Divertimento
http://dbpedia.org/resource/Divertimento an entity of type: Thing
El divertimento és una forma musical que va ser molt popular durant el segle xviii, composta per a un reduït nombre d'instruments. Els divertimentos acostumaven a mostrar un estil despreocupat i alegre (en italià: divertimento significa 'diversió'). En francès s'anomenava divertissement, i el seu plural en italià era divertimenti.
rdf:langString
Divertimento je hudební skladba zábavného charakteru (z italštiny: divertimento = zábava). Tyto skladby v období baroka a klasicismu sloužily jako hudba doplňující nejrůznější společné akce, oslavy či stolování. Proto také byla divertimenta psána většinou na objednávku. Skladba má většinou 5 - 6 částí, z nichž některé jsou taneční, jiné variační. Většinou bývá divertimento komponováno pro komorní soubor dechových nástrojů.
rdf:langString
Divertimento /dɪˌvɜːrtɪˈmɛntoʊ/ (Italian: [divertiˈmento]; from the Italian divertire "to amuse") is a musical genre, with most of its examples from the 18th century. The mood of the divertimento is most often lighthearted (as a result of being played at social functions) and it is generally composed for a small ensemble. The term is used to describe a wide variety of secular (non-religious) instrumental works for soloist or chamber ensemble. It is usually a kind of music entertainment, although it could also be applied to a more serious genre. After 1780, the term generally designated works that were informal or light.
rdf:langString
Divertimentoa (pluralean, divertimenti) bereziki XVIII. mendearen erdialdean konposatu zen pieza musikal mota bat zen, instrumentu solistentzat eta bost eta bederatzi mugimendu bitartekoa. Suitearen gainbeheraren ondoren sortu ziren, eta sinfoniaren aurretik, serenata eta batera. Haydn eta Mozartek baliatu zuten; hain zuzen, Mozartek 12 serenata, 2 cassazioni eta 17 divertimenti. Gerora, konposizio musikal sinpleak izandatzeko erabilitako izena izan da.
rdf:langString
Le divertimento (mot italien ; pluriel divertimenti ou divertimentos) ou parfois divertissement, est un genre musical en vogue au milieu du XVIIIe siècle. Le style du divertimento est le plus souvent léger et allègre et, en général, composé pour un ensemble réduit (un seul instrument par partie), mais de grande variété instrumentale.
rdf:langString
El divertimento es una forma musical que fue muy popular durante el siglo XVIII, compuesta para un reducido número de instrumentos.Los divertimentos solían mostrar un estilo desenfadado y alegre (en italiano, divertimento significa ‘diversión’).En francés se llamaba divertissement, y su plural en italiano era divertimenti.
rdf:langString
Píosa ceoil éadroim. Chum Mozart agus cumadóirí a linne píosaí mar seo le 5 nó 6 ghluaiseacht i gcomhair tionól aonréadaithe.
rdf:langString
디베르티멘토(divertimento) 또는 희유곡(喜遊曲)은 18세기 후반부터 19세기에 걸쳐 독일이나 오스트리아 등에서 특히 유행된 다악장의 곡이다. 이 기원에 관해서는 여러 가지 설이 있다. 하이든이나 모차르트의 경우는 격식에 치우친 음악이라기보다 오히려 마음 편히 들을 수 있는 음악 또는 오락적 요소가 짙은 음악으로, 궁정이나 귀족사회의 일종의 살롱음악에 가까웠다. 편성이나 형태도 교향곡과 실내곡과의 중간적인 것일 경우가 많으며, 또 독주악기를 활용하는 일도 적지 않았다. 그리고 베토벤 때에는 그러한 것이 환영되지 않아 점차 그 존재는 잊혀져갔다. 그러나 근대에 이르러 이베르와 바르토크, 그 밖의 작곡가에 의해 이른바 멋대로의 음악으로서 디베르티멘토의 명칭이 부활되었다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 "디베르티멘토" 항목을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
ディヴェルティメント(伊: divertimento)は、18世紀中頃に現れた器楽組曲である。語源はイタリア語の「divertire(楽しい、面白い、気晴らし)」に持ち、明るく軽妙で楽しく、深刻さや暗い雰囲気は避けた曲風である。フランス語ではディヴェルティスマン(divertissement)。日本語では嬉遊曲(喜遊曲、きゆうきょく)とも訳される。 貴族の食卓・娯楽・社交・祝賀などの場で演奏され、楽器編成は特に指定はなく、三重奏、四重奏、弦楽合奏、管楽合奏、小規模のオーケストラなど様々である。また形式・楽章数ともに自由である。演奏の目的を同じとするセレナーデと似ているが、セレナーデが屋外での演奏用であるのに対し、ディヴェルティメントは室内での演奏用だとされる。 18世紀にハイドンやモーツァルトらによって多くの作品が書かれ、19世紀にはいったん廃れたが、20世紀に復活し、バルトークらによって作品が残されている。
rdf:langString
Divertimento (określenie z języka włoskiego) – kompozycja instrumentalna stosowana w XVII i XVIII wieku o prostym charakterze, niewielkich rozmiarach i składająca się z kilku części. Divertimento pochodzi od suity, a forma wykazuje podobieństwo z wczesną symfonią. Kompozycje w tej formie pisali m.in. Wolfgang Amadeus Mozart i Joseph Haydn. W fudze stanowi epizod, w którym rozwijają się elementy tematu.
rdf:langString
Il termine divertimento (o divertissement), nella sua accezione musicale, può indicare soprattutto due modalità di composizione.
rdf:langString
Divertimento (italienska — underhållning, förströelse) och (franska) divertissement, huvudsakligen 1700-talets musikform som lämpade sig för till exempel banketter, och är en modernare ersättare för tidigare använd tafelmusik. I regel var ett 1700-talsdivertimento ett verk bestående av fyra till tio kortare satser, för 3-4 stråkar, blåsare eller blandad besättning. Mästare på området var Mozart och Haydn. Divertissement är en underhållningsform som bjuder på korta nummer av dans, sång och instrumentalmusik. I Sverige förekommer divertissement ofta i samband med Nobelbanketten.
rdf:langString
嬉遊曲(Divertimento)是一種流行於十八世紀的輕組曲。主要用途是上層階級與宮廷生活(主要是在奧地利)的娛樂、社交、慶祝場合,相對於小夜曲是用於室外的演奏,嬉遊曲主要是用在室內的演奏。
rdf:langString
الديفرتمنتو في الموسيقى، (بالإنجليزية divertimento عمل موسيقي خفيف. في القرن ال18 هو نوع من الموسيقى الخفيفة والمسلية عادة يتكون من عدة حركات للوتريات وآلات النفخ أو كليهما. الحركات تشمل قالب السوناتا والرقصات والروندو. واحد من عدة الأعمال لجوزيف هايدن هو السداسية التي كتبها لثلاثي وتري مزودج، لتعزفه مجموعتان في نفس الوقت في غرف مختلفة. وأعمال الدفرتمنتو لموتسارت عادة تماثل أعماله التي تعرف بالسرينادة؛ باستثناء الدفرتمنو الوتري تصنيف كوشيل رقم 563، الذي يعتبر ضمن أعظم موسيقى الحجرة في كل العصور.
rdf:langString
Divertimento (itale: plezuraĵo) estas plurmovimenta instrumentaĵo. Tiu ĝenerale havas amuzan, serenan ĝis dancecan karakteron kaj eksonas en diferencaj instrumentigoj kiel „tablomuziko“ resp. „liberaera muziko“. Ĝis fine de la 18-a jarcento la divertimento estis ege disvastigita ĉe eŭropaj kortegoj. Divertimentoj konsistigas grandan parton en la verkaro de Joseph Haydn kaj Wolfgang Amadeus Mozart (kiel ekzemplo nomindas la divertimento F-maĵoro, KV 138) kaj ties samtempuloj.
rdf:langString
Als Divertimento (italienisch: Vergnügen, plural: Divertimenti) bezeichnet man ein mehrsätziges Instrumentalstück. Dieses hat meist einen unterhaltsamen, heiteren bis tanzartigen Charakter und wird in unterschiedlicher Besetzung als „Tafelmusik“ oder „Freiluftmusik“ gespielt. Bis Ende des 18. Jahrhunderts war das Divertimento an europäischen Höfen weit verbreitet und beliebt. Das Divertimento nimmt vor allem in der Wiener Klassik im Schaffen von Joseph Haydn und Wolfgang Amadeus Mozart (als Beispiel sei das Divertimento F-Dur, KV 138 genannt) sowie deren Zeitgenossen einen breiten Raum ein. Das späte Es-Dur-Divertimento für Streichtrio KV 563 von Mozart lässt die Aufwertung der unterhaltsamen Gattung zu einem Stück anspruchsvoller Kammermusik erkennen.
rdf:langString
Het divertimento is een muziekvorm die door de geschiedenis heen twee betekenissen heeft gekregen. Voor 1780 werd het gebruikt om een compositie voor een solo-instrument aan te duiden. Na 1780 sloeg de term op een licht, ontspannend werk zonder de diepgang van een sonate.
rdf:langString
Дивертисме́нт (от фр. divertissement — «», «развлечение» и итал. divertimento) — так называются:
* ряд концертных номеров, составляющих особую — увеселительную — программу, даваемую в дополнение к какому-либо основному спектаклю, концерту;
* балетный спектакль, состоящий из отдельных номеров, или вставной номер в балете или опере, непосредственно не связанный с сюжетом;
* музыкальные сочинения, составленные из нескольких небольших, легко обработанных пьес для одного или нескольких инструментов.
rdf:langString
Дивертисме́нт (від фр. divertissement — «звеселяння, розвага») — цикл легких музичних, танцювальних і декламаційних номерів типу попурі; у театрі, в XVII—XVIII століттях вставна або заключна частина драматичного спектаклю (іноді оперного або балетного), що складається зі співу, танців, комічних сценок, пародій й інших номерів розважального характеру, звичайно не пов'язаних із сюжетом подання. В 70-х роках 19 століття дивертисмент стає самостійною концертною програмою естрадних театрів і балаганів. Значне поширення дивертисмент одержав у російському балеті після франко-російської війни 1812 року, перетворившись в особливий вид балетного спектаклю на патріотичні й народні теми.
rdf:langString
rdf:langString
دفرتمنتو
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Divertimento (musica)
rdf:langString
Divertimento (musique)
rdf:langString
ディヴェルティメント
rdf:langString
디베르티멘토
rdf:langString
Divertimento (muziekvorm)
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Дивертисмент
rdf:langString
Divertimento
rdf:langString
Дивертисмент
rdf:langString
嬉遊曲
xsd:integer
677008
xsd:integer
1058771294
rdf:langString
الديفرتمنتو في الموسيقى، (بالإنجليزية divertimento عمل موسيقي خفيف. في القرن ال18 هو نوع من الموسيقى الخفيفة والمسلية عادة يتكون من عدة حركات للوتريات وآلات النفخ أو كليهما. الحركات تشمل قالب السوناتا والرقصات والروندو. واحد من عدة الأعمال لجوزيف هايدن هو السداسية التي كتبها لثلاثي وتري مزودج، لتعزفه مجموعتان في نفس الوقت في غرف مختلفة. وأعمال الدفرتمنتو لموتسارت عادة تماثل أعماله التي تعرف بالسرينادة؛ باستثناء الدفرتمنو الوتري تصنيف كوشيل رقم 563، الذي يعتبر ضمن أعظم موسيقى الحجرة في كل العصور. الدفرتمنتو أحد المصادر الذي تطور منها . أسلوبها لحد ما حافظ عليه بيتهوفن في السباعية منصف رقم 20 وشوبرت في الثمانية مصنف رقم 166، كلاهما لآلات النفخ والوتريات.
rdf:langString
El divertimento és una forma musical que va ser molt popular durant el segle xviii, composta per a un reduït nombre d'instruments. Els divertimentos acostumaven a mostrar un estil despreocupat i alegre (en italià: divertimento significa 'diversió'). En francès s'anomenava divertissement, i el seu plural en italià era divertimenti.
rdf:langString
Divertimento je hudební skladba zábavného charakteru (z italštiny: divertimento = zábava). Tyto skladby v období baroka a klasicismu sloužily jako hudba doplňující nejrůznější společné akce, oslavy či stolování. Proto také byla divertimenta psána většinou na objednávku. Skladba má většinou 5 - 6 částí, z nichž některé jsou taneční, jiné variační. Většinou bývá divertimento komponováno pro komorní soubor dechových nástrojů.
rdf:langString
Als Divertimento (italienisch: Vergnügen, plural: Divertimenti) bezeichnet man ein mehrsätziges Instrumentalstück. Dieses hat meist einen unterhaltsamen, heiteren bis tanzartigen Charakter und wird in unterschiedlicher Besetzung als „Tafelmusik“ oder „Freiluftmusik“ gespielt. Bis Ende des 18. Jahrhunderts war das Divertimento an europäischen Höfen weit verbreitet und beliebt. Das Divertimento nimmt vor allem in der Wiener Klassik im Schaffen von Joseph Haydn und Wolfgang Amadeus Mozart (als Beispiel sei das Divertimento F-Dur, KV 138 genannt) sowie deren Zeitgenossen einen breiten Raum ein. Das späte Es-Dur-Divertimento für Streichtrio KV 563 von Mozart lässt die Aufwertung der unterhaltsamen Gattung zu einem Stück anspruchsvoller Kammermusik erkennen. Im 19. Jahrhundert völlig aus der Mode gekommen, wurde es im 20. Jahrhundert von einzelnen Komponisten wieder aufgegriffen, wie zum Beispiel Divertimento für Streichorchester von Béla Bartók, Divertimento für kleines Orchester von Paul Graener oder im sinfonischen Divertimento for Orchestra von Leonard Bernstein.
rdf:langString
Divertimento (itale: plezuraĵo) estas plurmovimenta instrumentaĵo. Tiu ĝenerale havas amuzan, serenan ĝis dancecan karakteron kaj eksonas en diferencaj instrumentigoj kiel „tablomuziko“ resp. „liberaera muziko“. Ĝis fine de la 18-a jarcento la divertimento estis ege disvastigita ĉe eŭropaj kortegoj. Divertimentoj konsistigas grandan parton en la verkaro de Joseph Haydn kaj Wolfgang Amadeus Mozart (kiel ekzemplo nomindas la divertimento F-maĵoro, KV 138) kaj ties samtempuloj. Post kiam ĝi ekstermodiĝis en la 19-a jarcento, en la 20-a jarcento kelkaj komponistoj reekprenis ĝin, ekz.Béla Bartók (Divertimento arĉorkestro de Béla Bartók aŭ Leonard Bernstein (Divertimento por simfonia orkestro).
rdf:langString
Divertimento /dɪˌvɜːrtɪˈmɛntoʊ/ (Italian: [divertiˈmento]; from the Italian divertire "to amuse") is a musical genre, with most of its examples from the 18th century. The mood of the divertimento is most often lighthearted (as a result of being played at social functions) and it is generally composed for a small ensemble. The term is used to describe a wide variety of secular (non-religious) instrumental works for soloist or chamber ensemble. It is usually a kind of music entertainment, although it could also be applied to a more serious genre. After 1780, the term generally designated works that were informal or light.
rdf:langString
Divertimentoa (pluralean, divertimenti) bereziki XVIII. mendearen erdialdean konposatu zen pieza musikal mota bat zen, instrumentu solistentzat eta bost eta bederatzi mugimendu bitartekoa. Suitearen gainbeheraren ondoren sortu ziren, eta sinfoniaren aurretik, serenata eta batera. Haydn eta Mozartek baliatu zuten; hain zuzen, Mozartek 12 serenata, 2 cassazioni eta 17 divertimenti. Gerora, konposizio musikal sinpleak izandatzeko erabilitako izena izan da.
rdf:langString
Le divertimento (mot italien ; pluriel divertimenti ou divertimentos) ou parfois divertissement, est un genre musical en vogue au milieu du XVIIIe siècle. Le style du divertimento est le plus souvent léger et allègre et, en général, composé pour un ensemble réduit (un seul instrument par partie), mais de grande variété instrumentale.
rdf:langString
El divertimento es una forma musical que fue muy popular durante el siglo XVIII, compuesta para un reducido número de instrumentos.Los divertimentos solían mostrar un estilo desenfadado y alegre (en italiano, divertimento significa ‘diversión’).En francés se llamaba divertissement, y su plural en italiano era divertimenti.
rdf:langString
Píosa ceoil éadroim. Chum Mozart agus cumadóirí a linne píosaí mar seo le 5 nó 6 ghluaiseacht i gcomhair tionól aonréadaithe.
rdf:langString
디베르티멘토(divertimento) 또는 희유곡(喜遊曲)은 18세기 후반부터 19세기에 걸쳐 독일이나 오스트리아 등에서 특히 유행된 다악장의 곡이다. 이 기원에 관해서는 여러 가지 설이 있다. 하이든이나 모차르트의 경우는 격식에 치우친 음악이라기보다 오히려 마음 편히 들을 수 있는 음악 또는 오락적 요소가 짙은 음악으로, 궁정이나 귀족사회의 일종의 살롱음악에 가까웠다. 편성이나 형태도 교향곡과 실내곡과의 중간적인 것일 경우가 많으며, 또 독주악기를 활용하는 일도 적지 않았다. 그리고 베토벤 때에는 그러한 것이 환영되지 않아 점차 그 존재는 잊혀져갔다. 그러나 근대에 이르러 이베르와 바르토크, 그 밖의 작곡가에 의해 이른바 멋대로의 음악으로서 디베르티멘토의 명칭이 부활되었다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 "디베르티멘토" 항목을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
Het divertimento is een muziekvorm die door de geschiedenis heen twee betekenissen heeft gekregen. Voor 1780 werd het gebruikt om een compositie voor een solo-instrument aan te duiden. Na 1780 sloeg de term op een licht, ontspannend werk zonder de diepgang van een sonate. Het divertimento kreeg in de loop van de geschiedenis vele namen toebedeeld, zoals “Unterhaltungsmusik”, maar ook de meer programmatische titels als “Nachtmusik”, “Serenade” volgen het stramien van een divertimento. Al deze namen werden door elkaar gebruikt, hetgeen historisch onderzoek naar de oorsprong van deze vorm belemmert.
rdf:langString
ディヴェルティメント(伊: divertimento)は、18世紀中頃に現れた器楽組曲である。語源はイタリア語の「divertire(楽しい、面白い、気晴らし)」に持ち、明るく軽妙で楽しく、深刻さや暗い雰囲気は避けた曲風である。フランス語ではディヴェルティスマン(divertissement)。日本語では嬉遊曲(喜遊曲、きゆうきょく)とも訳される。 貴族の食卓・娯楽・社交・祝賀などの場で演奏され、楽器編成は特に指定はなく、三重奏、四重奏、弦楽合奏、管楽合奏、小規模のオーケストラなど様々である。また形式・楽章数ともに自由である。演奏の目的を同じとするセレナーデと似ているが、セレナーデが屋外での演奏用であるのに対し、ディヴェルティメントは室内での演奏用だとされる。 18世紀にハイドンやモーツァルトらによって多くの作品が書かれ、19世紀にはいったん廃れたが、20世紀に復活し、バルトークらによって作品が残されている。
rdf:langString
Divertimento (określenie z języka włoskiego) – kompozycja instrumentalna stosowana w XVII i XVIII wieku o prostym charakterze, niewielkich rozmiarach i składająca się z kilku części. Divertimento pochodzi od suity, a forma wykazuje podobieństwo z wczesną symfonią. Kompozycje w tej formie pisali m.in. Wolfgang Amadeus Mozart i Joseph Haydn. W fudze stanowi epizod, w którym rozwijają się elementy tematu.
rdf:langString
Il termine divertimento (o divertissement), nella sua accezione musicale, può indicare soprattutto due modalità di composizione.
rdf:langString
Дивертисме́нт (от фр. divertissement — «», «развлечение» и итал. divertimento) — так называются:
* ряд концертных номеров, составляющих особую — увеселительную — программу, даваемую в дополнение к какому-либо основному спектаклю, концерту;
* балетный спектакль, состоящий из отдельных номеров, или вставной номер в балете или опере, непосредственно не связанный с сюжетом;
* музыкальные сочинения, составленные из нескольких небольших, легко обработанных пьес для одного или нескольких инструментов. Самое раннее использование названия («divertimento») приписывается Карло Гросси из Венеции («Il divertimento de 'grandi: musiche da camera», «per servizio di tavola») и относится к 1681 году.
rdf:langString
Divertimento (italienska — underhållning, förströelse) och (franska) divertissement, huvudsakligen 1700-talets musikform som lämpade sig för till exempel banketter, och är en modernare ersättare för tidigare använd tafelmusik. I regel var ett 1700-talsdivertimento ett verk bestående av fyra till tio kortare satser, för 3-4 stråkar, blåsare eller blandad besättning. Mästare på området var Mozart och Haydn. Divertissement är en underhållningsform som bjuder på korta nummer av dans, sång och instrumentalmusik. I Sverige förekommer divertissement ofta i samband med Nobelbanketten.
rdf:langString
嬉遊曲(Divertimento)是一種流行於十八世紀的輕組曲。主要用途是上層階級與宮廷生活(主要是在奧地利)的娛樂、社交、慶祝場合,相對於小夜曲是用於室外的演奏,嬉遊曲主要是用在室內的演奏。
rdf:langString
Дивертисме́нт (від фр. divertissement — «звеселяння, розвага») — цикл легких музичних, танцювальних і декламаційних номерів типу попурі; у театрі, в XVII—XVIII століттях вставна або заключна частина драматичного спектаклю (іноді оперного або балетного), що складається зі співу, танців, комічних сценок, пародій й інших номерів розважального характеру, звичайно не пов'язаних із сюжетом подання. В 70-х роках 19 століття дивертисмент стає самостійною концертною програмою естрадних театрів і балаганів. Значне поширення дивертисмент одержав у російському балеті після франко-російської війни 1812 року, перетворившись в особливий вид балетного спектаклю на патріотичні й народні теми. Також дивертисментом називають музичні інструментальних твори, що мають головним чином розважальний характер. Музичні дивертисменти складалися з декількох частин (звичайно 4-10) і призначалися для різних інструментальних складів (від одного інструмента до камерного ансамблю й оркестру). З'єднували в собі риси сонати й сюїти; по широкому застосуванню танцювальних жанрів зближалися із серенадою, і ноктюрном. Дивертисменти зустрічаються в творчості Й. Гайдна, В. А. Моцарта й ін. В 19 столітті, за деякими виключеннями («Угорський дивертисмент» Шуберта для фортепіано в 4 руки), Дивертисмент перетворюються в жанр салонної музики, аналогічний попурі. В 20 столітті термін «Д.» застосовується як позначення сюїти, складеної з номерів балету (наприклад Дивертисмент з балету «Поцілунок феї» І.Стравінського); зрідка створюються дивертисменти, що являють собою стилізацію класичного дивертисменту. (Дивертисмент для струнного оркестру Б.Бартока).
xsd:nonNegativeInteger
4333