Argenis
http://dbpedia.org/resource/Argenis an entity of type: Thing
Argenis is a book by John Barclay. It is a work of historical allegory which tells the story of the religious conflict in France under Henry III of France and Henry IV of France, and also touches on more contemporary English events, such as the Overbury scandal. The tendency is royalist, anti-aristocratic; it is told from the angle of a king who reduces the landed aristocrats' power in the interest of the "country", the interest of which is identified with that of the king.
rdf:langString
Argenis est un roman allégorique écrit par Jean Barclay en latin et mêlé de prose et de vers où il trace le tableau des vices et des révolutions des cours. Il a été édité en 1621 par Nicolas Buon à Paris.
rdf:langString
«Аргени́да» (лат. Argenis) — аллегорический роман шотландского поэта Джона Беркли, написанный на латинском языке. Работа над текстом шла с 1617 года в Риме, первое издание увидело свет вскоре после кончины автора в 1621 году. Произведение относится к популярному в эпоху барокко жанру «романа с ключом», породило многочисленные продолжения и подражания и сильно повлияло на развитие французской прециозной литературы (включая романы мадам де Скюдери и «Приключения Телемака» Фенелона). Аллегорико-политические романы на латинском языке публиковались после этого до середины XVIII века. В историографии ведутся споры о принадлежности романа к английской или французской литературной и культурной традиции, в работах исследователей конца XX—XXI веков всё чаще раздаются призывы считать Джона Беркли пре
rdf:langString
«Аргені́да» (лат. Argenis) — алегоричний роман шотландського поета Джона Берклі, написаний латиною. Робота над текстом йшла з 1617 року в Римі, перше видання побачило світ незабаром після смерті автора в 1621 році. Твір відноситься до популярного в епоху бароко жанру «роману з ключем», породив численні продовження і наслідування і сильно вплинув на розвиток французької преціозної літератури (включаючи романи мадам де Скюдері і «Пригоди Телемака» Фенелона). Аллегорико-політичні романи латиною публікувалися після цього до середини XVIII століття. В історіографії ведуться суперечки про приналежність роману до англійської або французької літературної і культурної традиції, в роботах дослідників кінця XX—XXI століть все частіше лунають заклики вважати Джона Берклі представником інтернаціонально
rdf:langString
rdf:langString
Argenis
rdf:langString
Argenis
rdf:langString
Аргенида
rdf:langString
Аргеніда
xsd:integer
519855
xsd:integer
1107961075
rdf:langString
Argenis is a book by John Barclay. It is a work of historical allegory which tells the story of the religious conflict in France under Henry III of France and Henry IV of France, and also touches on more contemporary English events, such as the Overbury scandal. The tendency is royalist, anti-aristocratic; it is told from the angle of a king who reduces the landed aristocrats' power in the interest of the "country", the interest of which is identified with that of the king.
rdf:langString
Argenis est un roman allégorique écrit par Jean Barclay en latin et mêlé de prose et de vers où il trace le tableau des vices et des révolutions des cours. Il a été édité en 1621 par Nicolas Buon à Paris. Allégorie historique, elle raconte l'histoire du conflit religieux en France sous Henri III et Henri IV, et aborde également des événements anglais plus contemporains, comme le scandale de la mort de Thomas Overbury. De tendance royaliste et anti-aristocratique, il est raconté sous l'angle d'un roi qui réduit le pouvoir des aristocrates terriens au profit du « pays », dont l'intérêt s'identifie à celui du roi.
rdf:langString
«Аргени́да» (лат. Argenis) — аллегорический роман шотландского поэта Джона Беркли, написанный на латинском языке. Работа над текстом шла с 1617 года в Риме, первое издание увидело свет вскоре после кончины автора в 1621 году. Произведение относится к популярному в эпоху барокко жанру «романа с ключом», породило многочисленные продолжения и подражания и сильно повлияло на развитие французской прециозной литературы (включая романы мадам де Скюдери и «Приключения Телемака» Фенелона). Аллегорико-политические романы на латинском языке публиковались после этого до середины XVIII века. В историографии ведутся споры о принадлежности романа к английской или французской литературной и культурной традиции, в работах исследователей конца XX—XXI веков всё чаще раздаются призывы считать Джона Беркли представителем интернациональной «Республики учёных». Джон Беркли (на латыни Ioannes Barclaius) родился во Франции, и его матерью была француженка, но поэт считал себя шотландцем и унаследовал от отца — Уильяма Беркли — приверженность абсолютной монархии. Замыслив изложить её апологию, он написал аллегорический роман, который своими идеями и лёгкостью латинского стиля и совершенством стихов завоевал огромную популярность. История создания романа достаточно хорошо документирована письмами самого Беркли. Роман был посвящён французскому королю Людовику XIII. Публикация была осуществлена благодаря «князю Республики учёных» — аббату Фабри де Пейреску, с которым Беркли переписывался с 1606 года. В латинском оригинале роман выдержал более 50 изданий и регулярно переиздавался вплоть до конца XVIII века, был переведён практически на все европейские языки, включая польский (Вацлав Потоцкий, 1697) и русский (Василий Тредиаковский, 1751). Роман ценили Гуго Гроций, кардинал Ришельё, Готфрид Лейбниц, Иоганн Гёте и Сэмюэл Кольридж. Затем «Аргенида» была на долгое время забыта, научный интерес к тексту проявился в конце XIX века, на рубеже XX—XXI веков было выпущено несколько факсимильных изданий. Научное издание латинского текста с параллельным английским переводом под редакцией Марка Райли и Дороти Притчард Хьюбер последовало в 2004 году. Барочный роман имел сложный сюжет, основная фабула которого, хотя и помещённая в Античность, была основана на событиях реальной истории Франции XVI века — борьбе короля, гугенотов и Лиги. Роман был выстроен по авантюрной схеме с огромным числом вставных эпизодов, осложняющих действие. Схема сюжета сводится к следующему: сицилийский царь Мелеандр после трудной борьбы победил могущественного мятежного вельможу Ликогена, к партии которого примкнули гиперефаняне (то есть кальвинисты); придворный учёный Никопомп (alter ego автора) непрерывно даёт советы Мелеандру и проповедует ему правоту монархического принципа. Ликогену удалось удалить от двора верного царю вельможу Полиарха; после поражения Ликогена Полиарх, давно влюблённый в Аргениду, дочь Мелеандра, получает её руку, и роман заканчивается торжеством верной любви, с которым сливается торжество царя над мятежными феодалами.
rdf:langString
«Аргені́да» (лат. Argenis) — алегоричний роман шотландського поета Джона Берклі, написаний латиною. Робота над текстом йшла з 1617 року в Римі, перше видання побачило світ незабаром після смерті автора в 1621 році. Твір відноситься до популярного в епоху бароко жанру «роману з ключем», породив численні продовження і наслідування і сильно вплинув на розвиток французької преціозної літератури (включаючи романи мадам де Скюдері і «Пригоди Телемака» Фенелона). Аллегорико-політичні романи латиною публікувалися після цього до середини XVIII століття. В історіографії ведуться суперечки про приналежність роману до англійської або французької літературної і культурної традиції, в роботах дослідників кінця XX—XXI століть все частіше лунають заклики вважати Джона Берклі представником інтернаціональної «Республіки вчених». Джон Берклі (латиною Ioannes Barclaius) народився у Франції, і його матір'ю була француженка, але поет вважав себе шотландцем і успадкував від батька — Вільяма Берклі — прихильність до абсолютної монархії. Замисливши викласти її апологію, він написав алегоричний роман, який своїми ідеями і легкістю латинського стилю і досконалістю віршів завоював величезну популярність. Історія створення роману досить добре документована листами самого Берклі. Роман був присвячений французькому королю Людовику XIII. Публікація була здійснена завдяки «князю Республіки вчених» — абату Фабрі де Пейреску, з яким Берклі листувався з 1606 року. У латинському оригіналі роман витримав понад 50 видань і регулярно перевидавався аж до кінця XVIII століття, був переведений практично на всі європейські мови, включаючи польську (Вацлав Потоцький, 1697) і російську (Василь Тредіаковський, 1751). Роман цінували Гуго Гроцій, кардинал Рішельє, Готфрід Лейбніц, Йоганн Гете і Семюел Кольрідж. Потім «Аргеніда» була на довгий час забута, науковий інтерес до тексту проявився в кінці XIX століття, на рубежі XX—XXI століть було випущено кілька факсимільних видань. Наукове видання латинського тексту з паралельним англійським перекладом під редакцією Марка Райлі і Дороті Прітчард Хьюбер було зроблено в 2004 році. Бароковий роман мав складний сюжет, основна фабула якого, хоча і поміщена в Античність, була заснована на подіях реальної історії Франції XVI століття — боротьбу короля, гугенотів і Ліги. Роман був збудований за авантюрною схемою з багатьма вставними епізодами, що ускладнюють дію. Схема сюжету зводиться до наступного: сицилійський цар Мелеандр після важкої боротьби переміг могутнього бунтівного вельможу Лікогена, до партії якого приєдналися гіперефаняни (тобто кальвіністи); придворний науковець Нікопомп (alter ego автора) безперервно дає поради Мелеандру і проповідує йому правоту монархічного принципу. Лікогену вдалося віддалити від двору вірного цареві вельможу Поліарха; після поразки Лікогена Поліарх, який давно закоханий в Аргеніду, доньку Мелеандра, отримує її руку, і роман закінчується тріумфом вірного кохання, з яким зливається тріумф царя над бунтівними феодалами.
xsd:nonNegativeInteger
2941