Antipater of Tarsus
http://dbpedia.org/resource/Antipater_of_Tarsus an entity of type: Thing
Ο Αντίπατρος ο Ταρσεύς (πέθανε το 130/129 π.Χ.) ήταν στωικός φιλόσοφος. Ήταν μαθητής και διάδοχος του ως ηγετική φυσιογνωμία της στωικής σχολής και επίσης δάσκαλος του Παναιτίου. Έγραψε έργα για τους θεούς και τα μαντεία και στα περί ηθικής έδινε μεγαλύτερη βάση απ' ότι ο δάσκαλός του ο Διογένης.
rdf:langString
Antipater of Tarsus (Greek: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς; died 130/129 BC) was a Stoic philosopher. He was the pupil and successor of Diogenes of Babylon as leader of the Stoic school, and was the teacher of Panaetius. He wrote works on the gods and on divination, and in ethics he took a higher moral ground than that of his teacher Diogenes.
rdf:langString
Antípatro de Tarso (en griego, Ἀντίπατρος; muerto 130/129 a. C.) fue un filósofo estoico, discípulo y sucesor de Diógenes de Babilonia como jefe de la escuela estoica, y maestro de Panecio de Rodas. Escribió obras sobre los dioses y sobre la adivinación.
rdf:langString
Antipatros de Tarse (connu aussi sous le nom d'Antipater de Tarse) est un philosophe, scholarque stoïcien de -150 à -129.
rdf:langString
Antipatro di Tarso (in greco antico: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς, Antípatros ho Tarséus; II secolo a.C. – ...) è stato un filosofo greco antico di scuola stoica.
rdf:langString
タルススのアンティパトロス（ギリシア語: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς 紀元前130/129年 没 ）は、ストア派の哲学者。 ストア派の指導者の弟子にして後継者であり、パナイティオスの師でもあった。神と占いに関する作品を書いており、倫理学では彼は師のディオゲネスよりも高い道徳的水準を要求していることに特徴がある。 たとえば、非対称性に関して、師のディオゲネスは、民法が定める範囲で売り手が情報を開示するべきだと考えた。一方アンティパトロスは、売り手が知っていて買い手が知らない情報がひとつもないよう、民法で求められていないこともすべて開示すべきだと主張した。
rdf:langString
Antipater van Tarsus (Oudgrieks: Ἀντίπατρος) ( ? - 137 v.Chr.) was een oud-Grieks stoïcijns filosoof. Hij was de volgeling en opvolger van Diogenes van Babylon en de leermeester van Panaetius van Rhodos.
rdf:langString
Antypater z Tarsu, (gr. Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς; zm. ok. 130/129 p.n.e.) – filozof wczesnego stoicyzmu, nauczyciel Panajtiosa, autor niezachowanych dzieł na temat bogów oraz wróżbiarstwa. Po śmierci Diogenesa z Babilonu, objął kierownictwo szkoły stoickiej w Atenach.
rdf:langString
Antipatros (grekiska: Ἀντίπατρος,latin: Antipater; död 130/129 f.Kr) från Tarsos war en stoisk filosof. Han var elev till Diogenes från Seleukia och efterträdde denne som skolark (föreståndare) för den stoiska skolan i Aten - och han efterträddes i sin tur av sin elev Panaitios. Han skrev avhandlingar om gudarna och spådomskonst. I etiken intog han en högre moralisk ståndpunkt än sin lärare Diogenes.
rdf:langString
Антипа́тр из Та́рса (др.-греч. Ἀντίπατρος; ок. 200 — ок. 129 до н.э.) — философ-стоик, ученик и последователь Диогена Вавилонского, учитель Панетия Родосского, Дионисия Киренского и Гая Блоссия. Он писал книги о богах и предсказаниях, в основе этики более высокая мораль, чем у его учителя Диогена. Он учил вере в Бога как «благословенного, вечного и благосклонного к людям», что отчасти противоречило концепции Хрисиппа. Покончил с собой, приняв яд.
rdf:langString
Antípatro de Tarso (em grego: Ἀντίπατρος; morto em 130/129 a.C.) foi um filósofo estoico, discípulo e sucessor de Diógenes da Babilônia na escola estoica além de professor de Panécio de Rodes.
rdf:langString
Antípatre de Tars （grec antic: Ἀντίπατρος, llatí: Antipater) fou un filòsof estoic grec deixeble i successor de Diògenes de Babilònia i mestre de Paneci de Rodes. Plutarc en parla com un dels principals estoics, juntament amb Zenó de Cítion, Cleantes i Crisip de Soli. Ciceró remarca la seva agudesa. De la seva vida no se sap res.
rdf:langString
Antipatros von Tarsos (* vor 200 v. Chr. in Tarsos; † 129 v. Chr. in Athen) war ein antiker griechischer Philosoph. Antipatros wurde noch im 3. Jahrhundert geboren. Er kam nach Athen und schloss sich dort einer Philosophenschule, der Stoa, an, deren Schuloberhaupt (Scholarch) damals Diogenes von Seleukia „der Babylonier“ war. Nach dem Tod des Diogenes wurde er kurz vor 150 dessen Nachfolger. Er verteidigte die stoische Lehre in zahlreichen Schriften gegen Angriffe des Skeptikers Karneades, der damals die Platonische Akademie leitete. Einer mündlichen Auseinandersetzung mit dem gefürchteten Debattierer Karneades wich er aus. Daher erhielt er den Spitznamen „Federschreier“ (kalamoboas).
rdf:langString
Антипатр з Тарса (грец. Ἀντίπατρος; бл. 200 — бл. 129 до н. е.) — філософ-стоїк, учень і послідовник Діогена Вавилонського, вчитель Панетія Родоського, Діонісія Кіренського та Гая Блоссія. Він писав книги про богів і ворожіння, в основі етики — вища мораль, ніж у його вчителя Діогена. Він вчив вірі в Бога як «благословенного, вічного та прихильного до людей», що частково суперечило концепції Хрісіппа. Наклав на себе руки, прийнявши отруту.
rdf:langString
rdf:langString
Antípatre de Tars
rdf:langString
Antipatros von Tarsos
rdf:langString
Αντίπατρος ο Ταρσεύς
rdf:langString
Antipater of Tarsus
rdf:langString
Antípatro de Tarso
rdf:langString
Antipatro di Tarso
rdf:langString
Antipatros de Tarse
rdf:langString
タルススのアンティパトロス
rdf:langString
Antipater van Tarsus
rdf:langString
Antypater z Tarsu
rdf:langString
Antípatro de Tarso
rdf:langString
Антипатр из Тарса
rdf:langString
Antipatros från Tarsos
rdf:langString
Антипатр з Тарса
xsd:integer
9628831
xsd:integer
1106814975
xsd:integer
203
rdf:langString
Antipater, of Tarsus
rdf:langString
Leader of the Stoic school
xsd:integer
145
rdf:langString
Antípatre de Tars （grec antic: Ἀντίπατρος, llatí: Antipater) fou un filòsof estoic grec deixeble i successor de Diògenes de Babilònia i mestre de Paneci de Rodes. Plutarc en parla com un dels principals estoics, juntament amb Zenó de Cítion, Cleantes i Crisip de Soli. Ciceró remarca la seva agudesa. De la seva vida no se sap res. Les poques cites existents de les seves doctrines filosòfiques no són prou per atribuir-li una gran reputació, si no fos per les opinions posteriors. Sembla que va prendre el lideratge en les discussions entre la seva pròpia escola i l'Acadèmia, encara que es diu que, com que no podia rebatre les argumentacions dels seus oponents, es va limitar a escriure; per això Plutarc l'anomena καλαμοβόας ('el que crida escrivint'). Segurament va escriure un tractat sobre els déus, i dos llibres sobre endevinació, un tema comú entre els estoics, on demostrava la veritat de la ciència del coneixement i la benevolència de la divinitat. Deia que els somnis eren premonicions del futur, i va recopilar anècdotes sobre aquest tema atribuïdes a Sòcrates. Segons Estobeu, Antípatre deia que el destí era un déu, encara que no està clar què volia dir realment. Ateneu de Nàucratis li atribueix un tractat titulat Περὶ Δεισιδαιμονίας ('sobre les supersticions').
rdf:langString
Ο Αντίπατρος ο Ταρσεύς (πέθανε το 130/129 π.Χ.) ήταν στωικός φιλόσοφος. Ήταν μαθητής και διάδοχος του ως ηγετική φυσιογνωμία της στωικής σχολής και επίσης δάσκαλος του Παναιτίου. Έγραψε έργα για τους θεούς και τα μαντεία και στα περί ηθικής έδινε μεγαλύτερη βάση απ' ότι ο δάσκαλός του ο Διογένης.
rdf:langString
Antipatros von Tarsos (* vor 200 v. Chr. in Tarsos; † 129 v. Chr. in Athen) war ein antiker griechischer Philosoph. Antipatros wurde noch im 3. Jahrhundert geboren. Er kam nach Athen und schloss sich dort einer Philosophenschule, der Stoa, an, deren Schuloberhaupt (Scholarch) damals Diogenes von Seleukia „der Babylonier“ war. Nach dem Tod des Diogenes wurde er kurz vor 150 dessen Nachfolger. Er verteidigte die stoische Lehre in zahlreichen Schriften gegen Angriffe des Skeptikers Karneades, der damals die Platonische Akademie leitete. Einer mündlichen Auseinandersetzung mit dem gefürchteten Debattierer Karneades wich er aus. Daher erhielt er den Spitznamen „Federschreier“ (kalamoboas). Antipatros starb 129 v. Chr., indem er einen Giftbecher trank. Sein bedeutendster Schüler und Nachfolger als Scholarch der Stoa war Panaitios.
rdf:langString
Antipater of Tarsus (Greek: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς; died 130/129 BC) was a Stoic philosopher. He was the pupil and successor of Diogenes of Babylon as leader of the Stoic school, and was the teacher of Panaetius. He wrote works on the gods and on divination, and in ethics he took a higher moral ground than that of his teacher Diogenes.
rdf:langString
Antípatro de Tarso (en griego, Ἀντίπατρος; muerto 130/129 a. C.) fue un filósofo estoico, discípulo y sucesor de Diógenes de Babilonia como jefe de la escuela estoica, y maestro de Panecio de Rodas. Escribió obras sobre los dioses y sobre la adivinación.
rdf:langString
Antipatros de Tarse (connu aussi sous le nom d'Antipater de Tarse) est un philosophe, scholarque stoïcien de -150 à -129.
rdf:langString
Antipatro di Tarso (in greco antico: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς, Antípatros ho Tarséus; II secolo a.C. – ...) è stato un filosofo greco antico di scuola stoica.
rdf:langString
タルススのアンティパトロス（ギリシア語: Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς 紀元前130/129年 没 ）は、ストア派の哲学者。 ストア派の指導者の弟子にして後継者であり、パナイティオスの師でもあった。神と占いに関する作品を書いており、倫理学では彼は師のディオゲネスよりも高い道徳的水準を要求していることに特徴がある。 たとえば、非対称性に関して、師のディオゲネスは、民法が定める範囲で売り手が情報を開示するべきだと考えた。一方アンティパトロスは、売り手が知っていて買い手が知らない情報がひとつもないよう、民法で求められていないこともすべて開示すべきだと主張した。
rdf:langString
Antipater van Tarsus (Oudgrieks: Ἀντίπατρος) ( ? - 137 v.Chr.) was een oud-Grieks stoïcijns filosoof. Hij was de volgeling en opvolger van Diogenes van Babylon en de leermeester van Panaetius van Rhodos.
rdf:langString
Antypater z Tarsu, (gr. Ἀντίπατρος ὁ Ταρσεύς; zm. ok. 130/129 p.n.e.) – filozof wczesnego stoicyzmu, nauczyciel Panajtiosa, autor niezachowanych dzieł na temat bogów oraz wróżbiarstwa. Po śmierci Diogenesa z Babilonu, objął kierownictwo szkoły stoickiej w Atenach.
rdf:langString
Antipatros (grekiska: Ἀντίπατρος,latin: Antipater; död 130/129 f.Kr) från Tarsos war en stoisk filosof. Han var elev till Diogenes från Seleukia och efterträdde denne som skolark (föreståndare) för den stoiska skolan i Aten - och han efterträddes i sin tur av sin elev Panaitios. Han skrev avhandlingar om gudarna och spådomskonst. I etiken intog han en högre moralisk ståndpunkt än sin lärare Diogenes.
rdf:langString
Антипа́тр из Та́рса (др.-греч. Ἀντίπατρος; ок. 200 — ок. 129 до н.э.) — философ-стоик, ученик и последователь Диогена Вавилонского, учитель Панетия Родосского, Дионисия Киренского и Гая Блоссия. Он писал книги о богах и предсказаниях, в основе этики более высокая мораль, чем у его учителя Диогена. Он учил вере в Бога как «благословенного, вечного и благосклонного к людям», что отчасти противоречило концепции Хрисиппа. Покончил с собой, приняв яд.
rdf:langString
Antípatro de Tarso (em grego: Ἀντίπατρος; morto em 130/129 a.C.) foi um filósofo estoico, discípulo e sucessor de Diógenes da Babilônia na escola estoica além de professor de Panécio de Rodes.
rdf:langString
Антипатр з Тарса (грец. Ἀντίπατρος; бл. 200 — бл. 129 до н. е.) — філософ-стоїк, учень і послідовник Діогена Вавилонського, вчитель Панетія Родоського, Діонісія Кіренського та Гая Блоссія. Він писав книги про богів і ворожіння, в основі етики — вища мораль, ніж у його вчителя Діогена. Він вчив вірі в Бога як «благословенного, вічного та прихильного до людей», що частково суперечило концепції Хрісіппа. Наклав на себе руки, прийнявши отруту. Серед іншого, його робота відома тим, що вона є першоджерелом слова мізогінія (μισογυνία, misogunia). У своєму моральному трактаті, відомому як «Про шлюб» (бл. 150 р. до н. е.). Антипатр стверджує, що шлюб є основою держави, і вважає, що він заснований на божественному (політеїстичному) постанові. Він використовує слово мізогунія, щоб описати тип письма, якого трагік Евріпід уникає, заявляючи, що він «відкидає ненависть до жінок у своїх творах» (ἀποθέμενος τὴν ἐν τῷ γράφειν μισογυνίαν). Потім він наводить приклад цього, цитуючи втрачену п’єсу Евріпіда, в якій вихваляються заслуги сумлінної дружини.
xsd:nonNegativeInteger
5621