Alpine style
http://dbpedia.org/resource/Alpine_style an entity of type: WikicatMountaineeringTechniques
Alpine style is mountaineering in a self-sufficient manner, thereby carrying all of one's food, shelter and equipment as one climbs, as opposed to expedition style (or siege style) mountaineering which involves setting up a fixed line of stocked camps on the mountain which can be accessed at one's leisure. Additionally, alpine style climbing means the refusal of fixed ropes, mountain guides, high-altitude porters, supplemental oxygen and doping agents, and portable hyperbaric bags.
rdf:langString
アルパインスタイル（英語: Alpine style、アルプス風登山）とは、ヒマラヤのような超高所や大岩壁を、ヨーロッパ・アルプスと同じような扱いで登ることを指す登山スタイル・用語。大規模で組織立ったチームを編成して行う極地法とは異なり、ベースキャンプを出た後は下界との接触は避けて、一気に登る。また、サポートチームから支援を受けることも無く、あらかじめ設営されたキャンプ、固定ロープ、酸素ボンベ等も使わない。装備に極力頼らず、登る人の力にのみ頼ることを最重要視して行う登山スタイルである。
rdf:langString
Альпийский стиль — в альпинизме один из способов (стилей) достижения вершины горы в составе группы или соло.
rdf:langString
阿尔卑斯式攀登，简称阿式攀登，是一种登山方式或风格。指登山者以自给自足的方式，即自己携带装备、物资去攀登中高海拔山峰。与喜马拉雅式攀登（）相对。阿尔卑斯式攀登通常意味着不需要架设固定绳索、高山搬运工和氧气瓶。
rdf:langString
Alpský styl je styl horolezeckého výstupu. Označuje se tak pouze výstup, při kterém lezecké družstvo s maximálně 6 členy postupuje k vrcholu bez návratů a fixování, bez umělého kyslíku a bez jakékoli pomoci od jiných osob, tedy členů jiné nebo i vlastní expedice. Nosiči se připouštějí jen v malém množství pro transport do základní tábora. Jedním z prvních výstupů podniknutých tímto stylem byl prvovýstup Petera Habelera a Reinholda Messnera levou částí jižní stěny Gasherbrumu I v roce 1975.
rdf:langString
Το αλπικό στιλ είναι τρόπος ή στιλ αναρρίχησης, σύμφωνα με τον οποίο ο ορειβάτης ανεβαίνει συχνά με τον απολύτως απαραίτητο , ελάχιστη τροφή και νερό, θυσιάζοντας την άνεση, τη ζέστη, τον ύπνο και τη διατροφή, χάριν της επίτευξης του αντικειμενικού στόχου της κορυφής. Το αλπικό στιλ αντιπαρατίθεται στο του βουνού που εφαρμόζουν οι μεγάλες αποστολές και ο όρος προέρχεται από τις ευρωπαϊκές Άλπεις, όπου οι ορειβάτες του 1800 σκαρφάλωναν κλασικές διαδρομές με ένα σακίδιο στην πλάτη, χρησιμοποιούσαν μία σκηνή τόσο στην ανάβαση όσο και στην κατάβαση. Το αλπικό στιλ χρησιμποποίησαν ορειβάτες όπως ο Βάλτερ Μπονάτι, ο Ράινχολντ Μέσνερ και ο , προωθώντας την τεχνοτροπία σε τέτοια επίπεδο, ώστε να αναφέρεται ως «γοργή και ελαφριά» αναρρίχηση.
rdf:langString
Der Alpinstil ist eine Variante des Höhenbergsteigens, bei der die gesamte Besteigung „wie in den Alpen“ durchgeführt wird. Das bedeutet, dass auch höchste Berge bis hin zu den Achttausendern als kleine Seilschaft, ohne Fremdhilfe, ohne vorher präparierte Route und in einem Zug vom Basislager zum Gipfel und zurück bestiegen werden. Die benötigte Verpflegung und die gesamte alpine Ausrüstung werden dabei selbst mitgeführt. Zelte werden im Bedarfsfall aufgebaut und am nächsten Morgen wieder eingepackt. Man verzichtet vollständig auf den Einsatz von Flaschensauerstoff und auf „Belagerungsalpinismus“, wie er für den klassischen Expeditionsstil kennzeichnend ist: Hochträger, fest installierte Hochlager, Materialdepots, Fixseile, Leitern usw. Somit ist Alpinstil hinsichtlich der eingesetzten Mit
rdf:langString
El estilo alpino hace referencia a unas condiciones de práctica del montañismo en las que la escalada se practica de forma autosuficiente: el alpinista transporta todo lo necesario, comida, refugio, equipo, etc., mientras asciende. Se considera al estilo alpino la forma más pura de montañismo y al que todo montañista debería aspirar. Se convirtió en modelo gracias al alpinista Reinhold Messner, cuando escaló el monte Everest en 1978 junto a Peter Habeler.
rdf:langString
Le style alpin fait référence aux alpinistes qui effectuent des ascensions en haute altitude de manière autonome en transportant eux-mêmes leur équipement, de la même façon que dans les Alpes. Ce style s'oppose au style d'expédition où les alpinistes établissent des camps fixes, reliés par des cordes fixes, alimentés en matériel et en nourriture par des porteurs (les sherpas notamment) et utilisent souvent des bouteilles d'oxygène afin de réduire les effets de l'altitude.
rdf:langString
알파인 스타일(alpine style)은 자급자족적 방법 즉, 자신의 식량, 침낭, 장비 등의 모든 것을 가지고 가는 방식의 등반을 말한다. 캠프를 점차 건설하여 정해진 능선을 따라 등반하는 정복형 스타일과 대비된다. 추가적으로 알파인 스타일은 고소 포터, 보조 산소기구, 고정된 로프를 사용하지 않는다. 많은 사람들이 알파인 스타일은 모든 산악인들이 갈망해야하는 표준으로서 등반의 가장 순수한 형태라고 생각한다. 이 스타일은 라인홀트 메스너가 피터 하벨러(Peter Habeler)와 함께 보조 산소기구 없이 가셔브룸 1봉을 등반하면서 유명해지게 되었다. 초기 등반사는 산을 누가 먼저 정복하느냐를 중시하는 등정주의에 초점을 두고 있다면, 현대 등반사는 어떠한 경로로 오르는가를 중시하는 등로주의에 초점을 두고 있다. 이렇든 정복 자체보다는 정복하기까지의 과정을 중시하기 시작하게 되고, 알프스의 등반법을 그대로 히말라야에 접목시키면서 생겨난 것이 이 알파인 스타일이다. 예지 쿠쿠츠카와 같은 산악인이 알파인 스타일을 선호하였다.
rdf:langString
Lo stile alpino (in inglese alpine style) è un particolare stile di ascensione alpinistica di una montagna che non fa uso di:
* portatori d'alta quota
* corde fisse
* bombole di ossigeno
* campi preinstallati.
rdf:langString
Styl alpejski – taktyka stosowana przy zdobywaniu wysokich gór (5–8 tysięcznych, na które nie da się wejść i zejść w ciągu jednego dnia od bazy głównej), przede wszystkim w himalaizmie. Nazwa pochodzi od sposobu wchodzenia na szczyty w Alpach, gdzie zazwyczaj atak szczytowy odbywa się w ciągu jednej doby, co umożliwia ograniczenie ilości dźwiganego sprzętu (brak ciężkiego sprzętu biwakowego) i zwiększenie w ten sposób szybkości zespołu. W stylu alpejskim, w odróżnieniu od nazywanego też , mały zespół wspinaczkowy (najczęściej 2–4 osoby) wspina się od punktu wyjścia aż do szczytu, dźwigając cały potrzebny do zdobycia sprzęt wspinaczkowy i biwakowy na własnych plecach. Wiąże się to z codziennym przenoszeniem biwaku w inne miejsce. W przypadku gór najwyższych przyjęcie takiego stylu zwiększa
rdf:langString
Альпійський стиль — методика сходження на вершину. Полягає в підйомі на вершину без створення системи стаціонарних проміжних таборів. При цьому саме сходження може займати від декількох годин до декількох тижнів. В основному застосовується при сходженнях на відносно невисокі вершини (до 7000 метрів), хоча останнім часом було здійснено цілу низку сходжень на вершини вище 7000-8000 метрів в альпійському стилі. Такі сходження вимагають високої майстерності, фізичної та технічної підготовленості спортсменів. Сходження в альпійському стилі відбуваються, зазвичай, у складі однієї або невеликої групи (4-6 чоловік), а іноді соло-сходження (при здійсненні простих сходжень кількість учасників може бути більшою).
rdf:langString
rdf:langString
Alpský styl
rdf:langString
Alpinstil
rdf:langString
Αλπικό στιλ
rdf:langString
Alpine style
rdf:langString
Estilo alpino
rdf:langString
Stile alpino
rdf:langString
Style alpin
rdf:langString
알파인 스타일
rdf:langString
アルパインスタイル
rdf:langString
Styl alpejski
rdf:langString
Альпийский стиль
rdf:langString
阿尔卑斯式攀登
rdf:langString
Альпійський стиль
xsd:integer
1821380
xsd:integer
1024613451
rdf:langString
Alpský styl je styl horolezeckého výstupu. Označuje se tak pouze výstup, při kterém lezecké družstvo s maximálně 6 členy postupuje k vrcholu bez návratů a fixování, bez umělého kyslíku a bez jakékoli pomoci od jiných osob, tedy členů jiné nebo i vlastní expedice. Nosiči se připouštějí jen v malém množství pro transport do základní tábora. Jedním z prvních výstupů podniknutých tímto stylem byl prvovýstup Petera Habelera a Reinholda Messnera levou částí jižní stěny Gasherbrumu I v roce 1975. Jedním z prvních zaznamenaných výstupů tímto stylem na sedmitisícovku byl již v roce 1933 výstup na vrchol Satopanu v Indii vylezený Colinem Kirkusem a Charlesem Warrenem, členy expedice Marca Pallise. (^ Pallis, Marco (1939) Peaks a Lamas . Londýn: Cassell).
rdf:langString
Der Alpinstil ist eine Variante des Höhenbergsteigens, bei der die gesamte Besteigung „wie in den Alpen“ durchgeführt wird. Das bedeutet, dass auch höchste Berge bis hin zu den Achttausendern als kleine Seilschaft, ohne Fremdhilfe, ohne vorher präparierte Route und in einem Zug vom Basislager zum Gipfel und zurück bestiegen werden. Die benötigte Verpflegung und die gesamte alpine Ausrüstung werden dabei selbst mitgeführt. Zelte werden im Bedarfsfall aufgebaut und am nächsten Morgen wieder eingepackt. Man verzichtet vollständig auf den Einsatz von Flaschensauerstoff und auf „Belagerungsalpinismus“, wie er für den klassischen Expeditionsstil kennzeichnend ist: Hochträger, fest installierte Hochlager, Materialdepots, Fixseile, Leitern usw. Somit ist Alpinstil hinsichtlich der eingesetzten Mittel und Vorgehensweisen das Gegenteil von Besteigungen im Expeditionsstil. Eine Besteigung im Alpinstil jedoch schließt nicht aus, dass der Fuß des Berges (bzw. das Basislager) im Rahmen einer Expedition erreicht wird. Im Höhenbergsteigen gilt Alpinstil auf schwierigen Routen als große Herausforderung an Fähigkeiten und Risikobereitschaft der Bergsteiger, und Erfolge werden als sportlich sehr hochwertig angesehen. Bis heute werden die meisten Besteigungen an den höchsten Bergen Asiens und Amerikas im Expeditionsstil durchgeführt. Alpinstil ist an diesen Bergen eher die Ausnahme und bleibt im Wesentlichen auf die schwierigen Routen beschränkt. Seit der ersten Alpinstil-Besteigung eines Achttausenders – der Besteigung des Gasherbrum I durch Reinhold Messner und Peter Habeler im Jahr 1975 – gab es immer wieder spektakuläre Erfolge an diesen mit besonderem öffentlichen Interesse bedachten Bergen. Nur wenige Bergsteiger haben mehrere dieser Gipfel im Alpinstil erreicht, keiner hat dies bisher an allen vierzehn Achttausendern versucht.
rdf:langString
Το αλπικό στιλ είναι τρόπος ή στιλ αναρρίχησης, σύμφωνα με τον οποίο ο ορειβάτης ανεβαίνει συχνά με τον απολύτως απαραίτητο , ελάχιστη τροφή και νερό, θυσιάζοντας την άνεση, τη ζέστη, τον ύπνο και τη διατροφή, χάριν της επίτευξης του αντικειμενικού στόχου της κορυφής. Το αλπικό στιλ αντιπαρατίθεται στο του βουνού που εφαρμόζουν οι μεγάλες αποστολές και ο όρος προέρχεται από τις ευρωπαϊκές Άλπεις, όπου οι ορειβάτες του 1800 σκαρφάλωναν κλασικές διαδρομές με ένα σακίδιο στην πλάτη, χρησιμοποιούσαν μία σκηνή τόσο στην ανάβαση όσο και στην κατάβαση. Το αλπικό στιλ χρησιμποποίησαν ορειβάτες όπως ο Βάλτερ Μπονάτι, ο Ράινχολντ Μέσνερ και ο , προωθώντας την τεχνοτροπία σε τέτοια επίπεδο, ώστε να αναφέρεται ως «γοργή και ελαφριά» αναρρίχηση. Το αλπικό στιλ θεωρείται από πολλούς ορειβάτες η αγνότερη μορφή ορειβασίας, ωστόσο μειώνει τα περιθώρια ασφαλείας, λόγω του μειωμένου εξοπλισμού και προμηθειών. Σημαντική ανάβαση στα Ιμαλάια σε αλπικό στιλ έγινε από τους Ράινχολντ Μέσνερ και στο Γκασερμπρούμ Α΄ χωρίς συσκευές οξυγόνου το 1975.
rdf:langString
Alpine style is mountaineering in a self-sufficient manner, thereby carrying all of one's food, shelter and equipment as one climbs, as opposed to expedition style (or siege style) mountaineering which involves setting up a fixed line of stocked camps on the mountain which can be accessed at one's leisure. Additionally, alpine style climbing means the refusal of fixed ropes, mountain guides, high-altitude porters, supplemental oxygen and doping agents, and portable hyperbaric bags.
rdf:langString
El estilo alpino hace referencia a unas condiciones de práctica del montañismo en las que la escalada se practica de forma autosuficiente: el alpinista transporta todo lo necesario, comida, refugio, equipo, etc., mientras asciende. Se considera al estilo alpino la forma más pura de montañismo y al que todo montañista debería aspirar. Se convirtió en modelo gracias al alpinista Reinhold Messner, cuando escaló el monte Everest en 1978 junto a Peter Habeler. El estilo alpino es el estilo opuesto al «modo expedición», en el que primero se establecen una serie de bases aprovisionadas que serán utilizadas después para alcanzar la cima. Hermann Buhl ya había intentado demostrar el estilo alpino en el Karakórum en 1957 cuando una expedición austriaca ascendió con éxito el Broad Peak. Utilizando un estilo alpino puro, los miembros de la anterior expedición ascendieron posteriormente el Skil Brum ( y ) e intentaron el Chogolisa (Hermann Buhl y Kurt Diemberger). En enero de 2011, un grupo formado por Simone Moro, Denis Urubko y consiguió la primera ascensión invernal al Gasherbrum II, que fue la primera ascensión invernal en estilo alpino de un ochomil del Karakórum.
rdf:langString
Le style alpin fait référence aux alpinistes qui effectuent des ascensions en haute altitude de manière autonome en transportant eux-mêmes leur équipement, de la même façon que dans les Alpes. Ce style s'oppose au style d'expédition où les alpinistes établissent des camps fixes, reliés par des cordes fixes, alimentés en matériel et en nourriture par des porteurs (les sherpas notamment) et utilisent souvent des bouteilles d'oxygène afin de réduire les effets de l'altitude. Le style alpin est considéré comme le style d'alpinisme le plus pur. C'est le style privilégié aujourd'hui par les alpinistes au plus haut niveau. Il est pratiqué par des cordées réduites typiquement à deux ou trois personnes et est basé sur la rapidité de l'ascension, afin de réduire les risques : avalanches, aléas météorologiques… Malgré tout, l'ensemble de l'aventure reste long ; Élisabeth Revol explique que « dans une expédition, il y a deux mois de préparation. Puis pendant deux mois, on vit le projet et on met deux mois pour récupérer. » Ce style est aussi moins coûteux, car il nécessite beaucoup moins de matériel, les alpinistes emportant le strict minimum afin d'être légers et donc rapides. « Ils font leurs sacs et partent en direction du sommet, tout simplement : pas de camps intermédiaires, pas d'aller-retours et pas de matériel à monter » raconte Adam Bielecki à propos d'une ascension du Broad Peak par (pl) et (pl). En revanche, l'engagement lié à cette pratique est très important, les alpinistes étant souvent isolés et ne pouvant pas espérer de secours rapide en cas d'accident. Pour son expédition en duo au Nanga Parbat, décrivant le moment de faire l'aller retour du camp IV au sommet, Élisabeth Revol écrit : « C'est la phase la plus appréciable de l'ascension : plus de sac à porter, plus de camp à déplacer. Nous n'emportons chacun qu'un litre d'eau, trois barres de céréales, nos masques, nos GoPro et caméras, une pharmacie d'altitude pour deux, mon inReach, une paire de gants et une paire de moufles de secours. […] Nous savons tous deux que nous sommes seuls, sans secours ni recours possible, hormis nous-mêmes. Monter et descendre très vite […] Sans laisser de trace de notre passage, sans aide extérieure ni oxygène, en adéquation avec notre éthique, notre philosophie en montagne. […] Nous n'avons pas le droit à l'erreur. » Un exemple connu des risques inhérents à cette pratique est l'aventure relatée par Joe Simpson dans La Mort suspendue. Il faut attendre les années 2010 pour qu'une ascension hivernale en style alpin soit réussie sur un 8 000.
rdf:langString
アルパインスタイル（英語: Alpine style、アルプス風登山）とは、ヒマラヤのような超高所や大岩壁を、ヨーロッパ・アルプスと同じような扱いで登ることを指す登山スタイル・用語。大規模で組織立ったチームを編成して行う極地法とは異なり、ベースキャンプを出た後は下界との接触は避けて、一気に登る。また、サポートチームから支援を受けることも無く、あらかじめ設営されたキャンプ、固定ロープ、酸素ボンベ等も使わない。装備に極力頼らず、登る人の力にのみ頼ることを最重要視して行う登山スタイルである。
rdf:langString
알파인 스타일(alpine style)은 자급자족적 방법 즉, 자신의 식량, 침낭, 장비 등의 모든 것을 가지고 가는 방식의 등반을 말한다. 캠프를 점차 건설하여 정해진 능선을 따라 등반하는 정복형 스타일과 대비된다. 추가적으로 알파인 스타일은 고소 포터, 보조 산소기구, 고정된 로프를 사용하지 않는다. 많은 사람들이 알파인 스타일은 모든 산악인들이 갈망해야하는 표준으로서 등반의 가장 순수한 형태라고 생각한다. 이 스타일은 라인홀트 메스너가 피터 하벨러(Peter Habeler)와 함께 보조 산소기구 없이 가셔브룸 1봉을 등반하면서 유명해지게 되었다. 초기 등반사는 산을 누가 먼저 정복하느냐를 중시하는 등정주의에 초점을 두고 있다면, 현대 등반사는 어떠한 경로로 오르는가를 중시하는 등로주의에 초점을 두고 있다. 이렇든 정복 자체보다는 정복하기까지의 과정을 중시하기 시작하게 되고, 알프스의 등반법을 그대로 히말라야에 접목시키면서 생겨난 것이 이 알파인 스타일이다. 예지 쿠쿠츠카와 같은 산악인이 알파인 스타일을 선호하였다. 알파인 스타일의 장점은 일반적으로 경로를 따라 걸리는 시간이 적고 눈사태나 눈보라와 같은 객관적 위험을 줄인다. 이것은 언제든 추락할 수 있는 수백 피트 높이의 얼음절벽으로 가득 찬 얼음지역을 통과할 때 주요 변수가 된다. 눈과 얼음의 상태는 종종 하루 중 초기에는 일행이 올라갈 정도가 되다가 태양이 눈과 얼음을 녹이면서 눈사태가 일어나게 변할 수 있다. 아침에 등반하는 이러한 경향은 “알파인 출발(Alpine start)”이라는 용어가 생겼다. “알파인 출발”은 오전 11시부터는 긴 경로를 가고 일출 직후에는 짧거나 빠른 경로를 택하는 출발이다. “알파인 출발”은 반드시 어두울 때 시작해야 한다.
rdf:langString
Lo stile alpino (in inglese alpine style) è un particolare stile di ascensione alpinistica di una montagna che non fa uso di:
* portatori d'alta quota
* corde fisse
* bombole di ossigeno
* campi preinstallati. Oltre il campo base tutto il materiale è trasportato dagli alpinisti stessi e quindi si deve trattare di un equipaggiamento particolarmente leggero. La salita viene inoltre effettuata in un unico tentativo, senza nel frattempo far ritorno al campo base lasciando la parete attrezzata. Si tratta dunque di una modalità di ascesa particolarmente severa e impegnativa con più alto rischio necessitando anche di una preparazione psicofisica e tecnica maggiore.
rdf:langString
Styl alpejski – taktyka stosowana przy zdobywaniu wysokich gór (5–8 tysięcznych, na które nie da się wejść i zejść w ciągu jednego dnia od bazy głównej), przede wszystkim w himalaizmie. Nazwa pochodzi od sposobu wchodzenia na szczyty w Alpach, gdzie zazwyczaj atak szczytowy odbywa się w ciągu jednej doby, co umożliwia ograniczenie ilości dźwiganego sprzętu (brak ciężkiego sprzętu biwakowego) i zwiększenie w ten sposób szybkości zespołu. W stylu alpejskim, w odróżnieniu od nazywanego też , mały zespół wspinaczkowy (najczęściej 2–4 osoby) wspina się od punktu wyjścia aż do szczytu, dźwigając cały potrzebny do zdobycia sprzęt wspinaczkowy i biwakowy na własnych plecach. Wiąże się to z codziennym przenoszeniem biwaku w inne miejsce. W przypadku gór najwyższych przyjęcie takiego stylu zwiększa szybkość, jak i wartość sportową przejścia, niemniej ze względu na konieczność ograniczania wagi i tak ciężkich plecaków sprawia, że wspinacze są bardziej narażeni na skutki złej pogody, a olbrzymi wysiłek związany z noszeniem ciężkich plecaków zwiększa ryzyko wyniszczenia organizmu i choroby wysokościowej. Stosowanie stylu alpejskiego wyklucza używanie poręczówek, wspomaganie tlenem z butli oraz stosowanie przenośnej komory hiperbarycznej.
rdf:langString
Альпийский стиль — в альпинизме один из способов (стилей) достижения вершины горы в составе группы или соло.
rdf:langString
阿尔卑斯式攀登，简称阿式攀登，是一种登山方式或风格。指登山者以自给自足的方式，即自己携带装备、物资去攀登中高海拔山峰。与喜马拉雅式攀登（）相对。阿尔卑斯式攀登通常意味着不需要架设固定绳索、高山搬运工和氧气瓶。
rdf:langString
Альпійський стиль — методика сходження на вершину. Полягає в підйомі на вершину без створення системи стаціонарних проміжних таборів. При цьому саме сходження може займати від декількох годин до декількох тижнів. В основному застосовується при сходженнях на відносно невисокі вершини (до 7000 метрів), хоча останнім часом було здійснено цілу низку сходжень на вершини вище 7000-8000 метрів в альпійському стилі. Такі сходження вимагають високої майстерності, фізичної та технічної підготовленості спортсменів. Сходження в альпійському стилі відбуваються, зазвичай, у складі однієї або невеликої групи (4-6 чоловік), а іноді соло-сходження (при здійсненні простих сходжень кількість учасників може бути більшою). Поряд з альпійським стилем існує Гімалайський. При підйомі на вершину альпіністи створюють систему проміжних таборів. Він з'явився наприкінці XIX століття, коли горосходжувачі почали освоювати Гімалайські і Каракорумські гіганти. На сходження (обробку маршрутів) часом витрачали місяці. Це було неможливо виконати без організації проміжних таборів, до яких можна було повертатися для відпочинку. Також необхідно було враховувати вплив висоти, на якій людина набагато швидше стомлюється і діє повільніше, так само неможливо тривале перебування на великій висоті. Сходження в гімалайському стилі вимагає великого числа учасників для підйому вантажів в проміжні табори. Найчастіше для цих цілей наймаються висотні носильники — шерпи. У наш час особливо гостро стоїть питання про статус цих стилів. Багато відомих спортсмени є прихильниками альпійської тактики сходження.
xsd:nonNegativeInteger
3796