Donation of Pepin

http://dbpedia.org/resource/Donation_of_Pepin an entity of type: WikicatTreaties

La Donació de Pipí, coneguda també com el Tractat de Quierzy, va ser la restitució a l'Església l'any 754 per part del primer monarca carolingi Pipí el Breu de les terres que havien perdut a mans dels llombards. Els territoris entregats es convertiren en la base dels emergents Estats Pontificis, que estendrien el poder temporal del Papat més enllà de la ciutat i la diòcesi de Roma. rdf:langString
Pipinova donace je nedochovaná listina z roku 756, kterou franský král Pipin III. Krátký potvrdil papeži Štěpánu II. samostatnou vládu ve střední Itálii na území nazývaném Papežský stát. Je také známa jako Promissio Carisiaca, Donatio Carisiaca, smlouva z Quierzy nebo donace z Quierzy podle obce (latinsky Carisiacum) v dnešním departementu Aisne. rdf:langString
The Donation of Pepin in 756 provided a legal basis for the creation of the Papal States, thus extending the temporal rule of the popes beyond the duchy of Rome. rdf:langString
La donation de Pépin ou traité de Quierzy, signée le 14 avril 754 entre Pépin le Bref, roi des Francs, et le pape Étienne II, est un acte décisif pour la création des États pontificaux qui subsistèrent jusqu'en 1870. rdf:langString
La Promissio Carisiaca (nota anche come Donatio Carisiaca, donazione di Pipino, patto di Quierzy o donazione di Quierzy) fu un atto sottoscritto dal re dei Franchi Pipino il Breve nel 754. Il documento contiene la promessa di donazione alla Sede Apostolica di una serie di territori già appartenuti all'impero bizantino e ad esso sottratti dai Longobardi. L'aggettivo carisiaca deriva dal nome latino di Quierzy (Carisium). L'atto segna l'inizio della protezione dei Franchi sulla Sede Apostolica. rdf:langString
ピピンの寄進とは、756年にフランク王であるピピン3世がローマ教皇にランゴバルド王国を倒して獲得したラヴェンナ地方を寄進した出来事である。ラヴェンナはウマイヤ朝の北アフリカ領を牽制できる拠点であったが、ピピンは765年にアッバース朝のバグダードへ使者を派遣し後ウマイヤ朝を孤立させた。ラヴェンナが一時東ローマ帝国のものであったことから、ピピンの寄進は教皇庁と東ローマ帝国を対立させた。イコノクラスムの最中に行われ、近代まで続く宗教戦争の原因となった。 rdf:langString
De zogenaamde Pepijnse Schenking, ook wel het Verdrag van Quierzy genoemd, voorzag in 756 een wettelijke basis voor de oprichting van de Pauselijke Staten, die de wereldlijke macht van de pausen tot ver buiten het hertogdom Rome zou uitbreiden. rdf:langString
피핀의 기증이란 피핀이 자기의 왕위를 교황 자카리아에게서 승인을 받고, 그 대상으로서 다음대의 교황 스테파노 2세가 롬바르드 국왕의 압박을 받아 구원을 요청해 온 데 대해서 754년 이탈리아에 원정하여 라벤나 지방을 평정하고 그 땅을 교황에게 헌상 한 것이다. 이것이 피핀의 기부이며, 이후 종래의 베드로 세습령에 부가해서 기독교의 교황령이 국제적으로 인정되기에 이르렀다. 또한 수년 후 가짜 라고 불리는 ‘콘스탄티누스의 기증’이 만들어졌다고 한다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. rdf:langString
A doação de Pepino ou tratado de Quierzy, em 754, criou os Estados Pontifícios. Na viagem que fez a França em 754, o Papa Estêvão III foi recebido por Pepino o Breve em sua villa de Quierzy-sur-Oise em janeiro. Um tratado foi assinado criando os Estados Pontifícios pela doação do Exarcado de Ravena, da Córsega, da Sardenha e da Sicília ao papa. Em contrapartida, este reconhecia a dinastia carolíngia e aprovava a relegação imposta ao rei merovíngio Quilderico III. Esta doação foi confirmada em 774, em Roma, por Carlos Magno, filho de Pepino. rdf:langString
丕平獻土(英語:Donation of Pepin)發生於公元756年。該事件為教宗國的建立提供了法律基礎,同時還將教宗的世俗權限擴展到罗马公国之外。 rdf:langString
La Donación de Pipino (también llamada en latín, Promissio Carisiaca y Donatio Carisiaca, o en francés, Traité de Quierzy, Tratado de Quierzy o Donación de Quierzy) en 756 proveyó una base legal para la formación de los Estados Pontificios, que extendían el poder temporal del papa más allá de la Diócesis y el Ducado de Roma. Esteban ungió a Pipino en Saint-Denis en una memorable ceremonia que fue recordada en las consagraciones reales de los reyes franceses hasta el final del antiguo régimen. Pipino confirmó su Donación en Roma en 756, y en 774 Carlomagno confirmó la donación de su padre. rdf:langString
Donacja Pepina – akt darowizny terytorialnej z 754 r. i potwierdzonej w 756 r., który dał papieżowi status świeckiego niezależnego władcy i stanowił podstawę prawną do powstania Państwa Kościelnego. W 751 r. Longobardowie pokonali Egzarchat Rawenny, a ich król Aistulf zażądał, aby Rzym złożył mu hołd. Papież Stefan II zwrócił się o pomoc do króla Franków Pepina Krótkiego, który został królem dzięki poparciu papieża Zachariasza. Papież Stefan II osobiście przybył do Francji (był to pierwszy raz w historii, kiedy papież przekroczył Alpy), a na jego spotkanie wyjechał 11-letni syn Pepina, Karol, który poprowadził papieża do ojca. Zgodnie z tradycją rzymskokatolicką właśnie podczas tego spotkania Pepin obiecał papieżowi poddanie władzy papieskiej wielu terytoriów, zdobytych na Longobardach. rdf:langString
Пипинов дар — совершённый в 754 году и подтверждённый в 756 году акт, давший папе римскому власть светского правителя и предоставивший легальный базис для основания Папского государства. В 751 году лангобарды завоевали Равеннский экзархат, и король лангобардов Айстульф потребовал, чтобы Рим платил ему дань. Папа Стефан II (III) обратился за помощью к королю франков Пипину Короткому, который стал королём именно благодаря благословению папы Захария. Стефан лично прибыл в королевство Франков (это был первый случай в истории, когда римский папа пересёк Альпы), и был встречен 11-летним сыном Пипина, Карлом, который и проводил папу к своему отцу. Согласно римско-католической традиции, именно на этой встрече Пипина и Стефана франкский король пообещал римскому папе передать папству власть над рядо rdf:langString
Дар Піпіна — акт (здійснений 754 року і підтверджений 756 року), що дав Папі Римському владу світського правителя цетральної частини Італії і надав законний базис для заснування Папської держави. У 753 році лангобарди завоювали , і король Айстульф зажадав, щоб Рим платив йому данину. Папа Стефан звернувся за допомогою до короля франків Піпіна, який став королем завдяки благословенню Папи Захарія. Стефан особисто прибув до Франції (це був перший випадок в історії, коли римський Папа перетнув Альпи), і був зустрінутий 11-річним сином Піпіна — Карлом Великим, який і проводив Папу до свого батька. Згідно з римсько-католицькою традицією, саме на цій зустрічі Піпіна і Стефана франкський король пообіцяв римському Папі передати папству владу над певними територіями, які будуть відвойовані у лангоб rdf:langString
rdf:langString Donació de Pipí
rdf:langString Pipinova donace
rdf:langString Donación de Pipino
rdf:langString Donation de Pépin
rdf:langString Donation of Pepin
rdf:langString Promissio Carisiaca
rdf:langString 피핀의 기증
rdf:langString ピピンの寄進
rdf:langString Donacja Pepina
rdf:langString Pepijnse Schenking
rdf:langString Doação de Pepino
rdf:langString Пипинов дар
rdf:langString 丕平獻土
rdf:langString Дар Піпіна
xsd:integer 1110359
xsd:integer 1097671294
rdf:langString La Donació de Pipí, coneguda també com el Tractat de Quierzy, va ser la restitució a l'Església l'any 754 per part del primer monarca carolingi Pipí el Breu de les terres que havien perdut a mans dels llombards. Els territoris entregats es convertiren en la base dels emergents Estats Pontificis, que estendrien el poder temporal del Papat més enllà de la ciutat i la diòcesi de Roma.
rdf:langString Pipinova donace je nedochovaná listina z roku 756, kterou franský král Pipin III. Krátký potvrdil papeži Štěpánu II. samostatnou vládu ve střední Itálii na území nazývaném Papežský stát. Je také známa jako Promissio Carisiaca, Donatio Carisiaca, smlouva z Quierzy nebo donace z Quierzy podle obce (latinsky Carisiacum) v dnešním departementu Aisne.
rdf:langString The Donation of Pepin in 756 provided a legal basis for the creation of the Papal States, thus extending the temporal rule of the popes beyond the duchy of Rome.
rdf:langString La Donación de Pipino (también llamada en latín, Promissio Carisiaca y Donatio Carisiaca, o en francés, Traité de Quierzy, Tratado de Quierzy o Donación de Quierzy) en 756 proveyó una base legal para la formación de los Estados Pontificios, que extendían el poder temporal del papa más allá de la Diócesis y el Ducado de Roma. En 728, Liutprando, rey de los Lombardos, llegó a un acuerdo en Sutri con el papa Gregorio II, otorgándole al Papado el pueblo fortificado de Sutri en la Via Cassia y algunos otros sitios fortificados en Lacio. Esta "" marcó la fundación histórica de los Estados Pontificios. En 751, los lombardos bajo su rey Astolfo habían conquistado el Exarcado de Rávena, la principal sede del gobierno bizantino en Italia, cuyo Basileus (que sería como un "patriarca" en occidente) mantenía poder territorial como representante del emperador romano de Oriente, independiente del papa. El duque Lombardo de Spoleto y los reyes lombardos representaban una amenaza para el territorio romano y Astolfo demandó tributo del hábil diplomático, el papa Zacarías, quién había ganado tiempo con sus predecesores. El Papa Zacarías murió en marzo de 752, y después de la muerte del papa electo Esteban tres días después de su elección en marzo de 752, el sucesor eventual, el papa Esteban II, se reunió con Pipino el Breve (quién había sido coronado en Soissons con la bendición del papa Zacarías) en Quiercy-sur-Oise en 753, la primera vez que un papa cruzó hacia la Galia. En Quierzy, los nobles francos finalmente dieron su consentimiento a una campaña en Lombardía. La tradición católica afirma que en ese momento Pipino ejecutó por escrito una promesa para darle a la Iglesia ciertos territorios que les serían arrancados a los Lombardos. No existe la versión original de este documento, sin embargo, fuentes del siglo VIII lo citan. Esteban ungió a Pipino en Saint-Denis en una memorable ceremonia que fue recordada en las consagraciones reales de los reyes franceses hasta el final del antiguo régimen. A cambio, en 756, Pipino y su armada franca forzaron al último rey lombardo a entregar sus conquistas, y Pipino oficialmente le confirió al papa los territorios pertenecientes a Rávena, aún ciudades tales como Forlì con sus tierras interiores, depositando la Donación de Pipino en la tumba de San Pedro, de acuerdo a versiones tradicionales posteriores. La donación incluía conquistas lombardas en la Romaña y en los ducados de Spoleto y Benevento, y en la Pentápolis en las Marcas (las "cinco ciudades" de Rímini, Pésaro, Fano, Senigallia y Ancona). Por primera vez, la Donación hizo al Papa el soberano temporal de una franja de territorio que se extendía diagonalmente a través de Italia desde el Tirreno hasta el Adriático. Sobre estos extensos y montañosos territorios, los papas medievales no eran capaces de ejercer soberanía efectiva, dadas las presiones del tiempo, y a los nuevos Estados Pontificios mantuvieron su antigua herencia lombarda de muchos pequeños condados y marquesados, cada uno centrado en una rocca fortificada. Pipino confirmó su Donación en Roma en 756, y en 774 Carlomagno confirmó la donación de su padre.
rdf:langString La donation de Pépin ou traité de Quierzy, signée le 14 avril 754 entre Pépin le Bref, roi des Francs, et le pape Étienne II, est un acte décisif pour la création des États pontificaux qui subsistèrent jusqu'en 1870.
rdf:langString La Promissio Carisiaca (nota anche come Donatio Carisiaca, donazione di Pipino, patto di Quierzy o donazione di Quierzy) fu un atto sottoscritto dal re dei Franchi Pipino il Breve nel 754. Il documento contiene la promessa di donazione alla Sede Apostolica di una serie di territori già appartenuti all'impero bizantino e ad esso sottratti dai Longobardi. L'aggettivo carisiaca deriva dal nome latino di Quierzy (Carisium). L'atto segna l'inizio della protezione dei Franchi sulla Sede Apostolica.
rdf:langString ピピンの寄進とは、756年にフランク王であるピピン3世がローマ教皇にランゴバルド王国を倒して獲得したラヴェンナ地方を寄進した出来事である。ラヴェンナはウマイヤ朝の北アフリカ領を牽制できる拠点であったが、ピピンは765年にアッバース朝のバグダードへ使者を派遣し後ウマイヤ朝を孤立させた。ラヴェンナが一時東ローマ帝国のものであったことから、ピピンの寄進は教皇庁と東ローマ帝国を対立させた。イコノクラスムの最中に行われ、近代まで続く宗教戦争の原因となった。
rdf:langString De zogenaamde Pepijnse Schenking, ook wel het Verdrag van Quierzy genoemd, voorzag in 756 een wettelijke basis voor de oprichting van de Pauselijke Staten, die de wereldlijke macht van de pausen tot ver buiten het hertogdom Rome zou uitbreiden.
rdf:langString 피핀의 기증이란 피핀이 자기의 왕위를 교황 자카리아에게서 승인을 받고, 그 대상으로서 다음대의 교황 스테파노 2세가 롬바르드 국왕의 압박을 받아 구원을 요청해 온 데 대해서 754년 이탈리아에 원정하여 라벤나 지방을 평정하고 그 땅을 교황에게 헌상 한 것이다. 이것이 피핀의 기부이며, 이후 종래의 베드로 세습령에 부가해서 기독교의 교황령이 국제적으로 인정되기에 이르렀다. 또한 수년 후 가짜 라고 불리는 ‘콘스탄티누스의 기증’이 만들어졌다고 한다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString Donacja Pepina – akt darowizny terytorialnej z 754 r. i potwierdzonej w 756 r., który dał papieżowi status świeckiego niezależnego władcy i stanowił podstawę prawną do powstania Państwa Kościelnego. W 751 r. Longobardowie pokonali Egzarchat Rawenny, a ich król Aistulf zażądał, aby Rzym złożył mu hołd. Papież Stefan II zwrócił się o pomoc do króla Franków Pepina Krótkiego, który został królem dzięki poparciu papieża Zachariasza. Papież Stefan II osobiście przybył do Francji (był to pierwszy raz w historii, kiedy papież przekroczył Alpy), a na jego spotkanie wyjechał 11-letni syn Pepina, Karol, który poprowadził papieża do ojca. Zgodnie z tradycją rzymskokatolicką właśnie podczas tego spotkania Pepin obiecał papieżowi poddanie władzy papieskiej wielu terytoriów, zdobytych na Longobardach. 28 lipca 754 r. Stefan dokonał namaszczenia Pepina i jego syna Karola w katedrze opactwa Saint Denis. W 756 r. w odpowiedzi na list rzekomo cudownie napisany przez samego św. Piotra, Frankowie najechali Włochy i pokonali Longobardów. W ciągu dwóch lat król Franków Pepin zdobył 22 miasta (m.in. Rawenna, Perugia, Parma, Reggio i Mantua), a także Pentapolis z miastami Ankona, Rimini, Pesaro, Fano. Ponieważ papież poprosił króla Franków o pomoc nie we własnym imieniu, ale w imieniu św. Piotra, tak więc darowiznę terytoriów zdobytych na Longobardach, na mocy umowy między królem a papieżem określono jako darowiznę dla św. Piotra.Donację Pepina potwierdzili jego następcy: Karol i Ludwik Pobożny, w 778 i 817 r. Powoływano się potem na tę donację jako na dowód autentyczności Donacji Konstantyna.
rdf:langString Пипинов дар — совершённый в 754 году и подтверждённый в 756 году акт, давший папе римскому власть светского правителя и предоставивший легальный базис для основания Папского государства. В 751 году лангобарды завоевали Равеннский экзархат, и король лангобардов Айстульф потребовал, чтобы Рим платил ему дань. Папа Стефан II (III) обратился за помощью к королю франков Пипину Короткому, который стал королём именно благодаря благословению папы Захария. Стефан лично прибыл в королевство Франков (это был первый случай в истории, когда римский папа пересёк Альпы), и был встречен 11-летним сыном Пипина, Карлом, который и проводил папу к своему отцу. Согласно римско-католической традиции, именно на этой встрече Пипина и Стефана франкский король пообещал римскому папе передать папству власть над рядом территорий, которые будут отвоёваны у лангобардов. 28 июля 754 года Стефан совершил в соборе аббатства Сен-Дени миропомазание Пипина и его сына Карла. Теперь Пипин не мог игнорировать обращения церкви, и в 756 году, в ответ на письмо, якобы чудесным образом написанное самим святым Петром, войска франков вторглись в Италию и поставили лангобардов на колени. За два года Пипин отвоевал для папства: * 22 города (среди них Равенна, Перуджа, Парма, Реджио и Мантуя, а также Пентаполь с городами Анкона, Римини, Пезаро, Фано и Сенегалья), принадлежавшие Равеннскому экзархат и папству (как , возникшего в 728 году королём лангобардов Лиутпрандом). * Герцогства Сполето и Беневент * Остров Корсика Так как папа просил политической помощи у франкского короля не от своего имени, а от имени святого Петра, то и дарение отвоеванных у лангобардов территорий по договору между королём и папой оформлялось как дар, но не папе, а Петру, который считался когда-то их первым владельцем. То есть государственная власть папы опиралась не на юридические, а на теологические постулаты, основанные на Библии.
rdf:langString A doação de Pepino ou tratado de Quierzy, em 754, criou os Estados Pontifícios. Na viagem que fez a França em 754, o Papa Estêvão III foi recebido por Pepino o Breve em sua villa de Quierzy-sur-Oise em janeiro. Um tratado foi assinado criando os Estados Pontifícios pela doação do Exarcado de Ravena, da Córsega, da Sardenha e da Sicília ao papa. Em contrapartida, este reconhecia a dinastia carolíngia e aprovava a relegação imposta ao rei merovíngio Quilderico III. Esta doação foi confirmada em 774, em Roma, por Carlos Magno, filho de Pepino.
rdf:langString Дар Піпіна — акт (здійснений 754 року і підтверджений 756 року), що дав Папі Римському владу світського правителя цетральної частини Італії і надав законний базис для заснування Папської держави. У 753 році лангобарди завоювали , і король Айстульф зажадав, щоб Рим платив йому данину. Папа Стефан звернувся за допомогою до короля франків Піпіна, який став королем завдяки благословенню Папи Захарія. Стефан особисто прибув до Франції (це був перший випадок в історії, коли римський Папа перетнув Альпи), і був зустрінутий 11-річним сином Піпіна — Карлом Великим, який і проводив Папу до свого батька. Згідно з римсько-католицькою традицією, саме на цій зустрічі Піпіна і Стефана франкський король пообіцяв римському Папі передати папству владу над певними територіями, які будуть відвойовані у лангобардів. 28 липня 754 року Стефан здійснив у соборі Сен-Дені миропомазання Піпіна і його сина Карла. Тепер Піпін не міг ігнорувати звернення церкви, і 756 року, у відповідь на лист «чудесним чином написаний самим Святим Петром», війська франків увійшли в Італію і перемогли лангобардів. Папа був затверджений Піпіном як голова незалежної держави, що простягнулася через Центральну Італію (з центром у Римі), й проіснувала понад тисячу років. На основі Дара Піпіна пізніше сформувалась легенда про «Костянтинів дар».
rdf:langString 丕平獻土(英語:Donation of Pepin)發生於公元756年。該事件為教宗國的建立提供了法律基礎,同時還將教宗的世俗權限擴展到罗马公国之外。
xsd:nonNegativeInteger 8590

data from the linked data cloud