Anglo-Normans

http://dbpedia.org/resource/Anglo-Normans an entity of type: Thing

Die Anglonormannen sind die Nachkommen der Normannen, die nach der normannischen Eroberung durch Wilhelm den Eroberer 1066 England beherrschten und in der Folgezeit eine von den angelsächsischen, keltischen und dänischen Bewohnern der Insel abgegrenzte Population darstellten. Ihre Sprache war das Anglonormannische. rdf:langString

Los anglonormandos fueron principalmente descendientes de los normandos que gobernaron Inglaterra tras su conquista por Guillermo de Normandía en 1066, si bien algunos normandos ya se encontraban en Inglaterra antes de esta conquista. Tras la batalla de Hastings, los invasores normandos y sus descendientes formaron una población diferenciada en Inglaterra, y dieron origen a la lengua anglonormanda. rdf:langString

Os anglo-normandos foram principalmente descendentes dos normandos que governaram a Inglaterra depois de sua conquista por Guilherme da Normandia em 1066, conquanto alguns normandos já se encontravam em Inglaterra antes desta conquista. Depois da batalha de Hastings, os invasores normandos e seus descendentes formaram uma população diferenciada em Inglaterra, e deram origem à língua anglo-normanda. rdf:langString

كان الأنجلو-نورمان (بالنورمندية: Anglo-Normaunds)‏ (: Engel-Norðmandisca)‏ الطبقة الحاكمة في إنجلترا في القرون الوسطى، وضموا بشكل رئيسي خليطًا من النورمانيين، والفرنسيين، والأنغلو ساكسون، والفلمنك، والبريطون، عقب غزو النورمان لإنجلترا. ناصر عدد قليل من النورمانيين ملك إنجلترا الأنغلو ساكسوني المستقبلي، إدوارد المعترف، وذلك خلال فترة نفيه في وطنه الأم نورماندي شمالي فرنسا. لدرى عودته إلى إنجلترا، ذهب بعضهم معه، وبالتالي استقر بعض من النورمانيين في إنجلترا قبل حصول الغزو. هزم هارولد جودوينسون، خلف إدوارد، على يد الدوق ويليام الفاتح في موقعة هاستنجز، ما أدرى اعتلاء ويليام العرش الإنجليزي. rdf:langString

The Anglo-Normans (Norman: Anglo-Normaunds, Old English: Engel-Norðmandisca) were the medieval ruling class in England, composed mainly of a combination of ethnic Normans, French, Anglo-Saxons, Flemings and Bretons, following the Norman conquest. A small number of Normans had earlier befriended future Anglo-Saxon king of England, Edward the Confessor, during his exile in his mother's homeland of Normandy in northern France. When he returned to England some of them went with him, and so there were Normans already settled in England prior to the conquest. Edward's successor, Harold Godwinson, was defeated by Duke William the Conqueror of Normandy at the Battle of Hastings, leading to William's accession to the English throne. rdf:langString

Comhfhreagraíonn an Tiarnas Angla-Normannach ("Baronnage" i bhFraincis) go príomha d'uaisle a fuair talamh i Sasana ó aimsir Liam Concar tar éis Chath Hastings i mí Dheireadh Fómhair 1066. Cosúil leis na i sa naoú go dtí an t-aonú haois déag, is uaisle de bhunadh eachtrach iad le taobh an daonra dhúchasaigh gur tromlach den chuid is mó iad na hAngla-Shacsanaigh agus na Danair go háirithe maidir le Sasana. rdf:langString

Gli anglo-normanni erano la classe dirigente dell'Inghilterra medievale, l'esito della convergenza storica delle nobiltà anglo-sassone, normanna e francese, nei decenni seguenti alla conquista normanna dell'Inghilterra. Un piccolo numero di Normanni aveva già stretto alleanza con il futuro re anglosassone d'Inghilterra, Edoardo il Confessore, durante il suo esilio nella terra materna, la Normandia. Quando egli fu invitato a tornare in Inghilterra (nel 1041), essi si spostarono con lui, costituendo il primo gruppo di normanni insediati in Inghilterra prima della conquista. Dopo la morte di Edoardo, l'aristocratico anglosassone Aroldo accede al trono inglese come Aroldo II d'Inghilterra, che terrà alla sconfitta per mano di Guglielmo, duca di Normandia, nella decisiva battaglia di Hastings ( rdf:langString

Le baronnage anglo-normand (« baronage » en anglais) correspond principalement à la noblesse du duché de Normandie qui a reçu des terres en Angleterre à partir du temps de Guillaume le Conquérant après la bataille d'Hastings en octobre 1066. Comme les Varègues dans la Russie kiévienne des IXe au XIe siècles, il s'agit d’une noblesse d’origine étrangère vis-à-vis d’une population autochtone largement majoritaire, anglo-saxonne et danoise notamment en ce qui concerne l’Angleterre. rdf:langString

Англонормандская монархия (англ. Anglo-Norman Monarchy) или ранненормандский период — период в истории Англии, начавшийся после нормандского завоевания в 1066 году. Обычно англонормандский период ограничивают временем правления королей Нормандской династии (Вильгельм I, Вильгельм II и Генрих I), а также царствованием Стефана Блуаского. В политическом плане англонормандский период иногда продолжают до 1215 г., включая в него эпоху Анжуйской империи до принятия Великой хартии вольностей. rdf:langString

Англонормандська монархія (англ. Anglo-Norman Monarchy) або ранньонормандський період — період в історії Англії, що розпочався після нормандського завоювання 1066 року. Зазвичай англонормандський період обмежують часом правління королів Нормандської династії (Вільгельм I, Вільгельм II і Генріх I), а також царюванням Стефана Блуасського. У політичному сенсі англонормандський період іноді продовжують до 1215 року, включаючи до нього епоху Анжуйської імперії до прийняття Великої хартії вольностей. rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Anglo-Normans

rdf:langString أنغلو-نورمان

rdf:langString Anglonormannen

rdf:langString Anglonormandos

rdf:langString Tiarnas Angla-Normannach

rdf:langString Baronnage anglo-normand

rdf:langString Anglo-normanni

rdf:langString Anglo-normandos

rdf:langString Англонормандская монархия

rdf:langString Англо-Нормандська монархія

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 257098

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1122003007

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString كان الأنجلو-نورمان (بالنورمندية: Anglo-Normaunds)‏ (: Engel-Norðmandisca)‏ الطبقة الحاكمة في إنجلترا في القرون الوسطى، وضموا بشكل رئيسي خليطًا من النورمانيين، والفرنسيين، والأنغلو ساكسون، والفلمنك، والبريطون، عقب غزو النورمان لإنجلترا. ناصر عدد قليل من النورمانيين ملك إنجلترا الأنغلو ساكسوني المستقبلي، إدوارد المعترف، وذلك خلال فترة نفيه في وطنه الأم نورماندي شمالي فرنسا. لدرى عودته إلى إنجلترا، ذهب بعضهم معه، وبالتالي استقر بعض من النورمانيين في إنجلترا قبل حصول الغزو. هزم هارولد جودوينسون، خلف إدوارد، على يد الدوق ويليام الفاتح في موقعة هاستنجز، ما أدرى اعتلاء ويليام العرش الإنجليزي. شكل النورمانيون المنتصرون طبقة حاكمة في بريطانيا، تميزت عن السكان الأصليين (رغم حصول تزاوج فيما بينهم). مع مرور الوقت، تطورت لغتهم من النورمانية القديمة إلى اللغة الأنغلو-نورمانية المتمايزة. سرعان ما فرض الأنغلو نورمان سيطرتهم على كامل إنجلترا، فضلًا عن أجزاء من ويلز (كامبرو نورمان). بعد العام 1330، خضعت أجزاء من اسكتلندا الشمالية والجنوبية لحكم الأنغلو نورمان (السكوتو نورمان)، مقابل دعمهم لديفيد الأول الفاتح. شهد غزو النورمانيين لأيرلندا سنة 1169 استيطان الأنغلو نورمان والكامبرو نورمان مساحات شاسعة من إيرلندا، ليصبحوا هيبيرنو نورمان. إن التعبير المركب «المملكة الأنغلو نورمانية» الذي يضم نورماندي وإنجلترا يظهر متزامنًا فقط مع مخطوطة هايد.

rdf:langString The Anglo-Normans (Norman: Anglo-Normaunds, Old English: Engel-Norðmandisca) were the medieval ruling class in England, composed mainly of a combination of ethnic Normans, French, Anglo-Saxons, Flemings and Bretons, following the Norman conquest. A small number of Normans had earlier befriended future Anglo-Saxon king of England, Edward the Confessor, during his exile in his mother's homeland of Normandy in northern France. When he returned to England some of them went with him, and so there were Normans already settled in England prior to the conquest. Edward's successor, Harold Godwinson, was defeated by Duke William the Conqueror of Normandy at the Battle of Hastings, leading to William's accession to the English throne. The victorious Normans formed a ruling class in Britain, distinct from (although inter-marrying with) the native populations. Over time their language evolved from the continental Old Norman to the distinct Anglo-Norman language. Anglo-Normans quickly established control over all of England, as well as parts of Wales (the Cambro-Normans). After 1130, parts of southern and eastern Scotland came under Anglo-Norman rule (the Scoto-Normans), in return for their support of David I's conquest. The Norman conquest of Ireland in 1169 saw Anglo-Normans and Cambro-Normans settle vast swaths of Ireland, becoming the Hiberno-Normans. The composite expression regno Norman-Anglorum for the Anglo-Norman kingdom that comprises Normandy and England appears contemporaneously only in the Hyde Chronicle.

rdf:langString Die Anglonormannen sind die Nachkommen der Normannen, die nach der normannischen Eroberung durch Wilhelm den Eroberer 1066 England beherrschten und in der Folgezeit eine von den angelsächsischen, keltischen und dänischen Bewohnern der Insel abgegrenzte Population darstellten. Ihre Sprache war das Anglonormannische.

rdf:langString Los anglonormandos fueron principalmente descendientes de los normandos que gobernaron Inglaterra tras su conquista por Guillermo de Normandía en 1066, si bien algunos normandos ya se encontraban en Inglaterra antes de esta conquista. Tras la batalla de Hastings, los invasores normandos y sus descendientes formaron una población diferenciada en Inglaterra, y dieron origen a la lengua anglonormanda.

rdf:langString Le baronnage anglo-normand (« baronage » en anglais) correspond principalement à la noblesse du duché de Normandie qui a reçu des terres en Angleterre à partir du temps de Guillaume le Conquérant après la bataille d'Hastings en octobre 1066. Comme les Varègues dans la Russie kiévienne des IXe au XIe siècles, il s'agit d’une noblesse d’origine étrangère vis-à-vis d’une population autochtone largement majoritaire, anglo-saxonne et danoise notamment en ce qui concerne l’Angleterre. Ses membres ont plusieurs origines. Tout d'abord essentiellement les tenants-en-chef de la principauté normande, et souvent des Normands issus de la famille ducale (Rollonides). Ensuite des nobles issus des contingents de mercenaires extérieurs. En effet, en plus des Normands, quelques troupes de mercenaires arrivant de pays divers participent à la conquête normande de l'Angleterre, notamment des Bretons et des Flamands (qui constituent près de la moitié des effectifs à Hastings), ainsi que des Français (Île-de-France), Picards, des Manceaux, des Normands du sud de l'Italie, essentiellement, attirés par l'appât du gain, à la recherche de butin et, pourquoi pas, même de terres pour rester définitivement en pays conquis. La réalisation en 1086 du Domesday Book (ou le Livre du Jugement Dernier) permet de localiser avec précision l'implantation en Angleterre conquise et soumise de cette nouvelle noblesse qui érige rapidement forteresses, donjons et châteaux (constructions jusque-là inexistantes chez les Anglo-Saxons) pour garantir sa sécurité et montrer surtout son autorité envers la population autochtone. Cependant, assez vite, cette nouvelle classe dirigeante du pays conquis tend à se rendre de plus en plus rebelle et indépendante vis-à-vis du pouvoir royal. Dans le royaume anglo-normand, le premier donjon roman est la tour Saint-Léonard à West Malling (Kent), édifiée vers 1080, par Gondulfe du Bec.

rdf:langString Comhfhreagraíonn an Tiarnas Angla-Normannach ("Baronnage" i bhFraincis) go príomha d'uaisle a fuair talamh i Sasana ó aimsir Liam Concar tar éis Chath Hastings i mí Dheireadh Fómhair 1066. Cosúil leis na i sa naoú go dtí an t-aonú haois déag, is uaisle de bhunadh eachtrach iad le taobh an daonra dhúchasaigh gur tromlach den chuid is mó iad na hAngla-Shacsanaigh agus na Danair go háirithe maidir le Sasana. Go príomha, tionóntaí ceannasacha phrionsacht na Normannach iad, agus go minic Normannaigh Dhiúcacht Rolló (Na ), ach freisin uaisle ó ghallóglaigh eachtrannacha. Déanta na fírinne, i dteannta na Normannach, ghlac go leor gallóglach a tháinig ó réigiúin agus fiú ó thíortha éagsúla páirt i gconcas na Normannach ar Shasana: Briotánaigh, Pléimeannaigh, , , , , agus , agus amhais eile chomh fada i gcéin leis an Ghearmán agus Normannaigh as deisceart na hIodáile, a mheal saint, a bhí ag lorg creachadóireachta agus, agus fiú, fanacht ar feadh tréimhse éiginntech i dtír a bhí curtha faoi chois. Tugann an Liber de Wintonia sa bhliain 1086 (Leabhar an Bhreithiúnais Dheireanaigh) an deis dúinn na críocha gafa nó faoi smacht na n-uaisle nua seo a aimsiú go beacht i Sasana, a thóg daingne, doinsiúin agus caisleáin go tapa (tógálacha nach raibh ann i measc na nAngla-Shacsanach go dtí seo) chun a sábháilteacht a ráthú agus thar aon rud eile chun a n-údarás a thaispeáint i leith an an daonra dhúchasaigh. Ach, mar sin féin, ba ghnách go raibh claonadh ag an aicme rialaithe nua seo a bheith níos ceannairceach agus níos neamhspleáiche i leith na cumhachta ríoga.

rdf:langString Gli anglo-normanni erano la classe dirigente dell'Inghilterra medievale, l'esito della convergenza storica delle nobiltà anglo-sassone, normanna e francese, nei decenni seguenti alla conquista normanna dell'Inghilterra. Un piccolo numero di Normanni aveva già stretto alleanza con il futuro re anglosassone d'Inghilterra, Edoardo il Confessore, durante il suo esilio nella terra materna, la Normandia. Quando egli fu invitato a tornare in Inghilterra (nel 1041), essi si spostarono con lui, costituendo il primo gruppo di normanni insediati in Inghilterra prima della conquista. Dopo la morte di Edoardo, l'aristocratico anglosassone Aroldo accede al trono inglese come Aroldo II d'Inghilterra, che terrà alla sconfitta per mano di Guglielmo, duca di Normandia, nella decisiva battaglia di Hastings (1066). Gli invasori Normanni formarono una classe dirigente inizialmente distinta dalle popolazioni autoctone, com'era uso normanno nelle terre di conquista (in quanto il numero delle forze d'invasione era normalmente ridotto). Nel corso del tempo la loro lingua si è evoluta continentale alla distinta lingua anglo-normanna (che restava comunque un dialetto del francese medievale). Gli anglo-normanni stabilirono rapidamente il controllo su tutta l'Inghilterra, così come su alcune parti del Galles (i ). Dopo il 1130, parti della Scozia meridionale e orientale passarono sotto il dominio anglo-normanno (gli ), in cambio del loro sostegno alla conquista di Davide I di Scozia. Si ebbe in seguito anche la conquista normanna dell'Irlanda nel 1169, che vide anglo-normanni (o cambro-normanni) insediarsi in vaste aree dell'isola, differenziandosi poi col tempo negli hiberno-normanni.

rdf:langString Os anglo-normandos foram principalmente descendentes dos normandos que governaram a Inglaterra depois de sua conquista por Guilherme da Normandia em 1066, conquanto alguns normandos já se encontravam em Inglaterra antes desta conquista. Depois da batalha de Hastings, os invasores normandos e seus descendentes formaram uma população diferenciada em Inglaterra, e deram origem à língua anglo-normanda.

rdf:langString Англонормандська монархія (англ. Anglo-Norman Monarchy) або ранньонормандський період — період в історії Англії, що розпочався після нормандського завоювання 1066 року. Зазвичай англонормандський період обмежують часом правління королів Нормандської династії (Вільгельм I, Вільгельм II і Генріх I), а також царюванням Стефана Блуасського. У політичному сенсі англонормандський період іноді продовжують до 1215 року, включаючи до нього епоху Анжуйської імперії до прийняття Великої хартії вольностей. У період англонормандської монархії було закладено базис англійської держави Високого й Пізнього Середньовіччя, що сполучали англосаксонські елементи з класичною феодальною системою французького зразка. Відбулась кардинальна трансформація соціальної структури, склались прошарки лицарства й . Англонормандська монархія характеризувалась також співіснуванням в рамках однієї держави двох культур — франко-нормандської панівного класу й англосаксонської незнатного населення. Посилення держави й королівської влади у період правління Вільгельма Завойовника та його синів у 1140-х роках змінилось феодальною анархією та громадянською війною 1135—1154 років, що завершились встановленням в Англії династії Плантагенетів. Упродовж більшої частини англонормандської епохи зберігалась Особиста унія між Англійським королівством і герцогством Нормандія. В області зовнішньої політики у цей період почалась активна експансія в Уельсі, що призвела до завоювання значної частини цієї області, загострились відносини з Шотландією й виникло англо-французьке протистояння, що досягло кульмінації у наступні періоди історії.

rdf:langString Англонормандская монархия (англ. Anglo-Norman Monarchy) или ранненормандский период — период в истории Англии, начавшийся после нормандского завоевания в 1066 году. Обычно англонормандский период ограничивают временем правления королей Нормандской династии (Вильгельм I, Вильгельм II и Генрих I), а также царствованием Стефана Блуаского. В политическом плане англонормандский период иногда продолжают до 1215 г., включая в него эпоху Анжуйской империи до принятия Великой хартии вольностей. В период англонормандской монархии были заложены базовые основы английского государства высокого и позднего средневековья, сочетающие англосаксонские элементы с классической феодальной системой французского образца. Произошла кардинальная трансформация социальной структуры, сложились прослойки рыцарства и зависимого крестьянства. Англонормандская монархия характеризовалась также сосуществованием в рамках одного государства двух культур — франко-нормандской господствующего класса и англосаксонской незнатного населения. Укрепление государства и усиление королевской власти в период правления Вильгельма Завоевателя и его сыновей в 1140-е гг. сменилось феодальной анархией и гражданской войной 1135—1154 гг., завершившихся установлением в Англии династии Плантагенетов. На протяжении бо́льшей части англонормандской эпохи сохранялась персональная уния между Английским королевством и герцогством Нормандия. В области внешней политики в этот период началась активная экспансия в Уэльсе, приведшая к завоеванию значительной части этой области, обострились отношения с Шотландией и возникло англо-французское противостояние, достигшее кульминации в последующие периоды истории.

data from the linked data cloud