Burke and Hare murders
http://dbpedia.org/resource/Burke_and_Hare_murders an entity of type: TelevisionShow
Als West-Port-Morde (englisch: West Port murders) werden die von William Burke und William Hare in den Jahren 1827 und 1828 in Edinburgh begangenen 16 Morde bezeichnet. Das Motiv der Täter war finanzieller Natur, die Leichen ihrer zu diesem Zweck getöteten Opfer verkauften sie als Anatomieleichen an das Edinburgh Medical College. Ihr Hauptkunde dort war Robert Knox.
rdf:langString
Murdoj de Burke kaj Hare estis la 17 murdoj de kaj en jaroj 1827 kaj 1828 en Edinburgh. de la murdistoj estis vendo de la kadavroj por anatomiaj celoj al Edinburgh Medical College. Ilia ĉefa aĉetanto estis la kuracisto Robert Knox.
rdf:langString
Burke eta Haren hilketak edota West Porteko hilketak 1827ko azaroa eta 1928ko urriaren 31a artean Eskoziako Edinburgh hiriburuan burututako hilketa saila izan ziren.
rdf:langString
Sraith de dhúnmharuithe ab ea dúnmharuithe West Port a rinneadh i nDún Éideann sna blianta 1827-1828. Ba iad William Burke (Liam de Búrca) agus William Hare (Liam Ó hEadhra), beirt Éireannach, na dúnmharfóirí, agus is í an tucaid a bhí acu leis na coireanna seo ná na corpáin a dhíol le dochtúirí Choláiste Míocháine Dhún Éideann, go háirithe leis an dochtúir , anatamaí agus antraipeolaí clúiteach lena lá, ar theastaigh siad uaidh le taighde a dhéanamh orthu. Ba iad a gcuid coireanna a chuir tús leis an bhfocal úd "búrcáil" sa Ghaeilge, a chiallaíonn réabóireacht reilige.
rdf:langString
윌리엄 버크(William Burke, 1792년–1829년)와 윌리엄 헤어(William Hare)은 스코틀랜드 에든버러에서 1827년부터 1828년에 걸쳐 살인을 저지른 연쇄살인범들이다. 두 범인은 17명을 살해하여 피해자의 시체를 해부용으로 에든버러 의대에 팔았다. 의사 도 공범이다.
rdf:langString
バークとヘア連続殺人事件(バークとヘアれんぞくさつじんじけん、時にウェストポート連続殺人事件とも呼ばれる)は、イギリス、スコットランドのエディンバラで1827年から1828年にかけて起こった事件。犯人のウイリアム・バーク(1792-1829)とウイリアム・ヘア(生没年不詳)は17人の被害者の死体を解剖用にエディンバラ医学校に売った。彼らの上客はロバート・ノックス医師だった。彼らの共犯者はバークの愛人ヘレン・マクドゥガルとヘアの妻マーガレット・ヘアであった。
rdf:langString
West Port-morden, även kallade Burke och Hare-morden efter gärningsmännen William Burke (1792–1829) och William Hare, var en serie av 16 mord utförda i West Port-området i Edinburgh, Skottland 1827–1828.
rdf:langString
ارتكب بورك وهير 16 جريمة قتل موزعة على فترات امتدت إلى عشرة أشهر في عام 1828 في مدينة أدنبرة في أسكتلندا. وكان ويليام بورك وويليام هير بعد ارتكابهم لهذه الجرائم يبيعون الجثث على الدكتور روبرت نوكس ليقوم بتشريحها وعرضها على طلابه في محاضراته. وقد رفعت هذه الجرائم نسبة الوعي لدى الرأي العام بمعضلة الحاجة إلى الجثث الخاصة بالتشريح لأغراض بحثية طبية مما نتج عنه لاحقا إقرار قانون التشريح في عام 1832. كما خرجت لاحقا بعض الكتب التي أخذت تروي قصة الرجلين، كما وظهرت شخصيتهم في مشاهد مرأية تُجسدهما إما على نحو خيالي أو في أعمالاً روائية مُلهمة.
rdf:langString
The Burke and Hare murders were a series of sixteen killings committed over a period of about ten months in 1828 in Edinburgh, Scotland. They were undertaken by William Burke and William Hare, who sold the corpses to Robert Knox for dissection at his anatomy lectures. The murders raised public awareness of the need for bodies for medical research and contributed to the passing of the Anatomy Act 1832. The events have made appearances in literature, and been portrayed on screen, either in heavily fictionalised accounts or as the inspiration for fictional works.
rdf:langString
Los asesinatos de Burke y Hare (también conocidos como los asesinatos de West Port) fueron una serie de asesinatos cometidos en Edimburgo (Escocia), desde noviembre de 1827 y hasta el 31 de octubre de 1828. Estos asesinatos fueron atribuidos a los inmigrantes irlandeses William Burke (1792-1829) y (1792 o 1804 -?), quienes vendieron los cadáveres de sus 16 víctimas como material de disección. Su comprador fue el doctor Robert Knox, un investigador privado de anatomía que daba clases a alumnos de la Escuela de Medicina de Edimburgo.
rdf:langString
Les meurtres de Burke et Hare (en anglais Burke and Hare murders), connus aussi sous le nom de meurtres de West Port (West Port murders) sont une série de crimes de sang commis à Édimbourg entre novembre 1827 et le 31 octobre 1828. Ils furent attribués à deux immigrants irlandais William Burke (1792-1829) et William Hare (1792 ou 1804 -?), qui revendirent les cadavres de leurs 17 victimes à des fins de dissection et d'études anatomiques au docteur Robert Knox, un médecin légiste indépendant dont les élèves venaient de l'Edinburgh Medical College.
rdf:langString
William Burke e William Hare (Poyntzpass, ... – ...), anche noti come "Assassini di West Port", sono stati due serial killer che agirono a Edimburgo, Scozia, dal novembre 1827 al 31 ottobre 1828.
rdf:langString
Уэст-портские убийства (англ. West Port murders, также Burke and Hare murders) — серия из 16 убийств, совершённых с ноября 1827 по 31 октября 1828 года в окрестностях улицы Уэст-Порт в Эдинбурге ирландскими иммигрантами Уильямом Бёрком (англ. William Burke) и Уильямом Хэром (англ. William Hare). Бёрк и Хэр продавали трупы своих жертв в качестве материала для препарирования известному шотландскому хирургу, анатому и зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — ведущему преподавателю частных анатомических курсов , пользовавшихся популярностью у студентов медицинской школы Эдинбургского университета. Сообщницами преступников стали сожительница Бёрка Хелен Макдугал (англ. Helen McDougal) и гражданская жена Хэра Маргарет (урождённая Лэрд, англ. Margaret Laird). Способ убийства, применявшийся Бёрком и Хэ
rdf:langString
Вест-портські вбивства (англ. West Port murders, також Burke and Hare murders) — серія з 16 вбивств, здійснених з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-Порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком (англ. William Burke) і Вільямом Геєром (англ. William Hare). Берк і Геєр продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому шотландську хірургу, анатому і зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — провідному викладачу приватних анатомічних курсів Барклая, які користувалися популярністю у студентів медичної школи Единбурзького університету. Спільницями злочинців стали співмешканка Берка Хелен Макдугал (англ. Helen McDougal) і цивільна дружина Геєра Маргарет (уроджена Лерд; англ. Margaret Laird). Спосіб убивства, який застосовували Берк і Геєр — удушен
rdf:langString
伯克和海尔谋杀案发生在1828年的苏格兰著名城市爱丁堡,此连环杀人案包括16起谋杀,持续约10个月。凶手威廉·伯克和威廉·海尔将尸体卖给外科医生、解剖学家及动物学家罗伯特·诺克斯博士,后者将这些尸体用于课堂解剖。 19世纪早期,爱丁堡的解剖学在全欧洲领先,居中心地位,因此合法的尸体供应已经不能满足研究需求。苏格兰法律规定,只有那些在牢狱死去的犯人、自杀者或弃婴孤儿的遗体才可用于医学研究。尸体短缺导致更多的盗墓行为,这些人当时被叫做“盗墓人”。人们采取措施防止盗墓使尸体短缺的状况恶化。有一次,威廉·海尔家的一名房客去世,海尔便找好友威廉·伯克商量,二人决定将房客遗体卖给罗伯特·诺克斯。这次交易,他们得到了7英镑10便士的回报,相当于现今560英镑。两个多月后,海尔担心家里发烧的房客妨碍别人入住,于是和伯克一起谋杀了这位女房客,再次把尸体卖给诺克斯。此后二人持续着这种谋杀行为,并且很可能是在各自妻子知情的情况下。直到其余房客发现最后一名受害者玛格丽特·多彻蒂并报警,他们的罪行才被揭露。 这起连环谋杀案件使公众意识到医学研究对人体的需求,也促成了1832年英国解剖法的通过。 这一事件也被用于文学创作、搬到大屏幕,或被大幅改编或变成了小说创作的灵感来源。
rdf:langString
rdf:langString
جرائم بورك وهير
rdf:langString
West-Port-Morde
rdf:langString
Murdoj de Burke kaj Hare
rdf:langString
Burke and Hare murders
rdf:langString
Burke eta Haren hilketak
rdf:langString
Asesinatos de Burke y Hare
rdf:langString
Dúnmharuithe West Port
rdf:langString
Meurtres de Burke et Hare
rdf:langString
Burke e Hare
rdf:langString
バークとヘア連続殺人事件
rdf:langString
버크와 헤어
rdf:langString
Уэст-портские убийства
rdf:langString
West Port-morden
rdf:langString
Вест-портські вбивства
rdf:langString
伯克和海尔谋杀案
xsd:integer
351717
xsd:integer
1121103950
rdf:langString
left
rdf:langString
right
rdf:langString
Burke
rdf:langString
Hare
rdf:langString
Graveyard watchtower, built in Dalkeith in 1827
rdf:langString
Hare's lodging-house in Tanner's Close
rdf:langString
James Wilson, known locally as Daft Jamie
rdf:langString
Margaret Docherty
rdf:langString
McDougal and Burke
rdf:langString
Mortsafe in Greyfriars Kirkyard
rdf:langString
The Hares
rdf:langString
View of Burke's house from the rear
xsd:integer
25
rdf:langString
horizontal
rdf:langString
vertical
rdf:langString
The final two victims
rdf:langString
The murderers and their wives during the trial
rdf:langString
The sites of all but one of the murders
rdf:langString
Two techniques to deter grave robbers
rdf:langString
William Burke and William Hare, pictured at Burke's trial
rdf:langString
Burke and McDougall at the bar.jpg
rdf:langString
Burkes House from the Backcourt.jpg
rdf:langString
Hares' lodging-house, Tanner's Close.jpg
rdf:langString
James Wilson .jpg
rdf:langString
Mortsafe in Greyfriars Kirkyard.jpg
rdf:langString
Mrs Docherty.jpg
rdf:langString
The Hares during the trial.jpg
rdf:langString
Watchtower, Dalkeith Cemetery.jpg
rdf:langString
William Burke.jpg
rdf:langString
William Hare.jpg
xsd:integer
135
140
147
170
182
183
rdf:langString
ارتكب بورك وهير 16 جريمة قتل موزعة على فترات امتدت إلى عشرة أشهر في عام 1828 في مدينة أدنبرة في أسكتلندا. وكان ويليام بورك وويليام هير بعد ارتكابهم لهذه الجرائم يبيعون الجثث على الدكتور روبرت نوكس ليقوم بتشريحها وعرضها على طلابه في محاضراته. كانت مدينة إدنبرة مركزاً أوروبياً رائداً في مجال علم دراسة التشريح في أوائل القرن التاسع عشر، وفي وقت من الأوقات واجه المركز عجزا في تأمين الأعداد الكافية من الجثث بطرق نظامية وذلك بسبب الطلب المتنامي عليها. وينص القانون الإسكتلندي على أن تأمين الجثث لأغراض طبية لا يكون إلا عن طريق من لقوا حتفهم في السجن أو عن طريق حالات الانتحار، أو من اللقطاء والأيتام. وأدى هذا النقص الشديد في الحصول على الجثث إلى زيادة في سرقة جثث الأموات من القبور على يد مجموعة أُطلق عليها لاحقا اسم «رجال البعث». وفاقمت الاجراءات المتخذة الرامية إلى ضمان عدم سرقة الأموات من قبورهم مشكلة هذا النقص. وعندما توفي أحد المُستأجرين في نُزل الرجل هير، سارع هير إلى صديقه بورك طالباً منه المشورة، فقرر الاثنين بيع جثة الرجل على الدكتور نوكس. وحصل الاثنان على 7 جنيهات في مقابل الجثة، وكان المبلغ بالنسبة لهم مبلغا سخيا. وبعد هذه الحادثة بشهرين تقريبا، كانت هناك امرأة تسكن في نُزل هير وكانت السيدة تعاني من الحُمى في وقتها، فخشي هير على زبائنه من النفور من نزله وتركه بسبب مرض السيدة، فعمد الاثنان، هير وبورك، على قتلها وبيع جثمانها للدكتور نوكس. واستمر الرجلان على هذه الحالة بالقتل وربما أن زوجتي هير وبورك كانتا على علم بجرائم زوجيهما. في النهاية انفضح أمر الرجلين وذلك بعد ما اكتشف أحد النُزلاء جثة السيدة مارغريت دوكرتي وهي آخر ضحاياهم، فهرول مُسرعا وأبلغ الشرطة بالجريمة. أظهر فحص الطب الشرعي أن سبب وفاة السيدة دوكرتي هو تعرضها إلى الخنق ولكن لم يكن بمقدورهم في وقتها اثبات هذا السبب. وعلى الرغم من أن الشرطة تشتبه في تورط بورك وصديقه هير في جرائم قتل أخرى، إلا أنه ليس هناك دليل يدينهما. وعندها لجأت الشرطة إلى هير وطلبت منه التعاون والشهادة ضد زميله بورك باقترافه لجرائم القتل في مقابل أن تمنحه الشرطة الحصانة القانونية من الملاحقة القضائية. وفعلا قدم هير تفاصيل كاملة عن جريمة قتل السيدة دوكرتي كما واعترف كذلك بالـ 16 جريمة قتل الأخرى؛ وعندها وُجههت ثلاث تهم رسمية بالقتل ضد بورك وزوجته. خلال المحاكمات اللاحقة وجدت المحكمة بورك مذنبا بارتكاب جريمة قتل واحدة وحكمت عليه المحكمة بالإعدام. أما القضية ضد زوجته فرأت المحكمة أنها لم يثبت ضدها شيء— وهو حكم قضائي اسكتلندي يحكم بتبرئة المتهم ولكن من دون الإعلان والتصريح ببراءتهم. وبعد المحاكمة بفترة قصيرة، تم تنفيذ حكم الإعدام علي بورك شنقاً؛ وصدر أمر بتشريح جثته وعرض هيكله العظمي في المتحف التشريحي في كلية الطب بأدنبرة وهي إلى يومنا هذا من العام 2018 لا تزال معروضة هناك. وقد رفعت هذه الجرائم نسبة الوعي لدى الرأي العام بمعضلة الحاجة إلى الجثث الخاصة بالتشريح لأغراض بحثية طبية مما نتج عنه لاحقا إقرار قانون التشريح في عام 1832. كما خرجت لاحقا بعض الكتب التي أخذت تروي قصة الرجلين، كما وظهرت شخصيتهم في مشاهد مرأية تُجسدهما إما على نحو خيالي أو في أعمالاً روائية مُلهمة.
rdf:langString
Als West-Port-Morde (englisch: West Port murders) werden die von William Burke und William Hare in den Jahren 1827 und 1828 in Edinburgh begangenen 16 Morde bezeichnet. Das Motiv der Täter war finanzieller Natur, die Leichen ihrer zu diesem Zweck getöteten Opfer verkauften sie als Anatomieleichen an das Edinburgh Medical College. Ihr Hauptkunde dort war Robert Knox.
rdf:langString
The Burke and Hare murders were a series of sixteen killings committed over a period of about ten months in 1828 in Edinburgh, Scotland. They were undertaken by William Burke and William Hare, who sold the corpses to Robert Knox for dissection at his anatomy lectures. Edinburgh was a leading European centre of anatomical study in the early 19th century, in a time when the demand for cadavers led to a shortfall in legal supply. Scottish law required that corpses used for medical research should only come from those who had died in prison, suicide victims, or from foundlings and orphans. The shortage of corpses led to an increase in body snatching by what were known as "resurrection men". Measures to ensure graves were left undisturbed—such as the use of mortsafes—exacerbated the shortage. When a lodger in Hare's house died, he turned to his friend Burke for advice and they decided to sell the body to Knox. They received what was, for them, the generous sum of £7 10s. A little over two months later, when Hare was concerned that a lodger with a fever would deter others from staying in the house, he and Burke murdered her and sold the body to Knox. The men continued their murder spree, probably with the knowledge of their wives. Burke and Hare's actions were uncovered after other lodgers discovered their last victim, Margaret Docherty, and contacted the police. A forensic examination of Docherty's body indicated she had probably been suffocated, but this could not be proven. Although the police suspected Burke and Hare of other murders, there was no evidence on which they could take action. An offer was put to Hare granting immunity from prosecution if he turned king's evidence. He provided the details of Docherty's murder and confessed to all sixteen deaths; formal charges were made against Burke and his wife for three murders. At the subsequent trial Burke was found guilty of one murder and sentenced to death. The case against his wife was found not proven—a Scottish legal verdict to acquit an individual but not declare them innocent. Burke was hanged shortly afterwards; his corpse was dissected and his skeleton displayed at the Anatomical Museum of Edinburgh Medical School where, as at 2022, it remains. The murders raised public awareness of the need for bodies for medical research and contributed to the passing of the Anatomy Act 1832. The events have made appearances in literature, and been portrayed on screen, either in heavily fictionalised accounts or as the inspiration for fictional works.
rdf:langString
Murdoj de Burke kaj Hare estis la 17 murdoj de kaj en jaroj 1827 kaj 1828 en Edinburgh. de la murdistoj estis vendo de la kadavroj por anatomiaj celoj al Edinburgh Medical College. Ilia ĉefa aĉetanto estis la kuracisto Robert Knox.
rdf:langString
Burke eta Haren hilketak edota West Porteko hilketak 1827ko azaroa eta 1928ko urriaren 31a artean Eskoziako Edinburgh hiriburuan burututako hilketa saila izan ziren.
rdf:langString
Los asesinatos de Burke y Hare (también conocidos como los asesinatos de West Port) fueron una serie de asesinatos cometidos en Edimburgo (Escocia), desde noviembre de 1827 y hasta el 31 de octubre de 1828. Estos asesinatos fueron atribuidos a los inmigrantes irlandeses William Burke (1792-1829) y (1792 o 1804 -?), quienes vendieron los cadáveres de sus 16 víctimas como material de disección. Su comprador fue el doctor Robert Knox, un investigador privado de anatomía que daba clases a alumnos de la Escuela de Medicina de Edimburgo. Entre sus posibles cómplices se cuentan la amante de Burke, Helen McDougal, y la esposa de Hare, Margaret Laird. De este método de matar dejando un mínimo de trazas, en lengua inglesa ha quedado la palabra "burking", que significa matar comprimiendo el pecho de la víctima hasta asfixiarla; como se puede ver, este término deriva del nombre de uno de los asesinos. En un sentido más general, ese mismo término significa matar a alguien de una manera segura y sin un exagerado esfuerzo. Lo cierto es que el método de ejecución de estos asesinos era muy simple: mientras uno de ellos sujetaba a la víctima por detrás, el otro, con una mano, le colocaba los dedos índice y medio en los orificios nasales, mientras con el pulgar debajo de la barbilla le impedía abrir la boca, lo que asfixiaba a la víctima en poco tiempo. Respecto de este curioso procedimiento de eliminación de las víctimas empleado por William Burke, se ha indicado: "...La maniobra de estrangulación practicada por este ultimador pasaría a la historia forense con el calificativo del 'Método Burke'..." La historia de estos asesinos marcó un antes y un después en la cultura popular británica en lo que se refiere a casos policiales.
rdf:langString
Sraith de dhúnmharuithe ab ea dúnmharuithe West Port a rinneadh i nDún Éideann sna blianta 1827-1828. Ba iad William Burke (Liam de Búrca) agus William Hare (Liam Ó hEadhra), beirt Éireannach, na dúnmharfóirí, agus is í an tucaid a bhí acu leis na coireanna seo ná na corpáin a dhíol le dochtúirí Choláiste Míocháine Dhún Éideann, go háirithe leis an dochtúir , anatamaí agus antraipeolaí clúiteach lena lá, ar theastaigh siad uaidh le taighde a dhéanamh orthu. Ba iad a gcuid coireanna a chuir tús leis an bhfocal úd "búrcáil" sa Ghaeilge, a chiallaíonn réabóireacht reilige.
rdf:langString
Les meurtres de Burke et Hare (en anglais Burke and Hare murders), connus aussi sous le nom de meurtres de West Port (West Port murders) sont une série de crimes de sang commis à Édimbourg entre novembre 1827 et le 31 octobre 1828. Ils furent attribués à deux immigrants irlandais William Burke (1792-1829) et William Hare (1792 ou 1804 -?), qui revendirent les cadavres de leurs 17 victimes à des fins de dissection et d'études anatomiques au docteur Robert Knox, un médecin légiste indépendant dont les élèves venaient de l'Edinburgh Medical College. Les deux meurtriers avaient pour complices probables la maîtresse de Burke, Helen McDougal, et l'épouse de Hare, Margaret Laird. De leur méthode pour tuer leur victime avec un minimum de traces est venu le mot de langue anglaise burking, signifiant : étouffer pour tuer en comprimant le thorax de la victime, et dans un sens dérivé, supprimer quelqu'un tranquillement. L'histoire de ces meurtres a marqué la culture populaire britannique.
rdf:langString
윌리엄 버크(William Burke, 1792년–1829년)와 윌리엄 헤어(William Hare)은 스코틀랜드 에든버러에서 1827년부터 1828년에 걸쳐 살인을 저지른 연쇄살인범들이다. 두 범인은 17명을 살해하여 피해자의 시체를 해부용으로 에든버러 의대에 팔았다. 의사 도 공범이다.
rdf:langString
バークとヘア連続殺人事件(バークとヘアれんぞくさつじんじけん、時にウェストポート連続殺人事件とも呼ばれる)は、イギリス、スコットランドのエディンバラで1827年から1828年にかけて起こった事件。犯人のウイリアム・バーク(1792-1829)とウイリアム・ヘア(生没年不詳)は17人の被害者の死体を解剖用にエディンバラ医学校に売った。彼らの上客はロバート・ノックス医師だった。彼らの共犯者はバークの愛人ヘレン・マクドゥガルとヘアの妻マーガレット・ヘアであった。
rdf:langString
William Burke e William Hare (Poyntzpass, ... – ...), anche noti come "Assassini di West Port", sono stati due serial killer che agirono a Edimburgo, Scozia, dal novembre 1827 al 31 ottobre 1828. Le uccisioni vennero attribuite agli immigrati irlandesi William "Dynes" Burke e William Hare, che vendettero i cadaveri delle loro 17 vittime come corpi da dissezionare a scopo scientifico. Uno dei loro clienti fu il dottor Robert Knox, un docente privato di anatomia i cui studenti arrivavano dall'Edinburgh Medical College. Tra i loro complici troviamo la compagna di Burke, Helen M'Dougal, e la moglie di Hare, Margaret Laird. Dal loro particolare modo di uccidere le vittime deriva il termine "burking", che significa soffocare e comprimere volutamente il petto di una vittima.
rdf:langString
West Port-morden, även kallade Burke och Hare-morden efter gärningsmännen William Burke (1792–1829) och William Hare, var en serie av 16 mord utförda i West Port-området i Edinburgh, Skottland 1827–1828.
rdf:langString
Уэст-портские убийства (англ. West Port murders, также Burke and Hare murders) — серия из 16 убийств, совершённых с ноября 1827 по 31 октября 1828 года в окрестностях улицы Уэст-Порт в Эдинбурге ирландскими иммигрантами Уильямом Бёрком (англ. William Burke) и Уильямом Хэром (англ. William Hare). Бёрк и Хэр продавали трупы своих жертв в качестве материала для препарирования известному шотландскому хирургу, анатому и зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — ведущему преподавателю частных анатомических курсов , пользовавшихся популярностью у студентов медицинской школы Эдинбургского университета. Сообщницами преступников стали сожительница Бёрка Хелен Макдугал (англ. Helen McDougal) и гражданская жена Хэра Маргарет (урождённая Лэрд, англ. Margaret Laird). Способ убийства, применявшийся Бёрком и Хэром — удушение путём сдавливания грудной клетки жертвы, — получил в английском языке самостоятельное название burking, от burke — убить, задушить; в переносном смысле — замять дело, разделаться тихо и незаметно (по имени Уильяма Бёрка, главного исполнителя убийств). После череды розыскных мероприятий преступники и их сообщницы были арестованы и преданы суду. Макдугал и Маргарет Лэрд (Хэр) через некоторое время были отпущены за недостаточностью доказательств их вины. Уильям Хэр, заключив сделку со следствием, согласился дать обвинительные показания против Бёрка в обмен на иммунитет от дальнейшего судебного преследования. 28 января 1829 года по приговору суда Бёрк был повешен перед собором Сент-Джайлс, после чего его тело было доставлено в эдинбургский медицинский колледж и публично вскрыто профессором анатомии . Нокс, хотя и не лишился лицензии на медицинскую практику, подвергся общественному осуждению и поздне́е был вынужден уехать из Эдинбурга. История Бёрка и Хэра побудила парламент в 1829 году учредить комиссию для детального исследования положения дел в британской анатомии. Работа комиссии закончилась принятием в 1832 году «Анатомического акта», упразднившего обычай анатомирования трупов казнённых преступников и позволившего медицинским учреждениям использовать трупный материал для анатомических и учебных целей.
rdf:langString
伯克和海尔谋杀案发生在1828年的苏格兰著名城市爱丁堡,此连环杀人案包括16起谋杀,持续约10个月。凶手威廉·伯克和威廉·海尔将尸体卖给外科医生、解剖学家及动物学家罗伯特·诺克斯博士,后者将这些尸体用于课堂解剖。 19世纪早期,爱丁堡的解剖学在全欧洲领先,居中心地位,因此合法的尸体供应已经不能满足研究需求。苏格兰法律规定,只有那些在牢狱死去的犯人、自杀者或弃婴孤儿的遗体才可用于医学研究。尸体短缺导致更多的盗墓行为,这些人当时被叫做“盗墓人”。人们采取措施防止盗墓使尸体短缺的状况恶化。有一次,威廉·海尔家的一名房客去世,海尔便找好友威廉·伯克商量,二人决定将房客遗体卖给罗伯特·诺克斯。这次交易,他们得到了7英镑10便士的回报,相当于现今560英镑。两个多月后,海尔担心家里发烧的房客妨碍别人入住,于是和伯克一起谋杀了这位女房客,再次把尸体卖给诺克斯。此后二人持续着这种谋杀行为,并且很可能是在各自妻子知情的情况下。直到其余房客发现最后一名受害者玛格丽特·多彻蒂并报警,他们的罪行才被揭露。 多彻蒂的尸检报告显示死因可能是窒息,但无法证明。尽管警方认为二人是其它几起谋杀的嫌犯,但缺少能采取行动的证据。警方承诺如果海尔给出证据检举同谋者伯克,就撤销对其起诉。海尔提供了谋杀多彻蒂的细节证据,并承认了所有16起谋杀。由此,警方以三起谋杀正式起诉伯克和他的妻子。后续审判当中,伯克被认定对一起谋杀负有罪责,并判处死刑。对其妻子的指控没有得以证实,苏格兰合法判决释放嫌犯但不称其无罪。之后不久,伯克被施绞刑,尸体被解剖,骨架被陈列在爱丁堡大学医学院的解剖学博物馆。据悉,直至2018年,仍在陈列。 这起连环谋杀案件使公众意识到医学研究对人体的需求,也促成了1832年英国解剖法的通过。 这一事件也被用于文学创作、搬到大屏幕,或被大幅改编或变成了小说创作的灵感来源。
rdf:langString
Вест-портські вбивства (англ. West Port murders, також Burke and Hare murders) — серія з 16 вбивств, здійснених з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-Порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком (англ. William Burke) і Вільямом Геєром (англ. William Hare). Берк і Геєр продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому шотландську хірургу, анатому і зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — провідному викладачу приватних анатомічних курсів Барклая, які користувалися популярністю у студентів медичної школи Единбурзького університету. Спільницями злочинців стали співмешканка Берка Хелен Макдугал (англ. Helen McDougal) і цивільна дружина Геєра Маргарет (уроджена Лерд; англ. Margaret Laird). Спосіб убивства, який застосовували Берк і Геєр — удушення шляхом здавлювання грудної клітини жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; у переносному значенні — зам'яти справу, розправитися тихо і непомітно (за іменем Вільяма Берка, головного виконавця вбивств). Після низки слідчих дій злочинці та їх спільниці були заарештовані і передані суду. Хелен Макдугал і Маргарет Геєр за деякий час були звільнені з-під варти через недостатність доказів їх вини. Вільям Геєр, уклавши угоду зі слідством, погодився дати свідчення проти Берка в обмін на імунітет від подальшого судового переслідування. 28 січня 1829 року за вироком суду Берк був повішений перед собором , після чого його тіло було публічно розітнуте в единбурзькому медичному коледжі професором анатомії . Нокс, хоча й не втратив ліцензії на медичну практику, підпав під громадський осуд і пізніше був вимушений виїхати з Единбурга. Історія Берка і Геєра спонукала парламент у 1829 році створити комісію для детального дослідження стану справ в британській анатомії. Робота комісії закінчилася прийняттям у 1832 році «Анатомічного акту», який скасував звичай анатомування трупів страчених злочинців і дозволив медичним закладам використовувати трупний матеріал для анатомічних і навчальних цілей.
xsd:nonNegativeInteger
65890