Airy disk
http://dbpedia.org/resource/Airy_disk an entity of type: WikicatOpticalPhenomena
에어리 원반(Airy disk)이란 광학에서 원형의 구경을 통과한 점광이 빛의 회절 한계까지 만들 수 있는 최적의 상을 말한다. 원형 구경(사진기, 망원경 등)을 통과한 빛은 회절되어 중심에 밝은 부분을 만드는데 이를 에어리 원반이라 하고, 그 주위로 밝고 어두운 고리가 교대로 나타나는 것을 에어리 무늬(Airy pattern)라고 한다. 둘 다 조지 비델 에어리의 이름이 붙은 것이다. 이 현상 자체는 에어리 이전에 존 허셜이 먼저 발견했지만, 에어리가 1835년에 처음으로 완전한 이론적 설명을 제시하였다. 이 개념의 가장 중요한 응용은 카메라와 망원경이다. 이러한 렌즈로 생성 된 이미지의 해상도에는 제한이 있다. 해상도가 더 이상 렌즈의 결함에 의해 제한되지 않고 회절에 의해서만 제한되는 광학 시스템은 회절 제한 이라고한다.회절 때문에 아무리 완벽한 환경에서 아무리 완벽한 렌즈를 사용해도 사진기 또는 망원경에 맺힌 상은 에어리 원반 이상으로 분해될 수 없다. 이를 회절한계라고 한다. 에어리 원반은 물리학, 광학, 천문학에서 중요하다.
rdf:langString
エアリーディスク（英: airy disc）は、光学現象である。光には波の性質があるので、円形開口を通過した光は回折して開口部から遠く離れた観察平面上に同心円状の明暗のパターンをつくる（光の干渉を参照）。 均一光源から出て円形開口を通過した光は観察面上に回折パターンを生じるが、この中心には「エアリーディスク」とよばれる明るい領域があり、その周りを「エアリーパターン」と呼ばれる複数の同心円環がとりまく。ディスクと各円環は暗い同心円環に隔てられる。いずれもジョージ・ビドル・エアリーにちなんで名づけられた。このディスクの直径は光源が出す光の波長と円形開口の大きさによって異なる。 カメラや望遠鏡ではこれは重要な意味をもつ。有限の直径を持つレンズを通過した光線の焦点像は厳密には点にならず、回折によってエアリーディスクの大きさの円盤になる。無収差レンズを使った場合でも、このレンズがつくる焦点像の分解能には限界があり、回折による限界により光学系の分解能はきまるといってよい。よって写真技術で言ういわゆる小絞りボケも、エアリーディスクで理論的に説明できる。 エアリーディスクは物理学・光学・天文学では重要な概念である。
rdf:langString
Plamka Airy’ego, krążek Airy’ego – obraz w postaci jasnej plamki oraz jasnych i ciemnych okręgów powstający w wyniku dyfrakcji światła na otworze kołowym. Sposób powstawania plamki opisał po raz pierwszy George Airy w pracy z 1835 roku.
rdf:langString
Кільця Ейрі (або фігури Ейрі́ ) — в оптиці, це зображення найбільш сфокусованого пучка світла, створеного ідеальною лінзою з круговою апертурою, обмежене дифракцією світла. Дифракційна картина, утворена в результаті рівномірно освітленої кругової апертури, має світлу центральну обасть, відому як диск Ейрі, що разом із світлими концентричними кільцями навколо, називається Ейрі картиною. Названі на честь Джорджа Біделя Ейрі. Феномен утворення диску та кілець був відомий ще до Ейрі; Джон Гершель описав появу зображення світлої зірки через телескоп з великим збільшенням в статті про світло для Encyclopedia Metropolitana у 1828.
rdf:langString
艾里斑是点光源通过理想透镜成像时，由于繞射而在焦点处形成的光斑。中央是明亮的圆斑，周围有一组较弱的明暗相间的同心环状条纹，把其中以第一暗环为界限的中央亮斑称作艾里斑。这个光斑的大小可以用下面的公式来估计： 艾里斑是以英国皇家天文学家乔治·比德尔·艾里的名字命名的。因为他在1835年的论文中第一次给出了这个现象的理论解释。
rdf:langString
El disc d'Airy és un fenomen òptic. A causa de la naturalesa ondulatòria de la llum, quan aquesta travessa una obertura circular es difracta produint un patró d'interferència de regions il·luminades i fosques sobre una pantalla allunyada de l'obertura. El patró de difracció resultant en una obertura circular il·luminada uniformement té una regió central brillant coneguda com a disc d'Airy envoltada d'una sèrie d'anells concèntrics anomenats patró d'Airy (tots dos nomenats així en honor de ). El diàmetre del disc central està relacionat amb la longitud d'ona de la llum i la mida de l'obertura circular. El disc d'Airy és de gran importància en física, òptica i astronomia. La més important aplicació d'aquest concepte està en càmeres i telescopis. A causa de la difracció, el punt més petit en
rdf:langString
In optics, the Airy disk (or Airy disc) and Airy pattern are descriptions of the best-focused spot of light that a perfect lens with a circular aperture can make, limited by the diffraction of light. The Airy disk is of importance in physics, optics, and astronomy. Airy wrote the first full theoretical treatment explaining the phenomenon (his 1835 "On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture").
rdf:langString
Beugungsscheibchen (auch: Beugungsringe) entstehen bei der Beugung eines Lichtstrahls an einer Blende. Ist die Blende kreisförmig, so beobachtet man ein zentrales Intensitätsmaximum, umgeben von Ringen abnehmender Licht-Strahlungsintensität. Nichtkreisförmige Blenden erzeugen gleichfalls Beugungsstrukturen, die sich deutlich von einem Beugungsscheibchen unterscheiden können (Spikes). In der Astronomie werden Beugungsscheibchen auch als Airy-Scheibchen (englisch Airy disc) bezeichnet, benannt nach dem englischen Astronomen George Biddell Airy.
rdf:langString
El disco de Airy es un fenómeno óptico. Debido a la naturaleza ondulatoria de la luz, cuando ésta atraviesa una apertura circular se difracta produciendo un patrón de interferencia de regiones iluminadas y oscuras sobre una pantalla alejada de la apertura (ver interferencia). El disco de Airy es de gran importancia en física, óptica y astronomía. Se debe la descripción del fenómeno a George Biddell Airy en 1835, cuando el fenómeno de la difracción ya había sido descubierto desde hacia más de una década.
rdf:langString
La tache d′Airy est la figure de diffraction résultant de la traversée d'un trou circulaire par la lumière. On parle de tache d'Airy dans le cas des systèmes optiques pour qualifier la meilleure image possible d'un point source par ce système. Un système dont la réponse impulsionnelle donne une tache d'Airy est dit limité par la diffraction. Le nom de cette figure provient de George Biddell Airy (1801-1892), un scientifique anglais qui découvrit et décrivit le phénomène en 1835 dans On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture.
rdf:langString
A causa della sua natura ondulatoria, la luce che attraversa un'apertura sottile viene diffratta e forma una struttura di regioni luminose e scure su di uno schermo posto ad una certa distanza dall'apertura (vedi interferenza). Il disco di Airy è importante nella fisica, nell'ottica e nell'astronomia.
rdf:langString
Een airy-schijf is een schijfvormige afbeelding zoals die door een optisch systeem van een puntvormige lichtbron gemaakt wordt. Het verschijnsel is genoemd naar de Britse astronoom George Biddell Airy die het ontdekte en in 1835 beschreef in het artikel On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture. Door diffractie ontstaat in plaats van een punt een patroon van een centrale vlek omgeven door concentrische cirkels. De grootte van de schijf wordt bepaald door de golflengte van het licht en de diameter (apertuur) van het optische systeem, volgens de formule van het voor de : .
rdf:langString
Диск Эйри, или узор Эйри, — обозначение светового пятна, которое можно получить при наилучшей фокусировке идеальной оптической линзы с круговой апертурой. Неточечный характер данного пятна связан с явлением дифракции света. Однако именно Эйри впервые произвёл полный теоретический анализ явления и дал ему объяснение в своей работе 1835 года «О дифракции в объективе с круговой апертурой» (англ. «On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture»).
rdf:langString
rdf:langString
Disc d'Airy
rdf:langString
Beugungsscheibchen
rdf:langString
Airy disk
rdf:langString
Disco de Airy
rdf:langString
Disco di Airy
rdf:langString
Tache d'Airy
rdf:langString
에어리 원반
rdf:langString
エアリーディスク
rdf:langString
Plamka Airy’ego
rdf:langString
Airy-schijf
rdf:langString
Диск Эйри
rdf:langString
Кільця Ейрі
rdf:langString
艾里斑
xsd:integer
513128
xsd:integer
1109929380
rdf:langString
BesselFunctionZeros
rdf:langString
Bessel Function Zeros
rdf:langString
El disc d'Airy és un fenomen òptic. A causa de la naturalesa ondulatòria de la llum, quan aquesta travessa una obertura circular es difracta produint un patró d'interferència de regions il·luminades i fosques sobre una pantalla allunyada de l'obertura. El patró de difracció resultant en una obertura circular il·luminada uniformement té una regió central brillant coneguda com a disc d'Airy envoltada d'una sèrie d'anells concèntrics anomenats patró d'Airy (tots dos nomenats així en honor de ). El diàmetre del disc central està relacionat amb la longitud d'ona de la llum i la mida de l'obertura circular. El disc d'Airy és de gran importància en física, òptica i astronomia. La més important aplicació d'aquest concepte està en càmeres i telescopis. A causa de la difracció, el punt més petit en el qual es pot enfocar un raig de llum utilitzant una lent té la mida d'un disc d'Airy. Així, fins i tot tenint una lent perfecta, encara hi ha un límit per a la resolució d'una imatge creada per aquesta lent. Un sistema òptic en què la resolució no està limitada per imperfeccions en les lents sinó només per difracció es diu que està limitat per difracció.
rdf:langString
In optics, the Airy disk (or Airy disc) and Airy pattern are descriptions of the best-focused spot of light that a perfect lens with a circular aperture can make, limited by the diffraction of light. The Airy disk is of importance in physics, optics, and astronomy. The diffraction pattern resulting from a uniformly illuminated, circular aperture has a bright central region, known as the Airy disk, which together with the series of concentric rings around is called the Airy pattern. Both are named after George Biddell Airy. The disk and rings phenomenon had been known prior to Airy; John Herschel described the appearance of a bright star seen through a telescope under high magnification for an 1828 article on light for the Encyclopedia Metropolitana: ...the star is then seen (in favourable circumstances of tranquil atmosphere, uniform temperature, etc.) as a perfectly round, well-defined planetary disc, surrounded by two, three, or more alternately dark and bright rings, which, if examined attentively, are seen to be slightly coloured at their borders. They succeed each other nearly at equal intervals round the central disc.... Airy wrote the first full theoretical treatment explaining the phenomenon (his 1835 "On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture"). Mathematically, the diffraction pattern is characterized by the wavelength of light illuminating the circular aperture, and the aperture's size. The appearance of the diffraction pattern is additionally characterized by the sensitivity of the eye or other detector used to observe the pattern. The most important application of this concept is in cameras, microscopes and telescopes. Due to diffraction, the smallest point to which a lens or mirror can focus a beam of light is the size of the Airy disk. Even if one were able to make a perfect lens, there is still a limit to the resolution of an image created by such a lens. An optical system in which the resolution is no longer limited by imperfections in the lenses but only by diffraction is said to be diffraction limited.
rdf:langString
Beugungsscheibchen (auch: Beugungsringe) entstehen bei der Beugung eines Lichtstrahls an einer Blende. Ist die Blende kreisförmig, so beobachtet man ein zentrales Intensitätsmaximum, umgeben von Ringen abnehmender Licht-Strahlungsintensität. Nichtkreisförmige Blenden erzeugen gleichfalls Beugungsstrukturen, die sich deutlich von einem Beugungsscheibchen unterscheiden können (Spikes). In der Astronomie werden Beugungsscheibchen auch als Airy-Scheibchen (englisch Airy disc) bezeichnet, benannt nach dem englischen Astronomen George Biddell Airy. Mathematisch wird die Beugung von Licht durch das Beugungsintegral beschrieben.
rdf:langString
El disco de Airy es un fenómeno óptico. Debido a la naturaleza ondulatoria de la luz, cuando ésta atraviesa una apertura circular se difracta produciendo un patrón de interferencia de regiones iluminadas y oscuras sobre una pantalla alejada de la apertura (ver interferencia). El patrón de difracción resultante en una apertura circular iluminada uniformemente tiene una región central brillante conocida como disco de Airy rodeada de una serie de anillos concéntricos denominados patrón de Airy (ambos nombrados así en honor a George Airy). El diámetro del disco central está relacionado con la longitud de onda de la luz y el tamaño de la abertura circular. La más importante aplicación de este concepto está en cámaras y telescopios. Debido a la difracción, el punto más pequeño en el que se puede enfocar un rayo de luz usando una lente tiene el tamaño de un disco de Airy. Así, incluso teniendo una lente perfecta, aún existe un límite para la resolución de una imagen creada por dicha lente. Un sistema óptico en el que la resolución no está limitada por imperfecciones en las lentes sino solo por difracción se dice que está limitado por difracción. El disco de Airy es de gran importancia en física, óptica y astronomía. Se debe la descripción del fenómeno a George Biddell Airy en 1835, cuando el fenómeno de la difracción ya había sido descubierto desde hacia más de una década.
rdf:langString
La tache d′Airy est la figure de diffraction résultant de la traversée d'un trou circulaire par la lumière. On parle de tache d'Airy dans le cas des systèmes optiques pour qualifier la meilleure image possible d'un point source par ce système. Un système dont la réponse impulsionnelle donne une tache d'Airy est dit limité par la diffraction. Le nom de cette figure provient de George Biddell Airy (1801-1892), un scientifique anglais qui découvrit et décrivit le phénomène en 1835 dans On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture. La figure présente une symétrie de révolution et prend la forme d'une tache brillante auréolée de cercles concentriques de plus faible luminosité.
rdf:langString
에어리 원반(Airy disk)이란 광학에서 원형의 구경을 통과한 점광이 빛의 회절 한계까지 만들 수 있는 최적의 상을 말한다. 원형 구경(사진기, 망원경 등)을 통과한 빛은 회절되어 중심에 밝은 부분을 만드는데 이를 에어리 원반이라 하고, 그 주위로 밝고 어두운 고리가 교대로 나타나는 것을 에어리 무늬(Airy pattern)라고 한다. 둘 다 조지 비델 에어리의 이름이 붙은 것이다. 이 현상 자체는 에어리 이전에 존 허셜이 먼저 발견했지만, 에어리가 1835년에 처음으로 완전한 이론적 설명을 제시하였다. 이 개념의 가장 중요한 응용은 카메라와 망원경이다. 이러한 렌즈로 생성 된 이미지의 해상도에는 제한이 있다. 해상도가 더 이상 렌즈의 결함에 의해 제한되지 않고 회절에 의해서만 제한되는 광학 시스템은 회절 제한 이라고한다.회절 때문에 아무리 완벽한 환경에서 아무리 완벽한 렌즈를 사용해도 사진기 또는 망원경에 맺힌 상은 에어리 원반 이상으로 분해될 수 없다. 이를 회절한계라고 한다. 에어리 원반은 물리학, 광학, 천문학에서 중요하다.
rdf:langString
エアリーディスク（英: airy disc）は、光学現象である。光には波の性質があるので、円形開口を通過した光は回折して開口部から遠く離れた観察平面上に同心円状の明暗のパターンをつくる（光の干渉を参照）。 均一光源から出て円形開口を通過した光は観察面上に回折パターンを生じるが、この中心には「エアリーディスク」とよばれる明るい領域があり、その周りを「エアリーパターン」と呼ばれる複数の同心円環がとりまく。ディスクと各円環は暗い同心円環に隔てられる。いずれもジョージ・ビドル・エアリーにちなんで名づけられた。このディスクの直径は光源が出す光の波長と円形開口の大きさによって異なる。 カメラや望遠鏡ではこれは重要な意味をもつ。有限の直径を持つレンズを通過した光線の焦点像は厳密には点にならず、回折によってエアリーディスクの大きさの円盤になる。無収差レンズを使った場合でも、このレンズがつくる焦点像の分解能には限界があり、回折による限界により光学系の分解能はきまるといってよい。よって写真技術で言ういわゆる小絞りボケも、エアリーディスクで理論的に説明できる。 エアリーディスクは物理学・光学・天文学では重要な概念である。
rdf:langString
A causa della sua natura ondulatoria, la luce che attraversa un'apertura sottile viene diffratta e forma una struttura di regioni luminose e scure su di uno schermo posto ad una certa distanza dall'apertura (vedi interferenza). Il modello di diffrazione che risulta da un'apertura circolare uniformemente illuminata ha una regione luminosa nel centro, conosciuta come Disco di Airy che, assieme ad una serie di anelli concentrici, viene chiamata modello di Airy (da George Airy). Il diametro di questo disco è funzione della lunghezza d'onda della luce illuminante e del diametro dell'apertura circolare. L'applicazione più importante di questo concetto avviene nelle macchine fotografiche o nei telescopi. A causa della diffrazione, il punto più piccolo nel quale si può mettere a fuoco un raggio di luce usando una lente è delle dimensioni del disco di Airy. Anche se si riuscisse a fare una lente perfetta, c'è ancora un limite alla risoluzione di un'immagine creata da questa lente. Un sistema ottico nel quale la risoluzione non sia più limitata da imperfezioni nelle lenti, ma solo dalla diffrazione viene detto limitato dalla diffrazione. Il disco di Airy è importante nella fisica, nell'ottica e nell'astronomia.
rdf:langString
Een airy-schijf is een schijfvormige afbeelding zoals die door een optisch systeem van een puntvormige lichtbron gemaakt wordt. Het verschijnsel is genoemd naar de Britse astronoom George Biddell Airy die het ontdekte en in 1835 beschreef in het artikel On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture. Door diffractie ontstaat in plaats van een punt een patroon van een centrale vlek omgeven door concentrische cirkels. De grootte van de schijf wordt bepaald door de golflengte van het licht en de diameter (apertuur) van het optische systeem, volgens de formule van het voor de : . Daarin is:
* de hoek waarbij het eerste minimum optreedt (de binnenste zwarte ring in het plaatje);
* de golflengte van het gebruikte licht;
* de werkzame diameter van de lens. De airy-schijf is de beperkende factor in het (theoretisch) oplossend vermogen (scheidend vermogen) van optische systemen. Met name speelt dit verschijnsel een rol bij telescopen waar bij visuele waarneming de maximaal bruikbare vergroting ongeveer 2× per millimeter diameter van het objectief is. Voor dicht bij elkaar gelegen sterren zullen de airy-schijfjes elkaar overlappen, zodat een sterkere vergroting niet meer details laat zien.
rdf:langString
Plamka Airy’ego, krążek Airy’ego – obraz w postaci jasnej plamki oraz jasnych i ciemnych okręgów powstający w wyniku dyfrakcji światła na otworze kołowym. Sposób powstawania plamki opisał po raz pierwszy George Airy w pracy z 1835 roku.
rdf:langString
Кільця Ейрі (або фігури Ейрі́ ) — в оптиці, це зображення найбільш сфокусованого пучка світла, створеного ідеальною лінзою з круговою апертурою, обмежене дифракцією світла. Дифракційна картина, утворена в результаті рівномірно освітленої кругової апертури, має світлу центральну обасть, відому як диск Ейрі, що разом із світлими концентричними кільцями навколо, називається Ейрі картиною. Названі на честь Джорджа Біделя Ейрі. Феномен утворення диску та кілець був відомий ще до Ейрі; Джон Гершель описав появу зображення світлої зірки через телескоп з великим збільшенням в статті про світло для Encyclopedia Metropolitana у 1828.
rdf:langString
艾里斑是点光源通过理想透镜成像时，由于繞射而在焦点处形成的光斑。中央是明亮的圆斑，周围有一组较弱的明暗相间的同心环状条纹，把其中以第一暗环为界限的中央亮斑称作艾里斑。这个光斑的大小可以用下面的公式来估计： 艾里斑是以英国皇家天文学家乔治·比德尔·艾里的名字命名的。因为他在1835年的论文中第一次给出了这个现象的理论解释。
rdf:langString
Диск Эйри, или узор Эйри, — обозначение светового пятна, которое можно получить при наилучшей фокусировке идеальной оптической линзы с круговой апертурой. Неточечный характер данного пятна связан с явлением дифракции света. Дифракционный узор, возникающий при прохождении света через равномерно освещённое круглое отверстие, имеет яркую область в центре, известную как диск Эйри. В целом дифракционный узор, включающий пятно и концентрические яркие кольца вокруг него, известен как узор Эйри. Эти явления получили название в честь Джорджа Бидделя Эйри. Данное оптическое явление само по себе было известно ещё до Эйри. Например, Джон Гершель в статье о свете в 1828 года так описывал вид яркой звезды через телескоп с большим увеличением: …в благоприятных условиях, при спокойной атмосфере, равномерной температуре воздуха и т. д., звезда видна как совершенно круглый, чётко определённый планетарный диск, окружённый двумя, тремя или большим количеством чередующихся тёмных и светлых колец, которые, если их хорошо рассмотреть, также представляются слегка окрашенными у своих границ. Они следуют друг за другом вокруг центрального диска практически с равным интервалом… Оригинальный текст (англ.)[показатьскрыть]...the star is then seen (in favourable circumstances of tranquil atmosphere, uniform temperature, &c.) as a perfectly round, well-defined planetary disc, surrounded by two, three, or more alternately dark and bright rings, which, if examined attentively, are seen to be slightly coloured at their borders. They succeed each other nearly at equal intervals round the central disc...— Однако именно Эйри впервые произвёл полный теоретический анализ явления и дал ему объяснение в своей работе 1835 года «О дифракции в объективе с круговой апертурой» (англ. «On the Diffraction of an Object-glass with Circular Aperture»).
xsd:nonNegativeInteger
28074
