Astrophysical jet
http://dbpedia.org/resource/Astrophysical_jet an entity of type: WikicatBlackHoles
Výtrysk plazmatu (anglicky astrophysical jet, česky relativistický či astrofyzický výtrysk) je výtrysk hmoty (plazmatu) pozorovaný v astronomii. Vyskytuje se u center galaxií a hvězd. Proud částic se často blíží rychlosti světla (relativistický výtrysk). Tvoří se tam Alfvénovy vlny.
rdf:langString
Ein kosmischer Jet beschreibt in der Astronomie einen gerichteten (kollimierten) Gas-Strom, meist von einem aktiven galaktischen Kern ausgehend. Manche Jets können sich über Lichtjahre hinaus strecken und mit beinahe Lichtgeschwindigkeit durch den Raum rasen.
rdf:langString
Jet astrofisika adalah berkas materi kolimasi yang dikeluarkan dari beberapa objek astronomi. Mereka mengalir dari sebagian besar objek padat yang berputar dan/atau menambah materi dari lingkungannya. Proses fisika plasma mengatur transfer energi antara komponen gravitasi, kinetik, termal, magnet-listrik, serta partikel, tetapi fisika plasma dalam jet kurang dipahami.
rdf:langString
Dżet (z ang. jet), inaczej struga – skolimowany strumień plazmowej materii wyrzucany z relatywistycznymi prędkościami z biegunów jądra galaktyki lub gwiazdy.Pierwszy dżet został zaobserwowany przez H. Curtisa w roku 1918 w galaktyce eliptycznej M87 w gromadzie Panny, jako jasny promień świetlny połączony z jądrem galaktyki. W latach 1960 obserwacje radiowe wielu galaktyk pokazały istnienie rozciągłych struktur radiowych, w skład których wchodzi zwarte jądro, radioobłoki oraz łączące je dżety.
rdf:langString
宇宙ジェット（うちゅうジェット、Relativistic jet）とは、重力天体を中心として細く絞られたプラズマガスなどが一方向又は双方向に噴出する現象をいう。 重力天体周辺の激しい天体活動がジェットを高速に加速すると考えられる。宇宙ジェットの中心となる重力天体には、原始星、コンパクト星、大質量ブラックホールなどの場合がある。 また、この現象は、ブラックホール近傍で特徴的に見られるため、ブラックホールが存在する証拠としてしばしば用いられる。写真(1)それに比べ、原始星の形成期に見られる宇宙ジェットは比較的小規模である。
rdf:langString
Релятиви́стские стру́и, дже́ты (англ. Relativistic jet) — струи плазмы, вырывающиеся из центров (ядер) таких астрономических объектов, как активные галактики, квазары и радиогалактики. Впервые такая струя была обнаружена в 1918 году. Обычно у объекта наблюдается две струи, направленные в противоположные стороны.
rdf:langString
相对论性喷流（英文：Relativistic jet）是来自某些活动星系、射电星系或类星体中心的强度非常高的等离子体喷流。这种喷流的长度可达几千甚至数十万光年。现在一般认为相对论性喷流的直接成因是中心星体吸积盘表面的磁场沿着星体自转轴的方向扭曲并向外发射，因而当条件允许时在吸积盘的两个表面都会形成向外发射的喷流。如果喷流的方向恰巧和星体与地球的连线一致，由于是相对论性粒子束，喷流的亮度会因而发生改变。目前在科学界相对论性喷流的形成机制和物理成分仍然是个有争议的话题，不过一般认为喷流是电中性的，其由电子、正电子和质子按一定比例组成。一般还认为相对论性喷流的形成是解释伽玛射线暴成因的关键。这些喷流具有的洛伦兹因子可达大约100，是已知的速度最快的天体之一。 类似的较小尺寸的相对论性喷流可由中子星或恒星质量黑洞的吸积盘而产生，这类系统经常被称作微类星体。一个著名的例子是SS 433，其经过周密观测得到的相对论性喷流速度达到了光速的0.23倍，而大多数微类星体可能具有比这高得多的喷流速度（这一点还没有被更多的周密观测所证实）。其他更小尺寸以及速度更低的喷流可以在很多双星系统中通过加速机制形成，这种加速机制可能和已观测到的地球磁圈与太阳风之间的磁重联过程相类似。
rdf:langString
التدفق المادي الفلكي هو ظاهرة فلكية حيث تنبعث تدفقات من المادة المتأينة من مراكز بعض المجرات النشطة والمجرات الراديوية والنجوم الزائفة كشعاع ممتد على طول محور الدوران. تمتد هذة التدفقات إلى عدة آلاف أو حتى مئات الآلاف من السنوات الضوئية. وعند تسارع هذه المادة بشكل كبير في الشعاع تقترب من سرعة الضوء، التدفق المادي الفلكي يصبح تدفق نسبي لأنه يظهر تأثيرات النسبية الخاصة. تنشاء معظم التدفقات الأكبر والأكثر نشاطا من خلال الثقوب السوداء الهائلة في وسط المجرات النشطة مثل النجوم الزائفة والمجرات الراديوية أو داخل العناقيد المجرية.
rdf:langString
Els jets relativistes són jets de plasma extremadament poderosos que emanen del centre d'algunes galàxies actives, radiogalàxies i quàsars. La seva extensió pot arribar a milers o, fins i tot, centenars de milers d'anys llum. Es pensa que el gir dels camps magnètics en el disc d'acreció col·lima l'efusió al llarg de l'eix de rotació de l'objecte central, de manera que quan les condicions són favorables, un doll (jet) emergeix de cada costat del disc d'acreció. Si el jet s'orienta en direcció a la Terra, la seva lluentor aparent canviarà. Els mecanismes per a la creació de dolls (jets) i la composició dels jets encara s'està debatent en la comunitat científica. Es pensa que els jets estan compostos d'una barreja elèctricament neutra d'electrons, positrons i protons.
rdf:langString
An astrophysical jet is an astronomical phenomenon where outflows of ionised matter are emitted as an extended beam along the axis of rotation. When this greatly accelerated matter in the beam approaches the speed of light, astrophysical jets become relativistic jets as they show effects from special relativity.
rdf:langString
En astronomía, Jet (también llamado jet o chorro relativista) es un término usado en varios contextos para referirse a chorros de materia que se encuentran generalmente asociados a discos de acreción, tanto en formación estelar, donde el jet es formado por materia con exceso de momento angular que no es incorporado en la estrella que está formándose, como en agujeros negros.
rdf:langString
Un jet astrophysique (ci-après « jet ») est un phénomène très souvent observé en astronomie, lorsque des nuages de matière se forment le long de l’axe de rotation d’un objet compact. Alors que les jets sont toujours le sujet de recherches en cours pour comprendre leur formation et leur fonctionnement, les deux hypothèses les plus probables de leur origine sont les interactions dynamiques à l’intérieur d’un disque d'accrétion, ou un procédé en lien avec un objet central très dense (tel qu’un trou noir ou une étoile à neutrons). Lorsque la matière est éjectée à une vitesse proche de la vitesse de la lumière, ces objets sont appelés « jets relativistes », à cause des effets importants de la relativité restreinte. Les plus grands jets sont ceux qui proviennent des trous noirs dans les galaxies
rdf:langString
Un getto relativistico è un getto di plasma estremamente potente che emerge dal centro di alcune galassie attive, in particolare le radiogalassie e i quasar. La loro lunghezza può raggiungere alcune migliaia o talvolta centinaia di migliaia di anni luce. Si crede che la distorsione dei campi magnetici nel disco di accrescimento collimi lungo l'asse di rotazione dell'oggetto centrale, in modo che quando le condizioni lo permettono, possa emergere un getto da entrambe le parti del disco di accrescimento stesso. Se il getto è orientato lungo la linea di vista della terra, il radiante relativistico cambia la sua luminosità apparente. Il meccanismo della creazione dei getti e la composizione dei getti sono materia di forte dibattito in campo scientifico; si crede che i getti siano composti
rdf:langString
제트(영어: jet)는 천문학에서 자주 보이는 현상으로, 밀집천체의 회전축을 따라 방출되는 물질의 흐름이다. 보통 강착원반의 동역학적 상호작용에 의해 발생한다. 물질이 빛의 속도에 가까운 속도로 방출된다면, 이러한 제트는 상대론적 제트로 불리게 된다. 매우 거대한 제트는 퀘이사나 전파은하와 같은 활동은하에서 보인다. 보통 제트를 포함하는 다른 계로는 격변변광성, , 황소자리 T형 별이 있다. 허빅-아로 천체는 성간매질과의 상호작용에 의해 발생한다. 또한 쌍극분출 또는 제트는 원시별(형성 중인 어린 별)이나, 진화한 후-AGB 별(보통 의 형태)과도 연관되어 있다. 제트가 어떻게 형성되는지 탐사하는 가장 좋은 방법 중 하나는 직접적으로 관측할 수 있는 반경에서 제트의 조성을 측정하는 것이다. 예를 들어, 제트가 강착원반에서 기원했다면 구성 플라스마는 전자-이온 조성과 같을 것이다. 반대로 블랙홀에서 기원했다면 완전히 전자-양전자 조성과 같을 것이다. 또, 플라스마는 분석에 도움을 주는 X-선과 전파 같은 다양한 형태의 복사를 방출한다.
rdf:langString
Een kosmische jet is in de astronomie een gerichte, gebundelde stroom gas. Jets ontstaan wanneer in een hemellichaam gas zich door accretie verzamelt in het centrale object via een roterende accretieschijf. Slechts een deel van het gas in de schijf bereikt daarbij het centrale object. Het andere deel stroomt weg van het object in een richting die loodrecht staat op het vlak waarin de schijf roteert. De bundeling komt daarbij tot stand door het bestaan van een binnenrand van de accretieschijf of door magneetvelden.
rdf:langString
Um jato astrofísico é um fenômeno astronômico onde fluxos de matéria ionizada são emitidos como um feixe estendido ao longo do eixo de rotação. Quando essa matéria muito acelerada no feixe se aproxima da velocidade da luz, os jatos astrofísicos tornam-se jatos relativísticos, pois mostram efeitos da relatividade especial.
rdf:langString
En relativistisk jet är en extremt kraftfull jetstråle av plasma som alstras av massiva objekt i centrum av vissa aktiva galaxer, i synnerhet radiogalaxer och kvasarer. Strålens längd kan uppgå till tusentals eller till och med hundratusentals ljusår. Liknande jetstrålar, fast i betydligt mindre skala, kan bildas i ackretionsskivorna hos neutronstjärnor och mindre svarta hål.
rdf:langString
Релятивістські струмені, джети (англ. relativistic jet) — струмені плазми, що вириваються з центрів (ядер) таких астрономічних об'єктів, як нейтронні зорі, активні галактики, квазари й радіогалактики. Першим такий струмінь виявив астроном Гебер Кертіс у 1918 році. Пізніше фізик і філософ Стівен Гокінг зумів довести, що такі викиди відбуваються з гіпотетичних чорних дір. Струмені спостерігаються у багатьох об'єктів космосу, то можна зробити висновок про сягання межі стиску субстанції і/або, парадоксально, межі вакууму в осях таких вихорів — через порівняння з доступними для вивчення вирами океанів (див. нижче «Причини виникнення»).
rdf:langString
rdf:langString
تدفق مادي فلكي
rdf:langString
Jet (astronomia)
rdf:langString
Výtrysk plazmatu
rdf:langString
Jet (Astronomie)
rdf:langString
Astrophysical jet
rdf:langString
Jet (astronomía)
rdf:langString
Jet astrofisika
rdf:langString
Jet (astrophysique)
rdf:langString
Getto relativistico
rdf:langString
宇宙ジェット
rdf:langString
제트 (천문학)
rdf:langString
Jet (astronomie)
rdf:langString
Dżet (astronomia)
rdf:langString
Jato astrofísico
rdf:langString
Relativistisk jetstråle
rdf:langString
Релятивистская струя
rdf:langString
Релятивістський струмінь
rdf:langString
相对论性喷流
xsd:integer
1358453
xsd:integer
1110145222
rdf:langString
التدفق المادي الفلكي هو ظاهرة فلكية حيث تنبعث تدفقات من المادة المتأينة من مراكز بعض المجرات النشطة والمجرات الراديوية والنجوم الزائفة كشعاع ممتد على طول محور الدوران. تمتد هذة التدفقات إلى عدة آلاف أو حتى مئات الآلاف من السنوات الضوئية. وعند تسارع هذه المادة بشكل كبير في الشعاع تقترب من سرعة الضوء، التدفق المادي الفلكي يصبح تدفق نسبي لأنه يظهر تأثيرات النسبية الخاصة. تشكيل هذة الظاهرة ومصدر طاقتها ليس مفهوما تماما، ولكن من المحتمل أن تنشأ من التفاعلات الديناميكية داخل الأقراص المتراكمة أو من العمليات النشطة المرتبطة بالأجسام المركزية المدمجة مثل الثقوب السوداء والنجوم النيوترونية أو النجوم النابضة. أحد التفسيرات المحتملة هو أن المجالات المغناطيسية المتشابكة تستهدف شعاعين متعارضان تماما بعيدا عن المصدر المركزي من زوايا عرضها بضع درجات فقط (c.>1% ). ووفقا لفرضية أخرى، فإن التدفقات هي نتيجة تأثير في النسبية العامة المعروف باسم تباطؤ الإطار المرجعي. تنشاء معظم التدفقات الأكبر والأكثر نشاطا من خلال الثقوب السوداء الهائلة في وسط المجرات النشطة مثل النجوم الزائفة والمجرات الراديوية أو داخل العناقيد المجرية.
rdf:langString
Els jets relativistes són jets de plasma extremadament poderosos que emanen del centre d'algunes galàxies actives, radiogalàxies i quàsars. La seva extensió pot arribar a milers o, fins i tot, centenars de milers d'anys llum. Es pensa que el gir dels camps magnètics en el disc d'acreció col·lima l'efusió al llarg de l'eix de rotació de l'objecte central, de manera que quan les condicions són favorables, un doll (jet) emergeix de cada costat del disc d'acreció. Si el jet s'orienta en direcció a la Terra, la seva lluentor aparent canviarà. Els mecanismes per a la creació de dolls (jets) i la composició dels jets encara s'està debatent en la comunitat científica. Es pensa que els jets estan compostos d'una barreja elèctricament neutra d'electrons, positrons i protons. Jets semblants, encara que a una escala més petita, es poden desenvolupar al voltant de discs d'acreció d'estrelles de neutrons i forats negres estel·lars. Aquests sistemes se solen anomenar microquàsars. Un exemple conegut n'és SS433, un jet amb una velocitat de 0,23 c, encara que altres microquàsars semblen tenir velocitats més altes, encara que no estan tan ben mesurades. Encara que més febles i menys relativistes, els jets es poden associar amb molts sistemes binaris; els mecanismes d'acceleració per aquests jets podrien ser similars als processos de reconnexió magnètica observats en la magnetosfera de la Terra i el vent solar. Es pensa que la formació de jets relativistes és la clau per a l'explicació de la producció d'esclats de raigs gamma. Aquests jets tenen un de ~ 100, i són un dels objectes celestes més ràpids coneguts.
rdf:langString
Výtrysk plazmatu (anglicky astrophysical jet, česky relativistický či astrofyzický výtrysk) je výtrysk hmoty (plazmatu) pozorovaný v astronomii. Vyskytuje se u center galaxií a hvězd. Proud částic se často blíží rychlosti světla (relativistický výtrysk). Tvoří se tam Alfvénovy vlny.
rdf:langString
Ein kosmischer Jet beschreibt in der Astronomie einen gerichteten (kollimierten) Gas-Strom, meist von einem aktiven galaktischen Kern ausgehend. Manche Jets können sich über Lichtjahre hinaus strecken und mit beinahe Lichtgeschwindigkeit durch den Raum rasen.
rdf:langString
An astrophysical jet is an astronomical phenomenon where outflows of ionised matter are emitted as an extended beam along the axis of rotation. When this greatly accelerated matter in the beam approaches the speed of light, astrophysical jets become relativistic jets as they show effects from special relativity. The formation and powering of astrophysical jets are highly complex phenomena that are associated with many types of high-energy astronomical sources. They likely arise from dynamic interactions within accretion disks, whose active processes are commonly connected with compact central objects such as black holes, neutron stars or pulsars. One explanation is that tangled magnetic fields are organised to aim two diametrically opposing beams away from the central source by angles only several degrees wide (c. > 1%). Jets may also be influenced by a general relativity effect known as frame-dragging. Most of the largest and most active jets are created by supermassive black holes (SMBH) in the centre of active galaxies such as quasars and radio galaxies or within galaxy clusters. Such jets can exceed millions of parsecs in length. Other astronomical objects that contain jets include cataclysmic variable stars, X-ray binaries and gamma-ray bursts (GRB). Jets on a much smaller scale (~parsecs) may be found in star forming regions including T Tauri stars and Herbig–Haro objects; these objects are partially formed by the interaction of jets with the interstellar medium. Bipolar outflows may also be associated with protostars, or with evolved post-AGB stars, planetary nebulae and bipolar nebulae.
rdf:langString
Un jet astrophysique (ci-après « jet ») est un phénomène très souvent observé en astronomie, lorsque des nuages de matière se forment le long de l’axe de rotation d’un objet compact. Alors que les jets sont toujours le sujet de recherches en cours pour comprendre leur formation et leur fonctionnement, les deux hypothèses les plus probables de leur origine sont les interactions dynamiques à l’intérieur d’un disque d'accrétion, ou un procédé en lien avec un objet central très dense (tel qu’un trou noir ou une étoile à neutrons). Lorsque la matière est éjectée à une vitesse proche de la vitesse de la lumière, ces objets sont appelés « jets relativistes », à cause des effets importants de la relativité restreinte. Les plus grands jets sont ceux qui proviennent des trous noirs dans les galaxies actives telles que les quasars ou les radiogalaxies. D'autres systèmes peuvent également abriter des jets tels que les étoiles variables cataclysmiques, les binaires X et les étoiles variables de type T Tauri. Les objets de Herbig-Haro sont générés par les interactions des jets dans le milieu interstellaire. Les jets bipolaires ou jets peuvent aussi être liés aux proto-étoiles (jeunes étoiles en formation), ou aux étoiles évoluées appelées protonébuleuses planétaires (souvent sous la forme de nébuleuses bipolaires). Beaucoup d’objets stellaires qui ont des disques d’accrétion possèdent des jets, mais ceux qui proviennent de trous noirs supermassifs sont en règle générale les plus rapides et les plus actifs. Alors qu'on ignore encore comment les disques d’accrétion accélèrent les jets ou produisent du plasma électron-positron, on pense qu’ils génèrent des champs magnétiques emmêlés qui accélèrent et concentrent les jets. L’hydrodynamique de la Tuyère de Laval donne un indice sur les mécanismes concernés.
rdf:langString
En astronomía, Jet (también llamado jet o chorro relativista) es un término usado en varios contextos para referirse a chorros de materia que se encuentran generalmente asociados a discos de acreción, tanto en formación estelar, donde el jet es formado por materia con exceso de momento angular que no es incorporado en la estrella que está formándose, como en agujeros negros. En estos, el jet puede tener tal velocidad que desde la Tierra parece moverse a velocidad mayor que la de la luz. Algunos de estos agujeros con jets pueden ser muy masivos y encontrarse en el centro de galaxias activas formando quásares o radiogalaxias muy energéticas. Las observaciones realizadas a los jets determinaron que, como desde hace mucho tiempo se sabía, son eléctricamente neutros a grandes escalas (mayores que la longitud de Debye), están formados de plasma, es decir el estado de la materia en que electrones y protones se encuentran por separado. Los jets también llevan mucha más energía de la que al principio se creía. Las medidas de rayos X alcanzaron su punto máximo en 10 000 electronvoltios. Se calcula que los jets alcanzan 99,9 % de la velocidad de la luz y pueden llevar tanta masa como el planeta Júpiter. Jets similares, aunque a una más pequeña escala, pueden desarrollarse alrededor de los discos de acreción de estrellas de neutrones y agujeros negros. A menudo llaman microcuasares a estos sistemas. Un ejemplo famoso es SS433, cuyo jet se ha observado que tiene una velocidad de 0,23c, aunque otros microcuasares aparentan tener chorros a velocidades mayores. Incluso otros más débiles y más pequeños pueden ser asociados con muchos sistemas binarios; el mecanismo de acreción para estos jets puede ser similar a los procesos de reconexión magnéticos observados en la magnetósfera de la Tierra y el viento solar, que también son plasmas pero no resultan ser colimados ni viajan a velocidades tan altas. La materia expulsada a través de los jets resulta ser colimada por el campo magnético de la fuente, produciendo que la trayectoria sea lineal en sectores cercanos a la fuente. El jet mismo lejos de la fuente queda determinado por la acción de su propio campo magnético (ecuaciones de magnetohidrodinámica) el cual para la mayoría de los casos se asume toroidal, aunque una buena aproximación se puede obtener con las ecuaciones electrodinámicas.
rdf:langString
Jet astrofisika adalah berkas materi kolimasi yang dikeluarkan dari beberapa objek astronomi. Mereka mengalir dari sebagian besar objek padat yang berputar dan/atau menambah materi dari lingkungannya. Proses fisika plasma mengatur transfer energi antara komponen gravitasi, kinetik, termal, magnet-listrik, serta partikel, tetapi fisika plasma dalam jet kurang dipahami.
rdf:langString
제트(영어: jet)는 천문학에서 자주 보이는 현상으로, 밀집천체의 회전축을 따라 방출되는 물질의 흐름이다. 보통 강착원반의 동역학적 상호작용에 의해 발생한다. 물질이 빛의 속도에 가까운 속도로 방출된다면, 이러한 제트는 상대론적 제트로 불리게 된다. 매우 거대한 제트는 퀘이사나 전파은하와 같은 활동은하에서 보인다. 보통 제트를 포함하는 다른 계로는 격변변광성, , 황소자리 T형 별이 있다. 허빅-아로 천체는 성간매질과의 상호작용에 의해 발생한다. 또한 쌍극분출 또는 제트는 원시별(형성 중인 어린 별)이나, 진화한 후-AGB 별(보통 의 형태)과도 연관되어 있다. 제트가 어떻게 형성되고 추진되는지는 현재까지 물리학자들에게 대개 미스테리로 남아있지만, 이 출력에 관해 가장 흔히 제시되는 두가지 주요 근원은 블랙홀과 같은 중심천체와 강착원반이다. 많은 항성천체를 둘러싸는 강착원반은 제트를 형성할 수 있다. 블랙홀 주변의 것들은 매우 빠르고 활동적이긴 해도 말이다. 이는 제트의 속도가 중심천체의 탈출속도와 거의 같은 속도이기 때문이다. 제트의 속도는 강착중인 블랙홀 근처에서 거의 빛의 속도인데 비해, 원시별의 제트는 훨씬 느리다. 강착원반이 어떻게 제트를 형성하는지는 정확히 알려져 있지 않지만, 꼬여있는 자기장이 양극방향으로 시준하면서 발생하는 것으로 여겨지고 있다. 또한 의 유체역학은 수반된 메커니즘에 관해 실마리를 제공할 수 있을지도 모른다. 제트가 어떻게 형성되는지 탐사하는 가장 좋은 방법 중 하나는 직접적으로 관측할 수 있는 반경에서 제트의 조성을 측정하는 것이다. 예를 들어, 제트가 강착원반에서 기원했다면 구성 플라스마는 전자-이온 조성과 같을 것이다. 반대로 블랙홀에서 기원했다면 완전히 전자-양전자 조성과 같을 것이다. 또, 플라스마는 분석에 도움을 주는 X-선과 전파 같은 다양한 형태의 복사를 방출한다.
rdf:langString
Un getto relativistico è un getto di plasma estremamente potente che emerge dal centro di alcune galassie attive, in particolare le radiogalassie e i quasar. La loro lunghezza può raggiungere alcune migliaia o talvolta centinaia di migliaia di anni luce. Si crede che la distorsione dei campi magnetici nel disco di accrescimento collimi lungo l'asse di rotazione dell'oggetto centrale, in modo che quando le condizioni lo permettono, possa emergere un getto da entrambe le parti del disco di accrescimento stesso. Se il getto è orientato lungo la linea di vista della terra, il radiante relativistico cambia la sua luminosità apparente. Il meccanismo della creazione dei getti e la composizione dei getti sono materia di forte dibattito in campo scientifico; si crede che i getti siano composti di una "mistura" elettricamente neutra di elettroni, positroni e protoni, in proporzione. Getti simili, ma si pensa in scala minore, possono svilupparsi intorno ai dischi di accrescimento delle stelle di neutroni e nei buchi neri stellari. Questi sistemi sono spesso chiamati microquasar. Un famoso esempio è SS433, i cui getti ben osservati hanno una velocità di 0,23c, sebbene altri microquasar sembrano possedere getti a velocità maggiori (ma misurati con meno accuratezza). Talvolta i getti più deboli e meno relativistici possono essere associati a molti sistemi binari; il meccanismo di accelerazione per questi getti può essere simile al processo di riconnessione magnetica osservato nella magnetosfera terrestre e nel vento solare. Si crede che la formazione dei getti relativistici sia il modo per spiegare la produzione di gamma ray burst; questi getti hanno fattori di Lorentz di circa 100, facendone uno degli oggetti celesti più veloci oggi conosciuti.
rdf:langString
Dżet (z ang. jet), inaczej struga – skolimowany strumień plazmowej materii wyrzucany z relatywistycznymi prędkościami z biegunów jądra galaktyki lub gwiazdy.Pierwszy dżet został zaobserwowany przez H. Curtisa w roku 1918 w galaktyce eliptycznej M87 w gromadzie Panny, jako jasny promień świetlny połączony z jądrem galaktyki. W latach 1960 obserwacje radiowe wielu galaktyk pokazały istnienie rozciągłych struktur radiowych, w skład których wchodzi zwarte jądro, radioobłoki oraz łączące je dżety.
rdf:langString
宇宙ジェット（うちゅうジェット、Relativistic jet）とは、重力天体を中心として細く絞られたプラズマガスなどが一方向又は双方向に噴出する現象をいう。 重力天体周辺の激しい天体活動がジェットを高速に加速すると考えられる。宇宙ジェットの中心となる重力天体には、原始星、コンパクト星、大質量ブラックホールなどの場合がある。 また、この現象は、ブラックホール近傍で特徴的に見られるため、ブラックホールが存在する証拠としてしばしば用いられる。写真(1)それに比べ、原始星の形成期に見られる宇宙ジェットは比較的小規模である。
rdf:langString
Um jato astrofísico é um fenômeno astronômico onde fluxos de matéria ionizada são emitidos como um feixe estendido ao longo do eixo de rotação. Quando essa matéria muito acelerada no feixe se aproxima da velocidade da luz, os jatos astrofísicos tornam-se jatos relativísticos, pois mostram efeitos da relatividade especial. A formação e alimentação de jatos astrofísicos são fenômenos altamente complexos que estão associados a muitos tipos de fontes astronômicas de alta energia. Eles provavelmente surgem de interações dinâmicas dentro de discos de acreção, cujos processos ativos são comumente conectados a objetos centrais compactos, como buracos negros, estrelas de nêutrons ou pulsares. Uma explicação é que os campos magnéticos emaranhados são organizados para direcionar dois feixes diametralmente opostos para longe da fonte central por ângulos de apenas alguns graus de largura (c. > 1%). Os jatos também podem ser influenciados por um efeito de relatividade geral conhecido como arrasto de referenciais. A maioria dos jatos maiores e mais ativos são criados por buracos negros supermassivos no centro de galáxias ativas, como quasares e galáxias de rádio ou dentro de aglomerados de galáxias. Outros objetos astronômicos que contêm jatos incluem estrelas variáveis cataclísmicas, binários de raios-X e explosões de raios gama. Jatos em uma escala muito menor (~parsecs) podem ser encontrados em regiões de formação de estrelas, incluindo estrelas T Tauri e objetos Herbig-Haro; esses objetos são parcialmente formados pela interação de jatos com o meio interestelar. Os também podem estar associados a protoestrelas, ou a estrelas evoluídas pós-AGB, nebulosas planetárias e nebulosas bipolares.
rdf:langString
Een kosmische jet is in de astronomie een gerichte, gebundelde stroom gas. Jets ontstaan wanneer in een hemellichaam gas zich door accretie verzamelt in het centrale object via een roterende accretieschijf. Slechts een deel van het gas in de schijf bereikt daarbij het centrale object. Het andere deel stroomt weg van het object in een richting die loodrecht staat op het vlak waarin de schijf roteert. De bundeling komt daarbij tot stand door het bestaan van een binnenrand van de accretieschijf of door magneetvelden. Jets worden gevonden bij alle hemellichamen waarbij het accretieproces verloopt via een roterende schijf: van zwarte gaten (in het bijzonder in de kernen van actieve sterrenstelsels) tot protosterren die net ontstaan zijn. Wanneer jets stoten op dichte interstellaire materie, ontstaat een schokfront. Bij jets van protosterren, T Tauri-sterren en Herbig Ae/Be sterren worden deze schokfronten Herbig-Haro-objecten genoemd. Jets zijn ook bij wisselwerkende dubbelsterren zoals symbiotische sterren, röntgendubbelsterren en cataclysmische veranderlijken gevonden. Een bekend voorbeeld is de jet geassocieerd met de microquasar SS 433. De snelheid van de jet moet groter zijn dan de ontsnappingssnelheid van het centrale object. De jets van quasars of radio-sterrenstelsels kunnen vele duizenden lichtjaren lang zijn en met een snelheid bewegen die bijna gelijk is aan de lichtsnelheid (deze jets worden ook wel relativistische jet genoemd). Jets die een snelheid hebben van minstens 70,7 procent van de lichtsnelheid binnen een hoek van minder dan 90° ten opzichte van de gezichtslijn kunnen schijnbaar een snelheid hebben die groter is dan de lichtsnelheid (superluminale beweging). Dit is te verklaren doordat de straling van de naar de waarnemer toe bewegende jet steeds minder tijd nodig heeft om de waarnemer te bereiken. Daardoor lijkt het voor de waarnemer alsof de jet zich in tangentiële richting sneller dan de lichtsnelheid beweegt. Jets die zich van de waarnemer verwijderen lijken om dezelfde reden langzamer te bewegen dan in werkelijkheid. In actieve sterrenstelsels zijn jets vooral op radiogolflengten goed meetbaar, maar jets zijn gedetecteerd in alle golflengten van het elektromagnetisch spectrum. Zo zijn enkele jets in de kern van actieve sterrenstelsels (vooral blazars) gedetecteerd in gammastraling door het Compton Gamma Ray Observatory. Deze gammastraling is daar ontstaan door het inverse Compton-effect. De emissie van deze relativistische jets is niet-isotroop: de meeste energie wordt uitgestraald binnen een hoek van enkele graden in de richting waarin de jets bewegen. Dit is ook het geval bij gammaflitsen en bij röntgenbronnen met grote lichtkracht (Ultraluminous X-ray source; ULX). Bij het ontstaan van jets zijn magnetohydrodynamische processen van belang, maar deze processen worden nog niet goed begrepen. Jets worden altijd gevonden in samenhang met accretie: de inval op een centraal object van materie uit de omgeving van het centrale object, of vanaf een begeleidende ster. Hierbij wordt het impulsmoment van de accretieschijf door een gecollimeerde magnetische uitstroming effectief verwijderd (zodat voorkomen wordt dat het centrale object steeds sneller gaat roteren). De energie en het impulsmoment uit de schijf wordt verwijderd door een magnetisch koppel, wat ontstaan is door een opgerold magneetveld in de accretieschijf. Als de inclinatie klein genoeg is kunnen magnetische krachten (en de lorentzkracht) de materie langs de magnetische veldlijnen versnellen. De collimatie van de jet ontstaat door magnetische krachten in verband met de toroïdale structuur van het magneetveld en/of door de hogere gasdruk in de corona van de accretieschijf. Bij quasars bestaan er verschillende modellen voor het ontstaan van de jets bij een roterend supermassief zwart gat, zoals het en het .
rdf:langString
Релятиви́стские стру́и, дже́ты (англ. Relativistic jet) — струи плазмы, вырывающиеся из центров (ядер) таких астрономических объектов, как активные галактики, квазары и радиогалактики. Впервые такая струя была обнаружена в 1918 году. Обычно у объекта наблюдается две струи, направленные в противоположные стороны.
rdf:langString
En relativistisk jet är en extremt kraftfull jetstråle av plasma som alstras av massiva objekt i centrum av vissa aktiva galaxer, i synnerhet radiogalaxer och kvasarer. Strålens längd kan uppgå till tusentals eller till och med hundratusentals ljusår. Det antas att samspel mellan magnetfält i ackretionsskivan kollimerar utflödet längs det centrala objektets rotationsaxel, så att en jet av materia avges i en hastighet nära ljusets, från båda sidorna av ackretionsskivan. Om en jetstråle är riktad mot jorden, så kommer relativistisk strålning att ändra dess skenbara ljusstyrka. Relativistiska jetstrålar tros bestå av en elektriskt neutral blandning av elektroner, positroner och protoner. Liknande jetstrålar, fast i betydligt mindre skala, kan bildas i ackretionsskivorna hos neutronstjärnor och mindre svarta hål.
rdf:langString
相对论性喷流（英文：Relativistic jet）是来自某些活动星系、射电星系或类星体中心的强度非常高的等离子体喷流。这种喷流的长度可达几千甚至数十万光年。现在一般认为相对论性喷流的直接成因是中心星体吸积盘表面的磁场沿着星体自转轴的方向扭曲并向外发射，因而当条件允许时在吸积盘的两个表面都会形成向外发射的喷流。如果喷流的方向恰巧和星体与地球的连线一致，由于是相对论性粒子束，喷流的亮度会因而发生改变。目前在科学界相对论性喷流的形成机制和物理成分仍然是个有争议的话题，不过一般认为喷流是电中性的，其由电子、正电子和质子按一定比例组成。一般还认为相对论性喷流的形成是解释伽玛射线暴成因的关键。这些喷流具有的洛伦兹因子可达大约100，是已知的速度最快的天体之一。 类似的较小尺寸的相对论性喷流可由中子星或恒星质量黑洞的吸积盘而产生，这类系统经常被称作微类星体。一个著名的例子是SS 433，其经过周密观测得到的相对论性喷流速度达到了光速的0.23倍，而大多数微类星体可能具有比这高得多的喷流速度（这一点还没有被更多的周密观测所证实）。其他更小尺寸以及速度更低的喷流可以在很多双星系统中通过加速机制形成，这种加速机制可能和已观测到的地球磁圈与太阳风之间的磁重联过程相类似。
rdf:langString
Релятивістські струмені, джети (англ. relativistic jet) — струмені плазми, що вириваються з центрів (ядер) таких астрономічних об'єктів, як нейтронні зорі, активні галактики, квазари й радіогалактики. Першим такий струмінь виявив астроном Гебер Кертіс у 1918 році. Пізніше фізик і філософ Стівен Гокінг зумів довести, що такі викиди відбуваються з гіпотетичних чорних дір. Струмені спостерігаються у багатьох об'єктів космосу, то можна зробити висновок про сягання межі стиску субстанції і/або, парадоксально, межі вакууму в осях таких вихорів — через порівняння з доступними для вивчення вирами океанів (див. нижче «Причини виникнення»). Зазвичай у об'єкта, наприклад, нейтронної зорі, спостерігається два струмені, спрямовані в протилежні боки. Не доведений синхронний викид струменів як єдиного процесу для балджів галактик — справа у розмірі. Вісь балджа Чумацького шляху, наприклад, має протяжність близько 3000 світлових років. Синхронність може бути випадковою, але єдиний процес на такій дистанції не можливий за сталої дослідженої швидкості світла і вочевидь вимагає механізму миттєвого, дальнодіючого реагування, може, при сяганні межі істинного вакууму. Принаймні, поки що потрібен пошук фактичних свідчень синхронності чи теоретичне, умоглядне вивчення можливості існування істинної Пустоти, наприклад, порівнянням гіпотетичних зусиль у вирі вздовж осі балджу з передбачуваними велетенськими силами притягання часток на найдрібнішому рівні мікросвіту, що доступний аналізу. Можна використати як проміжні теоретично розраховані параметри взаємодії віртуальних часток вакууму (ефіру) 10^19ГеВ на 10^-35м. Неможливо стверджувати що-небудь без нових даних, бо швидкість світла вимірювалася для міжзоряного простору, там передбачається ділянка її перевищення саме на початку осі джетів, а простір уздовж осі всередині балджа, з критичними і/або граничними напруженнями та ще такої протяжності може мати якісь нові, невідомі поки що особливості.
xsd:nonNegativeInteger
15901
