Ancient higher-learning institutions
http://dbpedia.org/resource/Ancient_higher-learning_institutions an entity of type: Thing
A variety of ancient higher-learning institutions were developed in many cultures to provide institutional frameworks for scholarly activities. These ancient centres were sponsored and overseen by courts; by religious institutions, which sponsored cathedral schools, monastic schools, and madrasas; by scientific institutions, such as museums, hospitals, and observatories; and by respective scholars. They are to be distinguished from the Western-style university, an autonomous organization of scholars that originated in medieval Europe and has been adopted in other regions in modern times (see list of oldest universities in continuous operation).
rdf:langString
Antiguas instituciones de altos estudios que daban una estructura institucional a la educación se encontraron en varias civilizaciones antiguas. Estos centros fueron típicamente instituciones de la enseñanza filosófica y religiosa. Hay que distinguirlas de la moderna universidad del estilo occidental que originó en la Europa medieval y fue adoptado por otras regiones globales desde el comienzo de la Edad Moderna (véase Universidad medieval y Anexo:Universidades más antiguas).
rdf:langString
Les plus anciennes institutions éducatives possédant une structure institutionnelle sont apparues dans de nombreuses civilisations antiques. Ces centres enseignaient généralement la philosophie et la religion. Il faut distinguer ces institutions de l'université moderne occidentale, dont le modèle a pris naissance durant l’antiquité grecque avec le Lycée sous la direction d’Aristote, et qui s'est développé au Moyen Âge (VIe au XVe siècle). Ce type d’université a été adopté dans d'autres régions du monde depuis le début de l'époque moderne.
rdf:langString
Анти́чное образова́ние — система образования в эпоху Античности, существовавшая в Древней Греции и Древнем Риме во всём их временно́м, политическом и культурном пространстве. В античной культуре имелось устойчивое представление, что достойной свободного гражданина является лишь та деятельность, которая основана на духовных способностях и не служит целям заработка. Архаический идеал воина-аристократа культивировался в Спарте вплоть до V века до н. э., получаемое в этом полисе образование было преимущественно военным. Ему противостояла афинская музыкально-гимнастическая система, монополию на которую также долгое время поддерживала аристократия. Движение софистов в V—IV века до н. э. привело к распространению интеллектуального образования и его демократизации. Аристотель сформулировал общую з
rdf:langString
Анти́чна осві́та — система освіти в епоху Античності, що існувала в Стародавній Греції і Стародавньому Римі в усьому їхньому часовому, політичному і культурному просторі. В античній культурі було стійке уявлення, що гідною вільного громадянина є лише та діяльність, яка заснована на духовних здібностях і не служить цілям заробітку. Архаїчний ідеал воїна-аристократа культивувався в Спарті аж до V століття до н. е., здобувана в цьому полісі освіта була переважно військовою. Йому протистояла афінська музично-гімнастична система, монополію на яку також довгий час підтримувала аристократія. Рух софістів у V—IV століття до н. е. спричинив поширення інтелектуальної освіти і її демократизацію. Арістотель сформулював загальне завдання навчання: повідомлення фундаментальних знань з багатьох предметів
rdf:langString
rdf:langString
Ancient higher-learning institutions
rdf:langString
Antiguas instituciones de estudios superiores
rdf:langString
Éducation dans l'Antiquité
rdf:langString
Античное образование
rdf:langString
Антична освіта
xsd:integer
26513686
xsd:integer
1104466846
rdf:langString
A variety of ancient higher-learning institutions were developed in many cultures to provide institutional frameworks for scholarly activities. These ancient centres were sponsored and overseen by courts; by religious institutions, which sponsored cathedral schools, monastic schools, and madrasas; by scientific institutions, such as museums, hospitals, and observatories; and by respective scholars. They are to be distinguished from the Western-style university, an autonomous organization of scholars that originated in medieval Europe and has been adopted in other regions in modern times (see list of oldest universities in continuous operation).
rdf:langString
Antiguas instituciones de altos estudios que daban una estructura institucional a la educación se encontraron en varias civilizaciones antiguas. Estos centros fueron típicamente instituciones de la enseñanza filosófica y religiosa. Hay que distinguirlas de la moderna universidad del estilo occidental que originó en la Europa medieval y fue adoptado por otras regiones globales desde el comienzo de la Edad Moderna (véase Universidad medieval y Anexo:Universidades más antiguas).
rdf:langString
Les plus anciennes institutions éducatives possédant une structure institutionnelle sont apparues dans de nombreuses civilisations antiques. Ces centres enseignaient généralement la philosophie et la religion. Il faut distinguer ces institutions de l'université moderne occidentale, dont le modèle a pris naissance durant l’antiquité grecque avec le Lycée sous la direction d’Aristote, et qui s'est développé au Moyen Âge (VIe au XVe siècle). Ce type d’université a été adopté dans d'autres régions du monde depuis le début de l'époque moderne.
rdf:langString
Анти́чна осві́та — система освіти в епоху Античності, що існувала в Стародавній Греції і Стародавньому Римі в усьому їхньому часовому, політичному і культурному просторі. В античній культурі було стійке уявлення, що гідною вільного громадянина є лише та діяльність, яка заснована на духовних здібностях і не служить цілям заробітку. Архаїчний ідеал воїна-аристократа культивувався в Спарті аж до V століття до н. е., здобувана в цьому полісі освіта була переважно військовою. Йому протистояла афінська музично-гімнастична система, монополію на яку також довгий час підтримувала аристократія. Рух софістів у V—IV століття до н. е. спричинив поширення інтелектуальної освіти і її демократизацію. Арістотель сформулював загальне завдання навчання: повідомлення фундаментальних знань з багатьох предметів і вироблення здатності до судження. Приблизно в IV столітті до н. е. в Афінах створено струнку освітню систему, яка загалом проіснувала до кінця античності, була сприйнята християнами, і в своїх найважливіших рисах передана в Середньовіччя — як грецька, так і латинська. Арістотель сформулював ідеал пайдеї — гармонійного тілесно-духовного формування людини, що реалізує всі її здібності, який, з певними застереженнями, відповідав римському humanitas. Елементарне навчання прищеплювало навички письма, читання і рахунку, паралельно із заняттями гімнастикою і музикою. Середню освіту, починаючи з епохи еллінізму, здобували в гімнасіях — публічних закладах з жорстким навчальним розпорядком. На цьому етапі упор робився на , і математику, а спортивні і музичні заняття проводилися на вищому рівні. Вища освіта вважалася кульмінацією всього навчального процесу; кінцевою його метою було формування філософа або ритора, найбільші школи цих напрямків конкурували між собою. Грецька модель освіти стала стверджуватися в Римській державі від II століття до н. е. і остаточно оформилася в латинському світі до початку нашої ери. Катон Старший у творі «До сина» стверджував, що громадянин Республіки повинен бути воїном під час війни, а під час миру — гідним хліборобом. Йому були потрібні знання військового мистецтва, агрономії, лікування і красномовства. В епоху Імперії на перше місце висунулися юридичні науки. Вивчення мов і літератури (латинської та грецької) велося паралельно з вивченням історії, яка вважалася частиною красномовства. Освічена людина також мала володіти фехтуванням, верховою їздою і плаванням. Римські громадяни, які хотіли здобути вищу (риторичну) освіту, як правило, завершували її в найбільших грецьких інтелектуальних центрах, особливо Афінах і Александрії.
rdf:langString
Анти́чное образова́ние — система образования в эпоху Античности, существовавшая в Древней Греции и Древнем Риме во всём их временно́м, политическом и культурном пространстве. В античной культуре имелось устойчивое представление, что достойной свободного гражданина является лишь та деятельность, которая основана на духовных способностях и не служит целям заработка. Архаический идеал воина-аристократа культивировался в Спарте вплоть до V века до н. э., получаемое в этом полисе образование было преимущественно военным. Ему противостояла афинская музыкально-гимнастическая система, монополию на которую также долгое время поддерживала аристократия. Движение софистов в V—IV века до н. э. привело к распространению интеллектуального образования и его демократизации. Аристотель сформулировал общую задачу обучения: сообщение фундаментальных знаний из многих предметов и выработка способности к суждению. Примерно в IV веке до н. э. в Афинах была создана стройная образовательная система, которая в своих основных чертах просуществовала до конца Античности, была воспринята христианами, и в своих важнейших чертах была передана в Средневековье — как греческое, так и латинское. Аристотелем же был сформулирован идеал пайдейи — гармонического телесно-духовного формирования человека, реализующего все его способности, который, с известными оговорками, соответствовал римскому humanitas. Элементарное обучение прививало навыки письма, чтения и счёта, параллельно с занятиями гимнастикой и музыкой. Среднее образование, начиная с эллинистической эпохи, приобреталось в гимнасиях — публичных заведениях с твёрдым учебным распорядком. На этом этапе упор делался на , риторику и математику, а спортивные и музыкальные занятия проводились на более высоком уровне. Высшее образование рассматривалось как кульминация всего учебного процесса; конечной его целью было формирование философа или ритора, крупнейшие школы этих направлений конкурировали между собой. Греческая модель образования стала утверждаться в Римском государстве со II века до н. э. и окончательно оформилась в латинском мире к началу нашей эры. Катон Старший в сочинении «К сыну» утверждал, что гражданин Республики должен быть воином во время войны, а во время мира — достойным земледельцем. Ему требовалось знание военного искусства, агрономии, врачевания и красноречия. В эпоху Империи на первое место выдвинулись юридические науки. Изучение языков и литературы (латинской и греческой) велось параллельно изучению истории, которая считалась частью красноречия. Образованный человек также должен был владеть фехтованием, верховой ездой и плаванием. Римские граждане, желавшие получить высшее (риторическое) образование, как правило, завершали его в крупнейших греческих интеллектуальных центрах, особенно Афинах и Александрии.
xsd:nonNegativeInteger
26696
