Education in South Korea

http://dbpedia.org/resource/Education_in_South_Korea an entity of type: Abstraction100002137

التعليم في كوريا الجنوبية هو نظام لامركزي ذو ثلاثة مستويات: ، 16 مكتبا تعليميا في البلديات والمقاطعات و182 مكتبا تعليميا محليا. ويتم توفير التعليم في الدولة من قبل والخاصة في كوريا الجنوبية، ويحصل كلى النوعين على تمويل من الحكومة، على الرغم من أن المبلغ المخصص للمدارس الخاصة يعدأقل من تمويل المدارس الحكومية. يرتبط التعليم في كوريا الجنوبية بشكل جوهري وهي دروس دعم خاصة باهظة الثمن ورغم ذلك يحضرها معظم تلاميذ المدارس في البلاد. يحدد اختبار المدرسة الثانوية النهائي ما يسمى سونونغ مصير الطلاب للولوج إلى الجامعة. rdf:langString
Das südkoreanische Schulsystem hat seine Wurzeln im Konfuzianismus. In der Geschichte wurde es durch verschiedene Einflüsse geprägt, unter anderem durch den Buddhismus. Heutzutage gehört das Schulsystem zu den erfolgreichsten der Welt. Es gibt private und öffentliche Schulen, in denen Frontalunterricht und Auswendiglernen dominieren. Zusätzlich nehmen die meisten Schüler Nachhilfeunterricht in so genannten Hagwons. Über das Schulsystem gibt es seit einigen Jahren große Meinungsunterschiede unter Wissenschaftlern, insbesondere darüber, ob die Lernmethoden für die Schüler schädlich sind. rdf:langString
Le système éducatif en Corée du Sud est un système décentralisé qui se caracterise par trois niveaux : le , les 16 bureaux municipaux et provinciaux de l’éducation, et les 182 bureaux locaux de l’éducation. L'éducation en Corée du Sud est intrinsèquement liée aux hagwons qui sont des établissements privés d'aide à l'étude très onéreux et fréquentés par la plupart des écoliers du pays. L'examen final du secondaire, le suneung, détermine l'entrée des étudiants à l'université. rdf:langString
大韓民国の教育(だいかんみんこくのきょういく)では、大韓民国の学校教育・家庭教育・社会教育など、教育(교육, キョユク)全般を扱う。 rdf:langString
( 이 문서는 광복 후의 교육에 관한 것입니다. 광복(1945년) 전의 교육에 대해서는 일제 강점기의 교육 문서를 참고하십시오.) 대한민국의 교육은 분야가 크게 유아교육, 초등교육, 중등교육, 고등교육, 평생교육으로 나뉘고, 초등교육과 중등교육 3년은 의무교육이다. 학제는 6·3·3·4제로, 모든 학생이 동일한 학교 계통을 밟을 수 있게 하는 단선형 학제이다. 대한민국 교육부에서 관장한다. 상당히 높은 교육열에 힘입어 거의 대부분 학생이 초등학교, 중학교, 고등학교에 진학하며, 대학 진학률은 67%에 달한다. 또한 대한민국의 교육의 결과, 국제학업성취도평가(PISA)에서 우수한 성적을 십 수년이 넘는 시간동안 현재까지도 받고 있는 중이다. rdf:langString
Education in South Korea is provided by both public schools and private schools. Both types of schools receive funding from the government, although the amount that the private schools receive is less than the amount of the state schools. While obtaining a higher education in South Korea is not mandatory, it is abnormal to not have one. In 2014, South Korea's universities were attended by over two million students. The amount of teens age 15–19 is over two million, meaning only 1.7% of students between that age group are not attending college. (Krechetnikov, 2016) rdf:langString
La educación en Corea del Sur es impartida tanto por institutos públicos como colegios privados. Ambos tipos de institutos reciben fondos del gobierno, aunque el monto del subsidio que reciben los colegios privados es menor del que reciben las escuelas públicas.​ rdf:langString
L'istruzione in Corea del Sud è regolata dal ed è ampiamente suddivisa in istruzione della prima infanzia, istruzione primaria, istruzione secondaria, istruzione superiore e istruzione permanente. L'obbligo scolastico dura 9 anni e riguarda la fascia di età compresa tra 7 e 16 anni. Il sistema scolastico è un sistema 6 · 3 · 3 · 4, che è un sistema a una linea che consente a tutti gli studenti di seguire lo stesso sistema scolastico. rdf:langString
O sistema de educação na Coreia do Sul é composto por escolas públicas e particulares. Ambos os tipos recebem financiamento do governo, embora a quantia que as escolas particulares recebam seja menor que a quantia das escolas públicas. Nos últimos anos, o ensino superior sul-coreano tem sido internacionalizado, com a inauguração do Global Campus na (com suporte para startup) e a abertura de uma faculdade internacional na Universidade Yonsei para adotar o esquema completo do ambiente de ensino de inglês. rdf:langString
Получение хорошего образования в Южной Корее имеет решающее значение в становлении успешной карьеры любого корейца, поэтому задаче поступления в престижное учебное заведение придается наивысший приоритет, а сам процесс сдачи вступительных экзаменов может иметь достаточно напряженный характер. Корейские государственные административные органы четко выстраивают и контролируют весь образовательный процесс с ранних лет ребёнка и до его последнего года в старшей школе. Наибольшее предпочтение отдается математике, корейскому и английскому языкам, точным наукам и наукам об обществе. Физической культуре не уделяется сходного внимания, поскольку она не считается образовательным предметом, как следствие, у многих школ отсутствует должный спортивный инвентарь. Южная Корея была первой страной, обеспеч rdf:langString
Наприкінці 1980-х рр. початкові школи були спільними, таке навчання було незадовільним. Кількість учнів, що відвідували початкові школи в 1987 р. в 6 531 школах становило — 4 771 722 учні з педагогічним складом — 130 142 людини. Приблизно 54% викладачів початкових шкіл становили чоловіки. У 1987 році до списків середніх і старших класів було внесено близько 4 895 354 учні, і де викладало близько 150 873 викладачів, 69% з яких становили чоловіки. Однак, до 1989 р. кількість учнів у неповній середній школі знизилося до 3 959 975' людини. Беручи до уваги той факт, що питання вищої освіти є досить важливим, в 1987 р. 1 397 359 студентів відвідувало загальноосвітні чи академічні середні школи, а 840 265 студентів відвідували середні професійно-технічні заклади. Професійно-технічні школи спеціал rdf:langString
韩国教育是韩国经济社会发展的人力资源保证,被称为促进经济发展的第二经济。20世纪60年代以来,韩国经济社会飞速发展创造了“汉江奇迹”。在韩国成功的背后,“教育立国”战略是根本原因之一。1961年,韩国人均GDP仅为80美元,80%的人口为文盲。韩国政府将15-20%的财政支出用于教育。1975-1985年间,韩国的教育经费从2.2亿韩圆增加到35.3亿韩圆,增长近16倍。不仅如此,韩国每年还从世界银行贷款6000万美元用于教育。目前韩国已经普及了9年义务教育,基本消除了文盲,是世界识字人口率最高的国家之一。韩国学生在国际数学和科学竞赛中一直保持着出色的成绩。2011年,韩国23-34年龄的人口中具有大学文凭的比例达到了64%,远高于OECD国家平均 39% 的水平。在2014年英国培生集团(Pearson)第二次实施的“全球教育强国”调查中,韩国超越了2012年排名第一的芬兰,综合排名第一,成为世界教育强国。 rdf:langString
rdf:langString Education in South Korea
rdf:langString التعليم في كوريا الجنوبية
rdf:langString Schulsystem in Südkorea
rdf:langString Educación en Corea del Sur
rdf:langString Istruzione in Corea del Sud
rdf:langString Système éducatif en Corée du Sud
rdf:langString 대한민국의 교육
rdf:langString 大韓民国の教育
rdf:langString Educação na Coreia do Sul
rdf:langString Образование в Республике Корея
rdf:langString Освіта в Республіці Корея
rdf:langString 韓國教育
xsd:integer 1495964
xsd:integer 1120558270
xsd:double 4.6
rdf:langString التعليم في كوريا الجنوبية هو نظام لامركزي ذو ثلاثة مستويات: ، 16 مكتبا تعليميا في البلديات والمقاطعات و182 مكتبا تعليميا محليا. ويتم توفير التعليم في الدولة من قبل والخاصة في كوريا الجنوبية، ويحصل كلى النوعين على تمويل من الحكومة، على الرغم من أن المبلغ المخصص للمدارس الخاصة يعدأقل من تمويل المدارس الحكومية. يرتبط التعليم في كوريا الجنوبية بشكل جوهري وهي دروس دعم خاصة باهظة الثمن ورغم ذلك يحضرها معظم تلاميذ المدارس في البلاد. يحدد اختبار المدرسة الثانوية النهائي ما يسمى سونونغ مصير الطلاب للولوج إلى الجامعة.
rdf:langString Das südkoreanische Schulsystem hat seine Wurzeln im Konfuzianismus. In der Geschichte wurde es durch verschiedene Einflüsse geprägt, unter anderem durch den Buddhismus. Heutzutage gehört das Schulsystem zu den erfolgreichsten der Welt. Es gibt private und öffentliche Schulen, in denen Frontalunterricht und Auswendiglernen dominieren. Zusätzlich nehmen die meisten Schüler Nachhilfeunterricht in so genannten Hagwons. Über das Schulsystem gibt es seit einigen Jahren große Meinungsunterschiede unter Wissenschaftlern, insbesondere darüber, ob die Lernmethoden für die Schüler schädlich sind.
rdf:langString Education in South Korea is provided by both public schools and private schools. Both types of schools receive funding from the government, although the amount that the private schools receive is less than the amount of the state schools. South Korea is one of the top-performing OECD countries in reading literacy, mathematics and sciences with the average student scoring about 519, compared with the OECD average of 493, placing it ninth in the world. The country has one of the world's highest-educated labour forces among OECD countries. South Korea is well known for its high standards about education, which has come to be called "education fever". The nation is consistently ranked amongst the top for global education. Higher education is an overwhelmingly serious issue in South Korean society, where it is viewed as one of the fundamental cornerstones of South Korean life. Education is regarded as a high priority for South Korean families, as success in education is crucial for improving one's socioeconomic position in South Korean society. Academic success is often a source of pride for families and within South Korean society at large. South Koreans view education as the main propeller of social mobility for themselves and their family as a gateway to the South Korean middle class. Graduating from a top university is the ultimate indication of prestige, high socioeconomic status, promising marriage prospects, and a prestigious and respectable white collar career path. Many South Korean parents hold high educational expectations for their children, emphasize academic achievement and actively monitor in their children's academic progress by ensuring that their children receive top grades in school to have the potential to go on to enroll in the nation's most prestigious universities. To uphold the family honor, many South Korean children are expected to go on to university and take part in a prestigious white-collar occupation as their future career choice. An average South Korean child's life revolves around education as pressure to succeed academically is deeply ingrained in South Koreans from an early age. Students are faced with immense pressure to succeed academically from their parents, teachers, peers and society. This is largely a result of a society that has entrenched a great amount of importance on higher education, with those lacking formal university education often facing social prejudice as well as significant life-long consequences such as a stagnant and lower socioeconomic status, diminishing marriage prospects, and low possibilities of securing a respectable white collar and professional career path. While obtaining a higher education in South Korea is not mandatory, it is abnormal to not have one. In 2014, South Korea's universities were attended by over two million students. The amount of teens age 15–19 is over two million, meaning only 1.7% of students between that age group are not attending college. (Krechetnikov, 2016) In 2016, the country spent 5.4% of its GDP on all levels of education – roughly 0.4 percentage points above the OECD average. A strong investment in education, a militant drive for success, as well as the passion for excellence has helped the resource poor country rapidly grow its economy over the past 60 years from the effects of the Korean War. South Korea's zeal for education and its students' desires to get into a prestigious university is one of the highest in the world, as the entrance into a top tier higher educational institution leads to a prestigious, secure and well-paid professional white collar job with the government, banks, or a major South Korean conglomerate such as Samsung, Hyundai and LG Electronics. With incredible pressure on high school students to secure places at the nation's best universities, its institutional reputation, campus facilities and equipment, endowment, faculty, and alumni networks are strong predictors of future career prospects. The top three universities in South Korea, often referred to as "SKY", are Seoul National University, Korea University and Yonsei University. Intense competition and pressure to earn the highest grades is deeply ingrained in the psyche of South Korean students at a young age. Yet with only so many places at universities and even fewer places at top-tier companies, many young people remain disappointed and are often unwilling to lower their sights with the result of many feeling as underachievers. There is a major cultural taboo in South Korean society attached to those who have not achieved formal university education, where those who don't hold university degrees face social prejudice and are often looked down by others as second-class citizens, resulting fewer opportunities for employment, improvement of one's socioeconomic position and prospects for marriage. International reception on the South Korean education system has been divided. It has been praised for various reasons, including its comparatively high test results and its major role in ushering South Korea's economic development while creating one of the world's most educated workforces. South Korea's highly enviable academic performance has gotten British education ministers actively remodeling their own curriculums and exams to try to emulate Korea's militant drive and passion for excellence and high educational achievement. U.S. President Barack Obama has also praised the country's rigorous school system, where over 80 percent of South Korean high school graduates go on to university. The nation's high university entrance rate has created a highly skilled workforce making South Korea among the most highly educated countries in the world with the one of the highest percentage of its citizens holding a tertiary education degree. Large majorities of South Korean students go on to enroll in some form of tertiary education and leave higher education with a tertiary qualification. In 2017, the country ranked fifth for the percentage of 25- to 64-year-olds that have attained tertiary education with 47.7 percent. 69.8 percent of South Koreans aged 25 to 34 years old have completed some form of tertiary education with 34.2 percent of South Koreans aged 25 to 64 having attained a bachelor's degree which is one of the highest among OECD countries. The system's rigid and hierarchical structure has been criticized for stifling creativity and innovation; described as intensely and "brutally" competitive, The system is often blamed for the high suicide rate in South Korea, particularly the growing rates among those aged 10–19. Various media outlets attribute the nation's high suicide rate on the nationwide anxiety around the country's college entrance exams, which determine the trajectory of students' entire lives and careers, though teenage suicide rates (ages 15–19) still remain below those of the United States and Canada. Former South Korean hagwon teacher Se-Woong Koo wrote that the South Korean education system amounts to child abuse and that it should be "reformed and restructured without delay". The system has also been criticized for producing an excess supply of university graduates creating an overeducated and underemployed labor force; in the first quarter of 2013 alone, nearly 3.3 million South Korean university graduates were jobless, leading many graduates overqualified for jobs requiring less education. Further criticism has been stemmed for causing labor shortages in various skilled blue collar labor and vocational occupations, where many go unfilled as the negative social stigma associated with vocational careers and not having a university degree continues to remain deep-rooted in South Korean society.
rdf:langString La educación en Corea del Sur es impartida tanto por institutos públicos como colegios privados. Ambos tipos de institutos reciben fondos del gobierno, aunque el monto del subsidio que reciben los colegios privados es menor del que reciben las escuelas públicas.​ La educación superior es notablemente valorada en Corea del Sur. En el 2010, el país gastó un 7,6% de su producto bruto interno en todos los niveles de la educación —una cifra considerablemente mayor al promedio de 6,3% de la Organización para la Cooperación y el Desarrollo Económicos (OCDE) y como resultado fomentó un sistema educativo que ayudó a transformar el país e hizo crecer rápidamente su economía en los últimos 60 años.​ El entusiasmo surcoreano por la educación y el deseo de las personas de ingresar a una universidad de prestigio está entre los más altos del mundo, en donde la entrada a una institución educativa de alto nivel lleva a un trabajo de prestigio, estable y bien remunerado en el gobierno, en bancos, o en uno de los conjuntos económicos empresariales más grandes de Corea del Sur, como Samsung o LG Electronics.​ Con una enorme presión sobre los estudiantes de secundaria para asegurar lugares en las mejores universidades del país, su reputación institucional y su redes de exalumnos son fuertes predictores de futuras perspectivas de empleos y su carrera. Las tres mejores universidades en Corea del Sur —a menudo referidas en conjunto como «SKY»—, son la Universidad Nacional de Seúl, la Universidad de Corea y la Universidad Yonsei.​
rdf:langString Le système éducatif en Corée du Sud est un système décentralisé qui se caracterise par trois niveaux : le , les 16 bureaux municipaux et provinciaux de l’éducation, et les 182 bureaux locaux de l’éducation. L'éducation en Corée du Sud est intrinsèquement liée aux hagwons qui sont des établissements privés d'aide à l'étude très onéreux et fréquentés par la plupart des écoliers du pays. L'examen final du secondaire, le suneung, détermine l'entrée des étudiants à l'université.
rdf:langString L'istruzione in Corea del Sud è regolata dal ed è ampiamente suddivisa in istruzione della prima infanzia, istruzione primaria, istruzione secondaria, istruzione superiore e istruzione permanente. L'obbligo scolastico dura 9 anni e riguarda la fascia di età compresa tra 7 e 16 anni. Il sistema scolastico è un sistema 6 · 3 · 3 · 4, che è un sistema a una linea che consente a tutti gli studenti di seguire lo stesso sistema scolastico. A causa del grande entusiasmo educativo, quasi tutti gli studenti frequentano le scuole elementari, medie e superiori e il tasso di ingresso all'università raggiunge il 67%. L'istruzione coreana è stata criticata per quasi 40 anni come un'istruzione orientata all'entrata che mette gli studenti in una competizione senza fine, che spesso influiva anche nel numero di casi di suicidio, uno dei più alti al mondo assieme alla Lituania: in Corea del Sud, quarantaquattro persone si tolgono la vita ogni giorno, e il suicidio è la prima causa della morte per i giovani e le persone fino ai 40 anni. Tutti i governi hanno spesso cercato di riformare l'educazione per migliorarla, ma nessuno ha risolto il problema in modo fondamentale. È stato anche sottolineato il problema del 70% degli studenti coreani che diffidano dell'istruzione pubblica e ricevono un'istruzione privata. All'indomani del basso tasso di natalità, il numero di studenti nel 2017 è diminuito significativamente rispetto al 1980.
rdf:langString 大韓民国の教育(だいかんみんこくのきょういく)では、大韓民国の学校教育・家庭教育・社会教育など、教育(교육, キョユク)全般を扱う。
rdf:langString ( 이 문서는 광복 후의 교육에 관한 것입니다. 광복(1945년) 전의 교육에 대해서는 일제 강점기의 교육 문서를 참고하십시오.) 대한민국의 교육은 분야가 크게 유아교육, 초등교육, 중등교육, 고등교육, 평생교육으로 나뉘고, 초등교육과 중등교육 3년은 의무교육이다. 학제는 6·3·3·4제로, 모든 학생이 동일한 학교 계통을 밟을 수 있게 하는 단선형 학제이다. 대한민국 교육부에서 관장한다. 상당히 높은 교육열에 힘입어 거의 대부분 학생이 초등학교, 중학교, 고등학교에 진학하며, 대학 진학률은 67%에 달한다. 또한 대한민국의 교육의 결과, 국제학업성취도평가(PISA)에서 우수한 성적을 십 수년이 넘는 시간동안 현재까지도 받고 있는 중이다.
rdf:langString O sistema de educação na Coreia do Sul é composto por escolas públicas e particulares. Ambos os tipos recebem financiamento do governo, embora a quantia que as escolas particulares recebam seja menor que a quantia das escolas públicas. Nos últimos anos, o ensino superior sul-coreano tem sido internacionalizado, com a inauguração do Global Campus na (com suporte para startup) e a abertura de uma faculdade internacional na Universidade Yonsei para adotar o esquema completo do ambiente de ensino de inglês. A Coreia do Sul é um dos países da Organização para a Cooperação e Desenvolvimento Econômico (OCDE) com melhor desempenho em leitura, matemática e ciências, com uma pontuação média de 519, em comparação com a média da OCDE de 493, ficando em nono lugar no mundo. O país possui uma das forças de trabalho com maior escolaridade do mundo entre os países da OCDE e é conhecido por sua obsessão com a educação, que passou a ser chamada de "febre da educação". O país do leste asiático é constantemente classificado entre os melhores na educação mundial. O ensino superior é uma questão extremamente séria na sociedade da Coreia do Sul, onde é vista como uma das pedras angulares fundamentais da vida sul-coreana. A educação é considerada uma alta prioridade para as famílias sul-coreanas, pois o sucesso na educação é necessário para melhorar a posição socioeconômica de uma pessoa na sociedade sul-coreana. O sucesso acadêmico costuma ser motivo de orgulho para as famílias e para a sociedade sul-coreana em geral. Os sul-coreanos vêem a educação como o principal propulsor da mobilidade social para eles e suas famílias como uma porta de entrada para a classe média sul-coreana. A graduação em uma universidade de ponta é o marcador definitivo de prestígio, alto status socioeconômico, perspectivas promissoras de casamento e uma carreira de um trabalhador de colarinho branco respeitável. A vida média de uma criança sul-coreana gira praticamente em torno da educação, pois a pressão para ter sucesso acadêmico está profundamente arraigada nas crianças sul-coreanas desde tenra idade. Os estudantes sul-coreanos enfrentam uma imensa pressão para ter sucesso acadêmico de seus pais, professores, colegas e sociedade. Isso é em grande parte resultado de uma sociedade que há muito atribui grande importância ao ensino superior, uma vez que aqueles que carecem de educação universitária formal frequentemente enfrentam preconceitos sociais e também enfrentam consequências significativas ao longo da vida, como um status socioeconômico estagnado e mais baixo, diminuindo perspectivas de casamento, bem como possibilidades de garantir um respeitável emprego de colarinho branco e uma carreira profissional bem sucedida. Em 2016, o país gastou 5,4% do seu PIB em todos os níveis de ensino - cerca de 0,4 pontos percentuais acima da média da OCDE. Um forte investimento em educação, um impulso militante pelo sucesso, bem como a paixão pela excelência, ajudaram o país pobre em recursos naturais a crescer rapidamente sua economia nos últimos 60 anos, após a Guerra da Coreia. O zelo da Coreia do Sul pela educação e o desejo de seus alunos de ingressar em uma universidade de prestígio são um dos mais altos do mundo, pois a entrada em uma instituição de ensino superior de nível superior pode conduzir o estudante um trabalho profissional de colarinho branco de prestígio, seguro e bem remunerado no governo, bancos ou um grande conglomerado sul-coreano como a Samsung, a Hyundai ou a LG Electronics. Com uma pressão incrível sobre os alunos do ensino médio para garantir vagas nas melhores universidades do país, a reputação institucional das universidades e suas instalações, equipamentos do campus, doações, faculdades e redes de ex-alunos são fortes preditores de perspectivas de carreira futura. As três principais universidades da Coreia do Sul são a Universidade Nacional de Seul, a Universidade da Coreia e a Universidade Yonsei, conhecidas pelas suas iniciais em inglês "SKY". A intensa competição e a pressão para obter as notas mais altas estão profundamente arraigadas na psique dos estudantes sul-coreanos desde tenra idade. No entanto, com apenas tantos lugares nas universidades e ainda menos lugares nas empresas de primeira linha, muitos jovens permanecem desapontados e muitas vezes não estão dispostos a diminuir o olhar, resultando em muitos se sentindo como fracassados. Existe um grande tabu cultural na sociedade sul-coreana ligado àqueles que não alcançaram o ensino formal universitário, onde aqueles que não possuem diploma universitário enfrentam preconceito social e são frequentemente desprezados por outros como cidadãos de segunda classe, resultando em menos oportunidades para emprego, melhoria da posição socioeconômica e perspectivas de casamento. A recepção internacional do sistema educacional sul-coreano tem sido dividida. A educação sul-coreana foi elogiada por várias razões, incluindo seus resultados de testes comparativamente altos e seu papel principal em promover o desenvolvimento econômico da Coreia do Sul, ao mesmo tempo em que cria uma das forças de trabalho mais instruídas do mundo. O desempenho acadêmico altamente invejável da Coreia do Sul fez com que o (DfE, na sigla em inglês) remodelasse ativamente seus próprios currículos educacionais e exames para tentar emular a motivação e paixão militante da Coreia pela excelência e alto desempenho educacional. O ex-presidente dos Estados Unidos, Barack Obama, também elogiou o rigoroso sistema escolar do país, onde mais de 80% dos graduados sul-coreanos do ensino médio vão para a universidade. A alta taxa de ingresso na universidade do país criou uma força de trabalho altamente qualificada, tornando a Coreia do Sul um dos países mais instruídos do mundo, com o maior percentual de seus cidadãos com um diploma de ensino superior. Em 2017, o país ficou em quinto lugar no percentual de 25 a 64 anos que alcançou o ensino superior em 47,7%. 69,8% dos sul-coreanos com idades entre 25 e 34 anos concluíram alguma forma de ensino superior, com 34,2% dos sul-coreanos com idade entre 25 e 64 anos tendo obtido um diploma de bacharel, um dos mais altos entre os países da OCDE. A estrutura rígida e hierárquica do sistema de educação da Coreia do Sul foi criticada por sufocar a criatividade e a inovação; e é descrito como competitivo intensamente e "brutalmente". O sistema educacional sul-coreano é frequentemente responsabilizado pela alta taxa de suicídios na Coreia do Sul, particularmente pelas crescentes taxas entre as idades de 10 a 19 anos. Vários meios de comunicação atribuem a alta taxa de suicídio dos países à ansiedade em todo o país nos exames de admissão no país, que determinam a trajetória de toda a vida e carreira dos estudantes, embora as taxas de suicídio entre adolescentes (de 15 a 19 anos) ainda permaneçam abaixo das dos Estados Unidos e Canadá. O ex-professor sul-coreano Se-Woong Koo escreveu que o sistema educacional da Coreia do Sul equivale a abuso infantil e que deve ser "reformado e reestruturado sem demora". O sistema educacional sul-coreano também tem sido criticado por produzir um excesso de oferta de graduados, criando uma força de trabalho com excesso de instrução e desempregada; somente no primeiro trimestre de 2013, quase 3,3 milhões de graduados universitários sul-coreanos estavam desempregados, levando muitos graduados superqualificados para empregos que exigem menor grau de instrução. Críticas adicionais foram levantadas por causar escassez de mão-de-obra em várias ocupações profissionais de colarinho azul, onde muitas ficam vagas, pois o estigma social negativo associado às carreiras profissionais e a falta de diploma universitário continuam profundamente enraizados na sociedade sul-coreana.
rdf:langString Наприкінці 1980-х рр. початкові школи були спільними, таке навчання було незадовільним. Кількість учнів, що відвідували початкові школи в 1987 р. в 6 531 школах становило — 4 771 722 учні з педагогічним складом — 130 142 людини. Приблизно 54% викладачів початкових шкіл становили чоловіки. У 1987 році до списків середніх і старших класів було внесено близько 4 895 354 учні, і де викладало близько 150 873 викладачів, 69% з яких становили чоловіки. Однак, до 1989 р. кількість учнів у неповній середній школі знизилося до 3 959 975' людини. Беручи до уваги той факт, що питання вищої освіти є досить важливим, в 1987 р. 1 397 359 студентів відвідувало загальноосвітні чи академічні середні школи, а 840 265 студентів відвідували середні професійно-технічні заклади. Професійно-технічні школи спеціалізувалися у різних галузях, передусім, у сільському господарстві, рибальстві, галузях торгівлі, комерції, морській торгівлі, машинобудуванні й мистецтві.Зарахування до дитячих садків чи дошкільних установ значно збільшилося у 1980-х рр. У 1980-х р. 66 433 дитини відвідували 901 дитячий садок чи дошкільних установ. Вже до 1987 р. кількість установ зросла до 7 792, а кількість дітей до 397 020. Кількість вихователів дитсадків і дошкільних викладачів підвищився від 3 339 до 11 920 протягом того ж періоду. Переважна більшість цих викладачів — це приблизно 92% — жінки. Це зростання пояснюється кількома чинниками: * підтримкою дошкільної освіти Міністерством освіти в Кореї * велику кількість жіночої робочої сили в Кореї, * зростанням кількості сімей, у яких бабусі та дідусі часто були неспроможними дбати про дітей і змушені були віддавати дітей до дитсадків, * базова допомога в освіті, що дитсадок міг би дати дітям при вступі у подальші освітні установи. Вступні іспити, що поводились на конкурсних до шкіл середнього рівня були скасовані ще в 1968 році. Середні школи зрівнялись у своєму суспільному становищі і в них навчалися учні різних верств корейського населення. Проте такі реформи не повністю зрівнювали статус середніх шкіл. У Сеулі учням, що добре здали профільні іспити, дозволялося навчатися в школах вищого розряду в «загальному» районі, тоді як інші студенти здобували освіту у школах в одному з п'яти інших визначених районів. Ці реформи однаково стосувалися і державних і приватних шкіл. Доходи приватних шкіл і набір учнів (кількість учнів, що зараховувалися до недержавних установ була чітко визначеною) суворо контролювалися Міністерством освіти. Хоча викладачі початкових і середніх шкіл, зазвичай, були висококваліфікованими, іноді працювали позаурочно і понаднормово, часто їхня «додаткова» робота не оплачувалась (таке явище спостерігалося в кінці 1980-х рр.). Платня була меншою, ніж в багатьох інших працівників, робота яких була деякою мірою схожою на викладацьку, і навіть ще меншою, ніж в деяких робочих. Проте викладачі середніх шкіл, особливо у містах, отримували дорогі подарунки та презенти від батьків, дітей чиїх вони навчали. Батьки таким чином сподівалися, що вчителі звертатимуть більшу увагу на їх дітей та покращать їхню загальну успішність в навчанні. Через те, що уроки були довгими, а класи переповненими (загалом клас налічував приблизно від п'ятдесяти до шістдесяти учнів) було дуже важко забезпечити нормальний навчальний процес. У травні 1989 р. викладачі заснували незалежну організацію (Чонгёчжо). Мета цього союзу полягала у поліпшенні умов праці та реформуванні шкільної системи, яка, як вони вважали, перебуває під надмірним контролем Міністерством освіти. Хоча уряд й обіцяв збільшення платні викладачам і надання пільг, він відмовився легалізувати цей союз. Оскільки викладачі були державними службовцями, уряд заявив, що вони мають право влаштовувати страйки. Але й при цьому праві страйкувати, це підірвало б статус викладачів як «зразків для наслідування». Уряд також звинувачував спілку, в тому, що вона перетворилася на поширення пропаганди лівої партії, що була близька до комуністичного режиму в Північній Кореї. Згідно з повідомленням в Эйшн Уолл Стріт Джонал, союз підтримували 82% викладачів. Ці дебати представляли загрозу для системи південнокорейської освіти, тому велика кількість викладачів (1 500 до листопада 1989 р.) була звільнено, й у кількох навчальних закладах до деяких прибічників союзу було застосовано суворіші покарання. Усе це заподіювало чимало неприємностей сім'ям студентів, які готувалися до вступних іспитів до коледжів. Врахувавши всі обставини (суворий контроль Міністерством освіти над союзом стосовно системи освіти і звинувачення викладачів в «підривній» діяльності), здавалося, що будь-який компроміс на початку 1990-х рр. був неможливим. Нині ситуація змінилася. Зарплата викладачів збільшена, умови праці поліпшено, система освіти змінена. Кількість дитсадків і шкіл стрімко зросла (наприклад, дитсадків в 1998 р. вже налічувалося 8 976).
rdf:langString Получение хорошего образования в Южной Корее имеет решающее значение в становлении успешной карьеры любого корейца, поэтому задаче поступления в престижное учебное заведение придается наивысший приоритет, а сам процесс сдачи вступительных экзаменов может иметь достаточно напряженный характер. Корейские государственные административные органы четко выстраивают и контролируют весь образовательный процесс с ранних лет ребёнка и до его последнего года в старшей школе. Наибольшее предпочтение отдается математике, корейскому и английскому языкам, точным наукам и наукам об обществе. Физической культуре не уделяется сходного внимания, поскольку она не считается образовательным предметом, как следствие, у многих школ отсутствует должный спортивный инвентарь. Южная Корея была первой страной, обеспечившей высокоскоростной доступ к Интернету во всех образовательных учреждениях от начальных школ до ВУЗов. Учебный год поделён на два семестра. Первый начинается в марте и заканчивается в середине июля; второй начинается в конце августа и заканчивается в середине февраля. Летние каникулы проходят в период с конца июля до позднего августа, а зимние — с позднего декабря и до раннего февраля, а, помимо этого, также имеется короткий период выходных с середины до конца февраля. Учебная программа жёстко не систематизирована и может варьироваться от одного учебного заведения к другому.
rdf:langString 韩国教育是韩国经济社会发展的人力资源保证,被称为促进经济发展的第二经济。20世纪60年代以来,韩国经济社会飞速发展创造了“汉江奇迹”。在韩国成功的背后,“教育立国”战略是根本原因之一。1961年,韩国人均GDP仅为80美元,80%的人口为文盲。韩国政府将15-20%的财政支出用于教育。1975-1985年间,韩国的教育经费从2.2亿韩圆增加到35.3亿韩圆,增长近16倍。不仅如此,韩国每年还从世界银行贷款6000万美元用于教育。目前韩国已经普及了9年义务教育,基本消除了文盲,是世界识字人口率最高的国家之一。韩国学生在国际数学和科学竞赛中一直保持着出色的成绩。2011年,韩国23-34年龄的人口中具有大学文凭的比例达到了64%,远高于OECD国家平均 39% 的水平。在2014年英国培生集团(Pearson)第二次实施的“全球教育强国”调查中,韩国超越了2012年排名第一的芬兰,综合排名第一,成为世界教育强国。 韩国是个尊师重教的国家。《韩国宪法》明确规定所有国民都有平等接受教育的权利。20世纪80年代,终身教育被写入《韩国宪法》。为保障国民的教育权益,韩国制定了一整套的教育法律,包括《教育基本法》、《幼儿教育法》、《初等、中等教育法》、《高等教育法》和《终身教育法》等,使人一生的教育都有法可依。韩国《教育法》第一条对韩国教育的理念是这样阐述的:“根据‘弘益人间’的伟大思想,教育的目的在于协助所有人完善其个人的品德,培养独立生活能力和取得能参加建设民主国家和促进全人类繁荣活动的公民资格”。 韩国教育的学制为6-3-3-4制,即小学6年,初中3年,高中3年,大学4年。小学和初中在韩国是免费义务教育。韩国在1959年普及了小学义务教育,96%的适龄儿童接受了义务教育。1969年,韩国废除了初中入学考试制度,1985年开始在偏远地区实施初中免费义务教育,2004年已经扩大到全国范围。韩国的高中在1974年开始实行“平准化”,2014年开始在偏远地区实行高中免费义务教育,2017年将推广到全国范围。1995年,韩国小学升初中的入学率为99.8%,初中入高中的升学率为98.7%,高中应届毕业生入大学的升学率为55%,复读生升学率达74.2%。
<perCent> 69.8
<perCent> 98.0
xsd:integer 2016
xsd:integer 3600000
xsd:integer 3300000
xsd:integer 4000000
<perCent> 100.0
<perCent> 100.0
<perCent> 100.0
xsd:nonNegativeInteger 131336

data from the linked data cloud