Economism

http://dbpedia.org/resource/Economism an entity of type: WikicatSocialTheories

Economism, sometimes spelled economicism, is a term referring to the distraction of working class political activism from a global political project to purely economic demands. The concept encompasses rewarding workers in socialism with money incentives, rather than incentivizing workers through revolutionary politics. The term is originally associated with Vladimir Lenin's critique of trade unionism. rdf:langString
L'économisme, ou parfois économicisme, est un système d'analyse qui tend à tout expliquer (y compris les idées, les valeurs, les sentiments) par le jeu de facteurs économiques, ou par des concepts économiques. Péjorative, l'expression est aussi utilisée pour critiquer la science économique comme n'étant qu'une idéologie. rdf:langString
Экономи́зм — сведение объяснения любой социальной, политической и культурной действительности к экономическому базису — соотношению спроса и предложения, при отрицании в какой-либо степени независимой роли других факторов. rdf:langString
Ekonomismus je termín používaný k popisu ekonomického redukcionismu, který ekonomiku považuje za hlavní faktor společnosti a redukuje (odmítá) v ní potenciální sociální, etické a jiné synergické vazby. Je považován za vedlejší efekt neoklasické ekonomiky. V užším smyslu, používaném mezi lety 1894–1902 za carského Ruska, byl ekonomismus politickým postojem, že problematika dělnické třídy by měla být řešena zlepšováním jejích životních podmínek a ne prostřednictvím politických reforem – tehdejším národním oportunismem. rdf:langString
Οικονομισμός αποκαλείται η αναγωγή όλων των κοινωνικών δεδομένων στις οικονομικές τους διαστάσεις. Ο όρος χρησιμοποιείται συχνά επικριτικά για την επικρατούσα τάση στην οικονομική επιστήμη θεωρώντας την ως ιδεολογία, στην οποία οι κανόνες της προσφοράς και της ζήτησης είναι οι μόνοι σημαντικοί παράγοντες στη διαδικασία λήψης αποφάσεων, είτε υπερβαίνοντας ή αδιαφορώντας για όλους τους άλλους παράγοντες. Θεωρείται ως μια παρενέργεια των νεοκλασικών οικονομικών και της τυφλής πίστης τους στο «αόρατο χέρι» της αγοράς ή στους «laissez-faire» τρόπους και η «οικονομίστικη» διαδικασία λήψης αποφάσεων επεκτείνεται πολύ πέρα από αποφάσεις που αφορούν την αγορά, καθώς χρησιμοποιείται για να δικαιολογήσει πολιτικές και στρατιωτικές αποφάσεις. Οι κοινωνικές συμβάσεις και η απορρέουσα ηθική δεν παίζουν rdf:langString
Der Begriff Ökonomismus wird primär wissenschaftlich, gelegentlich auch politisch verwendet. Je nach Verwendungsbereich bedeutet er: * eine Überbetonung ökonomischer Faktoren in gesellschaftlichen Entwicklungstheorien, * in der Methodologie die Anwendung ökonomischer Modelle auf andere Bereiche der Sozialwissenschaften, * einen von der Wirtschaftsethik kritisierten „umfassenden Erklärungs- und Bewertungsanspruch ökonomischer Theoriebildung“, kurz: die „Dominanz der Ökonomie“, * in der Geschichte des Marxismus-Leninismus einen polemischen Begriff für eine aus der Sicht des Leninismus „opportunistische“ Strömung, die den politischen Kampf auf bloß ökonomische Reformen und bürgerlich-demokratische Inhalte beschränken wolle und die Notwendigkeit einer revolutionären Partei der Arbeiterklas rdf:langString
El economicismo es un criterio o doctrina que implica un sesgo o abuso en la concepción del comportamiento de una sociedad, reduciendo todos los hechos sociales a su aspecto económico (reduccionismo económico).​ Una consecuencia del economicismo (aunque no solo de ello) es la desatención de los aspectos sociales, morales, culturales y políticos de problemas sociales tales como la degradación ambiental, la guerra, la salud pública, el analfabetismo, etc.​ Según Bunge la sociedad debe entenderse como un sistema constituido por cuatro subsistemas: biológico, económico, político y cultural.​ rdf:langString
Con il termine economicismo (o economismo) si intende la riduzione della vita sociale, politica, culturale ai principi economici considerati preminenti su tutti gli aspetti della vita umana. La parola vuole designare la concezione di coloro che vedono nell'accrescimento economico la soluzione, o quasi, di tutti i problemi dell'esistenza. La teoria economicistica si applicherebbe non solo a quelli che possono realmente aspirare alla ricchezza ma anche a quelli che non hanno nessuna o poche probabilità di arricchirsi. Per ambedue queste categorie l'economicismo diventa la struttura indeformabile entro cui svolgere la propria esistenza: gli uni per difendere ciò che si possiede ed accrescerlo, gli altri per indirizzare i propri sforzi per raggiungere la ricchezza. rdf:langString
Economicismo é um termo utilizado para criticar o reducionismo econômico, que é a redução de todos os fatos sociais a dimensões econômicas. Também é usado para criticar a economia enquanto uma ideologia, na qual a oferta e a demanda são os únicos fatores importantes na tomada de decisões, e literalmente se sobrepõe ou permite ignorar todos os outros fatores. O economicismo reinante estimula o pragmatismo e o utilitarismo. rdf:langString
Ekonomism är ett begrepp sammansatt av ekonomi samt det samlande begreppet -ism för skolbildning eller . Det används numera i nedsättande syfte när hushållningsaspekter tas med i bedömningen inför olika beslut i samhället. Ofta besvaras och avfärdas ekonomiska argument med att det bortser från andra aspekter, som har lika stort eller högre värde än de som kan värderas i monetära termer. Den som önskar lägga ökad vikt vid det som är omätbart i monetära termer, kan tillskriva motparten i diskussionen övertro på de ekonomiska variablerna och otro mot till exempel heliga, humana eller andra abstrakta, subjektiva omätbara värden. rdf:langString
Економізм — реформістська течія в російському соціал-демократичному русі на рубежі 19—20 століття. Назву «економізм» цій течії дали революційні соціал-демократи. Цитаделями економізму були закордонний «Союз русских социал-демократів» у Берліні (з 1898; друкований орган — ж. «Рабочее дело»), союзи боротьби за визволення робітничого класу (пізніше — відповідні місцеві комітети Російської соціал-демократичної робітничої партії) у Санкт-Петербурзі (друкований орган — газ. «Рабочая мысль»), у Москві, в Іваново-Вознесенську (нині м. Іваново, в РФ), в Києві, в Катеринославі (нині м. Дніпро). До заснування економізму належали К.Кускова, С.Прокопович, К.Тахтарьов, В.Кричевський, О.Мартинов (1899—1900 — член катеринославського к-ту РСДРП, редакції газети «Южный рабочий»), В.Акімов. rdf:langString
rdf:langString Ekonomismus
rdf:langString Ökonomismus
rdf:langString Οικονομισμός
rdf:langString Economicismo
rdf:langString Economism
rdf:langString Economicismo (scienze sociali)
rdf:langString Économisme
rdf:langString Economicismo
rdf:langString Экономизм
rdf:langString Ekonomism
rdf:langString Економізм
xsd:integer 2609358
xsd:integer 1121117508
rdf:langString Ekonomismus je termín používaný k popisu ekonomického redukcionismu, který ekonomiku považuje za hlavní faktor společnosti a redukuje (odmítá) v ní potenciální sociální, etické a jiné synergické vazby. Je považován za vedlejší efekt neoklasické ekonomiky. V užším smyslu, používaném mezi lety 1894–1902 za carského Ruska, byl ekonomismus politickým postojem, že problematika dělnické třídy by měla být řešena zlepšováním jejích životních podmínek a ne prostřednictvím politických reforem – tehdejším národním oportunismem. První výskyt tohoto termínu se datuje z roku 1915. Neměl by být zaměňován s , který říká, že lidské rozhodování a psychika je řízena měřitelnými ekonomickými faktory.
rdf:langString Der Begriff Ökonomismus wird primär wissenschaftlich, gelegentlich auch politisch verwendet. Je nach Verwendungsbereich bedeutet er: * eine Überbetonung ökonomischer Faktoren in gesellschaftlichen Entwicklungstheorien, * in der Methodologie die Anwendung ökonomischer Modelle auf andere Bereiche der Sozialwissenschaften, * einen von der Wirtschaftsethik kritisierten „umfassenden Erklärungs- und Bewertungsanspruch ökonomischer Theoriebildung“, kurz: die „Dominanz der Ökonomie“, * in der Geschichte des Marxismus-Leninismus einen polemischen Begriff für eine aus der Sicht des Leninismus „opportunistische“ Strömung, die den politischen Kampf auf bloß ökonomische Reformen und bürgerlich-demokratische Inhalte beschränken wolle und die Notwendigkeit einer revolutionären Partei der Arbeiterklasse leugne.
rdf:langString Οικονομισμός αποκαλείται η αναγωγή όλων των κοινωνικών δεδομένων στις οικονομικές τους διαστάσεις. Ο όρος χρησιμοποιείται συχνά επικριτικά για την επικρατούσα τάση στην οικονομική επιστήμη θεωρώντας την ως ιδεολογία, στην οποία οι κανόνες της προσφοράς και της ζήτησης είναι οι μόνοι σημαντικοί παράγοντες στη διαδικασία λήψης αποφάσεων, είτε υπερβαίνοντας ή αδιαφορώντας για όλους τους άλλους παράγοντες. Θεωρείται ως μια παρενέργεια των νεοκλασικών οικονομικών και της τυφλής πίστης τους στο «αόρατο χέρι» της αγοράς ή στους «laissez-faire» τρόπους και η «οικονομίστικη» διαδικασία λήψης αποφάσεων επεκτείνεται πολύ πέρα από αποφάσεις που αφορούν την αγορά, καθώς χρησιμοποιείται για να δικαιολογήσει πολιτικές και στρατιωτικές αποφάσεις. Οι κοινωνικές συμβάσεις και η απορρέουσα ηθική δεν παίζουν κανένα ρόλο στις αποφάσεις υπό καθεστώς καθαρού οικονομισμού, εκτός εάν ο μηχανισμός της ζήτησης και της προσφοράς επηρεάζεται από τις ηθικές επιλογές των ατόμων. Οι επικριτές του οικονομισμού επιμένουν στη σημασία των πολικών και πολιτιστικών διαστάσεων στην κοινωνία. Ο συντηρητικός Άλμπερτ Τζέυ Νοκ χρησιμοποίησε τον όρο πιο γενιά συμβολίζοντας μια ηθική και κοινωνική φιλοσοφία που «αντιλαμβάνεται το σύνολο της ανθρωπότητας με όρους παραγωγής, απόκτησης και διανομής του πλούτου». Δήλωσε πως «Μερικές φορές νόμιζα ότι εδώ μπορεί να είναι ο βράχος πάνω στον οποίο ο Δυτικός πολιτισμός τελικά θα συντριβεί. Ο οικονομισμός μπορεί να χτίσει μια κοινωνία η οποία είναι πλούσια, ευημερούσα, ισχυρή, ακόμη και μια που έχει μια ευρεία διάχυση της υλικής ευημερίας. Δεν μπορεί όμως να χτίσει μία κοινωνία με ουσία και βάθος...»
rdf:langString Economism, sometimes spelled economicism, is a term referring to the distraction of working class political activism from a global political project to purely economic demands. The concept encompasses rewarding workers in socialism with money incentives, rather than incentivizing workers through revolutionary politics. The term is originally associated with Vladimir Lenin's critique of trade unionism.
rdf:langString El economicismo es un criterio o doctrina que implica un sesgo o abuso en la concepción del comportamiento de una sociedad, reduciendo todos los hechos sociales a su aspecto económico (reduccionismo económico).​ Una consecuencia del economicismo (aunque no solo de ello) es la desatención de los aspectos sociales, morales, culturales y políticos de problemas sociales tales como la degradación ambiental, la guerra, la salud pública, el analfabetismo, etc.​ Según Bunge la sociedad debe entenderse como un sistema constituido por cuatro subsistemas: biológico, económico, político y cultural.​ El término 'economicismo' (o reduccionismo económico) también se usa, en filosofía de la ciencia por ejemplo, para calificar los modelos o teorías de la microeconomía clásica, en los que la oferta y la demanda son los únicos factores pertinentes o importantes para explicar y predecir el comportamiento económico de la sociedad, con lo cual se ignoran otros factores de índole cultural, humana, social, política, espiritual o moral. En la investigación social inspirada por el individualismo metodológico (que por sí mismo no es siempre economicista) el economicismo consiste en una reducción unilateral del hombre a la figura del homo oeconomicus: una reducción que, en el nombre de una filosofía gruesa y de una falsa psicología, deja de lado todos los demás aspectos del ser humano (homo faber, , homo ludens, etc.).​
rdf:langString L'économisme, ou parfois économicisme, est un système d'analyse qui tend à tout expliquer (y compris les idées, les valeurs, les sentiments) par le jeu de facteurs économiques, ou par des concepts économiques. Péjorative, l'expression est aussi utilisée pour critiquer la science économique comme n'étant qu'une idéologie.
rdf:langString Con il termine economicismo (o economismo) si intende la riduzione della vita sociale, politica, culturale ai principi economici considerati preminenti su tutti gli aspetti della vita umana. La parola vuole designare la concezione di coloro che vedono nell'accrescimento economico la soluzione, o quasi, di tutti i problemi dell'esistenza. La teoria economicistica si applicherebbe non solo a quelli che possono realmente aspirare alla ricchezza ma anche a quelli che non hanno nessuna o poche probabilità di arricchirsi. Per ambedue queste categorie l'economicismo diventa la struttura indeformabile entro cui svolgere la propria esistenza: gli uni per difendere ciò che si possiede ed accrescerlo, gli altri per indirizzare i propri sforzi per raggiungere la ricchezza. Uno dei primi critici dell'economicismo è Antonio Rosmini (1797–1855) secondo il quale il principale problema dell'economia moderna non è il fattore economico ma quello etico e culturale. L'aver abbandonato ogni considerazione di valore morale nella condotta economica secondo Rosmini è dipeso dall'avvento della filosofia utilitaristica che considera il fine di ogni azione umana nel conseguimento del vantaggio personale. Tra gli autori che usarono polemicamente la definizione di economicismo è da annoverare Georges Eugène Sorel (1847–1922) che nelle opere La decomposizione del marxismo e Le illusioni del progresso (1909), su posizioni simili a quelle espresse da Benedetto Croce (1866–1952), si scagliava contro la classe borghese isterilita da una visione esclusivamente utilitaristica dell'esistenza. Il concetto è stato usato in senso dispregiativo nei confronti di un certo marxismo di origine positivistica, accusato di ridursi a semplice teoria economica escludente ogni motivazione ideale dal progetto comunista, trasformandosi così in una sorta di evoluzionismo economicistico. Ispirato dalla Rivoluzione culturale cinese e dal pensiero di Mao Tse-Tung - e congiuntamente a un altro pensatore marxista quale il filosofo Louis Althusser (1918–1990) - Charles Bettelheim (1913–2006) contrastava l'economicismo e il "primato dei mezzi di produzione" del marxismo tradizionale. Contro l'idea che la trasformazione socialista dei rapporti sociali fosse un effetto necessario e naturale dello sviluppo delle forze produttive che, con l'abolizione della proprietà privata, avrebbe fatto cadere ogni differenza di classe, Bettelheim affermava che in effetti dopo la rivoluzione, con l'instaurazione della proprietà "socialista", le classi erano sopravvissute e, quindi, auspicava l'abbandono nella fiducia nei benefici automatici dell'economicismo e la necessità di trasformare politicamente e attivamente le relazioni sociali. L'ideologia "economicistica" (il "primato delle forze produttive"), cioè, nata con la socialdemocrazia e supportata dagli interessi dell'"aristocrazia operaia" e degli intellettuali progressisti, fu riadottata nei provvedimenti del Partito bolscevico, che legittimando le nuove élite tecnocratiche, ricostituì le stesse gerarchie, divisioni del lavoro e differenze sociali del capitalismo. Il miraggio "legale", secondo il quale la proprietà dello Stato è definita "socialista", celava quindi una situazione di sfruttamento. Di economicismo è stata accusata anche la teoria economica del liberismo per quanto riguarda la microeconomia classica, dove la legge dell'offerta e della domanda sono gli unici elementi per esplicare e decidere il comportamento economico della società mettendo da parte tutti gli altri fattori culturali, politici e morali. In questo senso la critica può essere rivolta contro lo stesso Adam Smith (1723–1790), il fondatore della teoria liberista sostenitore della superiorità della legge del mercato su ogni altra considerazione di ordine spirituale: «Non è dalla generosità del macellaio, del birraio o del fornaio che noi possiamo sperare di ottenere il nostro pranzo, ma dalla valutazione che essi fanno dei propri interessi...». Tra i moderni critici dell'economismo deve essere annoverato Serge Latouche (1940). Per lui si tratta di "far uscire il martello economico dalla testa", cioè di "decolonizzare l'immaginario occidentale", che è stato assoggettato dall'economicismo sviluppista In questo quadro egli critica anche il cosiddetto "sviluppo sostenibile", espressione prima vista di senso positivo, ma che in realtà è profondamente contraddittoria e che rappresenta un tentativo estremo dell'economicismo di far sopravvivere lo sviluppo, cioè la crescita economica, facendo credere che da essa dipenda il benessere dei popoli. I numerosi testi di Latouche invece evidenziano che i maggiori problemi ambientali e sociali del nostro tempo sono dovuti proprio alla crescita ed ai suoi effetti collaterali; di qui l'urgenza, per tentare di rispondere alle gravi emergenze del presente, di una strategia di decrescita, incentrata su valori etici quali la sobrietà, il senso del limite. Si è anche discusso della discutibile trasformazione di un economicismo "cattivo", secondo la definizione classica, ad un neo-economicismo "buono", basato su un'ipotetica conciliazione di etica ed economia e arricchito di ingredienti umani. In realtà, secondo alcuni interpreti, questo economicismo esprime l'esigenza di un'ulteriore espansione delle motivazioni economiche nella condotta umana.
rdf:langString Экономи́зм — сведение объяснения любой социальной, политической и культурной действительности к экономическому базису — соотношению спроса и предложения, при отрицании в какой-либо степени независимой роли других факторов.
rdf:langString Ekonomism är ett begrepp sammansatt av ekonomi samt det samlande begreppet -ism för skolbildning eller . Det används numera i nedsättande syfte när hushållningsaspekter tas med i bedömningen inför olika beslut i samhället. Ofta besvaras och avfärdas ekonomiska argument med att det bortser från andra aspekter, som har lika stort eller högre värde än de som kan värderas i monetära termer. Den som önskar lägga ökad vikt vid det som är omätbart i monetära termer, kan tillskriva motparten i diskussionen övertro på de ekonomiska variablerna och otro mot till exempel heliga, humana eller andra abstrakta, subjektiva omätbara värden. Bland utbildade ekonomer används begreppet inte, då de vet att det de sysslar med är de monetärt mätbara och namngivna företeelserna i samhällets rundgång och dessa enbart. Det hindrar dock inte att en ekonom utanför linjen i den ekonomiska redovisningen kan omnämna samtliga de argument som talar mot att ett naturområde skövlas, en utrotning av en djurart eller vad ett ökat beroende leder till för funktionshandikappade. Begreppet ekonomism används huvudsakligen i politiska diskussioner mellan de olika blockens företrädare. Men också i fackliga och andra diskussioner används det, som en verbal illustration till en blind tro på ekonomiskt kunnandes förmåga. Ett exempel är Gudrun Schymans användning av begreppet då riksdagen under partiledardebatten diskuterade vården, skolan och omsorgen.[när?] Schyman uttalade då att om tillgången till vård tilläts bli en plånboksfråga för enskilda sjuka så var det fråga om ekonomism inom vårdpolitiken. Redan 1994 användes begreppet i Miljöpartiets budgetmotion. "Den idag dominerande ekonomismen måste upphöra som värdegrund..." efter att ha varit tema för språkröret Birger Schlaugs under valrörelsen samma år. Statsvetaren granskar ekonomismen i sin bok Medborgardemokratin och eliterna där han menar att ekonomismen är det stora hotet mot demokratin idag. I sin bok har han ett litet annat perspektiv på ekonomismen än som är beskrivet här ovan. Ekonomismen enligt honom är inte bara när man tittar på ekonomiska aspekter av en fråga utan innehåller även subjektiva värderingar så som effektivitet, kortsiktighet och egoism. V. I. Lenin använde begreppet ekonomism i I:1 sidan 232 i kapitlet d. Vad har ekonomismen gemensamt med terrorismen? (Till svenska 1956). Hela kapitlet bygger på Lenins Skrifter som gavs ut på ryska 1901-1902, vilken omarbetades 1907 med ett antal nya fotnoter men i huvudsak utan textförändringar.
rdf:langString Economicismo é um termo utilizado para criticar o reducionismo econômico, que é a redução de todos os fatos sociais a dimensões econômicas. Também é usado para criticar a economia enquanto uma ideologia, na qual a oferta e a demanda são os únicos fatores importantes na tomada de decisões, e literalmente se sobrepõe ou permite ignorar todos os outros fatores. O economicismo parte da premissa de que os factores económicos são os factores decisivos, os mais importantes e fundamentais para a vida individual e social. É a crença infundada no primado do económico, na transformação deste factor na chave explicativa única de todos os acontecimentos da vida humana. Desse modo, todas as demais actividades e valores que escapam ao império da são considerados como secundários, acessórios e até mesmo supérfluos. O economicismo reinante estimula o pragmatismo e o utilitarismo. Segundo o Professor : os agentes do domínio economicista desdenham do ócio, da contemplação, da vida intelectual. Por consequência, o bem-estar material, a busca a qualquer custo do prazer, da segurança, da protecção e da comodidade acabam por atrofiar e corroer as capacidades mais elevadas do espírito humano. Os interesses superiores e mais altos que transcendem a esfera da existência meramente material são deixados de lado. Conforme alertara o filósofo Marcel de Corte, consequência inevitável deste processo é a negação da que repousa na contemplação da verdade e no conhecimento da realidade. Esta tendência atinge seu clímax e alcança o posto de verdade absoluta, para Marcel de Corte, no marxismo como ponto de convergência ao ser legitimada e justificada intelectualmente por Karl Marx na sua famosa máxima de que os filósofos se limitaram a interpretar o mundo, sendo agora necessário transformá-lo.
rdf:langString Економізм — реформістська течія в російському соціал-демократичному русі на рубежі 19—20 століття. Назву «економізм» цій течії дали революційні соціал-демократи. Цитаделями економізму були закордонний «Союз русских социал-демократів» у Берліні (з 1898; друкований орган — ж. «Рабочее дело»), союзи боротьби за визволення робітничого класу (пізніше — відповідні місцеві комітети Російської соціал-демократичної робітничої партії) у Санкт-Петербурзі (друкований орган — газ. «Рабочая мысль»), у Москві, в Іваново-Вознесенську (нині м. Іваново, в РФ), в Києві, в Катеринославі (нині м. Дніпро). До заснування економізму належали К.Кускова, С.Прокопович, К.Тахтарьов, В.Кричевський, О.Мартинов (1899—1900 — член катеринославського к-ту РСДРП, редакції газети «Южный рабочий»), В.Акімов. Найбільш вдало принципи економізму викладені в підготовленому не для друку «Кратком изложении взглядов», написаному К.Кусковою, яке отримало назву «Кредо», та документі Київського комітету РСДРП «Profession de foi». Не зважаючи на певні відмінності в поглядах, усі прихильники економізму виступали проти пропаганди марксизму в Російській імперії на етапі буржуазної революції. Вважали, що рушійною силою класової боротьби є економічні інтереси, а політична боротьба є продовженням економічної боротьби. Власне політичну боротьбу в існуючих умовах вони обмежували боротьбою за «політичні права» та демократичні реформування суспільства, а її методи — легальної опозиції. Виступали за союз із ліберальною буржуазією, проти єдності соціал-демократичного руху та утворення політичної партії пролетаріату на принципах централізму. Вважали, що соціалістична свідомість формується в процесі класової боротьби стихійно. Партію розглядали не як вузькокорпоративну класову організацію, яка створена з метою захисту демократичних інтересів усіх громадян. Вплив прихильників економізму в робітничому середовищі не був тривалим, уже до 1903 вони його майже повністю втратили, а після II з'їзду РСДРП приєдналися або до меншовиків, або до Конституційно-демократичної партії. Близькими до принципів економізму були програмні положення Єврейської незалежної робітничої партії.
xsd:nonNegativeInteger 8482

data from the linked data cloud