Culverin
http://dbpedia.org/resource/Culverin
La colobrina o culebrina era una peça d'artilleria pròpia dels segles XVI i XVII, es caracteritzava per tenir un llarg tub que arribava a mesurar fins a 35 vegades el seu calibre. Rebia el nom, com la , el i el falconet o el de noms d'animals.S'usava tant per a terra com per a artillar navilis i es distingien diversos tipus. La colobrina que va des de les 16 fins a les 24 lliures (7,26 fins a 10,89 kg) també és una arma potent, sobretot la de 24 lliures que sempre era de longitud legítima (més de 32 vegades el seu calibre).
rdf:langString
Ο πύροφις ήταν αρχικά ελαφρύ και αργότερα βαρύ πυροβόλο όπλο του μεσαίωνα.
rdf:langString
A culverin was initially an ancestor of the hand-held arquebus, but later was used to describe a type of medieval and Renaissance cannon. The term is derived from the French "couleuvrine" (from couleuvre "grass snake", following the Latin colubrinus "of the nature of a snake".) From its origin as a hand-held weapon it was adapted for use as artillery by the French in the 15th century, and for naval use by the English in the 16th century. The culverin as an artillery piece had a long smoothbore barrel with a relatively long range and flat trajectory, using solid round shot projectiles with high muzzle velocity.
rdf:langString
La culebrina era una pieza de artillería propia de los siglos XVI y XVII, se caracterizaba por tener un largo tubo que llegaba a medir hasta 35 veces su calibre. Se usaba tanto para tierra como para artillar navíos y se distinguían varios tipos. La culebrina que va desde las 16 hasta las 24 libras (7,26 hasta 10,89 kg) también es un arma potente, sobre todo la de 24 libras que siempre era de longitud legítima (más de 32 veces su calibre).
rdf:langString
La couleuvrine, qui désigne à l'origine un canon à main ancêtre de l'arquebuse et du mousquet, est une petite pièce d'artillerie à canon long de la fin du Moyen Âge et de la Renaissance qui tire des boulets (de pierre ou de métal). Les projectiles sont tirés avec une vitesse à la bouche élevée, ce qui leur confère une trajectoire allongée et une portée appréciable.
rdf:langString
컬버린(Culverin)은 15세기 중반~17세기 경 사용되었던 화기를 말한다. 컬버린의 종류는 크게 두 가지로, 머스킷의 전신격이 되는 초기의 개인화기용 컬버린과, 후기의 화포형 컬버린으로 분류할 수 있다. 컬버린은 공격 대상을 먼 거리에서 포격하기 위하여 사용되었으며, 상대적으로 긴 포신과 가벼운 무게, 구체형 탄환을 고속에 직사로, 먼 거리에서 발사하는 것이 특징이었다.
rdf:langString
Een veldslang, culverin of clover, was een eenvoudige voorganger van het musket, en later een middeleeuws kanon met een relatief lange loop en een lichte constructie, dat massieve ronde kogels met een hoge snelheid afvuurde, waardoor een relatief groot bereik met een vlakkere baan mogelijk was. De veldslang werd door de Fransen in aangepaste vorm gebruikt in de 15e eeuw, en laat in de 16e eeuw door de Engelse marine aangepast voor gebruik op schepen. De veldslang werd gebruikt voor het bombarderen van doelen op lange afstand. Een soldaat die een clover bediende, heette kolvenier of klovenier.
rdf:langString
カルバリン砲（カルバリンほう、英語: culverin）は近世に用いられた弾丸重量18ポンドクラスの中口径前装式大砲。また、半カルバリン砲（デミ・カルバリン砲、英語: Demi-culverin）という9ポンドの弾丸を発射するものもある。カルバリンという名称はラテン語のcolubrinus（「ヘビのような」）という言葉に由来し、その砲身の長さを表している。砲身は青銅で鋳造されていたが、後に鉄製の鋳造砲も製造されるようになる。 16世紀から17世紀に用いられ、騎乗兵や歩兵に危害を加えた。また一方で艦載砲としても搭載され、カノン砲よりも威力は低いが長射程を有すためアルマダの海戦で活躍したが、威力不足のために後世では主砲からは退き、追撃砲（前方に向けた砲。船首楼に装備される）やカノン砲を補佐する副砲が主な役割となった。 日本においては江戸時代初期に、徳川家康がイギリスから4門購入した。射程に関しては、14キログラムの砲弾を6.3キロメートル飛ばしたとされる。
rdf:langString
La colubrina (dal provenzale colobrina, dal latino coluber (= serpente) è un piccolo tipo di artiglieria terrestre leggera. Si distinguevano per la canna, che era incastrata su una assicella e per l'uso simile ad una balestra. Utilizzava proiettili grandi quanto una noce.
rdf:langString
En slanga (av tyskans schlange, orm) är en kanon av betydlig längd i förhållande till kalibern. Slangor förekom redan under 1400-talet. Slangorna, som hade en längd motsvarande 30–50 x kalibern, indelades i hela, halva och korta slangor. De lättare, vanligen eller trepundiga, kallades fältslangor och var avsedda för fältartilleriet. Benämningen användes ännu på 1700-talet och försvann först 1766 i Sverige. I Armémuseum i Stockholm finns två danska metallslangor, gjutna 1542 och 1543, samt en synnerligen konstnärligt arbetad polsk slanga, gjuten 1602. Det minsta slaget benämndes handfältslangor eller handrör. De laddades med järnladdstock och sköt kulor av bly. Deras vikt var endast 4–5 kg.
rdf:langString
蛇砲（Culverin）或原是歐洲中世紀的一種手銃，供步兵與騎兵使用。後來也指幾種加農砲，作為加農砲的蛇砲有著長砲管與輕量的結構。發射輕型砲彈（3.6~7.3公斤=8~16英磅），這種砲的名稱來自拉丁語的蛇（Colubra）。到了17世紀，歐洲火砲開始以砲彈的重量來分類，此名稱變得過時。
rdf:langString
Die Feldschlange, auch Kolubrine (von lateinisch colubrinus – „schlangenartig“; französisch Couleuvrine, englisch Culverin, türk. Kolomborna) oder Kalverine, war ein Kanonentyp des späten Mittelalters und der Frühen Neuzeit. Die Entwicklung des Kanonengusses im 16. Jahrhundert beruhte auf der Kombination mehrerer Durchbrüche in den beteiligten Handwerken: Dieser Kanonentyp ging später in der Feldkanone auf.
rdf:langString
Kulverin, secara sedehana, adalah senjata pendahulu senapan lontak. Istilah kulverin juga kemudian merujuk pada meriam Abad Pertengahan. Kulverin digunakan oleh tentara Prancis pada abad ke-15, dan kemudian tentara Inggris mempergunakan kulverin dalam pertempuran laut pada akhir abad ke-16. Kulverin berguna untuk membombardir musuh dari jarak yang jauh. Kulverin menembakkan yang padat dengan kecepatan yang tinggi, dengan lintasan peluru yang jauh dan datar. Kulverin memiliki laras yang relatif panjang dan konstruksi yang ringan. Jenis-jensi kulverin antara lain kulverin tangan dan kulverin lapangan. Kulverin tangan dapat dibawa dan ditembakkan hanya dengan tangan, sedangan kulverin lapangan lebih berat sehingga membutuhkan dudukan. Ukuran kulverin ada yang kecil, sedang, dan besar. Ketika
rdf:langString
Kolubryna – ogólna nazwa odprzodowych dział artyleryjskich używanych w XVI i XVII wieku. Nazwa kolubryna pochodzi od łacińskiego słowa colubra – żmija, wężyca; we Francji, gdzie przede wszystkim były używane, nazywane były coulevrine, W Niemczech szlangi. Tego typu działa nazywano także kulewryna, wężownice lub serpentyny. Działa tego typu charakteryzowały się grubościenną lufą o długości 27–40 kalibrów, wykonaną ze spiżu lub żeliwa. Wagomiar kolubryn wahał się od 1 do 40 funtów, co odpowiadało kalibrom 55–210 mm.
rdf:langString
Кулеври́на (от фр. couleuvre — «уж» и couleuvrine — «змеевидный», что в свою очередь восходит к лат. colubrinus — «змеевидный») — огнестрельное оружие, бывшее предком аркебузы, мушкета и лёгкой пушки. (Т. е. кулеврина — первопредок классического .) Название, вероятно, произошло от конструкции, в которой для прочности ствол, выкованный из железных или медных полос, прикреплялся к деревянной ложе посредством не более чем пяти колец. Ложа для облегчения веса могла делаться с продольными желобками на прикладе и шейке. Калибр варьировался от 12,5 до 22 мм, длина — от 1,2 до 2,4 м. Вес кулеврины в зависимости от применения в качестве ручного или легкого полевого орудия колебался от 5 до 28 кг. Рыцарские доспехи кулеврины пробивали с дистанции 25-30 метров. В России кулеврине соответствовала пища
rdf:langString
Кулеври́на (від фр. couleuvre — «вуж» і couleuvrine — «змієподібний», що в свою чергу походить від лат. colubrinus — «змієподібний») — вогнепальна зброя, що була предком аркебузи, мушкета і легкої гармати (тобто класичної вогнепальної стрілецької зброї). Назва, ймовірно, походить від конструкції, в якій для міцності, ствол, викуваний із залізних або мідних смуг, прикріплювався до дерев'яної ложі за допомогою не більше ніж п'яти кілець. Ложа для полегшення ваги могла робитися з поздовжніми жолобками на прикладі і шийці. Калібр варіювався від 12,5 до 22 мм, довжина — від 1,2 до 2,4 м. Вага кулеврини, в залежності від застосування в якості ручної зброї або легкої польової гармати, варювалася від 5 до 28 кг. Лицарські обладунки кулеврини пробивали на відстані 25-30 метрів. У Росії кулеврині ві
rdf:langString
rdf:langString
Colobrina
rdf:langString
Feldschlange
rdf:langString
Πύροφις
rdf:langString
Culebrina
rdf:langString
Culverin
rdf:langString
Kulverin
rdf:langString
Colubrina
rdf:langString
Couleuvrine
rdf:langString
컬버린
rdf:langString
Veldslang
rdf:langString
カルバリン砲
rdf:langString
Kolubryna
rdf:langString
Colubrina (artilharia)
rdf:langString
Slanga
rdf:langString
Кулеврина
rdf:langString
Кулеврина
rdf:langString
蛇砲
xsd:integer
3042329
xsd:integer
1099003425
rdf:langString
La colobrina o culebrina era una peça d'artilleria pròpia dels segles XVI i XVII, es caracteritzava per tenir un llarg tub que arribava a mesurar fins a 35 vegades el seu calibre. Rebia el nom, com la , el i el falconet o el de noms d'animals.S'usava tant per a terra com per a artillar navilis i es distingien diversos tipus. La colobrina que va des de les 16 fins a les 24 lliures (7,26 fins a 10,89 kg) també és una arma potent, sobretot la de 24 lliures que sempre era de longitud legítima (més de 32 vegades el seu calibre).
rdf:langString
Die Feldschlange, auch Kolubrine (von lateinisch colubrinus – „schlangenartig“; französisch Couleuvrine, englisch Culverin, türk. Kolomborna) oder Kalverine, war ein Kanonentyp des späten Mittelalters und der Frühen Neuzeit. Der Name Feldschlange kommt in Deutschland erstmals um 1440 vor und stammt vermutlich von der anfangs als Schlangen- oder Drachenkopf gestalteten Mündung. Möglich ist aber auch, dass der Begriff auf die Machart der Feldschlange anspielt, deren Rohr häufig mit einem korkenzieherförmigen Eisenband umschmiedet war (vgl. Drahtkanone oder Schrumpfringe bei Kanonen des 21. Jahrhunderts). Feldschlangen hatten im Vergleich zu den Kartaunen genannten Belagerungsgeschützen ein relativ kleines Geschosskaliber, zwischen 13 cm (ganze Feldschlangen) und ca. 5 cm (Falkonetts) bzw. 3,5 cm (Serpentinell). Der Lauf war dagegen mit normalerweise zwischen 30 und 40 Kaliberlängen länger als die Rohre der Kartaunen, die meist nur 17 Kaliber, bei der Viertel-Kartaune auch 24 und bei der Falkaune (sofern als Kartaune eingeteilt, siehe unten) auch 27 Kaliber zählten. Das längere Rohr erhöhte die Treffsicherheit, Reichweite und Durchschlagswirkung der Geschosse, da die Kugeln länger dem Explosionsdruck der Treibladung ausgesetzt waren. Geschütze mit noch größerer Kaliberlänge bezeichnete man auch als Bastard-Feldschlangen (von französisch Batarde). Die Entwicklung des Kanonengusses im 16. Jahrhundert beruhte auf der Kombination mehrerer Durchbrüche in den beteiligten Handwerken:
* der Entwicklung von Schmelzöfen mit höheren Temperaturen,
* der Entdeckung besonders zäher Bronzelegierungen,
* der dadurch möglichen Gewichtsersparnis (der geringere Metallverbrauch pro Stück senkte auch die Kosten),
* den streng gehüteten Geheimnissen, wie sich vom Modell über die Gussform bis zum Guss selbst überhaupt dermaßen lange und präzise Rohre herstellen ließen. Die verschossenen Eisenkugeln variierten im Gewicht zwischen etwa 20 Pfund bei den größten Geschützen und einem Pfund bei den kleinsten. Feldschlangen waren gewöhnlich auf einer zweirädrigen Lafette montiert, die von einem Pferd gezogen werden konnte. Die Einteilung der Feldschlangen-Typen unterlag je nach Region oder Autor gewissen Varianten hinsichtlich der Namensgebung und der zugehörigen Kaliber- und Geschossmaße. Die Feldschlangen wurden in der Regel eingeteilt in Ganze Feldschlange (Geschossgewicht: etwa 18 Pfund), Notschlange (16-Pfünder), Halbe Feldschlange (9-Pfünder) und Quartierschlange bzw. Falkaune (7-Pfünder, Michael Mieth teilt die Falkaune im Jahr 1684 jedoch als 6-Pfünder-Kartaune ein!) und Falkon (2-Pfünder). Dem gezielten Einzelschuss auf feindliche Offiziere oder Geschützbedienungen dienten Falkonett (auch Achtel-Schlange, 1-Pfünder) und Serpentinell (auch Schmirgel oder (Feld-)Schlängelein. Geschossgewicht: 16 Lot bzw. 1/2 Pfund). Giovanni dalle Bande Nere kostete ein Falkonetttreffer zunächst ein Bein, die infizierte Wunde dann sein Leben, ebenso Marschall Guébriant. Götz von Berlichingen verlor seine rechte Hand durch eine Feldschlange. Dieser Kanonentyp ging später in der Feldkanone auf. Kuriosum: Die Rohre ausgedienter Feldschlangen wurden gelegentlich an belebten Straßenecken zum Schutz der Hauskanten als Prellstein eingemauert (so beschrieben von Wilhelm Raabe in Die Chronik der Sperlingsgasse).
rdf:langString
Ο πύροφις ήταν αρχικά ελαφρύ και αργότερα βαρύ πυροβόλο όπλο του μεσαίωνα.
rdf:langString
A culverin was initially an ancestor of the hand-held arquebus, but later was used to describe a type of medieval and Renaissance cannon. The term is derived from the French "couleuvrine" (from couleuvre "grass snake", following the Latin colubrinus "of the nature of a snake".) From its origin as a hand-held weapon it was adapted for use as artillery by the French in the 15th century, and for naval use by the English in the 16th century. The culverin as an artillery piece had a long smoothbore barrel with a relatively long range and flat trajectory, using solid round shot projectiles with high muzzle velocity.
rdf:langString
La culebrina era una pieza de artillería propia de los siglos XVI y XVII, se caracterizaba por tener un largo tubo que llegaba a medir hasta 35 veces su calibre. Se usaba tanto para tierra como para artillar navíos y se distinguían varios tipos. La culebrina que va desde las 16 hasta las 24 libras (7,26 hasta 10,89 kg) también es un arma potente, sobre todo la de 24 libras que siempre era de longitud legítima (más de 32 veces su calibre).
rdf:langString
La couleuvrine, qui désigne à l'origine un canon à main ancêtre de l'arquebuse et du mousquet, est une petite pièce d'artillerie à canon long de la fin du Moyen Âge et de la Renaissance qui tire des boulets (de pierre ou de métal). Les projectiles sont tirés avec une vitesse à la bouche élevée, ce qui leur confère une trajectoire allongée et une portée appréciable.
rdf:langString
Kulverin, secara sedehana, adalah senjata pendahulu senapan lontak. Istilah kulverin juga kemudian merujuk pada meriam Abad Pertengahan. Kulverin digunakan oleh tentara Prancis pada abad ke-15, dan kemudian tentara Inggris mempergunakan kulverin dalam pertempuran laut pada akhir abad ke-16. Kulverin berguna untuk membombardir musuh dari jarak yang jauh. Kulverin menembakkan yang padat dengan kecepatan yang tinggi, dengan lintasan peluru yang jauh dan datar. Kulverin memiliki laras yang relatif panjang dan konstruksi yang ringan. Jenis-jensi kulverin antara lain kulverin tangan dan kulverin lapangan. Kulverin tangan dapat dibawa dan ditembakkan hanya dengan tangan, sedangan kulverin lapangan lebih berat sehingga membutuhkan dudukan. Ukuran kulverin ada yang kecil, sedang, dan besar. Ketika kemajuan teknologi sudah dapat menciptakan peluru meriam yang bisa meledak, kulverin pun tergantikan oleh .
rdf:langString
컬버린(Culverin)은 15세기 중반~17세기 경 사용되었던 화기를 말한다. 컬버린의 종류는 크게 두 가지로, 머스킷의 전신격이 되는 초기의 개인화기용 컬버린과, 후기의 화포형 컬버린으로 분류할 수 있다. 컬버린은 공격 대상을 먼 거리에서 포격하기 위하여 사용되었으며, 상대적으로 긴 포신과 가벼운 무게, 구체형 탄환을 고속에 직사로, 먼 거리에서 발사하는 것이 특징이었다.
rdf:langString
Een veldslang, culverin of clover, was een eenvoudige voorganger van het musket, en later een middeleeuws kanon met een relatief lange loop en een lichte constructie, dat massieve ronde kogels met een hoge snelheid afvuurde, waardoor een relatief groot bereik met een vlakkere baan mogelijk was. De veldslang werd door de Fransen in aangepaste vorm gebruikt in de 15e eeuw, en laat in de 16e eeuw door de Engelse marine aangepast voor gebruik op schepen. De veldslang werd gebruikt voor het bombarderen van doelen op lange afstand. Een soldaat die een clover bediende, heette kolvenier of klovenier.
rdf:langString
カルバリン砲（カルバリンほう、英語: culverin）は近世に用いられた弾丸重量18ポンドクラスの中口径前装式大砲。また、半カルバリン砲（デミ・カルバリン砲、英語: Demi-culverin）という9ポンドの弾丸を発射するものもある。カルバリンという名称はラテン語のcolubrinus（「ヘビのような」）という言葉に由来し、その砲身の長さを表している。砲身は青銅で鋳造されていたが、後に鉄製の鋳造砲も製造されるようになる。 16世紀から17世紀に用いられ、騎乗兵や歩兵に危害を加えた。また一方で艦載砲としても搭載され、カノン砲よりも威力は低いが長射程を有すためアルマダの海戦で活躍したが、威力不足のために後世では主砲からは退き、追撃砲（前方に向けた砲。船首楼に装備される）やカノン砲を補佐する副砲が主な役割となった。 日本においては江戸時代初期に、徳川家康がイギリスから4門購入した。射程に関しては、14キログラムの砲弾を6.3キロメートル飛ばしたとされる。
rdf:langString
La colubrina (dal provenzale colobrina, dal latino coluber (= serpente) è un piccolo tipo di artiglieria terrestre leggera. Si distinguevano per la canna, che era incastrata su una assicella e per l'uso simile ad una balestra. Utilizzava proiettili grandi quanto una noce.
rdf:langString
Kolubryna – ogólna nazwa odprzodowych dział artyleryjskich używanych w XVI i XVII wieku. Nazwa kolubryna pochodzi od łacińskiego słowa colubra – żmija, wężyca; we Francji, gdzie przede wszystkim były używane, nazywane były coulevrine, W Niemczech szlangi. Tego typu działa nazywano także kulewryna, wężownice lub serpentyny. Działa tego typu charakteryzowały się grubościenną lufą o długości 27–40 kalibrów, wykonaną ze spiżu lub żeliwa. Wagomiar kolubryn wahał się od 1 do 40 funtów, co odpowiadało kalibrom 55–210 mm. Kolubryny o dłuższych lufach nazywano pospolitymi lub ekstraordynaryjnymi, o krótszych – bastardami lub bękartami.
rdf:langString
En slanga (av tyskans schlange, orm) är en kanon av betydlig längd i förhållande till kalibern. Slangor förekom redan under 1400-talet. Slangorna, som hade en längd motsvarande 30–50 x kalibern, indelades i hela, halva och korta slangor. De lättare, vanligen eller trepundiga, kallades fältslangor och var avsedda för fältartilleriet. Benämningen användes ännu på 1700-talet och försvann först 1766 i Sverige. I Armémuseum i Stockholm finns två danska metallslangor, gjutna 1542 och 1543, samt en synnerligen konstnärligt arbetad polsk slanga, gjuten 1602. Det minsta slaget benämndes handfältslangor eller handrör. De laddades med järnladdstock och sköt kulor av bly. Deras vikt var endast 4–5 kg.
rdf:langString
Кулеври́на (від фр. couleuvre — «вуж» і couleuvrine — «змієподібний», що в свою чергу походить від лат. colubrinus — «змієподібний») — вогнепальна зброя, що була предком аркебузи, мушкета і легкої гармати (тобто класичної вогнепальної стрілецької зброї). Назва, ймовірно, походить від конструкції, в якій для міцності, ствол, викуваний із залізних або мідних смуг, прикріплювався до дерев'яної ложі за допомогою не більше ніж п'яти кілець. Ложа для полегшення ваги могла робитися з поздовжніми жолобками на прикладі і шийці. Калібр варіювався від 12,5 до 22 мм, довжина — від 1,2 до 2,4 м. Вага кулеврини, в залежності від застосування в якості ручної зброї або легкої польової гармати, варювалася від 5 до 28 кг. Лицарські обладунки кулеврини пробивали на відстані 25-30 метрів. У Росії кулеврині відповідала пищаль (щоправда, деякі пищалі конструктивно вже були ближче до аркебузи), у Німеччині — «шланг» (від нім. Schlange — «змія»). Застосовувалася для ураження живої сили противника з близької відстані. Кулеврини виготовлялися стаціонарні і переносні. Використовувалася з XV по XVIII століття як стрілецька або легка артилерійська зброя. Переносні кулеврини згодом були витіснені аркебузою.
rdf:langString
Кулеври́на (от фр. couleuvre — «уж» и couleuvrine — «змеевидный», что в свою очередь восходит к лат. colubrinus — «змеевидный») — огнестрельное оружие, бывшее предком аркебузы, мушкета и лёгкой пушки. (Т. е. кулеврина — первопредок классического .) Название, вероятно, произошло от конструкции, в которой для прочности ствол, выкованный из железных или медных полос, прикреплялся к деревянной ложе посредством не более чем пяти колец. Ложа для облегчения веса могла делаться с продольными желобками на прикладе и шейке. Калибр варьировался от 12,5 до 22 мм, длина — от 1,2 до 2,4 м. Вес кулеврины в зависимости от применения в качестве ручного или легкого полевого орудия колебался от 5 до 28 кг. Рыцарские доспехи кулеврины пробивали с дистанции 25-30 метров. В России кулеврине соответствовала пищаль, в Германии — «шланг» (от нем. Schlange — «змея») (правда, некоторые пищали конструктивно уже были ближе к аркебузе. Пищалями на Руси позже также называли и аналоги аркебузы). Применялась для поражения живой силы противника с близкого расстояния. Кулеврины производились как стационарные, так и переносные. Использовалась с XV по XVIII век как стрелковое или легкое артиллерийское оружие. Переносные кулеврины впоследствии были вытеснены аркебузой.
rdf:langString
蛇砲（Culverin）或原是歐洲中世紀的一種手銃，供步兵與騎兵使用。後來也指幾種加農砲，作為加農砲的蛇砲有著長砲管與輕量的結構。發射輕型砲彈（3.6~7.3公斤=8~16英磅），這種砲的名稱來自拉丁語的蛇（Colubra）。到了17世紀，歐洲火砲開始以砲彈的重量來分類，此名稱變得過時。
xsd:nonNegativeInteger
6947
