Atrocities in the Congo Free State
http://dbpedia.org/resource/Atrocities_in_the_Congo_Free_State
고무테러는 19세기부터 20세기까지 콩고 자유국에서 약 수백~이천만명의 콩고인들이 학살당한 일을 말한다. 당시 콩고 자유국을 개인 영지로 소유하던 벨기에의 국왕 레오폴 2세는 경제적 이익을 위해 콩고인에게 각각 고무할당량을 정해줘 그만큼 매일 채취해오게 했다. 만약 할당량을 채우지 못할 경우 그들의 머리, 팔, 다리를 자르는 만행을 저질으며 특히 아이들의 오른손이 많이 절단당하였다. 수백만의 콩고인들이 고문당하고 살해당했으며, 그 외에도 수많은 사람들이 굶주림 속에서 일하다가 사망했다.
rdf:langString
Злоупотребления в Свободном государстве Конго — ряд законодательных злоупотреблений и систематического разграбления в Свободном государстве Конго (ныне известном как Демократическая Республика Конго) под личным контролем короля Бельгии Леопольда II в 1885—1908 годах. В тот период страна была колонией европейских стран, однако тотальный контроль бельгийского короля фактически превратил её в «частную» колонию. Основные злоупотребления связаны с внедрением жесткой трудовой политики с целью экстенсивного сбора и экспорта природного каучука. Ужасные условия труда для коренного населения, а также эпидемии, голод и падение рождаемости привели к стремительному сокращению населения. Хотя точные потери не известны, считается, что количество жертв достигает от 1 до 15 миллионов жизней.
rdf:langString
في الفترة من عام 1885 إلى عام 1908، ارتكبت العديد من الفظائع الموثقة جيدا في دولة الكونغو الحرة (جمهورية الكونغو الديمقراطية اليوم) التي كانت في ذلك الوقت مستعمرة خاضعة للحكم الشخصي للملك ليوبولد الثاني ملك بلجيكا. وترتبط هذه الفظائع بوجه خاص بسياسات العمل المستخدمة لجمع المطاط الطبيعي للتصدير. وإلى جانب الأمراض الوبائية، والجوع، وانخفاض معدل المواليد بسبب هذه الاضطرابات، ساهمت هذه الفظائع في انحدار حاد في عدد السكان الكونغوليين. إن حجم انخفاض عدد السكان خلال هذه الفترة أمر مختلف عليه، ولكن يعتقد أنه يتراوح بين مليون وخمسة عشر مليون نسمة.
rdf:langString
In the period from 1885 to 1908, many well-documented atrocities were perpetrated in the Congo Free State (today the Democratic Republic of the Congo) which, at the time, was a state under the absolute rule of King Leopold II of the Belgians. These atrocities were particularly associated with the labour policies used to collect natural rubber for export. Together with epidemic disease, famine, and a falling birth rate caused by these disruptions, the atrocities contributed to a sharp decline in the Congolese population. The magnitude of the population fall over the period is disputed, with modern estimates ranging from 1.5 million to 13 million.
rdf:langString
Unter der Bezeichnung Kongogräuel wurde die systematische Ausplünderung des Kongo-Freistaats etwa zwischen 1888 und 1908 bekannt, als Konzessionsgesellschaften, vor allem die Société générale de Belgique, die Kautschukgewinnung mittels Sklaverei und Zwangsarbeit betrieben. Dabei kam es massenhaft zu Geiselnahmen, Tötungen, Verstümmelungen und Vergewaltigungen. Schätzungen für den Rückgang der kongolesischen Bevölkerung reichen von 1,5 bis 13 Millionen. Zu den Ursachen gehörten regelrechte Tötungen, Hungersnöte, Krankheiten und eine sinkende Geburtenrate. Die Bevölkerung wurde möglicherweise um die Hälfte reduziert.
rdf:langString
El genocidio congoleño se refiere a una serie de bien documentadas atrocidades, cometidas en el período comprendido entre 1885 y 1908, en el Estado Libre del Congo (hoy República Democrática del Congo) que, en ese momento, era una colonia bajo el dominio personal del rey Leopoldo II de Bélgica. Estas atrocidades a veces eran referidas colectivamente por los contemporáneos europeos como los «horrores del Congo», y estaban particularmente asociadas con las políticas laborales utilizadas para recolectar caucho natural para la exportación. Junto con las enfermedades epidémicas, el hambre y una tasa de natalidad en descenso causada por estas interrupciones, las atrocidades contribuyeron a una fuerte disminución de la población congoleña. La magnitud de la caída de la población durante el períod
rdf:langString
Les exactions commises dans l'État indépendant du Congo sont les actes de cruauté qui ont dévasté une partie de la population de cette colonie (aujourd'hui la République démocratique du Congo) placée sous la tutelle personnelle du roi des Belges Léopold II entre 1885 et 1908. Elles étaient particulièrement associées aux méthodes de travail utilisées pour collecter le caoutchouc naturel pour l'exportation. S'ajoutant à des maladies épidémiques, à la famine et à la baisse du taux de natalité provoquée par ces perturbations, les exactions ont contribué à un fort dépeuplement dont l'ampleur au cours de la période est encore aujourd'hui très discutée en raison du manque de données démographiques : on pense que l'État indépendant a perdu entre 1,5 et 13 millions d'habitants.
rdf:langString
De wandaden in Congo-Vrijstaat zijn misdaden die werden gepleegd in de periode van 1885 tot 1908 in de Congo-Vrijstaat, ook wel Onafhankelijke Congostaat genoemd en vanaf 1960 de Democratische Republiek Congo. Het was destijds een kolonie onder de persoonlijke heerschappij van koning Leopold II van België waarbij met name rubberexport een grote rol speelde. Door epidemieën, hongersnood en geweld nam de omvang van de Congolese bevolking met, naar schatting, enkele miljoenen af. Epidemieën zoals bijvoorbeeld slaapziekte, pokken, varkensgriep en amoebische dysenterie waren de belangrijkste oorzaken van de bevolkingsafname.
rdf:langString
Atrocidades no Estado Livre do Congo referem-se a uma série de atrocidades documentadas perpetradas no período de 1885 a 1908, no Estado Livre do Congo (atual República Democrática do Congo) que, na época, era uma colônia sob o domínio pessoal do rei Leopoldo II da Bélgica. Essas atrocidades foram particularmente associadas com as políticas laborais usadas para coletar borracha natural para exportação. Juntamente com as enfermidades epidêmicas, a fome e a queda na taxa de natalidade causada por essas disrupções, as atrocidades contribuíram para um declínio acentuado na população congolesa. A magnitude da queda da população ao longo do período é disputada, mas acredita-se que seja entre um e quinze milhões.
rdf:langString
Звірства у Вільній державі Конго - низка законодавчих зловживань та систематичного розграбування у Вільній Державі Конго (сьогодні відомій як Демократична Республіка Конго), що керувалась під особистим керівництвом бельгійського короля Леопольда у 1885-1908 рр. У той період Конго була колонією європейських країн, проте тотальний контроль бельгійського короля перетворив її фактично на “приватну” колонію. Основні зловживання були пов’язані з впровадженням жорсткої трудової політики, яку було введено для екстенсивного збору та експорту природного каучуку. Жахливі умови праці для корінного населення, а також епідемічні хвороби, голод та зменшення рівня народжуваності призвели до стрімкого скорочення населення Конго. Хоча точні втрати не відомі, але вважається, що кількість жертв коливається в
rdf:langString
rdf:langString
الفظائع في دولة الكونغو الحرة
rdf:langString
Kongogräuel
rdf:langString
Atrocities in the Congo Free State
rdf:langString
Genocidio congoleño (1885-1908)
rdf:langString
Exactions commises dans l'État indépendant du Congo
rdf:langString
고무 테러
rdf:langString
Wandaden in Congo-Vrijstaat
rdf:langString
Atrocidades no Estado Livre do Congo
rdf:langString
Зверства в Свободном государстве Конго
rdf:langString
Övergreppen i Kongostaten
rdf:langString
Звірства у Вільній Державі Конго
xsd:integer
54241836
xsd:integer
1124478818
rdf:langString
left
rdf:langString
right
rdf:langString
King Leopold II, whose rule of the Congo Free State was marked by severe atrocities, violence and major population decline
rdf:langString
Civilian victims of mutilation by Free State authorities
xsd:integer
320
420
rdf:langString
Leopold II, King of the Belgians.jpg
rdf:langString
MutilatedChildrenFromCongo.jpg
rdf:langString
... It was indeed a holocaust before Hitler's Holocaust. ... What happened in the heart of Africa was genocidal in scope long before that now familiar term, genocide, was ever coined.
rdf:langString
... no reputable historian of the Congo has made charges of genocide; a forced labor system, although it may be equally deadly, is different.
rdf:langString
Historian Adam Hochschild
rdf:langString
Historian Robert Weisbord
xsd:integer
400
xsd:integer
25
260
290
rdf:langString
في الفترة من عام 1885 إلى عام 1908، ارتكبت العديد من الفظائع الموثقة جيدا في دولة الكونغو الحرة (جمهورية الكونغو الديمقراطية اليوم) التي كانت في ذلك الوقت مستعمرة خاضعة للحكم الشخصي للملك ليوبولد الثاني ملك بلجيكا. وترتبط هذه الفظائع بوجه خاص بسياسات العمل المستخدمة لجمع المطاط الطبيعي للتصدير. وإلى جانب الأمراض الوبائية، والجوع، وانخفاض معدل المواليد بسبب هذه الاضطرابات، ساهمت هذه الفظائع في انحدار حاد في عدد السكان الكونغوليين. إن حجم انخفاض عدد السكان خلال هذه الفترة أمر مختلف عليه، ولكن يعتقد أنه يتراوح بين مليون وخمسة عشر مليون نسمة. ففي مؤتمر برلين في الفترة 1884-1885، خصصت القوى الأوروبية منطقة حوض الكونغو لصالح منظمة خيرية خاصة يديرها ليوبولد الثاني، الذي كان حريصا لفترة طويلة على تحقيق طموحات التوسع الاستعماري. وكان الإقليم الخاضع لسيطرة ليوبولد تتجاوز مساحته 2,600,000 كيلومتر مربع (1,000,000 ميل مربع)، وسط مشاكل مالية، يحكمه كادر ضئيل من المسؤولين الرسميين من مختلف أنحاء أوروبا. في مستهل الأمر كانت المستعمرة غير مربحة وغير كافية، حيث كانت الدولة على وشك الإفلاس دوما. فالطفرة في الطلب على المطاط الطبيعي، الذي كان وفيرا في الإقليم، خلقت تحولا جذريا في تسعينيات القرن التاسع عشر—لتسهيل استخراج وتصدير المطاط، حيث تم تأميم جميع الأراضي «غير المأهولة» في الكونغو، وتم توزيع الأغلبية على الشركات الخاصة كتنازلات. حفظت الدولة بعضها. وفي الفترة بين عامي 1891 و1906، سمح للشركات بأن تفعل كل ما ترغب فيه دون تدخل قضائي تقريبا، وكانت النتيجة أن العمل القسري والإكراه العنيف استخدما لجمع المطاط بتكاليف زهيدة وتعظيم الربح. كما تم إنشاء جيش محلي شبه عسكري، وهو القوة العامة، لفرض سياسات العمل. يمكن قتل العمال الأفراد الذين رفضوا المشاركة في جمع المطاط وتدمير قرى بأكملها.
* بوابة استكشاف
* بوابة التاريخ
* بوابة بلجيكا
* بوابة جمهورية الكونغو الديمقراطية
rdf:langString
Unter der Bezeichnung Kongogräuel wurde die systematische Ausplünderung des Kongo-Freistaats etwa zwischen 1888 und 1908 bekannt, als Konzessionsgesellschaften, vor allem die Société générale de Belgique, die Kautschukgewinnung mittels Sklaverei und Zwangsarbeit betrieben. Dabei kam es massenhaft zu Geiselnahmen, Tötungen, Verstümmelungen und Vergewaltigungen. Schätzungen für den Rückgang der kongolesischen Bevölkerung reichen von 1,5 bis 13 Millionen. Zu den Ursachen gehörten regelrechte Tötungen, Hungersnöte, Krankheiten und eine sinkende Geburtenrate. Die Bevölkerung wurde möglicherweise um die Hälfte reduziert. Der Kongo-Freistaat war die Privatkolonie des Königs der Belgier, Leopolds II. von Sachsen-Coburg und Gotha. Hauptaktionär der Konzessionsgesellschaften war der Kongo-Freistaat, also Leopold II. selbst.
rdf:langString
In the period from 1885 to 1908, many well-documented atrocities were perpetrated in the Congo Free State (today the Democratic Republic of the Congo) which, at the time, was a state under the absolute rule of King Leopold II of the Belgians. These atrocities were particularly associated with the labour policies used to collect natural rubber for export. Together with epidemic disease, famine, and a falling birth rate caused by these disruptions, the atrocities contributed to a sharp decline in the Congolese population. The magnitude of the population fall over the period is disputed, with modern estimates ranging from 1.5 million to 13 million. At the Berlin Conference of 1884–1885, the European powers allocated most of the Congo Basin region to a supposedly philanthropic organisation run by Leopold II, who had long held ambitions for colonial expansion. The territory under Leopold's control exceeded 2,600,000 km2 (1,000,000 sq mi); amid financial problems, it was directed by a tiny cadre of administrators drawn from across Europe. Initially the quasi-colony proved unprofitable and insufficient, with the state always close to bankruptcy. The boom in demand for natural rubber, which was abundant in the territory, created a radical shift in the 1890s—to facilitate the extraction and export of rubber, all vacant land in the Congo was nationalised, with the majority distributed to private companies as concessions. Some was kept by the state. Between 1891 and 1906, the companies were allowed free rein to exploit the concessions, with the result being that forced labour and violent coercion were used to collect the rubber cheaply and maximise profit. The Free State's military force, the Force Publique, enforced the labour policies. Individual workers who refused to participate in rubber collection could be killed and entire villages razed. Despite these atrocities, the main cause of the population decline was disease, which was exacerbated by the social disruption caused by the Free State. A number of epidemics, notably African sleeping sickness, smallpox, swine influenza and amoebic dysentery, ravaged indigenous populations. In 1901 alone it was estimated that 500,000 Congolese had died from sleeping sickness. Disease, famine and violence combined to reduce the birth-rate while excess deaths rose. The severing of workers' hands achieved particular international notoriety. These were sometimes cut off by Force Publique soldiers who were made to account for every shot they fired by bringing back the hands of their victims. These details were recorded by Christian missionaries working in the Congo and caused public outrage when they were made known in the United Kingdom, Belgium, the United States and elsewhere. An international campaign against the Congo Free State began in 1890 and reached its apogee after 1900 under the leadership of the British activist E. D. Morel. On 15 November 1908, under international pressure, the Government of Belgium annexed the Congo Free State to form the Belgian Congo. It ended many of the systems responsible for the abuses. The size of the population decline during the period is the subject of extensive historiographical debate; there is an open debate as to whether the atrocities constitute genocide. In 2020 King Philippe of Belgium expressed his regret to the Government of Congo for "acts of violence and cruelty" inflicted during the rule of the Congo Free State, though he did not explicitly mention Leopold's role and some activists accused him of not making a full apology.
rdf:langString
El genocidio congoleño se refiere a una serie de bien documentadas atrocidades, cometidas en el período comprendido entre 1885 y 1908, en el Estado Libre del Congo (hoy República Democrática del Congo) que, en ese momento, era una colonia bajo el dominio personal del rey Leopoldo II de Bélgica. Estas atrocidades a veces eran referidas colectivamente por los contemporáneos europeos como los «horrores del Congo», y estaban particularmente asociadas con las políticas laborales utilizadas para recolectar caucho natural para la exportación. Junto con las enfermedades epidémicas, el hambre y una tasa de natalidad en descenso causada por estas interrupciones, las atrocidades contribuyeron a una fuerte disminución de la población congoleña. La magnitud de la caída de la población durante el período se disputa, pero se cree que se encuentra entre 10 y 15 millones de personas. En la Conferencia de Berlín (1884-1885), las potencias europeas asignaron la región de la Cuenca del Congo a una organización de caridad privada dirigida por Leopoldo II, que durante mucho tiempo había tenido ambiciones de expansión colonial. El territorio bajo el control de Leopoldo superó los 2 600 000 km² y, en medio de problemas financieros, fue gobernado por un pequeño grupo de administradores blancos procedentes de toda Europa. Inicialmente, la colonia resultó no rentable e insuficiente, con el estado siempre cerca de la bancarrota. El auge de la demanda de caucho natural, abundante en el territorio, creó un cambio radical en la década de 1890: para facilitar la extracción y exportación de caucho, se nacionalizó toda la tierra «deshabitada» del Congo, y la mayoría se distribuyó a empresas privadas a modo de concesiones. Algunos de los terrenos fueron reservados para el estado. Entre 1891 y 1906, se permitió a las compañías hacer lo que quisieran con casi ninguna interferencia judicial, y el resultado fue que el trabajo forzado y la coacción violenta se usaron para recolectar el caucho a bajo precio y maximizar los beneficios. También se creó un ejército paramilitar nativo, la Force Publique, para hacer cumplir las políticas laborales. Los trabajadores individuales que se negaron a participar en la recolección de caucho podrían ser asesinados y pueblos enteros arrasados. Los administradores blancos individuales también eran libres de complacer su propio sadismo. A pesar de estas atrocidades, la principal causa de la disminución de la población fue la enfermedad. Varias pandemias, especialmente la enfermedad del sueño, la viruela, la gripe porcina y la disentería amebiana, devastaron las poblaciones indígenas. Solo en 1901 se estimó que 500 000 congoleños habían muerto de la enfermedad del sueño. La enfermedad, el hambre y la violencia se combinaron para reducir la tasa de natalidad, mientras que las muertes seguían en aumento. La amputación de las manos de los trabajadores a modo de castigo alcanzó particular notoriedad internacional. Esta era una práctica común entre los soldados de la Force Publique, a los que se le demandaba justificar cada bala gastada trayendo las manos de sus víctimas. Estos detalles fueron registrados por misioneros cristianos que trabajan en el Congo y causaron indignación pública cuando se dieron a conocer al público en el Reino Unido, Bélgica, los Estados Unidos y en otros lugares. Una campaña internacional contra el Estado Libre del Congo comenzó en 1890 y alcanzó su apogeo después de 1900 bajo el liderazgo del activista británico Edmund Dene Morel. En 1908, como resultado de la presión internacional, el gobierno belga anexó el Estado libre del Congo para formar el Congo belga y puso fin a muchos de los sistemas responsables de los abusos. El tamaño de la disminución de la población durante el período es objeto de un amplio debate historiográfico, y existe un debate abierto sobre si las atrocidades constituyen genocidio desde el punto de vista legal.
rdf:langString
Les exactions commises dans l'État indépendant du Congo sont les actes de cruauté qui ont dévasté une partie de la population de cette colonie (aujourd'hui la République démocratique du Congo) placée sous la tutelle personnelle du roi des Belges Léopold II entre 1885 et 1908. Elles étaient particulièrement associées aux méthodes de travail utilisées pour collecter le caoutchouc naturel pour l'exportation. S'ajoutant à des maladies épidémiques, à la famine et à la baisse du taux de natalité provoquée par ces perturbations, les exactions ont contribué à un fort dépeuplement dont l'ampleur au cours de la période est encore aujourd'hui très discutée en raison du manque de données démographiques : on pense que l'État indépendant a perdu entre 1,5 et 13 millions d'habitants. À la conférence de Berlin de 1884-1885, les puissances européennes ont attribué la région du bassin du Congo à une organisation caritative privée dirigée par Léopold II, qui avait depuis longtemps des ambitions d'expansion coloniale. Le territoire sous le contrôle de Léopold dépassait 2 600 000 km2 et était dirigé par un petit groupe d'administrateurs originaires de plusieurs pays européens. Dès le départ, la colonie s'est avérée non rentable, l'État étant toujours proche de la faillite. La montée rapide de la demande de caoutchouc naturel, qui était abondant sur le territoire, a créé un changement radical dans les années 1890. Pour faciliter l'extraction et l'exportation du caoutchouc, toutes les terres « inhabitées » du Congo ont été nationalisées, la majorité étant distribuée à des entreprises privées sous forme de concessions. Une partie du terrain a été gardée par l'État. Entre 1891 et 1906, les entreprises ont été autorisées à faire ce qu'elles voulaient, pratiquement sans ingérence judiciaire, le résultat étant que le travail forcé et la coercition violente étaient utilisés pour collecter le caoutchouc à moindre coût et maximiser les profits. Une armée indigène, la Force publique, a également été créée pour appliquer les politiques du travail. Des travailleurs qui refusaient de participer à la collecte du caoutchouc pouvaient être tués et des villages entiers rayés de la carte. La principale cause du déclin de la population était la maladie, exacerbée par les bouleversements sociaux dans l'État indépendant. Un certain nombre d'épidémies, notamment la maladie du sommeil, la variole, la grippe porcine et l'amœbose, ont ravagé les populations autochtones. Rien qu'en 1901, on estimait que 500 000 Congolais étaient morts de la maladie du sommeil. La maladie, la faim et la violence ont fait chuter le taux de natalité, tandis que le taux de surmortalité a augmenté. Le fait de couper les mains des travailleurs a acquis une notoriété internationale particulière. Celles-ci étaient parfois coupées par des soldats de la Force publique qui devaient rendre compte de chaque coup de feu tiré en ramenant les mains de leurs victimes. Ces détails ont été enregistrés par des missionnaires chrétiens travaillant au Congo et ont provoqué l'indignation du public lorsqu'ils ont été révélés au Royaume-Uni, en Belgique, aux États-Unis et ailleurs. Une campagne internationale contre l'État indépendant du Congo a commencé en 1890 et a atteint son apogée après 1900 sous la direction du militant britannique Edmund Dene Morel : elle entraîna la rédaction en 1904 du rapport de Roger Casement, dans lequel il dénonce les « atrocités » perpétrées sur l'ensemble de la population congolaise. En 1908, sous la pression internationale, le gouvernement belge a annexé l'État indépendant du Congo pour former le Congo belge, et a mis fin à de nombreux systèmes responsables des abus. L'ampleur du déclin de la population au cours de la période fait l'objet d'un vaste débat historiographique et il y a un débat ouvert sur la question de savoir si les exactions constituent un génocide. En 2020, le roi Philippe a exprimé ses regrets au gouvernement congolais pour les « actes de violence et de cruauté » infligés pendant le régime de l'État indépendant du Congo, sans mentionner explicitement le rôle de Léopold. Certains militants l'ont accusé de ne pas avoir présenté des excuses complètes.
rdf:langString
고무테러는 19세기부터 20세기까지 콩고 자유국에서 약 수백~이천만명의 콩고인들이 학살당한 일을 말한다. 당시 콩고 자유국을 개인 영지로 소유하던 벨기에의 국왕 레오폴 2세는 경제적 이익을 위해 콩고인에게 각각 고무할당량을 정해줘 그만큼 매일 채취해오게 했다. 만약 할당량을 채우지 못할 경우 그들의 머리, 팔, 다리를 자르는 만행을 저질으며 특히 아이들의 오른손이 많이 절단당하였다. 수백만의 콩고인들이 고문당하고 살해당했으며, 그 외에도 수많은 사람들이 굶주림 속에서 일하다가 사망했다.
rdf:langString
De wandaden in Congo-Vrijstaat zijn misdaden die werden gepleegd in de periode van 1885 tot 1908 in de Congo-Vrijstaat, ook wel Onafhankelijke Congostaat genoemd en vanaf 1960 de Democratische Republiek Congo. Het was destijds een kolonie onder de persoonlijke heerschappij van koning Leopold II van België waarbij met name rubberexport een grote rol speelde. Door epidemieën, hongersnood en geweld nam de omvang van de Congolese bevolking met, naar schatting, enkele miljoenen af. Epidemieën zoals bijvoorbeeld slaapziekte, pokken, varkensgriep en amoebische dysenterie waren de belangrijkste oorzaken van de bevolkingsafname. Rubber wordt gemaakt van latex en deze latex werd afgetapt uit rubberlianen, soorten uit het klimplantengeslacht Landolphia. Rubberlianen groeien overal in het regenwoud en de Congolese bevolking kreeg een belasting opgelegd in de vorm van het leveren van rubber, feitelijk latex. Inwoners van dorpen die onvoldoende rubber (latex) leverden werden met de dood gestraft. Als bewijs van executies werden handen afgehakt en ingeleverd. Deze gruwelijkheden werden vastgelegd door christelijke missionarissen die in Congo werkten en veroorzaakten internationale verontwaardiging. Een internationale campagne tegen Congo-Vrijstaat begon in 1890 en bereikte zijn hoogtepunt na 1900.
rdf:langString
Злоупотребления в Свободном государстве Конго — ряд законодательных злоупотреблений и систематического разграбления в Свободном государстве Конго (ныне известном как Демократическая Республика Конго) под личным контролем короля Бельгии Леопольда II в 1885—1908 годах. В тот период страна была колонией европейских стран, однако тотальный контроль бельгийского короля фактически превратил её в «частную» колонию. Основные злоупотребления связаны с внедрением жесткой трудовой политики с целью экстенсивного сбора и экспорта природного каучука. Ужасные условия труда для коренного населения, а также эпидемии, голод и падение рождаемости привели к стремительному сокращению населения. Хотя точные потери не известны, считается, что количество жертв достигает от 1 до 15 миллионов жизней.
rdf:langString
Звірства у Вільній державі Конго - низка законодавчих зловживань та систематичного розграбування у Вільній Державі Конго (сьогодні відомій як Демократична Республіка Конго), що керувалась під особистим керівництвом бельгійського короля Леопольда у 1885-1908 рр. У той період Конго була колонією європейських країн, проте тотальний контроль бельгійського короля перетворив її фактично на “приватну” колонію. Основні зловживання були пов’язані з впровадженням жорсткої трудової політики, яку було введено для екстенсивного збору та експорту природного каучуку. Жахливі умови праці для корінного населення, а також епідемічні хвороби, голод та зменшення рівня народжуваності призвели до стрімкого скорочення населення Конго. Хоча точні втрати не відомі, але вважається, що кількість жертв коливається від 1 до 15 мільйонів життів. На Берлінській конференції 1884–85 рр. європейські держави віддали сучасну територію Конго під керівництво приватній “благодійній” організації, якою керував Леопольд II та який славилася своїми амбіціями до колоніальної експансії. Територія, що тепер знаходилася під контролем Леопольда ||, займала більш ніж 2 600 000 км², але нею керували відносно мала кількість спеціалістів, яких зібрали зі всієї Європи. Спочатку колонія займалася переважно видобутком слонової кістки, проте цей промисел не приносив значних прибутків, й територія вважалася невигідною. На тлі цих фінансових проблем, Вільна Держава Конго була навіть близькою до банкрутства. Проте у 1890-х роках відбувся бум попит на природний каучук, яким була багата колонія, і це спричинило докорінні зміни у Конго. Для полегшення видобутку та експорту каучуку всі національні землі в Конго були націоналізовані, а більшість з них потім розподілили серед приватних компаній як концесії (поступки). З 1891 по 1906 роки цим компаніями було дозволено робити все, що завгодно, без ризику судового втручання держави, в результаті чого вони за допомогою примусової праці та насильницьких методів могли максимізувати свій прибуток, збираючи гуму швидко та дешево. Окрім цього, була також створена національна армія , основною метою діяльності якої було контроль за виконанням умов праці. Тих працівників, які відмовлялися збирати каучук, вбивали, а цілі непокірні поселення - ліквідовували. Незважаючи на законодавчі звірства, основною причиною скорочення чисельності населення були хвороби. Ряд епідемій, зокрема африканська сонна хвороба, віспа, свинячий грип та амебіаз, значно скоротили корінне населення. Було підраховано, що лише в 1901 році 500 000 конголезців померли від сонної хвороби. Окремі звірства, а зокрема відрубування рук працівників, привернуло значну міжнародну увагу. Їх відрізали солдати Force Publique, яких змушували відповідати за кожний вистріл, й тому вони звітувалися за допомогою принесених рук своїх жертв. Деталі цих злочинів були записані християнськими місіонерами, записки яких викликали громадське обурення у США, Франції, Великій Британії та інших країнах.Міжнародна кампанія проти Вільної Держави Конго розпочалася в 1890 році і досягла свого апогею після 1900 року під керівництвом британського активіста . У 1908 р. внаслідок міжнародного тиску уряд Бельгії анексував Вільну державу Конго, створив Бельгійське Конго та скасував багато законів, які були основою для вчинення звірств. Наразі кількість жертв корінного населення в цей період є предметом широкої дискусії. Також спірним є питання, чи можна ці злодіяння назвати геноцидом. Ні бельгійська монархія, ні пізніше бельгійська держава ніколи не вибачились за злодіяння.
rdf:langString
Atrocidades no Estado Livre do Congo referem-se a uma série de atrocidades documentadas perpetradas no período de 1885 a 1908, no Estado Livre do Congo (atual República Democrática do Congo) que, na época, era uma colônia sob o domínio pessoal do rei Leopoldo II da Bélgica. Essas atrocidades foram particularmente associadas com as políticas laborais usadas para coletar borracha natural para exportação. Juntamente com as enfermidades epidêmicas, a fome e a queda na taxa de natalidade causada por essas disrupções, as atrocidades contribuíram para um declínio acentuado na população congolesa. A magnitude da queda da população ao longo do período é disputada, mas acredita-se que seja entre um e quinze milhões. Na Conferência de Berlim de 1884-1885, as potências europeias alocaram a região da Bacia do Congo a uma organização filantrópica privada dirigida por Leopoldo II, que há muito tinha ambições de expansão colonial. O território sob o controle de Leopoldo excedia 2.600.000 km² e, em meio a problemas financeiros, era governado por um pequeno grupo de administradores brancos provenientes de toda a Europa. Inicialmente, a colônia mostrou-se não lucrativa e insuficiente, com o estado sempre próximo da bancarrota. O boom na demanda por borracha natural, abundante no território, criou uma mudança radical na década de 1890 — para facilitar a extração e exportação de borracha, todas as terras "desabitadas" no Congo foram nacionalizadas, com a maioria distribuída a companhias privadas como concessões. Algumas das terras foram reservadas para o estado. Entre 1891 e 1906, as companhias foram autorizadas a fazer o que quisessem com quase nenhuma interferência judicial, sendo que o trabalho forçado e a coerção violenta foram utilizados para recolher a borracha de forma barata e maximizar o lucro. Um exército paramilitar nativo, a , também foi criado para fazer cumprir as políticas trabalhistas. Os trabalhadores individuais que se recusaram a participar da coleta de borracha poderiam ser mortos e aldeias inteiras arrasadas. Os administradores brancos individuais também eram livres para satisfazer seu próprio sadismo. Apesar dessas atrocidades, a principal causa do declínio da população foi a doença. Várias pandemias, nomeadamente a doença do sono africana, a varíola, a gripe suína e a disenteria amébica, devastaram populações indígenas. Só em 1901, estimava-se que 500.000 congoleses haviam morrido de doença do sono. As doenças, a fome e a violência, combinadas reduziram a taxa de natalidade ao mesmo tempo em que o excesso de mortalidade aumentava. O caso das amputações das mãos dos trabalhadores como castigo alcançou uma notoriedade internacional particular. Essa era uma prática comum entre os soldados da Force Publique, que eram obrigados a justificar cada munição gasta trazendo as mãos de suas vítimas. Esses detalhes foram registrados por missionários cristãos que trabalhavam no Congo e causaram indignação pública quando foram divulgados ao público no Reino Unido, na Bélgica, nos Estados Unidos e em outros lugares. Uma campanha internacional contra o Estado Livre do Congo começou em 1890 e atingiu seu apogeu após 1900 sob a liderança do ativista britânico Edmund Dene Morel. Em 1908, como resultado da pressão internacional, o governo belga anexou o Estado Livre do Congo para formar o Congo Belga e encerrando muitos dos sistemas responsáveis pelos abusos. O tamanho do declínio da população durante o período é objeto de extenso debate historiográfico, e existe um debate aberto sobre se as atrocidades constituem genocídio. Em junho de 2020, na sequência da vandalização das estátuas de Leopoldo II, pela primeira vez na história política da Bélgica, o rei (Filipe) lamentou as atrocidades cometidas no Congo durante o período colonial.
xsd:nonNegativeInteger
66139
