Atimia
http://dbpedia.org/resource/Atimia an entity of type: Abstraction100002137
En la Antigua Grecia, la atimia (del griego, ἀτιμία, atimía, «desprecio», de una α privativa y del griego, τιμή, timế, «honor») es una privación total o parcial de los derechos cívicos, utilizada, por ejemplo, en la época clásica de la democracia ateniense o en Esparta con la figura del tresante.
rdf:langString
L’atimie (du grec ancien ἀτιμία / atimía, « mépris », d'un α privatif et de τιμή / timế, « honneur ») est une privation totale ou partielle des droits civiques, utilisée à l'époque classique de la démocratie athénienne. On peut distinguer cette peine de l'ostracisme, qui ajoutait à la privation des droits civiques le bannissement pendant dix ans.
rdf:langString
L'atimia (in greco antico: ἀτιμία) era il termine che nella democrazia ateniese del periodo classico designava una qualunque limitazione dei diritti civili, fino alla loro totale perdita.Il suo opposto era l'epitimia (in greco antico: ἐπιτιμία), cioè il pieno possesso dei diritti civili, che era riservato a maschi adulti: donne, stranieri, bambini e schiavi non erano cittadini a pieno titolo, non potevano votare o ricoprire cariche pubbliche e dovevano avere dei maschi adulti che agivano come custodi della loro proprietà e dei loro interessi.
rdf:langString
Atimia (gr. ατιμία od a „brak” i time „wartość; honor”) – w starożytnej Grecji forma wykluczenia z życia publicznego poprzez pozbawienie praw obywatelskich, oznaczająca w praktyce zakaz pojawiania się na zgromadzeniach i w świątyniach.
rdf:langString
Atímia (en grec antic ἀτιμία, privat de l'honor) era la paraula grega que designava la privació de drets civils o de ciutadania, parcial o completa, temporal o perpetua. Es va utilitzar tant a Atenes com a Esparta, on als culpables se'ls anomenava Tresants, i a altres llocs, i en el seu temps implicava una pèrdua de l'honor de l'afectat.
rdf:langString
Η Ατιμία, στερ. α + τιμή έννοια εξ διαμέτρου αντίθετη προς τον επίτιμο, ήταν δικαστική απόφαση ή νόμος ή έθος στην αρχαία Ελλάδα που επέβαλε την στέρηση των πολιτικών δικαιωμάτων και γενικά προκαλούσε την καταφρόνηση της κοινωνίας προς τον άτιμον.
rdf:langString
Atimia (Ατιμία) was a form of disenfranchisement used under classical Athenian democracy. Under democracy in ancient Greece, only free adult Greek males were enfranchised as full citizens. Women, foreigners, children and slaves were not full citizens; they could not vote or hold public office, and they had to have adult male citizens act as guardians of their property and other interests. A man who was made atimos, literally meaning without honour or value, was likewise disenfranchised and disempowered, making him unable to carry out the political functions of a citizen. He could not attend assembly meetings, serve as a juror in Heliaia or bring actions before the courts.
rdf:langString
Atimie oder Atimia (griechisch ἀτιμία atimía, deutsch ‚Ehrlosigkeit‘) bezeichnet den Verlust der politischen Bürgerrechte im antiken Griechenland. Während in archaischer Zeit der Begriff eine vollständige Entrechtung (im Sinne einer „Vogelfreiheit“) bedeutete, sodass ein atimos (ein durch Atimie Geächteter) straflos getötet werden konnte, wurde vermutlich schon in vorklassischer Zeit, spätestens aber im 5. Jahrhundert v. Chr. die Bedeutung des Begriffs vielerorts auf den Verlust der Bürgerrechte reduziert. Die Atimie konnte zudem vollständig oder teilweise verhängt werden. Sie konnte von einem Gericht auf Dauer ausgesprochen werden oder automatisch als Folge der Nichtzahlung einer Schuld gegenüber dem Staat eintreten (etwa einer Geldstrafe, wobei die Höhe einer Geldstrafe die des ganzen Ve
rdf:langString
Atimie (Oudgrieks ἀτιμία / atimía; letterlijk: "zonder eer" of "eerloos") was het gemis van enkele (ἀτιμία κατὰ προστάξεις / atimía katà prostákseis) of van alle (ἀτιμία τοῦ σώματος / atimía tou sṓmatos) burgerrechten. Hiermee ging soms nog verbeurdverklaring van goederen gepaard (ἀτιμία τοῦ σώματος καὶ τῶν χρημάτων / atimía tou sṓmatos kaí tōn chrēmátōn), vooral tegenover hen, die aan de staat verschuldigde gelden niet betaalden. Deze toestand van atimia hield op, zodra de schuld werd betaald, maar ging anders bij de dood van de schuldenaar ook op zijn kinderen en kleinkinderen over.
rdf:langString
Атимия (греч. ἀτιμία, «бесславие, презрение») — одно из тяжелейших наказаний в гражданском праве Древних Афин, влекших за собой лишение прав гражданского состояния и публичное бесчестие и презрение провинившегося. Человек, подвергшийся атимии, не имел права выступать в Народном Собрании, занимать должности, служить в армии, участвовать в Олимпийских играх.
rdf:langString
Atimia era uma forma de cassação utilizada na democracia ateniense clássica. Segundo Fustel de Coulanges, a atimia era uma punição para as faltas cometidas contra a cidade, equivalente a um exílio na própria terra. O homem era declarado atimos (literalmente, sem homenagem ou valor) ficava impedido de integrar os tribunais ou falar nas assembleias. Também era afastado da religião, pois a sentença o proibia de entrar nos santuários da cidade e oferecer sacrifícios aos deuses. Nos tribunais, não podia ser aceito sequer como testemunha, muito menos apresentar queixa.
rdf:langString
Атімія (негативна частка, букв, безчестя, позбавлення честі; лат. Atimia) — в Стародавній Греції позбавлення громадянських прав. Атімія застосовувалася як покарання за підкуп посадових осіб, нечестиве поводження з батьками, проституцію. Атімії піддавалися і божевільні. Рішення про атімію приймав суд або народні збори. Вищим ступенем атімії було вигнання з рідного міста . Остракізм не був Атімією. Ті, хто піддавався йому, віддалялися з міста на певний термін і мали право повернутися після закінчення цього терміну, а після повернення автоматично відновлювалися в правах.
rdf:langString
rdf:langString
Atimia
rdf:langString
Atímia
rdf:langString
Atimie
rdf:langString
Ατιμία
rdf:langString
Atimia
rdf:langString
Atimia
rdf:langString
Atimie
rdf:langString
Atimia
rdf:langString
Atimie
rdf:langString
Atimia
rdf:langString
Атимия
rdf:langString
Атімія
xsd:integer
2843244
xsd:integer
1071157575
rdf:langString
Atímia (en grec antic ἀτιμία, privat de l'honor) era la paraula grega que designava la privació de drets civils o de ciutadania, parcial o completa, temporal o perpetua. Es va utilitzar tant a Atenes com a Esparta, on als culpables se'ls anomenava Tresants, i a altres llocs, i en el seu temps implicava una pèrdua de l'honor de l'afectat. L'epitímia (ἐπιτιμία) era la totalitat dels drets que tenia un ciutadà, i la seva privació era l'atímia, que entre els romans s'anomenava . L'atímia estava vigent a l'Àtica des de les lleis de Dracó d'Atenes, encara que no es definia el seu significat, cosa que segons Demòstenes, volia dir que tothom en coneixia l'abast. El fragment conservat més important sobre l'atímia es troba a Andòcides, però és prou fosc com per no conèixer exactament les seves repercussions. Podia ser temporal o perpètua, i la perpètua era total o parcial.
rdf:langString
Atimie oder Atimia (griechisch ἀτιμία atimía, deutsch ‚Ehrlosigkeit‘) bezeichnet den Verlust der politischen Bürgerrechte im antiken Griechenland. Während in archaischer Zeit der Begriff eine vollständige Entrechtung (im Sinne einer „Vogelfreiheit“) bedeutete, sodass ein atimos (ein durch Atimie Geächteter) straflos getötet werden konnte, wurde vermutlich schon in vorklassischer Zeit, spätestens aber im 5. Jahrhundert v. Chr. die Bedeutung des Begriffs vielerorts auf den Verlust der Bürgerrechte reduziert. Die Atimie konnte zudem vollständig oder teilweise verhängt werden. Sie konnte von einem Gericht auf Dauer ausgesprochen werden oder automatisch als Folge der Nichtzahlung einer Schuld gegenüber dem Staat eintreten (etwa einer Geldstrafe, wobei die Höhe einer Geldstrafe die des ganzen Vermögens übersteigen konnte); mit Zahlung der Schuld endete dann automatisch auch die Atimie. Im Rahmen von Staseis war sie ein gängiges Instrument, um politische Gegner in die Verbannung zu zwingen. Wenn die mit der Atimie verbundenen Verbote übertreten wurden, drohte Verhaftung und Todesstrafe. Nach einem Solon zugeschriebenen Gesetz war auch ein Athener Bürger, der sich prostituiert hatte, ἄτιμος. Wer in Athen für atimos erklärt wurde, konnte am öffentlichen Leben nicht teilnehmen und durfte an bestimmten öffentlichen Orten, etwa in der Volksversammlung oder vor Gericht nicht erscheinen. Er behielt aber oft seine privaten Rechte: Ihn zu töten war ein Mord; er behielt auch sein Vermögen, wenn auch die fehlende Möglichkeit eine Klage zu erheben die Verteidigung dieser Rechte erheblich erschwerte. Manchen schien ein Leben mit diesen Einschränkungen so unerträglich, dass sie freiwillig ins Asyl gingen. Für Ärmere, die nicht arbeiten konnten, bedeutete der Verlust der Möglichkeit, durch die Teilnahme an der Volksversammlung oder als Heliast (Richter am Volksgericht) ein bescheidenes Einkommen zu erzielen, eine wesentliche Einschränkung. Zugleich gibt es bis in den Hellenismus hinein Beispiele dafür, dass auch die ursprüngliche Bedeutung im Sinne von „Vogelfreiheit“ in bestimmten Kontexten gebräuchlich blieb, etwa in Zusammenhang mit dem Vorwurf der Tyrannis. In solchen Fällen konnten auch Nichtbürger mit der Atimie belegt werden. Bekannte Beispiele für der Atimie verfallene Personen sind Kimon, Demades, Xenokleides und Andokides.
rdf:langString
Η Ατιμία, στερ. α + τιμή έννοια εξ διαμέτρου αντίθετη προς τον επίτιμο, ήταν δικαστική απόφαση ή νόμος ή έθος στην αρχαία Ελλάδα που επέβαλε την στέρηση των πολιτικών δικαιωμάτων και γενικά προκαλούσε την καταφρόνηση της κοινωνίας προς τον άτιμον. Στην Αρχαία Αθήνα επιβάλλονταν λόγω μη εκπλήρωσης δημόσιων υποχρεώσεων ή και για άλλες αιτίες κατά προστάξεις ή ενδείξεις, ενώ στο ιδιότυπο ολιγαρχικό πολίτευμα της Σπάρτης -ανώτατος άρχων ήταν ο βασιλεύς, αλλά ελέγχονταν από τους πέντε εφόρους που εκλέγονταν από τον λαό για ένα χρόνο - επιβάλλονταν μόνο στους τους εκεί λεγόμενους τ ρ έ σ α ν τ ες και σ΄ εκείνους που προσέβαλλαν τα χρηστά ήθη. Σε ατιμία περιέπιπτε ακόμα κι αυτός που αρνούνταν την ανάληψη καθηκόντων, όπως επί διαιτησίας. Με τη γενική έννοια του όρου νοούνταν η ατιμία του σώματος που σε όποιον επιβάλλονταν αποκλείονταν και της αγοράς και όλων των δημοσίων χώρων καθώς και της εκκλησίας του δήμου, ούτε να καταμηνύσει δικαιούνταν, ούτε στα δικαστήρια να παραστεί και θεωρούνταν γενικά πολιτικά νεκρός.
rdf:langString
Atimia (Ατιμία) was a form of disenfranchisement used under classical Athenian democracy. Under democracy in ancient Greece, only free adult Greek males were enfranchised as full citizens. Women, foreigners, children and slaves were not full citizens; they could not vote or hold public office, and they had to have adult male citizens act as guardians of their property and other interests. A man who was made atimos, literally meaning without honour or value, was likewise disenfranchised and disempowered, making him unable to carry out the political functions of a citizen. He could not attend assembly meetings, serve as a juror in Heliaia or bring actions before the courts. Being barred from assembly would effectively end a citizen's political ambition. Not being able to use the courts to defend oneself against enemies could be socially crippling. It also meant the loss of the small income that jury service and attendance at the assembly provided, which could be significant for poor people unable to work. Atimia could be inflicted as a penalty by the courts for crimes such as bribery, embezzlement, false witness, and breach of duty as a public officer. A temporary form of atimia was automatically imposed if a debt to the state was unpaid after a certain time, for instance if someone was unable to pay a fine. There was no upper limit on the fines courts could impose and they could well be larger than a person's entire estate. Just as this debt was inheritable, so was the status. Failure to abide by atimia was seen as an attack on the power of the people, represented by the courts that had imposed it. Failing to comply with atimia could lead to the death penalty.
rdf:langString
En la Antigua Grecia, la atimia (del griego, ἀτιμία, atimía, «desprecio», de una α privativa y del griego, τιμή, timế, «honor») es una privación total o parcial de los derechos cívicos, utilizada, por ejemplo, en la época clásica de la democracia ateniense o en Esparta con la figura del tresante.
rdf:langString
L’atimie (du grec ancien ἀτιμία / atimía, « mépris », d'un α privatif et de τιμή / timế, « honneur ») est une privation totale ou partielle des droits civiques, utilisée à l'époque classique de la démocratie athénienne. On peut distinguer cette peine de l'ostracisme, qui ajoutait à la privation des droits civiques le bannissement pendant dix ans.
rdf:langString
L'atimia (in greco antico: ἀτιμία) era il termine che nella democrazia ateniese del periodo classico designava una qualunque limitazione dei diritti civili, fino alla loro totale perdita.Il suo opposto era l'epitimia (in greco antico: ἐπιτιμία), cioè il pieno possesso dei diritti civili, che era riservato a maschi adulti: donne, stranieri, bambini e schiavi non erano cittadini a pieno titolo, non potevano votare o ricoprire cariche pubbliche e dovevano avere dei maschi adulti che agivano come custodi della loro proprietà e dei loro interessi.
rdf:langString
Atimia (gr. ατιμία od a „brak” i time „wartość; honor”) – w starożytnej Grecji forma wykluczenia z życia publicznego poprzez pozbawienie praw obywatelskich, oznaczająca w praktyce zakaz pojawiania się na zgromadzeniach i w świątyniach.
rdf:langString
Atimie (Oudgrieks ἀτιμία / atimía; letterlijk: "zonder eer" of "eerloos") was het gemis van enkele (ἀτιμία κατὰ προστάξεις / atimía katà prostákseis) of van alle (ἀτιμία τοῦ σώματος / atimía tou sṓmatos) burgerrechten. Deze rechten konden een burger bij rechterlijk vonnis (graphe paranomon) worden ontnomen, of zij konden wegens het niet vervullen van zekere verplichtingen tegenover de staat (polis) verloren gaan. Hij die alle burgerlijke rechten mist (ἄτιμος / atimos), mag bijvoorbeeld niet in de rechtbank optreden, de volksvergadering (ekklèsia) of de markt (agora) niet bezoeken, enzovoorts. Volgens een aan Solon toegeschreven wet was ook een Atheens burger, die zich had geprostitueerd, atimos. Hiermee ging soms nog verbeurdverklaring van goederen gepaard (ἀτιμία τοῦ σώματος καὶ τῶν χρημάτων / atimía tou sṓmatos kaí tōn chrēmátōn), vooral tegenover hen, die aan de staat verschuldigde gelden niet betaalden. Deze toestand van atimia hield op, zodra de schuld werd betaald, maar ging anders bij de dood van de schuldenaar ook op zijn kinderen en kleinkinderen over. In Sparta werden de burgerrechten onder andere aan hen ontnomen, die zich uit lafheid aan een gevecht hadden onttrokken (τρέσαντες / ).
rdf:langString
Атимия (греч. ἀτιμία, «бесславие, презрение») — одно из тяжелейших наказаний в гражданском праве Древних Афин, влекших за собой лишение прав гражданского состояния и публичное бесчестие и презрение провинившегося. Человек, подвергшийся атимии, не имел права выступать в Народном Собрании, занимать должности, служить в армии, участвовать в Олимпийских играх. Афинская атимия означала в её различных степенях полное или ограниченное лишение гражданских прав, составлявших τιμή (честь) гражданина, и входила в силу или на основании судебного приговора, или же просто вследствие неисполнения каких-либо гражданских обязанностей. Лишение прав было трёх родов: 1.
* ἀτιμία κατὰ προστάξεις, низшая степень, лишение лишь некоторых гражданских прав; так, например, если кто-то, затеяв публичный процесс, прекращал его или при разбирательстве не получал 1/5 голосов судей, то он лишался права возбуждать подобные процессы; 2.
* ἀτιμία του̃ σώματος, лишение всех гражданских прав. Подвергавшийся подобному лишению не смел являться на площади, в публичных местах и в народном собрании, не мог подавать жалобы в суд и вести процессы, одним словом, делался граждански мёртвым; если же он присваивал себе права гражданина (ἐπίτιμος), то подвергался строжайшим наказаниям (ср. ᾽Ένδειξις). Иногда права восстанавливались, но это случалось очень редко, и то только с согласия не менее шести тысяч граждан. О случаях подобного лишения прав говорится при каждом преступлении отдельно; 3.
* ἀτιμία του̃ σώματος καὶ τω̃ν χρημάτων была схожа с предыдущей, но соединена ещё с конфискацией имущества и применялась при известных преступлениях. Чаще же всего наказывались ею государственные должники, не уплатившие своего долга до девятой притании, когда сумма долга удваивалась. В этом случае права восстанавливались, когда долг был уплачен, но если должник умирал, не исполнив обязательства, то лишение прав переходило на его детей и внуков. В Спарте полному лишению прав подвергались те, кто убегал с поля сражения (τρέσαντες) и кто с пренебрежением относился к народным обычаям и общественному приличию. Атимия постигала также холостяков, и они лишались права покупать и продавать. Атимия могла переходить и на детей осуждённого. Применялась, в частности, для наказания несостоявшихся телонов и вообще лиц, задолжавших государству.
rdf:langString
Atimia era uma forma de cassação utilizada na democracia ateniense clássica. Segundo Fustel de Coulanges, a atimia era uma punição para as faltas cometidas contra a cidade, equivalente a um exílio na própria terra. O homem era declarado atimos (literalmente, sem homenagem ou valor) ficava impedido de integrar os tribunais ou falar nas assembleias. Também era afastado da religião, pois a sentença o proibia de entrar nos santuários da cidade e oferecer sacrifícios aos deuses. Nos tribunais, não podia ser aceito sequer como testemunha, muito menos apresentar queixa. A pena poderia ser aplicada contra quem tentasse impor a tirania. Também podia servir como punição por suborno, ofensas militares, falso testemunho ou falsa acusação.
rdf:langString
Атімія (негативна частка, букв, безчестя, позбавлення честі; лат. Atimia) — в Стародавній Греції позбавлення громадянських прав. Атімія застосовувалася як покарання за підкуп посадових осіб, нечестиве поводження з батьками, проституцію. Атімії піддавалися і божевільні. Рішення про атімію приймав суд або народні збори. В Афінах було три ступені атімії. Перша — приватна атімія, присуджується за невиконання приватних обов'язків. Вона забороняла користуватися будь-якими конкретними правами. Друга — повна, за злочини по відношенню до держави. Вона позбавляла винного всіх прав і забороняла йому брати участь у зборах містян, займати посади і навіть з'являтися на ринку. Третій ступінь — повна з конфіскацією майна. Такій атімії піддавалися ті, хто скоїв тяжкі злочини проти держави, в тому числі й ті, хто довго не повертав державі борги. Вищим ступенем атімії було вигнання з рідного міста . Остракізм не був Атімією. Ті, хто піддавався йому, віддалялися з міста на певний термін і мали право повернутися після закінчення цього терміну, а після повернення автоматично відновлювалися в правах. У Спарті повній атімії піддавалися воїни, що бігли з поля бою або проявили боягузтво. Скасувати Атімію і відновити в правах могли тільки народні збори таємним голосуванням. Для цього потрібно було набрати не менше шести тисяч голосів.
xsd:nonNegativeInteger
2233