Cossack Hetmanate
http://dbpedia.org/resource/Cossack_Hetmanate an entity of type: Thing
Das Hetmanat war vom 16. bis zum 18. Jahrhundert ein Herrschaftsgebiet der Kosaken bzw. Tataren, das im Wesentlichen auf dem Gebiet der heutigen Ukraine lag.
rdf:langString
Kosakoen atamanerria egungo Ukrainako erdialdeko eta ipar-mendebaldeko eskualdeetan kokaturiko estatu kasoko bat izan zen 1649 eta 1775 bitartean. Ataman edo hetman izeneko buruzagi bat zuen buru.
rdf:langString
L'Hetmanat cosaque (ukrainien : Гетьма́нщина, Het'manchtchyna) est l'organisation territoriale, politique, militaire et sociale des Cosaques ukrainiens de 1649 à 1764. L'Hetmanat cosaque était dirigé par un hetman et une assemblée des Cosaques appelée Rada. Il a été constitué en Ukraine centrale sur les rives du Dniepr. Les Cosaques ont combattu pour leur indépendance la République des Deux Nations (Pologne et Lituanie), l'Empire ottoman, le Tsarat de Russie, puis l'Empire russe, créé en 1721, qui a finalement soumis l'Hetmanat.
rdf:langString
L'Etmanato, Hetmanato o Atamanato cosacco, o più sinteticamente Etmanato (in ucraino Гетьманщина, Het'manščyna), ufficialmente Corpo dei Cosacchi Zaporoghi (in ucraino Військо Запорозьке, Vijs'kо Zaporoz'kе), fu l'entità statale costituita dai cosacchi dell'Ucraina tra il 1649 e il 1764.
rdf:langString
ヘーチマン国家(ウクライナ語: Гетьма́нщина)は、1649年から1782年の間にドニプロ・ウクライナに存在したコサックの国家である。ポーランド・リトアニア共和国における最大のコサック反乱であるフメリニツキーの乱によって誕生した。国家の君主であるヘーチマンによって統治されたことから、ヘーチマン国家と呼ばれた。正式な国号はザポロージャのコサック軍(Військо Запорозьке)である。 1654年以後、ロシア・ツァーリ国とロシア帝国の保護下に置かれ、1667年にコサック内戦とロシア・ポーランド戦争の結果、アンドルソヴォ条約でロシアとポーランドの間に分割された。1699年にポーランド支配下の右岸ウクライナにおいてコサックが廃止されると、ロシア支配下の左岸ウクライナにおいて存続し、ポーランド・オスマン帝国とクリミア・ハン国からロシアを守る役割を果たした。 1709年に大北方戦争の際、ロシアから離れてスウェーデンの保護を受けようとしたが失敗、18世紀中にロシア政府の政策により政治的・経済的の独立を失った。1764年にロシアのエカチェリーナ2世はヘーチマン制を廃止、翌1765年に国土はロシアの小ロシア県に編成され、1786年にコサック連隊制が廃止となった。
rdf:langString
헤트만국(우크라이나어: Гетьманщина 헤트만시치나[*]) 또는 자포로자 군단(우크라이나어: Військо Запорізьке 비스코 자포리즈케[*])는 1649년에서 1764년 사이 드네프르 강과 드네스트르 강(대략 오늘날의 우크라이나)에 존재했던 카자크 국가이다. 나중에 소러시아라는 이름으로 러시아 제국에 흡수되었다.
rdf:langString
Het Kozakken-Hetmanaat (Oekraïens: Гетьманщина, Hetmansjtsjyna) was een staat van Oekraïense Kozakken tussen 1649 en 1764. Het gebied kwam ongeveer overeen met het huidige centrale gedeelte van Oekraïne.
rdf:langString
哥萨克酋长国(烏克蘭語:Гетьманщина,羅馬化:Hetmanščyna)是乌克兰哥萨克国,由酋长国土地和扎波罗热哥萨克组成。该国存在于1649年至1775年间,位于乌克兰中部与东北部。酋长国成立于1648年的赫梅利尼茨基起义,第一位领导人是博格丹·赫梅利尼茨基,统治时期为1648年至1657年间。 1654年的《佩列亚斯拉夫条约》让乌克兰失去了独立性。而1667年的《》将该国分给了俄罗斯和乌克兰。这次瓜分也让乌克兰哥萨克内各派发生冲突,而这场内战持续至17世纪末。18世纪酋长国的领土就只剩下左岸乌克兰。1764年,哥萨克国与酋长职位皆遭叶卡捷琳娜二世废除。 该国最开始定都于奇吉林,随后迁都至巴图林,最后迁至格盧霍夫。 酋长国包括现在的乌克兰中部和现俄罗斯的一小部分。具体来讲,该国包括现在的切尔尼戈夫州、波尔塔瓦州和苏梅州(不包括东南部)、基辅州左岸和切尔卡瑟州,以及俄罗斯布良斯克州西部。而扎波罗热哥萨克地区有很大程度的自治权,有自己的行政机关。
rdf:langString
كانت دولة هتمانات (Hetmanate) ((بالأوكرانية: Гетьманщина, Het’manshchyna)) أوزابوروجي هوست (Zaporizhian Host) ((بالأوكرانية: Військо Запорозьке, Viys’kо Zaporoz’kе)) تمثل دولة القوزاق الأوكرانية فيوسط أوكرانيا بين الفترة من 1649 حتى 1764. وقد أسس دولة هتمانات الأوكرانية بوهدان خملنيتسكي (Bohdan Khmelnytsky) أثناء الانتفاضة الخلمنيتسكية (1648–1657). في عام 1654، وقد تعهدت بولائها لمسكوفي (Muscovy) في مجلس بيرياسلاف (Council of Pereyaslav)، في حين أنها أصبحت تابعة إقليميًا للكومنولث البولندي اللتواني. بعد ذلك، عُدلت مستندات (مواد) المعاهدة عدة مرات بغرض التنظيم. وقد أُجري استفتاء إقليمي للمنطقة تحت حماية النظام الملكي الروسي الذي ضمن السيادة في المنطقة أثر محاربته لنظام الحكم البولندي. إضافة إلى ذلك، عُقدت معاهدة أندروسوفو عام 1667 دون حضور أي ممثل عن دولة هتمانات القوزاق ونتج عن ذلك اقتسا
rdf:langString
L'Hetmanat cosac (ucraïnès: Гетьма́нщина Hetmànsxina), oficialment conegut com la Host de Zaporíjia (ucraïnès: Військо Запорозьке Viïsko Zaporozke; llatí: Exercitus Zaporoviensis) fou un estat cosac ucraïnèsa la regió d' entre 1648 i 1764 (tot i que el seu sistema administratiu-judicial va persistir fins al 1782).
rdf:langString
Kozácký hetmanát (ukrajinsky Гетьманщина, Hetmanščyna), dobově zvaný Záporožské vojsko (ukrajinsky Військо Запорозьке, Vijsko Zaporozke), byl polonezávislý státní útvar záporožských kozáků na území dnešní Ukrajiny. Byl založen roku 1649 hejtmanem Bohdanem Chmelnickým, během jeho povstání probíhajícího letech 1648 až 1657 na východních územích Polsko-litevské unie, a již roku 1654 začleněn pod ochranu (vojensko-politickou nadvládu) Ruského carství, aby tak kozáci získali mocného spojence v těžkých bojích proti Rzeczi pospolité. Kompromisní andrušovské příměří (1667) ukončilo polsko-ukrajinsko-ruskou válku, ale rozdělilo území Hetmanátu podél toku Dněpru, přičemž autonomní část pod ruskou vládou zůstala pouze na levém (východním) břehu řeky (s cípem země kolem Kyjeva na pravém břehu). Kozáck
rdf:langString
Το Χετμανάτο (ουκρανικά: Гетьманщина) ή Στρατός της Ζαπορόζιας (ουκρανικά: Військо Запорозьке) ήταν ένα ουκρανικό κράτος των Κοζάκων στην Κεντρική Ουκρανία μεταξύ 1649 και 1764 (μερικές πηγές αναφέρουν μέχρι το 1782). Επίσης, τα διαστήματα 1655–1657 και 1669–1685 αποτέλεσε υποτελές κράτος της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας.
rdf:langString
The Cossack Hetmanate (Ukrainian: Гетьманщина, romanized: Hetmanshchyna; or Cossack state), officially the Zaporizhian Host or Army of Zaporizhia (Ukrainian: Військо Запорозьке, romanized: Viisko Zaporozke; Latin: Exercitus Zaporoviensis), was a Ukrainian Cossack state in the region of what is today Central Ukraine between 1648 and 1764 (although its administrative-judicial system persisted until 1782).
rdf:langString
El Hetmanato (en ucraniano: Гетьманщина; romanización: Hetmánschyna) fue un Estado ucraniano cosaco localizado en las regiones centrales y noroccidentales de la actual Ucrania que existió entre los años 1648 y 1775. El Hetmanato se estableció tras la rebelión de Jmelnytsky, Bogdán Jmelnitsky fue el primer Hetman y gobernó entre 1648 y 1657, dirigiendo a los regimientos cosacos del Sich de Zaporozhia y a tropas compuestas por población ucraniana contra la República de las Dos Naciones. El Hetmanato utilizó la moneda polaca y el polaco como idioma administrativo y como idioma de mando. Sin embargo, después del Tratado de Andrúsovo en 1667, el «lenguaje simple» (ucraniano: проста мова), comenzó a escribirse y usarse ampliamente en documentos oficiales del Hetmanato Cosaco. Esto se conoce c
rdf:langString
Hetmanat Kazaki (bahasa Ukraina: Гетьманщина, Het’manshchyna), secara resmi dikenal sebagai Negara Rus atau Zaporizhian Host (Військо Запорозьке, Viys'ko Zaporoz'ke), sebuah negara Kazaki Ukraina yang terletak di Ukraina Pusat antara 1649 dan 1764 (beberapa sumber menyatakan sampai 1782). Hetmanate ini didirikan oleh Hetman dari Host Zaporizhia Bohdan Khmelnystky pada masa pergolakan 1648-57.
rdf:langString
Hetmanat, Hetmańszczyzna (ukr. Гетьманщина), (1649–1764), zwane także Wojskiem Zaporoskim – w okresie Rzeczypospolitej Obojga Narodów system autonomicznych rządów terytorialnych na Ukrainie Naddnieprzańskiej, oparty na systemie demokracji wojennej Kozaków Zaporoskich, powstały w wyniku zawartej w roku 1649 ugody zborowskiej wojska zaporoskiego z królem Polski Janem II Kazimierzem Wazą i Rzecząpospolitą, potwierdzony w roku 1654 w ugodzie perejasławskiej pomiędzy wojskiem zaporoskim a carem rosyjskim Aleksym I i ponownie (w rozszerzonej formie) w unii hadziackiej (króla i Rzeczypospolitej z Kozaczyzną zaporoską, 1658).
rdf:langString
Hetmanato (ucraniano: Гетьма́нщина; em documentos oficiais - Ucrânia, ) é o nome historiográfico de uma parte das no território da Ucrânia moderna, e também, parcialmente, Rússia (Starodubye), Bielorrússia ( e a parte oriental da ) e Moldávia (a parte norte da Transnístria), que em diferentes períodos históricos estiveram sujeitos ao poder do .
rdf:langString
Ге́тманщина (укр. Гетьма́нщина; белор. Гетманшчына; польск. Hetmańszczyzna; в официальных документах — Войско Запорожское, также использовались и другие названия) — историографическое название части казацких земель на территории современной Украины, а также, частично, России (Стародубье), Белоруссии (Лоев и восточная часть Белорусского Полесья) и Молдавии (северная часть Приднестровья), на которые в разные исторические периоды распространялась власть гетмана Войска Запорожского.
rdf:langString
Hetmanatet var ett zaporizjakosackstyre med viss autonomi som existerade i det som idag är Ukraina i perioden 1649–1775. Året innan Hetmanatet skapades inleddes ett kosackuppror i det Polsk-Litauiska samväldet som också kallades för ”De Båda Nationernas Republik” där fanns planer på att det då skulle förvandlas till ”De tre Nationernas Republik” med zaporizjakosackerna upphöjda till samma ställning som den polska och litauiska adeln. Detta accepterade inte majoriteten av samväldets adel som hade ekonomisk vinning i att försöka göra kosackerna till livegna bönder. Detta orsakade det mest omfattande kosackupproret (1648–1654) under Bogdan Chmelnytskyj.
rdf:langString
Гетьма́нщина, Перший Гетьманат або Ві́йсько Запоро́зьке (в офіційній канцелярії — Україна, Русь) — українська козацька держава, яка виникла на теренах України внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очільником виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом Московського царства. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
rdf:langString
rdf:langString
Cossack Hetmanate
rdf:langString
هتمانات القوزاق
rdf:langString
Hetmanat cosac
rdf:langString
Kozácký hetmanát
rdf:langString
Hetmanat
rdf:langString
Χετμανάτο των Κοζάκων
rdf:langString
Hetmanato cosaco
rdf:langString
Kosakoen atamanerria
rdf:langString
Hetmanat cosaque
rdf:langString
Hetmanat Kazaki
rdf:langString
Etmanato cosacco
rdf:langString
카자크 수장국
rdf:langString
ヘーチマン国家
rdf:langString
Kozakken-Hetmanaat
rdf:langString
Hetmanat
rdf:langString
Гетманщина
rdf:langString
Hetmanato
rdf:langString
Hetmanatet (1649–1775)
rdf:langString
哥萨克酋长国
rdf:langString
Гетьманщина
rdf:langString
Cossack Hetmanate
rdf:langString
Zaporizhian Host
xsd:integer
1975957
xsd:integer
1123560475
rdf:langString
Vassal of the Ottoman Empire
rdf:langString
Protectorate of the Tsardom of Russia and Russian Empire
rdf:langString
Concurrent with the Kiev Governorate
rdf:langString
Coat of arms
rdf:langString
Coat of arms of Hetmanate
xsd:integer
1764
xsd:integer
1648
1750
xsd:integer
1649
rdf:langString
Cossack Hetmanate
xsd:gMonthDay
--11-21
xsd:gMonthDay
--08-18
rdf:langString
Hetman post abolished in Poland
rdf:langString
Kolomak Articles
rdf:langString
no
rdf:langString
Flag of the Cossack Hetmanat.svg
rdf:langString
Location Zaporizhian Host.png
rdf:langString
Council of Officers
rdf:langString
Zaporozhian Sich
rdf:langString
Little Russia Governorate
rdf:langString
Danubian Sich
rdf:langString
Zaporozhian Sich
rdf:langString
Protectorate
rdf:langString
The Zaporizhian Cossack Host in 1654
rdf:langString
كانت دولة هتمانات (Hetmanate) ((بالأوكرانية: Гетьманщина, Het’manshchyna)) أوزابوروجي هوست (Zaporizhian Host) ((بالأوكرانية: Військо Запорозьке, Viys’kо Zaporoz’kе)) تمثل دولة القوزاق الأوكرانية فيوسط أوكرانيا بين الفترة من 1649 حتى 1764. وقد أسس دولة هتمانات الأوكرانية بوهدان خملنيتسكي (Bohdan Khmelnytsky) أثناء الانتفاضة الخلمنيتسكية (1648–1657). في عام 1654، وقد تعهدت بولائها لمسكوفي (Muscovy) في مجلس بيرياسلاف (Council of Pereyaslav)، في حين أنها أصبحت تابعة إقليميًا للكومنولث البولندي اللتواني. بعد ذلك، عُدلت مستندات (مواد) المعاهدة عدة مرات بغرض التنظيم. وقد أُجري استفتاء إقليمي للمنطقة تحت حماية النظام الملكي الروسي الذي ضمن السيادة في المنطقة أثر محاربته لنظام الحكم البولندي. إضافة إلى ذلك، عُقدت معاهدة أندروسوفو عام 1667 دون حضور أي ممثل عن دولة هتمانات القوزاق ونتج عن ذلك اقتسام الحدود بين بولندا ودولة روسيا لدولة هتمانات على طول دنبير (Dnieper). وقد تسبب هذا الانقسام في حرب أهلية في أوكرانيا بين مناطق مختلفة من القوزاق والتي استمرت حتى نهاية القرن السابع عشر. في القرن الثامن عشر، اقتصرت أراضي دولة هتمانات على الضفة الغربية لأوكرانيا. في عام 1764، أنهى كاثرين الثاني ملك روسيا (Catherine II of Russia) استقلال دولة القوزاق رسميًا. كانت دولة هتمانات تتكون من منطقة وسط أوكرانيا الموجودة حاليًا ومنطقة صغيرة من روسيا (التي كانت تُعرف سابقًا بمنطقة ستارودوب (Starodub) في غوبرنيه شيرنكوف (Chernigov Governorate)). وقد شملت المنطقة على وجه التحديد، أقاليم شرنيهيف (Chernihiv) و بولتافا (Poltava) وسومي (باستثناء الجزء الجنوبي الشرقي)، وأراضي الضفة اليسرى من كييف (Kiev) وتشيركاسي (Cherkasy)، بجانب جميع المناطق الغربية من بريانسك أوبلاست (Bryansk Oblast) في روسيا. تمتعت أراضي زابوروجي هوست بدرجة معينة من الحكم الذاتي بإداراتها الخاصة.
rdf:langString
L'Hetmanat cosac (ucraïnès: Гетьма́нщина Hetmànsxina), oficialment conegut com la Host de Zaporíjia (ucraïnès: Військо Запорозьке Viïsko Zaporozke; llatí: Exercitus Zaporoviensis) fou un estat cosac ucraïnèsa la regió d' entre 1648 i 1764 (tot i que el seu sistema administratiu-judicial va persistir fins al 1782). L'hetmanat va ser fundat per l' Bohdan Khmelnitski durant la revolta de 1648–57. L'establiment de relacions vassalles amb el tsarat de Rússia en el tractat de Pereiàslav de 1654 es considera un referent de l'hetmanat cosac en la historiografia soviètica, ucraïnesa i russa. El segon el 1659 va restringir encara més la independència de l'Hetmanat, i des del bàndol rus hi va haver intents de declarar els acords assolits amb el 1659 com a res més que els "antics acords de Bohdan" de 1654. El tractat d'Andrússovo de 1667, conclòs sense cap representació de l'Hetmanat cosac, va establir fronteres entre els estats polonès i rus, va dividir l'Hetmanat per la meitat al llarg del Dnièper i va posar la Sitx de Zaporíjia sota una administració formal conjunta russopolonesa. Va servir com a barrera contra el tsarat de Rússia per als seus oponents militars. El 1709, durant la Gran Guerra del Nord, va intentar, sense èxit, convertir-se en un protectorat de l'Imperi Suec. Durant el segle xviii va perdre progressivament la seva autonomia política i econòmica. El 1764 per ordre de l'emperadriu Caterina II de Rússia, la institució de l'hetman va ser abolida, i un any més tard l'Hetmanat cosac es va incorporar com a gubèrnia de la Petita Rússia dirigida per Piotr Rumiàntsev, amb les últimes restes del sistema administratiu de l'Hetmanat abolides el 1781.
rdf:langString
Kozácký hetmanát (ukrajinsky Гетьманщина, Hetmanščyna), dobově zvaný Záporožské vojsko (ukrajinsky Військо Запорозьке, Vijsko Zaporozke), byl polonezávislý státní útvar záporožských kozáků na území dnešní Ukrajiny. Byl založen roku 1649 hejtmanem Bohdanem Chmelnickým, během jeho povstání probíhajícího letech 1648 až 1657 na východních územích Polsko-litevské unie, a již roku 1654 začleněn pod ochranu (vojensko-politickou nadvládu) Ruského carství, aby tak kozáci získali mocného spojence v těžkých bojích proti Rzeczi pospolité. Kompromisní andrušovské příměří (1667) ukončilo polsko-ukrajinsko-ruskou válku, ale rozdělilo území Hetmanátu podél toku Dněpru, přičemž autonomní část pod ruskou vládou zůstala pouze na levém (východním) břehu řeky (s cípem země kolem Kyjeva na pravém břehu). Kozácká autonomie byla roku 1708 carem Petrem Velikým podstatně omezena, jako trest za „zradu“ hejtmana Ivana Mazepy, jenž se pokusil ve spojenectví se Švédskem odtrhnout od Moskvy a nakonec skončila rokem 1764, kdy byli kozáci poraženi ruskými vojsky a institut hejtmanství úplně zrušen carevnou Kateřinou II. Území bylo následně přímo začleněno do Ruska jako . Uvnitř autonomního Hetmanátu, v jeho jižní části, bylo ještě území tzv. Záporožské Siči, podléhající přímo hejtmanovi, resp. spadající pod vrchní společnou rusko-polskou správu a jinak se řídící vlastním pořádkem. Roku 1775 byla Ruskem definitivně dobyta a zrušena i tato samosprávná entita; hlavním podnětem tu byla výrazná podpora záporožských kozáků Pugačovovu povstání. Zbylí kozáci, kteří se nechtěli podřídit ruským pořádkům, zejména zaváděnému nevolnictví, utekli na západ do delty Dunaje na území Osmanské říše, kde založili , jež se stala tureckým vazalem. (Tato Sič pak zanikla roku 1828, když se tamní kozáci připojili k ruské armádě během osmé, resp. deváté rusko-turecké války.)
rdf:langString
Το Χετμανάτο (ουκρανικά: Гетьманщина) ή Στρατός της Ζαπορόζιας (ουκρανικά: Військо Запорозьке) ήταν ένα ουκρανικό κράτος των Κοζάκων στην Κεντρική Ουκρανία μεταξύ 1649 και 1764 (μερικές πηγές αναφέρουν μέχρι το 1782). Επίσης, τα διαστήματα 1655–1657 και 1669–1685 αποτέλεσε υποτελές κράτος της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Το Χετμανάτο ιδρύθηκε από τον χετμάνο του στρατού της Ζαπορόζιας Μποχντάν Χμελνίτσκι κατά τη διάρκεια της εξέγερσης του 1648–57. Η υπογραφή μιας στρατιωτικής συμμαχίας με το Βασίλειο της Ρωσίας στη Συνθήκη του Περέγιασλαβ του 1654 θεωρείται βασικό σημείο αναφοράς του Χετμανάτου στη σοβιετική, ουκρανική και ρωσική ιστοριογραφία. Ωστόσο, το επίσημο έγγραφο, το οποίο συμβόλιζε την ένωση μεταξύ Ρωσίας και Ουκρανίας, δεν διατηρήθηκε ποτέ και θεωρείται φανταστικό. Η το 1667, η οποία διεξήχθη χωρίς καμία εκπροσώπηση από το Χετμανάτο, καθιέρωσε σύνορα μεταξύ πολωνικών και ρωσικών κρατών, διαιρώντας το Χετμανάτο στη μέση κατά μήκος του Δνείπερου. Μετά από μια αποτυχημένη απόπειρα διάσπασης της ένωσης με τη Ρωσία από τον το 1708, ολόκληρη η περιοχή συμπεριλήφθηκε στην κυβέρνηση του Κιέβου και η αυτονομία των Κοζάκων περιορίστηκε αρκετά. Η Αικατερίνη Β΄ της Ρωσίας κατάργησε επίσημα το Χετμανάτο το 1764 και το διάστημα 1764–81 η περιοχή ενσωματώθηκε ως διοικητικό συμβούλιο της Κυβέρνησης της Μικρής Ρωσίας με επικεφαλής τον .
rdf:langString
The Cossack Hetmanate (Ukrainian: Гетьманщина, romanized: Hetmanshchyna; or Cossack state), officially the Zaporizhian Host or Army of Zaporizhia (Ukrainian: Військо Запорозьке, romanized: Viisko Zaporozke; Latin: Exercitus Zaporoviensis), was a Ukrainian Cossack state in the region of what is today Central Ukraine between 1648 and 1764 (although its administrative-judicial system persisted until 1782). The Hetmanate was founded by the Hetman of Zaporizhian Host Bohdan Khmelnytsky during the Uprising of 1648–57 in the eastern territories of the Polish–Lithuanian Commonwealth. Establishment of vassal relations with the Tsardom of Russia in the Treaty of Pereyaslav of 1654 is considered a benchmark of the Cossack Hetmanate in Soviet, Ukrainian, and Russian historiography. The second Pereyaslav Council in 1659 further restricted the independence of the Hetmanate, and from the Russian side there were attempts to declare agreements reached with Yurii Khmelnytsky in 1659 as nothing more than the "former Bohdan's agreements" of 1654. The 1667 Treaty of Andrusovo – conducted without any representation from the Cossack Hetmanate – established borders between the Polish and Russian states, dividing the Hetmanate in half along the Dnieper and putting the Zaporizhian Sich under a formal joint Russian-Polish administration. After a failed attempt to break the union with Russia by Ivan Mazepa in 1708, the whole area was included into the Government of Kiev and Cossack autonomy was severely restricted. Catherine II of Russia officially abolished the institute of the Hetman in 1764, and in 1764-1781 the Cossack Hetmanate was incorporated as the Little Russia Governorate headed by Pyotr Rumyantsev, with the last remnants of the Hetmanate's administrative system abolished in 1781.
rdf:langString
Das Hetmanat war vom 16. bis zum 18. Jahrhundert ein Herrschaftsgebiet der Kosaken bzw. Tataren, das im Wesentlichen auf dem Gebiet der heutigen Ukraine lag.
rdf:langString
Kosakoen atamanerria egungo Ukrainako erdialdeko eta ipar-mendebaldeko eskualdeetan kokaturiko estatu kasoko bat izan zen 1649 eta 1775 bitartean. Ataman edo hetman izeneko buruzagi bat zuen buru.
rdf:langString
El Hetmanato (en ucraniano: Гетьманщина; romanización: Hetmánschyna) fue un Estado ucraniano cosaco localizado en las regiones centrales y noroccidentales de la actual Ucrania que existió entre los años 1648 y 1775. El Hetmanato se estableció tras la rebelión de Jmelnytsky, Bogdán Jmelnitsky fue el primer Hetman y gobernó entre 1648 y 1657, dirigiendo a los regimientos cosacos del Sich de Zaporozhia y a tropas compuestas por población ucraniana contra la República de las Dos Naciones. El Hetmanato utilizó la moneda polaca y el polaco como idioma administrativo y como idioma de mando. Sin embargo, después del Tratado de Andrúsovo en 1667, el «lenguaje simple» (ucraniano: проста мова), comenzó a escribirse y usarse ampliamente en documentos oficiales del Hetmanato Cosaco. Esto se conoce como la lengua ucraniana moderna. Después de diversas campañas militares contra los polacos, el Hetman Bogdán Jmelnitski hizo una entrada en Kiev en la Navidad de 1648. En febrero de 1649, durante las negociaciones en Pereyáslav con una delegación polaca, Jmelnitski dejó claro que quería ser el Hetman de Rutenia y que su territorio podría extenderse hasta Chełm y Hálych y les advirtió sobre la intención del hetmanato de reanudar su campaña militar. Cuando la delegación informó a Juan II Casimiro de la nueva campaña de Jmelnitski, el rey convocó a todo el ejército de voluntarios de la nobleza de Polonia y Lituania, aunque las tropas polacas se retiraron a Zbárazh para establecer una defensa. Jmelnitski asedió la ciudad a través de una serie de ataques aleatorios y disparó contra ella. Atrapado por sorpresa, Juan Casimiro comenzó las negociaciones con el kan de los tártaros, terminadas estas y estando el kan del lado del rey polaco, obligaron a Jmelnitski a iniciar negociaciones de paz. Jmelnitski firmó el Tratado de Zbóriv en agosto de 1649, con un resultado algo menor al que el líder cosaco había anticipado de su campaña. Como gobernante del Hetmanato, Jmelnitski participó en la formación del estado en múltiples esferas: en el ejército, la administración, las finanzas, la economía y la cultura. Esto implicaría la construcción de un sistema de gobierno y una administración militar y civil desarrollada a partir de oficiales cosacos y nobles rutenios, así como el establecimiento de una élite dentro del Hetmanato Cosaco. No obstante, después de que los tártaros de Crimea traicionaran a los cosacos por tercera vez en 1653, Jmelnitski se vio obligado a pedir ayuda al Zar de Rusia. Un tratado fue celebrado en abril en Moscú por los cosacos y por Alekséi Trubetskoy, Vasili Buturlin y otros boyardos de Moscú. Como resultado, el anfitrión Zaporozhiano obtuvo un estatus autónomo de Hetmanato dentro del estado ruso. El tratado también llevó a la guerra ruso-polaca de 1654-1667. El período conocido como «La ruina», que se extiende desde 1657 hasta 1687, estuvo marcado por constantes guerras civiles en todo el estado. Después de que Jmelnitski muriera en 1657, su hijo Yuri Jmelnitski fue elegido como sucesor. No obstante, el mismo año, Iván Vigovski fue elegido hetman por el consejo de Starshyna. Su elección causó un descontento entre otros regimientos y el anfitrión de Zaporizhia, que envió a sus corredores a Moscú con quejas. Como resultado, se convocaron nuevas elecciones en que Vigovski fue reelegido en el Consejo General Militar. Moscú continuó aceptando corredores de las regiones del Hetmanato Cosaco, ignorando la autoridad de Hetman y difundiendo rumores de que, en verdad, Moscú no apoyó la candidatura de Vigovski. En la primavera de 1658, Vigovski cruzó el Dniéper y se enfrentó a los amotinados cerca de Poltava con la ayuda de los tártaros. Durante la batalla los líderes del levantamiento fueron reprimidos. Después de esto, Vigovski y el general Starshyna consideraron que la relación con Moscovia se habían roto. En 1658, se firmó el Tratado de Hádiach, un documento oficial entre representantes del Hetmanato Cosaco y Polonia. Bajo las condiciones del tratado, Ucrania se convertiría en un tercer componente autónomo de la comunidad polaco-lituana, bajo la soberanía máxima del rey de Polonia. Pero el tratado nunca se implementó y Vigovski huyó a Polonia. Yuri Jmelnitski reinstalado firmó la introducción de los derechos de servidumbre. En 1667, la guerra ruso-polaca terminó con el Tratado de Andrúsovo, que dividió el Hetmanato cosaco a lo largo del río Dniéper: la orilla izquierda de Ucrania disfrutó de un grado de autonomía dentro del Zarato ruso, mientras que la orilla derecha de Ucrania siguió siendo parte polaca. Después de la derrota de los otomanos en la batalla de Viena en 1683, Polonia logró recuperar la orilla derecha de Ucrania en 1690, a excepción de la ciudad de Kiev, y la reincorporó a sus respectivos voivodatos de la Mancomunidad polaco-lituana, mientras que todo el Hetmanato y su administración fue abolida entre 1699 y 1704. El período de la Ruina terminó efectivamente cuando Iván Mazepa fue elegido hetman, sirviendo desde 1687 hasta 1708. Él trajo estabilidad al Hetmanato, que se unió nuevamente bajo un solo hetman. El Hetmanato floreció bajo su gobierno, particularmente en la literatura y la arquitectura. Durante su reinado, la Gran Guerra del Norte estalló entre Rusia y Suecia. La alianza de Mazepa con Pedro I de Rusia causó grandes pérdidas de cosacos e interferencia rusa en los asuntos internos del Hetmanato. Cuando el zar se negó a defender Ucrania contra el rey polaco Estanislao I Leszczynski, un aliado de Carlos XII de Suecia, Mazepa y algunos cosacos zaporogos se aliaron con los suecos en octubre de 1708. La batalla de Poltava (en 1709) fue ganada por Rusia, poniendo fin al objetivo de independencia de Mazepa, prometido en un tratado anterior con Suecia. La autonomía del Hetmanato se volvió nominal y se estableció la gobernación de Kiev. El Imperio ruso también comenzó a purgar a todos los presuntos aliados de Mazepa, que culminaron con las ejecuciones de cosacos en Lebedín (Raión de Lebedyn). Esto resultó en la muerte de más de 900 funcionarios cosacos, acusados de traición. Además comenzaba el proceso de rusificación de Ucrania en 1720. Durante el reinado de Catalina II de Rusia, la autonomía del Hetmanato Cosaco fue destruida progresivamente. Después de varios intentos anteriores, la oficina de Hetman fue finalmente abolida por el gobierno ruso en 1764, y sus funciones fueron asumidas por el colegio de la pequeña Rusia, incorporando así plenamente al Hetmanato en el Imperio Ruso. En 1775, Catalina II emitió una orden directa de que la Sich de Zaporozhia fuera destruida y los rusos rodearon al Sich y lo arrasaron. Las tropas rusas desarmaron a los cosacos y los archivos del tesoro fueron confiscados. Kalnyshevsky, fue arrestado y encarcelado en el exilio en el Monasterio de Solovetsky. Esto marcó el final de los cosacos zaporozhianos. El resto huyó al Sich del Danubio, en territorio Otomano.
rdf:langString
L'Hetmanat cosaque (ukrainien : Гетьма́нщина, Het'manchtchyna) est l'organisation territoriale, politique, militaire et sociale des Cosaques ukrainiens de 1649 à 1764. L'Hetmanat cosaque était dirigé par un hetman et une assemblée des Cosaques appelée Rada. Il a été constitué en Ukraine centrale sur les rives du Dniepr. Les Cosaques ont combattu pour leur indépendance la République des Deux Nations (Pologne et Lituanie), l'Empire ottoman, le Tsarat de Russie, puis l'Empire russe, créé en 1721, qui a finalement soumis l'Hetmanat.
rdf:langString
Hetmanat Kazaki (bahasa Ukraina: Гетьманщина, Het’manshchyna), secara resmi dikenal sebagai Negara Rus atau Zaporizhian Host (Військо Запорозьке, Viys'ko Zaporoz'ke), sebuah negara Kazaki Ukraina yang terletak di Ukraina Pusat antara 1649 dan 1764 (beberapa sumber menyatakan sampai 1782). Hetmanate ini didirikan oleh Hetman dari Host Zaporizhia Bohdan Khmelnystky pada masa pergolakan 1648-57. Setelah Ivan Mazepa gagal memisahkan diri dari Rusia di 1708, seluruh daerah digabungkan dala Pemerintahan Kiev dan otonomi Kazaki secara signifikan dibatasi. Catherine II dari Rusia secara resmi menghapus lembaga Hetman pada 1764 dan di 1764-1781 Hetmanat Kazaki digabungkan dalam Pemerintahan Russia Kecil yang dipimpin oleh Pyotr Rumyantsev.
rdf:langString
L'Etmanato, Hetmanato o Atamanato cosacco, o più sinteticamente Etmanato (in ucraino Гетьманщина, Het'manščyna), ufficialmente Corpo dei Cosacchi Zaporoghi (in ucraino Військо Запорозьке, Vijs'kо Zaporoz'kе), fu l'entità statale costituita dai cosacchi dell'Ucraina tra il 1649 e il 1764.
rdf:langString
ヘーチマン国家(ウクライナ語: Гетьма́нщина)は、1649年から1782年の間にドニプロ・ウクライナに存在したコサックの国家である。ポーランド・リトアニア共和国における最大のコサック反乱であるフメリニツキーの乱によって誕生した。国家の君主であるヘーチマンによって統治されたことから、ヘーチマン国家と呼ばれた。正式な国号はザポロージャのコサック軍(Військо Запорозьке)である。 1654年以後、ロシア・ツァーリ国とロシア帝国の保護下に置かれ、1667年にコサック内戦とロシア・ポーランド戦争の結果、アンドルソヴォ条約でロシアとポーランドの間に分割された。1699年にポーランド支配下の右岸ウクライナにおいてコサックが廃止されると、ロシア支配下の左岸ウクライナにおいて存続し、ポーランド・オスマン帝国とクリミア・ハン国からロシアを守る役割を果たした。 1709年に大北方戦争の際、ロシアから離れてスウェーデンの保護を受けようとしたが失敗、18世紀中にロシア政府の政策により政治的・経済的の独立を失った。1764年にロシアのエカチェリーナ2世はヘーチマン制を廃止、翌1765年に国土はロシアの小ロシア県に編成され、1786年にコサック連隊制が廃止となった。
rdf:langString
헤트만국(우크라이나어: Гетьманщина 헤트만시치나[*]) 또는 자포로자 군단(우크라이나어: Військо Запорізьке 비스코 자포리즈케[*])는 1649년에서 1764년 사이 드네프르 강과 드네스트르 강(대략 오늘날의 우크라이나)에 존재했던 카자크 국가이다. 나중에 소러시아라는 이름으로 러시아 제국에 흡수되었다.
rdf:langString
Het Kozakken-Hetmanaat (Oekraïens: Гетьманщина, Hetmansjtsjyna) was een staat van Oekraïense Kozakken tussen 1649 en 1764. Het gebied kwam ongeveer overeen met het huidige centrale gedeelte van Oekraïne.
rdf:langString
Hetmanat, Hetmańszczyzna (ukr. Гетьманщина), (1649–1764), zwane także Wojskiem Zaporoskim – w okresie Rzeczypospolitej Obojga Narodów system autonomicznych rządów terytorialnych na Ukrainie Naddnieprzańskiej, oparty na systemie demokracji wojennej Kozaków Zaporoskich, powstały w wyniku zawartej w roku 1649 ugody zborowskiej wojska zaporoskiego z królem Polski Janem II Kazimierzem Wazą i Rzecząpospolitą, potwierdzony w roku 1654 w ugodzie perejasławskiej pomiędzy wojskiem zaporoskim a carem rosyjskim Aleksym I i ponownie (w rozszerzonej formie) w unii hadziackiej (króla i Rzeczypospolitej z Kozaczyzną zaporoską, 1658). Po przejęciu Ukrainy Lewobrzeżnej przez Rosję w konsekwencji traktatu Grzymułtowskiego (1686) system autonomii hetmańskiej został utrzymany na Ukrainie Lewobrzeżnej (podległej carowi) i od czasów hetmana Iwana Mazepy systematycznie ograniczany, aż do całkowitej likwidacji w 1764. Po roku 1764 zostały w ramach Imperium Rosyjskiego utrzymane jednak specyficzne przywileje Ukrainy Lewobrzeżnej (dotyczące statusu języka ruskiego i pozycji szlachty kozackiej).
rdf:langString
Hetmanato (ucraniano: Гетьма́нщина; em documentos oficiais - Ucrânia, ) é o nome historiográfico de uma parte das no território da Ucrânia moderna, e também, parcialmente, Rússia (Starodubye), Bielorrússia ( e a parte oriental da ) e Moldávia (a parte norte da Transnístria), que em diferentes períodos históricos estiveram sujeitos ao poder do . O Hetmanato tem origem na revolta de Khmelnytski (1648). Inicialmente, cobria o Dnieper, Transnístria, Sevéria e Zaporíjia. Após a , entre os do , a desconfiança do Hetman tornou-se mais forte, como resultado do qual o começou a se submeter ao Hetman apenas formalmente. Após a conclusão da de 1686 entre o Império Russo e a Comunidade Polaco-Lituana. O Hetmanato na margem direita do Dnieper, que permaneceu na coroa polonesa, foi eliminado e, portanto, como regra, em relação a esse período histórico, o termo é usado apenas em relação à margem esquerda, Kiev e seus arredores. No entanto, até a década de 1760, instituições de poder hetman também existiam nas terras da , ou seja, no território da Transnístria e parte da , recebida por do Império Otomano e sob a proteção dos cãs da Crimeia. Em 1654, o Hetmanato ficou sob o protetorado do Czar russo. Desde 1663, o Hetmanato, que tinha uma série de direitos especiais em termos políticos e administrativos como parte do Czarado da Rússia, era controlado pela . Depois que Hetman Mazepa apoiou Carlos XII na Guerra do Norte, a influência dos hetmans diminuiu significativamente: por decreto do Czar Pedro I, em 1709, o intendente foi designado para o Hetman (um ano depois ele foi substituído por outro mordomo, ), a residência do Hetman foi confirmada em Glukhov, e os assuntos de administração de terras, com a morte de Skoropadski, de 1722 a 1727 foram completamente transferidos para o departamento do . A luta sem fim entre , que chefiava o Collegium da Pequena Rússia, e o Hetman nomeado , que nunca foi reconhecido no Sejm, levaram à decisão em São Petersburgo em 1726 de fechar o Collegium e restaurar o Hetmanato, elegendo um novo Hetman. Em 1728, foi eleito , que apoiou durante o reinado de Pedro I. Durante o reinado de Pedro II e Anna Ioannovna, os direitos do Hetman foram significativamente ampliados: "" foram elaborados; os cossacos que viviam na Turquia foram autorizados a retornar à Rússia, o que permitiu que , contrário à proibição por parte do Canato da Crimeia, de chegar com um exército a Belaya Tserkov e prestar o juramento russo. Durante o reinado de Daniel, o Apóstolo, os cossacos tiveram a oportunidade de se estabelecerem em aldeias suburbanas. Após a morte de Daniil, o Apóstolo, em 1734 (veja a ), São Petersburgo não teve pressa em eleger um novo Hetman, mas seguiu os "Pontos Decisivos" elaborados sob o apóstolo. Sob Ernst Biron, um decreto foi aprovado no Collegium da Pequena Rússia, que serviu como escritório do Hetman por 16 anos e na verdade representou o segundo Collegium da Pequena Rússia. O Hetmanato foi restaurado por decreto da imperatriz Elizaveta Petrovna, que concedeu terras e o título de Hetman ao Conde em 1750, mas já em 1764, por decreto da Imperatriz Catarina, a Grande, o título de Hetman da Hoste Zaporijiana foi finalmente abolido: o último Hetman da Hoste Zaporijiana, o Conde Kirill Razumovski, recebeu a mais alta patente militar, General-Marechal de Campo, e a gestão da Pequena Rússia foi confiada ao Conde . No entanto, a antiga divisão administrativo e territorial do Hetmanato foi mantida na Rússia até 1782. Em 1782, no decurso da reforma administrativa, entrou em vigor o Regulamento Geral das Províncias do Império Russo de 1781, resultando na abolição da estrutura administrativa de centenas de regimentos.
rdf:langString
Hetmanatet var ett zaporizjakosackstyre med viss autonomi som existerade i det som idag är Ukraina i perioden 1649–1775. Året innan Hetmanatet skapades inleddes ett kosackuppror i det Polsk-Litauiska samväldet som också kallades för ”De Båda Nationernas Republik” där fanns planer på att det då skulle förvandlas till ”De tre Nationernas Republik” med zaporizjakosackerna upphöjda till samma ställning som den polska och litauiska adeln. Detta accepterade inte majoriteten av samväldets adel som hade ekonomisk vinning i att försöka göra kosackerna till livegna bönder. Detta orsakade det mest omfattande kosackupproret (1648–1654) under Bogdan Chmelnytskyj. Upproret blev mycket blodigt och kostsamt för samväldet och gav zaporizjakosackerna en viss autonomi. Redan 1648 kontaktade Chmelnytskyj ryssarna och hörde sig för om en eventuell union med dem. Ryssarna ansåg att tillfället inte var lägligt. Men efter en lång tvekan som varade i flera år antog de hans förslag och röstade (1653) för en union med kosackerna. När så polackerna vintern 1653–1654 var nära att kuva rebellerna ingick kosackerna, i Perejaslav, fördraget med sina grekisk-ortodoxa trosfränder. Chmelnytskyj svor trohetseden till Tsarryssland den ryska delegationen med Vasilij Buturlin i spetsen, på ett öppet rådsmöte (normalt hölls rådsmöten enbart inom kosacktoppen) där även gemene man fick delta. Därmed utvecklades kosackupproret till ett omfattande krig mellan Polsk-Litauiska samväldet och Tsarryssland. Zaporizjakosackernas autonomi fortsatte i det lillryska området av Tsarryssland, men kosackerna var splittrade och den bristande lojaliteten mot ryssarna gav under en lång period upphov till många konflikter. Under det stora nordiska kriget invaderade Sverige Ukraina, men den svenska armén, som i kampen mot Tsarryssland tagit hjälp av kosackhetmanen Ivan Mazepa som gjorde ett försök att lösriva området, men de besegrades år 1709 i slaget vid Poltava. Från slutet av 1700-talet, under Katarina II:s dagar, krossades kosackerna fullständigt och de lillryska områdena kom då helt under Kejsardömet Rysslands kontroll. I juni år 1775 omringades zaporizjakosackernas Sitj av Katarina II:s styrkor. I slaget blev kosacklägret jämnat med marken och kosackerna dödades eller fördes bort i fångenskap. Kosackernas ledare, kosjovyj (härläger-chef) , internerades i klostret på Solovetskijöarna. Han tillbringade 25 år i fångenskap, fram till sin död 1803. Den jord kosackerna hade kontrollerad delades ut till ryska adelsmän eller till utländska nybyggare av främst tysk börd men också av serbiskt, bulgariskt och ungerskt ursprung. En grupp på 5 000 zaporizjakosacker flydde över den osmanska gränsen, som då var belägen vid det nuvarande Moldavien. De stannade i staden Bilhorod ovanför Dnestrs delta och sände därifrån en diplomatisk mission till den osmanske sultanen med en anhållan om att få bli osmanska undersåtar, något som beviljades dem. Sultanen lät dem bygga det Nya Sitj på ett antal öar i Donaudeltat. Nya Sitj växte snabbt och på bara ett år hade kosackhären ökat från 5 000 man till 7 000 man, tack vare flyktingar från Katarina den II:s Ryssland och från de polskstyrda delarna av de etniskt ukrainska områdena på floden Dneprs högra strand. Den ryska regeringen i Moskva ogillade utvecklingen och försökte stävja den genom att utlysa amnesti för flyktingarna och utöva diplomatiska påtryckningar på osmanarna. Man lät också styrkor av ryska donkosacker (de så kallade Nekrasovkosackerna, som i början av 1700-talet bosatt sig bortom Donau) anfalla Nya Sitj.
rdf:langString
Ге́тманщина (укр. Гетьма́нщина; белор. Гетманшчына; польск. Hetmańszczyzna; в официальных документах — Войско Запорожское, также использовались и другие названия) — историографическое название части казацких земель на территории современной Украины, а также, частично, России (Стародубье), Белоруссии (Лоев и восточная часть Белорусского Полесья) и Молдавии (северная часть Приднестровья), на которые в разные исторические периоды распространялась власть гетмана Войска Запорожского. Гетманщина берёт своё начало с восстания Хмельницкого (1648 год). Первоначально охватывала Поднепровье, Приднестровье, Северщину, а также Запорожье. После восстания Барабаша и Пушкаря среди кошевых атаманов Войска Запорожского Низового укрепилось недоверие к гетману, вследствие чего Запорожская Сечь стала подчиняться гетману лишь формально. После заключения Вечного мира 1686 года между Русским царством и Речью Посполитой Гетманщина на правом берегу Днепра, остававшемся в польской короне, была ликвидирована, в связи с чем, как правило, применительно к данному историческому периоду термин употребляется только в отношении Левобережья, Киева и его окрестностей. Тем не менее, вплоть до 1760-х годов институты гетманской власти также существовали в землях Едисанской орды, то есть на территории Приднестровья и части Брацлавщины, полученных Петриком Иваненко от Османской империи и находившихся под протекцией крымских ханов. В 1654 году Гетманщина перешла под протекторат русского царя. С 1663 года Гетманщина, обладавшая в политико-административном отношении рядом особых прав в составе Русского царства, была подконтрольна Малороссийскому приказу. После поддержки гетманом Мазепой Карла XII в Северной войне влияние гетманов значительно снизилось: по указу царя Петра I в 1709 году к гетману Скоропадскому был приставлен стольник Андрей Измайлов (через год его сменил другой стольник — ), резиденция гетмана была утверждена в Глухове, а дела управления землями, со смертью Скоропадского, с 1722 по 1727 год полностью перешли в ведомство Малороссийской коллегии. Нескончаемые распри между Степаном Вельяминовым, возглавлявшим Малороссийскую коллегию, и наказным гетманом Павлом Полуботком, так и не признанным на сейме, привели к тому, что в 1726 году в Санкт-Петербурге было принято решение закрыть коллегию и восстановить Гетманщину, избрав нового гетмана. Им в 1728 году стал Даниил Апостол, поддержавший в царствование Петра I Василия Кочубея. В царствование Петра II и Анны Иоанновны права гетмана были существенно расширены: были составлены «Решительные пункты»; запорожцам, жившим в Турции, было разрешено вернуться в Россию, что позволило кошевому Ивану Билецкому вопреки запрету со стороны Крымского ханства прибыть с войском в Белую Церковь и принять русскую присягу. В гетманство Даниила Апостола запорожцы получили возможность селиться в слободских сёлах. По смерти Даниила Апостола в 1734 году (смотри Гайдамацкое восстание) Петербург не спешил с избранием нового гетмана, однако следовал «Решительным пунктам», составленным при Апостоле. При Эрнсте Бироне был утверждён указ о Малороссийском правлении, которое выполняло функции гетманской канцелярии на протяжении 16 лет и фактически представляло собой вторую Малороссийскую коллегию. Гетманщина была восстановлена указом императрицы Елизаветы Петровны, даровавшей земли и титул гетмана графу Кириллу Разумовскому в 1750 году, однако уже в 1764 году указом императрицы Екатерины Великой звание гетмана Войска Запорожского было окончательно упразднено: последний гетман Войска Запорожского граф Кирилл Разумовский был пожалован высшим воинским чином генерал-фельдмаршала, а управление Малороссией было поручено графу Петру Румянцеву. Тем не менее, былое административно-территориальное деление Гетманщины сохранялось в России вплоть до 1782 года. В 1782 году в ходе административной реформы вступило в силу общее положение о губерниях Российской империи 1781 года, вследствие чего сотенно-полковое административное устройство было упразднено.
rdf:langString
哥萨克酋长国(烏克蘭語:Гетьманщина,羅馬化:Hetmanščyna)是乌克兰哥萨克国,由酋长国土地和扎波罗热哥萨克组成。该国存在于1649年至1775年间,位于乌克兰中部与东北部。酋长国成立于1648年的赫梅利尼茨基起义,第一位领导人是博格丹·赫梅利尼茨基,统治时期为1648年至1657年间。 1654年的《佩列亚斯拉夫条约》让乌克兰失去了独立性。而1667年的《》将该国分给了俄罗斯和乌克兰。这次瓜分也让乌克兰哥萨克内各派发生冲突,而这场内战持续至17世纪末。18世纪酋长国的领土就只剩下左岸乌克兰。1764年,哥萨克国与酋长职位皆遭叶卡捷琳娜二世废除。 该国最开始定都于奇吉林,随后迁都至巴图林,最后迁至格盧霍夫。 酋长国包括现在的乌克兰中部和现俄罗斯的一小部分。具体来讲,该国包括现在的切尔尼戈夫州、波尔塔瓦州和苏梅州(不包括东南部)、基辅州左岸和切尔卡瑟州,以及俄罗斯布良斯克州西部。而扎波罗热哥萨克地区有很大程度的自治权,有自己的行政机关。
rdf:langString
Гетьма́нщина, Перший Гетьманат або Ві́йсько Запоро́зьке (в офіційній канцелярії — Україна, Русь) — українська козацька держава, яка виникла на теренах України внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Очільником виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом Московського царства. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії. У 1667 році за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі в 1699 році продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. У 1709 році, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом XVIII століття поступово втратила політичну й економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію. Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
rdf:langString
no
rdf:langString
no
rdf:langString
Baturynb
rdf:langString
Chyhyryna
rdf:langString
Hlukhivc
rdf:langString
Zaporizhian Host
xsd:integer
1651
1654
1667
1686
1687
rdf:langString
Hetman post abolished in Russia
rdf:langString
Flag of the Cossack Hetmanat
rdf:langString
Zaporozhian Sich flag.svg
rdf:langString
Flag of Russia.svg
rdf:langString
Flag of the Zaporizhian Sich.svg
rdf:langString
Zaporozhian Sich flag.svg
rdf:langString
Hetmanate capital
rdf:langString
alternate Hetman residence
rdf:langString
Little Russia capital
rdf:langString
CoA Hetmanate.svg
xsd:nonNegativeInteger
58032