Feminism in France
http://dbpedia.org/resource/Feminism_in_France
El feminismo en Francia nació a mediados del siglo XIX pero mucho antes algunas personalidades se preocuparon por la igualdad de derechos y equidad de género entre hombres y mujeres.
rdf:langString
Le féminisme en France naît au milieu du XIXe siècle mais bien avant des personnalités s'étaient préoccupées de l'égalité entre les hommes et les femmes. Plusieurs courants ont coexisté et des divergences existent encore même si le but est le plus souvent le même, à savoir l'égalité totale.
rdf:langString
フランスにおけるフェミニズムは、フランス革命に端を発する女性解放思想および運動である。思想面では、20世紀西欧女性解放思想の先駆けとなったシモーヌ・ド・ボーヴォワールの『第二の性』、運動面では、1960年代後半から1970年代前半にかけて、アメリカ合衆国のウーマンリブ運動とほぼ同時に起こった女性解放運動 (MLF) が重要である。フェミニズムは第一波と第二波に大別され、フランスにおける第一波フェミニズムは、オランプ・ド・グージュが1789年のフランス人権宣言（人間と市民の権利の宣言）に対抗して1791年に発表した『』に始まる女性参政権運動や社会主義（サン＝シモン主義、フーリエ主義）に基づく女性解放運動であり、これに対して、1968年の五月革命 (Mai 68) を契機とする女性解放運動 (MLF) は、家父長制をはじめとする伝統的制度、社会習慣や意識に深く根を張る性差別や、歴史的・文化的構築物としての性差（ジェンダー）に焦点を当てた社会改革を目指す第二波フェミニズム の発端となった。
rdf:langString
Il femminismo in Francia ha le sue origini nella rivoluzione francese. Alcuni personaggi famosi sono emersi durante la Comune di Parigi (1871), tra cui Louise Michel e Élisabeth Dmitrieff (di origini russe) o Renée Vivien (nata nel 1877).
rdf:langString
النسوية في فرنسا هي تاريخ الفكر النسوي، وتاريخ الحركات النسوية في فرنسا. يمكن تقريبًا تقسيم النسوية في فرنسا إلى ثلاث موجات: نسوية الموجة الأولى، وتبدأ منذ الثورة الفرنسية إلى قيام الجمهورية الثالثة، وقد كانت الموجة الأولى تهتم أساسًا بحقوق المرأة في الاقتراع والحقوق المدنية. وقد جاءت مساهمات كبيرة من الحركات الثورية للثورة الفرنسية في عام 1848، ومن الثورة الفرنسية الرابعة، وبلغت ذروتها في عام 1944 عندما حصلت المرأة على حق التصويت.
rdf:langString
El feminisme a França es refereix a la història del pensament i moviment feminista a França. Es pot dividir en tres onades principals, la primera de les quals es va centrar principalment a l'obtenció del sufragi i drets civils per a les dones. Es va estendre des de la Revolució Francesa fins a la Segona i Tercera República Francesa, amb contribucions significatives dels moviments revolucionaris de 1848 i la Comuna de París, i va culminar amb la victòria del dret a vot el 1944.
rdf:langString
Feminism in France is the history of feminist thought and movements in France. Feminism in France can be roughly divided into three waves: First-wave feminism from the French Revolution through the Third Republic which was concerned chiefly with suffrage and civic rights for women. Significant contributions came from revolutionary movements of the French Revolution of 1848 and Paris Commune, culminating in 1944 when women gained the right to vote.
rdf:langString
O feminismo na França surgiu em meados do século XIX como uma linha de pensamento e a partir dos movimentos feministas, muito antes que personalidades se preocupassem com a igualdade entre homens e mulheres. Várias correntes coexistiram e divergências ainda existem, mesmo que o objetivo seja o mesmo, a igualdade total. O feminismo na França pode ser dividido em três ondas: primeira onda do feminismo, desde a Revolução Francesa até a Terceira República, que se preocupava principalmente com o sufrágio e os direitos cívicos das mulheres. Contribuições significativas vieram de movimentos revolucionários da Revolução Francesa de 1848 e da Comuna de Paris, culminando em 1944 quando as mulheres ganharam o direito de votar.
rdf:langString
Феминизм во Франции — это история феминистской мысли и движений во Франции. Феминизм во Франции можно условно разделить на три волны: феминизм первой волны — от Великой французской революции до Третьей республики, который в основном занимался вопросами избирательного права и гражданских прав для женщин. Значительный вклад внесли революционные движения Французской революции 1848 года и Парижской коммуны, кульминация которых пришлась на 1944 год, когда женщины получили право голоса.
rdf:langString
Фемінізм у Франції — це історія феміністичної думки та рухів у Франції. Фемінізм у Франції можна грубо розділити на три хвилі: перша хвиля фемінізму від Французької революції до Третьої республіки, яка була стурбована головним чином виборчим правом і громадянськими правами жінок. Значний внесок зробили революційні рухи Французької революції 1848 року та Паризької комуни, кульмінацією якої став 1944 рік, коли жінки отримали право голосу.
rdf:langString
rdf:langString
Feminism in France
rdf:langString
النسوية في فرنسا
rdf:langString
Feminisme a França
rdf:langString
Feminismo en Francia
rdf:langString
Féminisme en France
rdf:langString
Femminismo in Francia
rdf:langString
フランスにおけるフェミニズム
rdf:langString
Феминизм во Франции
rdf:langString
Feminismo na França
rdf:langString
Фемінізм у Франції
xsd:integer
12988412
xsd:integer
1115260916
rdf:langString
El feminisme a França es refereix a la història del pensament i moviment feminista a França. Es pot dividir en tres onades principals, la primera de les quals es va centrar principalment a l'obtenció del sufragi i drets civils per a les dones. Es va estendre des de la Revolució Francesa fins a la Segona i Tercera República Francesa, amb contribucions significatives dels moviments revolucionaris de 1848 i la Comuna de París, i va culminar amb la victòria del dret a vot el 1944. La segona onada de teoria feminista es va estendre entre la dècada de 1940 i la de 1990, i va aparèixer com a reavaluació del paper de la dona a la societat, reconciliant el tractament inferior de la dona a la societat malgrat el seu estatus polític ostensiblement igual al dels homes. Encapçalada per teòrics com Simone de Beauvoir, la segona onada va ser un corrent important dins de la inestabilitat social que va portar i seguir els fets de maig de 1968 a França. Entre els objectius polítics hi havia la garantia de major autonomia corporal per a les dones, especialment a través d'un accés ampliat a l'avortament i a la contracepció. La tercera onada de teoria feminista va començar a partir de la dècada del 2000, i continua el llegat de la segona onada afegint-hi elements de crítica postcolonial, juntament amb altres discursos en curs, especialment els que envolten el racisme.
rdf:langString
النسوية في فرنسا هي تاريخ الفكر النسوي، وتاريخ الحركات النسوية في فرنسا. يمكن تقريبًا تقسيم النسوية في فرنسا إلى ثلاث موجات: نسوية الموجة الأولى، وتبدأ منذ الثورة الفرنسية إلى قيام الجمهورية الثالثة، وقد كانت الموجة الأولى تهتم أساسًا بحقوق المرأة في الاقتراع والحقوق المدنية. وقد جاءت مساهمات كبيرة من الحركات الثورية للثورة الفرنسية في عام 1848، ومن الثورة الفرنسية الرابعة، وبلغت ذروتها في عام 1944 عندما حصلت المرأة على حق التصويت. بدأت الموجة الثانية للنسوية في أربعينيات القرن العشرين كإعادة تقييم لدور المرأة في المجتمع، ومن أجل إصلاح المعاملة المتدنية للمرأة، وذلك على الرغم من أنها تتساوي ظاهريًا مع الرجل من حيث الوضع السياسي. وبريادة منظرين مثل سيمون دي بوفوار؛ فإن الموجة النسوية الثانية كانت تمثل تيارًا هامًا في الاضطرابات الاجتماعية التي سبقت وتلت أحداث مايو 1968 في فرنسا. وقد شملت الأهداف السياسية ضمان زيادة الاستقلالية الجسدية للمرأة بزيادة فرص الحصول على الإجهاض وتحديد النسل. تواصل الموجة الثالثة للنسوية منذ العقد الأول من القرن الحادي والعشرين إرث الموجة الثانية، مع إضافة مبادئ ومقومات من نسوية ما بعد الاستعمار، كذلك تتناول حقوق المرأة جنبًا إلى جنب مع الخطابات الدائرة الأخرى، لا سيما تلك المحيطة بالعنصرية.
rdf:langString
Feminism in France is the history of feminist thought and movements in France. Feminism in France can be roughly divided into three waves: First-wave feminism from the French Revolution through the Third Republic which was concerned chiefly with suffrage and civic rights for women. Significant contributions came from revolutionary movements of the French Revolution of 1848 and Paris Commune, culminating in 1944 when women gained the right to vote. Second-wave feminism began in the 1940s as a reevaluation of women's role in society, reconciling the inferior treatment of women in society despite their ostensibly equal political status to men. Pioneered by theorists such as Simone de Beauvoir, second wave feminism was an important current within the social turmoil leading up to and following the May 1968 events in France. Political goals included the guarantee of increased bodily autonomy for women via increased access to abortion and birth control. Third-wave feminism since the 2000s continues the legacy of the second wave while adding elements of postcolonial feminism, approaching women's rights in tandem with other ongoing discourses, particularly those surrounding racism.
rdf:langString
El feminismo en Francia nació a mediados del siglo XIX pero mucho antes algunas personalidades se preocuparon por la igualdad de derechos y equidad de género entre hombres y mujeres.
rdf:langString
Le féminisme en France naît au milieu du XIXe siècle mais bien avant des personnalités s'étaient préoccupées de l'égalité entre les hommes et les femmes. Plusieurs courants ont coexisté et des divergences existent encore même si le but est le plus souvent le même, à savoir l'égalité totale.
rdf:langString
フランスにおけるフェミニズムは、フランス革命に端を発する女性解放思想および運動である。思想面では、20世紀西欧女性解放思想の先駆けとなったシモーヌ・ド・ボーヴォワールの『第二の性』、運動面では、1960年代後半から1970年代前半にかけて、アメリカ合衆国のウーマンリブ運動とほぼ同時に起こった女性解放運動 (MLF) が重要である。フェミニズムは第一波と第二波に大別され、フランスにおける第一波フェミニズムは、オランプ・ド・グージュが1789年のフランス人権宣言（人間と市民の権利の宣言）に対抗して1791年に発表した『』に始まる女性参政権運動や社会主義（サン＝シモン主義、フーリエ主義）に基づく女性解放運動であり、これに対して、1968年の五月革命 (Mai 68) を契機とする女性解放運動 (MLF) は、家父長制をはじめとする伝統的制度、社会習慣や意識に深く根を張る性差別や、歴史的・文化的構築物としての性差（ジェンダー）に焦点を当てた社会改革を目指す第二波フェミニズム の発端となった。
rdf:langString
Il femminismo in Francia ha le sue origini nella rivoluzione francese. Alcuni personaggi famosi sono emersi durante la Comune di Parigi (1871), tra cui Louise Michel e Élisabeth Dmitrieff (di origini russe) o Renée Vivien (nata nel 1877).
rdf:langString
Феминизм во Франции — это история феминистской мысли и движений во Франции. Феминизм во Франции можно условно разделить на три волны: феминизм первой волны — от Великой французской революции до Третьей республики, который в основном занимался вопросами избирательного права и гражданских прав для женщин. Значительный вклад внесли революционные движения Французской революции 1848 года и Парижской коммуны, кульминация которых пришлась на 1944 год, когда женщины получили право голоса. Феминизм второй волны начался в 1940-х годах как переоценка роли женщин в обществе, примиряющая с ущемленным отношением к женщинам в обществе, несмотря на их якобы равный с мужчинами политический статус. Феминизм второй волны, основанный такими теоретиками, как Симона де Бовуар, стал важным течением в ходе социальных потрясений, предшествовавших и последовавших за майскими событиями 1968 года во Франции. Политические цели включали гарантию увеличения телесной автономии женщин через расширение доступа к абортам и способам контрацепции. Феминизм третьей волны, начиная с 2000-х годов, продолжает наследие второй волны, добавляя элементы постколониального феминизма, рассматривая права женщин в тандеме с другими текущими дискурсами, особенно с дискурсом расизма.
rdf:langString
O feminismo na França surgiu em meados do século XIX como uma linha de pensamento e a partir dos movimentos feministas, muito antes que personalidades se preocupassem com a igualdade entre homens e mulheres. Várias correntes coexistiram e divergências ainda existem, mesmo que o objetivo seja o mesmo, a igualdade total. O feminismo na França pode ser dividido em três ondas: primeira onda do feminismo, desde a Revolução Francesa até a Terceira República, que se preocupava principalmente com o sufrágio e os direitos cívicos das mulheres. Contribuições significativas vieram de movimentos revolucionários da Revolução Francesa de 1848 e da Comuna de Paris, culminando em 1944 quando as mulheres ganharam o direito de votar. A segunda onda do feminismo começou na década de 1940 como uma reavaliação do papel das mulheres na sociedade, reconciliando o tratamento inferior dado às mulheres na sociedade, apesar de seu status político ostensivamente igual ao dos homens. Criada por teóricas como Simone de Beauvoir, a segunda onda do feminismo foi uma corrente importante dentro da turbulência social que antecedeu e se seguiu aos eventos de maio de 1968 na França. Os objetivos políticos incluíam a garantia de maior autonomia corporal para as mulheres por meio de maior acesso ao aborto e controle de natalidade. Desde os anos 2000, a terceira onda do feminismo continua o legado da segunda onda enquanto adiciona elementos do feminismo pós-colonial, abordando os direitos das mulheres em conjunto com outros discursos em curso, particularmente aqueles em torno do racismo.
rdf:langString
Фемінізм у Франції — це історія феміністичної думки та рухів у Франції. Фемінізм у Франції можна грубо розділити на три хвилі: перша хвиля фемінізму від Французької революції до Третьої республіки, яка була стурбована головним чином виборчим правом і громадянськими правами жінок. Значний внесок зробили революційні рухи Французької революції 1848 року та Паризької комуни, кульмінацією якої став 1944 рік, коли жінки отримали право голосу. Друга хвиля фемінізму почалася в 1940-х роках як переоцінка ролі жінок у суспільстві, примирення неповноцінного ставлення до жінок у суспільстві, незважаючи на їх нібито рівний політичний статус з чоловіками. Вперше створений такими теоретикинями, як Симона де Бовуар, фемінізм другої хвилі став важливою течією і призвів до травневих заворушень у Франції 1968 року. Політичні цілі заворушення включали гарантію збільшення фізичної автономії для жінок через розширення доступу до абортів і контролю народжуваності. Фемінізм третьої хвилі з 2000-х продовжує спадщину другої хвилі, додаючи елементи постколоніального фемінізму, підходячи до прав жінок у тандемі з іншими поточними дискурсами, зокрема тими, що стосуються расизму.
xsd:nonNegativeInteger
47210
