Basel II
http://dbpedia.org/resource/Basel_II an entity of type: Work
Els acords denominats Basilea III són els futurs acords de .Basilea III es duu a terme en el context de la constatació que el risc de contrapart en les transaccions de 500 mil milions d'euros en productes derivats han estat mal mesurades sobre la base d'hipòtesis poc controlades, en particular en el context de l'evolució dels mercats baixistes.
rdf:langString
Basel II (česky Basilej II) je druhá z Basilejských dohod, které představují doporučení pro bankovní právo a regulaci Basilejského výboru pro bankovní dohled. Byla podepsána v červnu 2004 a označuje se též jako Nová basilejská kapitálová dohoda (New Basel Capital Accord – Basel II).
rdf:langString
Basel I (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Juli 1988 veröffentlicht wurden. Erweiterungen dieser Vorschriften erfolgten durch Basel II und Basel III.
rdf:langString
Basel III (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Dezember 2010 in einer vorläufigen Endfassung veröffentlicht wurden. Vorgänger dieser Vorschriften waren Basel I und Basel II.
rdf:langString
Basel II (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Juni 2004 veröffentlicht wurden. Basel II erweitert Basel I, Erweiterungen dieser Vorschriften erfolgten durch Basel III.
rdf:langString
Basilea II es el segundo de los Acuerdos de Basilea. Dichos acuerdos consisten en recomendaciones sobre la legislación y regulación bancaria y son emitidos por el Comité de supervisión bancaria de Basilea. El propósito de Basilea II, publicado inicialmente en junio de 2004, es la creación de un estándar internacional que sirva de referencia a los reguladores bancarios, con objeto de establecer los requerimientos de capital necesarios para asegurar la protección de las entidades frente a los riesgos financieros y operativos.
rdf:langString
Basel I adalah suatu istilah yang merujuk pada serangkaian kebijakan bank sentral dari seluruh dunia yang diterbitkan oleh Komite Basel pada tahun 1988 di Basel, Swiss sebagai suatu himpunan persyaratan minimum modal untuk bank. Rekomendasi ini dikukuhkan dalam bentuk aturan oleh negara-negara Group of Ten (G10) pada tahun 1992. Basel I secara umum telah ditinggalkan dan digantikan oleh himpunan pedoman yang lebih komprehensif, yang disebut Basel II, yang sedang diterapkan oleh beberapa negara.
* l
*
* s
rdf:langString
Basilea I è la denominazione con cui ci si riferisce ad una serie di delibere delle banche centrali di tutto il mondo e nel 1988, il Comitato di Basilea (BCBS) pubblicò nell'omonima città svizzera una serie di requisiti patrimoniali minimi per gli istituti di credito. Questo è noto anche come l'accordo di Basilea '88 e fu promulgato dal G10 nel 1992, sebbene le banche giapponesi abbiano richiesto un prolungamento del periodo di transizione. Basilea I è ora notoriamente sorpassato e sono ora operative in fase di implementazione in molti paesi le linee guida note sotto il nome complessivo di Basilea II.
rdf:langString
バーゼルIII （バーゼルスリー、第3次バーゼル合意またはバーゼル基準、英語: Basel III）は、銀行の自己資本規制比率、ストレステスト、市場流動性リスクに関する、グローバルであるが各国の裁量に任される規制の枠組みである。第三回目となるバーゼル合意であり、（ 、バーゼルIIを参照）2007年から2008年にかけて起こった金融危機で明るみに出た金融規制の欠陥への対応として開発された。銀行の流動性の向上、銀行のレバレッジの低減を図るため、銀行の自己資本規制を強化することを目的とする。 バーゼルIIIは、2010年11月にバーゼル銀行監督委員会の加盟国間で合意され、2013年から2015年までに導入される運びとなっていた。ただし、実施は2019年3月31日に繰り返し延長され、その後2023年1月1日までに再延長された。
rdf:langString
바젤 III(영어: Basel III, Third Basel Accord, Basel Standards)은 바젤 은행 감독 위원회(BCBS)에서 금융위기 재발을 막기 위해 내놓은 은행자본 건전화방안의 개혁안이다. 기존의 국제결제은행(BIS) 기준 자본 규제를 세분화하고 항목별 기준치를 상향 조정하는 한편 완충자본과 레버리지(차입 투자) 규제를 신설한 것이 골자로서, 2004년 발표된 '바젤 II'에 이어 6년만의 새로운 기준이다.
rdf:langString
O Acordo de Capital de Basileia II, também conhecido como Basileia II, foi um acordo assinado no âmbito do Comitê de Supervisão Bancária de Basileia em 2004 para substituir o acordo de Basileia I. O Basileia II fixa-se em três pilares e 29 princípios básicos sobre contabilidade e supervisão bancária. Os três pilares são:1. Capital (guardar) 2. Supervisão (fiscalizar)3. Transparência e Disciplina de Mercado (divulgação de dados).
rdf:langString
Basel III är en regleringsstandard som ställer krav på banker gällande kapital och likviditet. Regelverket togs fram efter finanskrisen 2008–2009 och beräknas av OECD kosta ungefär 0,05 till 0,15 procentenheter i årlig BNP-tillväxt. I gengäld gör det att finansiella bubblor förväntas bli färre och kriser mer sällsynta, därtill ger reglerna minskad .
rdf:langString
Basel II är den andra uppsättningen av de internationella regler för kapitaltäckning som syftar till att säkerställa stabiliteten i det finansiella banksystemet. I Sverige trädde kapitaltäckningslagen och Finansinspektionens föreskrifter i kraft 1 februari 2007. Därmed införlivas EU-reglerna och den så kallade Basel II-överenskommelsen i svensk rätt.
rdf:langString
«Базель III» — документ Базельського комітету з банківського нагляду, що містить методичні рекомендації в області банківського регулювання і затверджений в 2010—2011 рр. Третя частина Базельської угоди була розроблена у відповідь на недоліки у фінансовому регулюванні, виявлені фінансовою кризою кінця 2000-х років. Базель III підсилює вимоги до капіталу банку і вводить нові нормативні вимоги по ліквідності. Головною метою угоди «Базель III» є підвищення якості управління ризиками в банківській справі, що, в свою чергу, має зміцнити стабільність фінансової системи в цілому.
rdf:langString
Ба́зель II — принятый в 2004 году документ Базельского комитета по банковскому надзору «Международная конвергенция измерения капитала и стандартов капитала: новые подходы», содержащий методические рекомендации в области банковского регулирования. Главной целью соглашения «Базель II» является повышение качества управления рисками в банковском деле, что в свою очередь должно укрепить стабильность финансовой системы в целом.
rdf:langString
巴塞尔资本协定，也称旧巴塞尔资本协定、1988年巴塞尔协定，英文简称Basel I。是1988年由巴塞爾銀行監理委員會发布的，面向银行系统的最低资本要求指导。1988年，国际清算银行试图通过量化银行资产的风险，建立一个银行资本充足率水平要求的国际基准文件。1992年，该协定确定了对银行系统的最低资本充足率要求和计算方式，并在巴塞尔委员会成员的十二个国家的推动下正式实行，成为衡量、理解、和管理银行风险的指南。在巴塞尔资本协定推行后，金融创新、风险管理不断推陈出新，为适应新时代的变化，新版本的巴塞尔资本协定也在1996年和2009年分别面世。
rdf:langString
新巴塞爾資本協定（英文簡稱Basel II），是由國際清算銀行下的巴塞爾銀行監理委員會（BCBS）所促成，內容針對1988年的舊巴塞爾資本協定（Basel I）做了大幅修改，以期標準化國際上的風險控管制度，提升國際金融服務的風險控管能力。
rdf:langString
巴塞尔协议III（英語：Basel III）是由国际清算银行制定，同时得到世界各主要经济体的中央银行（即巴塞尔银行监理委员会）参与制定并同意实施的全球金融监管标准。作为巴塞尔协议的第三版，协议着眼于通过设定关于资本充足率、压力测试、市场流动性风险考量等方面的标准，从而应对在2008年前后的次贷危机中显现出来的金融体系的监管不足。协议强化了资本充足率要求，并新增了关于流动性与杠杆比率的要求。例如，在巴塞尔协议II中，对于信贷和其它信用资产的风险的衡量在很大程度上依赖于外部机构（特别是信用评级机构）的评定，而这个些机构又是不在被监管的范围内的。这导致了一些事后得知并不安全的资产（如某些债权抵押证券）在当时被贴上了非常安全的AAA标签，而这些也对金融危机的产生起了推波助澜的作用。在巴塞尔协议III中，这此信贷产品的风险的衡量则被要求进行更为严谨的情景分析。
rdf:langString
بازل 3 (أو اتفاقية بازل الثالثة أو معايير بازل)(بالإنجليزية: Basel III) هي إطار تنظيمي عالمي طوعي بشأن كفاية رأس المال ومخاطر سيولة السوق. تم تطوير هذه الدفعة الثالثة من اتفاقيات بازل (انظر بازل 1، بازل 2) استجابة لأوجه القصور في التنظيم المالي التي كشفت عنها الأزمة المالية في 2007-2008 . ويهدف إلى تعزيز متطلبات رأس المال المصرفي من خلال زيادة الحد الأدنى لمتطلبات رأس المال، وحيازات الأصول السائلة عالية الجودة، وتقليل الرافعة المالية للبنك.
rdf:langString
بازل 2 (بالإنجليزية: Basel II) هي الاتفاقية الثانية من اتفاقيات بازل، (تم تمديدها الآن وإلغائها جزئيًا من قبل بازل 3 )، وهي توصيات بشأن القوانين واللوائح المصرفية الصادرة عن لجنة بازل للرقابة المصرفية. تم تنفيذ بازل 2 في السنوات السابقة لعام 2008، وكان من المقرر تنفيذه فقط في أوائل عام 2008 في معظم الاقتصادات الكبرى؛ تدخلت الأزمة المالية 2007-2008 قبل أن تصبح اتفاقية بازل الثانية فعالة بالكامل. أثناء التفاوض على اتفاقية بازل 3، كانت الأزمة على رأس أولوياتنا، وبالتالي تم التفكير في معايير أكثر صرامة وتم تبنيها بسرعة في بعض البلدان الرئيسية بما في ذلك أوروبا والولايات المتحدة.
rdf:langString
بازل 1 (بالإنجليزية: Basel I) أو اتفاقية بازل الأولى، هي جولة المداولات التي قام بها محافظو البنوك المركزية من جميع أنحاء العالم، في عام 1988 م، حيث نشرت لجنة بازل للرقابة المصرفية (BCBS) في بازل، سويسرا مجموعة من ضوابط الحد الأدنى من متطلبات رأس المال بالنسبة للبنوك. ويُعرف هذا أيضا باسم اتفاقية بازل لعام 1988 م، وجرى إنفاذ هذه الاتفاقية بموجب القانون في دول مجموعة العشرة (G-10) في عام 1992م. وهناك مجموعة جديدة من القواعد تُعروف بـ بازل 2، وقد وضعت في وقت لاحق بقصد أن تحل محل اتفاقات بازل 1. ولكن جرى انتقادها من قِبل البعض للسماح للبنوك باتخاذ أنواع إضافية من المخاطر، والتي كانت تعتبر جزءا من قضية الأزمة المالية المتعلقة بـ الرهن العقاري في الولايات المتحدة والتي بدأت في عام 2008م.
rdf:langString
Les normes Basilea II (el Nou Acord de Basilea) constitueixen un dispositiu de supervisió destinat a avaluar millor els riscos bancaris i, principalment el risc de crèdit, i l'exigència de . Les recomanacions que conté aquest acord han estat publicades el juny de 2004, revisades el novembre de 2005 pel Comitè de Basilea, sota els auspicis dels «bancs centrals» : el i van portar a la publicació de la Directiva CRD (Directiva de Requeriment de Capital). Seguint la mateixa línia, les noves normes van ser debatudes, el 2008, per a les companyies d'assegurances i de reassegurances.
rdf:langString
Basilea I fa referència a un conjunt de recomanacions formulades el 1988 pel Comitè de Basilea, un comitè que reuneix els bancs centrals del G-10 sota els auspicis del Banc de Pagaments Internacionals a Basilea.
rdf:langString
Basel II is the second of the Basel Accords, which are recommendations on banking laws and regulations issued by the Basel Committee on Banking Supervision. It is now extended and partially superseded by Basel III. Basel II was implemented in 2008 in most major economies. The financial crisis of 2007–2008 intervened before Basel II could become fully effective. As Basel III was negotiated, the crisis was top of mind and accordingly more stringent standards were contemplated and quickly adopted in some key countries including in Europe and the US.
rdf:langString
Los Acuerdos de Basilea III (Basilea III) se refieren a un conjunto de propuestas de reforma de la regulación bancaria, publicadas a partir del 16 de diciembre de 2010. Basilea III es parte de una serie de iniciativas, promovidas por el Foro de Estabilidad Financiera (FSB, Financial Stability Board por sus siglas en inglés) y el G-20, para fortalecer el sistema financiero tras la crisis de las hipotecas subprime. Se trata de la primera revisión de Basilea II (CRD II) y se llevó a cabo a lo largo de 2009, entrando en ejecución a partir del 31 de diciembre de 2010.
rdf:langString
Con el nombre de Basilea I se conoce al acuerdo publicado en 1988, en Basilea, Suiza, por el Comité de Basilea, compuesto por los gobernadores de los bancos centrales de Alemania, Bélgica, Canadá, España, EE. UU., Francia, Italia, Japón, Luxemburgo, Holanda, el Reino Unido, Suecia y Suiza. Se trataba de un conjunto de recomendaciones para establecer un capital mínimo que debía tener una entidad bancaria en función de los riesgos que afrontaba. Dado que el acuerdo contenía ciertas limitaciones en su definición, en junio de 2004 fue sustituido por el llamado acuerdo Basilea II.
rdf:langString
Bâle I fait référence à un ensemble de recommandations formulées en 1988 par le Comité de Bâle, un comité rassemblant les banquiers centraux des pays du G-10 sous l'égide de la Banque des règlements internationaux, à Bâle, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres, afin d'assurer la solidité financière. Afin d'atteindre cet objectif, un ratio minimal de 8 % de fonds propres par rapport à l'ensemble des crédits accordés par les banques a été fixé.
rdf:langString
Les normes Bâle II (le second accord de Bâle) constituent un dispositif prudentiel destiné à mieux appréhender les risques bancaires et principalement le risque de crédit ou de contrepartie et les exigences, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres, afin d'assurer la solidarité financière. Ces directives ont été préparées depuis 1988 par le Comité de Bâle, sous l'égide de la Banque des règlements internationaux et ont abouti à la publication de la Directive CRD.
rdf:langString
Basel II adalah hukum dan kedua, sebagai penyempurnaan Basel I, yang diterbitkan oleh Komite Basel. Rekomendasi ini ditujukan untuk menciptakan suatu standar internasional yang dapat digunakan regulator perbankan untuk membuat ketentuan berapa banyak l]] yang mungkin dihadapi bank.
rdf:langString
Les Accords de Bâle III publiés le 16 décembre 2010 par le Comité de Bâle sont des propositions de réglementation bancaire. La réforme Bâle III fait partie des initiatives prises pour renforcer le système financier à la suite de la crise financière de 2007, sous l'impulsion du Conseil de stabilité financière et du G20, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres et renforcer la solidité financière des banques.
rdf:langString
Basilea II (o Basilea 2) è la denominazione breve con cui è conosciuto il documento International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards (Nuovo Accordo sui requisiti minimi di capitale) firmato a Basilea nel 2004. È un accordo internazionale di , maturato nell'ambito del Comitato di Basilea, riguardante i requisiti patrimoniali delle banche, in base al quale, le banche dei Paesi aderenti devono accantonare quote di capitale proporzionate al rischio assunto, valutato attraverso lo strumento del rating. L'accordo è strutturato in tre "pilastri":
rdf:langString
バーゼルII（バーゼルツー、英語: Basel II）は、二回目のバーゼル合意であり（現在はバーゼルIIIへの移行が進んでいる）、バーゼル銀行監督委員会による銀行の法整備および規制に関する勧告である。 バーゼルII合意は2004年6月に最初に発行され、銀行が直面する金融リスクやオペレーショナルリスクに対処するために保有する必要のある自己資本の額を管理する国際銀行基準を修正することを目的とした。本規制の狙いは、銀行がさらされるリスク（エクスポージャー）が大きいほど、ソルベンシー（支払い能力）と全体の経済安定性を守るために銀行が保有を求められる自己資本の額が大きくなるようにすることである。バーゼルIIは、銀行が投融資やトレーディング活動を通じてさらされるリスクに対して十分な自己資本を確実に保有するようにリスクおよび自己資本管理に関する規制を定めることで、上記の達成を試みた。 国際的に活動する銀行間の競争上の不平等が生じないよう、規制の十分な一貫性を保つことも重要な課題であった。
rdf:langString
Basel II (Nowa Umowa Kapitałowa) – zrewidowana wersja powstałej w 1988 r. Umowy Kapitałowej, dotyczącej struktury oceny adekwatności kapitałowej instytucji finansowych (Basel I) opracowana przez Bazylejski Komitet Nadzoru Bankowego. Nowa Umowa Kapitałowa została opublikowana w czerwcu 2004 r. Prace nad tym dokumentem trwały od czerwca 1999 r., kiedy to przedstawiono do konsultacji pierwszy dokument zarysowujący nowe podejście do pomiaru adekwatności kapitałowej. Jej nowelizacja nastąpiła w listopadzie 2005 r. i w czerwcu 2006 r. zwane łącznie Capital Requirements Directive (CRD).
rdf:langString
O Acordo de Capital de Basileia, oficialmente denominado International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards, também designado por Acordo de Basileia ou Basileia I, foi um acordo firmado em 1988, na cidade de Basileia (Suíça), por iniciativa do Comitê de Basileia e ratificado por mais de 100 países. Este acordo teve como objetivo criar exigências mínimas de capital, que devem ser respeitadas por bancos comerciais, como precaução contra o risco de crédito.
rdf:langString
Os Acordos de Basileia III ou simplesmente Basileia III referem-se a um conjunto de propostas de reforma da regulamentação bancária, publicadas em 16 de dezembro de 2010. Basileia III faz parte de um conjunto de iniciativas, promovidas pelo (em inglês, Financial Stability Board, FSB) e pelo G20, para reforçar o sistema financeiro após a crise dos subprimes. Trata-se da primeira revisão de Basileia II (CRD II) e foi realizada ao longo de 2009, com aplicação prevista para 31 de dezembro de 2010.
rdf:langString
Ба́зель III — документ Базельского комитета по банковскому надзору, содержащий методические рекомендации в области банковского регулирования и утверждённый в 2010—2011 гг. Третья часть Базельского соглашения была разработана в ответ на недостатки в финансовом регулировании, выявленные финансовым кризисом конца 2000-х годов. Базель III усиливает требования к капиталу банка и вводит новые нормативные требования по ликвидности. Главной целью соглашения «Базель III» является повышение качества управления рисками в банковском деле, что, в свою очередь, должно укрепить стабильность финансовой системы в целом.
rdf:langString
Широку координацію в сфері банківського регулювання на міжнародному рівні у 1974 році було розпочато заснуванням Базельського Комітету з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків. Існування такої установи уможливило розв’язання так званої «дилеми в’язня», результатом якої міг би бути ефект міждержавної конкуренції за найнижче регулювання в банківській сфері з метою приваблення банківського капіталу. Зокрема, в 1988 році побачила світ рекомендація про «Міжнародну конвергенцію оцінки та стандартів капіталу» (надалі «Базель І»), яка містила мінімальні вимоги до банків. Вона була спрямована на підвищення міцності і стабільності міжнародної банківської системи, а також на забезпечення мінімальної, але єдиної бази пруденційного регулювання. Згідно з «Базель І», регулятивний к
rdf:langString
«Міжнародна конвергенція щодо вимірювання та вимог до капіталу» або коротко «Базель І», яка вийшла у липні 1988 року, мала на меті збільшення солідності та стабільності міжнародної банківської системи, створення однакових конкурентних умов для міжнародно-активних банків. Головна ідея «Базель І» полягала в стандартизації регулятивних положень за принципом — «однаковий ризик, однакові правила, однаковий капітал», наслідком якого був однаковий розмір резервів капіталу для однакових обсягів ризику (див. також статтю про банківське регулювання та нагляд).
rdf:langString
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
بازل 3
rdf:langString
بازل 1
rdf:langString
بازل 2
rdf:langString
Basilea III
rdf:langString
Basilea II
rdf:langString
Basilea I
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
Basel I
rdf:langString
Basel III
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
Basilea II
rdf:langString
Basilea I
rdf:langString
Basilea III
rdf:langString
Bâle II
rdf:langString
Bâle I
rdf:langString
Bâle III
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
Basel I
rdf:langString
Basilea I
rdf:langString
Basilea II
rdf:langString
バーゼルII
rdf:langString
バーゼルIII
rdf:langString
바젤 III
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
Basileia II
rdf:langString
Basileia III
rdf:langString
Basileia I
rdf:langString
Базель II
rdf:langString
Базель III
rdf:langString
Basel III
rdf:langString
Basel II
rdf:langString
Базель II
rdf:langString
Базель III
rdf:langString
巴塞尔协议III
rdf:langString
巴塞尔资本协定
rdf:langString
新巴塞爾資本協定
rdf:langString
Базель I
xsd:integer
1291335
xsd:integer
1118931627
rdf:langString
Les normes Basilea II (el Nou Acord de Basilea) constitueixen un dispositiu de supervisió destinat a avaluar millor els riscos bancaris i, principalment el risc de crèdit, i l'exigència de . Les recomanacions que conté aquest acord han estat publicades el juny de 2004, revisades el novembre de 2005 pel Comitè de Basilea, sota els auspicis dels «bancs centrals» : el i van portar a la publicació de la Directiva CRD (Directiva de Requeriment de Capital). Les normes de Basilea II haurien de reemplaçar les normes posades en marxa per Basilea I el 1988 i, l'objectiu, en particular, de l'establiment de la ràtio McDonough destinada a reemplaçar la . El 2010, el capital mínim (Tiers-I) requerit pels acords de Basilea és del 4%, però els inversors exigeixen als bancs una ràtio superior al 10%. Davant 500 mil milions d'euros en i el risc fora balanç que representen, la revisió de les normes bancàries Basilea III està en marxa. Seguint la mateixa línia, les noves normes van ser debatudes, el 2008, per a les companyies d'assegurances i de reassegurances.
rdf:langString
Basilea I fa referència a un conjunt de recomanacions formulades el 1988 pel Comitè de Basilea, un comitè que reuneix els bancs centrals del G-10 sota els auspicis del Banc de Pagaments Internacionals a Basilea. Aquestes recomanacions, també conegudes amb el nom d'Acord de Basilea de 1988, volien assegurar l'estabilitat del sistema bancari internacional fixant un límit mínim al volum de fons propis dels bancs. Aquest mínim es va fixar mitjançant l'establiment d'un coeficient mínim del 8% de capital enfront de tots els crèdits atorgats pels bancs. Aquesta ràtio, s'anomena en referència al President en el moment d'aplicació de les recomanacions, es va posar en marxa a la majoria dels països de l'OCDE el 1992. Va ser construït a mitjans de la dècada de 1990 per integrar la gestió dels riscos fora de balanç, com els riscos associats amb els derivats financers, però ràpidament es va fer evident que calia un nou disseny de l'Acord, cosa que va fer el Comitè amb Basilea II, i que s'està duent a terme des del 2006.
rdf:langString
بازل 3 (أو اتفاقية بازل الثالثة أو معايير بازل)(بالإنجليزية: Basel III) هي إطار تنظيمي عالمي طوعي بشأن كفاية رأس المال ومخاطر سيولة السوق. تم تطوير هذه الدفعة الثالثة من اتفاقيات بازل (انظر بازل 1، بازل 2) استجابة لأوجه القصور في التنظيم المالي التي كشفت عنها الأزمة المالية في 2007-2008 . ويهدف إلى تعزيز متطلبات رأس المال المصرفي من خلال زيادة الحد الأدنى لمتطلبات رأس المال، وحيازات الأصول السائلة عالية الجودة، وتقليل الرافعة المالية للبنك. تم الاتفاق على بازل 3 من قبل أعضاء لجنة بازل للرقابة المصرفية في نوفمبر 2010، وكان من المقرر تقديمها من 2013 حتى 2015 ؛ ومع ذلك، تم تمديد التنفيذ مرارًا وتكرارًا حتى 1 يناير 2022 ثم مرة أخرى حتى 1 يناير 2023، في أعقاب جائحة كوفيد-19.
rdf:langString
بازل 1 (بالإنجليزية: Basel I) أو اتفاقية بازل الأولى، هي جولة المداولات التي قام بها محافظو البنوك المركزية من جميع أنحاء العالم، في عام 1988 م، حيث نشرت لجنة بازل للرقابة المصرفية (BCBS) في بازل، سويسرا مجموعة من ضوابط الحد الأدنى من متطلبات رأس المال بالنسبة للبنوك. ويُعرف هذا أيضا باسم اتفاقية بازل لعام 1988 م، وجرى إنفاذ هذه الاتفاقية بموجب القانون في دول مجموعة العشرة (G-10) في عام 1992م. وهناك مجموعة جديدة من القواعد تُعروف بـ بازل 2، وقد وضعت في وقت لاحق بقصد أن تحل محل اتفاقات بازل 1. ولكن جرى انتقادها من قِبل البعض للسماح للبنوك باتخاذ أنواع إضافية من المخاطر، والتي كانت تعتبر جزءا من قضية الأزمة المالية المتعلقة بـ الرهن العقاري في الولايات المتحدة والتي بدأت في عام 2008م. في الواقع، اتخذ المنظمون البنكيون في الولايات المتحدة موقفا يطلب من البنك اتباع مجموعة القواعد الواردة في (بازل 1 أو بازل 2) مع اتخاذ نهجًا أكثر تحفظًا. وبسبب هذا، كان من المتوقع أن تعمل البنوك الأمريكية الكبرى فقط -على قلة عددها - بموجب قواعد بازل 2، بينما يتم تنظيم البنوك الأخرى بموجب إطار بازل 1. جاءت اتفاقية بازل 3 استجابةً للأزمة المالية التي حدثت في 2007-2008م؛ ولم تأتي لتحل محل اتفاقيتي بازل 1 أو بازل 2 لكنها كانت تركز على قضايا مختلفة تتعلق في المقام الأول بخطر السحب من البنك bank run (حالة إذا ما قام عدد كبير من عملاء البنك بسحب رؤوس أموالهم فجأة). حفزت اتفاقية بازل 1 البنوك العالمية على الإقراض للدول الأعضاء في منظمة التعاون والتنمية في الميدان الاقتصادي وكذلك صندوق النقد الدولي، بينما قللت من إقدام البنوك على إقراض الدول غير الأعضاء في تلك المنظمات.
rdf:langString
Els acords denominats Basilea III són els futurs acords de .Basilea III es duu a terme en el context de la constatació que el risc de contrapart en les transaccions de 500 mil milions d'euros en productes derivats han estat mal mesurades sobre la base d'hipòtesis poc controlades, en particular en el context de l'evolució dels mercats baixistes.
rdf:langString
Basel II (česky Basilej II) je druhá z Basilejských dohod, které představují doporučení pro bankovní právo a regulaci Basilejského výboru pro bankovní dohled. Byla podepsána v červnu 2004 a označuje se též jako Nová basilejská kapitálová dohoda (New Basel Capital Accord – Basel II).
rdf:langString
بازل 2 (بالإنجليزية: Basel II) هي الاتفاقية الثانية من اتفاقيات بازل، (تم تمديدها الآن وإلغائها جزئيًا من قبل بازل 3 )، وهي توصيات بشأن القوانين واللوائح المصرفية الصادرة عن لجنة بازل للرقابة المصرفية. نشرت اتفاقية بازل 2 مبدئيًا في يونيو 2004 وكان الهدف منها تعديل المعايير المصرفية الدولية التي تتحكم في مقدار رأس المال المطلوب من البنوك الاحتفاظ به للحماية من المخاطر المالية والتشغيلية التي تواجه البنوك. تهدف هذه اللوائح إلى ضمان أنه كلما زادت المخاطر التي يتعرض لها البنك، زاد مقدار رأس المال الذي يحتاجه البنك للحفاظ على ملاءته المالية واستقراره الاقتصادي العام. حاول بازل 2 تحقيق ذلك من خلال وضع متطلبات إدارة المخاطر ورأس المال لضمان أن يكون لدى البنك رأس مال كافٍ للمخاطر التي يعرضها البنك لنفسه من خلال أنشطة الإقراض والاستثمار والتجارة. كان أحد محاور التركيز هو الحفاظ على الاتساق الكافي للوائح للحد من عدم المساواة التنافسية بين البنوك النشطة دوليًا. تم تنفيذ بازل 2 في السنوات السابقة لعام 2008، وكان من المقرر تنفيذه فقط في أوائل عام 2008 في معظم الاقتصادات الكبرى؛ تدخلت الأزمة المالية 2007-2008 قبل أن تصبح اتفاقية بازل الثانية فعالة بالكامل. أثناء التفاوض على اتفاقية بازل 3، كانت الأزمة على رأس أولوياتنا، وبالتالي تم التفكير في معايير أكثر صرامة وتم تبنيها بسرعة في بعض البلدان الرئيسية بما في ذلك أوروبا والولايات المتحدة.
rdf:langString
Basel I (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Juli 1988 veröffentlicht wurden. Erweiterungen dieser Vorschriften erfolgten durch Basel II und Basel III.
rdf:langString
Basel III (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Dezember 2010 in einer vorläufigen Endfassung veröffentlicht wurden. Vorgänger dieser Vorschriften waren Basel I und Basel II.
rdf:langString
Basel II (auch: Basler Akkord) ist im Bankwesen die Abkürzung für Eigenkapitalvorschriften, die vom Basler Ausschuss für Bankenaufsicht mit Sitz in Basel im Juni 2004 veröffentlicht wurden. Basel II erweitert Basel I, Erweiterungen dieser Vorschriften erfolgten durch Basel III.
rdf:langString
Basel II is the second of the Basel Accords, which are recommendations on banking laws and regulations issued by the Basel Committee on Banking Supervision. It is now extended and partially superseded by Basel III. The Basel II Accord was published in June 2004. It was a new framework for international banking standards, superseding the Basel I framework, to determine the minimum capital that banks should hold to guard against the financial and operational risks. The regulations aimed to ensure that the more significant the risk a bank is exposed to, the greater the amount of capital the bank needs to hold to safeguard its solvency and overall economic stability. Basel II attempted to accomplish this by establishing risk and capital management requirements to ensure that a bank has adequate capital for the risk the bank exposes itself to through its lending, investment and trading activities. One focus was to maintain sufficient consistency of regulations so to limit competitive inequality amongst internationally active banks. Basel II was implemented in 2008 in most major economies. The financial crisis of 2007–2008 intervened before Basel II could become fully effective. As Basel III was negotiated, the crisis was top of mind and accordingly more stringent standards were contemplated and quickly adopted in some key countries including in Europe and the US.
rdf:langString
Con el nombre de Basilea I se conoce al acuerdo publicado en 1988, en Basilea, Suiza, por el Comité de Basilea, compuesto por los gobernadores de los bancos centrales de Alemania, Bélgica, Canadá, España, EE. UU., Francia, Italia, Japón, Luxemburgo, Holanda, el Reino Unido, Suecia y Suiza. Se trataba de un conjunto de recomendaciones para establecer un capital mínimo que debía tener una entidad bancaria en función de los riesgos que afrontaba. El acuerdo establecía una definición de «capital regulatorio» compuesto por elementos que se agrupan en 2 categorías (o «tiers») si cumplen ciertos requisitos de permanencia, de capacidad de absorción de pérdidas y de protección ante quiebra. Este capital debe ser suficiente para hacer frente a los riesgos de crédito, mercado y tipo de cambio. Cada uno de estos riesgos se medía con unos criterios aproximados y sencillos. El principal riesgo era el riesgo de crédito, y se calculaba agrupando las exposiciones de riesgo en 5 categorías según la contraparte y asignándole una «ponderación» diferente a cada categoría (0%, 10%, 20%, 50%, 100%), la suma de los riesgos ponderados formaba los activos de riesgo. El acuerdo establecía que el capital mínimo de la entidad bancaria debía ser el 8% del total de los activos de riesgo (crédito, mercado y tipo de cambio sumados). Este acuerdo era una recomendación: cada uno de los países signatarios, así como cualquier otro país, quedaba libre de incorporarlo en su ordenamiento regulatorio con las modificaciones que considerase oportunas. El primer acuerdo de capital de Basilea ha jugado un papel muy importante en el fortalecimiento de los sistemas bancarios. La repercusión de ese acuerdo, en cuanto al grado de homogeneización alcanzado en la regulación de los requerimientos de solvencia ha sido extraordinaria. Entró en vigor en más de 130 países. Dado que el acuerdo contenía ciertas limitaciones en su definición, en junio de 2004 fue sustituido por el llamado acuerdo Basilea II.
rdf:langString
Los Acuerdos de Basilea III (Basilea III) se refieren a un conjunto de propuestas de reforma de la regulación bancaria, publicadas a partir del 16 de diciembre de 2010. Basilea III es parte de una serie de iniciativas, promovidas por el Foro de Estabilidad Financiera (FSB, Financial Stability Board por sus siglas en inglés) y el G-20, para fortalecer el sistema financiero tras la crisis de las hipotecas subprime. Se trata de la primera revisión de Basilea II (CRD II) y se llevó a cabo a lo largo de 2009, entrando en ejecución a partir del 31 de diciembre de 2010. Dentro del marco de la Unión Europea, los acuerdos de Basilea III se transponen jurídicamente en las normas de la Directiva 2013/36/UE (CRD IV) y el Reglamento UE n.º 575/2013 (CRR) de requisitos de capital.
rdf:langString
Basilea II es el segundo de los Acuerdos de Basilea. Dichos acuerdos consisten en recomendaciones sobre la legislación y regulación bancaria y son emitidos por el Comité de supervisión bancaria de Basilea. El propósito de Basilea II, publicado inicialmente en junio de 2004, es la creación de un estándar internacional que sirva de referencia a los reguladores bancarios, con objeto de establecer los requerimientos de capital necesarios para asegurar la protección de las entidades frente a los riesgos financieros y operativos.
rdf:langString
Les normes Bâle II (le second accord de Bâle) constituent un dispositif prudentiel destiné à mieux appréhender les risques bancaires et principalement le risque de crédit ou de contrepartie et les exigences, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres, afin d'assurer la solidarité financière. Ces directives ont été préparées depuis 1988 par le Comité de Bâle, sous l'égide de la Banque des règlements internationaux et ont abouti à la publication de la Directive CRD. Les normes de Bâle II devraient remplacer les normes mises en place par Bâle I en 1988 et visent notamment à la mise en place du ratio McDonough destiné à remplacer le ratio Cooke. En 2010, le minimum de fonds propres Tiers-I requis par les accords de Bâle est de 4 % mais les investisseurs exigent plutôt des banques un ratio supérieur à 10 %. Face aux 500 milliards d'euros de produits dérivés et aux risques hors bilan qu'ils représentent, la révision des normes bancaires Bâle III est en cours. Suivant le même canevas, les normes Solvabilité II concernent le secteur de l'assurance et de la réassurance ; elles ont été édictées en 2009 et ont pris effet au 1er janvier 2016.
rdf:langString
Bâle I fait référence à un ensemble de recommandations formulées en 1988 par le Comité de Bâle, un comité rassemblant les banquiers centraux des pays du G-10 sous l'égide de la Banque des règlements internationaux, à Bâle, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres, afin d'assurer la solidité financière. Ces recommandations, également connues sous le nom d'Accord de Bâle de 1988 (ou, plus précisément, Convergence internationale de la mesure et des normes de fonds propres - Juillet 1988, mise à jour en date d'avril 1998), visaient à assurer la stabilité du système bancaire international. En effet, comme indiqué dans le texte, l'accord ciblait en priorité les banques exerçant une activité internationale. Afin d'atteindre cet objectif, un ratio minimal de 8 % de fonds propres par rapport à l'ensemble des crédits accordés par les banques a été fixé. Ce ratio, appelé ratio Cooke par référence au président du Comité au moment de la mise en place des recommandations, fut mis en place dans la plupart des pays de l'OCDE en 1992. Il fut aménagé au milieu des années 1990 afin d'y intégrer la gestion des risques hors-bilan, tel que les risques liés aux dérivés, mais il devint rapidement évident qu'une refonte de l'Accord était nécessaire, ce que le Comité a réalisé avec Bâle II qui a été mis en œuvre à partir de 2006.
rdf:langString
Basel II adalah hukum dan kedua, sebagai penyempurnaan Basel I, yang diterbitkan oleh Komite Basel. Rekomendasi ini ditujukan untuk menciptakan suatu standar internasional yang dapat digunakan regulator perbankan untuk membuat ketentuan berapa banyak l]] yang mungkin dihadapi bank. Pendukung Basel II percaya bahwa standar internasional seperti ini dapat membantu melindungi sistem keuangan internasional terhadap masalah yang mungkin timbul sewaktu runtuhnya bank-bank utama atau serangkaian bank. Dalam praktiknya, Basel II berupaya mencapai hal ini dengan menyiapkan persyaratan manajemen risiko dan modal yang ketat yang dirancang untuk meyakinkan bahwa suatu bank memiliki yang cukup untuk risiko yang dihadapinya karena praktik pemberian kredit dan investasi yang dilakukannya. Secara umum, aturan-aturan ini menegaskan bahwa semakin besar risiko yang dihadapi bank, semakin besar pula jumlah modal yang dibutuhkan bank untuk menjaga likuiditas bank tersebut serta stabilitas ekonomi pada umumnya.
rdf:langString
Basel I adalah suatu istilah yang merujuk pada serangkaian kebijakan bank sentral dari seluruh dunia yang diterbitkan oleh Komite Basel pada tahun 1988 di Basel, Swiss sebagai suatu himpunan persyaratan minimum modal untuk bank. Rekomendasi ini dikukuhkan dalam bentuk aturan oleh negara-negara Group of Ten (G10) pada tahun 1992. Basel I secara umum telah ditinggalkan dan digantikan oleh himpunan pedoman yang lebih komprehensif, yang disebut Basel II, yang sedang diterapkan oleh beberapa negara.
* l
*
* s
rdf:langString
Les Accords de Bâle III publiés le 16 décembre 2010 par le Comité de Bâle sont des propositions de réglementation bancaire. La réforme Bâle III fait partie des initiatives prises pour renforcer le système financier à la suite de la crise financière de 2007, sous l'impulsion du Conseil de stabilité financière et du G20, pour garantir un niveau minimum de capitaux propres et renforcer la solidité financière des banques. Elle part du constat que la sévérité de la crise s'explique en grande partie par la croissance excessive des bilans et hors bilan bancaires (via, par exemple, les produits dérivés), tandis que dans le même temps le niveau et la qualité des fonds propres destinés à couvrir les risques se dégradaient. En outre, de nombreuses institutions ne disposaient pas non plus de réserves suffisantes pour faire face à une crise de liquidité. Dans ce contexte, le système bancaire s'est révélé incapable d'absorber les pertes intervenues d'abord sur les produits structurés de titrisation et d'assumer ensuite la ré-intermédiation d'une partie des expositions de hors-bilan. Au pire de la crise, les incertitudes pesant sur la qualité des bilans, la solvabilité des banques et les risques liés à leur interdépendance (le défaut d'une institution pouvant entraîner celui d'une autre) ont provoqué une crise de défiance et de liquidité généralisée. Compte tenu du rôle du système financier dans le financement de l'économie réelle, du caractère international des institutions financières et du coût final supporté par les États via notamment les plans de soutien public, une intervention coordonnée des régulateurs internationaux est alors apparue légitime.
rdf:langString
Basilea I è la denominazione con cui ci si riferisce ad una serie di delibere delle banche centrali di tutto il mondo e nel 1988, il Comitato di Basilea (BCBS) pubblicò nell'omonima città svizzera una serie di requisiti patrimoniali minimi per gli istituti di credito. Questo è noto anche come l'accordo di Basilea '88 e fu promulgato dal G10 nel 1992, sebbene le banche giapponesi abbiano richiesto un prolungamento del periodo di transizione. Basilea I è ora notoriamente sorpassato e sono ora operative in fase di implementazione in molti paesi le linee guida note sotto il nome complessivo di Basilea II.
rdf:langString
バーゼルII（バーゼルツー、英語: Basel II）は、二回目のバーゼル合意であり（現在はバーゼルIIIへの移行が進んでいる）、バーゼル銀行監督委員会による銀行の法整備および規制に関する勧告である。 バーゼルII合意は2004年6月に最初に発行され、銀行が直面する金融リスクやオペレーショナルリスクに対処するために保有する必要のある自己資本の額を管理する国際銀行基準を修正することを目的とした。本規制の狙いは、銀行がさらされるリスク（エクスポージャー）が大きいほど、ソルベンシー（支払い能力）と全体の経済安定性を守るために銀行が保有を求められる自己資本の額が大きくなるようにすることである。バーゼルIIは、銀行が投融資やトレーディング活動を通じてさらされるリスクに対して十分な自己資本を確実に保有するようにリスクおよび自己資本管理に関する規制を定めることで、上記の達成を試みた。 国際的に活動する銀行間の競争上の不平等が生じないよう、規制の十分な一貫性を保つことも重要な課題であった。 バーゼルIIは、2008年以前の数年間で施行に移され、ほとんどの主要国では2008年初頭に施行されることになっていたが、バーゼルIIが完全に有効になる前に2007年から2008年の間に起こった金融危機の影響を受けた。バーゼルIIIの交渉が始まった際には、危機を念頭により厳しい基準が検討され、欧州や米国を含む一部の主要国では迅速な採用がなされた。
rdf:langString
バーゼルIII （バーゼルスリー、第3次バーゼル合意またはバーゼル基準、英語: Basel III）は、銀行の自己資本規制比率、ストレステスト、市場流動性リスクに関する、グローバルであるが各国の裁量に任される規制の枠組みである。第三回目となるバーゼル合意であり、（ 、バーゼルIIを参照）2007年から2008年にかけて起こった金融危機で明るみに出た金融規制の欠陥への対応として開発された。銀行の流動性の向上、銀行のレバレッジの低減を図るため、銀行の自己資本規制を強化することを目的とする。 バーゼルIIIは、2010年11月にバーゼル銀行監督委員会の加盟国間で合意され、2013年から2015年までに導入される運びとなっていた。ただし、実施は2019年3月31日に繰り返し延長され、その後2023年1月1日までに再延長された。
rdf:langString
바젤 III(영어: Basel III, Third Basel Accord, Basel Standards)은 바젤 은행 감독 위원회(BCBS)에서 금융위기 재발을 막기 위해 내놓은 은행자본 건전화방안의 개혁안이다. 기존의 국제결제은행(BIS) 기준 자본 규제를 세분화하고 항목별 기준치를 상향 조정하는 한편 완충자본과 레버리지(차입 투자) 규제를 신설한 것이 골자로서, 2004년 발표된 '바젤 II'에 이어 6년만의 새로운 기준이다.
rdf:langString
Basilea II (o Basilea 2) è la denominazione breve con cui è conosciuto il documento International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards (Nuovo Accordo sui requisiti minimi di capitale) firmato a Basilea nel 2004. È un accordo internazionale di , maturato nell'ambito del Comitato di Basilea, riguardante i requisiti patrimoniali delle banche, in base al quale, le banche dei Paesi aderenti devono accantonare quote di capitale proporzionate al rischio assunto, valutato attraverso lo strumento del rating. L'accordo è strutturato in tre "pilastri":
* Requisiti patrimoniali;
* Controllo delle autorità di vigilanza;
* Disciplina di mercato e trasparenza. Il testo dell'accordo nella versione definitiva nel giugno del 2004, è entrato in vigore nel gennaio 2007, con una proroga di un anno concessa alle banche che hanno adottato il metodo advanced. A seguito della crisi finanziaria che ha colpito alcuni importanti istituti di credito, una nuova versione dell'accordo è stata emanata con il nome di Basilea III.
rdf:langString
Ба́зель III — документ Базельского комитета по банковскому надзору, содержащий методические рекомендации в области банковского регулирования и утверждённый в 2010—2011 гг. Третья часть Базельского соглашения была разработана в ответ на недостатки в финансовом регулировании, выявленные финансовым кризисом конца 2000-х годов. Базель III усиливает требования к капиталу банка и вводит новые нормативные требования по ликвидности. Главной целью соглашения «Базель III» является повышение качества управления рисками в банковском деле, что, в свою очередь, должно укрепить стабильность финансовой системы в целом. Переход на Базель III изначально был намечен на 2012—2019 годы. Впоследствии срок окончательного перехода был перенесён на 2022 год
rdf:langString
O Acordo de Capital de Basileia II, também conhecido como Basileia II, foi um acordo assinado no âmbito do Comitê de Supervisão Bancária de Basileia em 2004 para substituir o acordo de Basileia I. O Basileia II fixa-se em três pilares e 29 princípios básicos sobre contabilidade e supervisão bancária. Os três pilares são:1. Capital (guardar) 2. Supervisão (fiscalizar)3. Transparência e Disciplina de Mercado (divulgação de dados).
rdf:langString
Basel II (Nowa Umowa Kapitałowa) – zrewidowana wersja powstałej w 1988 r. Umowy Kapitałowej, dotyczącej struktury oceny adekwatności kapitałowej instytucji finansowych (Basel I) opracowana przez Bazylejski Komitet Nadzoru Bankowego. Intencją Nowej Umowy Kapitałowej jest wzmocnienie bezpieczeństwa i stabilności międzynarodowego systemu bankowego oraz poprawa sposobu określania wymogów kapitałowych banku w zależności od poziomu ponoszonego ryzyka i rozmiarów prowadzonej działalności. Zamierzeniem autorów NUK jest również pełniejsze uwzględnienie w określaniu adekwatności kapitałowej innowacji finansowych, które pojawiły się w ostatnich latach. Nowa Umowa Kapitałowa została opublikowana w czerwcu 2004 r. Prace nad tym dokumentem trwały od czerwca 1999 r., kiedy to przedstawiono do konsultacji pierwszy dokument zarysowujący nowe podejście do pomiaru adekwatności kapitałowej. Jej nowelizacja nastąpiła w listopadzie 2005 r. i w czerwcu 2006 r. Zapisy Basel II zostały przekształcone w prawo obowiązujące we wszystkich państwach Unii Europejskiej poprzez:
* Dyrektywę Parlamentu Europejskiego i Rady nr 48/2006, oraz
* Dyrektywę Parlamentu Europejskiego i Rady nr 49/2006 zwane łącznie Capital Requirements Directive (CRD). Do polskiego porządku prawnego Nową Umowę Kapitałową / dyrektywy CRD transponują Uchwały Komisji Nadzoru Finansowego z dnia 17 grudnia 2008 r.
rdf:langString
Basel III är en regleringsstandard som ställer krav på banker gällande kapital och likviditet. Regelverket togs fram efter finanskrisen 2008–2009 och beräknas av OECD kosta ungefär 0,05 till 0,15 procentenheter i årlig BNP-tillväxt. I gengäld gör det att finansiella bubblor förväntas bli färre och kriser mer sällsynta, därtill ger reglerna minskad .
rdf:langString
Basel II är den andra uppsättningen av de internationella regler för kapitaltäckning som syftar till att säkerställa stabiliteten i det finansiella banksystemet. I Sverige trädde kapitaltäckningslagen och Finansinspektionens föreskrifter i kraft 1 februari 2007. Därmed införlivas EU-reglerna och den så kallade Basel II-överenskommelsen i svensk rätt.
rdf:langString
Os Acordos de Basileia III ou simplesmente Basileia III referem-se a um conjunto de propostas de reforma da regulamentação bancária, publicadas em 16 de dezembro de 2010. Basileia III faz parte de um conjunto de iniciativas, promovidas pelo (em inglês, Financial Stability Board, FSB) e pelo G20, para reforçar o sistema financeiro após a crise dos subprimes. Trata-se da primeira revisão de Basileia II (CRD II) e foi realizada ao longo de 2009, com aplicação prevista para 31 de dezembro de 2010. A reforma foi motivada pela constatação de que a severidade da crise se explica, em grande parte, pelo crescimento excessivo dos valores apresentados nos balanços dos bancos (e também fora dos balanços, nos derivativos, por exemplo), ao mesmo tempo em que caíam o nível e a qualidade dos recursos próprios destinados a cobrir os riscos. Além disso, muitas instituições não dispunham de reservas suficientes para fazer face a uma crise de liquidez. Nesse contexto, o sistema bancário revelou-se, de início, incapaz de absorver as perdas que afetaram os produtos estruturados de securitização e de assumir, em seguida, a reintermediação de uma parte das exposições extra-balanço. No pior momento da crise, as incertezas pesaram sobre a qualidade dos balanços, a solvabilidade dos bancos e os riscos ligados à interdependência entre eles (podendo a insolvência de uma instituição provocar a insolvência de uma outra, em efeito dominó), engendrando uma crise de confiança e de liquidez generalizada. Considerando-se o papel do sistema financeiro no financiamento da , o caráter internacional das instituições financeiras e o custo final suportado pelos Estados principalmente através dos planos de bailout com recursos públicos, uma intervenção coordenada por parte dos agentes reguladores internacionais foi considerada legítima.
rdf:langString
O Acordo de Capital de Basileia, oficialmente denominado International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards, também designado por Acordo de Basileia ou Basileia I, foi um acordo firmado em 1988, na cidade de Basileia (Suíça), por iniciativa do Comitê de Basileia e ratificado por mais de 100 países. Este acordo teve como objetivo criar exigências mínimas de capital, que devem ser respeitadas por bancos comerciais, como precaução contra o risco de crédito. Até Basileia I o requerimento de capital era baseado na fixação de índices máximos de alavancagem. Bancos somente poderão emprestar 12 vezes seu capital e reservas, ponderados pelo risco de crédito. Infelizmente mantiveram o erro inicial de 1935, quando estes limites foram primeiramente estabelecidos, de não reajustar o capital e reservas pela inflação do período. Assim uma inflação de 4% ao ano, multiplicado por 12 resulta numa queda de 48% do capital emprestável de um banco. Foi esta a causa da crise da Divida Externa do Brasil em 1982, quando a inflação americana atingiu 12%, obrigando os bancos a chamarem 144% de seus empréstimos de volta para poderem cumprir com a legislação de 1935. Achando que a crise fora provocada por excessivo endividamento do Brasil e demais países, surgiu a ideia dos acordos de Basileia I, e a partir de então o requerimento de capital passou a ser baseado em risco, estabelecendo que os requerimentos mínimos de capital devem ser alinhados às expectativas de perda econômica de cada instituição. O acordo também prevê os mecanismos de mensuração de risco de crédito e estabelece as exigências de um padrão mínimo de capital. Desde então, as medidas preconizadas foram sendo progressivamente introduzidas por autoridades monetárias de diversos países. Basileia I não conseguiu evitar inúmeras falências de instituições financeiras na década de 90. Em 2004, o Comitê da Basileia lançou um novo documento em substituição ao acordo de 1988. O Basileia II, como ficou conhecido, fixa-se em três pilares e 25 princípios básicos sobre contabilidade e supervisão bancária.
rdf:langString
«Базель III» — документ Базельського комітету з банківського нагляду, що містить методичні рекомендації в області банківського регулювання і затверджений в 2010—2011 рр. Третя частина Базельської угоди була розроблена у відповідь на недоліки у фінансовому регулюванні, виявлені фінансовою кризою кінця 2000-х років. Базель III підсилює вимоги до капіталу банку і вводить нові нормативні вимоги по ліквідності. Головною метою угоди «Базель III» є підвищення якості управління ризиками в банківській справі, що, в свою чергу, має зміцнити стабільність фінансової системи в цілому.
rdf:langString
«Міжнародна конвергенція щодо вимірювання та вимог до капіталу» або коротко «Базель І», яка вийшла у липні 1988 року, мала на меті збільшення солідності та стабільності міжнародної банківської системи, створення однакових конкурентних умов для міжнародно-активних банків. Головна ідея «Базель І» полягала в стандартизації регулятивних положень за принципом — «однаковий ризик, однакові правила, однаковий капітал», наслідком якого був однаковий розмір резервів капіталу для однакових обсягів ризику (див. також статтю про банківське регулювання та нагляд). У рамках «Базель І» було визначено низку принципів та правил, які є концептуально логічними і обґрунтованими, та водночас приділяють належну увагу специфічним рисам існуючих систем нагляду та бухгалтерського обліку в окремих країнах-членах Базельського Комітету з питань банківського нагляду. Необхідно підкреслити, що даний документ розроблено з метою встановлення мінімального рівня резервного капіталу для діючих у міжнародних масштабах банків. Вітчизняні органи банківського нагляду мали можливість встановлювати рівень капіталу вищий за мінімальний. Основою «Базель І» є формула стандартного співвідношення активів і позабалансових операцій до капіталу. Відповідно стандартний коефіцієнт капіталу до активів, зважених за коефіцієнтами кредитних та ринкових ризиків, має бути встановлений на рівні 8%, при чому коефіцієнт основного капіталу до зважених за кредитним ризиком активів має як мінімум дорівнювати 4%. Перша версія «Базель І», опублікована в липні 1988 року, зазнала шести змін, останню — 1998. “Поправка до «Базель І» щодо включення ринкових ризиків” від січня 1996 року є найвагоміша. За кількістю сторінок вона є вдвічі більшою за оригінальний документ. Вважалася наступним кроком вперед до солідності та стабільності міжнародної банківської системи і фінансових ринків, а також коректурою курсу Комітету в напрямку . Її мета полягала в утворенні додаткових резервів з метою покриття збитків із , пов’язаних з торговою діяльністю банків. Разом з цим, впроваджувалася низка якісних стандартів (до цього існували тільки кількісні) для процесу менеджменту ризику. Потрібно зазначити, що резерви під не розраховуються за аналогією до . Суттєвою відмінністю є те, що вони не множаться на 8% коефіцієнт платоспроможності.
rdf:langString
Широку координацію в сфері банківського регулювання на міжнародному рівні у 1974 році було розпочато заснуванням Базельського Комітету з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків. Існування такої установи уможливило розв’язання так званої «дилеми в’язня», результатом якої міг би бути ефект міждержавної конкуренції за найнижче регулювання в банківській сфері з метою приваблення банківського капіталу. Зокрема, в 1988 році побачила світ рекомендація про «Міжнародну конвергенцію оцінки та стандартів капіталу» (надалі «Базель І»), яка містила мінімальні вимоги до банків. Вона була спрямована на підвищення міцності і стабільності міжнародної банківської системи, а також на забезпечення мінімальної, але єдиної бази пруденційного регулювання. Згідно з «Базель І», регулятивний капітал (резерви капіталу) банку повинен (повинні) перевищувати результат формули: активи банку * фактор ризику (в залежності від категорії боржника) * 8%. І хоча зазначена рекомендація, як і нині «Базель ІІ», стосувалася тільки міжнародно-активних банків, вона за рахунок своєї стандартизації та простоти була прийнята за загальну основу регулювання банківських систем більшості країн (понад 100 держав), в тому числі і України (частково викладена в Постанові Правління НБУ N 368 від 28.08.2001 р.). Проте, невдоволення зазначеною угодою пов’язане, зокрема, з використанням новітніх фінансових інструментів в сфері сек’юритизації активів з метою регулятивного арбітражу було одним із поштовхів для подальшого розвитку «Базель І». Іншу причину невдоволення становив підхід «стригти під одну гребінку», в рамках якого ступінь ризику надавався не в залежності від ризику контрагента, а від його приналежності до певної категорії контрагентів. І хоча було внесено кілька корективів в «Базель І», все ж таки існувала потреба в його кардинальній зміні. Тому в 1998 році було розпочато консультації з приводу укладення нової угоди, які призвели до прийняття «Базель ІІ» 26 червня 2004 року. Тривалість процесу написання «Базель ІІ» можна пояснити багатогранністю нових проблем. Потрібно було узгодити інтереси як регулюючих органів держав-членів, так і комерційних банків. Попередньо випущено три консультаційні версії «Базель ІІ». Окрім цього, Базельський Комітет провів п'ять досліджень з метою визначення кількісних змін («Quantitative Impact Study» — надалі QIS), пов’язаних із впровадженням «Базель ІІ». Проведення останнього було пов'язане з першою поправкою до «Базель ІІ». Ця поправка була внесена в листопаді 2005 року та стосувалася, зокрема, і деяких змін в рамках торгових операцій.
rdf:langString
Ба́зель II — принятый в 2004 году документ Базельского комитета по банковскому надзору «Международная конвергенция измерения капитала и стандартов капитала: новые подходы», содержащий методические рекомендации в области банковского регулирования. Главной целью соглашения «Базель II» является повышение качества управления рисками в банковском деле, что в свою очередь должно укрепить стабильность финансовой системы в целом.
rdf:langString
巴塞尔资本协定，也称旧巴塞尔资本协定、1988年巴塞尔协定，英文简称Basel I。是1988年由巴塞爾銀行監理委員會发布的，面向银行系统的最低资本要求指导。1988年，国际清算银行试图通过量化银行资产的风险，建立一个银行资本充足率水平要求的国际基准文件。1992年，该协定确定了对银行系统的最低资本充足率要求和计算方式，并在巴塞尔委员会成员的十二个国家的推动下正式实行，成为衡量、理解、和管理银行风险的指南。在巴塞尔资本协定推行后，金融创新、风险管理不断推陈出新，为适应新时代的变化，新版本的巴塞尔资本协定也在1996年和2009年分别面世。
rdf:langString
新巴塞爾資本協定（英文簡稱Basel II），是由國際清算銀行下的巴塞爾銀行監理委員會（BCBS）所促成，內容針對1988年的舊巴塞爾資本協定（Basel I）做了大幅修改，以期標準化國際上的風險控管制度，提升國際金融服務的風險控管能力。
rdf:langString
巴塞尔协议III（英語：Basel III）是由国际清算银行制定，同时得到世界各主要经济体的中央银行（即巴塞尔银行监理委员会）参与制定并同意实施的全球金融监管标准。作为巴塞尔协议的第三版，协议着眼于通过设定关于资本充足率、压力测试、市场流动性风险考量等方面的标准，从而应对在2008年前后的次贷危机中显现出来的金融体系的监管不足。协议强化了资本充足率要求，并新增了关于流动性与杠杆比率的要求。例如，在巴塞尔协议II中，对于信贷和其它信用资产的风险的衡量在很大程度上依赖于外部机构（特别是信用评级机构）的评定，而这个些机构又是不在被监管的范围内的。这导致了一些事后得知并不安全的资产（如某些债权抵押证券）在当时被贴上了非常安全的AAA标签，而这些也对金融危机的产生起了推波助澜的作用。在巴塞尔协议III中，这此信贷产品的风险的衡量则被要求进行更为严谨的情景分析。
xsd:nonNegativeInteger
25233