Blue Cross (chemical warfare)
http://dbpedia.org/resource/Blue_Cross_(chemical_warfare) an entity of type: Thing
Nasen- und Rachenkampfstoffe sind chemische Kampfstoffe, die sehr reizend auf den Nasen-Rachen-Raum wirken. Diese Kampfstoffklasse ist auch unter der Bezeichnung Blaukreuz bekannt, da während des Ersten Weltkrieges Munition mit diesen Kampfstoffen mit einem blauen Kreuz gekennzeichnet war. Während des Zweiten Weltkrieges wurde auch der Begriff Blauring-Klasse verwendet. Die Begriffsbezeichnung ist inzwischen veraltet, die Kampfstoffe sind weitestgehend vernichtet worden.
rdf:langString
Blue Cross (Blaukreuz) is a World War I chemical warfare agent consisting of diphenylchloroarsine (DA, Clark I), diphenylcyanoarsine (CDA, Clark II), ethyldichloroarsine (Dick), and/or methyldichloroarsine (Methyldick). Clark I and Clark II were the main agents used. Blue Cross is also a generic World War I German marking for artillery shells with chemical payload affecting the upper respiratory tract.
rdf:langString
Cruz Azul (en alemán Blaukreuz) es un agente de guerra química de la Primera Guerra Mundial que consiste en (DA, Clark I), (CDA, Clark II), (Dick) y / o (Methyldick). Clark I y Clark II fueron los principales agentes utilizados. Cruz Azul también era una marcaje alemán genérico de la Primera Guerra Mundial para los proyectiles de artillería con carga química que afecta el tracto respiratorio superior.
rdf:langString
Błękitny krzyż (niebieski krzyż; niem. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoff) – oznaczenie bojowych środków trujących z grupy sternitów stosowanych przez Niemcy w okresie I wojny światowej. Nazwa wzięła się od symbolu błękitnego krzyża malowanego na pociskach chemicznych wypełnionych środkami wywołującymi kichanie i wymioty. Po raz pierwszy użyto go w nocy z 10 na 11 lipca 1917 roku pod Nieuwpoort. W czasie wojny Niemcy wyprodukowały łącznie około 14 000 000 pocisków wszystkich kalibrów ze sternitami.
rdf:langString
Синий крест (нем. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoffe) — маркировка на немецких химических снарядах, которые содержали смеси на основе ядовитых веществ, вызывающих при вдыхании кашель и чихание, — стернитов, использовавшиеся Германией в Первой мировой войне. К типичным стернитам принадлежат дифенилхлорарсин (немецкое обозначение Clark I), дифенилцианарсин (Clark II)) и адамсит. Типичный состав снаряда «синий крест» базировался на дифенилхлорарсине с возможным добавлением N-этилкарбазола (не более, чем 1:1) и фенилдихлорарсине как растворителе.
rdf:langString
Си́ній хрест (нім. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoffe) — маркування на німецьких хімічних снарядах періоду Першої світової війни, які містили суміші на основі отруйних речовин, що спричинюють кашель і чхання — . До типових стернітів належать (німецьке позначення Clark I), (Clark II) й адамсит. Перше застосування зброї на основі дифенілхлороарсину із уламковою дією відбулося у ніч з 10 на 11 липня 1917 року проти військ Великої Британії поблизу Ньївпорта (Бельгія). У травні 1918 був введений у дію дифенілціаноарсин, а в липні того ж року — .
rdf:langString
rdf:langString
Nasen- und Rachenkampfstoff
rdf:langString
Blue Cross (chemical warfare)
rdf:langString
Cruz Azul (arma química)
rdf:langString
Błękitny krzyż (broń chemiczna)
rdf:langString
Синий крест (химическое оружие)
rdf:langString
Синій хрест (хімічна зброя)
xsd:integer
11153007
xsd:integer
1106281853
rdf:langString
Nasen- und Rachenkampfstoffe sind chemische Kampfstoffe, die sehr reizend auf den Nasen-Rachen-Raum wirken. Diese Kampfstoffklasse ist auch unter der Bezeichnung Blaukreuz bekannt, da während des Ersten Weltkrieges Munition mit diesen Kampfstoffen mit einem blauen Kreuz gekennzeichnet war. Während des Zweiten Weltkrieges wurde auch der Begriff Blauring-Klasse verwendet. Die Begriffsbezeichnung ist inzwischen veraltet, die Kampfstoffe sind weitestgehend vernichtet worden.
rdf:langString
Blue Cross (Blaukreuz) is a World War I chemical warfare agent consisting of diphenylchloroarsine (DA, Clark I), diphenylcyanoarsine (CDA, Clark II), ethyldichloroarsine (Dick), and/or methyldichloroarsine (Methyldick). Clark I and Clark II were the main agents used. Clark I was used with Green Cross munition earlier; however for the first time it was used as a standalone agent in the night from July 10 to July 11 1917 at Nieuwpoort, Belgium, during "Operation Strandfest". The artillery munition used as a delivery vehicle contained a large amount of glass spheres closed with a cork and sealed with trinitrotoluene. Later N-ethylcarbazole was added. Depending on the caliber, the munition contained between 7 and 120 kilograms of the agent. Blue Cross is also a generic World War I German marking for artillery shells with chemical payload affecting the upper respiratory tract.
rdf:langString
Cruz Azul (en alemán Blaukreuz) es un agente de guerra química de la Primera Guerra Mundial que consiste en (DA, Clark I), (CDA, Clark II), (Dick) y / o (Methyldick). Clark I y Clark II fueron los principales agentes utilizados. Clark I se usó antes en la munición ; sin embargo, se utilizó por primera vez como agente independiente en la noche del 10 al 11 de julio de 1917 en Nieuwpoort, Bélgica, durante la "". La munición de artillería utilizada como paquete contenía una gran cantidad de esferas de vidrio cerradas con un corcho y selladas con trinitrotolueno. Más tarde se añadió N-etil carbazol al compuesto. Dependiendo del calibre, la munición contenía entre 7 y 120 kilogramos del agente químico. Cruz Azul también era una marcaje alemán genérico de la Primera Guerra Mundial para los proyectiles de artillería con carga química que afecta el tracto respiratorio superior.
rdf:langString
Błękitny krzyż (niebieski krzyż; niem. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoff) – oznaczenie bojowych środków trujących z grupy sternitów stosowanych przez Niemcy w okresie I wojny światowej. Nazwa wzięła się od symbolu błękitnego krzyża malowanego na pociskach chemicznych wypełnionych środkami wywołującymi kichanie i wymioty. Po raz pierwszy użyto go w nocy z 10 na 11 lipca 1917 roku pod Nieuwpoort. W czasie wojny Niemcy wyprodukowały łącznie około 14 000 000 pocisków wszystkich kalibrów ze sternitami. Pierwszym środkiem oznaczanym błękitnym krzyżem była wprowadzona do uzbrojenia w lipcu 1917 roku difenylochloroarsyna. Z czasem zaczęto używać także innych sternitów – difenylocyjanoarsynę w maju i N-etylokarbazol w lipcu 1918 roku. Błękitny krzyż zawierał 50–100% difenylochloroarsyny i 0–50% N-etylokarbazolu, a czasem także fenylodichloroarsynę jako rozpuszczalnik. Błękitny krzyż 1 składał się natomiast jedynie z difenylochloroarsyny i identycznego rozpuszczalnika. Stosowano także etylodichloroarsynę i metylodichloroarsynę. Błękitny krzyż nazywany był także „przebijaczem maski” (niem. Maskenbrecher) z uwagi na zdolność do penetracji masek przeciwgazowych stosowanych przez ententę na froncie zachodnim. Środki stosowane w błękitnym krzyżu błyskawicznie przedostawały się przez filtry maski przeciwgazowej wywołując kichanie i wymioty, co zmuszało zazwyczaj do jej zdjęcia i w konsekwencji narażało na działanie innych środków trujących. Mimo słusznej koncepcji, błękitny krzyż nie został z powodzeniem wykorzystany w wojnie. Niemcom nie udało się opracować konstrukcji zdolnej do rozpylenia sternitów w powietrzu. Zamiast tego, większość zastosowanego środka opadała na ziemię zaraz po użyciu. Dodatkowo, pośpiech jaki towarzyszył wprowadzaniu sternitów do uzbrojenia spowodował, że niemieckie wojsko nie przeprowadziło odpowiednich testów z tą bronią i nie było świadome nikłej ilości rozpraszanego w powietrzu środka trującego. Tuż przed końcem wojny odpowiednią konstrukcję w postaci świec dymnych opracowali Brytyjczycy, którzy użyli jej przeciwko Rosji w 1919 roku.
rdf:langString
Си́ній хрест (нім. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoffe) — маркування на німецьких хімічних снарядах періоду Першої світової війни, які містили суміші на основі отруйних речовин, що спричинюють кашель і чхання — . До типових стернітів належать (німецьке позначення Clark I), (Clark II) й адамсит. Такі речовини могли проникати крізь протигаз, спричинюючи нестримне чхання та блювоту, і змушували солдатів знімати захист, внаслідок чого ті отримувати пряме ураження від хмари хімічної зброї. На основі цього зброя «синій хрест» нерідко комбінувалася зі снарядами задушливої дії «зелений хрест», а також уламковою дією. Перше застосування зброї на основі дифенілхлороарсину із уламковою дією відбулося у ніч з 10 на 11 липня 1917 року проти військ Великої Британії поблизу Ньївпорта (Бельгія). У травні 1918 був введений у дію дифенілціаноарсин, а в липні того ж року — . Типовий склад снаряду «синій хрест» базувався на дифенілхлороарсині із можливим додаванням N-етилкарбазолу (не більше, ніж 1:1) та фенілдихлороарсином як розчинником.
rdf:langString
Синий крест (нем. Blaukreuz, Blaukreuzkampfstoffe) — маркировка на немецких химических снарядах, которые содержали смеси на основе ядовитых веществ, вызывающих при вдыхании кашель и чихание, — стернитов, использовавшиеся Германией в Первой мировой войне. К типичным стернитам принадлежат дифенилхлорарсин (немецкое обозначение Clark I), дифенилцианарсин (Clark II)) и адамсит. Такие вещества могли проникать сквозь противогаз, вызывая безудержное чихание и рвоту, и заставляли солдат снимать защиту, в результате чего те получали прямое поражение от облака химического оружия. На основе этого оружие «синий крест» нередко комбинировалась со снарядами удушливого действия «зелёный крест», а также обломочным действием. Первое применение оружия на основе дифенилхлорарсина с обломочным действием состоялось в ночь с 10 на 11 июля 1917 года против войск Великобритании вблизи Ньивпорта (Бельгия). В мае 1918 года был введён в действие дифенилцианарсин, а в июле того же года — . Типичный состав снаряда «синий крест» базировался на дифенилхлорарсине с возможным добавлением N-этилкарбазола (не более, чем 1:1) и фенилдихлорарсине как растворителе.
xsd:nonNegativeInteger
1716