Civil law (common law)

http://dbpedia.org/resource/Civil_law_(common_law) an entity of type: Thing

Zuzenbide zibila pertsona partikular edo pribatuen arteko harremanak eta erakundeak arautzen dituen zuzenbidearen adarra da. Beste zuzenbide arloen aldean zuzenbide zibilak pertsona guztiak era berean hartzen ditu, pertsona diren moduan, pertsonaren ezaugarri bereziak (langilea edo merkataria den, esaterako) kontuan hartu gabe. Horrela, zuzenbide zibilak pertsona partikularren ahalmenak eta eskumenak (pertsona bat noiz den adin txikikoa eta zer ondorio duen horrek), ondasunak (jabetza), familia (ezkontza, guraso eta semeen arteko harremanak) eta jaraunspenak edo herentziak, besteak beste. Herrialde gehienetan zuzenbide zibilaren puntu nagusiak izeneko legeak definitzen ditu. Zuzenbide zibila zuzenbide pribatuaren baitan dago. rdf:langString
An corpas dlí a bhíonn ag tír agus a bhaineann le cearta saoránach is ea dlí sibhialta (sna dlínsí ina bhfuil an Dlí Coiteann i bhfeidhm). Baineann na dlíthe sin le coimhlintí príobháideacha idir daoine nó eagraíochtaí, seachas le cúiseanna coiriúla. rdf:langString
민법(民法, 프랑스어: droit civil, 독일어: Bürgerliches Recht, 영어: civil law)은 개인의 권리와 관련된 법으로, 사인과 사법인 등 사적 법률주체 사이의 법률관계에서 발생하는 권리 · 의무를 규율하는 사법(私法)의 일반법이다. 사인과 사법인 간의 법률관계는 거래관계를 위시하여 친족·상속관계가 그 중요내용을 이루며, 개개인의 의사와 법률에 의하여 형성해나가는 것이 원칙이다. 특히 민법은 사적자치의 원리가 지배하는 사인간의 생활관계 내지 법률관계를 주로 규율하며, 그 법률관계는 개인의 권리·의무라는 형태로 구성된다. 독일 등 대륙법계 국가의 경우에는 성문법으로 되어 있으나, 영국이나 미국 등 영미법계의 경우는 불문법으로 되어 있는 경우가 많다. 구성은 판덱텐(Pandekten) 방식이나 인스티투치오네스(Institutiones) 방식으로 되어 있으나, 판덱텐 체계에서는 대체로 물권법, 채권법, 가족법(친족법, 상속법) 등과 이에 대한 총칙 등의 구성요소를 가지는 것이 일반적이다. rdf:langString
民法(みんぽう)とは、民法の名称を持つ法典それ自体、または私法の一般法をいう。前者を形式的な意義における民法(仏: code civil、独: bürgerliches Gesetzbuch)といい、後者を実質的な意義における民法(仏: droit civil、独: bürgerliches Recht)という。 「民法」という名称の法典(民法典、形式的意味の民法)に収録されるほとんどの規定は実質的意味の民法と重なるが、民法典には処罰規定のように公法規定に属するものもある。また、実質的意義の民法は民法典などの制定法のほか慣習法などの不文法として存在することもある。 rdf:langString
Il diritto civile (in latino: Ius civile) è una branca del diritto privato che disciplina l'insieme di norme giuridiche che regolano i rapporti tra privati in determinati campi. rdf:langString
O Direito Civil é o ramo do direito privado que trata das normas que regulam os direitos e obrigações das pessoas físicas e jurídicas nas suas relações patrimoniais, familiares e obrigacionais. rdf:langString
Prawo cywilne (łac. ius civile) – gałąź prawa obejmująca zespół norm prawnych regulujących stosunki między podmiotami prawa prywatnego, stanowiąca zarazem trzon prawa prywatnego. Normy prawa cywilnego wyróżniają się spośród innych norm prawnych tym, że regulują stosunki między autonomicznymi podmiotami. Oznacza to, że nie występuje charakterystyczny dla prawa publicznego stosunek podporządkowania jednego podmiotu innemu podmiotowi. Ze stosunków cywilnoprawnych wynika zasada autonomiczności podmiotów, która oznacza, że samodzielnie kształtują one relacje między sobą. Normy prawa cywilnego wyznaczają tylko ogólne granice , uwzględniając interes powszechny. rdf:langString
民法(英語:Civil code,又稱民法典)是規範私人間权利與義務關係的法律,內容涵括財產法和身分法。 民法調整的主體是平等的主體,包括自然人、法人和非法人組織。民法所調整的內容則是人身關係(包括人格權和身份權)和財產關係(包括物權、債權等)。私法有時候作為民法的同義詞,有時候又作為民法的上位概念而使用,一般認為,民法是私法的核心部分。 rdf:langString
Циві́льне пра́во (лат. ius civile; англ. civil law, нім. Zivilrecht, фр. droit civil) — галузь права, яка охоплює норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичними та юридичними особами, територіальними громадами, державами та іншими суб'єктами публічного права. Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, так звані «цивільні відносини», засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. rdf:langString
El dret civil és el conjunt de normes jurídiques i principis que regulen les relacions personals o patrimonials entre persones privades, tant físiques com jurídiques, de caràcter privat i públic, o inclús entre les últimes, sempre que actuen desproveïdes d'imperium. Se'l pot definir també, en termes generals, com les normes i principis que regulen les relacions més generals i quotidianes de la vida de les persones, considerant les persones quant a tal, com a subjecte de dret, o com aquell que regix a l'home com a tal, sense consideració de les seues activitats peculiars; que regla les seues relacions amb els seus semblants i amb l'Estat, quan este actua en el seu caràcter de simple persona jurídica i en tant eixes relacions tinguen com a objecte satisfer necessitats de caràcter genèricamen rdf:langString
Občanské právo hmotné, popřípadě zkráceně jen občanské právo (jehož součástí však není občanské právo procesní), je patrně nejrozsáhlejší právní odvětví českého právního řádu. Původně se rozsah tohoto pojmu v podstatě kryl se soukromým právem, postupně se však z něho začaly některé oblasti vydělovat jako samostatná právní odvětví. V České republice je zpravidla považováno za samostatné právní odvětví například obchodní právo nebo pracovní právo, v minulosti bylo za relativně samostatné právní odvětví označováno také . Občanské právo hmotné upravuje zejména: rdf:langString
Αστικό Δίκαιο (Zivilrecht/Bürgerliches Recht, Droit civil, civil law) είναι κλάδος Δικαίου ο οποίος αποτελεί τμήμα του Ιδιωτικού Δικαίου. Άλλοι κλάδοι είναι το εμπορικό δίκαιο, το εργατικό δίκαιο, το δίκαιο πνευματικής ιδιοκτησίας κλπ. Το ιδιωτικό δίκαιο ρυθμίζει τις διαφορές μεταξύ ιδιωτών ("πολιτών"), όχι όμως ποινικά αδικήματα. Γι' αυτό όλες οι διαφορές μεταξύ πολιτών δικάζονται από τα Πολιτικά Δικαστήρια, που είναι τα Ειρηνοδικεία για μικρά ποσά, μέχρι 5.000 ευρώ σε ειδική διαδικασία και γενικά μέχρι 20.000 ευρώ, τα Μονομελή Πρωτοδικεία για ποσά μέχρι 250.000 ευρώ και τα Πολυμελή Πρωτοδικεία για όλα τα μεγαλύτερα ποσά. Κατά αποφάσεων αυτών υποβάλλεται έφεση (στην περίπτωση αποφάσεων Πρωτοδικείων αρμόδια είναι τα Εφετεία) και ανώτατο Δικαστήριο είναι ο Άρειος Πάγος. rdf:langString
La civila juro estas en juro la aro de la reguloj, kiuj aplikiĝas rilate al: * la personoj, * la familio, * la posedaĵoj kaj la proprieto, * la heredoj, * la donacoj, * la kontraktoj kaj la ŝuldoj, * la civila respondeco (kompensodevo), * la garantioj, * la privilegioj... Kutime por ĉiu kazo validas la civila juro de la ŝtato, en kies teritorio la koncernaj agoj okazas, aŭ kies civitanoj estas implikitaj. Escepto estas Usono, kiu per speciala leĝo (Alien Tort Claims Act) pretendas la rajton decidi pri ĉiu ajn kazo en la mondo laŭ usona juro. rdf:langString
Civil law is a major branch of the law. In common law legal systems such as England and Wales and the United States, the term refers to non-criminal law. The law relating to civil wrongs and quasi-contracts is part of the civil law, as is law of property (other than property-related crimes, such as theft or vandalism). Civil law may, like criminal law, be divided into substantive law and procedural law. The rights and duties of persons (natural persons and legal persons) amongst themselves is the primary concern of civil law. rdf:langString
El derecho civil es la rama del derecho que, en general, regula las relaciones civiles o privadas de las personas. Es una de las ramas más antiguas del derecho. El derecho civil se ocupa del estado civil de las personas, sus derechos y deberes familiares, la propiedad y los demás derechos reales sobre las cosas, el régimen de las obligaciones y contratos y las sucesiones y herencias. rdf:langString
Le droit civil est un secteur du droit privé qui régit les rapports d'un individu à un autre. La fonction du juge civil est ainsi de trancher un conflit juridique entre deux parties : le demandeur et le défendeur. Le droit civil est « le droit commun d'une nation, c'est-à-dire le droit applicable à tous ses citoyens » : il garantit l'état des personnes, la propriété et les relations entre les citoyens. En ce sens, il est omniprésent dans la vie quotidienne car il concerne toutes les étapes de la vie d'une personne : naissance, travail, vie familiale, consommation... rdf:langString
Civilrätt, även kallat privaträtt, är den del av juridiken som berör förhållanden mellan privatpersoner och andra så kallade privata rättssubjekt (organisationer, företag med flera). Civilrätt är alltså den del av juridiken som inte har med den offentliga rätten att göra. Till offentlig rätt räknas bland annat statsrätten, förvaltningsrätten samt straffrätten. Skillnaden brukar definieras på så sätt att civilrätten handlar om förhållandet direkt mellan enskilda personer (till vilka också räknas en juridisk person), medan den offentliga rätten handlar om förhållandet mellan enskilda och det allmänna (staten eller kommun). Gränsen är numera lite flytande; när en kommun till exempel sluter ett avtal, anses kommunen handla som den självständiga juridiska person den är. Avtalet är således civil rdf:langString
Гражданское право — отрасль права, объединяющая правовые нормы, регулирующие имущественные, а также связанные и несвязанные с ними личные неимущественные отношения, возникающие между разными организациями и гражданами, а также между отдельными гражданами. В странах англосаксонской правовой семьи «гражданским правом» (англ. Civil law), как правило, называют правовые системы континентальной (романо-германской) правовой семьи. — «Гражданское право», серия «Классический университетский учебник» rdf:langString
rdf:langString Civil law (common law)
rdf:langString قانون مدني (قانون عام)
rdf:langString Dret civil
rdf:langString Občanské právo
rdf:langString Αστικό δίκαιο
rdf:langString Civila juro
rdf:langString Zuzenbide zibil
rdf:langString Derecho civil
rdf:langString Dlí sibhialta (dlí coiteann)
rdf:langString Droit civil
rdf:langString Diritto civile
rdf:langString 民法
rdf:langString 민법
rdf:langString Prawo cywilne
rdf:langString Direito civil
rdf:langString Гражданское право
rdf:langString Civilrätt
rdf:langString 民法
rdf:langString Цивільне право
xsd:integer 42359429
xsd:integer 1099160098
rdf:langString Občanské právo hmotné, popřípadě zkráceně jen občanské právo (jehož součástí však není občanské právo procesní), je patrně nejrozsáhlejší právní odvětví českého právního řádu. Původně se rozsah tohoto pojmu v podstatě kryl se soukromým právem, postupně se však z něho začaly některé oblasti vydělovat jako samostatná právní odvětví. V České republice je zpravidla považováno za samostatné právní odvětví například obchodní právo nebo pracovní právo, v minulosti bylo za relativně samostatné právní odvětví označováno také . Občanské právo hmotné upravuje zejména: * základní otázky soukromého práva * rodinné právo * věcná práva * dědické právo * závazkové právo * duševní vlastnictví Základním pramenem občanského práva hmotného je občanský zákoník. Věda, která se věnuje občanskému právu, se někdy nazývá civilistika, a právník, který se tomuto právu věnuje, civilista.
rdf:langString El dret civil és el conjunt de normes jurídiques i principis que regulen les relacions personals o patrimonials entre persones privades, tant físiques com jurídiques, de caràcter privat i públic, o inclús entre les últimes, sempre que actuen desproveïdes d'imperium. Se'l pot definir també, en termes generals, com les normes i principis que regulen les relacions més generals i quotidianes de la vida de les persones, considerant les persones quant a tal, com a subjecte de dret, o com aquell que regix a l'home com a tal, sense consideració de les seues activitats peculiars; que regla les seues relacions amb els seus semblants i amb l'Estat, quan este actua en el seu caràcter de simple persona jurídica i en tant eixes relacions tinguen com a objecte satisfer necessitats de caràcter genèricament humanes. De la mateixa manera, a vegades es denomina dret civil al conjunt de normes incloses dins d'un codi civil.Finalment, també s'utilitza el terme dret civil, sobretot en l'àmbit del dret anglosaxó, per a referir-se al:Dret continental (com Civil Law), en contraposició al sistema anglosaxó (o Common Law).
rdf:langString Αστικό Δίκαιο (Zivilrecht/Bürgerliches Recht, Droit civil, civil law) είναι κλάδος Δικαίου ο οποίος αποτελεί τμήμα του Ιδιωτικού Δικαίου. Άλλοι κλάδοι είναι το εμπορικό δίκαιο, το εργατικό δίκαιο, το δίκαιο πνευματικής ιδιοκτησίας κλπ. Το ιδιωτικό δίκαιο ρυθμίζει τις διαφορές μεταξύ ιδιωτών ("πολιτών"), όχι όμως ποινικά αδικήματα. Γι' αυτό όλες οι διαφορές μεταξύ πολιτών δικάζονται από τα Πολιτικά Δικαστήρια, που είναι τα Ειρηνοδικεία για μικρά ποσά, μέχρι 5.000 ευρώ σε ειδική διαδικασία και γενικά μέχρι 20.000 ευρώ, τα Μονομελή Πρωτοδικεία για ποσά μέχρι 250.000 ευρώ και τα Πολυμελή Πρωτοδικεία για όλα τα μεγαλύτερα ποσά. Κατά αποφάσεων αυτών υποβάλλεται έφεση (στην περίπτωση αποφάσεων Πρωτοδικείων αρμόδια είναι τα Εφετεία) και ανώτατο Δικαστήριο είναι ο Άρειος Πάγος. Η λέξη "πολίτης" δεν σημαίνει αναγκαστικά υπήκοος της Ελλάδας. Σημαίνει γενικά άνθρωπος, που αποκαλείται "φυσικό πρόσωπο", και όχι μόνο ενήλικος, αλλά και κάθε είδους ενώσεις προσώπων και εταιρείες, σωματεία, κλπ, που αποκαλούνται Νομικά Πρόσωπα Ιδιωτικού Δικαίου (ΝΠΙΔ) σε αντίθεση με τα Νομικά Πρόσωπα Δημοσίου Δικαίου (ΝΠΔΔ) όπως πχ ΕΦΚΑ. Ο Αστικός Κώδικας εισήχθη στην Ελλάδα απ' ευθείας και ολόκληρος από τη Γερμανία επί γερμανικής κατοχής το 1941 και ισχύει από τότε τροποποιημένος, κυρίως με το Προεδρικό Διάταγμα 456/1984. Αποτελείται από 2035 άρθρα. Αναπόσπαστο τμήμα του Αστικού Κώδικα είναι ο εισαγωγικός νόμος του, που θεσπίστηκε με τον αναγκαστικό Νόμο 2783/1941, όπως κωδικοποιήθηκε και μεταγλωττίστηκε στη δημοτική με το Προεδρικό Διάταγμα 456/1984 με άλλα 127 άρθρα. Απ' όλους τους κλάδους Ιδιωτικού Δικαίου είναι ο μακράν πιο δύσκολος. Εκτός από το πολύ μεγάλο μέγεθός του και το εύρος εφαρμογής του, οι καθηγητές Πανεπιστημίου διαφωνούν σε πάρα πολλά άρθρα του, κι ακόμα και ο Άρειος Πάγος, το ανώτατο Δικαστήριο επ' αυτού, αρκετές φορές αμφιταλαντεύεται ως προς την ερμηνεία του. Σε αυτόν βασίζονται πολλοί άλλοι κλάδοι του ιδιωτικού αλλά και του Δημοσίου δικαίου. Το Δημόσιο Δίκαιο ρυθμίζει διαφορές μεταξύ κρατικών αρχών και πολιτών. Κρατική αρχή είναι οποιαδήποτε αρχή ασκεί δημόσια εξουσία, όπως εφορία, αστυνομία, δήμοι, ΕΦΚΑ, κλπ. Για παράδειγμα, πρόστιμο κρατικών αρχών όπως της εφορίας δημιουργεί διαφορά Δημοσίου Δικαίου, ο κλάδος του Δικαίου αυτού είναι κυρίως το Διοικητικό Δίκαιο, και αρμόδια είναι τα Διοικητικά Δικαστήρια, με ανώτατο αυτών το Συμβούλιο της Επικρατείας. Αν και ο Αστικός Κώδικας είναι ιδιωτικό δίκαιο, πάρα πολλά άρθρα του εφαρμόζονται και στο Διοικητικό Δίκαιο. Επίσης, όποιος έπεσε θύμα ποινικού αδικήματος (εγκλήματος) δικαιούται αποζημίωση σύμφωνα με τον Αστικό Κώδικα (και θα απευθυνθεί στα Πολιτικά Δικαστήρια). Μια περαιτέρω εξήγηση εδώ θα διευκρινίσει πολλά: τα ποινικά Δικαστήρια δικάζουν μόνο ποινικά αδικήματα, μετά από μήνυση ή έγκληση, και μοναδικός σκοπός τους είναι να καταδικάσουν ποινικά τον κατηγορούμενο (δράστη του εγκλήματος) σε φυλάκιση ή κάθειρξη (δηλαδή πάνω από 5 χρόνια φυλάκισης). Την αποζημίωση τη ζητά το θύμα από τα πολιτικά Δικαστήρια με αγωγή. Οι γενικές αρχές αστικού δικαίου και πολλά άρθρα του του Ενοχικού Δικαίου εφαρμόζονται και σε όλους τους κλάδους του ιδιωτικού δικαίου και στις διοικητικές Δίκες. Ενδεικτικά, το άρθρο 914 του Αστικού Κώδικα "Όποιος ζημιώσει άλλον παράνομα και υπαίτια έχει υποχρέωση να τον αποζημιώσει" εφαρμόζεται αυτούσιο σε κάθε κλάδο δικαίου. Είναι απόλυτα αποδεκτό από τους πάντες ότι ο Αστικός Κώδικας είναι, μετά το Σύνταγμα της Ελλάδας, το πιο βασικό νομοθέτημα της Ελλάδας, η κορωνίδα ολόκληρου του δικαίου μας πλην του ποινικού, και υπεισέρχεται σε όλους τους τομείς δικαίου. Και το πιο δύσκολο, γιατί για να το μάθει κάποιος ολόκληρο και σε κάθε λεπτομέρειά του (αν και τίποτα δεν είναι λεπτομέρεια στους νόμους, μία μόνο λέξη αλλάζει ολόκληρο το νόημα, ένα "και" ή ένα "ή") πρέπει να αφιερώσει δεκαετίες από τη ζωή του σ' αυτό, χωρίς να εργάζεται ως δικηγόρος γιατί δεν θα έχει χρόνο, επομένως οι δικηγόροι βασίζονται σε βιβλία που γράφτηκαν από καθηγητές Πανεπιστημίου. Ακόμα κι έτσι, υπήρξε μόνο ο διάσημος Μπαλής τη δεκαετία του 1960 που έγραψε την ανάλυση και επεξήγηση του Αστικού Κώδικα, και αργότερα τη δεκαετία του 1980 εμφανίστηκε το έργο των καθηγητών Γεωργιάδη-Σταθόπουλου, 9 μεγάλων τόμων, και κανένα άλλο. Τα Δικαστήρια βασίζονται ακόμα και σήμερα μόνο στα έργα που αναφέρθηκαν όσον αφορά τη θεωρία. Ο Αστικός Κώδικας διακρίνεται σε πέντε μέρη: * τις , από το άρθρο 1 μέχρι το 286. Το μέρος αυτό περιλαμβάνει γενικούς ορισμούς που αφορούν όχι μόνο ολόκληρο το Αστικό Δίκαιο, αλλά και το συνολικό δίκαιο σε κάθε κλάδο ιδιωτικού και Δημοσίου Δικαίου (με εξαίρεση το ποινικό δίκαιο) όπως τι είναι φυσικό και νομικό πρόσωπο, τι είναι δικαιοπραξία πώς και πότε καταρτίζεται έγκυρα μια σύμβαση, ποιες είναι οι συνέπειες αν κάποια συμφωνία καταρτίστηκε λόγω πλάνης, απάτης, απειλής, παραγραφές, αντιπροσώπευση, κλπ. Ένα εξαιρετικά σημαντικό τμήμα του είναι οι απαγορευμένες συμφωνίες, που αντίκεινται στα χρηστά ήθη (ανήθικες) και άλλους νόμους αναγκαστικού δικαίου. Είναι αδύνατον να γίνει έστω και ενδεικτική αναφορά των όσων περιλαμβάνει. * το Ενοχικό Δίκαιο ρυθμίζει τις ενοχές, που καμία σχέση δεν έχουν με τη λέξη "ένοχος-αθώος", ενοχή σημαίνει ευθύνη. Ρυθμίζει τις έννομες σχέσεις με βάση τις οποίες ένα πρόσωπο οφείλει χρήματα ή πράγματα ή οφείλει να αποδώσει το σπίτι που νοικιάζει, γενικότερα ό,τι οφείλει, που είναι χιλιάδες περιπτώσεις. Δύο είναι τα κύρια αντικείμενα, η ευθύνη από σύμβαση και η ευθύνη από τον νόμο. Το Ενοχικό Δίκαιο ρυθμίζει τα δικαιώματα και τις υποχρεώσεις συμβάσεων και τις αδικοπραξίες. Πώληση, δάνειο, μισθώσεις, όλες οι συμβάσεις που καταρτίζονται μεταξύ πολιτών (ανθρώπων και νομικών προσώπων) ρυθμίζονται από το ενοχικό δίκαιο, που χωρίζεται σε Γενικό Ενοχικό και Ειδικό Ενοχικό. Στο ενοχικό δίκαιο, που ασχολείται με τις συμβάσεις, τις βρίσκουμε όλες. Αν η σύμβαση (συμφωνία) δεν είναι πλήρης, γιατί δεν προβλέφθηκαν τα πάντα, το ενοχικό δίκαιο καλύπτει τα κενά αυτά. * το Εμπράγματο Δίκαιο ρυθμίζει τα απόλυτα δικαιώματα επί , όπως κυριότητα, νομή, επικαρπία, δουλείες, ενέχυρο, υποθήκη. Το Εμπράγματο Δίκαιο ορίζει ποια είναι τα δικαιώματα αυτά, τι περιεχόμενο έχουν, πώς συστήνονται, πώς μεταβιβάζονται και πώς προστατεύονται. * το Οικογενειακό Δίκαιο ρυθμίζει τα σχετικά με τον γάμο, τις υποχρεώσεις και τα δικαιώματα των συζύγων, τα περί λύσης του γάμου, τη γονική μέριμνα επί των παιδιών, τα δικαιώματα και τις υποχρεώσεις γονέων και τέκνων, την υιοθεσία και τα περί διατροφής μεταξύ συζύγων και συγγενών. * το Κληρονομικό Δίκαιο ρυθμίζει τα περί κληρονομικής διαδοχής, διαθήκης, επαγωγής της κληρονομίας στους κληρονόμους, νόμιμης μοίρας κλπ. Ο Αστικός Κώδικας ρυθμίζει δικαιώματα και υποχρεώσεις. Αν και, όπως ήδη γράφτηκε, είναι πάνω από 2.000 άρθρα, δεν μπορεί να εφαρμοστεί τίποτα χωρίς τη διαδικασία στα Δικαστήρια. Σε ποιο Δικαστήριο να απευθυνθεί κάποιος, αν θα τα πει προφορικά ή γραπτά και πώς, ποιες είναι οι εκεί προθεσμίες, γενικά ολόκληρη η διαδικασία ώστε να διεκδικήσει κάποιος τα δικαιώματά του και κάποιος να τηρήσει τις υποχρεώσεις που γράφονται στον Αστικό Κώδικα περιλαμβάνεται σ' ένα ακόμα τεράστιο νομοθέτημα, τον Κώδικα Πολιτικής Δικονομίας, που αναγκαστικά συνοδεύει τον αστικό Κώδικα, ΠΔ 503/1985: ΚΩΔ. ΠΟΛΙΤΙΚΗΣ ΔΙΚΟΝΟΜΙΑΣ.
rdf:langString La civila juro estas en juro la aro de la reguloj, kiuj aplikiĝas rilate al: * la personoj, * la familio, * la posedaĵoj kaj la proprieto, * la heredoj, * la donacoj, * la kontraktoj kaj la ŝuldoj, * la civila respondeco (kompensodevo), * la garantioj, * la privilegioj... Kutime por ĉiu kazo validas la civila juro de la ŝtato, en kies teritorio la koncernaj agoj okazas, aŭ kies civitanoj estas implikitaj. Escepto estas Usono, kiu per speciala leĝo (Alien Tort Claims Act) pretendas la rajton decidi pri ĉiu ajn kazo en la mondo laŭ usona juro. La nocio "civila juro" povas ankaŭ kontrasti kun la nocioj "eklezia juro", "religia juro" kaj "armea juro" kaj tiam signifas la juron, kiu ne estas regulata de specialaj leĝoj de la koncernaj instancoj. Kontraste al "milita juro" ĝi signifas la juron, kiu validas en pacaj tempoj.
rdf:langString Civil law is a major branch of the law. In common law legal systems such as England and Wales and the United States, the term refers to non-criminal law. The law relating to civil wrongs and quasi-contracts is part of the civil law, as is law of property (other than property-related crimes, such as theft or vandalism). Civil law may, like criminal law, be divided into substantive law and procedural law. The rights and duties of persons (natural persons and legal persons) amongst themselves is the primary concern of civil law. It is often suggested that civil proceedings are taken for the purpose of obtaining compensation for injury, and may thus be distinguished from criminal proceedings, whose purpose is to inflict punishment. However, exemplary damages or punitive damages may be awarded in civil proceedings. It was also formerly possible for common informers to sue for a penalty in civil proceedings. Because some courts have both civil and criminal jurisdiction, civil proceedings cannot be defined as those taken in civil courts. In the United States, the expression "civil courts" is used as a shorthand for "trial courts in civil cases". In England and other common-law countries, the burden of proof in civil proceedings is, in general—with a number of exceptions such as committal proceedings for civil contempt—proof on a balance of probabilities. In civil cases in the law of the Maldives, the burden of proof requires the plaintiff to convince the court of the plaintiff's entitlement to the relief sought. This means that the plaintiff must prove each element of the claim, or cause of action in order to recover.
rdf:langString Zuzenbide zibila pertsona partikular edo pribatuen arteko harremanak eta erakundeak arautzen dituen zuzenbidearen adarra da. Beste zuzenbide arloen aldean zuzenbide zibilak pertsona guztiak era berean hartzen ditu, pertsona diren moduan, pertsonaren ezaugarri bereziak (langilea edo merkataria den, esaterako) kontuan hartu gabe. Horrela, zuzenbide zibilak pertsona partikularren ahalmenak eta eskumenak (pertsona bat noiz den adin txikikoa eta zer ondorio duen horrek), ondasunak (jabetza), familia (ezkontza, guraso eta semeen arteko harremanak) eta jaraunspenak edo herentziak, besteak beste. Herrialde gehienetan zuzenbide zibilaren puntu nagusiak izeneko legeak definitzen ditu. Zuzenbide zibila zuzenbide pribatuaren baitan dago.
rdf:langString Le droit civil est un secteur du droit privé qui régit les rapports d'un individu à un autre. La fonction du juge civil est ainsi de trancher un conflit juridique entre deux parties : le demandeur et le défendeur. Le droit civil est « le droit commun d'une nation, c'est-à-dire le droit applicable à tous ses citoyens » : il garantit l'état des personnes, la propriété et les relations entre les citoyens. En ce sens, il est omniprésent dans la vie quotidienne car il concerne toutes les étapes de la vie d'une personne : naissance, travail, vie familiale, consommation... Il est divisé en plusieurs branches principales : * le droit des obligations et le droit des contrats spéciaux ; * le droit des personnes ; * le droit de la famille ; * le droit des biens ; * le droit des successions. En revanche, des branches du droit autrefois rattachées au droit civil tendent à devenir des disciplines juridiques autonomes : le droit des assurances, le droit de la construction, le droit immobilier, le droit rural et le droit du travail.
rdf:langString El derecho civil es la rama del derecho que, en general, regula las relaciones civiles o privadas de las personas. Es una de las ramas más antiguas del derecho. El derecho civil se ocupa del estado civil de las personas, sus derechos y deberes familiares, la propiedad y los demás derechos reales sobre las cosas, el régimen de las obligaciones y contratos y las sucesiones y herencias. El derecho civil se divide en cuatro grandes ramas: la parte general (el derecho subjetivo en general, la nacionalidad, el domicilio, la adquisición y extinción de la personalidad civil), el derecho de obligaciones y contratos (responsabilidad contractual y extra contractual y régimen jurídico general y especial de las obligaciones y los contratos), los derechos reales (propiedad y posesión, derechos reales de goce, de adquisición preferente y de garantía, con especial atención al derecho hipotecario) y el derecho de familia y las sucesiones (regulación del matrimonio, relaciones entre los progenitores y los hijos, derecho de alimentos, herencias y distintos modos de suceder).​​​ El derecho civil o derecho continental surge como consecuencia de la división geográfica de los estados en la Europa Antigua, en los siglos XI y XV por un lado se agruparon los estados anglosajones y los estados de la Europa central y occidental. Etimológicamente, el vocablo Derecho civil proviene de la voz latina ius civilis, que nos informa en Roma el derecho que se aplicaba al ciudadano romano, a diferencia del ius gentium, que se le aplicaba al que no tenía ese estatuto.​ El derecho civil es la rama del derecho que comprende normas de tipo jurídicas que se encargan de regular las relaciones entre las personas o de tipo patrimonial, las cuales pueden ser voluntarias o forzosas, tanto físicas o jurídicas, privadas o públicas.
rdf:langString An corpas dlí a bhíonn ag tír agus a bhaineann le cearta saoránach is ea dlí sibhialta (sna dlínsí ina bhfuil an Dlí Coiteann i bhfeidhm). Baineann na dlíthe sin le coimhlintí príobháideacha idir daoine nó eagraíochtaí, seachas le cúiseanna coiriúla.
rdf:langString 민법(民法, 프랑스어: droit civil, 독일어: Bürgerliches Recht, 영어: civil law)은 개인의 권리와 관련된 법으로, 사인과 사법인 등 사적 법률주체 사이의 법률관계에서 발생하는 권리 · 의무를 규율하는 사법(私法)의 일반법이다. 사인과 사법인 간의 법률관계는 거래관계를 위시하여 친족·상속관계가 그 중요내용을 이루며, 개개인의 의사와 법률에 의하여 형성해나가는 것이 원칙이다. 특히 민법은 사적자치의 원리가 지배하는 사인간의 생활관계 내지 법률관계를 주로 규율하며, 그 법률관계는 개인의 권리·의무라는 형태로 구성된다. 독일 등 대륙법계 국가의 경우에는 성문법으로 되어 있으나, 영국이나 미국 등 영미법계의 경우는 불문법으로 되어 있는 경우가 많다. 구성은 판덱텐(Pandekten) 방식이나 인스티투치오네스(Institutiones) 방식으로 되어 있으나, 판덱텐 체계에서는 대체로 물권법, 채권법, 가족법(친족법, 상속법) 등과 이에 대한 총칙 등의 구성요소를 가지는 것이 일반적이다.
rdf:langString 民法(みんぽう)とは、民法の名称を持つ法典それ自体、または私法の一般法をいう。前者を形式的な意義における民法(仏: code civil、独: bürgerliches Gesetzbuch)といい、後者を実質的な意義における民法(仏: droit civil、独: bürgerliches Recht)という。 「民法」という名称の法典(民法典、形式的意味の民法)に収録されるほとんどの規定は実質的意味の民法と重なるが、民法典には処罰規定のように公法規定に属するものもある。また、実質的意義の民法は民法典などの制定法のほか慣習法などの不文法として存在することもある。
rdf:langString Il diritto civile (in latino: Ius civile) è una branca del diritto privato che disciplina l'insieme di norme giuridiche che regolano i rapporti tra privati in determinati campi.
rdf:langString O Direito Civil é o ramo do direito privado que trata das normas que regulam os direitos e obrigações das pessoas físicas e jurídicas nas suas relações patrimoniais, familiares e obrigacionais.
rdf:langString Гражданское право — отрасль права, объединяющая правовые нормы, регулирующие имущественные, а также связанные и несвязанные с ними личные неимущественные отношения, возникающие между разными организациями и гражданами, а также между отдельными гражданами. В государствах и странах романо-германской правовой семьи, включая Россию и другие страны бывшего Союза ССР, под гражданским правом понимается отрасль права, регулирующая имущественные, а также личные неимущественные отношения на основе принципов , неприкосновенности всех форм собственности и свободы заключения договоров их участниками, недопустимости произвольного вмешательства кого-либо в частные дела, необходимости беспрепятственного осуществления гражданских прав, обеспечения восстановления нарушенных прав, их судебной защиты; гражданское право является ядром частного права. В странах англосаксонской правовой семьи «гражданским правом» (англ. Civil law), как правило, называют правовые системы континентальной (романо-германской) правовой семьи. Понятие пришло из римского права, там под «гражданским правом» (лат. ius civile) понималось право, действенное для граждан Рима и используемое преторами для решения споров между ними, в противоположность «праву народов» (лат. ius gentium), используемому для решения споров между жителями зависимых земель и инородцев, находящихся на подконтрольной Риму территории. В дальнейшем ius civile охватило практически всю область «частного права» (ius privatum) и стало отождествляться с ним. В процессе рецепции римского частного права европейскими правопорядками это понятие было перенесено в современную юридическую терминологию (нем. Zivilrecht, фр. droit civile, англ. civil law). Такая трактовка происхождения термина «гражданское право» созвучна определению, данному в учебнике «Гражданское право» из серии «Классический университетский учебник», и соответствует ему: Термин «гражданское право» берёт своё начало от наиболее древней части римского правопорядка — «цивильного права» (ius civile), под которым понималось право жителей Рима (cives Romani) как государства-города (civitas), то есть право исконных римских граждан — квиритов (ius civile Quiritium «квиритское гражданское право»). В дальнейшем ius civile охватило практически всю область частного права (ius privatum) и стало отождествляться с ним, а затем известный процесс рецепции (заимствования) римского частного права европейскими правопорядками привёл к переносу этого понятия в современную юридическую терминологию (Zivilrecht, droit civil, civil law). Здесь оно стало привычным, традиционным наименованием одной из наиболее крупных, фундаментальных правовых отраслей. Поэтому гражданское право сейчас нередко называют «цивильным правом», цивили́стикой, а занимающихся им специалистов — цивили́стами. — «Гражданское право», серия «Классический университетский учебник» В период расцвета Римской империи с её развитым товарооборотом получила особенное развитие та часть римского права, которая регулировала различные имущественные отношения. Именно эта часть римского права в переработанном виде определила основное содержание составлявшихся в XIX веке кодексов, которые, начиная с Кодекса Наполеона (1804 год), получили название гражданских. Уже тогда это название было в значительной мере условным, но оно соответствовало эпохе смены сословного общества обществом равноправных граждан.
rdf:langString Prawo cywilne (łac. ius civile) – gałąź prawa obejmująca zespół norm prawnych regulujących stosunki między podmiotami prawa prywatnego, stanowiąca zarazem trzon prawa prywatnego. Normy prawa cywilnego wyróżniają się spośród innych norm prawnych tym, że regulują stosunki między autonomicznymi podmiotami. Oznacza to, że nie występuje charakterystyczny dla prawa publicznego stosunek podporządkowania jednego podmiotu innemu podmiotowi. Ze stosunków cywilnoprawnych wynika zasada autonomiczności podmiotów, która oznacza, że samodzielnie kształtują one relacje między sobą. Normy prawa cywilnego wyznaczają tylko ogólne granice , uwzględniając interes powszechny.
rdf:langString Civilrätt, även kallat privaträtt, är den del av juridiken som berör förhållanden mellan privatpersoner och andra så kallade privata rättssubjekt (organisationer, företag med flera). Civilrätt är alltså den del av juridiken som inte har med den offentliga rätten att göra. Till offentlig rätt räknas bland annat statsrätten, förvaltningsrätten samt straffrätten. Skillnaden brukar definieras på så sätt att civilrätten handlar om förhållandet direkt mellan enskilda personer (till vilka också räknas en juridisk person), medan den offentliga rätten handlar om förhållandet mellan enskilda och det allmänna (staten eller kommun). Gränsen är numera lite flytande; när en kommun till exempel sluter ett avtal, anses kommunen handla som den självständiga juridiska person den är. Avtalet är således civilrättsligt. Samtidigt måste dock kommunen följa offentligrättsliga regler avseende vem som är behörig att sluta avtal med mera. Principiellt håller dock ännu den grundläggande distinktionen. Civilrätten är mycket omfattande. Till civilrättens underavdelningar hör bland annat arbetsrätt, associationsrätt, obligationsrätt, familjerätt, (den är i huvudsak offentlig rätt), försäkringsrätt, sakrätt, avtalsrätt och immaterialrätt. Den gemensamma kärnan utgörs av avtals- och skadeståndsrätten, eftersom enskilda träder i ett rättsförhållande till varandra genom att sluta avtal eller genom att utanför avtalsförhållanden skada varandra. Benämningen civilrätt stammar från det romerska uttrycket "ius civile" och erinrar om den romerska rättens stora betydelse för den juridiska utvecklingen. En synonym är ibland ordet "privaträtt" (jämför också engelskans private law; civil law betecknar på engelska även en grupp av kontinentaleuropeiska rättsordningar).
rdf:langString 民法(英語:Civil code,又稱民法典)是規範私人間权利與義務關係的法律,內容涵括財產法和身分法。 民法調整的主體是平等的主體,包括自然人、法人和非法人組織。民法所調整的內容則是人身關係(包括人格權和身份權)和財產關係(包括物權、債權等)。私法有時候作為民法的同義詞,有時候又作為民法的上位概念而使用,一般認為,民法是私法的核心部分。
rdf:langString Циві́льне пра́во (лат. ius civile; англ. civil law, нім. Zivilrecht, фр. droit civil) — галузь права, яка охоплює норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичними та юридичними особами, територіальними громадами, державами та іншими суб'єктами публічного права. Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, так звані «цивільні відносини», засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
xsd:nonNegativeInteger 4173

data from the linked data cloud