Dual-coding theory
http://dbpedia.org/resource/Dual-coding_theory
Die Kognitive Theorie des Multimedialen Lernens ist ein Instruktionsdesign zur Verknüpfung der Text- und Bildpräsentation von Lerninhalten.
rdf:langString
نظرية التلقي المزدوج (بالإنجليزية: Dual-coding theory) هي نظرية في علم الإدراك وضع أسسها (بالإنجليزية: Allan Paivio) من جامعة University of Western Ontario. وتفرض النظرية أن إدراك المعلومة المرئية يتم بشكل مختلف عن إدراك المعلومة اللفظية وبواسطة قناتي إدراك مختلفتين ومنفصلتين. وبالتالي، يقوم الفرد بتمثيل المعلومة بشكل مختلف في كل حالة. وعند تنظيم أي معلومة «جديدة المعلومة» (أي معلومة تحتوي على معلومة جديدة)، فإنه يتم استعمال التمثيلين معا لتحويل المعلومة إلى معرفة يمكن تطبيقها وحفظها للاستعمالات المستقبلية.
rdf:langString
Dual-coding theory, a theory of cognition, was hypothesized by Allan Paivio of the University of Western Ontario in 1971. In developing this theory, Paivio used the idea that the formation of mental images aids learning. According to Paivio, there are two ways a person could expand on learned material: verbal associations and imagery. Dual-coding theory postulates that both sensory imagery and verbal information is used to represent information. Imagery and verbal information are processed differently and along distinct channels in the human mind, creating separate representations for information processed in each channel. The mental codes corresponding to these representations are used to organize incoming information that can be acted upon, stored, and retrieved for subsequent use. Both
rdf:langString
La teoría de la codificación dual es una teoría sobre la cognición humana que fue planteada por Allan Paivio en 1971. Esta teoría consiste en que la información visual y la información verbal se procesa en diferentes canales de la mente, creando dos representaciones distintas para la misma información, uno en cada uno de ellos. Por ejemplo, si una persona ha almacenado el estímulo «perro», esta lo tendrá almacenado de dos maneras: como la palabra «perro» y como la imagen de un perro. Cuando se le pide que recuerde el estímulo, la persona podrá recuperar la palabra, la imagen o las dos al mismo tiempo. La probabilidad de recordar este concepto aumenta porque se almacena de dos maneras distintas.
rdf:langString
雙碼理論，又稱為雙重編碼理論（dual coding theory, DCT），是一种认知理論 ，由西安大略大学的（Allan Paivio）于1971年提出。白斐歐在发展該理论的過程中使用了「形成心像有助于学习」的想法。根据白斐歐的说法，人們可以透過兩種方式「語文聯想」和「视觉心像」進一步拓展所學的內容。雙碼理論假設，视觉資訊（visual information）和語文資訊（verbal information）皆為表徵資訊的方式。這兩種表徵方式在處理上有所不同，並沿著不同的心靈通道來处理，從而为每个通道中所处理的資訊创造獨自的表徵。與这些表徵相對應的心理代碼被用于組織輸入資訊，使其得以操作、儲存和提取，以供後續使用。在回憶資訊時，人們會同時使用视觉代码和語文代码。例如，假設一個人将刺激的概念「狗」儲存为狗的單詞和狗的圖像。当要求此人對刺激進行回憶時，此人可以分別回憶單詞或圖像，也可以同時回憶兩者。如果回想起这个词，那麼狗的图像就不会丢失，并且仍可以在未來的某个时间点提取。對於刺激的編碼，与仅以一种方式编码相比，以两种不同方式來编码的能力提高了记住该项目的机会。
rdf:langString
Гіпотеза подвійного кодування або теорія пізнання, була висунута Алланом Пейвіо з Університету Західного Онтаріо (Лондон) в 1971 році. У розробці цієї гіпотези А. Пейвіо зосередив увагу на тому, що впливає на формування психічних образів під час навчання. За даними дослідника є два шляхи через які людина може розширити знання вивченого матеріалу: словесні асоціації та візуальні образи. У цій гіпотезі виділяється три типи обробки:
rdf:langString
rdf:langString
نظرية التلقي المزدوج
rdf:langString
Kognitive Theorie des multimedialen Lernens
rdf:langString
Teoría de codificación dual
rdf:langString
Dual-coding theory
rdf:langString
雙碼理論
rdf:langString
Гіпотеза подвійного кодування інформації А. Пейвіо
xsd:integer
1061157
xsd:integer
1111011699
rdf:langString
نظرية التلقي المزدوج (بالإنجليزية: Dual-coding theory) هي نظرية في علم الإدراك وضع أسسها (بالإنجليزية: Allan Paivio) من جامعة University of Western Ontario. وتفرض النظرية أن إدراك المعلومة المرئية يتم بشكل مختلف عن إدراك المعلومة اللفظية وبواسطة قناتي إدراك مختلفتين ومنفصلتين. وبالتالي، يقوم الفرد بتمثيل المعلومة بشكل مختلف في كل حالة. وعند تنظيم أي معلومة «جديدة المعلومة» (أي معلومة تحتوي على معلومة جديدة)، فإنه يتم استعمال التمثيلين معا لتحويل المعلومة إلى معرفة يمكن تطبيقها وحفظها للاستعمالات المستقبلية. وهناك محدوديات لكل من القناتين. فمثلا، يستصعب الإنسان أن يدرك في نفس الوقت معلومتين مختلفتين واحدة مرئية وأخرى لفظية. ونسبة الصعوبة تعتمد على درجة الخبرة أو المعرفة المسبقة عن الموضوع. لنأخذ وثائقي تلفزيوني كمثال فالإنسان سيستهل فهم الموضوع إن كانت الصور والتعليق يتحدثان عن نفس الموضوع. إذ في هذه الحالة، تكون القناتين متممتين لبعضهما. بالمقابل، فإن العرض المتعددة الوسائط التي تعتمد على العديد من المرئيات مثل شرائح صور مع عرض نصوص المحاضرة بالإضافة لوجود المتحدث قد تربك المشاهد وتقلل من إدراكه إذ عليه أن يتعامل مع أكثر من صورة. بالنسبة لبايفو، فإن الصور الذهنية هي تشفير تناظري (analogue codes)، بينما تمثيل الصور اللفظية هي تشفير رمزي (symbolic codes). فالتشفير التناظري يمثل المؤثرات المادية التي نشاهدها في محيطاتنا مثل الأشجار والأنهر وتبقى على أشكالها في الذاكرة الذهنية. بينما التشفير الرمزي يمثل معلومة بشكل اعتباطي.
rdf:langString
Die Kognitive Theorie des Multimedialen Lernens ist ein Instruktionsdesign zur Verknüpfung der Text- und Bildpräsentation von Lerninhalten.
rdf:langString
Dual-coding theory, a theory of cognition, was hypothesized by Allan Paivio of the University of Western Ontario in 1971. In developing this theory, Paivio used the idea that the formation of mental images aids learning. According to Paivio, there are two ways a person could expand on learned material: verbal associations and imagery. Dual-coding theory postulates that both sensory imagery and verbal information is used to represent information. Imagery and verbal information are processed differently and along distinct channels in the human mind, creating separate representations for information processed in each channel. The mental codes corresponding to these representations are used to organize incoming information that can be acted upon, stored, and retrieved for subsequent use. Both imagery and verbal codes can be used when recalling information. For example, say a person has stored the stimulus concept "dog" as both the word 'dog' and as the image (appearance, sound, smell, and other sensory information) of a dog. When asked to recall the stimulus, the person can retrieve either the word or the image individually, or both simultaneously. If the word is recalled, the image of the dog is not lost and can still be retrieved at a later point in time. The ability to code a stimulus two different ways increases the chance of remembering that item compared to if the stimulus was only coded one way. There has been controversy to the limitations of the dual-coding theory. Dual-coding theory does not take into account the possibility of cognition being mediated by something other than words and images. Not enough research has been done to determine if words and images are the only way we remember items, and the theory would not hold true if another form of codes were discovered. Another limitation of the dual-coding theory is that it is only valid for tests on which people are asked to focus on identifying how concepts are related. If associations between a word and an image cannot be formed, it is much harder to remember and recall the word at a later point in time. While this limits the effectiveness of the dual-coding theory, it is still valid over a wide range of circumstances and can be used to improve memory.
rdf:langString
La teoría de la codificación dual es una teoría sobre la cognición humana que fue planteada por Allan Paivio en 1971. Esta teoría consiste en que la información visual y la información verbal se procesa en diferentes canales de la mente, creando dos representaciones distintas para la misma información, uno en cada uno de ellos. Por ejemplo, si una persona ha almacenado el estímulo «perro», esta lo tendrá almacenado de dos maneras: como la palabra «perro» y como la imagen de un perro. Cuando se le pide que recuerde el estímulo, la persona podrá recuperar la palabra, la imagen o las dos al mismo tiempo. La probabilidad de recordar este concepto aumenta porque se almacena de dos maneras distintas. Según Paivio, habría dos maneras de ampliar un concepto ya aprendido: mediante nuevas asociaciones verbales o nuevas imágenes mentales.
rdf:langString
Гіпотеза подвійного кодування або теорія пізнання, була висунута Алланом Пейвіо з Університету Західного Онтаріо (Лондон) в 1971 році. У розробці цієї гіпотези А. Пейвіо зосередив увагу на тому, що впливає на формування психічних образів під час навчання. За даними дослідника є два шляхи через які людина може розширити знання вивченого матеріалу: словесні асоціації та візуальні образи. Таким чином відповідно до гіпотези подвійного кодування, пізнання включає в себе діяльність двох окремих підсистем: вербальної, яка прямо спеціалізується на обробці мовної інформації, і невербальної (образної), яка призначена для немовних об'єктів і подій. Передбачається, що одиницями цих систем є внутрішні репрезентації, які називаються відповідно логогенами та імагенами, які активуються, коли людина розпізнає слова і об'єкти, маніпулює ними або просто думає про них. Репрезентації модально-специфічні, так що існують різні логогени та імагени, відповідні зоровим, слуховим, тактильним (кінестетичним) і руховим властивостям мови або об'єктів. Репрезентації пов'язані з сенсорним входом і відповіддю на виході системи переробки інформації, а також один з одним і функціонують як незалежно, так і спільно, опосередкуючи вербальну чи невербальну поведінку. Репрезентації можуть усвідомлюватися у вигляді образного ряду і внутрішньої мови або не усвідомлюватися зовсім. Гіпотеза передбачає, що навіть у чисто мовному явищі зазвичай залучені відразу обидві системи. Вербальна система – необхідний гравець у всіх «мовних іграх», але лише в небагатьох її буває достатньо. В найбільш цікавих і важливих із них їй не обійтися без великої бази знань і мистецтва гри, яким володіє невербальна система. Невербальна система, навпаки, сама по собі не може грати в ці ігри, але зате вміє розкладати складні невербальні «пасьянси». У деяких завданнях домінує вербальна система (простий приклад – кросворди), в інших – невербальна образна система (наприклад, у складових головоломках-паззлах). Пізнання – мінлива мозаїка взаємодії цих двох систем, залежить від того, якою мірою вони розвиті. Таким чином у гіпотезі подвійного кодування А. Пейвіо вносить спроби надати рівновагу вербальній і невербальній обробці. У 1986 р. він говорив: «Людське пізнання є унікальним в тому, що віно стає спеціалізованим для роботи одночасно з мовою і з невербальними об'єктами і подіями. Крім того, мовна система полягає в тому, що стосується безпосередньо мовного введення і виведення (у формі мовлення або письма) і одночасно подають символічні функції щодо невербальних об'єктів, подій і поведінок». У цій гіпотезі виділяється три типи обробки:
* представницькі, прямої активації вербальних або невербальних уявлень;
* референціальні, активізація мовленнєвої системи невербальної системи або навпаки;
* асоціативна обробка, активізація уявлень в рамках однієї вербальної або невербальної системи. Є два типи кодів: аналогові і символічні. Аналогові коди використовуються, щоб подумки уявляти образи. Аналогові коди зберігають основні особливості сприйняття чогось іншого, уявлення, що ми формуємо в нашій свідомості дуже схожі на фізичні подразники. Вони майже точне уявлення фізичних подразників які ми спостерігаємо в нашому середовищі, такі як дерева і річки. Символічні коди використовуються для формування ментальних репрезентацій слів. Вони представляють собою щось концептуальне, а іноді, довільне, на відміну від перцептивних. Аналогічно годинник можуть представляти як інформацію у вигляді цифр для відображення часу, символічні коди представляти як інформацію у нашому розумі у вигляді довільних символів, таких як слова і поєднання слів, представити кілька ідей. Кожен символ (х, y, 1, 2, і т. д.) можна як завгодно уявляти для себе. Гіпотеза подвійного кодування не була прийнята всіма. Джон Андерсон і Гордон Бауер запропонували альтернативний спосіб – пропозиційну теорію – про те, як знання подумки уявляється. Пропозиційна теорія стверджує, що ментальні репрезентації зберігаються у вигляді пропозиції, а не як образи. Тут, пропозиція визначається як значення, що лежить в основі відносин між поняттями. Ця теорія стверджує, що образи виникають в результаті інших когнітивних процесів, тому що знання не представлені у вигляді картинок, слів або символів. Загальна теорія кодування була запропонована як альтернатива подвійної теорії кодування. Загальна теорія кодування дивиться на те, як речі, які ми бачимо і чуємо, пов'язані з нашою руховою діяльнстю. Віна стверджує, що є загальний код, який спільно сприймає предмети і відповідні рухові дії. Основним дослідником гіпотези подвійного кодування є її автор – Аллан Пейвіо. Серед його праць найвідоміші такі: «Ментальні репрезентації» (1986 р.) та «Образи і вербальні процеси» (1971 р.). Також цією гіпотезою зацікавилися і інші дослідники. Так у співавторстві з Іеном Беггом у 1981 р. була написана книга «Психологія мови» та з Кларком Джонсом Морісом у 1991 р. «Теорія подвійного кодування і навчання. Психологія навчання».
rdf:langString
雙碼理論，又稱為雙重編碼理論（dual coding theory, DCT），是一种认知理論 ，由西安大略大学的（Allan Paivio）于1971年提出。白斐歐在发展該理论的過程中使用了「形成心像有助于学习」的想法。根据白斐歐的说法，人們可以透過兩種方式「語文聯想」和「视觉心像」進一步拓展所學的內容。雙碼理論假設，视觉資訊（visual information）和語文資訊（verbal information）皆為表徵資訊的方式。這兩種表徵方式在處理上有所不同，並沿著不同的心靈通道來处理，從而为每个通道中所处理的資訊创造獨自的表徵。與这些表徵相對應的心理代碼被用于組織輸入資訊，使其得以操作、儲存和提取，以供後續使用。在回憶資訊時，人們會同時使用视觉代码和語文代码。例如，假設一個人将刺激的概念「狗」儲存为狗的單詞和狗的圖像。当要求此人對刺激進行回憶時，此人可以分別回憶單詞或圖像，也可以同時回憶兩者。如果回想起这个词，那麼狗的图像就不会丢失，并且仍可以在未來的某个时间点提取。對於刺激的編碼，与仅以一种方式编码相比，以两种不同方式來编码的能力提高了记住该项目的机会。 雙碼理論的局限性一直存在著争议。雙碼理論並未考虑到「單詞和图像以外的其他事物」介导认知的可能性。也尚未进行足够的研究来确定單詞和图像是否是我们记住物品的唯一方式，如果发现到另一种形式的代码，這個理论将無法確保其有效性。另一个局限性在于，雙碼理論只適用於要求人們集中精力识别概念如何相關的測試。如果无法在單詞和图像之间建立关联，那麼在往後的某个时间點要記住和回憶這個單詞就会变得更加困难。尽管这限制了雙碼理論的有效性，但雙碼理論在多數情况下仍然有效，並且可用於改善記憶。
xsd:nonNegativeInteger
13597