Albanian iso-polyphony
http://dbpedia.org/resource/Albanian_iso-polyphony
L'Iso-polyphonie albanaise est une forme musicale traditionnelle de musique albanaise, incluse par l'UNESCO sur la liste représentative du patrimoine culturel immatériel de l'humanité. Issue de la musique sacrée byzantine (chrétienne orthodoxe), l’isopolyphonie albanaise est une forme élaborée de chant choral, principalement interprétée par des hommes.
rdf:langString
Албанський народний ізополіфонічний спів — частина албанської народної музики, що включена 2005 року в список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.За стилем ізополіфонічний спів можна розділити на дві групи: до однієї відноситься музика, що виконується гегами Північної Албанії, до іншої — тосками і лабами, які проживають на півдні країни. Частина слова «ізо…» в назві походить від терміна «ісон», що означає тягучий басовий голос у візантійському і новогрецькому церковному співі.
rdf:langString
阿尔巴尼亚民间低声复音音乐是传统的组成部分，并因此入选联合国教科文组织非物质文化遗产名录。 阿尔巴尼亚的四个地区都有自成体系的复调音乐，在该国北部、佩什科比；科索沃的卡查尼克、马其顿的泰托沃、基切沃和戈斯蒂瓦尔以及黑山南部都可以听到。 自1968年起，每隔五年在十月举行的常有复调音乐演出。
rdf:langString
Albanian iso-polyphony is a traditional part of Albanian folk music and, as such, is included in UNESCO's intangible cultural heritage list. All four regions of southern Albania—Lalëria (Myzeqe), Toskëria, Çamëria, and Labëria—have polyphonic song as part of their culture. A related form of polyphonic singing is found in northern Albania, in the area of Peshkopi; Polog, Tetovo, Kičevo and Gostivar in North Macedonia; and Malësia in northern Albania and southern Montenegro.
rdf:langString
La isopolifonía albanesa forma parte de la música folclórica de Albania y como tal ha sido incluida en la lista de patrimonio cultural intangible de UNESCO. Las cuatro regiones de Albania, Lalëria (Myzeqe), Toskëria, , y , poseen al canto polifónico como parte de su acervo cultural. Una forma de canto polifónico relacionado existe en el norte de Albania:, en las zonas de Peshkopi; en Kosovo; Polog, Tetovo, Kičevo y Gostivar en Macedonia del Norte; y en el norte de Albania y sur de Montenegro.
rdf:langString
L'iso-polifonia albanese fa parte della musica tradizionale albanese e, come tale, è stata inclusa dall'UNESCO tra i patrimoni orali e immateriali dell'umanità. Le regioni d'Albania di Labëria, Myzeqe, Çamëria e d'Epiro possiedono il canto polifonico come parte del proprio patrimonio culturale. Esiste una forma di canto polifonico correlato nel nord dell'Albania e nelle zone albanesi fuori dai confini nazionali: nelle aree di Peshkopi e Malësia in Albania; Kaçanik in Kosovo; , Tetovo, Kičevo e Gostivar nella Macedonia del Nord; nelle aree del sud del Montenegro.
rdf:langString
Albański ludowy śpiew izopolifoniczny – tradycyjna albańska muzyka izopolifoniczna. Termin „izo” pochodzi od greckiego „ison”, które w kościelnej muzyce bizantyjskiej oznacza trzymanie podstawowego dźwięku – burdonu. Na północy Albanii muzyka izopolifoniczna wykonywana jest przez Gegów, a na południu przez Tosków i . W 2005 roku folklor izopolifoniczny Tosków i Labów został proklamowany Arcydziełem Ustnego i Niematerialnego Dziedzictwa Ludzkości a w 2008 roku wpisany na listę niematerialnego dziedzictwa UNESCO.
rdf:langString
Албанское народное изополифоническое пение (алб. Iso-polifonia popullore shqiptare) — часть албанской народной музыки, включённая в 2005 году в список нематериального культурного наследия ЮНЕСКО. По стилю изополифоническое пение можно разделить на две группы: к одной относится музыка, исполняемая гегами Северной Албании, к другой — тосками и , которые проживают на юге страны. Термин «изо» восходит к названию исон, связанному с византийской традицией церковной музыки, и относится к многоголосному пению, аккомпанементом которого является гудение. Эта музыка, исполняемая, как правило, мужчинами, традиционно сопровождает свадьбы, похороны, праздник урожая, религиозные праздники и фестивали.Изополифоническое пение наиболее распространено в четырёх местах Албании — Мизеке, Тошкёри, Чамёри и Лабё
rdf:langString
Albansk polyfoni, eller albansk folk-isopolyfoni, är en gammal sångtradition, klassad som "ett mästerverk i mänsklighetens muntliga och immateriella kulturarv" av Unesco år 2005. I alla fyra regioner i Albanien: Myzeqeja, Toskerien, Tsamerien, och Laberien är sången en del av deras kultur. En liknande form av polyfoni finns i nordalbanska områden: Peshkopia i Albanien; Kaçanik i Kosovo; Polog, Tetovo, Kičevo och Gostivar i Nordmakedonien samt Malësia i norra Albanien och södra Montenegro.
rdf:langString
rdf:langString
Albanian iso-polyphony
rdf:langString
Isopolifonía albanesa
rdf:langString
Iso-polyphonie albanaise
rdf:langString
Iso-polifonia albanese
rdf:langString
Albański ludowy śpiew izopolifoniczny
rdf:langString
Albansk polyfoni
rdf:langString
Албанское народное изополифоническое пение
rdf:langString
Албанський народний ізополіфонічний спів
rdf:langString
阿爾巴尼亞民間低聲複音音樂
xsd:integer
35072196
xsd:integer
1122707798
rdf:langString
Albania
<rod>
3.0
rdf:langString
A traditional male group performing
xsd:integer
155
rdf:langString
YTh8mpCe7tM
rdf:langString
qYVEWdPt5q8
rdf:langString
ENA
xsd:integer
220
rdf:langString
Doli shkurti, hyri marsi
rdf:langString
Leshverdha drrullë
xsd:integer
2008
rdf:langString
Albanian iso-polyphony is a traditional part of Albanian folk music and, as such, is included in UNESCO's intangible cultural heritage list. All four regions of southern Albania—Lalëria (Myzeqe), Toskëria, Çamëria, and Labëria—have polyphonic song as part of their culture. A related form of polyphonic singing is found in northern Albania, in the area of Peshkopi; Polog, Tetovo, Kičevo and Gostivar in North Macedonia; and Malësia in northern Albania and southern Montenegro. Labëria is particular well known for multipart singing; songs can have two, three, or four parts. Two-part songs are sung only by women. Three-part songs can be sung by men and women. Four part songs are a Labërian specialty. Research has shown that four-part songs developed after three-part ones, and that they are the most complex form of polyphonic singing. The Gjirokastër National Folklore Festival, Albania, (Albanian: Festivali Folklorik Kombëtar), has been held every five years in the month of October since 1968, and it typically includes many polyphonic songs.
rdf:langString
La isopolifonía albanesa forma parte de la música folclórica de Albania y como tal ha sido incluida en la lista de patrimonio cultural intangible de UNESCO. Las cuatro regiones de Albania, Lalëria (Myzeqe), Toskëria, , y , poseen al canto polifónico como parte de su acervo cultural. Una forma de canto polifónico relacionado existe en el norte de Albania:, en las zonas de Peshkopi; en Kosovo; Polog, Tetovo, Kičevo y Gostivar en Macedonia del Norte; y en el norte de Albania y sur de Montenegro. Labëria es especialmente conocida por el canto multiparte; las canciones pueden tener dos, tres o cuatro partes. Las canciones en dos partes son cantadas solo por mujeres. Las canciones de tres partes pueden ser cantadas por hombres y mujeres. Las canciones con cuatro partes son una especialidad de Labëria. Investigaciones realizadas han concluido que las canciones de cuatro partes se desarrollaron después de las de partes, y que son la forma más compleja de canto polifónico.
rdf:langString
L'Iso-polyphonie albanaise est une forme musicale traditionnelle de musique albanaise, incluse par l'UNESCO sur la liste représentative du patrimoine culturel immatériel de l'humanité. Issue de la musique sacrée byzantine (chrétienne orthodoxe), l’isopolyphonie albanaise est une forme élaborée de chant choral, principalement interprétée par des hommes.
rdf:langString
L'iso-polifonia albanese fa parte della musica tradizionale albanese e, come tale, è stata inclusa dall'UNESCO tra i patrimoni orali e immateriali dell'umanità. Le regioni d'Albania di Labëria, Myzeqe, Çamëria e d'Epiro possiedono il canto polifonico come parte del proprio patrimonio culturale. Esiste una forma di canto polifonico correlato nel nord dell'Albania e nelle zone albanesi fuori dai confini nazionali: nelle aree di Peshkopi e Malësia in Albania; Kaçanik in Kosovo; , Tetovo, Kičevo e Gostivar nella Macedonia del Nord; nelle aree del sud del Montenegro. La Labëria è nota soprattutto per il canto multiparte; le canzoni possono avere due, tre, quattro o più diversi cantori. I canti in due parti sono cantate solo da donne. I canti in tre parti possono essere cantate da uomini e donne. I canti in quattro parti sono una specialità della Labëria. I canti in quattro parti sono la forma più complessa del canto polifonico albanese. L'isopolifonia albanese, dopo la lunga diaspora dal XV al XVIII per l'invasione turco-ottomana, è diffusa anche a carattere sacro, oltre che popolare, tra gli albanesi d'Italia ed è parte del loro patrimonio tradizionale, in modo particolare tra le comunità in Calabria.
rdf:langString
Albański ludowy śpiew izopolifoniczny – tradycyjna albańska muzyka izopolifoniczna. Termin „izo” pochodzi od greckiego „ison”, które w kościelnej muzyce bizantyjskiej oznacza trzymanie podstawowego dźwięku – burdonu. Na północy Albanii muzyka izopolifoniczna wykonywana jest przez Gegów, a na południu przez Tosków i . W 2005 roku folklor izopolifoniczny Tosków i Labów został proklamowany Arcydziełem Ustnego i Niematerialnego Dziedzictwa Ludzkości a w 2008 roku wpisany na listę niematerialnego dziedzictwa UNESCO. Toskowie wykonują burdon w sposób ciągły na samogłosce, z reguły na „e”, Labowie wykonują burdon na trzy sposoby: w sposób ciągły na samogłosce, w tonacji rytmicznej do tekstu piosenki i mieszając pierwsze dwa sposoby, przy czym najbardziej charakterystyczny jest burdon rytmiczny. Aby utrzymać ciągłość burdonu przez całą pieśń, śpiewacy biorą oddechy na zmiany – z tego powodu śpiewacy burdonów występują najczęściej w triach. Albańską izopolifonię cechują wieloczęściowe pieśni złożone z dwóch, trzech lub czterech elementów – kombinacji partii solowych i burdonu. Pieśni dwuczęściowe wykonywane są wyłącznie przez kobiety, a trzy- i czteroczęściowe przede wszystkim przez mężczyzn. Najczęstszą formą jest pieśń trzyczęściowa, złożona z dwóch partii solowych przy akompaniamencie burdonu chóralnego. Rzadziej spotykaną formą jest polifonia czteroczęściowa wykonywana przez Labów, składająca się z dwóch partii solowych, burdonu chóralnego i solowego. Pieśni izopolifoniczne towarzyszą ważnym wydarzeniom rodzinnym i uroczystościom religijnym. Muzyka izopolifoniczna wykonywana jest również na narodowym festiwalu folklorystycznym w Gjirokastrze (alb. Festivali Folklorik Kombëtar i Gjirokastrës).
rdf:langString
Albansk polyfoni, eller albansk folk-isopolyfoni, är en gammal sångtradition, klassad som "ett mästerverk i mänsklighetens muntliga och immateriella kulturarv" av Unesco år 2005. I alla fyra regioner i Albanien: Myzeqeja, Toskerien, Tsamerien, och Laberien är sången en del av deras kultur. En liknande form av polyfoni finns i nordalbanska områden: Peshkopia i Albanien; Kaçanik i Kosovo; Polog, Tetovo, Kičevo och Gostivar i Nordmakedonien samt Malësia i norra Albanien och södra Montenegro. Laberien är känt för dess sång i flera stämmor, där sångerna kan ha två, tre eller fyra stämmor. Sånger i två stämmor sjungs endast av kvinnor. Sånger i tre stämmor kan sjungas av både män och kvinnor. Sånger i fyra stämmor är en laberisk specialitet. Forskning har visat att sångerna i fyra stämmor utvecklades efter sångerna i tre stämmor, och är den mest komplexa formen av polyfoni. Den nationella folkfestivalen i Gjirokastra i Albanien (på albanska: Festivali Folklorik Kombëtar i Gjirokastrës) hålls var femte år i oktober sedan 1968 och har inkluderat många sånger i polyfoni.
rdf:langString
Албанское народное изополифоническое пение (алб. Iso-polifonia popullore shqiptare) — часть албанской народной музыки, включённая в 2005 году в список нематериального культурного наследия ЮНЕСКО. По стилю изополифоническое пение можно разделить на две группы: к одной относится музыка, исполняемая гегами Северной Албании, к другой — тосками и , которые проживают на юге страны. Термин «изо» восходит к названию исон, связанному с византийской традицией церковной музыки, и относится к многоголосному пению, аккомпанементом которого является гудение. Эта музыка, исполняемая, как правило, мужчинами, традиционно сопровождает свадьбы, похороны, праздник урожая, религиозные праздники и фестивали.Изополифоническое пение наиболее распространено в четырёх местах Албании — Мизеке, Тошкёри, Чамёри и Лабёрии. Схожие формы многоголосного пения также встречаются в Пешкопии, в албанских общинах Качаник в Косово, в Пологе, Тетово, Кичево и Гостиваре в Македонии, а также в области Малесия-э-Мади на севере Албани и юге Черногории.В Лаберии, например, многоголосые песни могут состоять из двух, трёх или четырёх частей. Две части песни исполняют только женщины. Третью часть песни могут исполнять вместе мужчины и женщины. Песня из четырёх частей является уникальной особенностью полифонического исполнения в Лаберии. Исследования показали, что четырёхчастные песни являются наиболее сложной формой полифонического пения. Развитие культурного туризма и растущий интерес исследователей к этой уникальной народной традиции способствовали возрождению албанской изополифонии в последнее время. Наряду с этим, массовый отток сельской молодёжи Албании в города и за границу создаёт угрозу для передачи великого множества песен и музыкальных приёмов. В связи с этим в настоящее время большое внимание фольклорной музыке уделяют профессиональные артисты Албании. Национальный фольклорный фестиваль в Гирокастре, который проводится каждые пять лет, начиная с 1968 года, как правило, включают в свою программу исполнение полифонических песен.
rdf:langString
Албанський народний ізополіфонічний спів — частина албанської народної музики, що включена 2005 року в список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.За стилем ізополіфонічний спів можна розділити на дві групи: до однієї відноситься музика, що виконується гегами Північної Албанії, до іншої — тосками і лабами, які проживають на півдні країни. Частина слова «ізо…» в назві походить від терміна «ісон», що означає тягучий басовий голос у візантійському і новогрецькому церковному співі.
rdf:langString
阿尔巴尼亚民间低声复音音乐是传统的组成部分，并因此入选联合国教科文组织非物质文化遗产名录。 阿尔巴尼亚的四个地区都有自成体系的复调音乐，在该国北部、佩什科比；科索沃的卡查尼克、马其顿的泰托沃、基切沃和戈斯蒂瓦尔以及黑山南部都可以听到。 自1968年起，每隔五年在十月举行的常有复调音乐演出。
rdf:langString
Albanian folk iso-polyphony
xsd:nonNegativeInteger
12950