Epinikion
http://dbpedia.org/resource/Epinikion an entity of type: WikicatAncientGreekHymns
The epinikion or epinicion (plural epinikia or epinicia, Greek ἐπινίκιον, from epi-, "on," + nikê, "victory") is a genre of occasional poetry also known in English as a victory ode. In ancient Greece, the epinikion most often took the form of a choral lyric, commissioned for and performed at the celebration of an athletic victory in the Panhellenic Games and sometimes in honor of a victory in war. Major poets in the genre are Simonides, Bacchylides, and Pindar.
rdf:langString
L’épinicie (en grec ancien ἐπινίκιον, epinikion, « (poème) qui concerne une victoire »), ou ode triomphale, est, en Grèce antique, un poème célébrant la victoire d'un athlète lors d'une compétition sportive. Le genre de l'épinicie relève de la poésie lyrique chorale et a été pratiqué de la fin de l'époque archaïque au début de l'époque classique (principalement aux VIe et Ve siècles av. J.-C.). Les principaux poètes ayant composé des épinicies sont Simonide de Céos, Pindare et Bacchylide.
rdf:langString
祝勝歌（しゅくしょうか、古典ギリシア語：Επινικια、Epinikia、エピニーキア ）とは競技・競争等での勝利を祝ってうたう歌・詩である。一般に、古代ギリシアにあってオリュンピア競技祭などの勝利者を称える目的で造られた歌・詩を指す。「祝捷歌」「捷利歌」とも呼ばれる。 とりわけ、古代ギリシアにあって、紀元前5世紀初頭から中期にかけて活躍した詩人ピンダロスの詩作品が名高い。一方、逆に敗者をせせら笑う嘲喩を込めた歌もまた古代においては多々発見されている。
rdf:langString
Een epinikion (Oudgrieks: ἐπινίκιον) was in de oud-Griekse poëzie een overwinningslied (of ‘zegezang’) ter ere van een winnaar bij een van de Panhelleense Spelen. Deze liederen werden gezongen en gedanst door een koor bij de thuiskomst van de winnaar in zijn vaderstad.
rdf:langString
Nella lirica della Grecia antica l'epinicio era un canto corale di vittoria per i vincitori negli agoni. Commissionato dal vincitore stesso o da amici e parenti, veniva cantato in cori durante banchetti solenni.
rdf:langString
Epinício ou epinikion (plural epinikia ou epinicia, grego ἐπινίκιον, de epi-, "on," + nikê, "vitória") é um gênero de poesia ocasional. Na Grécia Antiga, o epinício frequentemente tomava a forma de poesia lírica durante a celebração de uma vitória nos Jogos Pan-Helénicos e às vezes em honra a uma vitória na guerra. Os principais poetas do gênero são Simônides, Baquílides e Píndaro.
rdf:langString
Ein Epinikion (Pl. Epinikien, altgriechisch ἐπινίκιον, Pl. ἐπινίκια, n.) war im antiken Griechenland ein von einem Chor vorgetragener Preisgesang auf einen Sieger, eine besondere Form des Enkomions. Begriffsgeschichtlich ursprünglich wahrscheinlich allgemein „Siegeslied“ oder „Siegesschrei“, sind Epinikien spezifisch Gesänge für Sieger in den großen Festspielen (Agonen) Griechenlands wie den Olympischen oder Pythischen Spielen.
rdf:langString
Dentro de la poesía lírica, el epinicio (del griego ἐπινίκιον; pl.: ἐπινίκια) constituye una clase de textos del subgénero literario de la oda o himno, compuesto para glorificar al atleta o al auriga acreedor de un triunfo en los juegos olímpicos. Es un género propio de la Grecia clásica, y sus mejores cultivadores fueron Píndaro y Baquílides. El epinicio consta de tres partes: el hombre es el sueño de una sombra Baquílides escribió aquello tan famoso de que más le valiera al hombre no haber nacido
rdf:langString
Epinikion (z gr. epiníkion – "dotyczący zwycięstwa") – w greckiej odmiana ody. Epinikiony stanowiły triumfalne pieśni wykonywane przez chóry ku czci zwycięskich bohaterów (głównie igrzysk sportowych lub bitew), śpiewane w czasie uczty lub uroczystości. Gatunek ukształtował się w VII w p.n.e.; za jego twórcę uważa się Symonidesa z Keos. Twórcami utworów tego typu byli m.in. Pindar, Symonides z Keos i Bakchylides.
rdf:langString
Эпини́кий (др.-греч. ἐπινίκιον) в Древней Греции — хоровая песня в честь победителя на всегреческих спортивных состязаниях (играх), исполнявшаяся обычно на родине победителя во время всенародного чествования при его возвращении. Многие эпиникии написаны строфическими триадами (суперстрофами), состоящими из строфы, антистрофы и эпода.
rdf:langString
Епінікій (дав.-гр. Επινικιον) — у стародавній Греції хорова пісня на честь переможця на спортивних змаганнях священних ігор, виконувана зазвичай на батьківщині переможця під час всенародного вшанування при його поверненні. Це найвідоміший вид давньогрецької хорової лірики: до нашого часу дійшли повністю (лише вірші, без музики) 45 епінікіїв Піндара (найраніший — 498 р., найпізніший — бл. 446 р. до н. е.), зібрані в чотири книги по місцях здобутих перемог — Олімпійські, Піфійські, Немейські, Істмійські. Творцем жанру епінікію був Сімонід Кеоський, поет одним лише поколінням старший за Піндара.
rdf:langString
rdf:langString
Epinikion
rdf:langString
Epinicio
rdf:langString
Epinikion
rdf:langString
Épinicie
rdf:langString
Epinicio
rdf:langString
祝勝歌
rdf:langString
Epinikion
rdf:langString
Epinikion
rdf:langString
Эпиникий
rdf:langString
Epinício
rdf:langString
Епінікій
xsd:integer
20491117
xsd:integer
1108355281
rdf:langString
Ein Epinikion (Pl. Epinikien, altgriechisch ἐπινίκιον, Pl. ἐπινίκια, n.) war im antiken Griechenland ein von einem Chor vorgetragener Preisgesang auf einen Sieger, eine besondere Form des Enkomions. Begriffsgeschichtlich ursprünglich wahrscheinlich allgemein „Siegeslied“ oder „Siegesschrei“, sind Epinikien spezifisch Gesänge für Sieger in den großen Festspielen (Agonen) Griechenlands wie den Olympischen oder Pythischen Spielen. Das erste bekannte Epinikion wurde von Simonides von Keos für Glaukos, Sieger bei den Olympischen Spielen 520 v. Chr., geschrieben. Die bedeutendsten Dichter von Epinikien waren Pindar und Bakchylides, von denen zahlreiche Gesänge dieser Art erhalten sind. Allerdings ist unbekannt, wie die musikalische Begleitung der Gesänge gestaltet war. Epinikien wurden meist nicht am Ort des Wettkampfs, sondern bei der Rückkehr des Siegers in seine Heimat aufgeführt. Sie behandelten die Person des Siegers, mythologische Themen und ethische Weisheiten. So bietet etwa die 4. Ode Pindars einen Preis auf den Sieger Arkesilaos IV., König von Kyrene, in dem er die Herrschaft des Königs mit der Fahrt der Argonauten begründet.
rdf:langString
The epinikion or epinicion (plural epinikia or epinicia, Greek ἐπινίκιον, from epi-, "on," + nikê, "victory") is a genre of occasional poetry also known in English as a victory ode. In ancient Greece, the epinikion most often took the form of a choral lyric, commissioned for and performed at the celebration of an athletic victory in the Panhellenic Games and sometimes in honor of a victory in war. Major poets in the genre are Simonides, Bacchylides, and Pindar.
rdf:langString
Dentro de la poesía lírica, el epinicio (del griego ἐπινίκιον; pl.: ἐπινίκια) constituye una clase de textos del subgénero literario de la oda o himno, compuesto para glorificar al atleta o al auriga acreedor de un triunfo en los juegos olímpicos. Es un género propio de la Grecia clásica, y sus mejores cultivadores fueron Píndaro y Baquílides. El epinicio consta de tres partes:
* Exposición del tema: el poeta nombra al héroe y cuenta su historia si la tiene, o la de sus antepasados.
* El poeta acumula el mayor número posible de alusiones mitológicas, tengan relación directa con los temas bosquejados en la primera parte o no. De ese modo, el autor muestra su erudición, su inventiva y su habilidad.
* Conclusión: consejos morales de moderación en el triunfo, generosidad con los vencidos, benevolencia con los súbditos y elogios si el héroe es un príncipe. La oda o epinicio se componía por encargo, y solían usarse los mismos tópicos y fórmulas. Aunque no se descarta la posibilidad de que los mismos autores enviaran sus trabajos para ganarse los favores de sus "huéspedes" - así llamados los héroes festejados en sus obras -. Píndaro acuñó algunas fórmulas memorables, como que el hombre es el sueño de una sombra Baquílides escribió aquello tan famoso de que más le valiera al hombre no haber nacido Existen diversas traducciones de los epinicios de Píndaro al español, como los llevados a cabo por la helenista cubana Laura Mestre Hevia, o los del también helenista español Carlos García Gual.
rdf:langString
L’épinicie (en grec ancien ἐπινίκιον, epinikion, « (poème) qui concerne une victoire »), ou ode triomphale, est, en Grèce antique, un poème célébrant la victoire d'un athlète lors d'une compétition sportive. Le genre de l'épinicie relève de la poésie lyrique chorale et a été pratiqué de la fin de l'époque archaïque au début de l'époque classique (principalement aux VIe et Ve siècles av. J.-C.). Les principaux poètes ayant composé des épinicies sont Simonide de Céos, Pindare et Bacchylide.
rdf:langString
祝勝歌（しゅくしょうか、古典ギリシア語：Επινικια、Epinikia、エピニーキア ）とは競技・競争等での勝利を祝ってうたう歌・詩である。一般に、古代ギリシアにあってオリュンピア競技祭などの勝利者を称える目的で造られた歌・詩を指す。「祝捷歌」「捷利歌」とも呼ばれる。 とりわけ、古代ギリシアにあって、紀元前5世紀初頭から中期にかけて活躍した詩人ピンダロスの詩作品が名高い。一方、逆に敗者をせせら笑う嘲喩を込めた歌もまた古代においては多々発見されている。
rdf:langString
Een epinikion (Oudgrieks: ἐπινίκιον) was in de oud-Griekse poëzie een overwinningslied (of ‘zegezang’) ter ere van een winnaar bij een van de Panhelleense Spelen. Deze liederen werden gezongen en gedanst door een koor bij de thuiskomst van de winnaar in zijn vaderstad.
rdf:langString
Epinikion (z gr. epiníkion – "dotyczący zwycięstwa") – w greckiej odmiana ody. Epinikiony stanowiły triumfalne pieśni wykonywane przez chóry ku czci zwycięskich bohaterów (głównie igrzysk sportowych lub bitew), śpiewane w czasie uczty lub uroczystości. Gatunek ukształtował się w VII w p.n.e.; za jego twórcę uważa się Symonidesa z Keos. Utwory tego gatunku zawierały m.in. pochwały zwycięzców, elementy mityczne, przedstawienie bohatera i jego rodu, modły do bogów, omówienie zwycięstwa oraz prezentację i pochwałę autora. Występowały w nich liczne przerzutnie, elipsy oraz bogata metaforyka i wzniosły styl. Twórcami utworów tego typu byli m.in. Pindar, Symonides z Keos i Bakchylides. Epinikion zaniknął w V w p.n.e. (związane to było z rozwojem demokracji, pojawieniem się sportu zawodowego oraz, przede wszystkim, z ogólnym zanikiem greckiej liryki chóralnej). W literaturze rzymskiej wykształciło się natomiast zbliżony tematycznie .
rdf:langString
Nella lirica della Grecia antica l'epinicio era un canto corale di vittoria per i vincitori negli agoni. Commissionato dal vincitore stesso o da amici e parenti, veniva cantato in cori durante banchetti solenni.
rdf:langString
Эпини́кий (др.-греч. ἐπινίκιον) в Древней Греции — хоровая песня в честь победителя на всегреческих спортивных состязаниях (играх), исполнявшаяся обычно на родине победителя во время всенародного чествования при его возвращении. Это наиболее известный вид древнегреческой хоровой лирики: до нашего времени дошли полностью (только стихи, без музыки) 45 эпиникиев Пиндара (самый ранний — 498 г., самый поздний — ок. 446 г. до н. э.), собранные в четыре книги по местам одержанных побед — олимпийские, пифийские, немейские, истмийские. Создателем жанра эпиникия был Симонид Кеосский (поэт предшествующего Пиндару поколения). По смыслу и функции содержание эпиникия — это хвала победителю игр. Именно такова была двустрочная звукоподражательная песня-возглас, послужившая зачатком эпиникия: «Тенелла, тенелла, тенелла, радуйся, Геракл-победитель!» Авторство её приписывалось Архилоху (VII в.), и она продолжала исполняться и в VI, и в V вв., сосуществуя со сложными композициями Симонида и Пиндара; «тенеллу» пели в Олимпии тотчас после состязаний, когда специальная ода для данного победителя еще не была заказана и написана, а заказную оду — потом, обычно при торжестве на родине победителя. Эпиникий содержит три смысловых раздела: именование, повествование, моление (наподобие гимна). В именовании содержалось обращение к богу и перечислялись признаки его величия; в повествовании приводился миф, служащий примером этого величия; в молении призывалась милость бога к молящимся. В эпиникии хвала победителю была вполне аналогична гимническому именованию; моление о том, чтобы бог не оставлял своею милостью победителя и впредь, тоже строилось по образцу гимна; в эпическую часть поэты механически перенесли такой же, как в гимне, миф о боге или (чаще) о герое, привязав его к контексту эпиникия метафорически или метонимически. Так сложилась самая общая схема эпиникия: хвала победителю (обычно вводимая воззванием к какому-нибудь божеству), эпический миф и вновь хвала победителю (часто с молитвой о его будущем благополучии). Многие эпиникии написаны строфическими триадами (суперстрофами), состоящими из строфы, антистрофы и эпода.
rdf:langString
Epinício ou epinikion (plural epinikia ou epinicia, grego ἐπινίκιον, de epi-, "on," + nikê, "vitória") é um gênero de poesia ocasional. Na Grécia Antiga, o epinício frequentemente tomava a forma de poesia lírica durante a celebração de uma vitória nos Jogos Pan-Helénicos e às vezes em honra a uma vitória na guerra. Os principais poetas do gênero são Simônides, Baquílides e Píndaro.
rdf:langString
Епінікій (дав.-гр. Επινικιον) — у стародавній Греції хорова пісня на честь переможця на спортивних змаганнях священних ігор, виконувана зазвичай на батьківщині переможця під час всенародного вшанування при його поверненні. Це найвідоміший вид давньогрецької хорової лірики: до нашого часу дійшли повністю (лише вірші, без музики) 45 епінікіїв Піндара (найраніший — 498 р., найпізніший — бл. 446 р. до н. е.), зібрані в чотири книги по місцях здобутих перемог — Олімпійські, Піфійські, Немейські, Істмійські. Творцем жанру епінікію був Сімонід Кеоський, поет одним лише поколінням старший за Піндара. За змістом і функцією зміст епінікій — це хвала переможцю ігор. Саме такою була дворядкова звуконаслідувальна пісня-вигук, що послужила зачатком епінікію: «Тенелла, тенелла, тенелла, радуйся, Геракл-переможець!» Авторство її приписувалося Архілоху (VII ст.), і вона продовжувала виконуватись і в VI, і в V століттях, співіснуючи зі складними композиціями Симоніда і Піндара. «Тенеллу» співали в Олімпії відразу після змагань, коли спеціальна ода для цього переможця ще не була замовлена і написана, а замовну оду — потім, зазвичай під час урочистості на батьківщині переможця. Епінікій містить три смислових розділи: іменування, оповідання, моління (на зразок гімну). В іменуванні містилося звернення до бога і перераховувалися ознаки його величі; в оповіданні наводився міф, що служив прикладом цього величі; в молінні закликалася милість бога до молільників. У епінікії хвала переможцю була цілком аналогічна іменуванню; моління про те, щоб бог не залишав свою милість переможця і надалі, теж легко будувалося за зразком гімну; в епічну частину поети механічно перенесли такий же, як в гімні, міф про бога або (частіше) про героя, прив'язавши його до контексту епінікію метафорично або метонімічно. Так склалася загальна схема епінікію: хвала переможцю (зазвичай вводиться закликом до якогось божества, як у гімні), епічний міф і знову хвала переможцю (часто з молитвою про його майбутнє благополуччя, теж як у гімні). Багато епінікіїв написані строфічними тріадами (суперстрофами), що складаються зі строфи, антистрофи і еподу.
xsd:nonNegativeInteger
8272
