Alexander Kazantsev

rdf:langString Казанцев Олександр Петрович

rdf:langString Олекса́ндр Петро́вич Каза́нцев (рос. Александр Петрович Казанцев, 20 серпня (2 вересня) 1906, Акмолінськ — пом.13 вересня 2002, Передєлкіно) — радянський та російський письменник-фантаст, а також шаховий композитор та уфолог. Вважається одним із основоположників радянсько-пропагандистської (згодом також мілітаристсько-шовіністичної), так званої «Молодогвардійської школи» радянської наукової фантастики, проголосивши себе власноруч послідовником та соратником Івана Єфремова. Був одіозним керівником та рушійною силою радянської партноменклатури у фантастиці. Авторитетні російські критики , Ігор Можейко та низка інших порівнювали його роль у фантастиці СРСР з роллю Трохима Лисенка у радянській генетиці та переважну більшість його творів називали графоманськими. На думку помітного російського літературного критика-фантастикознавця Михайла Ковальчука, роман носить риси плагіату по відношенню до оригінального роману «І планета вибухнула...» (фр. Et la planète sauta...). Казанцев брав найактивнішу та безпосередню участь у цькуванні братів Стругацьких, їхніх друзів, учнів та інших письменників-фантастів, незгодних з загальною лінією КПРС у жанровій літературі, зокрема Євгена та Любові Лукіних. Карикатурний образ Казанцева зображений в одному з епізодів роману «Кульгава доля» братів Стругацьких як малозначимого третьорядного персонажу. Найпомітнішим твором Казанцева є його дебютний довоєнний науково-фантастичний роман «Палаючий острів».