Caesaropapism
http://dbpedia.org/resource/Caesaropapism an entity of type: Thing
Caesaropapismus je označení pro spojení nejvyšší světské moci (latinsky imperium, regnum, řecky basileia) a církevní (latinsky sacerdotium, řecky hierosyné) v osobě panovníka, typické především pro raně středověkou Byzanc.
rdf:langString
Cesaropapismo es un término referido a las relaciones entre Iglesia y Estado, que identifica o supone la unificación en una sola persona, normalmente el emperador, con el poder político y poder religioso.
rdf:langString
皇帝教皇主義（こうていきょうこうしゅぎ、カエサロパピスム Caesaropapism）とは、東ローマ帝国においては、帝権が教権に優越し、皇帝は教皇であったとして、国家が教会を強く管理していたとする説。広義には東ローマ帝国に限らず、歴史上でキリスト教に対して超越した権威を持った世俗の権力者の統治体制を指して用いられることもある。「Caesaropapism」は皇帝（世俗の権威）を表す「Caesar」と教皇（教会の権威）を表す「Papa」を組み合わせて作られた言葉である。 後述するように、近年では誤解を招きかねない不正確な用語とする見解が主流となっている。 正教会は、理想とする政治理念をビザンティン・ハーモニーと位置づけている。国家と教会を対立概念に置く事を前提とする術語「皇帝教皇主義」は、むしろ西方教会の理解の産物であると正教側からは捉えられている。 詳細は「ビザンティン・ハーモニー」を参照
rdf:langString
황제교황주의(皇帝敎皇主義, 영어: caesaropapism)는 세속의 황제(국가원수)가 기독교의 수장보다 더 높은 권위를 가지는 것으로서 교회에 영향을 미치던 상태를 나타내기 위해서 근대에 들어서면서 만들어진 용어이다. 이 말은 보통 동로마 제국과 관련해서 많이 쓰이기는 하지만, 역사적으로 교회에 대해 초월적인 지배권을 가진 세속 권력자의 통치 체제를 가리킬 때 쓰이기도 한다. ‘Ceasaropapism’이라는 단어는 황제(세속의 권위)를 나타내는 ‘Caesar’와 교황(교회의 권위)을 나타내는 ‘Papa’를 조합해서 만든 말이다.
rdf:langString
Cezaropapizm – tendencja nazywana też cezaryzmem, prowadząca do zwierzchności państwa nad Kościołem i decydowaniu o całokształcie życia religijnego, w tym także w materii teologicznej. Przeciwstawia się systemowi teokracji. Cechy cezaropapizmu występowały w gallikanizmie, febronianizmie i józefinizmie. W ciągu wieków następowały różne modele cezaropapizmu, m.in.:
* Cesarstwo Bizantyńskie, w którym cesarze byli stawiani na równi z apostołami
* Święte Cesarstwo Rzymskie
* kościoły narodowe, np. w Wielkiej Brytanii
* Imperium Rosyjskie
* Francja rewolucyjna i bonapartystyczna.
rdf:langString
Een cesaropapie (van Latijn caesar, "keizer" en papa, "paus") is een staatsvorm waarbij de wereldlijke/tijdelijke leider ook de geestelijke leider is en de wereldlijke macht ingrijpt in de geestelijke rechten van de Kerk.
rdf:langString
Caesareopapism (av caesar och papa, "påve"), begrepp som präglats på 1700-talet och betecknar föreningen av den högsta kyrkliga och världsliga makten hos den världslige härskaren. Uttrycket används särskilt om förhållandena i det bysantinska riket och i Ryssland under tsarväldet.
rdf:langString
政教合一（英語：Caesaropapism）是指政府的政治权力与宗教权力相结合，君主对教会的绝对控制。政教合一德語：Cäseropapismus 这个词最初可能由创造。马克斯·韦伯认为政教合一即教会服从政府。更极端情况下，政教合一的国家元首兼任宗教的最高领袖，被称为神权政治（英語：Theocracy）。
rdf:langString
Цезарепапізм (або цезаропапізм) — термін, введений в ХІХ ст. німецьким ученим І. Хергенретером, для позначення своєрідних відносин між імператорською владою і церквою у Візантійській державі: глава світської влади, імператор (цезар), фактично був і главою церкви (папою, патріархом). Однак термін набув більш широкого змісту: використання церкви державою як політичного інструменту, а священнослужителів як державних чиновників.
rdf:langString
El Cesaropapisme, mot nascut a mitjans del segle xix, designa un sistema de govern temporal (cèsar) qui, amb voluntat de dominació universal, cerca exercir el seu poder sobre els afers espirituals (el poder espiritual del Papa). L'emperador usurpa doncs el poder sobre els afers de l'Església. Ocupa, a més, un lloc privilegiat a l'esfera legislativa i teològica de l'Església. En el cas de les monarquies, es pot parlar de teocràcia reial. El problema que posen les relacions entre els poders temporal i espiritual és el següent: que és saber que dirigeix el nom de Déu; cal, per tant, determinar si és el Papa o el Patriarca qui està sotmès a l'emperador en tant que ciutadà romà o si l'emperador està sotmès al papa en tant que cristià. El naixement del cesaropapisme és contemporani a la conversi
rdf:langString
Με τον όρο Καισαροπαπισμός που αναπτύχθηκε ιδιαίτερα τον 14ο, 15ο και 16ο αιώνα εννοείται ο συνδυασμός της πολιτειακής κοσμικής διακυβέρνησης μετά της θρησκευτικής πνευματικής εξουσίας της χριστιανικής εκκλησίας. Στην πραγματικότητα με τον όρο αυτό αντιτάχθηκε εκ μέρους της Παπικής εκκλησίας η αυτοτέλεια της κοσμικής πολιτείας. Στην δε προωθημένη του μορφή ο καισαροπαπισμός είναι πολιτική θεωρία του Πολιτειακο-θεοκρατικού συστήματος όπου ο Ηγεμόνας, (Αυτοκράτορας, Καίσαρας, Βασιλέας κ.λπ.), είναι ταυτόχρονα κεφαλή της εκκλησίας (πάπας, πατριάρχης, ενίοτε και αρχιεπίσκοπος). Στην αντίθετη μορφή του το σύστημα ορίζεται ως παποκαισαρισμός , Θεοκρατικο-πολιτειακό σύστημα, ή θεοκρατία όπου εδώ οι εκκλησιαστικοί οργανισμοί διατηρούν τον έλεγχο του κράτους, (π.χ. σήμερα Βατικανό, Ιράν).
rdf:langString
Der Begriff Cäsaropapismus (von lateinisch caesar, „Kaiser“, und papa, „Papst“) bezeichnet eine Gesellschaftsform, in welcher der weltliche Herrscher zugleich Oberhaupt der Kirche bzw. oberster Richter in theologischen und dogmatischen Fragen ist oder in der das Staatsoberhaupt zwar nicht direkt die weltliche und geistliche Macht in sich vereint, aber die Kirche den staatlichen Instanzen untergeordnet ist. Am häufigsten wird der Ausdruck für die Zeit des byzantinischen Reiches verwendet (allerdings fast ausschließlich in der älteren Forschung). Besser vertretbar ist seine Verwendung zum Beispiel für England unter Heinrich VIII. oder für das Russland in der Zeit von Peter dem Großen bis zur Februarrevolution 1917. De facto bestand auch im Heiligen Römischen Reich unter den Ottonen eine Art
rdf:langString
Caesaropapism /ˌsiːzəroʊˈpeɪpɪzəm/ is the idea of combining the social and political power of secular government with religious power, or of making secular authority superior to the spiritual authority of the Church; especially concerning the connection of the Church with government. Although Justus Henning Böhmer (1674–1749) may have originally coined the term caesaropapism (Cäseropapismus), it was Max Weber (1864–1920) who wrote: "a secular, caesaropapist ruler... exercises supreme authority in ecclesiastic matters by virtue of his autonomous legitimacy".According to Weber, caesaropapism entails "the complete subordination of priests to secular power."
rdf:langString
Cezaropapismo estas vorto naskita en la politikaj kaj kulturaj okcidentaj medioj de la 19-a jarcento por karakterizi registaro-sistemon aŭ ŝtatan povon pri teraj aferoj (Cezaro), kiu emas kaj provas etendi sian povon sur religiajn aferojn (papaj). Ekzemple, imperiestro reguligas religiajn ceremoniojn aŭ nomumojn al sanktaj oficoj, kaj, foje (la historio montras eĉ tion) en kvereloj teologiaj. Tiu ŝtata aŭtoritatulo foje en la ĉefaj preĝejoj okupas sian apartan lokon. Okaze de monarkioj oni povas paroli pri teokratio.
rdf:langString
Le césaropapisme — mot né au milieu du XIXe siècle — désigne un système de gouvernement temporel (césar) qui, dans une volonté de domination universelle, cherche à exercer son pouvoir sur les affaires religieuses (pouvoir spirituel du pape). L’empereur empiète donc sur les affaires de l’Église. Il occupe ainsi une place privilégiée dans la sphère législative et théologique de l’Église. Pour le cas des monarchies, on peut aussi parler de théocratie royale. Le problème que posent les relations entre le pouvoir temporel et le pouvoir spirituel est le suivant : il s’agit de savoir qui dirige au nom de Dieu ; il faut donc déterminer si c’est le pape ou le patriarche qui est soumis à l’empereur en tant que citoyen romain ou si l’empereur est soumis au pape en tant que chrétien. La naissance du c
rdf:langString
Kaesaropapisme /ˌsiːzəroʊˈpeɪpɪzəm/ adalah gagasan yang menggabungkan kekuasaan pemerintahan sekuler dengan pemerintahan religius, atau membuat kekuasaan sekuler lebih unggul dari kekuasaan spiritual di gereja. (1674–1749) mungkin merupakan orang pertama yang mencetuskan istilah caesaropapism (Cäseropapismus). Max Weber (1864-1920) menulis: "seorang penguasa yang sekuler, kaesaropapis... menjalankan kekuasaan tertinggi dalam urusan keagamaan lewat legitimasi otonomnya".Menurut sosiologi politik Weber, dalam sistem kaesaropapisme para pemuka agama sepenuhnya tunduk kepada kekuasaan sekuler.
rdf:langString
Con il termine cesaropapismo si intende l'idea di unire il potere temporale e il potere spirituale di una Chiesa cristiana nella stessa persona. Più comunemente, ci si riferisce all'idea di subordinare il potere spirituale a quello temporale. Il contrario, la subordinazione del potere temporale a quello spirituale, prende invece il nome di papocesarismo.
rdf:langString
Cesaropapismo foi um sistema de relações entre a Igreja e o Estado no qual cabia ao chefe de Estado a competência de regular a doutrina, a disciplina e a organização da sociedade cristã, exercendo poderes tradicionalmente reservados à suprema autoridade religiosa, unificando tendencialmente as funções imperiais e pontificiais em sua pessoa. Daí decorre o traço característico do cesaropapismo que é a subordinação da Igreja ao Estado que chegou a atingir, às vezes, formas tão extremas que levou a Igreja a adotar cânones proibindo o Estado de exercer poder eclesiástico, isso no âmbito doutrinal da Igreja.
rdf:langString
Цезаропапи́зм, также цезарепапи́зм (от лат. caesar — «цезарь» и лат. papa — «папа») — термин, введённый католической историографией XIX века для обозначения таких отношений между императорской властью и церковью в Византии, в которых глава государства (император) выступал главой Церкви, также политическая система.
rdf:langString
rdf:langString
Cesaropapisme
rdf:langString
Caesaropapismus
rdf:langString
Cäsaropapismus
rdf:langString
Καισαροπαπισμός
rdf:langString
Cezaropapismo
rdf:langString
Caesaropapism
rdf:langString
Cesaropapismo
rdf:langString
Kaesaropapisme
rdf:langString
Césaropapisme
rdf:langString
Cesaropapismo
rdf:langString
皇帝教皇主義
rdf:langString
황제교황주의
rdf:langString
Cesaropapie
rdf:langString
Cezaropapizm
rdf:langString
Cesaropapismo
rdf:langString
Цезаропапизм
rdf:langString
Caesareopapism
rdf:langString
政教合一
rdf:langString
Цезарепапізм
xsd:integer
509436
xsd:integer
1118767762
rdf:langString
Protestantism
rdf:langString
Caesaropapismus je označení pro spojení nejvyšší světské moci (latinsky imperium, regnum, řecky basileia) a církevní (latinsky sacerdotium, řecky hierosyné) v osobě panovníka, typické především pro raně středověkou Byzanc.
rdf:langString
El Cesaropapisme, mot nascut a mitjans del segle xix, designa un sistema de govern temporal (cèsar) qui, amb voluntat de dominació universal, cerca exercir el seu poder sobre els afers espirituals (el poder espiritual del Papa). L'emperador usurpa doncs el poder sobre els afers de l'Església. Ocupa, a més, un lloc privilegiat a l'esfera legislativa i teològica de l'Església. En el cas de les monarquies, es pot parlar de teocràcia reial. El problema que posen les relacions entre els poders temporal i espiritual és el següent: que és saber que dirigeix el nom de Déu; cal, per tant, determinar si és el Papa o el Patriarca qui està sotmès a l'emperador en tant que ciutadà romà o si l'emperador està sotmès al papa en tant que cristià. El naixement del cesaropapisme és contemporani a la conversió de l'emperador Constantí a inicis del segle iv. Aquesta mena de govern està lligada a l'antiguitat tardana i a l'Imperi Romà d'Orient. A Occident, es refereix al període otonià.
rdf:langString
Der Begriff Cäsaropapismus (von lateinisch caesar, „Kaiser“, und papa, „Papst“) bezeichnet eine Gesellschaftsform, in welcher der weltliche Herrscher zugleich Oberhaupt der Kirche bzw. oberster Richter in theologischen und dogmatischen Fragen ist oder in der das Staatsoberhaupt zwar nicht direkt die weltliche und geistliche Macht in sich vereint, aber die Kirche den staatlichen Instanzen untergeordnet ist. Am häufigsten wird der Ausdruck für die Zeit des byzantinischen Reiches verwendet (allerdings fast ausschließlich in der älteren Forschung). Besser vertretbar ist seine Verwendung zum Beispiel für England unter Heinrich VIII. oder für das Russland in der Zeit von Peter dem Großen bis zur Februarrevolution 1917. De facto bestand auch im Heiligen Römischen Reich unter den Ottonen eine Art Cäsaropapismus, da der Papst von den Kaisern willkürlich eingesetzt wurde. Cäsaropapismus ist eine Form des Staatskirchentums, das es aber auch in vielen anderen Ausprägungen gibt. Als dem Cäsaropapismus entgegengesetzte Ordnungsprinzipien sind einerseits die Unterordnung der Staatsgewalt unter die Kirche (Papocäsarismus, z. B. im Kirchenstaat) und andererseits der Gedanke der Trennung von Religion und Staat (Zwei-Schwerter-Theorie im Mittelalter, Laizismus in der Neuzeit) zu begreifen.
rdf:langString
Με τον όρο Καισαροπαπισμός που αναπτύχθηκε ιδιαίτερα τον 14ο, 15ο και 16ο αιώνα εννοείται ο συνδυασμός της πολιτειακής κοσμικής διακυβέρνησης μετά της θρησκευτικής πνευματικής εξουσίας της χριστιανικής εκκλησίας. Στην πραγματικότητα με τον όρο αυτό αντιτάχθηκε εκ μέρους της Παπικής εκκλησίας η αυτοτέλεια της κοσμικής πολιτείας. Στην δε προωθημένη του μορφή ο καισαροπαπισμός είναι πολιτική θεωρία του Πολιτειακο-θεοκρατικού συστήματος όπου ο Ηγεμόνας, (Αυτοκράτορας, Καίσαρας, Βασιλέας κ.λπ.), είναι ταυτόχρονα κεφαλή της εκκλησίας (πάπας, πατριάρχης, ενίοτε και αρχιεπίσκοπος). Στην αντίθετη μορφή του το σύστημα ορίζεται ως παποκαισαρισμός , Θεοκρατικο-πολιτειακό σύστημα, ή θεοκρατία όπου εδώ οι εκκλησιαστικοί οργανισμοί διατηρούν τον έλεγχο του κράτους, (π.χ. σήμερα Βατικανό, Ιράν). Ο Stanley Harakas θεωρεί τον καισαροπαπισμό και τον παποκαισαρισμό ανεξάρτητες κατηγορίες σχέσεων κράτους και εκκλησίας, μαζί με άλλες δύο, τον πλήρη διαχωρισμό κράτους και εκκλησίας και τη θεωρία της συμφωνίας.
rdf:langString
Cezaropapismo estas vorto naskita en la politikaj kaj kulturaj okcidentaj medioj de la 19-a jarcento por karakterizi registaro-sistemon aŭ ŝtatan povon pri teraj aferoj (Cezaro), kiu emas kaj provas etendi sian povon sur religiajn aferojn (papaj). Ekzemple, imperiestro reguligas religiajn ceremoniojn aŭ nomumojn al sanktaj oficoj, kaj, foje (la historio montras eĉ tion) en kvereloj teologiaj. Tiu ŝtata aŭtoritatulo foje en la ĉefaj preĝejoj okupas sian apartan lokon. Okaze de monarkioj oni povas paroli pri teokratio. La rilatoj de la du povoj, la tera kaj la spirita, prezentas jenan problemon: kiu regas en la nomo de Dio; enketendas ĉu estas la papo aŭ la patriarko kiu estas submetita al la imperiestro ĉar roma civitano aŭ la imperiestro submetita al la papo ĉar kristana.. La naskiĝo de cezaropapismo estas samtempa kun la konvertiĝo al Kristanismo de Konstanteno la 1-a komence de la 4-a jarcento, kiu jam heredis el la moroj de la romanoj ankaŭ la oficon de Pontifex maximus (Plejalta pontifiko). La sinteno de Konstanteno pludaŭris en la Bizanca Imperio. En Okcidento ĝi koncernis precipe la epokon de Otonanoj
rdf:langString
Caesaropapism /ˌsiːzəroʊˈpeɪpɪzəm/ is the idea of combining the social and political power of secular government with religious power, or of making secular authority superior to the spiritual authority of the Church; especially concerning the connection of the Church with government. Although Justus Henning Böhmer (1674–1749) may have originally coined the term caesaropapism (Cäseropapismus), it was Max Weber (1864–1920) who wrote: "a secular, caesaropapist ruler... exercises supreme authority in ecclesiastic matters by virtue of his autonomous legitimacy".According to Weber, caesaropapism entails "the complete subordination of priests to secular power." In an extreme form, caesaropapism is where the head of state, notably the emperor ("Caesar", by extension a "superior" king), is also the supreme head of the church (pope or analogous religious leader). In this form, caesaropapism inverts theocracy (or hierocracy in Weber), in which institutions of the church control the state. Both caesaropapism and theocracy are systems in which there is no separation of church and state and in which the two form parts of a single power-structure.
rdf:langString
Cesaropapismo es un término referido a las relaciones entre Iglesia y Estado, que identifica o supone la unificación en una sola persona, normalmente el emperador, con el poder político y poder religioso.
rdf:langString
Le césaropapisme — mot né au milieu du XIXe siècle — désigne un système de gouvernement temporel (césar) qui, dans une volonté de domination universelle, cherche à exercer son pouvoir sur les affaires religieuses (pouvoir spirituel du pape). L’empereur empiète donc sur les affaires de l’Église. Il occupe ainsi une place privilégiée dans la sphère législative et théologique de l’Église. Pour le cas des monarchies, on peut aussi parler de théocratie royale. Le problème que posent les relations entre le pouvoir temporel et le pouvoir spirituel est le suivant : il s’agit de savoir qui dirige au nom de Dieu ; il faut donc déterminer si c’est le pape ou le patriarche qui est soumis à l’empereur en tant que citoyen romain ou si l’empereur est soumis au pape en tant que chrétien. La naissance du césaropapisme est contemporaine du développement du christianisme impulsé par l’empereur Constantin au début du IVe siècle. Ce mode de gouvernement est lié à l’Antiquité tardive et à l’Empire byzantin. En Occident, il concerne la période ottonienne.
rdf:langString
Kaesaropapisme /ˌsiːzəroʊˈpeɪpɪzəm/ adalah gagasan yang menggabungkan kekuasaan pemerintahan sekuler dengan pemerintahan religius, atau membuat kekuasaan sekuler lebih unggul dari kekuasaan spiritual di gereja. (1674–1749) mungkin merupakan orang pertama yang mencetuskan istilah caesaropapism (Cäseropapismus). Max Weber (1864-1920) menulis: "seorang penguasa yang sekuler, kaesaropapis... menjalankan kekuasaan tertinggi dalam urusan keagamaan lewat legitimasi otonomnya".Menurut sosiologi politik Weber, dalam sistem kaesaropapisme para pemuka agama sepenuhnya tunduk kepada kekuasaan sekuler. Dalam bentuk ekstremnya, kaesaropapisme adalah teori politik yang menyatakan bahwa kepala negara (terutama kaisar) juga merupakan kepala tertinggi gereja. Maka dari itu, kaesaropapisme merupakan kebalikan dari teokrasi (atau hierokrasi menurut Weber) di mana institusi gereja mengendalikan negara. Baik kaesaropapisme maupun teokrasi merupakan dua sistem yang tidak memisahkan gereja dengan negara. Salah satu contoh kaesaropapisme yang terkenal dalam sejarah adalah Kekaisaran Romawi Timur: Kaisar Romawi Timur tidak hanya mengendalikan aparatus negara, tetapi juga Gereja Konstantinopel atau Gereja Kristen Timur.
rdf:langString
皇帝教皇主義（こうていきょうこうしゅぎ、カエサロパピスム Caesaropapism）とは、東ローマ帝国においては、帝権が教権に優越し、皇帝は教皇であったとして、国家が教会を強く管理していたとする説。広義には東ローマ帝国に限らず、歴史上でキリスト教に対して超越した権威を持った世俗の権力者の統治体制を指して用いられることもある。「Caesaropapism」は皇帝（世俗の権威）を表す「Caesar」と教皇（教会の権威）を表す「Papa」を組み合わせて作られた言葉である。 後述するように、近年では誤解を招きかねない不正確な用語とする見解が主流となっている。 正教会は、理想とする政治理念をビザンティン・ハーモニーと位置づけている。国家と教会を対立概念に置く事を前提とする術語「皇帝教皇主義」は、むしろ西方教会の理解の産物であると正教側からは捉えられている。 詳細は「ビザンティン・ハーモニー」を参照
rdf:langString
황제교황주의(皇帝敎皇主義, 영어: caesaropapism)는 세속의 황제(국가원수)가 기독교의 수장보다 더 높은 권위를 가지는 것으로서 교회에 영향을 미치던 상태를 나타내기 위해서 근대에 들어서면서 만들어진 용어이다. 이 말은 보통 동로마 제국과 관련해서 많이 쓰이기는 하지만, 역사적으로 교회에 대해 초월적인 지배권을 가진 세속 권력자의 통치 체제를 가리킬 때 쓰이기도 한다. ‘Ceasaropapism’이라는 단어는 황제(세속의 권위)를 나타내는 ‘Caesar’와 교황(교회의 권위)을 나타내는 ‘Papa’를 조합해서 만든 말이다.
rdf:langString
Cezaropapizm – tendencja nazywana też cezaryzmem, prowadząca do zwierzchności państwa nad Kościołem i decydowaniu o całokształcie życia religijnego, w tym także w materii teologicznej. Przeciwstawia się systemowi teokracji. Cechy cezaropapizmu występowały w gallikanizmie, febronianizmie i józefinizmie. W ciągu wieków następowały różne modele cezaropapizmu, m.in.:
* Cesarstwo Bizantyńskie, w którym cesarze byli stawiani na równi z apostołami
* Święte Cesarstwo Rzymskie
* kościoły narodowe, np. w Wielkiej Brytanii
* Imperium Rosyjskie
* Francja rewolucyjna i bonapartystyczna.
rdf:langString
Con il termine cesaropapismo si intende l'idea di unire il potere temporale e il potere spirituale di una Chiesa cristiana nella stessa persona. Più comunemente, ci si riferisce all'idea di subordinare il potere spirituale a quello temporale. Il contrario, la subordinazione del potere temporale a quello spirituale, prende invece il nome di papocesarismo. Il cesaropapismo è realizzato quando il potere politico controlla il potere religioso. Nella sua forma più estrema, il cesaropapismo è una teoria politica nella quale il capo di Stato - nella fattispecie l'imperatore o il re (Cesare) - è anche di diritto il papa, ossia il capo supremo della Chiesa.
rdf:langString
Een cesaropapie (van Latijn caesar, "keizer" en papa, "paus") is een staatsvorm waarbij de wereldlijke/tijdelijke leider ook de geestelijke leider is en de wereldlijke macht ingrijpt in de geestelijke rechten van de Kerk.
rdf:langString
Cesaropapismo foi um sistema de relações entre a Igreja e o Estado no qual cabia ao chefe de Estado a competência de regular a doutrina, a disciplina e a organização da sociedade cristã, exercendo poderes tradicionalmente reservados à suprema autoridade religiosa, unificando tendencialmente as funções imperiais e pontificiais em sua pessoa. Daí decorre o traço característico do cesaropapismo que é a subordinação da Igreja ao Estado que chegou a atingir, às vezes, formas tão extremas que levou a Igreja a adotar cânones proibindo o Estado de exercer poder eclesiástico, isso no âmbito doutrinal da Igreja. A ideologia do cesaropapismo assenta-se na ideia imperial política bizantina de querer usurpar a autoridade conciliar e o poder papal sobre a Igreja, na qual a política secular e religião são entidades indissolúveis em que o sagrado é parte do temporal, de que o Imperador ("chefe de Estado") é chefe da Igreja. Esse fenômeno é tipicamente cristão, não se aplicando a outras civilizações como a islâmica, chinesa, indiana, japonesa. O cesaropapismo existiu apenas em ambientes históricos em que havia o Império e a Igreja em cena, e após o século XVI nos países protestantes e também aconteceu na Grécia Antiga e na península Árabica.
rdf:langString
Caesareopapism (av caesar och papa, "påve"), begrepp som präglats på 1700-talet och betecknar föreningen av den högsta kyrkliga och världsliga makten hos den världslige härskaren. Uttrycket används särskilt om förhållandena i det bysantinska riket och i Ryssland under tsarväldet.
rdf:langString
Цезаропапи́зм, также цезарепапи́зм (от лат. caesar — «цезарь» и лат. papa — «папа») — термин, введённый католической историографией XIX века для обозначения таких отношений между императорской властью и церковью в Византии, в которых глава государства (император) выступал главой Церкви, также политическая система. Согласно католической точке зрения, цезарепапизм возник в Византийской империи при Юстиниане I, которого они, в отличие от православных, не признают святым. Ряд светских религиоведов и протестантов считают, что цезарепапизм начал появляться при Константине I и его династии, и затем при Феодосии Великом (347–395 годы) и получил только формальное закрепление в Кодексе Юстиниана.
rdf:langString
政教合一（英語：Caesaropapism）是指政府的政治权力与宗教权力相结合，君主对教会的绝对控制。政教合一德語：Cäseropapismus 这个词最初可能由创造。马克斯·韦伯认为政教合一即教会服从政府。更极端情况下，政教合一的国家元首兼任宗教的最高领袖，被称为神权政治（英語：Theocracy）。
rdf:langString
Цезарепапізм (або цезаропапізм) — термін, введений в ХІХ ст. німецьким ученим І. Хергенретером, для позначення своєрідних відносин між імператорською владою і церквою у Візантійській державі: глава світської влади, імператор (цезар), фактично був і главою церкви (папою, патріархом). Однак термін набув більш широкого змісту: використання церкви державою як політичного інструменту, а священнослужителів як державних чиновників.
xsd:nonNegativeInteger
25799
