Ancient Greece

http://dbpedia.org/resource/Ancient_Greece an entity of type: Thing

Antzinako Grezia greziar hizkuntza eta kulturako herrien zibilizazioa izan zen, K.a. XIII. eta IX. mendeen artean hasi eta Antzinaroa bukatu arte iraun zuena (K.o. 600 urtea). Mendebaldeko zibilizazioaren jatorrizko kulturatzat hartzen da, itzelezko eragina izan baitzuen Erromatar Inperioan, bai eta Pizkundean eta ondorengo beste aroetan ere. Gaur egungo Grezian eta Asia Txikian hasi zen, eta gero Mediterraneo osora zabaldu, Iberiar penintsulatik Itsaso Beltzeraino. rdf:langString
古代ギリシア(こだいギリシア)では、太古から古代ローマに占領される時代以前までの古代ギリシアを扱う。 rdf:langString
Het oude Griekenland (Oudgrieks: Ἑλλάς; Latijn: Græcia) was een cultuurregio op het Balkanschiereiland en op de eilanden in de Egeïsche Zee, waaraan sinds 3000 v.Chr. rijke hoogstaande culturen voorafgingen, zoals de Minoïsche en de Myceense beschaving. Met het oude Griekenland worden voor de periode na de duistere eeuwen, toen Indo-Europeanen de regio binnen sijpelden, alle gebieden bedoeld, waar men Grieks sprak. rdf:langString
古希腊(希臘語:Ελλάς,羅馬化:Ellas)是一段希臘的歷史時期,狹義上指希臘地區從公元前12世纪迈锡尼文明毀滅至公元前146年希腊地区被罗马共和国征服為止。廣義上指愛琴諸文明在羅馬人征服前的全部歷史。 早在約公元前3650年,愛琴海地區就孕育了燦爛的米諾斯文明(或稱克里特文明),約公元前16世紀被邁錫尼文明取代,文明中心從克里特島轉向了希臘大陸。約公元前1200年,多利安人入侵毀滅了邁錫尼文明,希臘歷史進入所謂「黑暗時代」或「中古希臘」。在公元前九世纪末期,海上贸易再次兴盛,新的城邦国家纷纷建立。公元前5世紀初在雅典与斯巴达领导下,希臘城邦聯軍在兩次波希战争戰勝波斯帝國。此時希臘文明進入了最高峰,古典哲學,科技,藝術以及民主政治快速發展,獲称為「黄金时期」(伯里克利在位)。 伯羅奔尼撒戰爭結束了雅典民主制,希臘各城邦進入混戰。公元前4世紀末馬其頓國王亚历山大大帝征服希臘地區后,古希臘文化播遷到埃及與印度河流域的廣大地區,稱為希臘化時期。古希腊不是统一的政治实体,而是一个笼统的称谓。由于古希腊文明在地中海世界的重大影響,其文化被古羅馬吸收并带到欧洲的许多地区。因此一般认为古希腊文明为西方文明打下了基础。 rdf:langString
اليونان القديمة (باليونانية: Ελλάς)‏ هي فترة من التاريخ اليوناني وحضارة استمرت من العصور المظلمة اليونانية في حوالي القرن الثالث عشر - التاسع قبل الميلاد إلى أواخر القرن السادس ميلادي ونهاية العصر الكلاسيكي القديم. وبدأت بعدها مباشرةً فترة العصور الوسطى المبكرة وتليها الحقبة البيزنطية. بعد ثلاثة قرون تقريبًا من انهيار العصر البرونزي المتأخر في اليونان الموكيانية، بدأت البوليس (دولة مدينة) اليونانية الحضرية في التكون في القرن الثامن قبل الميلاد، مما أدى إلى فترة اليونان العتيقة واستعمار حوض البحر الأبيض المتوسط. تبع ذلك فترة اليونان الكلاسيكية، وهي حقبة بدأت مع الحروب الفارسية اليونانية، واستمرت من القرن الخامس إلى الرابع قبل الميلاد. وبسبب الفتوحات التي قام بها الإسكندر الأكبر في مقدونيا، ازدهرت الحضارة الهلنستية من آسيا الوسطى إلى الطرف الغربي للبحر الأبيض المتوسط. انتهت الفترة الهلنستية rdf:langString
L'antiga Grècia és el període de la història de Grècia que té gairebé un mil·lenni, fins a la mort d'Alexandre el Gran, també conegut com a Alexandre Magne, esdeveniment que marcaria el començament del període hel·lenístic subsegüent. Els antics grecs es troben en una civilització tricontinental, que inclou l'Orient Mitjà, Egipte i una petita àrea de l'Europa del Mediterrani oriental. L'antiga Grècia és considerada pels historiadors com el fonament de la cultura occidental. La cultura grega va tenir una influència poderosa en l'Imperi Romà, que en portaria la seva versió a diverses parts d'Europa. La cultura grega és una de les bases de la cultura occidental, sobre la qual ha influït i continua influint, fins i tot en la llengua, la política, els sistemes educatius, la filosofia, la ciènci rdf:langString
Starověké Řecko, případně antické Řecko, je označení pro období řeckých dějin ve starověku. V širším pojetí zahrnuje dobu od příchodu řeckých kmenů do egejské oblasti v 2. tisíciletí př. n. l. až po dobu nadvlády římské říše a formování říše byzantské (4.–6. století n. l.). V užším smyslu pak období samostatné antické řecké společnosti a kultury v 8.–1. století př. n. l. Ta se dělí na archaickou dobu utváření klasické řecké společnosti, dobu Homéra a kolonizace Středomoří a Černomoří, klasické období (5.–4. století př. n. l.) vrcholící v Periklových Athénách a helénské období po sjednocení řeckého světa Filipem a Alexandrem Makedonským. I po ztrátě samostatnosti se však řecká kultura a vzdělanost dále rozvíjela pod římskou nadvládou. rdf:langString
Ancient Greece (Greek: Ἑλλάς, romanized: Hellás) was a northeastern Mediterranean civilization, existing from the Greek Dark Ages of the 12th–9th centuries BC to the end of classical antiquity (c. AD 600), that comprised a loose collection of culturally and linguistically related city-states and other territories. Most of these regions were officially unified only once, for 13 years, under Alexander the Great's empire from 336 to 323 BC (though this excludes a number of Greek city-states free from Alexander's jurisdiction in the western Mediterranean, around the Black Sea, Cyprus, and Cyrenaica). In Western history, the era of classical antiquity was immediately followed by the Early Middle Ages and the Byzantine period. rdf:langString
Ο όρος αρχαία Ελλάδα χρησιμοποιείται για να περιγράψει τον ελληνικό κόσμο κατά την περίοδο της αρχαιότητας. Αναφέρεται όχι μόνο στις περιοχές του σύγχρονου ελληνικού κράτους, αλλά όπου εγκαταστάθηκαν και διαβίωσαν στους αρχαίους χρόνους ελληνικοί πληθυσμοί, συμπεριλαμβανομένων της Ιωνίας, της Κύπρου, της Μεγάλης Ελλάδας (ακτές της Σικελίας και της νότιας Ιταλίας) και των διάσπαρτων ελληνικών εγκαταστάσεων στις ακτές της Μεσογείου, αλλά μέχρι και τον Εύξεινο Πόντο. rdf:langString
Antikva Grekio, aŭ Antikva Grekujo, estas la termino uzata por priskribi la greklingvan mondon dum la antikva epoko. Ĝi ampleksis pli malpli la teritorion de la nuna greka ŝtato, kaj ankaŭ la koloniajn landojn de la antikvaj grekoj: Cipron, la marbordon de la Egea Maro de la nuna Turkio (tiutempe konata kiel Ionio), Sicilion kaj sudan Italion (tiutempe nomataj "nova aŭ granda Grekio"), kaj multajn koloniojn en areoj nune konataj kiel Albanio, Bulgario, Egiptio, Francio, Libio, Rumanio, Hispanio kaj Ukrainio, respektive Rusio. rdf:langString
Las locuciones Antigua Grecia y Grecia Antigua (griego clásico: Ἀρχαία Ἑλλάς; neogriego: Αρχαία Ελλάδα; latín: Graecia antiqua) se refieren al período de la historia griega que abarca desde la Edad oscura de Grecia, comenzando en el año 1200 a. C. y la invasión dórica, hasta el año 146 a. C. y la conquista romana de Grecia tras la batalla de Corinto. Se considera generalmente como la cultura seminal que sirvió de base a la civilización occidental. La cultura griega tuvo una influencia notable sobre el Imperio romano, que la difundió a través de sus territorios en Europa, norte de África y Oriente Próximo. La civilización de los antiguos griegos ha sido enormemente influyente para la lengua, la política, los sistemas educativos, la filosofía, la ciencia y las artes, dando origen a la corrie rdf:langString
Das antike Griechenland hat die Entwicklung der europäischen Zivilisation maßgeblich mitgeprägt. Es umfasst im Kern den Zeitraum von ca. 800 v. Chr. bis zur Einbeziehung des letzten der hellenistischen Reiche 30 v. Chr. ins Römische Reich. Kulturgeschichtlich wirkten diverse Erscheinungsformen, Entwicklungen und Hervorbringungen aber weit darüber hinaus und teils bis in die Gegenwart nach. Die antike griechische Geschichte wird dabei traditionell unterteilt in die drei Epochen Archaik, Klassik und Hellenismus. rdf:langString
La Grèce antique est une civilisation de l'Antiquité des peuples de langue et de culture grecque développée en Grèce et dans la partie occidentale de l'Asie Mineure, puis, à la suite de plusieurs phases d'expansion, dans d'autres régions du bassin méditerranéen (Chypre, Sicile, Italie du sud, Égypte, Cyrénaïque) et du Proche-Orient (Syrie, Palestine), constituant des points d'implantation jusqu'en Espagne à l'ouest et en Afghanistan (Bactriane) à l'est. rdf:langString
Tháinig tús le sibhialtacht sa Ghréig thart ar 3000 R. Ch. le sibhialtacht na Mionóch ar oileán na Créite nuair a bhfuarthas amach conas le copar agus stán a chur le chéile. Tugtar aois an chré-umha ar an ré seo. D'fhás an cultúr sin thar na blianta is thart ar 2000 R.Ch. thosaigh na Mionóigh ag baint úsáide as iairiglifí nó cineál scríbhneoireachta le pictiúir. Thóg na Mionóigh pálás mar lárionad a rialtais sa Chréit idir 1900 agus 1400 R. Ch. Sa bhliain 1450 R. Ch. chuir brúchtadh bolcáin in Thera deireadh le réim na Mionóch. rdf:langString
Yunani Kuno adalah dari zaman Yunani Arkais (abad ke-8 sampai abad ke-6 SM) sampai berakhirnya Abad Kuno. Peradaban ini mencapai puncak kegemilangannya pada zaman Yunani Klasik (abad ke-5 sampai abad ke-4 SM). Pada zaman Yunani Klasik, bangsa Yunani di bawah pimpinan negara-kota Athena berhasil mematahkan invasi Kekaisaran Persia. Masa jaya Athena berakhir ketika Athena dikalahkan Sparta dalam Perang Peloponnesos pada tahun 404 SM. Seiring aksi penaklukan Aleksander Agung, kebudayaan Yunani, yang dikenal dengan sebutan peradaban Helenistis, tersebar sampai ke pelosok Asia Tengah dan ujung barat Laut Tengah. rdf:langString
Con il termine antica Grecia (o anche Grecia antica) si indica la civiltà sviluppatasi nella Grecia continentale, in Albania costiera, nelle isole del Mar Egeo, sulle coste del Mar Nero e della Turchia occidentale, nella Sicilia orientale e meridionale, sulle zone costiere dell'Italia meridionale (complessivamente denominate poi Magna Grecia), in Nordafrica, in Corsica, in Sardegna, sulle coste orientali della Spagna e quelle meridionali della Francia. rdf:langString
고대 그리스(영어: Ancient Greece)란 그리스의 역사 가운데 기원전 1100년경부터 기원전 146년 로마가 정복한 시대를 뜻한다. 기원전 1100년경은 미노스 문명(3650~1170 BC), 키클라데스 문명(3300~2000 BC), 그리고 미케네 문명(1600~1100 BC)으로 특징지어지는 에게 문명(3650~1100 BC) 즉 그리스 청동기 시대가 끝나고 그리스 암흑기(1100~750 BC)가 시작되던 때로, 도리스인의 침입이 있었다고 보는 때이다. 기원전 146년은 로 고대 로마가 그리스를 정복한 때이다. 일반적으로 그리스 고전기(Classical Greece, 510~323 BC)를 고대 그리스의 대표적인 시대로 본다. 고대 그리스 사람들은 동족 의식을 가지고 부분적으로 결합을 이루었으나, 폴리스를 중심으로 하는 독립성이 강하여 통일된 국가를 형성하려는 뜻이 없었고 필요시 여러 폴리스들 간에 동맹을 맺는 형식을 취하였다. 이러한 도시 국가 체제는 당시 세계의 다른 여러 지역에서는 거대한 제국 또는 왕국이 형성되었던 것과는 다른 그리스만의 독특한 특징이다. 이러한 특징은 헬레니즘 시대의 그리스(323~146 BC) 이전까지 유지되었다. rdf:langString
Starożytna Grecja – cywilizacja, która w starożytności rozwijała się w południowej części Półwyspu Bałkańskiego, na wyspach mórz Egejskiego i Jońskiego, wybrzeżach Azji Mniejszej, a później także w innych rejonach Morza Śródziemnego. Starożytna Grecja uważana jest za kolebkę cywilizacji zachodniej. Grecka kultura, sztuka, mitologia, filozofia i nauka zostały za pośrednictwem Rzymian przekazane Europie i wywierały na jej mieszkańców ogromny wpływ w różnych okresach dziejów. rdf:langString
Grécia Antiga (em grego: Ἑλλάς; Hellás) foi uma civilização pertencente a um período da história grega que abrange desde o Período Homérico dos séculos XIV a IX a.C. até o fim da antiguidade (c.476d.C.). Imediatamente após este período foi o início da Idade Média e da era bizantina. rdf:langString
Дре́вняя Гре́ция, Элла́да (др.-греч. Ἑλλάς) — общее название территорий городов-государств, население которых составляли в основном древнегреческие племена: эолийцы, ахейцы, ионийцы и дорийцы. Этническая карта Греции оставалась однородной и практически не изменялась на протяжении всей античной эпохи. Период наивысшего экономического, политического расцвета полисного строя пришёлся на Vl — V вв. до н. э. и получил в истории Древней Греции название классического. rdf:langString
Antikens Grekland eller Antikens Hellas är en samlande benämning på den kultur i östra medelhavsområdet som hade sin storhetstid under antiken från 700-talet f.Kr. till 300-talet f.Kr. Området bestod av en mängd småstater som ofta stred inbördes men som samtidigt förenades av en gemensam kultur. Mycket av den nutida västerländska civilisationens kultur, filosofi, vetenskap, astronomi och politiska institutioner har sitt direkta eller indirekta upphov i det antika Grekland. Romarriket påverkades mycket starkt av grekisk kultur, som därmed spreds i Europa. rdf:langString
Старода́вня Гре́ція — цивілізація в історії Греції, яка існувала на Балканському півострові від III тис. до н. е. до початку Середньовіччя бл. 600 р. нашої ери. Найбільший її розквіт припав на класичний період V—IV ст. до н. е, який позначився численними суспільно-політичними та культурними досягненнями. Він почався з відсічі Афін перському вторгненню і продовжився завоюваннями Александра Македонського та елліністичним періодом. Крито-мікенський період rdf:langString
rdf:langString Ancient Greece
rdf:langString اليونان القديمة
rdf:langString Antiga Grècia
rdf:langString Starověké Řecko
rdf:langString Antikes Griechenland
rdf:langString Αρχαία Ελλάδα
rdf:langString Antikva Grekio
rdf:langString Antigua Grecia
rdf:langString Antzinako Grezia
rdf:langString An tSean-Ghréig
rdf:langString Yunani Kuno
rdf:langString Antica Grecia
rdf:langString Grèce antique
rdf:langString 고대 그리스
rdf:langString 古代ギリシア
rdf:langString Oude Griekenland
rdf:langString Starożytna Grecja
rdf:langString Grécia Antiga
rdf:langString Древняя Греция
rdf:langString Antikens Grekland
rdf:langString Стародавня Греція
rdf:langString 古希腊
xsd:integer 66540
xsd:integer 1123175442
rdf:langString Ancient Greece
rdf:langString yes
rdf:langString Starověké Řecko, případně antické Řecko, je označení pro období řeckých dějin ve starověku. V širším pojetí zahrnuje dobu od příchodu řeckých kmenů do egejské oblasti v 2. tisíciletí př. n. l. až po dobu nadvlády římské říše a formování říše byzantské (4.–6. století n. l.). V užším smyslu pak období samostatné antické řecké společnosti a kultury v 8.–1. století př. n. l. Ta se dělí na archaickou dobu utváření klasické řecké společnosti, dobu Homéra a kolonizace Středomoří a Černomoří, klasické období (5.–4. století př. n. l.) vrcholící v Periklových Athénách a helénské období po sjednocení řeckého světa Filipem a Alexandrem Makedonským. I po ztrátě samostatnosti se však řecká kultura a vzdělanost dále rozvíjela pod římskou nadvládou. Antické Řecko vytvořilo mimořádně vyspělou kulturu v nejrůznějších oborech, od výtvarného umění, architektury, divadla, vědy (lékařství, filozofie, matematika, astronomie) až po rétoriku a politiku, kde se stalo kolébkou demokracie. Měla zásadní vliv na utváření římské kultury a jejím prostřednictví i Západní civilizace. Řecká vzdělanost byla uchovávána a pěstována i v Byzanci a arabsko-muslimském světě, měla vliv na formování křesťanství (Nový zákon, tomismus), k řecké kultuře se vracela i renesance a klasicismus. Starověký řecký svět byl soustředěn do jednotlivých městských států (polis) a jejich kolonií, které se neomezovaly jen na území dnešního Řecka, ale díky námořní kolonizaci se nacházely i v dalších oblastech Středozemního moře: egejské ostrovy, Kypr, pobřeží Malé Asie (především Iónie), Sicílie a jižní Itálie (Magna Graecia) a také na pobřeží Černého moře, Ilýrie, Thrákie, Egypta, Kyrenaiky, jižní Galie a severovýchodní části Iberského poloostrova.
rdf:langString L'antiga Grècia és el període de la història de Grècia que té gairebé un mil·lenni, fins a la mort d'Alexandre el Gran, també conegut com a Alexandre Magne, esdeveniment que marcaria el començament del període hel·lenístic subsegüent. Els antics grecs es troben en una civilització tricontinental, que inclou l'Orient Mitjà, Egipte i una petita àrea de l'Europa del Mediterrani oriental. L'antiga Grècia és considerada pels historiadors com el fonament de la cultura occidental. La cultura grega va tenir una influència poderosa en l'Imperi Romà, que en portaria la seva versió a diverses parts d'Europa. La cultura grega és una de les bases de la cultura occidental, sobre la qual ha influït i continua influint, fins i tot en la llengua, la política, els sistemes educatius, la filosofia, la ciència, l'art i l'arquitectura del món modern, estimulant el Renaixement de l'Europa Occidental i durant els ressorgiments neoclàssics dels segles xviii i xix a Europa i a Amèrica. Aquest període es divideix historiogràficament en la Grècia arcaica, la Grècia clàssica i la Grècia hel·lenística.
rdf:langString اليونان القديمة (باليونانية: Ελλάς)‏ هي فترة من التاريخ اليوناني وحضارة استمرت من العصور المظلمة اليونانية في حوالي القرن الثالث عشر - التاسع قبل الميلاد إلى أواخر القرن السادس ميلادي ونهاية العصر الكلاسيكي القديم. وبدأت بعدها مباشرةً فترة العصور الوسطى المبكرة وتليها الحقبة البيزنطية. بعد ثلاثة قرون تقريبًا من انهيار العصر البرونزي المتأخر في اليونان الموكيانية، بدأت البوليس (دولة مدينة) اليونانية الحضرية في التكون في القرن الثامن قبل الميلاد، مما أدى إلى فترة اليونان العتيقة واستعمار حوض البحر الأبيض المتوسط. تبع ذلك فترة اليونان الكلاسيكية، وهي حقبة بدأت مع الحروب الفارسية اليونانية، واستمرت من القرن الخامس إلى الرابع قبل الميلاد. وبسبب الفتوحات التي قام بها الإسكندر الأكبر في مقدونيا، ازدهرت الحضارة الهلنستية من آسيا الوسطى إلى الطرف الغربي للبحر الأبيض المتوسط. انتهت الفترة الهلنستية بالفتوحات والإستيلاء علي بلدان شرق المتوسط من قبل الجمهورية الرومانية، والتي أنشأت مقاطعة مقدونيا الرومانية في اليونان الرومانية، وفي وقت لاحق مقاطعة آخايا خلال الإمبراطورية الرومانية. كان للثقافة اليونانية الكلاسيكية، وخاصة الفلسفة، تأثير قوي على روما القديمة، التي حملت نسخة منها إلى أجزاء كثيرة من حوض البحر الأبيض المتوسط وأوروبا. لهذا السبب، تعتبر اليونان الكلاسيكية بشكل عام الثقافة الأحيائية التي وفرت أساس الثقافة الغربية الحديثة وتعتبر مهد الحضارة الغربية. أعطت الثقافة اليونانية الكلاسيكية الكثير من الأهمية للمعرفة. لم يكن العلم والدين منفصلين وكان الاقتراب من الحقيقة يعني الاقتراب من الإله. في هذا السياق، فهموا أهمية الرياضيات كأداة للحصول على معرفة أكثر موثوقية («إلهية»). تمكنت الثقافة اليونانية، في بضعة قرون ومع عدد محدود من السكان، من استكشاف وإحراز تقدم في العديد من مجالات العلوم والرياضيات والفلسفة والآداب والمعرفة بشكل عام.
rdf:langString Ο όρος αρχαία Ελλάδα χρησιμοποιείται για να περιγράψει τον ελληνικό κόσμο κατά την περίοδο της αρχαιότητας. Αναφέρεται όχι μόνο στις περιοχές του σύγχρονου ελληνικού κράτους, αλλά όπου εγκαταστάθηκαν και διαβίωσαν στους αρχαίους χρόνους ελληνικοί πληθυσμοί, συμπεριλαμβανομένων της Ιωνίας, της Κύπρου, της Μεγάλης Ελλάδας (ακτές της Σικελίας και της νότιας Ιταλίας) και των διάσπαρτων ελληνικών εγκαταστάσεων στις ακτές της Μεσογείου, αλλά μέχρι και τον Εύξεινο Πόντο. Μετά την κατάρρευση των μυκηναϊκών ανακτορικών κέντρων το 12ο αιώνα π.Χ. τα ελληνικά φύλα εισήλθαν στη φάση των «σκοτεινών αιώνων» για την οποία λίγες γνώσεις διαθέτουμε, εξού και η ονομασία της περιόδου αυτής. Η πληθυσμιακή πίεση οδήγησε τα ελληνικά φύλα της ηπειρωτικής Ελλάδας σε μετανάστευση στα νησιά και την αντίπερα ακτή του Αιγαίου. Την επόμενη περίοδο, οι εντεινόμενες επαφές των ελληνικών φύλων με την Ανατολή συνέβαλαν στη δημιουργία αλφαβήτου και την ανάπτυξη της ναοδομίας και της γλυπτικής. Με μονάδα οργάνωσης την πόλιν, οργανώθηκε η ίδρυση αποικιών στις ακτές της Μεσογείου και του Ευξείνου Πόντου από περίπου το 750 έως το 550 π.Χ. Η περίοδος αυτή χαρακτηρίστηκε από έντονες κοινωνικές και πολιτικές διεργασίες στο εσωτερικό των πόλεων, που στην Αθήνα κατέληξαν στην εγκαθίδρυση δημοκρατίας. Στις αρχές του 5ου αιώνα π.Χ. ένας συνασπισμός ελληνικών πόλεων απέκρουσε την επίθεση της Περσικής αυτοκρατορίας. Μετά τη λήξη των πολέμων, την ηγεμονία της συμμαχίας ανέλαβε η Αθήνα, που αναδείχθηκε σε πολιτικό και πολιτιστικό κέντρο του ελληνικού κόσμου και οδηγήθηκε σε σύγκρουση με την άλλη μεγάλη ελληνική δύναμη, τη Σπάρτη. Ο Πελοποννησιακός πόλεμος έληξε το 404 π.Χ. με ήττα της Αθήνας και των συμμάχων της. Εξασθενημένες από τους συνεχείς μεταξύ τους πολέμους κατά τον 4ο αιώνα π.Χ. οι ελληνικές πόλεις υποτάχθηκαν στην ανερχόμενη ισχύ του Μακεδονικού Βασιλείου. Ο βασιλιάς της Μακεδονίας, Μέγας Αλέξανδρος, οδήγησε τους Έλληνες σε μία επιτυχή εκστρατεία κατάλυσης της Περσικής Αυτοκρατορίας. Μετά το θάνατο του Αλέξανδρου το 323 π.Χ. οι διάδοχοί του διαμοίρασαν την αυτοκρατορία του σε διάφορα βασίλεια. Ο ελληνικός πολιτισμός γνώρισε μεγάλη διάδοση στα εδάφη των βασιλείων αυτών και, μετά την κατάκτησή τους από την Αρχαία Ρώμη, σε πολλές περιοχές της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Στους νεώτερους χρόνους, ο πολιτισμός των αρχαίων Ελλήνων άσκησε σημαντική επίδραση στη γλώσσα, την πολιτική, τη φιλοσοφία, την επιστήμη και τις τέχνες, ιδίως κατά την περίοδο της Αναγέννησης στη Δυτική Ευρώπη και κατά τις κλασικιστικές περιόδους το 18ο και 19ο αιώνα μ.Χ.στην Ευρώπη και τις ΗΠΑ, και η ρωμαϊκή εκδοχή του αποτελεί το θεμέλιο λίθο του νεώτερου δυτικού πολιτισμού.
rdf:langString Ancient Greece (Greek: Ἑλλάς, romanized: Hellás) was a northeastern Mediterranean civilization, existing from the Greek Dark Ages of the 12th–9th centuries BC to the end of classical antiquity (c. AD 600), that comprised a loose collection of culturally and linguistically related city-states and other territories. Most of these regions were officially unified only once, for 13 years, under Alexander the Great's empire from 336 to 323 BC (though this excludes a number of Greek city-states free from Alexander's jurisdiction in the western Mediterranean, around the Black Sea, Cyprus, and Cyrenaica). In Western history, the era of classical antiquity was immediately followed by the Early Middle Ages and the Byzantine period. Roughly three centuries after the Late Bronze Age collapse of Mycenaean Greece, Greek urban poleis began to form in the 8th century BC, ushering in the Archaic period and the colonization of the Mediterranean Basin. This was followed by the age of Classical Greece, from the Greco-Persian Wars to the 5th to 4th centuries BC, and which included the Golden Age of Athens. The conquests of Alexander the Great of Macedon spread Hellenistic civilization from the western Mediterranean to Central Asia. The Hellenistic period ended with the conquest of the eastern Mediterranean world by the Roman Republic, and the annexation of the Roman province of Macedonia in Roman Greece, and later the province of Achaea during the Roman Empire. Classical Greek culture, especially philosophy, had a powerful influence on ancient Rome, which carried a version of it throughout the Mediterranean and much of Europe. For this reason, Classical Greece is generally considered the cradle of Western civilization, the seminal culture from which the modern West derives many of its founding archetypes and ideas in politics, philosophy, science, and art.
rdf:langString Antikva Grekio, aŭ Antikva Grekujo, estas la termino uzata por priskribi la greklingvan mondon dum la antikva epoko. Ĝi ampleksis pli malpli la teritorion de la nuna greka ŝtato, kaj ankaŭ la koloniajn landojn de la antikvaj grekoj: Cipron, la marbordon de la Egea Maro de la nuna Turkio (tiutempe konata kiel Ionio), Sicilion kaj sudan Italion (tiutempe nomataj "nova aŭ granda Grekio"), kaj multajn koloniojn en areoj nune konataj kiel Albanio, Bulgario, Egiptio, Francio, Libio, Rumanio, Hispanio kaj Ukrainio, respektive Rusio. Laŭtradicie, la antikv-greka periodo komenciĝas per la dato de la unuaj Olimpiaj Ludoj en 776 a.K., sed multaj historiistoj nun etendas la daton al 1000 a.K.. La tradicia dato por la fino de la periodo estas la morto de Aleksandro la Granda en 323 a.K., alternative la integrado de Grekio en la romian imperion en 146 a.K.. La tempo inter tiuj datoj estas nomata la Helenisma periodo. Tiuj ĉi datoj estas historiaj konvencioj. Iuj aŭtoroj traktas la Civilizacion de Antikva Grekio kiel kontinuan ĝis la apero de la kristana religio en la 3-a jarcento p.K. Antikva Grekio estas taksata de la plejparto de la historiistoj kiel la fundamento de la Okcidenta Kulturo. La grekia kulturo estis forta influo en la Romia imperio, kiu portis version de si al multaj partoj de Eŭropo. La civilizacio de Antikva Grekio estis ege influa pri la lingvo, politiko, edukadaj sistemoj, filozofio, arto kaj arkitekturo de la moderna mondo, ĉefe dum la Renesanco de Okcidenta Eŭropo kaj denove dum variaj novklasikaj repopularigadoj en la 18-a kaj 19-a jarcentoj en Eŭropo kaj Ameriko.
rdf:langString Das antike Griechenland hat die Entwicklung der europäischen Zivilisation maßgeblich mitgeprägt. Es umfasst im Kern den Zeitraum von ca. 800 v. Chr. bis zur Einbeziehung des letzten der hellenistischen Reiche 30 v. Chr. ins Römische Reich. Kulturgeschichtlich wirkten diverse Erscheinungsformen, Entwicklungen und Hervorbringungen aber weit darüber hinaus und teils bis in die Gegenwart nach. Die antike griechische Geschichte wird dabei traditionell unterteilt in die drei Epochen Archaik, Klassik und Hellenismus. Die archaische Epoche Griechenlands folgte dabei dem Zerfall der mykenischen Kultur und den sogenannten „dunklen Jahrhunderten“ (von ca. 1050 bis ca. 800 v. Chr.). Bald nach der Entstehung des griechischen Alphabets wurden bereits grundlegende Werke der abendländischen Dichtkunst, wie vor allen die Ilias und die Odyssee, schriftlich festgehalten. Im Zeitraum von 800 bis 500 v. Chr. etablierte sich die Polis als Staatsform, und es kam zur Gründung vieler griechischer Kolonien im Mittelmeerraum und am Schwarzen Meer. In der Archaik entstanden zudem erste Formen friedlichen sportlichen Wettstreits für alle Hellenen, wie die Olympischen Spiele. In der folgenden klassischen Periode (ca. 500–336 v. Chr.), die unter anderem die Selbstbehauptung der Griechen in den Perserkriegen sowie die Entwicklung und Ausgestaltung der attischen Demokratie, aber auch zerstörerische Kriege griechischer Poleis untereinander wie den Peloponnesischen Krieg beinhaltete, kam es verschiedentlich zu einer politischen, wirtschaftlichen und kulturellen Entfaltung, die ihresgleichen in vormodernen Zeiten sucht und die ein Fundament für das Abendland legte. Zu den exemplarischen Leistungen der antiken griechischen Kultur zählen: * architektonische Monumente wie auf der Athener Akropolis, * bedeutende Skulpturen, die zeitübergreifend Maßstäbe setzten, * Blüte der Philosophie, deren bedeutendste Vertreter Platon und Aristoteles in dieser Zeit wirkten * fundamentale und überdauernde Begriffsbildung auch im Bereich Politik, wie zum Beispiel Demokratie, Aristokratie oder Oligarchie, * die Entstehung des Dramas, namentlich der Werke von Sophokles, Aischylos, Euripides und Aristophanes, * die Begründung der abendländischen Geschichtsschreibung durch Herodot und Thukydides mit bedeutender Nachwirkung, * maßgebliche Erkenntnisse auf dem Gebiet der Mathematik und Physik. Mit dem makedonischen König Alexander dem Großen begann die letzte Epoche der eigenständigen griechischen Geschichte, der Hellenismus (ca. 336–27 v. Chr.). Diese Zeit war durch die Gründung zahlreicher neuer Poleis und die Verbreitung griechischer Sprache und Kultur bis nach Vorderindien, durch die gegenseitige Durchdringung von östlicher und westlicher Zivilisation und Religion sowie insbesondere durch die Etablierung von Großreichen, die von makedonischen Königen beherrscht wurden, gekennzeichnet, bis der östliche Mittelmeerraum seit 200 v. Chr. in einem gut 150 Jahre dauernden Prozess schrittweise unter römische Herrschaft geriet und schließlich Teil des Imperium Romanum wurde. 27 v. Chr. wurde der größere Teil Griechenlands zur römischen Provinz Achaea. Auch der Hellenismus brachte bedeutende intellektuelle und künstlerische Leistungen hervor; so wirkten damals Denker wie Archimedes und Eratosthenes, die bis heute wirkenden Denktraditionen der Stoa und des Epikureismus wurden begründet und monumentale Kunstwerke wie der Pergamonaltar geschaffen.
rdf:langString Antzinako Grezia greziar hizkuntza eta kulturako herrien zibilizazioa izan zen, K.a. XIII. eta IX. mendeen artean hasi eta Antzinaroa bukatu arte iraun zuena (K.o. 600 urtea). Mendebaldeko zibilizazioaren jatorrizko kulturatzat hartzen da, itzelezko eragina izan baitzuen Erromatar Inperioan, bai eta Pizkundean eta ondorengo beste aroetan ere. Gaur egungo Grezian eta Asia Txikian hasi zen, eta gero Mediterraneo osora zabaldu, Iberiar penintsulatik Itsaso Beltzeraino.
rdf:langString Las locuciones Antigua Grecia y Grecia Antigua (griego clásico: Ἀρχαία Ἑλλάς; neogriego: Αρχαία Ελλάδα; latín: Graecia antiqua) se refieren al período de la historia griega que abarca desde la Edad oscura de Grecia, comenzando en el año 1200 a. C. y la invasión dórica, hasta el año 146 a. C. y la conquista romana de Grecia tras la batalla de Corinto. Se considera generalmente como la cultura seminal que sirvió de base a la civilización occidental. La cultura griega tuvo una influencia notable sobre el Imperio romano, que la difundió a través de sus territorios en Europa, norte de África y Oriente Próximo. La civilización de los antiguos griegos ha sido enormemente influyente para la lengua, la política, los sistemas educativos, la filosofía, la ciencia y las artes, dando origen a la corriente renacentista de los siglos xv y xvi en el continente europeo y resurgiendo también durante los movimientos neoclásicos de los siglos xviii y xix en Europa y América. La civilización griega era básicamente marítima, comercial y expansiva. Una realidad histórica en la que el componente geográfico jugó un papel crucial en la medida en que las características físicas del sur de la península de los Balcanes, de accidentado relieve, complicaban la actividad agrícola y las comunicaciones internas, mientras que su dilatada longitud costera favorecía su expansión hacia ultramar. Un fenómeno sobre el que incidirían también de forma substancial la presión demográfica originada por las sucesivas oleadas de pueblos (entre ellos los aqueos, los jonios y los dorios) que invadieron y ocuparon la Hélade a lo largo de los milenios iii y ii a. C.
rdf:langString La Grèce antique est une civilisation de l'Antiquité des peuples de langue et de culture grecque développée en Grèce et dans la partie occidentale de l'Asie Mineure, puis, à la suite de plusieurs phases d'expansion, dans d'autres régions du bassin méditerranéen (Chypre, Sicile, Italie du sud, Égypte, Cyrénaïque) et du Proche-Orient (Syrie, Palestine), constituant des points d'implantation jusqu'en Espagne à l'ouest et en Afghanistan (Bactriane) à l'est. Cette civilisation de culture grecque se développe durant la dernière partie des « siècles obscurs » (v. 1200-800 av. J.-C.), à partir des décombres de la civilisation mycénienne, et prend forme en particulier durant l'époque archaïque (v. 800-480 av. J.-C.), et se développe pleinement durant l'époque classique (480-323 av. J.-C.) et l'époque hellénistique (323-31 av. J.-C.). La conquête romaine (entre 220 et 31 av. J.-C.) marque la fin de l'indépendance politique grecque, mais la culture grecque antique a conservé un réel dynamisme sous domination romaine, évoluant progressivement vers la civilisation byzantine à partir du IVe siècle. À compter de l'époque archaïque et plus fortement durant l'époque classique, la Grèce voit le développement d'une civilisation novatrice par bien des aspects, qui se singularise par rapport aux plus anciennes civilisations antiques des pays orientaux, et entame une phase d'expansion maritime (la colonisation grecque). Au sein de la cité (polis) se met en place une vie politique, sociale et culturelle très dynamique, appuyé de plusieurs centres (Ionie, Athènes, Sparte, Syracuse), dans un contexte marqué par de nombreux conflits entre cités où se forme un art de la guerre spécifique sur lequel elle s'appuie par la suite pour son expansion. Les cités grecques élaborent des formes politiques originales (comme la tyrannie et la démocratie), ont une vie religieuse dynamique aux aspects locaux très marqués tout en reconnaissant un groupe de divinités et des sanctuaires panhelléniques, leurs citoyens donnent naissance à une littérature variée (épopées, mythes, poésie, histoires, etc.), à des réflexions sur le monde et la vie en société dans le cadre de la philosophie, aussi un développement des sciences et des techniques, et à des réalisations artistiques et architecturales s'affranchissant des modèles orientaux pour devenir à leur tour des références, d'où vient leur statut « classique ». Les revers de ce dynamisme sont l'existence de nombreuses destructions créées par les guerres et des inégalités traversant les sociétés civiques, excluant les femmes des responsabilités politiques et reposant souvent sur l'existence d'une importante population ayant un statut d'esclave ou de dépendant. La civilisation grecque antique a exercé une influence considérable dans le monde antique, en particulier après les conquêtes d'Alexandre le Grand et durant l'époque hellénistique quand elle a dominé et influencé les civilisations du Moyen-Orient, où se sont constitués d'importants centres de culture grecque (Alexandrie, Antioche). Dans le bassin méditerranéen, la culture grecque a joué un rôle décisif, par l'influence qu'elle a exercée sur la civilisation de la Rome antique, où le grec devient la langue du savoir utilisée par les élites, au point qu'on parle régulièrement de culture « gréco-romaine ». C'est par ce biais que beaucoup de productions politiques et culturelles du monde grec antique ont eu un rôle majeur dans le développement de la civilisation occidentale. Le monde grec reste donc très dynamique culturellement sous la domination romaine, et les cités restent le cadre fondamental de la vie politique et sociale. Durant l'Antiquité tardive (v. 250-700) le monde romain oriental, de culture grecque, prend progressivement son autonomie autour de Constantinople, qui devient la capitale de l'Empire romain d'Orient (ou Empire byzantin) et le nouveau pôle culturel du monde grec. La christianisation, qui conduit à la disparition de la religion polythéiste grecque, et le délitement progressif des institutions des cités grecques antiques, à la même époque, marquent la fin de la civilisation grecque antique. L'influence culturelle grecque s'est aussi exercée sur la vie intellectuelle du monde arabo-musulman médiéval, et surtout en Occident où son statut de référence a été confirmé à de nombreuses reprises par la suite, plusieurs des aspects de la culture grecque antique ayant servi de sources d'inspiration. Souvent idéalisée, elle est couramment investie du statut de culture fondatrice pour le monde occidental. Les redécouvertes archéologiques effectuées sur le sol grec depuis le XIXe siècle et de nouveaux regards sur les textes antiques grecs transmis jusqu'à l'époque moderne ont permis d'approfondir et de renouveler la connaissance et la compréhension de cette civilisation.
rdf:langString Tháinig tús le sibhialtacht sa Ghréig thart ar 3000 R. Ch. le sibhialtacht na Mionóch ar oileán na Créite nuair a bhfuarthas amach conas le copar agus stán a chur le chéile. Tugtar aois an chré-umha ar an ré seo. D'fhás an cultúr sin thar na blianta is thart ar 2000 R.Ch. thosaigh na Mionóigh ag baint úsáide as iairiglifí nó cineál scríbhneoireachta le pictiúir. Thóg na Mionóigh pálás mar lárionad a rialtais sa Chréit idir 1900 agus 1400 R. Ch. Sa bhliain 1450 R. Ch. chuir brúchtadh bolcáin in Thera deireadh le réim na Mionóch. Cé go raibh tionchar mór ag na Mionóigh ar stair na Gréige, ceaptar nár Ghréagaigh iad ó thaobh a dteangan de. Tháinig an chéad phobal gurbh í an Ghréigis a dteanga don tír timpeall 2000 R. Ch., agus tar éis deireadh a theacht ar shibhialtacht na Mionóch, bhunaigh na luath-Ghréagaigh seo an tsibhialtacht go dtugtar Mícéinéach uirthi, a mhair ó 1600–1100 R. Ch. Is ó Ré na Mícéinéach a eascair na heipicí Hóiméaracha agus na scéalta i dtaobh Chogadh na Traoi, cé nár deineadh leagan údarásach díobh go dtí timpeall 700 R. Ch. Ina dhiaidh sin, is féidir stair na Sean-Ghréige a roinnt i réimsí áirithe ginearálta: * An Ré Ársa timpeall 800–500 R. Ch.; * An Ré Chlasaiceach timpeall 500–323 R. Ch.; * An Ré Heilléanaíoch timpeall 337–146 R. Ch.; * An Ré Rómhánach, ó 146 R.Ch. go dtí 476 A. D. Ag tús na , chum na Gréagaigh aibítir na Gréigise, a bhí bunaithe ar aibítir na bhFóinéiciach, ach gur chuir na Gréagaigh litreacha i gcóir gutaí isteach inti den chéad uair. Is le linn na Ré Ársa a cuireadh tús le nós na nGréagach coilíneachtaí a bhunú mórthimpeall na Meánmhara agus na Mara Duibhe, agus bhí raidhse acu ar an bhfód in iarthar na hAnatóile, san Iodáil, agus sa tSicil faoi dheireadh na ré seo. Bhí na chéad Chluichí Oilimpeacha ann in 776 R. Ch. Bunaíodh an chéad rialtas daonlathach san Aithin i 508 R.Ch. Tarluint chinniúnach ag tús na Ré seo ab ea iarracht na Impireachta Peirsí mórthír na Gréige féin a ghabháil. Dhein na Peirsigh dhá ionradh ar an nGréig, i 490 R. Ch. agus arís i 480–478 R. Ch., ach chuir na Gréagaigh ruaig orthu (feic Cath Mharatóin), rud nach raibh na Peirsigh ná mórchuid na nGréagach ag súil leis. Bhí an Aithin i mbarr a réime sa Ré Chlasaiceach i ndiaidh na . Is sa tréimhse seo a bhí Cogadh na Peilipinéise idir Sparta agus an Aithin, go raibh an bua ag Sparta ann. Ba é an Ré Chlasaiceach Ré an "polis" (Gréigis: πόλις), nó "cathair-stát", mar nach raibh aon rialtas náisiúnta ag na Gréagaigh, ach bhí an tír roinnte idir a lán cathracha neamhspleácha a bhí i gcoimhlint lena chéile don chuid is mó. Theip ar an seanchóras politiúil seo i 337 R. Ch. nuair a d'éirigh le , rí na Macadóine, cathracha na Gréige a chur faoi smacht, agus don chéad uair riamh bhí iomlán na Gréige féin faoi smacht ag rialtas amháin (lean na cathracha Gréagacha san Iodáil agus sa tSicil mar cathracha neamhspleácha, áfach). Tháinig a mhac Alastar Mór ina chomharba ar Philib, agus d'éirigh leis, mar aon le harm mór Macadónach is Gréagach, ionradh a dhéanamh ar an Impireacht Pheirseach agus an impireacht sin ar fad a ghabháil. Leath an bua seo an cultúr Gréagach thar leath na cruinne, ón Éigipt aniar go dtí an Ind. Scoilteadh impireacht Alastair Mhóir tar éis a bháis ina ríochtaí neamhspléacha, agus ceaptar bás Alastair mar tús leis an Ré Heilléanaíoch. Ghabh na Rómhánaigh an Ghréig i 146 R. Ch., agus bhí sí mar chuid lárnach den Impireacht Rómhánach feasta. Tháinig deireadh le cumhacht na Sean-Ghréige nuair a ghabh na Rómhánaigh í mar chuid dá n-impireacht i 146 R. Ch. D'ainneoin go raibh an lámh in uachtar ag na Rómhánaigh maidir leis an gcumhacht pholaitiúil de, bhí tionchar as cuimse ag cultúr na Gréige ar an impireacht. Cé gur thit an Impireacht san Iarthar as a chéile sa deireadh, lean an Impireacht san Oirthear mar chomharba uirthi, agus ba impireacht Ghréagach í feasta, go dtugtar an Impireacht Bhiosántach uirthi anois.
rdf:langString Yunani Kuno adalah dari zaman Yunani Arkais (abad ke-8 sampai abad ke-6 SM) sampai berakhirnya Abad Kuno. Peradaban ini mencapai puncak kegemilangannya pada zaman Yunani Klasik (abad ke-5 sampai abad ke-4 SM). Pada zaman Yunani Klasik, bangsa Yunani di bawah pimpinan negara-kota Athena berhasil mematahkan invasi Kekaisaran Persia. Masa jaya Athena berakhir ketika Athena dikalahkan Sparta dalam Perang Peloponnesos pada tahun 404 SM. Seiring aksi penaklukan Aleksander Agung, kebudayaan Yunani, yang dikenal dengan sebutan peradaban Helenistis, tersebar sampai ke pelosok Asia Tengah dan ujung barat Laut Tengah. Istilah "Yunani Kuno" dipakai untuk menyifatkan peradaban di wilayah penutur bahasa Yunani pada Abad Kuno. Wilayah yang dimaksud tidak hanya terbatas pada semenanjung Yunani, tetapi juga mencakup pula daerah-daerah lain yang didiami bangsa Yunani, antara lain Pulau Siprus, Kepulauan Aigea, daerah pesisir Anatolia (kala itu disebut Ionia), Pulau Sisilia, dan kawasan selatan Semenanjung Italia (dikenal dengan sebutan Yunani Besar), maupun permukiman-permukiman orang Yunani di daerah pesisir Kolkhis, Iliria, Trakia, Mesir, Kirenaika, kawasan selatan Galia, kawasan timur dan timur laut Semenanjung Iberia, Iberia, dan . Kebanyakan sejarawan menganggap perabadaban inilah yang membentuk dasar Peradaban Barat. Kebudayaan Yunani sangat mempengaruhi Kekaisaran Romawi, yang pada gilirannya mempengaruhi kawasan-kawasan lain di Eropa. Peradaban Yunani Kuno juga sangat mempengaruhi bahasa, politik, sistem pendidikan, filsafat, ilmu, seni rupa, maupun kemunculan Renaisans di Eropa Barat, serta kembali diminati pada era kebangkitan abad ke-18 dan ke-19 di Eropa dan Amerika.
rdf:langString Con il termine antica Grecia (o anche Grecia antica) si indica la civiltà sviluppatasi nella Grecia continentale, in Albania costiera, nelle isole del Mar Egeo, sulle coste del Mar Nero e della Turchia occidentale, nella Sicilia orientale e meridionale, sulle zone costiere dell'Italia meridionale (complessivamente denominate poi Magna Grecia), in Nordafrica, in Corsica, in Sardegna, sulle coste orientali della Spagna e quelle meridionali della Francia. La cultura greca, nonostante la conformazione geografica del continente favorisse l'insorgere di molteplici unità politiche a sé stanti (le poleis), fu un fenomeno omogeneo, che interessò tutte le genti elleniche, accomunate dalla stessa lingua; attribuiva molta importanza alla conoscenza e alla ricerca della verità: per i greci avvicinarsi alla verità significava avvicinarsi alla divinità, pertanto attribuivano un carattere quasi religioso alla conoscenza e alle scienze; in questo contesto gli antichi greci avevano intuito l'importanza della matematica nella ricerca di una conoscenza più vicina alla verità e questo spiegherebbe come la civiltà greca sia riuscita, nel giro di pochi secoli e con una popolazione limitata in numero, a raggiungere notevoli traguardi nella filosofia, nella matematica e nelle scienze.
rdf:langString 고대 그리스(영어: Ancient Greece)란 그리스의 역사 가운데 기원전 1100년경부터 기원전 146년 로마가 정복한 시대를 뜻한다. 기원전 1100년경은 미노스 문명(3650~1170 BC), 키클라데스 문명(3300~2000 BC), 그리고 미케네 문명(1600~1100 BC)으로 특징지어지는 에게 문명(3650~1100 BC) 즉 그리스 청동기 시대가 끝나고 그리스 암흑기(1100~750 BC)가 시작되던 때로, 도리스인의 침입이 있었다고 보는 때이다. 기원전 146년은 로 고대 로마가 그리스를 정복한 때이다. 일반적으로 그리스 고전기(Classical Greece, 510~323 BC)를 고대 그리스의 대표적인 시대로 본다. 고대 그리스 사람들은 동족 의식을 가지고 부분적으로 결합을 이루었으나, 폴리스를 중심으로 하는 독립성이 강하여 통일된 국가를 형성하려는 뜻이 없었고 필요시 여러 폴리스들 간에 동맹을 맺는 형식을 취하였다. 이러한 도시 국가 체제는 당시 세계의 다른 여러 지역에서는 거대한 제국 또는 왕국이 형성되었던 것과는 다른 그리스만의 독특한 특징이다. 이러한 특징은 헬레니즘 시대의 그리스(323~146 BC) 이전까지 유지되었다. 보통 고대 그리스는 서구 문명의 기틀을 다지고 서남 아시아와 북아프리카 전역의 문화에 큰 영향을 준 풍부한 문화를 남긴 것으로 평가받는다. 그리스 문화는 로마 제국(27 BC~476/1453 AD)에도 큰 영향을 끼쳤으며, 로마인들은 지중해 지역과 유럽에 그리스 문화를 발전하여 퍼뜨렸다. 고대 그리스 문명은 언어, 정치, 교육 제도, 철학, 과학, 예술에 크나큰 업적을 남겼고 이 지역들에서 후대에 큰 영향을 끼쳤는데, 특히 이슬람 황금 시대(9~13/15 세기)와 서유럽 르네상스(14~16세기 말)를 촉발시킨 원동력이 되었다. 또 18세기와 19세기 유럽과 아메리카에서 일어난 다양한 신고전주의 부활 운동에서도 영감을 주는 원천이 되었다.
rdf:langString 古代ギリシア(こだいギリシア)では、太古から古代ローマに占領される時代以前までの古代ギリシアを扱う。
rdf:langString Starożytna Grecja – cywilizacja, która w starożytności rozwijała się w południowej części Półwyspu Bałkańskiego, na wyspach mórz Egejskiego i Jońskiego, wybrzeżach Azji Mniejszej, a później także w innych rejonach Morza Śródziemnego. Starożytna Grecja uważana jest za kolebkę cywilizacji zachodniej. Grecka kultura, sztuka, mitologia, filozofia i nauka zostały za pośrednictwem Rzymian przekazane Europie i wywierały na jej mieszkańców ogromny wpływ w różnych okresach dziejów. W epoce brązu powstały na tym obszarze wysoko rozwinięte kultury: minojska na wyspie Krecie, a w Grecji właściwej mykeńska, która później zdominowała Kretę. Wraz z końcem epoki brązu nastąpił gwałtowny upadek cywilizacji mykeńskiej i nastały tzw. wieki ciemne, z których wyłoniła się (ok. VIII w. p.n.e.) kultura Grecji archaicznej z ludnością żyjącą w miastach-państwach zwanych polis, z których najważniejsze były Ateny, Teby, Sparta i Korynt. Za okres szczytowego rozwoju cywilizacji greckiej uznaje się okres klasyczny (V-IV w. p.n.e.), kiedy to Grecy odepchnęli zagrożenie perskie, a najpotężniejsze polis toczyły wojny o hegemonię. W drugiej połowie IV w. p.n.e. dominację nad Grekami uzyskało zhellenizowane państwo macedońskie, a jego władca – Aleksander Wielki – podbijając imperium perskie rozprzestrzenił kulturę grecką na ogromne obszary Azji i zapoczątkował okres hellenistyczny. W wiekach II i I p.n.e. państwa greckie dostały się pod panowanie imperium rzymskiego.
rdf:langString Het oude Griekenland (Oudgrieks: Ἑλλάς; Latijn: Græcia) was een cultuurregio op het Balkanschiereiland en op de eilanden in de Egeïsche Zee, waaraan sinds 3000 v.Chr. rijke hoogstaande culturen voorafgingen, zoals de Minoïsche en de Myceense beschaving. Met het oude Griekenland worden voor de periode na de duistere eeuwen, toen Indo-Europeanen de regio binnen sijpelden, alle gebieden bedoeld, waar men Grieks sprak.
rdf:langString Дре́вняя Гре́ция, Элла́да (др.-греч. Ἑλλάς) — общее название территорий городов-государств, население которых составляли в основном древнегреческие племена: эолийцы, ахейцы, ионийцы и дорийцы. Этническая карта Греции оставалась однородной и практически не изменялась на протяжении всей античной эпохи. В территории, которые входят в понятие «Древняя Греция», Элла́да, учёные включают места расселения древних греков — эллинов в период греческой колонизации, который начинается с рубежа III—II тысячелетий до н. э. (возникновение первых государственных образований на острове Крит) и заканчивается во II—I вв. до н. э., когда греческие и эллинистические государства Восточного Средиземноморья были захвачены Римской республикой и включены в состав Римской средиземноморской державы. Географические границы в древнегреческой истории не были постоянными, они менялись в разные исторические эпохи, сужаясь или расширяясь по мере исторического развития. Территория Древней Греции занимала юг Балканского полуострова с примыкающими с востока островами Эгейского моря, побережье Фракии, западное побережье Малой Азии и часть острова Кипр в период греческой колонизации VIII—VI вв. до н. э. На востоке в неё входил район черноморских проливов, побережье Чёрного (Причерноморье) и Азовского морей; на юге — побережье Северной Африки (Киренаика, современная Ливия); на западе — Южная Италия, восточная Сицилия; юг Галлии (современной Франции) и северо-восточное побережье Испании. Период наивысшего экономического, политического расцвета полисного строя пришёлся на Vl — V вв. до н. э. и получил в истории Древней Греции название классического. Самоназвание древних и современных греков — эллины — перешло на название страны — Эллада (Hellas). Этноним «греки» (др.-греч. Γραικοί, лат. Graeci) происходит из латинского языка и первоначально, по-видимому, относился к одному из племён Северной Греции, что отражено в названиях городов (Γραία) близ древнего города Танагра в Беотии и на Эвбее, был воспринят римлянами, вероятно, от колонистов из эвбейской Греи в Кумах. Профессор лингвистики и индийской филологии Георгиос Хадзидакис утверждал, что «греками» называлось древнее племя, частично переселившееся из города Танагра в Южную Италию (в Кумы). Римляне перенесли название «греки» на весь народ эллинов.
rdf:langString Grécia Antiga (em grego: Ἑλλάς; Hellás) foi uma civilização pertencente a um período da história grega que abrange desde o Período Homérico dos séculos XIV a IX a.C. até o fim da antiguidade (c.476d.C.). Imediatamente após este período foi o início da Idade Média e da era bizantina. Aproximadamente três séculos após o Colapso da Idade do Bronze da Grécia micênica, as pólis urbanas gregas começaram a se formar no século VIII a.C., dando início ao Período Arcaico e à colonização da Bacia do Mediterrâneo. Isto foi seguido pelo período da Grécia Clássica, uma era que começou com as Guerras Greco-Persas, que durou do século V ao século IV a.C.. Devido às conquistas de Alexandre, o Grande da Macedônia, o Período Helenístico floresceu da Ásia Central até o extremo oeste do Mar Mediterrâneo. Esta era chegou ao fim com as conquistas e anexações do mundo mediterrâneo oriental pela República Romana, que estabeleceu a província romana da Macedônia na Grécia romana e mais tarde a província de Acaia, durante o Império Romano. A cultura grega clássica, especialmente a filosofia, teve uma influência poderosa na Roma Antiga, que carregou uma versão dela para muitas partes da Bacia do Mediterrâneo e da Europa. Por essa razão, a Grécia Clássica é geralmente considerada a cultura seminal que forneceu a base da cultura ocidental moderna e é considerada o berço da civilização ocidental. Os gregos clássicos davam grande importância ao conhecimento. Ciência e religião não eram separadas e aproximar-se da verdade significava aproximar-se dos deuses. Nesse contexto, eles entendiam a importância da matemática como um instrumento para obter um conhecimento mais confiável ("divino"). A cultura grega, em poucos séculos e com uma população limitada, conseguiu explorar e progredir em muitos campos da ciência, matemática, filosofia e conhecimento em geral, o que deixou um legado duradouro.
rdf:langString Antikens Grekland eller Antikens Hellas är en samlande benämning på den kultur i östra medelhavsområdet som hade sin storhetstid under antiken från 700-talet f.Kr. till 300-talet f.Kr. Området bestod av en mängd småstater som ofta stred inbördes men som samtidigt förenades av en gemensam kultur. Mycket av den nutida västerländska civilisationens kultur, filosofi, vetenskap, astronomi och politiska institutioner har sitt direkta eller indirekta upphov i det antika Grekland. Romarriket påverkades mycket starkt av grekisk kultur, som därmed spreds i Europa. I det antika Grekland skedde genombrottet för användningen av mynt inom handeln. De atenska "ugglemynten" dominerade medelhavshandeln under 400- och 300-talet f.Kr. Ugglan var Athenas, vishetens gudinnas, heliga fågel. De olympiska spelen har sitt ursprung i det grekiska kulturarvet. Renässansen var ett försök att återuppväcka arvet från romarriket och det antika Grekland.[källa behövs]
rdf:langString Старода́вня Гре́ція — цивілізація в історії Греції, яка існувала на Балканському півострові від III тис. до н. е. до початку Середньовіччя бл. 600 р. нашої ери. Найбільший її розквіт припав на класичний період V—IV ст. до н. е, який позначився численними суспільно-політичними та культурними досягненнями. Він почався з відсічі Афін перському вторгненню і продовжився завоюваннями Александра Македонського та елліністичним періодом. Давньогрецька культура справила великий вплив на Римську імперію, яка поширила чимало її елементів територією Європи та басейну Середземного моря. Досягнення культури класичного періоду, перш за все філософія, вважаються основою Західної цивілізації. У цей період отримали початок або досягли розквіту також демократія, медицина, література і театр, музика, історія, наука і технології, скульптура, архітектура, спорт (Олімпійські ігри). До культурної спадщини Стародавньої Греції зверталися багато поколінь жителів Заходу. Крито-мікенський період Ранній етап історії Стародавньої Греції носить назву крито-мікенський, або егейський. В III—II тисячоліттях до н. е. виникають перші держави у басейні Егейського моря — на острові Крит і півострові Пелопонес (міста Мікени, Пілос, Тиринф). Це були держави монархічного типу, подібні до давньосхідних деспотій, із розгалуженим бюрократичним апаратом та сильними общинами. Поштовхом до початку досліджень англійського археолога Артура Еванса на Криті послужили сюжети давньогрецьких міфів про майстра Дедала, що побудував у Кноссі для царя Міноса палац-лабіринт, і про героя Тесея, що переміг мешканця лабіринту Мінотавра і знайшов зворотний шлях за допомогою «нитки Аріадни». Мікени були відкриті Генріхом Шліманом після розкопок в Малій Азії, де він відшукав легендарну Трою. Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н. е. наймогутнішим було Критське царство — таласократія, яка займала винятково вигідне географічне положення, мала потужний флот. Критські майстри тонко обробляли бронзу (але не знали заліза), виготовляли і розписували керамічний посуд зображеннями рослин, тварин, людей. Донині вражають руїни царського палацу в Кноссі. Він являв собою багатоповерхову споруду, більшість приміщень якої сполучені складною системою переходів, коридорів і ніколи не мали зовнішніх вікон, освітлювалися через спеціальні світлові шахти. У палаці діяла система вентиляції і водопостачання. Стіни прикрашені прекрасними фресками. Одна із найзнаменитіших — «Парижанка» (нині в колекції Археологічного музею Іракліону) — так Артур Еванс назвав зображення молодої жінки із темним в'юнким волоссям. Палац був центром і політичного, і релігійного життя держави Міноса. Поклонялись критяни богині Матері Део, служила верховна жриця — дочка Міноса, зображенням якої можуть бути велика і мала статуетки Богиня зі зміями. Інші артефакти вказують на те, що у релігійних уявленнях центральним був культ бика як уособлення Посейдона — бога моря і хитача землі (Крит та прилеглі острови часто потерпали від землетрусів): дах палацу прикрашали монументальні зображення рогів, у вигляді голови бика виготовляли ритуальні судини, на одній із фресок зображена гра акробатів з биком — Таврокатапсія. Кносс було зруйновано внаслідок виверження вулкана на острові Тіра, і Крит втратив своє панівне положення, вірогідно, внаслідок, так званого, Мінойського виверження. Так з середини II тисячоліття до н. е. центром грецької цивілізації стали Мікени, населені греками-ахейцями. Його оточували могутні оборонні стіни, складені з величезних, грубо обтесаних кам'яних блоків. Головні Левові ворота прикрашала трикутна стела із рельєфним зображенням двох левиць. Генріх Шліман знайшов також золоту усипальницю мікенських царів — гробницю Атрея — розташовані по колу підземні споруди із купольними склепіннями. Мікени очолили ахейців у Троянській війні, оспіваній в «Іліаді», яка приписується авторству Гомера. Зникнення мікенської культури в XII столітті до н. е. пов'язують із вторгненням з півночі Балканського півострова дорійських племен, серед яких все ще панував родовий лад. Поневолення дорійцями корінних мешканців призвело до занепаду грецьких міст і їх культури, зокрема втрати ранньогрецької писемності (так зване, критське письмо).
rdf:langString 古希腊(希臘語:Ελλάς,羅馬化:Ellas)是一段希臘的歷史時期,狹義上指希臘地區從公元前12世纪迈锡尼文明毀滅至公元前146年希腊地区被罗马共和国征服為止。廣義上指愛琴諸文明在羅馬人征服前的全部歷史。 早在約公元前3650年,愛琴海地區就孕育了燦爛的米諾斯文明(或稱克里特文明),約公元前16世紀被邁錫尼文明取代,文明中心從克里特島轉向了希臘大陸。約公元前1200年,多利安人入侵毀滅了邁錫尼文明,希臘歷史進入所謂「黑暗時代」或「中古希臘」。在公元前九世纪末期,海上贸易再次兴盛,新的城邦国家纷纷建立。公元前5世紀初在雅典与斯巴达领导下,希臘城邦聯軍在兩次波希战争戰勝波斯帝國。此時希臘文明進入了最高峰,古典哲學,科技,藝術以及民主政治快速發展,獲称為「黄金时期」(伯里克利在位)。 伯羅奔尼撒戰爭結束了雅典民主制,希臘各城邦進入混戰。公元前4世紀末馬其頓國王亚历山大大帝征服希臘地區后,古希臘文化播遷到埃及與印度河流域的廣大地區,稱為希臘化時期。古希腊不是统一的政治实体,而是一个笼统的称谓。由于古希腊文明在地中海世界的重大影響,其文化被古羅馬吸收并带到欧洲的许多地区。因此一般认为古希腊文明为西方文明打下了基础。
rdf:langString no
rdf:langString yes
rdf:langString yes
xsd:nonNegativeInteger 81484

data from the linked data cloud