Carbon capture and storage
http://dbpedia.org/resource/Carbon_capture_and_storage an entity of type: Thing
In ingegneria industriale la cattura e sequestro (o stoccaggio) del diossido di carbonio (spesso indicato anche con l'acronimo CCS, derivato dal termine inglese Carbon Capture and Storage - o Sequestration) in scienze ambientali è un processo di confinamento geologico dell'anidride carbonica (CO2) prodotta da grandi impianti di combustione; una tecnologia che sta entrando a far parte del mix di strategie disponibili per far fronte alla crescente concentrazione in atmosfera di CO2 di origine antropica, un gas ad effetto serra che concorre all'attuale riscaldamento del globo.
rdf:langString
Sekwestracja dwutlenku węgla, CCS (od ang. carbon capture and storage) – proces zapobiegania emisji dużych ilości dwutlenku węgla (CO2) do atmosfery z , takich jak elektrownie i fabryki przemysłu ciężkiego. Polega na wychwyceniu CO2 ze spalin, przetransportowaniu na składowisko i zdeponowaniu tak, aby uchronić go przed dostaniem się do atmosfery. Działania te mają na celu mitygację wpływu emisji dwutlenku węgla, będącego gazem cieplarnianym na globalne ocieplenie i zakwaszanie oceanów. Pomimo iż CO2 jest wtłaczany w formacje geologiczne od kilku dekad w różnych celach, wliczając wspomaganie wydobycia ropy naftowej, koncepcja długoterminowego składowania gazu jest relatywnie nowa.
rdf:langString
عزل ثاني أكسيد الكربون هو عملية دفن غاز ثاني أكسيد الكربون في باطن الأرض، ويتم ذلك بعد فصل الغاز واحتجازه في صهاريج عند انبعاثه من محطات توليد الكهرباء. تتم عمليات الفصل والاحتجاز والدفن لغاز ثاني أكسيد الكربون بهدف التخفيف من التي أصبحت تؤرِّق العالم لأنها تهدد مستقبل حياة البشر على الأرض. يتم تخزين ثاني أكسيد الكربون المعزول في ما يسمى بالوعة ثاني أكسيد الكربون.
rdf:langString
La captura i emmagatzematge de diòxid de carboni (CEDC) és el conjunt de processos que capturen diòxid de carboni (CO₂) i que el fixen o emmagatzemen. L'objectiu és evitar que el CO₂, un dels principals gasos amb efecte d'hivernacle (GEH), s'escapi a l'atmosfera terrestre. Hi ha dues estratègies possibles i complementàries per realitzar la CEDC: d'un costat intervenir per a fomentar o accelerar el processos naturals de fixació i d'una altra costat les solucions industrials.
rdf:langString
Zachytávání a ukládání oxidu uhličitého, či zachycování a ukládání oxidu uhličitého (CCS z anglického carbon capture and storage) je proces zachytání odpadního oxidu uhličitého (CO2), doprava do úložiště a uložení na místě, kde nebude vstupovat do atmosféry. CO2 se obvykle zachycuje z velkých bodových zdrojů jako jsou cementárny nebo elektrárny na biomasu, a obvykle je skladován v podzemním geologickém souvrství. Cílem je zabránit uvolňování velkého množství CO2 do atmosféry z těžkého průmyslu. Jedná se o potenciální prostředek ke zmírňování příspěvku emisí oxidu uhličitého z průmyslu a z vytápění ke globálnímu oteplování a k okyselování oceánů. Ačkoli CO2 byl vstřikován do geologických souvrství pro různé účely po několik desetiletí, včetně vylepšení těžby ropy, dlouhodobého skladování CO
rdf:langString
Η γεωλογική αποθήκευση του διοξειδίου του άνθρακα είναι ένα βασικό τμήμα της τεχνολογίας της δέσμευσης και αποθήκευσης του άνθρακα (Carbon Capture and Storage, CCS). Οι δύο κύριες επιλογές που θεωρούνται πιο κατάλληλες για μεγάλης κλίμακας αποθήκευση του διοξειδίου του άνθρακα είναι: Άλλες επιλογές, όπως τα στρώματα γαιάνθρακα και τα βασαλτικά πετρώματα, που ακόμη υπόκεινται σε έρευνα, μπορούν να παράσχουν περαιτέρω δυνατότητες αποθήκευσης στο μέλλον.
rdf:langString
Carbon capture and storage (CCS) or carbon capture and sequestration is the process of capturing carbon dioxide (CO2) before it enters the atmosphere, transporting it, and storing it (carbon sequestration) for centuries or millennia. Usually the CO2 is captured from large point sources, such as a chemical plant or biomass power plant, and then stored in an underground geological formation. The aim is to prevent the release of CO2 from heavy industry with the intent of mitigating the effects of climate change. CO2 has been injected into geological formations for several decades for enhanced oil recovery and after separation from natural gas, but this has been criticised for producing more emissions when the gas or oil is burned.
rdf:langString
CO2-Abscheidung und -Speicherung (Fachbegriffe: CO2-Sequestrierung und CCS (englisch carbon dioxide capture and storage)) ist ein Verfahren zur Reduzierung von CO2-Emissionen in die Atmosphäre durch die technische Abspaltung am Kraftwerk (End of pipe) und „dauerhafte“ Einlagerung in unterirdische Lagerstätten.
rdf:langString
La captura y almacenamiento de carbono (CAC o CCS, por sus nombre en inglés carbon capture and storage) es la propuesta de una técnica para retirar dióxido de carbono de la atmósfera o, más comúnmente, evitar que llegue a ella. La CAC consiste en separar el CO2 emitido por la industria y la generación de energía en los procesos de combustión, y transportarlo a un lugar de almacenamiento geológico para aislarlo de la atmósfera a largo plazo.
rdf:langString
La séquestration du dioxyde de carbone, appelée plus simplement piégeage du carbone ou séquestration du carbone (on parle parfois de piégeage ou d'emprisonnement, après une étape de captage et éventuel transport) est le stockage à long terme du dioxyde de carbone hors de l'atmosphère. C'est l'une des techniques et mesures envisagées pour atteindre les engagements climatiques et énergétiques de la communauté internationale (Accord de Paris). Pour cela, selon le scénario « technologies propres » (CTS) de l'Agence internationale de l'énergie, il faut stocker dans le monde 107 Gt CO2 (gigatonnes de dioxyde de carbone) entre 2015 et 2060.
rdf:langString
( 비슷한 이름의 에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 탄소 포집 및 저장(Carbon capture and storage, CCS) 또는 탄소 포집 및 격리 또는 탄소 제어 및 격리는 화석 연료 발전소와 같은 대규모 지점 원천에서 이산화탄소(CO2)를 포집하여 저장고로 이송하는 과정이고 현장에 침투하여 대기에 침투하지 않는 곳, 일반적으로 지하 지질 형성에 사용된다. 그 목적은 다량의 CO2가 대기 중으로 방출되는 것을 방지하는 것이다. (발전 및 기타 산업에서의 화석 연료 사용으로부터). 이것은 지구 온난화와 해양 산성화에 화석 연료 배출의 기여를 경감시키는 잠재적인 수단이다. CO2가 석유 회수의 향상을 포함한 다양한 목적을 위해 수십 년 동안 지질 형성으로 주입되었지만 CO2의 장기 저장은 상대적으로 새로운 개념이다. 처음의 상업적 사례는 2000년 Weyburn-Midale Carbon Dioxide Project였다. 또 다른 예로는 SaskPower의 Boundary Dam이 있다. 'CCS'는 기후 공학 기술로서 주변 대기에서 이산화탄소를 제거하는 기술을 나타낼 때도 사용할 수 있다.
rdf:langString
Ondergrondse CO2-opslag (internationaal afgekort met CCS van carbon capture and storage), met name in Vlaanderen CO2-captatie of koolstofcaptatie genoemd, is het ondergronds opslaan van afgevangen kooldioxidegas dat vrijkomt bij de verbranding van (fossiele) brandstoffen. CCS is een techniek waarmee fossiele brandstoffen (bijna) klimaatneutraal kunnen worden toegepast. Door het broeikasgas CO2 dat uit de verbranding van deze koolwaterstoffen ontstaat af te vangen en in ondergrondse reservoirs op te slaan komt die CO2 niet in de atmosfeer terecht.
rdf:langString
二酸化炭素回収・貯留（にさんかたんそかいしゅう・ちょりゅう、英: carbon capture and storageまたはcarbon capture and sequestrationまたはcarbon control and sequestration、CCS）とは、通常、セメント工場やバイオマス発電所などの大規模な汚染点源からの廃棄物である二酸化炭素（CO2）を回収し、貯留場所に輸送し、大気の影響のない場所、通常は地下の地層に堆積させるプロセスである。目的は、重工業により大気中に大量のCO2が放出されるのを防ぐことである。源業や暖房からの二酸化炭素排出の地球温暖化や海洋酸性化への影響を緩和するための潜在的な手段である。CO2は数十年前から石油の回収強化など様々な目的で地層に注入されてきたが、CO2の長期貯留は比較的新しい概念である。直接空気回収は、点源ではなく、周囲の空気からCO2をスクラブするCCSの一種である。 バイオマスと組み合わせれば、CCSは正味のマイナス排出量になる可能性がある。英国のでは、2019年にバイオエネルギーCCS（BECCS）を用いた試験が開始された。成功すれば、大気中から1日1トンのCO2を除去することができる。
rdf:langString
Captura e armazenamento de carbono (CAC) ou captura e sequestro de carbono é o processo de captura de dióxido de carbono (CO2) antes de entrar na atmosfera, transportando-o e armazenando-o (sequestro de carbono) por séculos ou milênios. Normalmente, o CO2 é capturado de grandes fontes pontuais, como uma usina química ou usina de biomassa, e então armazenado em uma formação geológica subterrânea. O objetivo é evitar a liberação de CO2 da indústria pesada com a intenção de mitigar os efeitos das mudanças climáticas. O CO2 foi injetado em formações geológicas por várias décadas para e após a separação do gás natural, mas isso foi controverso por produzir mais emissões quando o gás ou petróleo é queimado.
rdf:langString
Улавливание и хранение углерода (англ. сarbon capture and storage, CCS) — процесс, включающий отделение СО2 от промышленных и энергетических источников, транспортировку к месту хранения и долгосрочную изоляцию от атмосферы. Обычно улавливание CO2 осуществляется у крупного источника выбросов газа, например цементного завода или электростанции на биомассе, и заключение его в соответствующих геологических формациях. Хотя данная технология применяется уже несколько десятилетий для различных целей, в частности при третичном методе нефтедобычи, долгосрочное захоронение CO2 под землёй является относительно новой технологией.
rdf:langString
Geologisk lagring av koldioxid (CO2), Carbon Capture and Storage, CCS, är en teknik där koldioxid från större punktutsläpp av koldioxid, såsom kolkraftverk, gaskraftverk, stålverk och cementindustrier, avskiljs från rökgaser och lagras i geologiska formationer djupt under markytan eller havsbottnen. Det är ett sätt att minska de antropogena koldioxidutsläppen till atmosfären, vilka annars bidrar till global uppvärmning.
rdf:langString
碳捕集与封存，又稱為碳封存或碳收集及儲存等（英語：Carbon Capture and Storage，简称CCS），有時亦會加入「應用」而被稱作“CCUS”（即Carbon Capture Utilise and Storage），是指收集從點源污染（如火力發電廠）產生的二氧化碳，將它們運輸至儲存地點並長期與空氣隔離的技術過程。此項技術的主要目的是防止在發電過程中或其他行業使用化石燃料而釋放大量二氧化碳至大氣層，同時是一種潛在手段以減輕因為使用化石燃料時所釋出的排放物而造成的全球暖化及海洋酸化。雖然將二氧化碳注入地層這項技術已使用了數十年，例如用以提高石油的採收率，但長期存儲二氧化碳是一種較新的概念。首個商業化的例子是在2000年進行的。其他例子包括加拿大邊界大壩及密西西比電力公司的肯珀項目。政府間氣候變化專門委員會（IPCC）形容CCS技術是在眾多應對氣候變化的方法之中最具成本效益及扮演重要角色，並指出如果沒有這項技術，遏制全球變暖的成本將會增加一倍。 一間集成及試驗規模的CCS電廠於2008年9月開始於德國東部營運，以測試技術可行性和經濟效益。與非CCS電廠相比，應用CCS技術的現代常規電廠能減少大約80-90%的二氧化碳排放量。政府間氣候變化專門委員會（IPCC）估計，直到2100年，CCS的經濟潛力可能是總碳減排努力的10至55%。
rdf:langString
Уловлення та зберігання вуглецю (англ. carbon capture and storage, CCS) — процес, що включає відокремлення СО2 від промислових та енергетичних джерел, транспортування до місця зберігання та довгострокову ізоляцію його від атмосфери. Зазвичай CO2 уловлюють біля великого джерела викидів газу, наприклад цементного заводу або електростанції на біомасі, після чого його ховають у відповідних геологічних формаціях. Хоча ця технологія застосовується для різних цілей вже кілька десятиліть, зокрема за третинного нафтовидобутку, довгострокове поховання CO2 під землею є відносно новою технологією.
rdf:langString
rdf:langString
Carbon capture and storage
rdf:langString
التقاط وتخزين ثنائي أكسيد الكربون
rdf:langString
Captura i emmagatzematge de diòxid de carboni
rdf:langString
Zachytávání a ukládání oxidu uhličitého
rdf:langString
CO2-Abscheidung und -Speicherung
rdf:langString
Γεωλογική αποθήκευση διοξειδίου του άνθρακα
rdf:langString
Captura y almacenamiento de carbono
rdf:langString
Séquestration du dioxyde de carbone
rdf:langString
Cattura e sequestro del carbonio
rdf:langString
탄소 포집 및 저장
rdf:langString
二酸化炭素回収・貯留
rdf:langString
Sekwestracja dwutlenku węgla
rdf:langString
Ondergrondse CO2-opslag
rdf:langString
Captura e armazenamento de carbono
rdf:langString
Улавливание и хранение углерода
rdf:langString
Geologisk lagring av koldioxid
rdf:langString
Уловлення та зберігання вуглецю
rdf:langString
碳捕集与封存
xsd:integer
3679268
xsd:integer
1124385116
rdf:langString
December 2021
rdf:langString
October 2022
rdf:langString
October 2021
rdf:langString
The current source is old
rdf:langString
cites not in Wikipedia format
rdf:langString
it is a preprint
rdf:langString
section does not clearly explain environment effects of the solvents
rdf:langString
Zachytávání a ukládání oxidu uhličitého, či zachycování a ukládání oxidu uhličitého (CCS z anglického carbon capture and storage) je proces zachytání odpadního oxidu uhličitého (CO2), doprava do úložiště a uložení na místě, kde nebude vstupovat do atmosféry. CO2 se obvykle zachycuje z velkých bodových zdrojů jako jsou cementárny nebo elektrárny na biomasu, a obvykle je skladován v podzemním geologickém souvrství. Cílem je zabránit uvolňování velkého množství CO2 do atmosféry z těžkého průmyslu. Jedná se o potenciální prostředek ke zmírňování příspěvku emisí oxidu uhličitého z průmyslu a z vytápění ke globálnímu oteplování a k okyselování oceánů. Ačkoli CO2 byl vstřikován do geologických souvrství pro různé účely po několik desetiletí, včetně vylepšení těžby ropy, dlouhodobého skladování CO2 je relativně nový koncept. Oxid uhličitý lze zachytit přímo ze vzduchu nebo z průmyslového zdroje (jako jsou spaliny z elektráren) pomocí různých technologií, včetně absorpčních, adsorpčních, chemických smyček, membránové separace plynů nebo technologií hydrátů plynů. CCS použitý v moderní konvenční elektrárně by mohl snížit emise CO2 do atmosféry přibližně o 80–90 % ve srovnání se zařízením bez CCS. Pokud se používá v elektrárně zachycující a stlačující CO2 se odhaduje, že další náklady na systém zvýší u elektráren na fosilní paliva náklady na watthodinu vyrobené energie o 21–91%; a použití technologie na stávající zařízení by bylo ještě nákladnější, zvláště pokud stojí daleko od místa odnímání. K roku 2020 na světě funguje 26 zařízení CCS, které zachycují asi 40 milionů tun CO2 ročně, z toho 3,7 (údaj za rok 2017) se ukládá geologicky. Většinou jde o průmyslové zdroje, nikoli elektrárny: průmyslová odvětví, jako je cementárenství, výroba oceli a výroba hnojiv, se těžko oduhlíkují (dekarbonizují). Je možné, že CCS v kombinaci s využitím biomasou povede k čistým negativním emisím. Zkouška bioenergie se zachycováním a ukládáním uhlíku (BECCS) v jednotce spalující dřevo v elektrárně Drax ve Velké Británii začala v roce 2019: pokud by byla úspěšné, mohla by denně z atmosféry odstraňovat jednu tunu CO2. Skladování CO2 se předpokládá buď v hlubinném geologickém souvrství (viz Geologické ukládání oxidu uhličitého), nebo ve formě minerálních uhličitanů. Rovněž se zkoumá pyrogenní zachycování a skladování uhlíku (PyCCS). Úložiště v hlubinném oceánu se nepoužívá, protože by mohlo oceán okyselit. Geologické souvrství jsou v současné době považovány za nejslibnější místa pro odnímání. Americká Národní energetická technologická laboratoř (NETL) uvedla, že Severní Amerika má při současné rychlosti produkce oxidu uhličitého dostatek úložné kapacity na více než 900 let. Obecným problémem je, že dlouhodobé předpovědi o zabezpečení podmořských nebo podzemních zásobníků jsou velmi obtížné a nejisté a stále existuje riziko, že nějaký CO2 může unikat do atmosféry.
rdf:langString
La captura i emmagatzematge de diòxid de carboni (CEDC) és el conjunt de processos que capturen diòxid de carboni (CO₂) i que el fixen o emmagatzemen. L'objectiu és evitar que el CO₂, un dels principals gasos amb efecte d'hivernacle (GEH), s'escapi a l'atmosfera terrestre. Amb la mera reducció de les emissions no n'hi ha prou per frenar el canvi climàtic, sinó que calen tecnologies netes per treure CO₂ i altres GEH de l'atmosfera a gran escala. En aquest context, es parla de produir «emissions negatives», que podrien contribuir a assolir els objectius de l'Acord de París. Les tecnologies encara se'n troben en fase d'experimentació i tenen un cost econòmic molt elevat. Hi ha dues estratègies possibles i complementàries per realitzar la CEDC: d'un costat intervenir per a fomentar o accelerar el processos naturals de fixació i d'una altra costat les solucions industrials. En lloc de CEDC, de vegades es fa servir la sigla CCS, dels termes anglesos carbon capture and storage o carbon capture and sequestration.
rdf:langString
عزل ثاني أكسيد الكربون هو عملية دفن غاز ثاني أكسيد الكربون في باطن الأرض، ويتم ذلك بعد فصل الغاز واحتجازه في صهاريج عند انبعاثه من محطات توليد الكهرباء. تتم عمليات الفصل والاحتجاز والدفن لغاز ثاني أكسيد الكربون بهدف التخفيف من التي أصبحت تؤرِّق العالم لأنها تهدد مستقبل حياة البشر على الأرض. يتم تخزين ثاني أكسيد الكربون المعزول في ما يسمى بالوعة ثاني أكسيد الكربون. احتجاز الكربون وتخزينه: CCS بالعودة إلى التكنولوجيا في محاولة لمنع تحرير كميات كبيرة من CO2 في الغلاف الجوي الناتجة عن استخدام الوقود الأحفوري في توليد الطاقة وغيرها من الصناعات التي CO2 وذلك باحتجازه ونقله، وفي نهاية المطاف، ضخه في تكوينات جيولوجية تحت الأرض لتخزين آمن بعيدا عن الغلاف الجوي. وهو وسيلة محتملة للتخفيف من مساهمة الانبعاثات من الوقود الأحفوري لظاهرة الاحتباس الحراري. وتستند هذه العملية على التقاط ثاني أكسيد الكربون (CO2) من مصادر كبيرة متعددة، مثل حرق الوقود الاحفوري، وتخزينه، حيث أنها لن تدخل في الغلاف الجوي. ويمكن أيضا أن يستخدم لوصف تنقية CO2 من الهواء المحيط بوصفها تقنية الهندسة الجيولوجية، رغم عمليات حقن CO2 في التكوينات الجيولوجية يتم لأغراض مختلفة، وتخزينه على المدى الطويل من CO2 هو مفهوم جديد نسبيا.وكان أول مثال تجاري ويبورن في عام 2000. وكنطاق تجريبي متكامل في احتجاز الكربون وتخزينه كنت البداية في في سبتمبر ايلول عام 2008 في شرق ألمانيافي محطة الطاقة شوارتز Pumpe ، على أمل الإجابة على الأسئلة حول الجدوى التكنولوجية والكفاءة الاقتصادية. وقد لوحظ في هذا المصنع انه تم الحد من انبعاثات CO2 في الغلاف الجوي ما يقرب من 80-90٪ مقارنة مع مصنع بدون (CCS) وتشير تقديرات الفريق الحكومي الدولي أن الإمكانات الاقتصادية للCCS يمكن أن تكون بين 10٪ و55٪ من مجموع الجهود لتخفيف الكربون حتى عام 2100. ويتوخى تخزين CO2 إما في التكوينات الجيولوجية العميقة، في أعماق المحيطات، أو في شكل المعادن الكربونية. التخزين العميق في المحيطات يواجهه الكثير من المخاطر مثل زيادة حموضة المحيط، وهي نفس القضية التي تنتج أيضا من الزيادة في نسبة ثاني أكسيد الكربون في الغلاف الجوي بالفعل. وتعتبر حاليا التكوينات الجيولوجية هي المواقع الواعدة لعمليات التخزين لهذا الغاز. وهناك مشكلة عامة هو أن التوقعات على المدى الطويل حول الأمن والتخزين تحت الأرض صعبة جدا وغير مؤكدة، ولا يزال هناك خطر أن CO2 قد تسرب من التخزين في الجو.
rdf:langString
Η γεωλογική αποθήκευση του διοξειδίου του άνθρακα είναι ένα βασικό τμήμα της τεχνολογίας της δέσμευσης και αποθήκευσης του άνθρακα (Carbon Capture and Storage, CCS). Οι δύο κύριες επιλογές που θεωρούνται πιο κατάλληλες για μεγάλης κλίμακας αποθήκευση του διοξειδίου του άνθρακα είναι: 1.
* τα εξαντλημένα πεδία φυσικού αερίου και πετρελαίου για τα οποία υπάρχει πλήθος πληροφοριών και μεγάλος όγκος γνώσης εξαιτίας της εκμετάλλευσής τους για την εξόρυξη υδρογονανθράκων. 2.
* οι μεγάλου βάθους αλμυροί υδροφορείς, που περιέχουν νερό, το οποίο είναι ακατάλληλο για πόση και μάλιστα είναι ακόμη αλμυρότερο και από το θαλασσινό νερό. Άλλες επιλογές, όπως τα στρώματα γαιάνθρακα και τα βασαλτικά πετρώματα, που ακόμη υπόκεινται σε έρευνα, μπορούν να παράσχουν περαιτέρω δυνατότητες αποθήκευσης στο μέλλον. Το διοξειδίου του άνθρακα εγχύεται μέσω γεωτρήσεων σε υποκείμενα βαθιά φιλοξενούντα πετρώματα, με πόρους μεταξύ των κόκκων ή διαρρήξεις, αντικαθιστώντας και συμπιέζοντας έτσι το ρευστό που ήδη υπάρχει σ’ αυτούς τους πόρους: φυσικό αέριο, νερό ή πετρέλαιο. Φιλοξενούντα πετρώματα που έχουν καλό πορώδες και διαπερατότητα αποτελούν κατάλληλους σχηματισμούς αποθήκευσης. Αυτά συνήθως συναντώνται σε ιζηματογενείς λεκάνες και προέρχονται από την απόθεση ιζημάτων στο γεωλογικό παρελθόν. Τα λεπτόκοκκα αδιαπέρατα ιζήματα μέσα σ΄ αυτές τις ίδιες λεκάνες σχηματίζουν εμπόδια (φράγματα) μεταξύ των περατών σχηματισμών αποθήκευσης. Οι φυσικοί ταμιευτήρες πετρελαίου, φυσικού αερίου ακόμη και καθαρού διοξειδίου του άνθρακα αποδεικνύουν την ικανότητά τους να συγκρατούν ρευστά για εκατομμύρια χρόνια. Οι υπόγειοι σχηματισμοί, ταμιευτήρες και πετρώματα - καλύμματα σχηματίζουν σύνθετες δομές, οι οποίες είναι ετερογενείς, ανομοιογενώς κατανεμημένες και ρηγματωμένες. Απαιτούνται, συνεπώς, η σε βάθος γνώση της θέσης και η γεωεπιστημονική εμπειρία για να εκτιμηθεί η καταλληλότητα των προτεινόμενων υπόγειων δομών για μακροχρόνια αποθήκευση του διοξειδίου του άνθρακα. Οι δυνητικοί ταμιευτήρες αποθήκευσης διοξειδίου του άνθρακα πρέπει να εκπληρώνουν πολλά κριτήρια, εκ των οποίων τα ουσιώδη είναι:
* επαρκές πορώδες, επαρκής διαπερατότητα και επαρκής αποθηκευτική ικανότητα
* παρουσία υπερκείμενου αδιαπέρατου πετρώματος καλύμματος - π.χ. μη συμπαγής άργιλος, αργιλόλιθος, μάργα ή άλας - το οποίο αποτρέπει τη μετανάστευση του διοξειδίου προς τα πάνω
* παρουσία «δομών παγίδευσης» - όπως θολωτά πετρώματα καλύμματα - για να ελέγχεται η έκταση και το μέγεθος της μετανάστευσης του διοξειδίου μέσα στο σχηματισμό αποθήκευσης
* βάθος μεγαλύτερο των 800 μέτρων, όπου η πίεση και η θερμοκρασία είναι αρκετά υψηλές ώστε να επιτρέπεται η αποθήκευση του πυκνού συμπιεσμένου διοξειδίου μεγιστοποιώντας έτσι την ποσότητα που αποθηκεύεται
* απουσία πόσιμου νερού στον ταμιευτήρα αποθήκευσης.
rdf:langString
CO2-Abscheidung und -Speicherung (Fachbegriffe: CO2-Sequestrierung und CCS (englisch carbon dioxide capture and storage)) ist ein Verfahren zur Reduzierung von CO2-Emissionen in die Atmosphäre durch die technische Abspaltung am Kraftwerk (End of pipe) und „dauerhafte“ Einlagerung in unterirdische Lagerstätten. CO2 wirkt in der Atmosphäre als Treibhausgas und ist die Hauptursache der menschengemachten globalen Erwärmung. Das Anwendungsgebiet der CO2-Abscheidung und -Speicherung sollen große Punktquellen von CO2 werden, vorrangig in Kraftwerken mit fossilen Brennstoffen, aber auch bei Industrieprozessen und im Bergbau. Die Verfahrensschritte sind die Abscheidung, der Transport (wenn erforderlich) und die geologische Speicherung des CO2. Als mögliche CO2-Lagerstätten gelten besondere geologische Formationen wie tiefe salzwasserführende Grundwasserleiter (Aquifere) oder ausgeförderte Erdöl- und Erdgaslagerstätten, eventuell kommen ebenfalls tiefe Kohleflöze in Frage, bei denen aber der sichere Einschluss fraglich ist. Mittels CCS lässt sich der CO2-Ausstoß fossiler Kraftwerke zwar deutlich senken – es fallen jedoch auch weiterhin nennenswert erhöhte Treibhausgasproduktionen an. Während z. B. konventionelle Steinkohlekraftwerke in einer Lebenszyklusanalyse einen CO2-Ausstoß von 790–1020 g/kWh aufweisen, läge der prognostizierte Ausstoß eines CCS-Kraftwerkes mit 255–440 g/kWh niedriger aber immer noch deutlich höher als bei Erneuerbaren Energien oder Kernkraftwerken. Zudem verschlechtert die CCS-Technik den Wirkungsgrad von Kraftwerken. Bei modernen Kohlekraftwerken wird von einem Brennstoffmehrverbrauch in Höhe von ca. 24 bis 40 % gegenüber Kraftwerken ohne CCS-Technik ausgegangen, hauptsächlich für die Abscheidung und Verdichtung des Kohlenstoffdioxids. Die CO2-Abscheidung und -Speicherung in Kraftwerken bleibt seit Jahrzehnten im Entwicklungs- und Pilotstadium. Mit Stand 2016 steht die technische und wirtschaftliche Umsetzbarkeit von CCS-Kraftwerken trotz zwei Jahrzehnten der Forschung und des Baus von Prototypen weiterhin aus. Die Wirtschaftlichkeit der Technologie ist fraglich, da davon ausgegangen wurde, dass einige erneuerbare Energien bereits 2020 gleich hohe oder niedrigere Produktionskosten aufgewiesen haben. Bereits im Jahr 2005 gab der IPCC einen Sonderbericht zur Abscheidung und Speicherung von CO2 heraus. Um im Sinne des Pariser Klimaabkommens von 2015 die durchschnittliche Erwärmung bei maximal 1,5 °C zu halten, sind nach Berechnungen des Weltklimarats IPCC „negative Emissionen“ – also das Entziehen von CO2 aus der Atmosphäre – notwendig. Auch der Großteil der Szenarien, die die Erderwärmung auf 2 °C begrenzen wollen, geht von der Verfügbarkeit von Verfahren aus, negative Emissionen zu erzielen, wobei besonders Bioenergie mit CO2-Abscheidung und -Speicherung (BECCS wie PyCCS) eine wichtige Rolle zugebilligt wird. Da die BECCS-Technik jedoch einige Nachteile mit sich bringt und vor allem sehr große Flächen für den Biomasseanbau benötigen würde, ist fraglich, ob sie jemals im großen Maßstab zur Verfügung stehen kann. Endlagerung zur Klima-Schonung erfordert geeigneten Platz für ähnliche Mengen von Kohlenstoff, wie aus der Erde geholt werden, in beliebiger Modifikation oder chemischer Verbindung. Da geologische Speicherstätten nur begrenzt existieren und nur für einige Jahrzehnte ausreichen, gibt es zudem eine Nutzungskonkurrenz zwischen den unterschiedlichen Kohlenstoffquellen, etwa zwischen Kohlenstoff aus fossilen Brennstoffen und aus Biomasse.
rdf:langString
Carbon capture and storage (CCS) or carbon capture and sequestration is the process of capturing carbon dioxide (CO2) before it enters the atmosphere, transporting it, and storing it (carbon sequestration) for centuries or millennia. Usually the CO2 is captured from large point sources, such as a chemical plant or biomass power plant, and then stored in an underground geological formation. The aim is to prevent the release of CO2 from heavy industry with the intent of mitigating the effects of climate change. CO2 has been injected into geological formations for several decades for enhanced oil recovery and after separation from natural gas, but this has been criticised for producing more emissions when the gas or oil is burned. Carbon capture and utilization (CCU) and CCS are sometimes discussed collectively as carbon capture, utilization, and sequestration (CCUS). This is because CCS is a relatively expensive process yielding a product which is often too cheap. Hence, carbon capture makes economically more sense where the carbon price is high enough, such as in much of Europe, or when combined with a utilization process where the cheap CO2 can be used to produce high-value chemicals to offset the high costs of capture operations. CO2 can be captured directly from an industrial source, such as a cement kiln, using a variety of technologies; including absorption, adsorption, chemical looping, membrane gas separation or gas hydration. As of 2022, about one thousandth of global CO2 emissions are captured by CCS, and most projects are for fossil gas processing. Storage of the CO2 is either in deep geological formations, or in the form of mineral carbonates. Pyrogenic carbon capture and storage (PyCCS) is also being researched. Geological formations are currently considered the most promising sequestration sites. The US National Energy Technology Laboratory (NETL) reported that North America has enough storage capacity for more than 900 years worth of CO2 at current production rates. A general problem is that long-term predictions about submarine or underground storage security are very difficult and uncertain, and there is still the risk that some CO2 might leak into the atmosphere. Despite this, a recent evaluation estimates the risk of substantial leakage to be fairly low. Opponents point out that many CCS projects have failed to deliver on promised emissions reductions. Additionally, opponents argue that carbon capture and storage is only a justification for indefinite fossil fuel usage disguised as marginal emission reductions. One of the most well-known failures is the FutureGen program, partnerships between the US federal government and coal energy production companies which were intended to demonstrate ″clean coal″, but never succeeded in producing any carbon-free electricity from coal.
rdf:langString
La captura y almacenamiento de carbono (CAC o CCS, por sus nombre en inglés carbon capture and storage) es la propuesta de una técnica para retirar dióxido de carbono de la atmósfera o, más comúnmente, evitar que llegue a ella. La CAC consiste en separar el CO2 emitido por la industria y la generación de energía en los procesos de combustión, y transportarlo a un lugar de almacenamiento geológico para aislarlo de la atmósfera a largo plazo. El proceso químico de captura de CO2 es energéticamente costoso y, probablemente, se produce CO2 durante el mismo. Este proceso solo retarda la liberación del CO2, que no se puede almacenar indefinidamente. Sin embargo, este CO2 podría ser usado de formas múltiples. Aunque el CO2 se ha inyectado en formaciones geológicas para diversos fines, el almacenamiento a largo plazo de emisiones de CO2 es un concepto relativamente nuevo. El primer ejemplo comercial es Weyburn en 2000; con una planta piloto de producción de energía con CAC integrada, operando desde septiembre de 2008 en la central térmica de Schwarze Pumpe de Vattenfall, en el este de Alemania, con el objetivo de responder a preguntas sobre la viabilidad tecnológica y la eficiencia económica. La CAC aplicada a una planta de energía moderna convencional podría reducir las emisiones de CO2 a la atmósfera en aproximadamente 80-90 % comparado a una planta sin CAC. El IPCC estima que la economía potencial de CAC podría ser entre 10 % a 55 % del total de mitigación del carbono hasta 2100. La captura y compresión de CO2 requiere mucha energía y aumentaría las necesidades de combustible de una central de carbón con CAC en un 25 %-40 % Estos y otros costes del sistema se estima que aumentarán el coste de la energía de las nuevas centrales eléctricas con CAC en un 21 a 91 %. El almacenamiento de CO2 se prevé que sería en formaciones geológicas profundas, en las masas de aguas profundas, o en forma de minerales carbonatos. En el caso del almacenamiento oceánico profundo, existe el riesgo de aumentar enormemente el problema de la acidificación de los océanos, un problema que se deriva también del exceso de dióxido de carbono presente ya en la atmósfera y los océanos. Las formaciones geológicas son consideradas actualmente los sitios más plausibles de secuestro de carbono. En su Atlas de Secuestro de Carbono 2007, el Laboratorio Nacional de Tecnología de la Energía (National Energy Technology Laboratory) reportó que Norteamérica tiene suficiente capacidad de almacenaje para 900 años de producción de dióxido de carbono. Un problema general es que las predicciones a largo plazo acerca del almacenaje seguro submarino o subterráneo son muy difíciles e inseguras, y persiste el riesgo de que el CO2 pudiera fugarse desde el almacenaje a la atmósfera. Cuando se aplica en las plantas que utilizan biomasa, el proceso es conocido como . Esto tiene potencial para ser utilizado como una técnica negativa de emisiones de carbono, y es considerado por algunos como geoingeniería. Además otro elemento negativo es la mayor demanda que hay de biomasa para almacenar CO2 y es que a más consumo también mayor tala de árboles por lo que la revista Science ha calculado que en se transformaran todos los bosques naturales en plantación de biomasa. Principalmente en Europa, con la tala de 20 millones de toneladas de madera.
rdf:langString
La séquestration du dioxyde de carbone, appelée plus simplement piégeage du carbone ou séquestration du carbone (on parle parfois de piégeage ou d'emprisonnement, après une étape de captage et éventuel transport) est le stockage à long terme du dioxyde de carbone hors de l'atmosphère. C'est l'une des techniques et mesures envisagées pour atteindre les engagements climatiques et énergétiques de la communauté internationale (Accord de Paris). Pour cela, selon le scénario « technologies propres » (CTS) de l'Agence internationale de l'énergie, il faut stocker dans le monde 107 Gt CO2 (gigatonnes de dioxyde de carbone) entre 2015 et 2060. On parle de « captage et valorisation du dioxyde de carbone » (en anglais « CCUS », acronyme de Carbon Capture, Utilization, and Storage), quand le processus vise à stocker puis à réutiliser le CO2 ou le carbone capté.
rdf:langString
二酸化炭素回収・貯留（にさんかたんそかいしゅう・ちょりゅう、英: carbon capture and storageまたはcarbon capture and sequestrationまたはcarbon control and sequestration、CCS）とは、通常、セメント工場やバイオマス発電所などの大規模な汚染点源からの廃棄物である二酸化炭素（CO2）を回収し、貯留場所に輸送し、大気の影響のない場所、通常は地下の地層に堆積させるプロセスである。目的は、重工業により大気中に大量のCO2が放出されるのを防ぐことである。源業や暖房からの二酸化炭素排出の地球温暖化や海洋酸性化への影響を緩和するための潜在的な手段である。CO2は数十年前から石油の回収強化など様々な目的で地層に注入されてきたが、CO2の長期貯留は比較的新しい概念である。直接空気回収は、点源ではなく、周囲の空気からCO2をスクラブするCCSの一種である。 二酸化炭素は、吸収、吸着、ケミカルループ、膜ガス分離、ガスハイドレート技術などの様々な技術を使用して、空気中から直接、または産業用ソース（発電所の煙道ガスなど）から回収することができる 。アミンは、代表的なカーボン・スクラブ技術では溶剤として使用されている。最新の従来型発電所にCCSを適用した場合、CCSなしの場合と比較して、大気中へのCO2排出量を約80 - 90 %削減することができる。CO2を回収・圧縮する発電所に使用する場合、その他のシステムコストは、化石燃料発電所の場合、生産されるエネルギーのワット時当たりのコストを21 - 91 %増加させると推定されており、既存の発電所にこの技術を適用すると、特に隔離場所から離れた場所にある場合にはさらにコストが高くなるとみられている。2019年現在、世界では17のCCSプロジェクトが稼働しており、年間31.5百万トンのCO2を回収しており、そのうち3.7百万トンは地質学的に貯蔵されている。そのほとんどは発電所ではなく産業由来である。 バイオマスと組み合わせれば、CCSは正味のマイナス排出量になる可能性がある。英国のでは、2019年にバイオエネルギーCCS（BECCS）を用いた試験が開始された。成功すれば、大気中から1日1トンのCO2を除去することができる。 CO2の貯蔵は、深い地層において鉱物炭酸塩の形で行われることが想定されている。発熱性CSS（PyCCS）も研究されている。海洋深層貯留は、海洋を酸性化させる可能性があるため、利用されていない。地質層は現在、最も有望な貯留場所と考えられている。米国国立エネルギー技術研究所（NETL）は、北米には現在の生産率で900年分以上の二酸化炭素を貯蔵するのに十分な容量があると報告している。一般的な問題は、海底または地下貯留の安全性に関する長期的な予測が非常に困難で不確実であり、一部の二酸化炭素が大気中に漏れ出す危険性が残っていることである。
rdf:langString
In ingegneria industriale la cattura e sequestro (o stoccaggio) del diossido di carbonio (spesso indicato anche con l'acronimo CCS, derivato dal termine inglese Carbon Capture and Storage - o Sequestration) in scienze ambientali è un processo di confinamento geologico dell'anidride carbonica (CO2) prodotta da grandi impianti di combustione; una tecnologia che sta entrando a far parte del mix di strategie disponibili per far fronte alla crescente concentrazione in atmosfera di CO2 di origine antropica, un gas ad effetto serra che concorre all'attuale riscaldamento del globo.
rdf:langString
( 비슷한 이름의 에 관해서는 해당 문서를 참조하십시오.) 탄소 포집 및 저장(Carbon capture and storage, CCS) 또는 탄소 포집 및 격리 또는 탄소 제어 및 격리는 화석 연료 발전소와 같은 대규모 지점 원천에서 이산화탄소(CO2)를 포집하여 저장고로 이송하는 과정이고 현장에 침투하여 대기에 침투하지 않는 곳, 일반적으로 지하 지질 형성에 사용된다. 그 목적은 다량의 CO2가 대기 중으로 방출되는 것을 방지하는 것이다. (발전 및 기타 산업에서의 화석 연료 사용으로부터). 이것은 지구 온난화와 해양 산성화에 화석 연료 배출의 기여를 경감시키는 잠재적인 수단이다. CO2가 석유 회수의 향상을 포함한 다양한 목적을 위해 수십 년 동안 지질 형성으로 주입되었지만 CO2의 장기 저장은 상대적으로 새로운 개념이다. 처음의 상업적 사례는 2000년 Weyburn-Midale Carbon Dioxide Project였다. 또 다른 예로는 SaskPower의 Boundary Dam이 있다. 'CCS'는 기후 공학 기술로서 주변 대기에서 이산화탄소를 제거하는 기술을 나타낼 때도 사용할 수 있다. 통합된 소규모 실험용 CCS발전소는 기술적 실행가능성 및 경제적 효율성을 테스트하기 위해 유틸리티 Vattenfall에 의해 운영되는 Schwarze Pumpe 동부 독일 발전소에서 2008년 9월에 가동되기 시작했다. 현대의 전통적인 발전소에 적용된 CCS는 CCS가없는 공장에 비교하여 대기로의 CO2 배출량을 약 80-90 %까지 줄일 수 있다. IPCC는 CCS의 경제적 잠재력이 2100년까지 총 탄소 저감 노력의 10%에서 55% 사이가 될 수 있다고 추정했다. 이산화탄소는 흡착 (또는 탄소 스크러빙), 막 가스 분리 또는 흡착 기술을 사용하여 공기 또는 화석 연료 발전소 연도 가스에서 포집할 수 있다. 아민은 선도적인 탄소 스크러빙 기술이다. CO2를 포집하고 압축하면 석탄 연소 CCS 발전소의 에너지 요구량이 25-40% 증가할 수 있다. 이러한 시스템 비용과 기타 시스템 비용은 화석 연료 발전소에 대해 21-91% 생산되는 와트 시간당 에너지 비용을 증가시키는 것으로 추정된다. 이 기술을 기존의 공장에 적용하는 것은 더 많은 비용이 들고, 특히 격리 구역과 멀리 떨어져있는 경우 더 그렇다. 2005년 산업 보고서에 따르면 성공적인 연구, 개발 및 배치(RD&D)로 2025년에 격리된 석탄 기반 발전은 오늘날 그렇지 않은 석탄 발전보다 비용이 적을 수 있다고 한다. 이산화탄소는 깊은 지질 형성 또는 광물 탄산염 형태로 저장된다. 심해 저장은 현재 해양 산성화의 관련된 효과로 인해 불가능하다. 지질 형성은 현재 가장 유망한 격리 장소로 여겨진다. 국가 에너지 기술 연구소(NETL)는 북미 지역의 현재 생산 속도에서 900년 이상의 가치의 이산화탄소를 충분한 저장 용량 보유하고 있다고 보고했다. 일반적인 문제는 잠수함 또는 지하 저장 보안에 대한 장기간의 예측이 매우 어렵고 불확실하며, CO2가 대기로 누출 될 위험이 여전히 존재한다는 것이다.
rdf:langString
Ondergrondse CO2-opslag (internationaal afgekort met CCS van carbon capture and storage), met name in Vlaanderen CO2-captatie of koolstofcaptatie genoemd, is het ondergronds opslaan van afgevangen kooldioxidegas dat vrijkomt bij de verbranding van (fossiele) brandstoffen. CCS is een techniek waarmee fossiele brandstoffen (bijna) klimaatneutraal kunnen worden toegepast. Door het broeikasgas CO2 dat uit de verbranding van deze koolwaterstoffen ontstaat af te vangen en in ondergrondse reservoirs op te slaan komt die CO2 niet in de atmosfeer terecht. Toepassing van CCS bij energieopwekking wordt ook wel 'schoon fossiel' genoemd. Er komen bij toepassing van CCS wel afvalgassen vrij die niet worden opgevangen. CCS is een verzamelnaam van veel verschillende opties voor het afvangen, transporteren en het ondergronds opslaan van CO2. CCS kan ook worden toegepast in de industrie, bijvoorbeeld bij cement-, kunstmest- of staalproductie, waarbij ook CO2 vrijkomt.
rdf:langString
Sekwestracja dwutlenku węgla, CCS (od ang. carbon capture and storage) – proces zapobiegania emisji dużych ilości dwutlenku węgla (CO2) do atmosfery z , takich jak elektrownie i fabryki przemysłu ciężkiego. Polega na wychwyceniu CO2 ze spalin, przetransportowaniu na składowisko i zdeponowaniu tak, aby uchronić go przed dostaniem się do atmosfery. Działania te mają na celu mitygację wpływu emisji dwutlenku węgla, będącego gazem cieplarnianym na globalne ocieplenie i zakwaszanie oceanów. Pomimo iż CO2 jest wtłaczany w formacje geologiczne od kilku dekad w różnych celach, wliczając wspomaganie wydobycia ropy naftowej, koncepcja długoterminowego składowania gazu jest relatywnie nowa.
rdf:langString
Captura e armazenamento de carbono (CAC) ou captura e sequestro de carbono é o processo de captura de dióxido de carbono (CO2) antes de entrar na atmosfera, transportando-o e armazenando-o (sequestro de carbono) por séculos ou milênios. Normalmente, o CO2 é capturado de grandes fontes pontuais, como uma usina química ou usina de biomassa, e então armazenado em uma formação geológica subterrânea. O objetivo é evitar a liberação de CO2 da indústria pesada com a intenção de mitigar os efeitos das mudanças climáticas. O CO2 foi injetado em formações geológicas por várias décadas para e após a separação do gás natural, mas isso foi controverso por produzir mais emissões quando o gás ou petróleo é queimado. A (CUC) e a CAC são algumas vezes discutidas coletivamente como captura, utilização e sequestro de carbono (CUSC). Isso ocorre porque a CAC é um processo relativamente caro, produzindo um produto que muitas vezes é muito barato. Assim, a captura de carbono faz mais sentido economicamente onde o preço do carbono é alto o suficiente, como em grande parte da Europa, ou quando combinado com um processo de utilização onde o CO2 barato pode ser usado para produzir produtos químicos de alto valor para compensar os altos custos das operações de captura. O CO2 pode ser capturado diretamente de uma fonte industrial, como um , usando uma variedade de tecnologias; incluindo absorção, adsorção, , ou hidratação de gás. Em 2022, cerca de um milésimo das emissões globais de CO2 são capturadas pela CAC, e a maioria dos projetos são para processamento de gás fóssil. O armazenamento do CO2 ocorre em formações geológicas profundas ou na forma de carbonatos minerais. A (CACP) também está sendo pesquisada. As formações geológicas são atualmente consideradas os locais de sequestro mais promissores. O (NETL) dos EUA informou que a América do Norte tem capacidade de armazenamento suficiente para mais de novecentos anos de CO2 nas taxas de produção atuais. Um problema geral é que as previsões de longo prazo sobre a segurança do armazenamento submarino ou subterrâneo são muito difíceis e incertas, e ainda existe o risco de que algum CO2 pode vazar para a atmosfera. Apesar disso, uma avaliação recente estima que o risco de vazamento substancial seja bastante baixo. Os opositores apontam que muitos projetos de CAC não cumpriram as prometidas reduções de emissões. Além disso, os oponentes argumentam que a captura e armazenamento de carbono é apenas uma justificativa para o uso indefinido de combustível fóssil disfarçado de reduções marginais de emissão. Um dos fracassos mais conhecidos é o programa , parcerias entre o governo federal dos EUA e empresas de produção de energia de carvão que pretendiam demonstrar ″carvão limpo″, mas nunca conseguiram produzir eletricidade sem carbono a partir do carvão.
rdf:langString
Улавливание и хранение углерода (англ. сarbon capture and storage, CCS) — процесс, включающий отделение СО2 от промышленных и энергетических источников, транспортировку к месту хранения и долгосрочную изоляцию от атмосферы. Обычно улавливание CO2 осуществляется у крупного источника выбросов газа, например цементного завода или электростанции на биомассе, и заключение его в соответствующих геологических формациях. Хотя данная технология применяется уже несколько десятилетий для различных целей, в частности при третичном методе нефтедобычи, долгосрочное захоронение CO2 под землёй является относительно новой технологией. Например, в обжиговых печах для улавливания диоксида углерода могут применяться различные технологии: абсорбция, адсорбция, Chemical looping combustion, разделение газа на мембране (Membrane gas separation) и получение газовых гидратов. По состоянию на 2019 год в мире действуют 17 проектов с технологией улавливания и хранения углерода (CCS), которые ежегодно улавливают 31,5 Мт CO2 , из которых 3,7 Мт хранится в подземных хранилищах геологических формаций. Главной целью улавливания и хранение углерода является борьба с глобальным потеплением, а также загрязнением окружающей среды. В сентябре 2016 года концентрация СО2 в атмосфере необратимо превысила значение в 400 ppm и продолжает увеличиваться. Последний раз такая концентрация CO2 была 600 тыс. лет назад вероятно в результате сильной вулканической деятельности.
rdf:langString
Geologisk lagring av koldioxid (CO2), Carbon Capture and Storage, CCS, är en teknik där koldioxid från större punktutsläpp av koldioxid, såsom kolkraftverk, gaskraftverk, stålverk och cementindustrier, avskiljs från rökgaser och lagras i geologiska formationer djupt under markytan eller havsbottnen. Det är ett sätt att minska de antropogena koldioxidutsläppen till atmosfären, vilka annars bidrar till global uppvärmning. 2009 presenterade EU ett direktiv angående geologisk lagring av koldioxid. Detta implementerades i svensk lag i juni 2011, genom ett allmänt svenskt förbud för lagring. I juni 2012 fattade riksdagen beslut om den nya lagstiftningen som rör geologisk lagring av koldioxid. Från och med januari 2013 tillåts geologisk lagring av koldioxid och regleras i svensk lag genom miljöbalken. Genom att lagra koldioxid från biomassa med BECCS-teknik från punktkällor såsom etanolfabriker, pappersmassabruk och bioenergiverk, kan minusutsläpp av koldioxid uppstå, vilket innebär ett nettoutflöde av koldioxid ur atmosfären. FN:s klimatpanel IPCC såväl som Internationella energirådet IEA och OECD har visat att geologisk lagring av koldioxid är en nyckelteknologi för att kunna nå viktiga klimatmål. Även koldioxidlagring i kombination med biomassa (BECCS) är avgörande för att kunna nå inte bara 350 ppm-målet (vilket är lägre än dagens koncentration), utan även 450 ppm-målet och 2-gradersmålet. I december 2012 offentliggjorde Naturvårdsverket en rapport om Sveriges långsiktiga klimatstrategier. I rapporten framhålls betydelsen av koldioxidlagring, både på fossila och biogena utsläppskällor, för att Sverige skall kunna nå noll i nettoutsläpp år 2050.
rdf:langString
碳捕集与封存，又稱為碳封存或碳收集及儲存等（英語：Carbon Capture and Storage，简称CCS），有時亦會加入「應用」而被稱作“CCUS”（即Carbon Capture Utilise and Storage），是指收集從點源污染（如火力發電廠）產生的二氧化碳，將它們運輸至儲存地點並長期與空氣隔離的技術過程。此項技術的主要目的是防止在發電過程中或其他行業使用化石燃料而釋放大量二氧化碳至大氣層，同時是一種潛在手段以減輕因為使用化石燃料時所釋出的排放物而造成的全球暖化及海洋酸化。雖然將二氧化碳注入地層這項技術已使用了數十年，例如用以提高石油的採收率，但長期存儲二氧化碳是一種較新的概念。首個商業化的例子是在2000年進行的。其他例子包括加拿大邊界大壩及密西西比電力公司的肯珀項目。政府間氣候變化專門委員會（IPCC）形容CCS技術是在眾多應對氣候變化的方法之中最具成本效益及扮演重要角色，並指出如果沒有這項技術，遏制全球變暖的成本將會增加一倍。 一間集成及試驗規模的CCS電廠於2008年9月開始於德國東部營運，以測試技術可行性和經濟效益。與非CCS電廠相比，應用CCS技術的現代常規電廠能減少大約80-90%的二氧化碳排放量。政府間氣候變化專門委員會（IPCC）估計，直到2100年，CCS的經濟潛力可能是總碳減排努力的10至55%。 二氧化碳可透過吸附或氣體分離膜等技術來收集。胺是最為領先的碳吸附技術。收集及壓縮二氧化碳可能會增加一間燃煤的CCS發電廠大約25至40%的能源需求，再加上其他系統成本，可能會增加發電廠產生每瓦特能量的成本大約21至91%。將這項技術應用至現有的發電廠會更為昂貴，特別是當發電廠遠離封存二氧化碳的地點。 二氧化碳可被藏於地層深處或以礦物碳酸鹽形式儲存。由於海洋酸化的相關效應，因此深海儲存是不可行的，而地層則是目前被認為最有前途的封存地點。根據國家能源技術實驗室（NETL）的報導，按照在目前的二氧化碳生產速度，北美地區擁有足夠的存儲容量，甚至可用作存儲超過900年。然而，有關海底或地下存儲的安全性的長期預測是非常困難的和有著不確定性，以及仍然存在著二氧化碳可能洩漏到大氣中的問題。
rdf:langString
Уловлення та зберігання вуглецю (англ. carbon capture and storage, CCS) — процес, що включає відокремлення СО2 від промислових та енергетичних джерел, транспортування до місця зберігання та довгострокову ізоляцію його від атмосфери. Зазвичай CO2 уловлюють біля великого джерела викидів газу, наприклад цементного заводу або електростанції на біомасі, після чого його ховають у відповідних геологічних формаціях. Хоча ця технологія застосовується для різних цілей вже кілька десятиліть, зокрема за третинного нафтовидобутку, довгострокове поховання CO2 під землею є відносно новою технологією. Наприклад, у випалювальних печах для уловлювання діоксиду вуглецю можуть застосовуватися різні технології: абсорбція, адсорбція, , та отримання газових гідратів. Станом на 2019 рік у світі діють 17 проєктів із технологією уловлювання та зберігання вуглецю, які щорічно вловлюють 31,5 Мт CO2, з яких 3,7 Мт зберігається у підземних сховищах геологічних формацій. Головною метою вловлювання та зберігання вуглецю є боротьба з глобальним потеплінням, а також забрудненням довкілля. У вересні 2016 року концентрація СО2 в атмосфері незворотно перевищила значення 400 ppm і продовжує збільшуватися. Востаннє така концентрація CO2 була 600 тис. років тому, ймовірно внаслідок сильної вулканічної діяльності[джерело?].
xsd:nonNegativeInteger
102043
