Agnello Participazio
http://dbpedia.org/resource/Agnello_Participazio an entity of type: Thing
Angelo Participazio est le 10e doge de Venise élu en 809. Il quitte cette fonction en 827.
rdf:langString
Agnello Participazio (Angelo Particiaco, Latin: Agnellus Particiacus) adalah Doge Venesia kesepuluh (tradisional) atau kedelapan (historis) dari tahun 811 hingga 827.
rdf:langString
Agnello Partecipazio (noto anche con il nome Angelo e il cognome Particiaco; Eraclea, seconda metà dell'VIII secolo – 827) è stato un politico italiano, 10º doge del Ducato di Venezia dall'810-811 fino alla sua morte.
rdf:langString
Agnello Partecipazio, Angelo Participazio – doża Wenecji od 809 do 827. Fundator bazyliki św. Marka w Wenecji. Z jego inicjatywy w 828 (już po jego śmierci) kupcy weneccy wykradli z Aleksandrii szczątki Świętego Marka, pochowane w bazylice, którą zaczęto budować podczas rządów jego syna Giustiniana i zakończono podczas rządów kolejnego, Giovanniego I Partecipazio.
rdf:langString
Аньелло Партечипацио (итал. Agnello Partecipazio; умер в 829) — 10-й венецианский дож (809—827).
rdf:langString
雅尼洛·帕提西帕奇奥（威尼斯语：Angelo Partecipazio），是第十任威尼斯总督。前任奥布莱里奥·安特诺略为应对人民起义，请意大利的丕平率军进攻威尼斯。雅尼洛·帕提西帕奇奥是最坚定的守城者之一，遂被选为新一任总督。 他在位期间，威尼斯改依附于拜占庭帝国，不过获得了更大的自治权。他在位期间，威尼斯首次独立铸造货币。 现代威尼斯于这一时期诞生。在里阿尔托，总督主持了运河的开掘，一批防御工事和桥梁于这一时期修筑，第一座总督府也出现了。 他的统治后期，两个儿子查士丁尼·帕提西帕奇奥和乔凡尼·帕提西帕奇奥为继承权爆发冲突。二人分别受拜占庭帝国和查理曼帝国支持，一度爆发内战。最后查士丁尼获胜，继任总督。
rdf:langString
Анджело Партичипаціо (італ. Angelo Participazio) (? — 827) — 10-й венеціанський дож. Організував опір венеціанців війську франків. Після цього в 809 році народ обирає Анджело дожем. З міркувань безпеки, він переносить резиденцію з Маламокко на острів . Таким чином, почала формуватися Венеція. На островах лагуни шикуються дома з колод, вкритих соломою. Дома мають два входи, з твердої землі і води.
rdf:langString
Agnello Participazio (Latin: Agnellus Particiacus) was the tenth traditional and eighth (historical) doge of the Duchy of Venetia from 811 to 827. He was born to a rich merchant family from Heraclea and was one of the earliest settlers in the Rivoalto group of islands. His family had provided a number of tribuni militum of Rivoalto. He owned property near the Church of Santi Apostoli. A building in the nearby Campiello del Cason was the residence of the tribunes. Agnello was married to the dogaressa Elena.
rdf:langString
Ο Ανιέλλο Παρτετσιπάτσιο (Λατινικά : Agnellus Particiacus, πέθανε το 827), 10ος παραδοσιακός και ο 8ος ιστορικός Δόγης της Βενετίας (811 - 827) ήταν o πρώτος Δόγης της Βενετίας από την Οικογένεια Παρτετσιπάτσιο. Γεννήθηκε στην Ηράκλεια από πλούσια οικογένεια, ήταν οι πρώτοι οικιστές της νήσου Ριάλτο. Από την οικογένεια του είχε προέλθει μεγάλος αριθμός Ρωμαίων Χιλίαρχων και είχε ιδιοκτησίες κοντά στην εκκλησία των Αγίων Αποστόλων. Η σύζυγος του ήταν η δόγισσα Ελένη.Στα παλιότερα έγγραφα (819, 620) εμφανίζεται το όνομα "Ανιέλλο", στα μετέπειτα (1023) το όνομα "Άντζελο". Ο Βενετός χρονικογράφος Τζον δε Ντίκον συνδέει με την οικογένεια του μόνο τον μετέπειτα δόγη Όρσο Β΄ Παρτετσιπάτσιο, οι χρονικογράφοι του 19ου αιώνα τοποθέτησαν τους δόγηδες Τζουστινιάνο Παρτετσιπάτσιο (827–829), Τζοβάννι Α΄
rdf:langString
Agnello Particiaco, in jüngeren Quellen Angelo Partecipazio, auch Participazio genannt (* 2. Hälfte 8. Jahrhundert wohl in Eraclea; † 827), war nach der venezianischen Tradition, wie die dortige staatlich gesteuerte Geschichtsschreibung genannt wird, der 10. Doge von Venedig. Er war demzufolge von 810 bis 827 im Amt.
rdf:langString
Angelo Participazio, también conocido como Agnello Particiaco (latín: Agnellus Particiacus) fue un dramaturgo y el décimo dux de Venecia (811-827) según la tradición, y el octavo según los datos históricos verificables. Nació en una familia de ricos mercaderes de Heraclea, una de las primeras asentadas en la isla de Rialto, que bajo Angelo pasó de llamarse civitas Rivoalti a civitas Venetiarum.
rdf:langString
Angelo Participazio ou Agnello Participazio foi, segundo a tradição, o 10º doge de Veneza. Eleito em 809, governou até 827. Era de uma família abastada da Eraclea. Foi doge que mudou definitivamente Veneza para a zona do Rivoalto, que acabou por ser o local mais seguro da Laguna de Veneza, assim consagrando o nascimento da moderna Veneza. Em seguida, começou um período de construção de grande efervescência. Construiu o edifício principal do novo Palácio Ducal como um palácio-fortaleza e controlando a saída da principal via de tráfego interno, que agora é o Grande Canal. Do lado do edifício foi então erguida a capela ducal dedicada a São Teodoro, padroeiro do estado guerreiro.
rdf:langString
Agnello Participazio (latin Agnellus Particiacus) var Venedigs tionde doge och regerade mellan år 811 och 827. Hans regeringstid var en framgångsrik tid för Venedig, då fullständig självständighet erkändes av det Bysantinska riket och Frankerriket och de första venetianska mynten präglades.
rdf:langString
rdf:langString
Agnello Participazio
rdf:langString
Agnello Particiaco
rdf:langString
Ανιέλλο Παρτετσιπάτσιο
rdf:langString
Angelo Participazio
rdf:langString
Agnello Participazio
rdf:langString
Angelo Participazio
rdf:langString
Agnello Partecipazio
rdf:langString
Angelo Partecipazio
rdf:langString
Angelo Participazio
rdf:langString
Партечипацио, Аньелло
rdf:langString
Agnello Participazio
rdf:langString
Анджело Партичипаціо
rdf:langString
雅尼洛·帕提西帕奇奥
rdf:langString
Agnello Participazio
rdf:langString
Agnello Participazio
rdf:langString
Rivoalto
rdf:langString
Rivoalto
xsd:integer
5749034
xsd:integer
1100953940
rdf:langString
Unknown
rdf:langString
Coat of arms of Angelo Participazio
xsd:integer
827
rdf:langString
Doge of Venice
xsd:integer
10
rdf:langString
xsd:integer
827
xsd:integer
811
xsd:integer
811
rdf:langString
Ο Ανιέλλο Παρτετσιπάτσιο (Λατινικά : Agnellus Particiacus, πέθανε το 827), 10ος παραδοσιακός και ο 8ος ιστορικός Δόγης της Βενετίας (811 - 827) ήταν o πρώτος Δόγης της Βενετίας από την Οικογένεια Παρτετσιπάτσιο. Γεννήθηκε στην Ηράκλεια από πλούσια οικογένεια, ήταν οι πρώτοι οικιστές της νήσου Ριάλτο. Από την οικογένεια του είχε προέλθει μεγάλος αριθμός Ρωμαίων Χιλίαρχων και είχε ιδιοκτησίες κοντά στην εκκλησία των Αγίων Αποστόλων. Η σύζυγος του ήταν η δόγισσα Ελένη.Στα παλιότερα έγγραφα (819, 620) εμφανίζεται το όνομα "Ανιέλλο", στα μετέπειτα (1023) το όνομα "Άντζελο". Ο Βενετός χρονικογράφος Τζον δε Ντίκον συνδέει με την οικογένεια του μόνο τον μετέπειτα δόγη Όρσο Β΄ Παρτετσιπάτσιο, οι χρονικογράφοι του 19ου αιώνα τοποθέτησαν τους δόγηδες Τζουστινιάνο Παρτετσιπάτσιο (827–829), Τζοβάννι Α΄ Παρτετσιπάτσιο (829–836), Όρσο Α΄ Παρτετσιπάτσιο (864–881) και Τζοβάννι Β΄ Παρτετσιπάτσιο. Οι γνώμες σχετικά με την εκλογή του διχάζονται, άλλοι ιστορικοί γράφουν ότι έγινε με ψηφοφορία, άλλοι ότι τον διόρισε ο Βυζαντινός απεσταλμένος Αρσάφιος. Οι προκάτοχοι του Δόγηδες Ομπελέριο, Μπήτο και Βαλεντίνο δέχτηκαν επίθεση από τον Πεπίνο της Ιταλίας, ο Ανιέλλο κλήθηκε να υπερασπιστεί την πόλη στην πολιορκία που ακολούθησε και κράτησε έξι μήνες (810). Ο στρατός του Πεπίνου εξοντώθηκε από τις επιδημίες των βάλτων και έφυγε, οι προηγούμενοι δόγηδες εξορίστηκαν και τους διαδέχτηκε ο Ανιέλλο (811). Ο Καρλομάγνος πατέρας του Πεπίνου παραιτήθηκε από τα δικαιώματα του στην Βενετία, εξακολουθούσε η πόλη να ανήκει στην Βυζαντινή Αυτοκρατορία αλλά επικυρώθηκε για πρώτη φορά η ανεξαρτησία της. Ο Ανιέλλο Παρτετσιπάτσιο έκοψε τα πρώτα νομίσματα της Δημοκρατίας της Βενετίας σαν ανεξάρτητο κράτος.
rdf:langString
Agnello Particiaco, in jüngeren Quellen Angelo Partecipazio, auch Participazio genannt (* 2. Hälfte 8. Jahrhundert wohl in Eraclea; † 827), war nach der venezianischen Tradition, wie die dortige staatlich gesteuerte Geschichtsschreibung genannt wird, der 10. Doge von Venedig. Er war demzufolge von 810 bis 827 im Amt. Mit seiner Regierung verstärkte sich der konfliktreiche Prozess der Loslösung Venedigs vom Byzantinischen Reich, das ab 820/821 durch einen mehrjährigen Bürgerkrieg geschwächt wurde. Zeichen einer Neuorientierung war die Prägung venezianischer Münzen mit dem Bildnis Ludwigs des Frommen, des fränkischen Kaisers. Außerdem verlegte Agnellus seinen Amtssitz von Malamocco nach Rialto, womit das Machtzentrum von den Sandbänken am Rande der Lagune von Venedig, die sich als militärisch ungünstig erwiesen hatten, dauerhaft in die heutige Kernstadt verlagert wurde. Ähnlich wie die Galbaii, die bereits um 780 bis 803 einen solchen Versuch unternommen hatten, so versuchten auch die Particiaco, allen voran Agnellus und seine Söhne Iustinianus und Iohannes, eine Dynastie zu gründen. Dabei bevorzugte der Doge zunächst seinen jüngeren Sohn Iohannes, eine Entscheidung, gegen die sich der ältere Iustinianus zur Wehr setzte. Daraufhin erhob sein Vater nunmehr ihn zum Mitdogen, wogegen wiederum der jüngere Sohn rebellierte, indem er aus seinem Verbannungsort an den fränkischen Hof floh. Erst nach dem Tod des Agnellus folgte der ältere Sohn auf dem Dogenstuhl, dem wiederum später der jüngere im Amt folgte.
rdf:langString
Agnello Participazio (Latin: Agnellus Particiacus) was the tenth traditional and eighth (historical) doge of the Duchy of Venetia from 811 to 827. He was born to a rich merchant family from Heraclea and was one of the earliest settlers in the Rivoalto group of islands. His family had provided a number of tribuni militum of Rivoalto. He owned property near the Church of Santi Apostoli. A building in the nearby Campiello del Cason was the residence of the tribunes. Agnello was married to the dogaressa Elena. The name Agnello appeared in the earliest documents (819 and 820) and in John the Deacon's chronicle Historia Veneticorum. It appeared as Angelo in a document datable to 1023. The surname is attested only later, in John the Deacon's chronicle, who attributed it only to Orso II Participazio (911-932). Its attribution to the whole household and to the prior Participazio doges (Agnello Giustiniano (827–829), Giovanni I (829–836), Orso I (864–881) and Giovanni II (881–887) was established by 19th century scholars. According to some historians Agnello was elected, while others say that he was appointed by Arsaphios, a Byzantine envoy.
rdf:langString
Angelo Participazio, también conocido como Agnello Particiaco (latín: Agnellus Particiacus) fue un dramaturgo y el décimo dux de Venecia (811-827) según la tradición, y el octavo según los datos históricos verificables. Nació en una familia de ricos mercaderes de Heraclea, una de las primeras asentadas en la isla de Rialto, que bajo Angelo pasó de llamarse civitas Rivoalti a civitas Venetiarum. En 810, el dux Obelerio Antenoreo y sus hermanos Beato y Valentino llamaron al rey Pipino de Italia para apoyar su tambaleante poder. Angelo fue quien asumió la defensa de Venecia durante el asedio de esta por Pipino. Tras la retirada de Pipino y el exilio del dux, Angelo fue elevado al dogado. Su casa rialtina de Campiello della Cason se convirtió en el primer palacio ducal de la historia veneciana, que pronto empezó a remodelar en piedra. Su reinado comenzó con una buena noticia. Por la Pax Nicephori, Carlomagno renunciaba a Venecia en favor del Imperio bizantino, pero en la práctica se reafirmó la independencia véneta. Angelo por ello comenzó a acuñar moneda. El reinado de Angelo es también recordado por ser en el que ocurrió el nacimiento de la moderna Venecia: una ciudad de canales y puentes, centrada en Rialto. Angelo dirigió su atención a la reclamación de tierras y la refortificación. Se nombró una comisión de construcción para supervisar las obras: se encargó a Nicolò Ardisonio fortalecer el lidi contra el mar; Lorenzo Alimpato cavó canales y reforzó las islas, preparando nuevos lugares para la construcción; y la construcción de nuevos y mejores edificios fue encargada a Pietro Tradonico, un pariente cercano de Angelo. Torcello, Burano, Heraclea y Rialto fueron totalmente reconstruidos. Se levantaron puentes incluso a través del río Brenta, y nació el Gran Canal. Sin embargo, en el momento los pocos edificios de piedra eran iglesias o fortalezas. Los últimos años de Angelo estuvieron plagados de disputas familiares. Estando su hijo mayor Giustiniano en Constantinopla, su hijo menor Giovanni fue nombrado codux. Cuando Giustiniano regresó, montó en cólera, lo que no impidió que Agnello designase codux también a su tercer hijo, del mismo nombre, y se opusiera a Giustiniano, incluso asediándole en San Severo. Pero el francófilo Giovanni fue exiliado en Zadar. Angelo fue sucedido entonces por Giustiniano.
rdf:langString
Angelo Participazio est le 10e doge de Venise élu en 809. Il quitte cette fonction en 827.
rdf:langString
Agnello Participazio (Angelo Particiaco, Latin: Agnellus Particiacus) adalah Doge Venesia kesepuluh (tradisional) atau kedelapan (historis) dari tahun 811 hingga 827.
rdf:langString
Agnello Partecipazio (noto anche con il nome Angelo e il cognome Particiaco; Eraclea, seconda metà dell'VIII secolo – 827) è stato un politico italiano, 10º doge del Ducato di Venezia dall'810-811 fino alla sua morte.
rdf:langString
Angelo Participazio ou Agnello Participazio foi, segundo a tradição, o 10º doge de Veneza. Eleito em 809, governou até 827. Era de uma família abastada da Eraclea. Foi doge que mudou definitivamente Veneza para a zona do Rivoalto, que acabou por ser o local mais seguro da Laguna de Veneza, assim consagrando o nascimento da moderna Veneza. Em seguida, começou um período de construção de grande efervescência. Construiu o edifício principal do novo Palácio Ducal como um palácio-fortaleza e controlando a saída da principal via de tráfego interno, que agora é o Grande Canal. Do lado do edifício foi então erguida a capela ducal dedicada a São Teodoro, padroeiro do estado guerreiro. Sucedeu-lhe o filho, .
rdf:langString
Agnello Partecipazio, Angelo Participazio – doża Wenecji od 809 do 827. Fundator bazyliki św. Marka w Wenecji. Z jego inicjatywy w 828 (już po jego śmierci) kupcy weneccy wykradli z Aleksandrii szczątki Świętego Marka, pochowane w bazylice, którą zaczęto budować podczas rządów jego syna Giustiniana i zakończono podczas rządów kolejnego, Giovanniego I Partecipazio.
rdf:langString
Agnello Participazio (latin Agnellus Particiacus) var Venedigs tionde doge och regerade mellan år 811 och 827. Hans regeringstid var en framgångsrik tid för Venedig, då fullständig självständighet erkändes av det Bysantinska riket och Frankerriket och de första venetianska mynten präglades. Agnello byggde det allra första dogepalatset som sedan expanderades flera gånger under hans tid vid makten. Han är också känd för att ha skapat det moderna Venedig med kanaler och broar centrerat kring ön . Befästningarna utökades dramatiskt, och städerna Torcello, Burano, Heraclea och Rialto blev alla ombyggda, bland annat av en nära släkting till Agnello, Pietro Tradonico, som så småningom skulle komma att bli vald till doge även han. Agnellos sista år vid makten präglades av familjefejder. Hans äldste son Giustiniano var på besök i Konstantinopel, och därför valde Agnello en yngre son, Giovanni, till den som skulle efterträda honom som doge. När Giustiniano återvände från Konstantinopel och fick veta detta blev han rasande och det hela urartade så att Agnello till slut belägrade i staden San Severo. Till slut tvingades dock den nyligen utnämnde tronföljaren Giovanni i exil, och Giustiniano tog över som doge.
rdf:langString
Аньелло Партечипацио (итал. Agnello Partecipazio; умер в 829) — 10-й венецианский дож (809—827).
rdf:langString
雅尼洛·帕提西帕奇奥（威尼斯语：Angelo Partecipazio），是第十任威尼斯总督。前任奥布莱里奥·安特诺略为应对人民起义，请意大利的丕平率军进攻威尼斯。雅尼洛·帕提西帕奇奥是最坚定的守城者之一，遂被选为新一任总督。 他在位期间，威尼斯改依附于拜占庭帝国，不过获得了更大的自治权。他在位期间，威尼斯首次独立铸造货币。 现代威尼斯于这一时期诞生。在里阿尔托，总督主持了运河的开掘，一批防御工事和桥梁于这一时期修筑，第一座总督府也出现了。 他的统治后期，两个儿子查士丁尼·帕提西帕奇奥和乔凡尼·帕提西帕奇奥为继承权爆发冲突。二人分别受拜占庭帝国和查理曼帝国支持，一度爆发内战。最后查士丁尼获胜，继任总督。
rdf:langString
Анджело Партичипаціо (італ. Angelo Participazio) (? — 827) — 10-й венеціанський дож. Організував опір венеціанців війську франків. Після цього в 809 році народ обирає Анджело дожем. З міркувань безпеки, він переносить резиденцію з Маламокко на острів . Таким чином, почала формуватися Венеція. На островах лагуни шикуються дома з колод, вкритих соломою. Дома мають два входи, з твердої землі і води.
xsd:nonNegativeInteger
9302