Didone (typography)
http://dbpedia.org/resource/Didone_(typography) an entity of type: Thing
Die klassizistische Antiqua ist eine Schriftklasse nach DIN 16518. Im englischen Sprachraum ist die Bezeichnung Didone geläufig, in Frankreich Didones, in Holland Didonen und in Italien Bodoniani. Diese Schriftklasse ist die letzte, die nach der kunstgeschichtlichen Epoche benannt wurde, in der sie entstanden ist – dem Klassizismus.
rdf:langString
( 오페라에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 디돈(Didone)은 18세기 말에 등장해서 19세기 초에는 유럽에서 대중적으로 사용된 모던세리프 서체이며, 디도체(Didot)과 보도니체(Bodoni)의 합성어(Did+don)이다. 퍼블릭 도메인의 문화 유산으로 현재 많은 서체 및 글꼴의 개발에 유용한 자원으로 사용되기도 한다.
rdf:langString
Didoner, nyantikva eller vertikalantikva, kallas den typsnittsfamilj där de typsnitt ingår som känns igen på den uppenbara kontrasten mellan tjockare och tunnare linjer. Didontypsnitten har betonade vertikala grundstreck och långa, tunna, raka serifer. De flesta didoner ger ett "klumpigt" utseende, och upplevs svårlästa jämfört med de betydligt enklare och ofta rundare garalderna och realerna. Vanliga exempel på didoner är Didot, Bodoni och Century Schoolbook. Termen "didon" är en sammandragning av just typexemplen Didot och Bodoni.
rdf:langString
Didone (/diˈdoʊni/) is a genre of serif typeface that emerged in the late 18th century and was the standard style of general-purpose printing during the nineteenth. It is characterized by:
* Narrow and unbracketed (hairline) serifs. (The serifs have a nearly constant width along their length.)
* Vertical orientation of weight axes. (The vertical strokes of letters are thick.)
* Strong contrast between thick and thin lines. (Horizontal parts of letters are thin in comparison to the vertical parts.)
* Some stroke endings show ball terminals. (Many lines end in a teardrop or circle shape, rather than a plain wedge-shaped serif.)
* An unornamented, "modern" appearance.
rdf:langString
La famille typographique des didones (selon la classification Vox-Atypi) se caractérise par des empattements rectilignes et des déliés d’une extrême finesse. Leur apparition, à la fin du XVIIIe siècle, résultait moins d’un progrès dans l’art des graveurs que dans l’apparition d’une nouvelle qualité de papier vergé, et d’encres à séchage rapide, évitant de faire « baver » les lettres. Se rattachent à la famille des didones les polices suivantes :
rdf:langString
Antykwa klasycystyczna – odmiana kroju czcionki przygotowana w 1784 roku przez Firmina Didota. Antykwa klasycystyczna ewoluowała z powstałej w 1695 roku czcionki zaprojektowanej przez Louisa Simonneau i znanej jako antykwa barokowa. Antykwa klasycystyczna charakteryzuje się dużym kontrastem pomiędzy grubymi i cienkimi elementami litery. Kontrast jest tak duży, że część cienką nazywamy włosowatą. Oś litery jest prostopadła do linii pisma. Litery okrągłe, podobnie jak w antykwie barokowej, pozostały cieniowane.
rdf:langString
Новая антиква — третья модификация антиквы. Возникла в связи с растущим распространением и популярностью гравюры на меди во второй половине XVIII века. Этот шрифт полностью нарисован, и связь с рукописной техникой пера совсем не чувствуется. Натиски округлых форм не имеют наклона. Соединительные штрихи очень тонкие и составляют сильный контраст с основными штрихами. Засечки в виде тонких линий не имеют скруглений.
rdf:langString
Нова́ анти́ква — третя модифікація антикви. Виникає у зв'язку із поширенням і популярністю гравюри на міді в другій половині XVIII століття. Цей шрифт повністю намальований, і зв'язок з рукописною технікою пера зовсім не відчувається. Натиски округлих форм не мають нахилу. Сполучні риски дуже тонкі і складають сильний контраст з основними штрихами. Зарубки у вигляді тонких ліній не мають округлень.
rdf:langString
rdf:langString
Klassizistische Antiqua
rdf:langString
Didone (typography)
rdf:langString
Didone
rdf:langString
디돈
rdf:langString
Antykwa klasycystyczna
rdf:langString
Новая антиква
rdf:langString
Didon
rdf:langString
Нова антиква
xsd:integer
3102308
xsd:integer
1123479397
rdf:langString
left
rdf:langString
Bodoni
rdf:langString
The typeface Centaur
<second>
1470.0
rdf:langString
left
rdf:langString
vertical
rdf:langString
center
xsd:integer
1
4
xsd:integer
200
rdf:langString
Die klassizistische Antiqua ist eine Schriftklasse nach DIN 16518. Im englischen Sprachraum ist die Bezeichnung Didone geläufig, in Frankreich Didones, in Holland Didonen und in Italien Bodoniani. Diese Schriftklasse ist die letzte, die nach der kunstgeschichtlichen Epoche benannt wurde, in der sie entstanden ist – dem Klassizismus.
rdf:langString
Didone (/diˈdoʊni/) is a genre of serif typeface that emerged in the late 18th century and was the standard style of general-purpose printing during the nineteenth. It is characterized by:
* Narrow and unbracketed (hairline) serifs. (The serifs have a nearly constant width along their length.)
* Vertical orientation of weight axes. (The vertical strokes of letters are thick.)
* Strong contrast between thick and thin lines. (Horizontal parts of letters are thin in comparison to the vertical parts.)
* Some stroke endings show ball terminals. (Many lines end in a teardrop or circle shape, rather than a plain wedge-shaped serif.)
* An unornamented, "modern" appearance. The term "Didone" is a 1954 coinage, part of the Vox-ATypI classification system. It amalgamates the surnames of the famous typefounders Firmin Didot and Giambattista Bodoni, whose efforts defined the style around the beginning of the nineteenth century. The category was known in the period of its greatest popularity as modern or modern face, in contrast to "old-style" or "old-face" designs, which date to the Renaissance period.
rdf:langString
La famille typographique des didones (selon la classification Vox-Atypi) se caractérise par des empattements rectilignes et des déliés d’une extrême finesse. Leur apparition, à la fin du XVIIIe siècle, résultait moins d’un progrès dans l’art des graveurs que dans l’apparition d’une nouvelle qualité de papier vergé, et d’encres à séchage rapide, évitant de faire « baver » les lettres. Associées dès le règne de Napoléon à une typographie « à la française », les didones furent massivement utilisées en France de 1810 aux années 1950 pour les imprimés règlementaires, les manuels scolaires, et une grande partie de l’édition scientifique. Mais à la faveur de la bureautique, l’emploi de cette famille de polices a largement régressé, même en France : une des principales causes est sans doute la résolution trop faible des écrans d’ordinateur, qui « gomme » ou « crénèle » les déliés. Se rattachent à la famille des didones les polices suivantes :
* les Didot millimétriques de l’Imprimerie nationale (gravés entre 1811 et 1823 par Firmin Didot) ;
* le Marcellin-Legrand dit « Bulletin » dessiné pour Monotype ;
* les Bodoni par Giambattista Bodoni, un peu plus gras que les précédents, et que l’on trouve assez souvent dans les suites bureautiques ;
* fonte Computer Modern, dessinée par Donald Knuth et livrée avec LaTeX, est presque une didone ;
* les Walbaum par Justus Erich Walbaum.
rdf:langString
( 오페라에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 디돈(Didone)은 18세기 말에 등장해서 19세기 초에는 유럽에서 대중적으로 사용된 모던세리프 서체이며, 디도체(Didot)과 보도니체(Bodoni)의 합성어(Did+don)이다. 퍼블릭 도메인의 문화 유산으로 현재 많은 서체 및 글꼴의 개발에 유용한 자원으로 사용되기도 한다.
rdf:langString
Antykwa klasycystyczna – odmiana kroju czcionki przygotowana w 1784 roku przez Firmina Didota. Antykwa klasycystyczna ewoluowała z powstałej w 1695 roku czcionki zaprojektowanej przez Louisa Simonneau i znanej jako antykwa barokowa. Antykwa klasycystyczna charakteryzuje się dużym kontrastem pomiędzy grubymi i cienkimi elementami litery. Kontrast jest tak duży, że część cienką nazywamy włosowatą. Oś litery jest prostopadła do linii pisma. Litery okrągłe, podobnie jak w antykwie barokowej, pozostały cieniowane. Głównymi typografami używającymi w swoich oficynach i drukach antykwy klasycystycznej byli, prócz Didotów, typograf włoski Giambattista Bodoni, który w 1789 roku stworzył stylowe pismo, na którym wzorowali się późniejsi twórcy oraz odlewacz i typograf niemiecki , który w 1803 roku stworzył odmianę pochyłą antykwy klasycystycznej. Z antykwy klasycystycznej wywodzi się polski krój narodowy znany pod nazwą antykwy Półtawskiego – autorstwa Adama Półtawskiego.
rdf:langString
Новая антиква — третья модификация антиквы. Возникла в связи с растущим распространением и популярностью гравюры на меди во второй половине XVIII века. Этот шрифт полностью нарисован, и связь с рукописной техникой пера совсем не чувствуется. Натиски округлых форм не имеют наклона. Соединительные штрихи очень тонкие и составляют сильный контраст с основными штрихами. Засечки в виде тонких линий не имеют скруглений. Среди лучших творцов печатных шрифтов типа новой антиквы следует в первую очередь отметить итальянца Джамбаттисту Бодони (1740—1813), которого называли королём печатников и печатником королей, а также Фирмена Дидо (1764—1836) — Франция и Юстуса Вальбаума (1768—1839) — Германия. В XIX веке для рекламных целей были созданы жирные шрифты этого типа с особенно сильным контрастом.
rdf:langString
Didoner, nyantikva eller vertikalantikva, kallas den typsnittsfamilj där de typsnitt ingår som känns igen på den uppenbara kontrasten mellan tjockare och tunnare linjer. Didontypsnitten har betonade vertikala grundstreck och långa, tunna, raka serifer. De flesta didoner ger ett "klumpigt" utseende, och upplevs svårlästa jämfört med de betydligt enklare och ofta rundare garalderna och realerna. Vanliga exempel på didoner är Didot, Bodoni och Century Schoolbook. Termen "didon" är en sammandragning av just typexemplen Didot och Bodoni.
rdf:langString
Нова́ анти́ква — третя модифікація антикви. Виникає у зв'язку із поширенням і популярністю гравюри на міді в другій половині XVIII століття. Цей шрифт повністю намальований, і зв'язок з рукописною технікою пера зовсім не відчувається. Натиски округлих форм не мають нахилу. Сполучні риски дуже тонкі і складають сильний контраст з основними штрихами. Зарубки у вигляді тонких ліній не мають округлень. Серед найкращих творців друкарських шрифтів типу нової антикви слід насамперед відзначити італійця Джамбаттісту Бодоні (1740–1813), що його називали королем друкарів і друкарем королів, а також (1764–1836) — Франція і (1768–1839) — Німеччина. У XIX столітті для рекламних цілей створено грубі (жирні) шрифти цього типу з особливо сильним контрастом.
xsd:nonNegativeInteger
42333
