Consular tribune
http://dbpedia.org/resource/Consular_tribune
Els tribuni militum consulari potestate ("tribuns militars amb potestat consular"), comunament coneguts també com a tribuns consulars, van ser tribuns elegits amb poder consolar durant l'anomenat "" a la República Romana, començant l'any 444 abans de Crist i després de forma contínua des del 408 aC fins al 394 aC i el 391 aC de nou al 367 aC.
rdf:langString
Vojenský tribun s konzulskou mocí (latinsky: Tribuni militum consulari potestate) byl úřad poprvé ustanovený v roce 444 př. n. l., tři sta deset let po založení Říma. Někteří zvolení konzulové neměli vždy schopnosti vojevůdcovské, takže v nebezpečné době bylo zapotřebí ustanovit jiné, především zkušené velitele. Byla to kombinace moci vysokých důstojníků s největší politickou mocí.Do této funkce mohli být voleni jak plebejové tak i patricijové, což zmírnilo napětí mezi plebeji a patriciji na začátku římské republiky, v době kdy plebejové nemohli zastávat konzulský úřad.
rdf:langString
Un tribun militaire à pouvoir consulaire (en latin : tribunus militum consulari potestate) est un magistrat romain disposant d'un niveau d'imperium presque équivalent aux consuls qu'il remplace de façon irrégulière au début de la République romaine, entre 444 et 367 av. J.-C. Après cette date, le tribunat consulaire est définitivement abandonné.
rdf:langString
Los tribunos consulares o tribunos militares con poder consular (en latín, tribuni militum consulari potestate) fueron unos magistrados de la Antigua Roma que sustituyeron a los cónsules como magistrados epónimos durante el llamado conflicto patricio-plebeyo de la temprana República romana. Se instauraron en el año 444 a. C. y cubren los fastos hasta el año 367 a. C., aunque en algunos años se volvieron a elegir cónsules.
rdf:langString
トリブヌス・ミリトゥム・コンスラリ・ポテスタテ (ラテン語: Tribunus militum consulari potestate、英語: military tribune with consular power) とは、共和政ローマにてパトリキとプレブスの確執が表面化してきた時期に創設された公職。日本語では訳語が一定しておらず、「執政官権限の軍事担当官」、「執政武官」、「執政官格軍司令官」、「准コーンスル」等と訳される。
rdf:langString
Tribuno consular, chamado em latim tribuni militum consulari potestate ("tribunos militares com autoridade consular"), foram tribunos eleitos com poderes consulares durante o chamado "Conflito das Ordens" no início da República Romana, com os primeiros eleitos em 444 a.C.. Foram eleitos esporadicamente daí até 408 a.C., continuamente até 394 a.C. e novamente entre 391 e 367 a.C..
rdf:langString
الأطربون العسكري ذو السلطات القنصلية أو الأطربون القنصلي (باللاتينية: tribuni militum consulari potestate) كان منصباً في روما القديمة، يشغله أطربون يُنتَخب لحيازة صلاحيات قنصلية. ظهر المنصب للمرَّة الأولى خلال عهد الجمهورية الرومانية، أثناء فترة اضطرابات كان يحتج فيها البليبيون (العامة) للحصول على حقوق مساوية للباتريكيان (النبلاء) في الدولة، وقد كان الهدف إرضاء مطالب العامة أثناء الاضطرابات. ظهر المنصب خلال فترات الاضطراب، بدءاً من سنة 448 ق.م، ثم بين سنتي 408 و394 ق.م، ومجدداً بين سنتي 391 و367 ق.م. كان يتفاوت عدد الأطربونات القنصليين خلال هذه الفترات من 2 إلى 6، ولأنهم كانوا يعتبرون زملاء للرَّقيبين المعيَّنين سنوياً، فقد كان يُطلَق عليهم معاً الأطربونات الثمانية.
rdf:langString
A consular tribune was putatively a type of magistrate in the early Roman Republic. According to Roman tradition, colleges of consular tribunes held office throughout the fifth and fourth centuries BC during the so-called "Conflict of the Orders". The ancient historian Livy offered two explanations: the Roman state could have needed more magistrates to support its military endeavours; alternatively, the consular tribunate was offered in lieu of the ordinary consulship to plebeians so to maintain a patrician lock on the consulship.
rdf:langString
I tribuni militum consulari potestate (tribuni militari con potestà consolare) o più brevemente tribuni consolari, erano eletti con potere consolare durante il cosiddetto "conflitto degli ordini" che si scatenò nella Repubblica romana nell'anno 444 a.C. e poi si riaccese dall'anno 398 a.C. al 394 a.C. e, dopo un breve interludio, dall'anno 391 a.C. fino al 367 a.C. Nonostante la prima nomina sia avvenuta nel 444 a.C. occorre aspettare il 400 a.C., perché si possa registrare la nomina di un plebeo, Publio Licinio Calvo Esquilino, alla magistratura del tribunato consolare.
rdf:langString
De tribuni militum consulari potestate (d.i."krijgstribunen met consulair gezag") waren in een vroege periode van de Romeinse Republiek (tussen 444 en 367 v.Chr.) buitengewone hoge magistraten die konden worden aangesteld als staatshoofden in de plaats van consules. Tot aan het aanvaarden van de Leges Liciniae Sextiae, waardoor minstens een van de twee consuls plebejer moest zijn, in 367 v.Chr. werd ongeveer vijftigmaal een dergelijk college samengesteld.
rdf:langString
Trybun wojskowy z władzą konsularną (łac. tribuni militum consulari potestate), zwany też trybunem konsularnym, był rodzajem urzędu w Republice Rzymskiej. Trybunowi konsularnemu przyługiwała zarówno władza polityczna, jak i wojskowa. Urząd mogli sprawować zarówno patrycjusze, jak i plebejusze. Trybuni konsularni byli wielokrotnie powoływani w latach 444-368 p.n.e. w miejsce konsulów, w liczbie od 3 do 16 (na podstawie lex de tribunis militum consulari potestate creandis z 445 r. p.n.e.). W porównaniu do władzy i uprawnień konsulów, władza trybunów konsularnych podlegała szeregowi ograniczeń:
rdf:langString
Вое́нный трибу́н с ко́нсульской вла́стью или консуля́рный трибун (лат. Tribunus militum consulari potestate) — одна из высших древнеримских магистратур ранней Республики в 444—367 гг. до н.э. Военные трибуны с консульской властью, числом от трех человек и выше, избирались вместо консулов и исполняли консульские полномочия в течение года. Всего за 77 лет была избрана 51 коллегия консулярных трибунов.
rdf:langString
Військовий трибу́н з консульської владою або консуля́рний трибун (лат. Tribunus militum consulari potestate) — одна з вищих римських магістратур . Найчастіше магістратуру відносять до , однак питання досі залишається спірним. Консулярні трибуни були магістратами з імперієм, а обсяг їх повноважень нічим не поступався консульським. Консульський трибунат був введений спеціальним законом (лат. lex de tribunis militum consulari potestate creandis) 445 року до н. е., а перші трибуни були обрані в наступному, 444 році. Посада проіснувала до 367 року до н. е., коли була скасована за законами Ліцинія — Секстія. Протягом цього періоду відома 51 колегія військових трибунів з консульської владою.
rdf:langString
rdf:langString
أطربون عسكري ذو سلطات قنصلية
rdf:langString
Tribú amb potestat consular
rdf:langString
Vojenský tribun s konzulskou mocí
rdf:langString
Tribuno consular
rdf:langString
Consular tribune
rdf:langString
Tribuno consolare
rdf:langString
Tribun militaire à pouvoir consulaire
rdf:langString
トリブヌス・ミリトゥム・コンスラリ・ポテスタテ
rdf:langString
Tribunus militum consulari potestate
rdf:langString
Trybun wojskowy z władzą konsularną
rdf:langString
Tribuno consular
rdf:langString
Военный трибун с консульской властью
rdf:langString
Військовий трибун з консульською владою
xsd:integer
2421613
xsd:integer
1119105402
rdf:langString
Els tribuni militum consulari potestate ("tribuns militars amb potestat consular"), comunament coneguts també com a tribuns consulars, van ser tribuns elegits amb poder consolar durant l'anomenat "" a la República Romana, començant l'any 444 abans de Crist i després de forma contínua des del 408 aC fins al 394 aC i el 391 aC de nou al 367 aC.
rdf:langString
Vojenský tribun s konzulskou mocí (latinsky: Tribuni militum consulari potestate) byl úřad poprvé ustanovený v roce 444 př. n. l., tři sta deset let po založení Říma. Někteří zvolení konzulové neměli vždy schopnosti vojevůdcovské, takže v nebezpečné době bylo zapotřebí ustanovit jiné, především zkušené velitele. Byla to kombinace moci vysokých důstojníků s největší politickou mocí.Do této funkce mohli být voleni jak plebejové tak i patricijové, což zmírnilo napětí mezi plebeji a patriciji na začátku římské republiky, v době kdy plebejové nemohli zastávat konzulský úřad.
rdf:langString
الأطربون العسكري ذو السلطات القنصلية أو الأطربون القنصلي (باللاتينية: tribuni militum consulari potestate) كان منصباً في روما القديمة، يشغله أطربون يُنتَخب لحيازة صلاحيات قنصلية. ظهر المنصب للمرَّة الأولى خلال عهد الجمهورية الرومانية، أثناء فترة اضطرابات كان يحتج فيها البليبيون (العامة) للحصول على حقوق مساوية للباتريكيان (النبلاء) في الدولة، وقد كان الهدف إرضاء مطالب العامة أثناء الاضطرابات. ظهر المنصب خلال فترات الاضطراب، بدءاً من سنة 448 ق.م، ثم بين سنتي 408 و394 ق.م، ومجدداً بين سنتي 391 و367 ق.م. كان يتفاوت عدد الأطربونات القنصليين خلال هذه الفترات من 2 إلى 6، ولأنهم كانوا يعتبرون زملاء للرَّقيبين المعيَّنين سنوياً، فقد كان يُطلَق عليهم معاً الأطربونات الثمانية. حسب المؤرخ تيتوس ليفيوس، تم تأسيس منصب الأطربون العسكري ذو السلطات القنصلية (وهو منصب من رتبة حاكم روماني) خلال فترة الاضطرابات المدعوَّة «صراع الرتب» (Conflict of the Orders)، وقد تم إنشاؤه مع منصب آخر هو الرقيب، لتكون الغاية من كليهما السَّماح للبليبس (العامة) بالوصول إلى الوظائف الحكومية العالية في روما، دون الحاجة لإجراء تغييراتٍ على الشكل الذي اتخذه منصب القنصل آنذاك. بالتالي، كانت الغاية إيجاد منصب شبيه بمنصب القنصل، لكنه يختلف عنه بأن العامة يستطيعون الارتقاء إليه. رغم ذلك، يعتقد العديد من الباحثين حالياً أن السبب الحقيقيّ وراء تأسيس هذا المنصب كان - ببساطةٍ - متابعة الحاجات الإدارية والعسكرية المتغيِّرة الناتجة عن اتساع رقعة الدولة الرومانية. ففي بداية عقد 440 ق.م، كان الأطربونات القنصليون جزءاً من إعادة هيكلة عامَّة للنظام العسكري في روما بغرض تحسين إدارة الجيش، وكان من ضمن إعادة الهيكلة هذه إنشاء مناصب أخرى، هي الرقيب (شخصٌ مسؤول عن مهمة إحصاء سكان الدولة، للتوثُّق من عدد الرجال القادرين على الخدمة في الجيش) والكويستور (مسؤول عن تأمين مرتَّبات الجيش وتكاليف تشغيله). عادةً ما كان يشار إلى أصحاب هذا المنصب المنتمين إلى طبقة الباتريكيان بـ«الأطربونات العسكريّين»، وكانوا مسؤولين بالأصل عن قيادة الجيوش إلى المعارك. وقد مضى وقتٌ طويل حتى منحوا صلاحيات القناصل وحازوا تسمية الأطربونات القنصليين، وذلك لتفريقهم عن ضباط في الفيالق الرومانية كانوا يلقَّبون باللقب ذاته «الأطربونات العسكريين».
rdf:langString
A consular tribune was putatively a type of magistrate in the early Roman Republic. According to Roman tradition, colleges of consular tribunes held office throughout the fifth and fourth centuries BC during the so-called "Conflict of the Orders". The ancient historian Livy offered two explanations: the Roman state could have needed more magistrates to support its military endeavours; alternatively, the consular tribunate was offered in lieu of the ordinary consulship to plebeians so to maintain a patrician lock on the consulship. Modern views have challenged this account for various reasons. No consular tribune ever celebrated a triumph and appointment of military dictators was unabated through this period. Furthermore, the vast majority of consular tribunes elected were patrician. Some modern scholars believe the consular tribunes were elected to support Rome's expanded military presence in Italy or otherwise to command detachments and armies. More critical views believe the consular tribunate is an invention of later Roman historians meant to explain the appointment of multiple military commanders in the early republic while also trying to reconcile that with a preconceived notion of a permanent two-man consulship.
rdf:langString
Un tribun militaire à pouvoir consulaire (en latin : tribunus militum consulari potestate) est un magistrat romain disposant d'un niveau d'imperium presque équivalent aux consuls qu'il remplace de façon irrégulière au début de la République romaine, entre 444 et 367 av. J.-C. Après cette date, le tribunat consulaire est définitivement abandonné.
rdf:langString
Los tribunos consulares o tribunos militares con poder consular (en latín, tribuni militum consulari potestate) fueron unos magistrados de la Antigua Roma que sustituyeron a los cónsules como magistrados epónimos durante el llamado conflicto patricio-plebeyo de la temprana República romana. Se instauraron en el año 444 a. C. y cubren los fastos hasta el año 367 a. C., aunque en algunos años se volvieron a elegir cónsules.
rdf:langString
トリブヌス・ミリトゥム・コンスラリ・ポテスタテ (ラテン語: Tribunus militum consulari potestate、英語: military tribune with consular power) とは、共和政ローマにてパトリキとプレブスの確執が表面化してきた時期に創設された公職。日本語では訳語が一定しておらず、「執政官権限の軍事担当官」、「執政武官」、「執政官格軍司令官」、「准コーンスル」等と訳される。
rdf:langString
I tribuni militum consulari potestate (tribuni militari con potestà consolare) o più brevemente tribuni consolari, erano eletti con potere consolare durante il cosiddetto "conflitto degli ordini" che si scatenò nella Repubblica romana nell'anno 444 a.C. e poi si riaccese dall'anno 398 a.C. al 394 a.C. e, dopo un breve interludio, dall'anno 391 a.C. fino al 367 a.C. Secondo Tito Livio e Dionigi di Alicarnasso la magistratura dei tribuni militum consulari potestate fu creata nel periodo del conflitto degli ordini assieme alla carica di censore allo scopo di permettere all'ordine plebeo l'accesso alle più alte cariche del governo senza per questo dover riformare la carica di console che il patriziato difendeva come riservata al suo ordine. Con l'introduzione della figura del tribuno consolare si oltrepassava il problema formale pur dando alla plebe l'accesso al massimo potere. Nonostante la prima nomina sia avvenuta nel 444 a.C. occorre aspettare il 400 a.C., perché si possa registrare la nomina di un plebeo, Publio Licinio Calvo Esquilino, alla magistratura del tribunato consolare. Sembra che la scelta della forma di governo di un dato anno - consoli o tribuni consolari - fosse affidata al popolo al momento delle elezioni e quindi si osservano anni in cui Roma era guidata da consoli e altri in cui la guida era affidata ai tribuni consolari. Molto probabilmente la scelta avveniva scegliendo le "persone" più che i "tipi di carica" in relazione alla capacità dei singoli candidati di attrarre i voti delle tribù. Il numero dei tribuni consolari variò da 3 a 6. Inoltre, poiché venivano considerati anche colleghi dei censori, talvolta si parla di "otto tribuni". L'elezione dei tribuni consolari ebbe termine quando, nel 367 a.C. con l'approvazione delle leges Liciniae Sextiae, la plebe riuscì ad ottenere l'accesso alla carica di console, accesso che fu poi regolamentato dalla lex Genucia approvata nel 342 a.C.
rdf:langString
De tribuni militum consulari potestate (d.i."krijgstribunen met consulair gezag") waren in een vroege periode van de Romeinse Republiek (tussen 444 en 367 v.Chr.) buitengewone hoge magistraten die konden worden aangesteld als staatshoofden in de plaats van consules. Toen de tribunus plebis in 445 v.Chr. een rogatio indiende dat het consulaat niet zou worden beperkt tot één orde, bereikte de sociale strijd tussen patriciërs en plebejers een nieuw hoogtepunt. Het patriciaat meende een oplossing gevonden te hebben om het consulaat voor plebejers minder aantrekkelijk te maken. Men laste de mogelijkheid in om in bepaalde omstandigheden, in plaats van reglementaire consuls te kiezen, een college van bijzondere krijgstribunen (variërend van drie tot acht) te creëren waarvan plebejers deel konden uitmaken. Er werd ook bepaald dat deze tribuni geen triomftocht mochten houden, en na het neerleggen van hun functie ook niet de titel van consularis (= oud-consul) mochten voeren. Het hoogste aantal tribuni (acht) werd bereikt in 403 v.Chr. tijdens de oorlog tegen Veii. Tot aan het aanvaarden van de Leges Liciniae Sextiae, waardoor minstens een van de twee consuls plebejer moest zijn, in 367 v.Chr. werd ongeveer vijftigmaal een dergelijk college samengesteld.
rdf:langString
Tribuno consular, chamado em latim tribuni militum consulari potestate ("tribunos militares com autoridade consular"), foram tribunos eleitos com poderes consulares durante o chamado "Conflito das Ordens" no início da República Romana, com os primeiros eleitos em 444 a.C.. Foram eleitos esporadicamente daí até 408 a.C., continuamente até 394 a.C. e novamente entre 391 e 367 a.C..
rdf:langString
Trybun wojskowy z władzą konsularną (łac. tribuni militum consulari potestate), zwany też trybunem konsularnym, był rodzajem urzędu w Republice Rzymskiej. Trybunowi konsularnemu przyługiwała zarówno władza polityczna, jak i wojskowa. Urząd mogli sprawować zarówno patrycjusze, jak i plebejusze. Trybuni konsularni byli wielokrotnie powoływani w latach 444-368 p.n.e. w miejsce konsulów, w liczbie od 3 do 16 (na podstawie lex de tribunis militum consulari potestate creandis z 445 r. p.n.e.). W porównaniu do władzy i uprawnień konsulów, władza trybunów konsularnych podlegała szeregowi ograniczeń:
* nie mogli odbyć triumfu;
* nie mogli powołać dyktatora;
* nie mieli możliwości powołania (creatio) innych trybunów wojskowych z władzą konsularną;
* nie mogli sporządzać spisu obywateli (w tym celu powołano urząd cenzora). Powoływania trybunów konsularnych zaprzestano po uchwaleniu (w 367 r. p.n.e.), zgodnie z którymi jeden z konsulów mógł być plebejuszem, a urząd pretora sprawować mieli tylko patrycjusze. Badacze nie są zgodni co do przyczyny powstania urzędu trybuna konsularnego. Według prof. Jana Zabłockiego mogła nią być potrzeba równoczesnego prowadzenia większej liczby wojen. Przed powstaniem urzędu trybuna konsularnego jedynie jeden z dwóch konsulów mógł dowodzić armią. Mogła to też być to próba podzielenia urzędu konsula między patrycjuszy i plebejuszy.
rdf:langString
Вое́нный трибу́н с ко́нсульской вла́стью или консуля́рный трибун (лат. Tribunus militum consulari potestate) — одна из высших древнеримских магистратур ранней Республики в 444—367 гг. до н.э. Военные трибуны с консульской властью, числом от трех человек и выше, избирались вместо консулов и исполняли консульские полномочия в течение года. Всего за 77 лет была избрана 51 коллегия консулярных трибунов. В древнеримской историографии принято, что выборы консулов и военных трибунов с консульской властью взаимно исключали друг друга. Уже тогда историки отмечали наличие противоречащих данной концепции фактов. Это породило в работах общего характера XIX—XX веков взгляд на данную магистратуру как . В поддержку этому утверждению Авл Геллий прямо включает консулярных трибунов в чрезвычайные магистратуры. Однако, большинство исследователей, непосредственно занимающихся данной магистратурой, как объектом исследования, рассматривает ее как ординарную, заменяющую собой консулат. Античные авторы употребляют в качестве наименования магистратуры обороты, недвусмысленно подразумевающие наличие у консулярного трибуна консульских полномочий как потестарных (действия от имени римского народа и государства), так и консульского империя (действующего в отношении собственно граждан и государства). В ряде мест у античных авторов прямо говорится, что военные трибуны заменяют собой консулов или являют собой их подобие. Консулярные трибуны были магистратами с империем, а объём их полномочий ничем не уступал консульским. Консульский трибунат был введён специальным законом (лат. lex de tribunis militum consulari potestate creandis) 445 года до н. э., а первые трибуны были избраны в следующем, 444 годe до н. э.. Должность просуществовала до 367 года до н. э., когда была упразднена по . На протяжении этого периода известна 51 коллегия военных трибунов с консульской властью. Возникновение магистратуры было вызвано многими причинами — военной необходимостью, соперничеством патрицианских родов, .Консулярные трибуны избирались на центуриантных комициях, после чего избрание подтверждалось соответствующим законом (лат. , куриатный закон об империи), принимаемым куриатными комициями.Коллегия избиралась на годичный срок. Характерной отличительной чертой консулярного трибуната была численная гибкость — существовало от трех до девяти мест трибунов. С течением времени количество трибунов увеличивалось. Также особенностью (для Ранней республики) было то, что должность свободно могли занимать плебеи, и их наличие было не таким уж редким. Хотя норма о сословном паритете отсутствовала, плебеи за все время существования магистратуры представляли от 13 до 27 % её носителей. Первоначально на должность могли претендовать действующие военные трибуны, а позднее и другие лидеры, которые могли быть названы бывшими военными трибунами. Большая часть деятельности консулярных трибунов была связана с ведением войны, её подготовкой или предотвращением. Лишь тринадцать лет из известных пятидесяти одного года можно назвать относительно мирными. Главными задачами консулярных трибунов были отражение внешней агрессии и смягчение сословных внутригражданских конфликтов. Применение коллегиальной экстраординарной магистратуры имело и свои плюсы, и свои минусы. К минусам стоит отнести коллегиальное управление войсками, что часто вызывало негативные эффекты. В дальнейшем это привело к отмиранию чрезвычайных коллегиальных магистратур для ведения войн, вызвав укрепление магистратуры диктатора. В то же время коллегиальность в гражданской сфере была закреплена в претуре, а положительные итоги участия плебеев в консульском трибунате привели к допуску плебеев к консульской магистратуре и закреплению там сословного паритета.
rdf:langString
Військовий трибу́н з консульської владою або консуля́рний трибун (лат. Tribunus militum consulari potestate) — одна з вищих римських магістратур . Найчастіше магістратуру відносять до , однак питання досі залишається спірним. Консулярні трибуни були магістратами з імперієм, а обсяг їх повноважень нічим не поступався консульським. Консульський трибунат був введений спеціальним законом (лат. lex de tribunis militum consulari potestate creandis) 445 року до н. е., а перші трибуни були обрані в наступному, 444 році. Посада проіснувала до 367 року до н. е., коли була скасована за законами Ліцинія — Секстія. Протягом цього періоду відома 51 колегія військових трибунів з консульської владою. Виникнення магістратури було викликано багатьма причинами — військовою необхідністю, суперництвом між патриціанськими родами, боротьбою патриціїв і плебеїв. Консулярні трибуни обиралися на центуріантних коміціях, після чого обрання підтверджувалося відповідним законом (лат. , куріатний закон про імперії), прийнятий куріатною коміцією. Колегія обиралася на річний термін. Характерною відмінністю консулярного трибуната була чисельна гнучкість — існувало від трьох до дев'яти місць трибунів. З плином часу кількість трибунів збільшувалася. Також особливістю (для ранньої Римської республіки) було те, що посаду вільно могли займати плебеї, і їх наявність була не таким вже рідкісним. Хоча норма про становий паритет відсутня, плебеї за весь час існування магістратури становили від 13 до 27 % її носіїв. Спочатку на посаду могли претендувати діючі військові трибуни, а пізніше й інші лідери, які могли бути названі колишніми військовими трибунами. Велика частина діяльності консулярних трибунів була пов'язана з веденням війни, її підготовкою або запобіганням. Лише тринадцять років з відомих п'ятдесяти одного року можна назвати відносно мирними. Головними завданнями консулярних трибунів були відбиття зовнішньої агресії і пом'якшення станових внутрішньогромадянських конфліктів. Застосування колегіальної екстраординарної магістратури мало як свої плюси, так і свої мінуси. До мінусів варто віднести колегіальне управління військами, що часто викликало негативні ефекти. Надалі це призвело до відмирання надзвичайних колегіальних магістратур для ведення воєн, викликавши зміцнення магістратури диктатора. У той же час колегіальність у цивільній сфері була закріплена в претурі, а позитивні підсумки участі плебеїв у консульському трибунаті привели до допуску плебеїв до консульської магістратури і закріпленню там станового паритету.
xsd:nonNegativeInteger
22411