり解体された。
rdf:langString
La classe Francesco Caracciolo di navi da battaglia fu progettata per la Regia Marina tra il 1912 e il 1913 dal generale del genio navale , in risposta alla classe Ersatz Monarch della k.u.k. Kriegsmarine e alla classe Queen Elizabeth della Royal Navy. Delle quattro unità impostate nessuna venne mai completata.
rdf:langString
Линейные корабли типа «Франческо Караччоло» строились для Королевских ВМС Италии в период с 1914 по 1920 годы. Они должны были стать первыми итальянскими линкорами, вооружёнными 381-мм орудиями главного калибра. Из заложенных 4 единиц на воду в 1920 году был спущен только головной, «Франческо Караччоло», достройка которого впоследствии также была отменена.
rdf:langString
Лінійні кораблі типу «Франческо Караччоло» (італ. Classe Francesco Caracciolo) — серія лінкорів Королівських ВМС Італії часів Першої світової війни, яка так і не була завершена.Названі на честь адмірала Неполітанського королівства Франческо Караччоло.
rdf:langString
The Francesco Caracciolo-class battleships were a group of four battleships designed for the Regia Marina (Royal Italian Navy) in 1913 and ordered in 1914. The first ship of the class, Francesco Caracciolo, was laid down in late 1914; the other three ships, Cristoforo Colombo, Marcantonio Colonna, and Francesco Morosini followed in 1915. Armed with a main battery of eight 381 mm (15 in) guns and possessing a top speed of 28 knots (52 km/h; 32 mph), the four ships were intended to be the equivalent of the fast battleships like the British Queen Elizabeth class.
rdf:langString
La classe Francesco Caracciolo est une classe de quatre cuirassés de la Regia Marina commandée peu avant le début de la Première Guerre mondiale. La pose de la quille du premier, le Fransesco Caracciolo se fera en 1914, et celle des trois unités suivantes, le Cristofo Colombo, Marcantonio Colonna et le Fransesco Morosini, en 1915.
rdf:langString
A Classe Francesco Caracciolo foi uma classe de navios couraçados projetados para a Marinha Real Italiana, composta pelo Francesco Caracciolo, Marcantonio Colonna, Cristoforo Colombo e Francesco Morosini. A primeira embarcação teve sua construção iniciada em 1914, enquanto as obras dos outros três começaram no ano seguinte, porém apenas o Francesco Caracciolo chegou a ser lançado ao mar e nenhum dos quatro foi finalizado. Eles foram encomendados em 1914 como parte de um grande programa de expansão naval e foram projetados com o objetivo de poderem enfrentar couraçados modernos de outras marinhas, como a Classe Queen Elizabeth da Marinha Real Britânica.
rdf:langString
rdf:langString
Třída Caracciolo
rdf:langString
Francesco Caracciolo-class battleship
rdf:langString
Classe Francesco Caracciolo
rdf:langString
Classe Francesco Caracciolo
rdf:langString
フランチェスコ・カラッチョロ級戦艦
rdf:langString
Classe Francesco Caracciolo
rdf:langString
Линейные корабли типа «Франческо Караччоло»
rdf:langString
Лінійні кораблі типу «Франческо Караччоло»
rdf:langString
Francesco Caracciolo class
xsd:integer
16245539
xsd:integer
1088630935
rdf:langString
*Belt:
* Turrets:
* Conning tower:
* Deck:
rdf:langString
*20 × Yarrow boilers
*
xsd:integer
1914
rdf:langString
*4 × twin guns
* 12 × single guns
* 8 × single guns
* 12 × single guns
* 8 × torpedo tubes
rdf:langString
Right-elevation drawing of the Francesco Caracciolo class
rdf:langString
Caracciolo class.jpg
xsd:integer
4
rdf:langString
at
xsd:integer
4
xsd:integer
4
rdf:langString
Třída Caracciolo byla třída čtyř bitevních lodí, které italská Regia Marina rozestavěla před zapojením země do první světové války. V roce 1916 byl jejich stavební program zastaven, dokončena nebyla ani jedna loď, ovšem například jejich kanóny byly používány ještě za druhé světové války monitorem či pobřežními bateriemi.
rdf:langString
The Francesco Caracciolo-class battleships were a group of four battleships designed for the Regia Marina (Royal Italian Navy) in 1913 and ordered in 1914. The first ship of the class, Francesco Caracciolo, was laid down in late 1914; the other three ships, Cristoforo Colombo, Marcantonio Colonna, and Francesco Morosini followed in 1915. Armed with a main battery of eight 381 mm (15 in) guns and possessing a top speed of 28 knots (52 km/h; 32 mph), the four ships were intended to be the equivalent of the fast battleships like the British Queen Elizabeth class. The class was never completed due to material shortages and shifting construction priorities after the outbreak of World War I in 1914. Only the lead ship was launched in 1920, and several proposals to convert her into an aircraft carrier were considered, but budgetary problems prevented any work being done. She was sold to an Italian shipping firm for conversion into a merchant ship, but this also proved to be too expensive, and she was broken up for scrap beginning in 1926.
rdf:langString
La classe Francesco Caracciolo est une classe de quatre cuirassés de la Regia Marina commandée peu avant le début de la Première Guerre mondiale. La pose de la quille du premier, le Fransesco Caracciolo se fera en 1914, et celle des trois unités suivantes, le Cristofo Colombo, Marcantonio Colonna et le Fransesco Morosini, en 1915. Aucun n'entrera en service en raison de difficultés d'approvisionnement en matières premières et du début de la Première Guerre Mondiale en 1914, et seul le Francesco Caracciolo sera lancé en 1920. Après plusieurs propositions pour le transformer en porte-avions, refusées pour des raisons budgétaires, il est vendu à une entreprise de fret italienne, dans l'optique de le transformer en navire marchand. Ce projet se révélant également trop coûteux, il est finalement démoli en 1926.
rdf:langString
フランチェスコ・カラッチョロ級戦艦 (伊:Navi da battaglia della Classe Francesco Caracciolo) は、イタリア王立海軍 (Regia Marina) が保有した超弩級戦艦の艦級。イギリス海軍の技術協力を得て建造した高速戦艦である。常備排水量約30,000トンの船体に40口径15インチ砲（連装砲塔4基、計8門）を備え、28ノットを発揮する予定であったが、第一次世界大戦の勃発とイタリア王国（連合国）の参戦により、1914年から1915年にかけて起工した4隻とも未完成で終わった。本級のために用意された15インチ（38.1センチ）砲は、モニター艦に転用された。ネームシップのフランチェスコ・カラッチョーロ (Francesco Caracciolo) のみ大戦終結後の1920年5月に進水し、航空母艦や水上機母艦、貨客船に改造する計画もあったが、最終的に中止となり解体された。
rdf:langString
La classe Francesco Caracciolo di navi da battaglia fu progettata per la Regia Marina tra il 1912 e il 1913 dal generale del genio navale , in risposta alla classe Ersatz Monarch della k.u.k. Kriegsmarine e alla classe Queen Elizabeth della Royal Navy. Delle quattro unità impostate nessuna venne mai completata.
rdf:langString
A Classe Francesco Caracciolo foi uma classe de navios couraçados projetados para a Marinha Real Italiana, composta pelo Francesco Caracciolo, Marcantonio Colonna, Cristoforo Colombo e Francesco Morosini. A primeira embarcação teve sua construção iniciada em 1914, enquanto as obras dos outros três começaram no ano seguinte, porém apenas o Francesco Caracciolo chegou a ser lançado ao mar e nenhum dos quatro foi finalizado. Eles foram encomendados em 1914 como parte de um grande programa de expansão naval e foram projetados com o objetivo de poderem enfrentar couraçados modernos de outras marinhas, como a Classe Queen Elizabeth da Marinha Real Britânica. Os couraçados da Classe Francesco Caracciolo, segundo o projeto aprovado, teriam um comprimento de fora a fora de 212 metros, boca de pouco mais de 29 metros, calado de nove metros e meio e um deslocamento carregado de aproximadamente 34 mil toneladas. Seus sistemas de propulsão seriam compostos por vinte caldeiras a óleo combustível que alimentariam quatro turbinas a vapor, que por sua vez girariam quatro hélices até uma velocidade máxima de 28 nós (52 quilômetros por hora). Os navios seriam armados com oito canhões de 381 milímetros montados em quatro torres de artilharia duplas, enquanto seu cinturão principal de blindagem teria 303 milímetros de espessura. A entrada da Itália na Primeira Guerra Mundial 1915 causou grande escassez de materiais e uma mudança nas prioridades de construção em favor de embarcações menores como contratorpedeiros e submarinos. Consequentemente, o trabalho nos navios foi suspenso em 1916. As obras no Francesco Caracciolo foram retomadas em 1919 e várias propostas para convertê-lo em um porta-aviões foram consideradas, porém problemas orçamentários impediram que qualquer trabalho do tipo fosse realizado. Ele foi vendido para uma empresa de navegação italiana para conversão em um navio mercante, porém isso também foi considerado muito caro e o couraçado foi desmontado em 1926.
rdf:langString
Линейные корабли типа «Франческо Караччоло» строились для Королевских ВМС Италии в период с 1914 по 1920 годы. Они должны были стать первыми итальянскими линкорами, вооружёнными 381-мм орудиями главного калибра. Из заложенных 4 единиц на воду в 1920 году был спущен только головной, «Франческо Караччоло», достройка которого впоследствии также была отменена.
rdf:langString
Лінійні кораблі типу «Франческо Караччоло» (італ. Classe Francesco Caracciolo) — серія лінкорів Королівських ВМС Італії часів Першої світової війни, яка так і не була завершена.Названі на честь адмірала Неполітанського королівства Франческо Караччоло.
<millimetre>
212000.0
xsd:nonNegativeInteger
16040
xsd:double
212.0
xsd:double
29.6
xsd:double
51.856
xsd:double
9.5
