Arbitration
http://dbpedia.org/resource/Arbitration an entity of type: Thing
Rozhodčí řízení (někdy též arbitráž) je mimosoudní způsob řešení sporů nezávislými a nestrannými rozhodci, který bývá využíván jako náhrada civilního procesu při řešení majetkových sporů. Rozhodčí řízení je neveřejné, což je spolu s jeho rychlostí a často i nižšími náklady ve srovnání s běžným soudním řízením považováno za jeho největší výhody.
rdf:langString
L'arbitrage est un mode alternatif de règlement des conflits par lequel des parties conviennent de soumettre leur différend à un tribunal arbitral généralement composé de 1 ou 3 arbitres. L'arbitre rend une sentence qui s'impose aux parties sous réserve du respect de certaines conditions. L'arbitrage permet donc de régler un litige, en saisissant non les tribunaux de l'État mais une juridiction arbitrale, en confiant le différend à un ou plusieurs particuliers ou arbitres professionnels choisis par les parties. Il constitue dès lors un mode de règlement extra-judiciaire des conflits.
rdf:langString
Arbitrasi adalah sebuah cara penyelesaian masalah di luar pengadilan. Sengketa akan diselesaikan oleh satu orang atau lebih (arbitrator, arbiter atau pengadilan arbitral), yang memberikan keputusan arbitrasi. Keputusan arbitrasi mengikat secara hukum pada kedua belah pihak dan diberlakukan dalam pengadilan. Arbitrasi dapat dilakukan bila para pihak yang berkonflik tidak dapat mencapai kompromi sendiri.
rdf:langString
L'arbitrato (dal latino arbitratus, lett. "giudizio") è un metodo alternativo di risoluzione delle controversie (cioè senza ricorso ad un procedimento giudiziario) note anche come ADR (Alternative dispute resolutions), che consiste nell'affidamento a uno o più soggetti terzi (gli arbitri) dell'incarico di risolvere una controversia, mediante una decisione (il lodo) che sarà vincolante per le parti e suscettibile di essere eseguita, anche in via forzata.
rdf:langString
仲裁（ちゅうさい）とは、当事者の合意に基づき、第三者（仲裁人）の判断（仲裁判断）による紛争解決を行う手続をいう。裁判外紛争解決手続（ADR）の一種である。 当事者間における紛争を仲裁に付する旨の合意を仲裁合意という。
rdf:langString
Arbitraż (z fr. arbitrage 'sąd rozjemczy' od łac. arbiter 'świadek; rozjemca') – metoda rozwiązywania sporów prawnych bez udziału sądu powszechnego, w której kompetencje takiego sądu powierza się bezstronnemu specjaliście.
rdf:langString
Arbitrage is particuliere rechtspraak, rechtspraak buiten de gewone rechter om. Bij overeenkomst kunnen partijen bestaande en/of toekomstige geschillen aan arbitrage onderwerpen. Zij verbinden zich er dan toe de desbetreffende geschillen voor te leggen aan arbiters (particuliere rechters), die ter zake een voor partijen bindende beslissing geven, een arbitraal vonnis.
rdf:langString
仲裁是当事人合意选择的替代性争议解决方式（ADR）的一种。也就是處理現在或將來會有的爭議。当事人选择并授权非司法机构或个人对其提交的爭議作出具有约束力的裁判。
rdf:langString
التحكيم، هو شكل من أشكال تسوية المنازعات (حل الخلاف)، هو وسيلة لحل النزاعات خارج المحاكم القضائية. يتم الفصل في النزاع من قبل شخص واحد أو أكثر (المحكمون أو ) والتي تصدر (قرار التحكيم). يعتبر قرار التحكيم ملزمًا قانونًا لكلا الطرفين وقابلا للتنفيذ في المحاكم، ما لم تنص جميع الأطراف على أن عملية التحكيم والقرار غير ملزمين. ومن المعروف أن التحكيم يطلق عليه بعض الفقهاء القانونيين «القضاء الخاص» وذلك لانه لا يدخل في تشكيله أي في تشكيل محكمة التحكيم سلطان الدولة ونفوذها رغم تطبيق قوانينها، فيرأس محكمة التحكيم محكمين وليس قضاة.
rdf:langString
Als Schiedsverfahren, laut deutscher ZPO schiedsrichterliches Verfahren, bezeichnet man die außergerichtliche Beilegung eines Rechtsstreits in einem geordneten Verfahren durch Schlichtung oder bindendes Urteil. Grundsätzlich ist zu unterscheiden zwischen dem vielerorts möglichen und mitunter vorgeschriebenen Schlichtungsverfahren vor den mit ehrenamtlichen Schiedspersonen / Friedensrichtern oder öffentlichen anerkannten Mediatoren besetzten staatlichen Schiedsstellen oder Gütestellen und dem rein privatrechtlichen Schiedsverfahren vor einem privaten Schiedsgericht auf vertraglich vereinbarten Wunsch der Parteien. Eine Zwischenstellung nimmt das Verfahren bei öffentlichen Schlichtungsstellen ein, die von Verbänden oder Vereinen für Streitfälle unter Mitgliedern oder bestimmte branchentypisc
rdf:langString
Arbitration is a form of alternative dispute resolution (ADR) that resolves disputes outside the judiciary courts. The dispute will be decided by one or more persons (the 'arbitrators', 'arbiters' or 'arbitral tribunal'), which renders the 'arbitration award'. An arbitration decision or award is legally binding on both sides and enforceable in the courts, unless all parties stipulate that the arbitration process and decision are non-binding.
rdf:langString
Arbitracio, en Juro, estas formo solvi sen turni sin al la . La koncernaj partoj, interkonsente, decidas elekti trian sendependulon, nomita arbitracianto, kiu estos la respondeculo solvi la konflikton. La arbitracianto, siavice, vidos sin limigita de tio interpaktita inter la koncernaj partoj por setligi la arbitran traktaton. Tiu devos fari ĝin kompreneble laŭ la leĝaro elektita de la koncernaj partoj, aŭ eĉ kun bazo en la simpla egaleco, se tion oni ne interkonsentis de antaŭe.
rdf:langString
En Derecho, el arbitraje es una forma de resolver un litigio sin acudir a la jurisdicción ordinaria. Las partes, de mutuo acuerdo, deciden nombrar a un tercero independiente, denominado árbitro, o a un tribunal arbitral, que será el encargado de resolver el conflicto. El árbitro, a su vez, se verá limitado por lo pactado entre las partes para dictar el laudo arbitral. Deberá hacerlo conforme a la legislación que hayan elegido las partes, o incluso basándose únicamente en el principio de equidad, si así se ha pactado.
rdf:langString
Zuzenbidean, auziak konpontzeko modu bat da arbitrajea, ohiko jurisdikziora jo gabe burutzen dena eta alderdien borondatean oinarritzen dena. Auziaren alderdiek, adostasunez, hirugarren inpartzial bat izendatzean datza, izenekoa, edo bat arbitro bat baino gehiago izendatuz gero. Arbitro hori izango da auziari irtenbide bat emango diona. Hala ere, arbitroak muga batzuk izango ditu bere funtzioa egikaritzeko orduan, alderdiek laudo arbitralean adostutakoaren arabera jardun beharko baitu. Laudo horren bidez, zein legetan oinarritu beharko den ezar daiteke, edo, adibidez, erabiliaz auzia adierazi beharko duela.
rdf:langString
위키백과의 중재에 대해서는 위키백과:중재 문서를 참조하십시오. 중재(仲裁, arbitration)는 사법상의 권리 기타 법률관계에 관한 분쟁을 법원의 소송 절차에 의하지 않고, 사인인 제삼자를 중재인으로 선정하여 중재인의 결정에 맡기는 동시에 최종적으로 그 결정에 복종함으로써 당사자 간의 합의(중재합의)에 의하여 분쟁을 해결하는 제도이다. 이러한 중재절차는 당사자의 합의가 있으면 그것에 의하고 합의가 없으면 중재인에 일임하여도 무방하며, 반드시 법정절차에 따라야 하는 것은 아니다. 그러므로 중재인이 분쟁을 판단하는 기준도 반드시 성문의 실체법에 충실하여야 하는 것도 아니다. 그러나 구체적 타당성이 있어야 하고 법적 정의에 저촉되지 않아야 한다. 절차적인 임의성이 인정되므로 사적재판 내지 임의재판으로서의 성질을 가지고 있다. 대체적 분쟁 해결 수단의 하나이다. 노동법상으로는 노사간의 분쟁이 해결되지 않을 때 이 중재기관(중재위원회)이 내리는 중재재정으로 분쟁을 신속히 해결하려는 제도이다. 일반적으로 “중재”라 함은 제삼자가 당사자간의 싸움에 개입해서 쌍방을 화해시키는 수단이라고 이해된다.
rdf:langString
A arbitragem é um método de resolução de conflitos, no qual as partes definem que uma pessoa ou uma entidade privada irá solucionar a controvérsia apresentada pelas partes, sem a participação do Poder Judiciário. Caracterizada pela informalidade, embora com um procedimento escrito e com regras definidas por órgãos arbitrais e/ou pelas partes, a arbitragem costuma oferecer decisões especializadas e mais rápidas que as judiciais. No Brasil, a Lei de Arbitragem, Lei nº 9.307/96, foi redigida pelos Professores: Carlos Alberto Carmona, Selma Ferreira Lemes, Pedro Batista Martins.
rdf:langString
En skiljenämnd är en nämnd som kan avgöra tvister i vilka förlikning kan träffas i stället för att de tas upp som tvistemål i en domstol. I många fall väljer man att använda skiljenämnd i stället för domstol för att få en snabbhet och/eller skydd mot insyn i arbetet, då skiljenämnders arbete som regel inte är offentligt. Ett vanligt förfarande i skiljenämnd är att avtala om arbetssättet, sammansättning (ofta 3 jurister; 1 oberoende samt varsin från respektive part) och konsekvenser av skiljeförfarande. I många fall avtalas möjligheten till överklagande bort. En skiljedom är ogiltig
rdf:langString
Трете́йський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Відповідно до положень ст. 125 Конституції України третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а отже, не є органами правосуддя.
rdf:langString
Трете́йский суд — единоличный арбитр (третейский судья) или коллегия арбитров, избранные в согласованном порядке сторонами или назначенные Арбитражным учреждением для разрешения спора, возникшего из гражданско-правовых отношений. Федеральным законом могут устанавливаться ограничения на передачу отдельных категорий споров в арбитраж (третейское разбирательство). Рассматривает споры между юридическими лицами, юридическими лицами и гражданами, а также граждан между собой. Это суд посредника или посредников (в противоположность самосуду сторон), и притом лица частного (в противоположность суду государственному).
rdf:langString
rdf:langString
Arbitration
rdf:langString
تحكيم
rdf:langString
Arbitratge
rdf:langString
Rozhodčí řízení
rdf:langString
Schiedsverfahren
rdf:langString
Διαιτησία (δίκαιο)
rdf:langString
Arbitracio
rdf:langString
Arbitraje (zuzenbidea)
rdf:langString
Arbitraje (derecho)
rdf:langString
Arbitrage (droit)
rdf:langString
Arbitrasi
rdf:langString
Arbitrato
rdf:langString
仲裁
rdf:langString
중재
rdf:langString
Arbitrage (conflict)
rdf:langString
Arbitraż (prawo)
rdf:langString
Arbitragem (direito)
rdf:langString
Skiljenämnd
rdf:langString
Третейский суд
rdf:langString
Третейський суд
rdf:langString
仲裁
xsd:integer
6973884
xsd:integer
1116967601
rdf:langString
التحكيم، هو شكل من أشكال تسوية المنازعات (حل الخلاف)، هو وسيلة لحل النزاعات خارج المحاكم القضائية. يتم الفصل في النزاع من قبل شخص واحد أو أكثر (المحكمون أو ) والتي تصدر (قرار التحكيم). يعتبر قرار التحكيم ملزمًا قانونًا لكلا الطرفين وقابلا للتنفيذ في المحاكم، ما لم تنص جميع الأطراف على أن عملية التحكيم والقرار غير ملزمين. أما في اللغة فالتحكيم هو القضاء، وجاء بمعنى العلم والفقه والقضاء بالعدل، ومنه قول القرآن: «وآتيناه الحكم صبيا»، ومنه الحكمة بمعنى وضع الشيء في محله. والحَكَم من أسماء الله في الإسلام، قال القرآن: «أفغير الله أبتغي حكما»، ويطلق على من يختار للفصل بين المتنازعين، وبهذا ورد في قول القرآن: «وإن خفتم شقاق بينهما فابعثوا حكما من أهله وحكما من أهلها»، والمحكـّم بتشديد الكاف وفتحها هو الحكم بفتح الكاف، والمحكّمة هم الخوارج الذين قالوا: لا حكم إلا لله. ويعرف التحكيم على أنه: هو مسار خاص استثناءً عن المسار العام لحل المنازعات (القضاء) إذ يتيح إمكانية مباشرة الفصل في النزاعات بين الأفراد من قبل أفراد عاديين لا يعدون من الجسم القضائي للدولة فالتحكيم هو عرض خلاف معين بين الأطراف المتحكمين على هيئة تحكيمه تتكون من الأغيار يتم تعين أعضاء الهيئة التحكيم من قبل أطراف النزاع وذلك وفق شروط يحددونها لتفصل تلك الهيئة بذلك النزاع بقرار يفترض أن يكون بعيدا عن التحيز لأي من أطراف النزاع. ومن المعروف أن التحكيم يطلق عليه بعض الفقهاء القانونيين «القضاء الخاص» وذلك لانه لا يدخل في تشكيله أي في تشكيل محكمة التحكيم سلطان الدولة ونفوذها رغم تطبيق قوانينها، فيرأس محكمة التحكيم محكمين وليس قضاة.
rdf:langString
L'arbitratge és una forma alternativa de resolució de conflictes fora dels tribunals judicials. Es treballa per resoldre la controvèrsia amb una o més persones (els 'àrbitres', 'àrbitres' o ' tribunal arbitral '), que dicta el 'laude arbitral'. Una decisió o laude arbitral és legalment vinculant per ambdues parts i executiva davant dels tribunals, tret que totes les parts hagin estipulat que el procés i la decisió arbitral no és vinculant. L'arbitratge s'utilitza sovint per a la resolució de disputes comercials, especialment en el context de transaccions comercials internacionals. En alguns països l'arbitratge també s'utilitza amb freqüència en assumptes de consum i ocupació, on l'arbitratge pot ser obligatori per les condicions laborals o contractes comercials i pot incloure una renúncia al dret de presentar una demanda col·lectiva. L'arbitratge obligatori de consum i ocupació s'ha de distingir de l'arbitratge consensuat, especialment l'arbitratge comercial. Hi ha drets limitats de revisió i apel·lació de laudes arbitrals. L'arbitratge no és el mateix que els procediments judicials, tot i que en algunes jurisdiccions, els procediments judicials de vegades s'anomenen arbitratges, la resolució alternativa de disputes (ADR), la determinació pericial, o la mediació, que és una forma de negociació d'acords facilitada per una tercera part neutral.
rdf:langString
Rozhodčí řízení (někdy též arbitráž) je mimosoudní způsob řešení sporů nezávislými a nestrannými rozhodci, který bývá využíván jako náhrada civilního procesu při řešení majetkových sporů. Rozhodčí řízení je neveřejné, což je spolu s jeho rychlostí a často i nižšími náklady ve srovnání s běžným soudním řízením považováno za jeho největší výhody.
rdf:langString
Arbitration is a form of alternative dispute resolution (ADR) that resolves disputes outside the judiciary courts. The dispute will be decided by one or more persons (the 'arbitrators', 'arbiters' or 'arbitral tribunal'), which renders the 'arbitration award'. An arbitration decision or award is legally binding on both sides and enforceable in the courts, unless all parties stipulate that the arbitration process and decision are non-binding. Arbitration is often used for the resolution of commercial disputes, particularly in the context of international commercial transactions. In certain countries such as the United States, arbitration is also frequently employed in consumer and employment matters, where arbitration may be mandated by the terms of employment or commercial contracts and may include a waiver of the right to bring a class action claim. Mandatory consumer and employment arbitration should be distinguished from consensual arbitration, particularly commercial arbitration. There are limited rights of review and appeal of arbitration awards. Arbitration is not the same as: judicial proceedings (although in some jurisdictions, court proceedings are sometimes referred as arbitrations), alternative dispute resolution, expert determination, or mediation (a form of settlement negotiation facilitated by a neutral third party).
rdf:langString
Arbitracio, en Juro, estas formo solvi sen turni sin al la . La koncernaj partoj, interkonsente, decidas elekti trian sendependulon, nomita arbitracianto, kiu estos la respondeculo solvi la konflikton. La arbitracianto, siavice, vidos sin limigita de tio interpaktita inter la koncernaj partoj por setligi la arbitran traktaton. Tiu devos fari ĝin kompreneble laŭ la leĝaro elektita de la koncernaj partoj, aŭ eĉ kun bazo en la simpla egaleco, se tion oni ne interkonsentis de antaŭe. Kiam arbitracio kongruas kun la leĝareco, anstataŭas komplete la ordinaran juraĵon, kiu devos sin deteni sin eĉ de koni la konflikton. Tamen, necese oni devos turniĝi al tiu (pere de plenuma agado) kiam estos necesa la interveno de las aŭtoritatoj por plenumigi la arbitran traktaton. Inter la avantaĝoj de la arbitracio troviĝas rapideco, fleksibleco kaj la fakto ke oni povas interkonsenti antaŭe la kostojn.
rdf:langString
Als Schiedsverfahren, laut deutscher ZPO schiedsrichterliches Verfahren, bezeichnet man die außergerichtliche Beilegung eines Rechtsstreits in einem geordneten Verfahren durch Schlichtung oder bindendes Urteil. Grundsätzlich ist zu unterscheiden zwischen dem vielerorts möglichen und mitunter vorgeschriebenen Schlichtungsverfahren vor den mit ehrenamtlichen Schiedspersonen / Friedensrichtern oder öffentlichen anerkannten Mediatoren besetzten staatlichen Schiedsstellen oder Gütestellen und dem rein privatrechtlichen Schiedsverfahren vor einem privaten Schiedsgericht auf vertraglich vereinbarten Wunsch der Parteien. Eine Zwischenstellung nimmt das Verfahren bei öffentlichen Schlichtungsstellen ein, die von Verbänden oder Vereinen für Streitfälle unter Mitgliedern oder bestimmte branchentypische Streitigkeiten eingerichtet werden.
rdf:langString
Zuzenbidean, auziak konpontzeko modu bat da arbitrajea, ohiko jurisdikziora jo gabe burutzen dena eta alderdien borondatean oinarritzen dena. Auziaren alderdiek, adostasunez, hirugarren inpartzial bat izendatzean datza, izenekoa, edo bat arbitro bat baino gehiago izendatuz gero. Arbitro hori izango da auziari irtenbide bat emango diona. Hala ere, arbitroak muga batzuk izango ditu bere funtzioa egikaritzeko orduan, alderdiek laudo arbitralean adostutakoaren arabera jardun beharko baitu. Laudo horren bidez, zein legetan oinarritu beharko den ezar daiteke, edo, adibidez, erabiliaz auzia adierazi beharko duela. Arbitrajea legearen arabera burutzen denean ohiko jurisdikzioa ordezkatuko du. Hala ere, beharrezkoa izango da epailearengana jotzea haren beharra dagoenean hartutako erabakia betearazteko (akzio exekutiboa), edo, erabakia ez bada legearen arabera hartu edo alderdietako batek haren kontra egiten badu. Arbitrajearen aukerak hainbat abantaila dauzka, hala nola: arintasuna, malgutasuna eta alderdien borondatea.
rdf:langString
En Derecho, el arbitraje es una forma de resolver un litigio sin acudir a la jurisdicción ordinaria. Las partes, de mutuo acuerdo, deciden nombrar a un tercero independiente, denominado árbitro, o a un tribunal arbitral, que será el encargado de resolver el conflicto. El árbitro, a su vez, se verá limitado por lo pactado entre las partes para dictar el laudo arbitral. Deberá hacerlo conforme a la legislación que hayan elegido las partes, o incluso basándose únicamente en el principio de equidad, si así se ha pactado. El arbitraje es un mecanismo alternativo de solución de controversias de carácter heterocompositivo (es decir, las partes en litigio no solucionan el conflicto, sino que lo hace un tercero de manera definitiva) y alterno al fuero judicial, al que las partes pueden recurrir. El arbitraje es un mecanismo privado para la solución de controversias, donde no interviene un Juez ni otras figuras del sistema judicial tradicional (fiscales, actuarios). Los acuerdos de arbitraje son muy usados en las operaciones comerciales internacionales. En el Mercosur el arbitraje está previsto para controversias entre personas físicas o jurídicas (empresas privadas) que celebraron contratos comerciales internacionales.[2] Cuando un arbitraje se ajusta a la legalidad, sustituye a la jurisdicción ordinaria, que no conoce del litigio. Sin embargo, sí que será necesario acudir a la misma (a través de la acción ejecutiva) cuando sea necesaria la intervención de las autoridades para hacer cumplir el laudo arbitral, o en caso de impugnación del mismo. Entre las ventajas del arbitraje se encuentran su celeridad, su flexibilidad y el hecho de que se pueden pactar los costes con anterioridad.
rdf:langString
L'arbitrage est un mode alternatif de règlement des conflits par lequel des parties conviennent de soumettre leur différend à un tribunal arbitral généralement composé de 1 ou 3 arbitres. L'arbitre rend une sentence qui s'impose aux parties sous réserve du respect de certaines conditions. L'arbitrage permet donc de régler un litige, en saisissant non les tribunaux de l'État mais une juridiction arbitrale, en confiant le différend à un ou plusieurs particuliers ou arbitres professionnels choisis par les parties. Il constitue dès lors un mode de règlement extra-judiciaire des conflits.
rdf:langString
Arbitrasi adalah sebuah cara penyelesaian masalah di luar pengadilan. Sengketa akan diselesaikan oleh satu orang atau lebih (arbitrator, arbiter atau pengadilan arbitral), yang memberikan keputusan arbitrasi. Keputusan arbitrasi mengikat secara hukum pada kedua belah pihak dan diberlakukan dalam pengadilan. Arbitrasi dapat dilakukan bila para pihak yang berkonflik tidak dapat mencapai kompromi sendiri.
rdf:langString
L'arbitrato (dal latino arbitratus, lett. "giudizio") è un metodo alternativo di risoluzione delle controversie (cioè senza ricorso ad un procedimento giudiziario) note anche come ADR (Alternative dispute resolutions), che consiste nell'affidamento a uno o più soggetti terzi (gli arbitri) dell'incarico di risolvere una controversia, mediante una decisione (il lodo) che sarà vincolante per le parti e suscettibile di essere eseguita, anche in via forzata.
rdf:langString
仲裁（ちゅうさい）とは、当事者の合意に基づき、第三者（仲裁人）の判断（仲裁判断）による紛争解決を行う手続をいう。裁判外紛争解決手続（ADR）の一種である。 当事者間における紛争を仲裁に付する旨の合意を仲裁合意という。
rdf:langString
위키백과의 중재에 대해서는 위키백과:중재 문서를 참조하십시오. 중재(仲裁, arbitration)는 사법상의 권리 기타 법률관계에 관한 분쟁을 법원의 소송 절차에 의하지 않고, 사인인 제삼자를 중재인으로 선정하여 중재인의 결정에 맡기는 동시에 최종적으로 그 결정에 복종함으로써 당사자 간의 합의(중재합의)에 의하여 분쟁을 해결하는 제도이다. 이러한 중재절차는 당사자의 합의가 있으면 그것에 의하고 합의가 없으면 중재인에 일임하여도 무방하며, 반드시 법정절차에 따라야 하는 것은 아니다. 그러므로 중재인이 분쟁을 판단하는 기준도 반드시 성문의 실체법에 충실하여야 하는 것도 아니다. 그러나 구체적 타당성이 있어야 하고 법적 정의에 저촉되지 않아야 한다. 절차적인 임의성이 인정되므로 사적재판 내지 임의재판으로서의 성질을 가지고 있다. 대체적 분쟁 해결 수단의 하나이다. 노동법상으로는 노사간의 분쟁이 해결되지 않을 때 이 중재기관(중재위원회)이 내리는 중재재정으로 분쟁을 신속히 해결하려는 제도이다. 일반적으로 “중재”라 함은 제삼자가 당사자간의 싸움에 개입해서 쌍방을 화해시키는 수단이라고 이해된다. 의료나 사회복지 분야에도 ‘중재’라는 말이 나오는데, 이것은 위와 달리 ‘조치(하다)’ 또는 ‘진정시키다’ 정도의 의미로 쓰인다. 예컨대 ‘환자가 4점 이상의 통증을 호소하면 중재 1시간 뒤 재평가한다’거나 ‘이용자의 행동을 중재한다’.
rdf:langString
Arbitraż (z fr. arbitrage 'sąd rozjemczy' od łac. arbiter 'świadek; rozjemca') – metoda rozwiązywania sporów prawnych bez udziału sądu powszechnego, w której kompetencje takiego sądu powierza się bezstronnemu specjaliście.
rdf:langString
Arbitrage is particuliere rechtspraak, rechtspraak buiten de gewone rechter om. Bij overeenkomst kunnen partijen bestaande en/of toekomstige geschillen aan arbitrage onderwerpen. Zij verbinden zich er dan toe de desbetreffende geschillen voor te leggen aan arbiters (particuliere rechters), die ter zake een voor partijen bindende beslissing geven, een arbitraal vonnis.
rdf:langString
A arbitragem é um método de resolução de conflitos, no qual as partes definem que uma pessoa ou uma entidade privada irá solucionar a controvérsia apresentada pelas partes, sem a participação do Poder Judiciário. Caracterizada pela informalidade, embora com um procedimento escrito e com regras definidas por órgãos arbitrais e/ou pelas partes, a arbitragem costuma oferecer decisões especializadas e mais rápidas que as judiciais. No Brasil, a Lei de Arbitragem, Lei nº 9.307/96, foi redigida pelos Professores: Carlos Alberto Carmona, Selma Ferreira Lemes, Pedro Batista Martins. A sentença arbitral tem o mesmo efeito da sentença judicial, pois é obrigatória para as partes envolvidas na controvérsia. Por envolver decisões proferidas no âmbito de um mecanismo privado de resolução de controvérsias, a arbitragem desponta como uma alternativa célere à morosidade do sistema judicial estatal. Para recorrer à arbitragem, as partes devem estabelecer uma cláusula arbitral em um contrato ou um simples acordo posterior à controvérsia, mediante a previsão de compromisso arbitral. Em ambos os casos, é acionado um juízo arbitral para solucionar controvérsia já configurada ou futura. Nessas hipóteses, evita-se a instauração de um novo litígio no Poder Judiciário, salvo em hipóteses bastantes específicas que envolvam urgência, ou se surgirem discussões a respeito da execução de uma ou da validade em si da arbitragem. A arbitragem costuma estar associada a outras formas alternativas de resolução de controvérsias, como a conciliação e a mediação, mas não se confunde com elas, por ter características próprias. A Câmara Arbitral é uma entidade autônoma especializada na solução de conflitos que versem sobre direito patrimonial disponível, por meio de regras e procedimentos próprios e dos mecanismos da (9.307/96). Essas instituições contam com composto por profissionais especializados nas mais diversas áreas.
rdf:langString
En skiljenämnd är en nämnd som kan avgöra tvister i vilka förlikning kan träffas i stället för att de tas upp som tvistemål i en domstol. I många fall väljer man att använda skiljenämnd i stället för domstol för att få en snabbhet och/eller skydd mot insyn i arbetet, då skiljenämnders arbete som regel inte är offentligt. Ett vanligt förfarande i skiljenämnd är att avtala om arbetssättet, sammansättning (ofta 3 jurister; 1 oberoende samt varsin från respektive part) och konsekvenser av skiljeförfarande. I många fall avtalas möjligheten till överklagande bort. Parterna får bestämma hur många skiljemännen skall vara och hur de skall utses. En skiljedom är ogiltig
* om den innefattar prövning av en fråga som enligt svensk lag inte får avgöras av skiljemän,
* om skiljedomen eller det sätt på vilket skiljedomen tillkommit är uppenbart oförenligt med grunderna för rättsordningen i Sverige, eller
* om skiljedomen inte uppfyller föreskrifterna om skriftlighet och undertecknande. Ogiltigheten kan gälla en viss del av skiljedomen.
* Fristen för talan mot skiljedom räknas från den dag parten fick del av skiljedomen i dess helhet.
* Enligt tillämpligt skiljereglemente skulle en skiljedom innehålla domskäl. Part har klandrat skiljedomen på den grunden att skiljenämnden i stor utsträckning skulle ha underlåtit att ange eller lämnat ofullständiga eller motstridiga domskäl. Frågor om tillämplig klandergrund i 34 § första stycket lagen (1999:116) om skiljeförfarande och vilka krav som kan ställas på domskälen.
* Skiljedom kan klandras om skiljeman misstänks för jäv enligt NJA 2010 s. 317. Detta rättsfall handlar även om skiljemans upplysningsplikt om tidigare uppdrag som kunde utgöra omständighet som kunde rubba förtroendet för skiljemannens opartiskhet. Gäller tvisten annat än juridiska spörsmål är det inte ovanligt att en oberoende jurist utses som ordförande, för att sedan kompletteras med en sakkunnig inom det område tvisten gäller, utsedd av respektive part. Som synonym till skiljenämnd används ibland uttrycket skiljedomstol.
rdf:langString
Трете́йский суд — единоличный арбитр (третейский судья) или коллегия арбитров, избранные в согласованном порядке сторонами или назначенные Арбитражным учреждением для разрешения спора, возникшего из гражданско-правовых отношений. Федеральным законом могут устанавливаться ограничения на передачу отдельных категорий споров в арбитраж (третейское разбирательство). Рассматривает споры между юридическими лицами, юридическими лицами и гражданами, а также граждан между собой. Это суд посредника или посредников (в противоположность самосуду сторон), и притом лица частного (в противоположность суду государственному). Арбитражные учреждения (третейские суды) являются институтом саморегулирования гражданского общества, осуществляющим правоприменительную деятельность (разрешение гражданско-правовых споров) на основе взаимного волеизъявления сторон (Арбитражного соглашения). В процессе третейского разбирательства, так же как и в государственном судопроизводстве, применимы альтернативные способы урегулирования споров. Третейский суд — институт весьма древний; он предшествовал суду государственному, требующему для своего появления более высокого уровня культурного развития.
rdf:langString
仲裁是当事人合意选择的替代性争议解决方式（ADR）的一种。也就是處理現在或將來會有的爭議。当事人选择并授权非司法机构或个人对其提交的爭議作出具有约束力的裁判。
rdf:langString
Трете́йський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Суть третейського судочинства полягає у тому, що сторони довіряють вирішення спору та ухвалення рішення третій особі, а не уповноваженому державою органу. В цьому істотна відмінність третейського судочинства від інших форм захисту прав та інтересів — цивільного та господарського судочинства, які здійснюються виключно судами загальної юрисдикції. Відповідно до положень ст. 125 Конституції України третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а отже, не є органами правосуддя. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин — це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту прав та інтересів є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного Конституцією України. Хоча третейські суди і не входять до складу судової системи України, рішення третейського суду мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому для рішень судів загальної юрисдикції. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що передбачено законом про третейські суди, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія Закону України «Про третейські суди» не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Третейське судочинство є демократичним альтернативним способом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб та вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами правовідносин, яке ґрунтується на приватному волевиявленні осіб та здійснюється без втручання держави.
xsd:nonNegativeInteger
55724
