Capriccio (music)
http://dbpedia.org/resource/Capriccio_(music) an entity of type: WikicatMusicGenres
Un capritx, derivat del mot italià capriccio, és una composició musical instrumental o vocal de forma lliure que en el període barroc s'identificà amb el ricercare i la fantasia. Sobreentén la idea d'una obra que deliberadament no respecta les regles acadèmiques, sense nogensmenys abolir aquestes.
rdf:langString
Capriccio je hudební skladba žertovného charakteru. Vzniká na základě aktuální nálady skladatele, cappricio znamená v italštině „rozmar“. Tato hudební forma byla známa již v baroku. Nejznámější skladatel capriccií byl Johann Sebastian Bach. Skladatel Richard Strauss vytvořil v roce 1942 operu s názvem „Capriccio“. Capriccio označuje také hravý nebo groteskní námět ve výtvarných oborech. Capriccio (autor Alessandro Salucci)
rdf:langString
Kapriĉo (itale capriccio, plurale capricci) laŭ PIV estas "mallonga, kaprica muzikaĵo", aŭ alivorte klasika muzikaĵo relative libera en formo kaj de viveca karaktero. La tipa kapriĉo havas rapidan, intensan kaj ofte virtuozan karakteron.
rdf:langString
Un capriccio o capricho (a veces en plural: caprichos o, en italiano, capricci) es un término que comenzó a aplicarse en el siglo XVI, es una pieza musical habitualmente de forma libre y de carácter vivo y animado. Se puede decir que el capricho es una forma predominantemente instrumental; también se puede decir que su misma condición de libre hace que sea una especie de estudio. El capricho habitual es aquel que es de naturaleza rápida, intensamente penetrada y a veces virtuosística.
rdf:langString
Un capriccio (terme italien ; capricci au pluriel) ou caprice, est un genre musical qui donne son nom à des pièces ou à des mouvements (capriccioso) le plus souvent enjoués et de forme libre. Le capriccio typique est rapide, intense et souvent virtuose.
rdf:langString
Sa cheol, píosa gearr ceoil, de ghnáth éadrom taibhseach, go minic don phianó. Chum Brahms cuid mhaith samplaí cáiliúla.
rdf:langString
奇想曲／綺想曲（きそうきょく）またはカプリッチョ（イタリア語: capriccio）、カプリース（フランス語: caprice）は音楽の一形式。狂想曲（きょうそうきょく）とも訳されるが、近年では音楽形式の意味で用いられることは少ない。 カプリッチョはイタリア語で「気まぐれ」を意味する。カプリッチョと呼ばれる音楽に特定の音楽技法や形式があるわけではなく、むしろ形式に縛られない例外的で気まぐれな性格を表している。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 카프리치오 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 카프리치오(이탈리아어: cappriccio)는 즉흥품의 소품을 부르는 말이다. 카프리스(영어: caprice), 광상곡(狂想曲), 기상곡(綺想曲)이라고도 한다. 형식은 대략 세도막형식으로 되어 있다. 시대에 따라 특징이 다른데, 바로크 시대에는 푸가풍의 것이 많았으며, 모음곡 등에도 편입된 일이 적지 않았다. 그러나 한편으로 요한 제바스티안 바흐의 〈길 떠나는 가장 사랑하는 형에게 마음을 두고〉라는 곡은 일종의 다악장의 표제 음악으로 되어 있다. 고전파에서 낭만파에 이르면 소나타 형식같이 충실한 구성으로 된 것이나, 접속곡풍으로 장대한 것도 나왔다. 그러나 반면 피아노용이나 바이올린용의 작은 곡도 즐겨 쓰였다. 따라서 기상곡에는 형식적으로 일정한 틀은 없다. 다만 자유로운 기분으로 쓰이고 있는 것이 특색이라고 할 수 있다.
rdf:langString
Il capriccio è un tipo di composizione caratterizzato da una certa libertà di realizzazione. Molto in uso nel XVII sec., in parte simile al ricercare e alla fantasia, è dunque di tipo contrappuntistico (Frescobaldi), o virtuosistico (Paganini). Nella letteratura musicale sono presenti capricci per diversi strumenti solisti o anche per formazioni orchestrali (come il Capriccio italiano di Čajkovskij o il Capriccio spagnolo di Rimskij-Korsakov), ma i più famosi sono i 24 Capricci per violino solo di Niccolò Paganini, composizioni estremamente virtuosistiche e tecnicamente difficili.
rdf:langString
隨想曲（Caprice[s]、Capriccio[s]）是一種曲式自由及曲風活潑的樂曲形式。此曲式通常是快速、緊湊及炫技的。 它最早於1561年被Jacquet de Berchem用於一組牧歌（一種流行於16、17世紀的合唱曲）上，到了16世紀末這名稱除了聲樂亦可用於器樂，尤其是鍵盤樂器。
rdf:langString
A capriccio or caprice (sometimes plural: caprices, capri or, in Italian, capricci), is a piece of music, usually fairly free in form and of a lively character. The typical capriccio is one that is fast, intense, and often virtuosic in nature.
rdf:langString
Een capriccio (uit het Italiaans: 'bokkig, springerig en grillig stukje') is een muziekstuk dat meestal vrij is in vorm en een levendig karakter heeft. Er wordt meestal gebruikgemaakt van triolen en syncopaties. Melodisch worden veelvuldig grote en grillige sprongen (intervallen) toegepast, en ritmisch is er grote diversiteit in materiaal.
rdf:langString
Kaprys (wł. capriccio „zachcianka, wybryk, kaprys”) – forma muzyczna.
* W muzyce renesansu, żywa improwizowana kompozycja instrumentalna oparta na zasadzie kontrapunktu, będąca jednym ze źródeł fugi. Do rozwoju tej formy przyczynili się Girolamo Frescobaldi, Johann Jakob Froberger, Georg Friedrich Händel i Jan Sebastian Bach. Oprócz capriccia polifonicznego, wykształciło się również capriccio o charakterze swobodnym, zbliżone do fantazji, często o charakterze programowym. Inne nazwy używane zamiennie to: toccata, ricercar lub canzona.
* W muzyce romantycznej powstały dwie odmiany kaprysów: 1.
* zbliżone do etiudy, o charakterze popisowym (np. kaprysy na skrzypce solo Niccolò Paganiniego, Etiudy-kaprysy Henryka Wieniawskiego). 2.
* miniatury zaliczane do liryki instrumentalnej (np. Ca
rdf:langString
Em música, capricho (também comum a forma italiana capriccio) é um tipo de composição caracterizado por forma geralmente livre. Muito usado no século XVII, tanto no tipo contrapontístico (como em Frescobaldi) ou virtuosístico (como em Paganini). Na literatura musical, encontram-se caprichos para diversos instrumentos solo e também para orquestra (como o Capricho Italiano, de Tchaikovsky, ou o Capricho Espanhol, de Rimsky-Korsakov). Entre os mais famosos estão os 24 Caprichos para violino solo, compostos por Paganini, composições extremamente virtuosísticas e tecnicamente difíceis.
rdf:langString
Капричіо, капричо, каприс — музична інструментальна віртуозна п'єса в блискучому, ефектному стилі. В епоху класицизму жанр капричіо належав звичайно до інструментальної музики, хоча до середини XVIII століття назва стала використовуватися і для каденцій, особливо складених самими композиторами, — в цьому відношенні важливими прецедентами стали каденції-капричіо П'єтро Локателлі до його 12 скрипкових концертів (1732). Оскільки такі каденції носили віртуозний характер, в епоху романтизму акцент в жанровому позначенні «капричіо» змістився в бік «віртуозної вишуканості» творів, — в цьому сенсі найбільш показові 24 каприса для скрипки соло Нікколо Паганіні.
rdf:langString
Капри́ччио (итал. Capriccio, также каприс, фр. caprice — букв. «каприз, прихоть; причудливый изыск») — произведение академической музыки, написанное в свободной форме. Несмотря на то, что это жанровое обозначение в ходу по меньшей мере с XVI века, твёрдого его определения не существует. Антуан Фюретьер в своём «Всеобщем словаре…» (опубл. 1690) определял каприс (в любом виде искусства) как «произведение, в котором сила воображения имеет больший вес, чем следование правилам искусства». Применительно к музыке подразумевалась при этом возможность нарушения строгих правил контрапункта — на это указывают, в частности, замечания Джироламо Фрескобальди в предуведомлении к сборнику своих каприччио (1624). В эпоху классицизма жанр каприччио принадлежал обыкновенно к инструментальной музыке, хотя к с
rdf:langString
rdf:langString
Capritx (música)
rdf:langString
Capriccio
rdf:langString
Kapriĉo
rdf:langString
Capriccio (music)
rdf:langString
Capricho (música)
rdf:langString
Capriccio (ceol)
rdf:langString
Capriccio (musique)
rdf:langString
Capriccio (musica)
rdf:langString
奇想曲
rdf:langString
카프리치오
rdf:langString
Capriccio (muziekstuk)
rdf:langString
Kaprys
rdf:langString
Capricho (música)
rdf:langString
Каприччио (музыка)
rdf:langString
Капричіо
rdf:langString
隨想曲
xsd:integer
2395699
xsd:integer
1109979258
rdf:langString
Un capritx, derivat del mot italià capriccio, és una composició musical instrumental o vocal de forma lliure que en el període barroc s'identificà amb el ricercare i la fantasia. Sobreentén la idea d'una obra que deliberadament no respecta les regles acadèmiques, sense nogensmenys abolir aquestes.
rdf:langString
Capriccio je hudební skladba žertovného charakteru. Vzniká na základě aktuální nálady skladatele, cappricio znamená v italštině „rozmar“. Tato hudební forma byla známa již v baroku. Nejznámější skladatel capriccií byl Johann Sebastian Bach. Skladatel Richard Strauss vytvořil v roce 1942 operu s názvem „Capriccio“. Capriccio označuje také hravý nebo groteskní námět ve výtvarných oborech. Capriccio (autor Alessandro Salucci)
rdf:langString
A capriccio or caprice (sometimes plural: caprices, capri or, in Italian, capricci), is a piece of music, usually fairly free in form and of a lively character. The typical capriccio is one that is fast, intense, and often virtuosic in nature. The term has been applied in disparate ways, covering works using many different procedures and forms, as well as a wide variety of vocal and instrumental forces. The earliest occurrence of the term was in 1561 by Jacquet de Berchem and applied to a set of madrigals. In the late 16th and early 17th centuries, it could refer to madrigals, music intended alternatively for voices or instruments, or strictly instrumental pieces, especially keyboard compositions.
rdf:langString
Kapriĉo (itale capriccio, plurale capricci) laŭ PIV estas "mallonga, kaprica muzikaĵo", aŭ alivorte klasika muzikaĵo relative libera en formo kaj de viveca karaktero. La tipa kapriĉo havas rapidan, intensan kaj ofte virtuozan karakteron.
rdf:langString
Un capriccio o capricho (a veces en plural: caprichos o, en italiano, capricci) es un término que comenzó a aplicarse en el siglo XVI, es una pieza musical habitualmente de forma libre y de carácter vivo y animado. Se puede decir que el capricho es una forma predominantemente instrumental; también se puede decir que su misma condición de libre hace que sea una especie de estudio. El capricho habitual es aquel que es de naturaleza rápida, intensamente penetrada y a veces virtuosística.
rdf:langString
Un capriccio (terme italien ; capricci au pluriel) ou caprice, est un genre musical qui donne son nom à des pièces ou à des mouvements (capriccioso) le plus souvent enjoués et de forme libre. Le capriccio typique est rapide, intense et souvent virtuose.
rdf:langString
Sa cheol, píosa gearr ceoil, de ghnáth éadrom taibhseach, go minic don phianó. Chum Brahms cuid mhaith samplaí cáiliúla.
rdf:langString
奇想曲／綺想曲（きそうきょく）またはカプリッチョ（イタリア語: capriccio）、カプリース（フランス語: caprice）は音楽の一形式。狂想曲（きょうそうきょく）とも訳されるが、近年では音楽形式の意味で用いられることは少ない。 カプリッチョはイタリア語で「気まぐれ」を意味する。カプリッチョと呼ばれる音楽に特定の音楽技法や形式があるわけではなく、むしろ形式に縛られない例外的で気まぐれな性格を表している。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 카프리치오 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 카프리치오(이탈리아어: cappriccio)는 즉흥품의 소품을 부르는 말이다. 카프리스(영어: caprice), 광상곡(狂想曲), 기상곡(綺想曲)이라고도 한다. 형식은 대략 세도막형식으로 되어 있다. 시대에 따라 특징이 다른데, 바로크 시대에는 푸가풍의 것이 많았으며, 모음곡 등에도 편입된 일이 적지 않았다. 그러나 한편으로 요한 제바스티안 바흐의 〈길 떠나는 가장 사랑하는 형에게 마음을 두고〉라는 곡은 일종의 다악장의 표제 음악으로 되어 있다. 고전파에서 낭만파에 이르면 소나타 형식같이 충실한 구성으로 된 것이나, 접속곡풍으로 장대한 것도 나왔다. 그러나 반면 피아노용이나 바이올린용의 작은 곡도 즐겨 쓰였다. 따라서 기상곡에는 형식적으로 일정한 틀은 없다. 다만 자유로운 기분으로 쓰이고 있는 것이 특색이라고 할 수 있다.
rdf:langString
Il capriccio è un tipo di composizione caratterizzato da una certa libertà di realizzazione. Molto in uso nel XVII sec., in parte simile al ricercare e alla fantasia, è dunque di tipo contrappuntistico (Frescobaldi), o virtuosistico (Paganini). Nella letteratura musicale sono presenti capricci per diversi strumenti solisti o anche per formazioni orchestrali (come il Capriccio italiano di Čajkovskij o il Capriccio spagnolo di Rimskij-Korsakov), ma i più famosi sono i 24 Capricci per violino solo di Niccolò Paganini, composizioni estremamente virtuosistiche e tecnicamente difficili.
rdf:langString
Een capriccio (uit het Italiaans: 'bokkig, springerig en grillig stukje') is een muziekstuk dat meestal vrij is in vorm en een levendig karakter heeft. Er wordt meestal gebruikgemaakt van triolen en syncopaties. Melodisch worden veelvuldig grote en grillige sprongen (intervallen) toegepast, en ritmisch is er grote diversiteit in materiaal. De term capriccio wordt voor een brede verzameling werken gebruikt. In de barok-tijd werd de term meestal gebruikt voor een kort muziekstuk voor toetsinstrumenten. Pietro Locatelli gebruikte de term begin achttiende eeuw voor een reeks stukken voor viool solo. Niccolò Paganini gebruikte de term voor een verzameling van 24 virtuoze solo-vioolwerken. Pjotr Iljitsj Tsjaikovski en Nikolaj Rimski-Korsakov noemden enkele van hun orkestwerken capriccio's. Johannes Brahms schreef tijdens de laatste jaren van zijn leven vele capriccio's voor piano. De van huis uit Spaanse componist Leonardo Balada schreef vijf capriccio's (Caprichos).
rdf:langString
Kaprys (wł. capriccio „zachcianka, wybryk, kaprys”) – forma muzyczna.
* W muzyce renesansu, żywa improwizowana kompozycja instrumentalna oparta na zasadzie kontrapunktu, będąca jednym ze źródeł fugi. Do rozwoju tej formy przyczynili się Girolamo Frescobaldi, Johann Jakob Froberger, Georg Friedrich Händel i Jan Sebastian Bach. Oprócz capriccia polifonicznego, wykształciło się również capriccio o charakterze swobodnym, zbliżone do fantazji, często o charakterze programowym. Inne nazwy używane zamiennie to: toccata, ricercar lub canzona.
* W muzyce romantycznej powstały dwie odmiany kaprysów: 1.
* zbliżone do etiudy, o charakterze popisowym (np. kaprysy na skrzypce solo Niccolò Paganiniego, Etiudy-kaprysy Henryka Wieniawskiego). 2.
* miniatury zaliczane do liryki instrumentalnej (np. Capriccia Johannesa Brahmsa). Czasem forma capriccia była krzyżowana z innymi formami, np. Walc-kaprys Piotra Czajkowskiego, Rondo-capriccioso Felixa Mendelssohna-Bartholdy'ego Znane kaprysy:
* Nikołaj Rimski-Korsakow - op. 34
* Piotr Czajkowski - op. 45
* Niccolò Paganini - Kaprys nr 24 z cyklu 24 kaprysów na skrzypce solo
rdf:langString
Капри́ччио (итал. Capriccio, также каприс, фр. caprice — букв. «каприз, прихоть; причудливый изыск») — произведение академической музыки, написанное в свободной форме. Несмотря на то, что это жанровое обозначение в ходу по меньшей мере с XVI века, твёрдого его определения не существует. Антуан Фюретьер в своём «Всеобщем словаре…» (опубл. 1690) определял каприс (в любом виде искусства) как «произведение, в котором сила воображения имеет больший вес, чем следование правилам искусства». Применительно к музыке подразумевалась при этом возможность нарушения строгих правил контрапункта — на это указывают, в частности, замечания Джироламо Фрескобальди в предуведомлении к сборнику своих каприччио (1624). В эпоху классицизма жанр каприччио принадлежал обыкновенно к инструментальной музыке, хотя к середине XVIII века название стало использоваться и для каденций, особенно сочиняемых самими композиторами, — в этом отношении важными прецедентом стали каденции-каприччио Пьетро Локателли к его 12 скрипичным концертам (1732). Поскольку такие каденции носили виртуозный характер, в эпоху романтизма акцент в жанровом обозначении «каприччио» сместился в сторону «виртуозного изыска» сочинения, — в этом смысле наиболее показательны 24 каприса для скрипки соло Николо Паганини. В таком значении виртуозного концертного жанра были написаны Блестящее каприччио для фортепиано с оркестром Феликса Мендельсона (1832), Блестящее каприччио на тему арагонской хоты (позднее просто «Арагонская хота») Глинки (1845), Итальянское каприччио Чайковского (1880), Испанское каприччио Римского-Корсакова (1887). Каприччио для фортепиано с оркестром Стравинского (1929) — виртуозный концерт. В опере «Каприччио» Рихарда Штрауса (1-я пост. 1942) слово используется в изначальном значении; тема оперы — изысканный спор на вечную тему состязания музыки и поэзии.
rdf:langString
Em música, capricho (também comum a forma italiana capriccio) é um tipo de composição caracterizado por forma geralmente livre. Muito usado no século XVII, tanto no tipo contrapontístico (como em Frescobaldi) ou virtuosístico (como em Paganini). Na literatura musical, encontram-se caprichos para diversos instrumentos solo e também para orquestra (como o Capricho Italiano, de Tchaikovsky, ou o Capricho Espanhol, de Rimsky-Korsakov). Entre os mais famosos estão os 24 Caprichos para violino solo, compostos por Paganini, composições extremamente virtuosísticas e tecnicamente difíceis. No século XVI se difundiu o capricho vocal, derivado do madrigal, com variantes anti-formalísticas. No século XVII se delineou a forma do capricho cembalo-organístico, como os compostos por Frescobaldi. No século XVIII o termo capricho foi usado como sinônimo de tocata, fantasia e sonata, havendo até os compostos por mais de um movimento (como em algumas obras de Bach). Nesse mesmo período, o termo foi utilizado ainda como sinônimo de cadência, indicando um trecho em que o solista toca sem acompanhamento, "a capriccio", ou seja, de maneira arbitrária, geralmente improvisando, sem observar o tempo e o material temático da composição da qual faz parte. Desde o final do século XVIII e por todo o século XIX, se difundiram os caprichos para piano, geralmente curtos, rápidos, virtuosísticos e livres de leis formais constantes, como os compostos por Beethoven e Felix Mendelssohn.
rdf:langString
Капричіо, капричо, каприс — музична інструментальна віртуозна п'єса в блискучому, ефектному стилі. В епоху класицизму жанр капричіо належав звичайно до інструментальної музики, хоча до середини XVIII століття назва стала використовуватися і для каденцій, особливо складених самими композиторами, — в цьому відношенні важливими прецедентами стали каденції-капричіо П'єтро Локателлі до його 12 скрипкових концертів (1732). Оскільки такі каденції носили віртуозний характер, в епоху романтизму акцент в жанровому позначенні «капричіо» змістився в бік «віртуозної вишуканості» творів, — в цьому сенсі найбільш показові 24 каприса для скрипки соло Нікколо Паганіні. Капричіо для фортепіано з оркестром Стравінського (1929) — віртуозний концерт. В опері «Каприччіо» Ріхарда Штрауса (1-я пост. 1942) слово використовується в первісному значенні (твір академічної музики, написаний у вільній формі); тема опери — вишукана суперечка на вічну тему змагання музики і поезії. У літературознавстві капричіо називали твори з елементами одивнення та фантастики.Одивнення — цілеспрямоване увиразнення письменником художнього образу шляхом використання незвичних асоціацій, що створює свіжий, оновлений погляд на довкілля, руйнує автоматизм світосприйняття.
rdf:langString
隨想曲（Caprice[s]、Capriccio[s]）是一種曲式自由及曲風活潑的樂曲形式。此曲式通常是快速、緊湊及炫技的。 它最早於1561年被Jacquet de Berchem用於一組牧歌（一種流行於16、17世紀的合唱曲）上，到了16世紀末這名稱除了聲樂亦可用於器樂，尤其是鍵盤樂器。
xsd:nonNegativeInteger
2823