Aelianus Tacticus
http://dbpedia.org/resource/Aelianus_Tacticus an entity of type: Thing
Elià Tàctic, en llatí Aelianus Tacticus, en grec antic Αἰλιανός Τακτικός, fou un escriptor grec que va viure a Roma, que no s'ha de confondre amb Claudi Elià. Va escriure una obra en 53 capítols sobre tàctiques militars dels grecs que va dedicar a l'emperador Adrià, titulat Περὶ Στρατηγικῶν Τάξεων Ἑλληνικῶν. Explica a l'inici de l'obra, que el tema va sorgir d'una conversa amb l'emperador Nerva a casa de Sext Juli Frontí. També va escriure sobre l'exèrcit romà de l'època, i va prometre un llibre sobre tàctiques navals, que si el va escriure, s'ha perdut.
rdf:langString
Aelianus Tacticus (Greek: Αἰλιανὸς ὀ Τακτικός; fl. 2nd century AD), also known as Aelian (/ˈiːliən/), was a Greek military writer who lived in Rome.
rdf:langString
Élien, surnommé Élien le Tacticien (Aelianus Tacticus) ou Élien l'Aîné, est un écrivain grec qui vivait à la fin du Ier et au début du IIe siècle, auteur d'un traité d'art militaire intitulé Théorie de la tactique (grec ancien : Τακτική θεωρία). Il a longtemps été confondu avec Élien le Sophiste (Claudius Aelianus), qui a vécu un siècle plus tard. Les deux ont été clairement distingués par les philologues du XIXe siècle. Il n'y aucune raison d'appeler celui-ci Claudius.
rdf:langString
アエリアヌス・タクティクス (ギリシャ語: Αἰλιανός ὁ Τακτικός ラテン語: Aelianus Tacticus) またはイーリアン(Aelian) は、2世紀ごろのローマ帝国で活躍したギリシア人軍学者。
rdf:langString
Eliano Tattico (in greco antico: Αἰλιανός ὁ Τακτικός, Ailianós ho Taktikós; ... – ...; fl. II secolo) è stato uno scrittore greco antico.
rdf:langString
Eliano, cognominado de Eliano, o Estrategista (em latim: Aelianus Tacticus; em grego clássico: Αἰλιανός ὁ Τακτικός) foi um escritor militar grego que floresceu no século II, residente em Roma.
rdf:langString
Aelianus Tacticus (altgriechisch Αἰλιανὸς ὁ Τακτικὀς, * 1. Jahrhundert; † 2. Jahrhundert) war ein antiker griechischer Militärschriftsteller. Aelianus verfasste unter dem Kaiser Trajan (regierte 98–117) in Rom das Werk Taktika, das nach einem Vorwort und einer Einleitung die Grundlagen der Kriegführung darlegt, dann die Truppen in Bezug auf die eingesetzte Ausrüstung (Infanterie, Kavallerie) beschreibt und ausführlich die Organisation der Armee sowie Formationen und die Verwendung von Truppen in der Schlacht erklärt. Den Abschluss bilden Darlegungen zu Truppenbewegungen und Märschen sowie zu Befehlen.
rdf:langString
Ο Αιλιανός ο Τακτικός ήταν αρχαίος Έλληνας στρατιωτικός συγγραφέας που ζούσε στη Ρώμη τον 2ο αιώνα μ.Χ.. Ο Αιλιανός συνέγραψε τα στρατιωτικά βιβλία Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών και Τακτική Θεωρία, αφιερωμένα στον αυτοκράτορα Αδριανό (το πρώτο ίσως στον Τραϊανό, αν του αποδίνεται ορθά ως έτος δημοσιεύσεως το 106), στα οποία αντιπαραθέτει την ελληνομακεδονική στρατηγική τακτική σε αντιπαράθεση με τη ρωμαϊκή. Το πρώτο, σε 53 κεφάλαια, αποτελεί μία πραγματεία-εγχειρίδιο της μακεδονικής τακτικής, όπως εφαρμοζόταν από τους διαδόχους του Μεγάλου Αλεξάνδρου. Ο συγγραφέας ισχυρίζεται ότι έχει συμβουλευθεί τις καλύτερες πηγές, με σημαντικότερη μία, χαμένη σήμερα, πραγματεία επί του θέματος από τον Πολύβιο.
rdf:langString
Eliano el Táctico (en griego. Αιλιανός Τακτικός) fue un escritor militar griego del siglo II, residente en Roma. Eliano escribió un tratado de 23 capítulos en los que describía las tácticas de los griegos (Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών: Formaciones estratégicas de los griegos), y lo dedicó a Adriano, aunque probablemente esta idea sea un error de Trajano, y se le haya atribuido la fecha de 106. Es un manual que relata las técnicas de instrucción y tácticas militares de los diferentes soldados griegos (entre ellos, Macedonia) sucesores de Alejandro Magno. El autor afirma haber consultado a las mayores autoridades en la materia, la principal de las cuales un tratado sobre la materia, hoy perdido, escrito por Polibio. Quizá el mejor valor de los trabajos de Eliano reside en su revisión cr
rdf:langString
Aelianus Tacticus (Aelian Taktyk) – grecki pisarz z II wieku, piszący o sztuce wojennej. Aelianus, mieszkający w Rzymie, był autorem rozprawy Τaκτικη Өєωρίa (Taktikē theōria, Teoria taktyki), prawdopodobnie napisanej w 106 n.e., która wpłynęła na bizantyńską i muzułmańską sztukę wojenną, a także na sztukę wojenną szesnastowiecznej Europy. Praca Aelianusa zawiera wiele informacji o taktyce macedońskiej falangi.
rdf:langString
Элиа́н Та́ктик (др.-греч. Αἰλιανός ὁ Τακτικός, лат. Aelianus Tacticus; жил на рубеже I—II вв. н. э.) — римский военный писатель греческого происхождения. Написанный им на греческом языке военный трактат «О тактических построениях греков» или «Наука тактики» (др.-греч. Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών), состоящий из 53 глав, был посвящён императору Адриану. Трактат представляет собой учебник, посвящённый греческим, а точнее македонским, построению и тактике. Автор утверждает, что в основе его труда лежат произведения лучших авторитетов в рассматриваемой им области, важнейшим из которых был утраченный трактат Полибия.
rdf:langString
Еліан Тактик (дав.-гр. Αἰλιανός ὁ Τακτικός; жив на рубежі I—II ст. н. е.) — римський військовий письменник грецького походження. Написав на грецькій мові військовий трактат «Про тактичні побудови греків» або «Наука тактики» (дав.-гр. Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών), що складався з 53 глав та був присвячений імператору Адріану. Трактат являє собою підручник, присвячений грецькій, точніше македонській, побудові і тактиці. Автор стверджує, що в основі його праці лежать твори найкращих авторитетів у розглянутій їм області, найважливішим з яких був втрачений трактат Полібія.
rdf:langString
rdf:langString
Elià Tàctic
rdf:langString
Aelianus Tacticus
rdf:langString
Αιλιανός ο Τακτικός
rdf:langString
Aelianus Tacticus
rdf:langString
Eliano el Táctico
rdf:langString
Ailianos Taktikos
rdf:langString
Eliano Tattico
rdf:langString
Élien le Tacticien
rdf:langString
アエリアヌス・タクティクス
rdf:langString
Aelianus Tacticus
rdf:langString
Eliano, o Estrategista
rdf:langString
Элиан Тактик
rdf:langString
Еліан Тактик
xsd:integer
2634
xsd:integer
1070733505
rdf:langString
Elià Tàctic, en llatí Aelianus Tacticus, en grec antic Αἰλιανός Τακτικός, fou un escriptor grec que va viure a Roma, que no s'ha de confondre amb Claudi Elià. Va escriure una obra en 53 capítols sobre tàctiques militars dels grecs que va dedicar a l'emperador Adrià, titulat Περὶ Στρατηγικῶν Τάξεων Ἑλληνικῶν. Explica a l'inici de l'obra, que el tema va sorgir d'una conversa amb l'emperador Nerva a casa de Sext Juli Frontí. També va escriure sobre l'exèrcit romà de l'època, i va prometre un llibre sobre tàctiques navals, que si el va escriure, s'ha perdut.
rdf:langString
Aelianus Tacticus (altgriechisch Αἰλιανὸς ὁ Τακτικὀς, * 1. Jahrhundert; † 2. Jahrhundert) war ein antiker griechischer Militärschriftsteller. Aelianus verfasste unter dem Kaiser Trajan (regierte 98–117) in Rom das Werk Taktika, das nach einem Vorwort und einer Einleitung die Grundlagen der Kriegführung darlegt, dann die Truppen in Bezug auf die eingesetzte Ausrüstung (Infanterie, Kavallerie) beschreibt und ausführlich die Organisation der Armee sowie Formationen und die Verwendung von Truppen in der Schlacht erklärt. Den Abschluss bilden Darlegungen zu Truppenbewegungen und Märschen sowie zu Befehlen. Das Werk ist in Inhalt und Aufbau mit den Schriften zur Taktik des Asklepiodotos und des Arrianos verwandt und beruht wohl wie diese auf einem verlorenen Buch, das Poseidonios zur antiken Taktik verfasst hat, das seinerseits vielleicht auf ein ebenfalls verlorenes Werk des Polybios zurückgeht. Seit dem Mittelalter wurde Aelianus mit Claudius Aelianus verwechselt, einem Sophisten erst des späten 2. Jahrhunderts n. Chr.
rdf:langString
Ο Αιλιανός ο Τακτικός ήταν αρχαίος Έλληνας στρατιωτικός συγγραφέας που ζούσε στη Ρώμη τον 2ο αιώνα μ.Χ.. Ο Αιλιανός συνέγραψε τα στρατιωτικά βιβλία Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών και Τακτική Θεωρία, αφιερωμένα στον αυτοκράτορα Αδριανό (το πρώτο ίσως στον Τραϊανό, αν του αποδίνεται ορθά ως έτος δημοσιεύσεως το 106), στα οποία αντιπαραθέτει την ελληνομακεδονική στρατηγική τακτική σε αντιπαράθεση με τη ρωμαϊκή. Το πρώτο, σε 53 κεφάλαια, αποτελεί μία πραγματεία-εγχειρίδιο της μακεδονικής τακτικής, όπως εφαρμοζόταν από τους διαδόχους του Μεγάλου Αλεξάνδρου. Ο συγγραφέας ισχυρίζεται ότι έχει συμβουλευθεί τις καλύτερες πηγές, με σημαντικότερη μία, χαμένη σήμερα, πραγματεία επί του θέματος από τον Πολύβιο. Ο Αιλιανός μας δίνει μία σύντομη περιγραφή για τη σύσταση του ρωμαϊκού στρατού της εποχής του. Υπόσχεται επίσης στον αναγνώστη ένα έργο για τις ναυτικές τακτικές, αλλά αυτό, αν ποτέ γράφτηκε, έχει χαθεί. Ο Αρριανός είχε υπόψη του τον Αιλιανό, ή τουλάχιστο αμφότεροι αντλούν από την ίδια πηγή. Βέβαια επικριτές του Αιλιανού από τον 18ο αιώνα (οι Guichard Folard και Prince de Ligne) τον θεωρούν πολύ κατώτερο του Αρριανού, αλλά οι άμεσοι διάδοχοί του, οι Βυζαντινοί και αργότερα οι Άραβες (που τον μετέφρασαν περί το 1350 για τη δική τους χρήση), δέχθηκαν μεγάλη επίδραση από τα έργα του. Ο βυζαντινός αυτοκράτορας Λέων ΣΤ' ο Σοφός έχει ενσωματώσει μεγάλο μέρος κειμένου του στο δικό του έργο για τη στρατιωτική τέχνη (το Τέχνη Τακτική). Παρά την ακαδημαϊκή του φύση, το έργο του Αιλιανού του Τακτικού είχε μέγιστη αξία για τους οργανωτές στρατού, ιδίως τον 16ο αιώνα, εξαιτίας του πλήθους των λεπτομερειών που αναφέρει: η μακεδονική φάλαγγα που περιγράφει, είχε πολλές ομοιότητες με τα πυκνά σώματα λογχοφόρων και ιππικού των ισπανικών και ολλανδικών συστημάτων και οι μεταφράσεις που έγιναν τον 16ο αιώνα σχημάτισαν τη βάση πολυάριθμων βιβλίων τακτικής.
rdf:langString
Aelianus Tacticus (Greek: Αἰλιανὸς ὀ Τακτικός; fl. 2nd century AD), also known as Aelian (/ˈiːliən/), was a Greek military writer who lived in Rome.
rdf:langString
Eliano el Táctico (en griego. Αιλιανός Τακτικός) fue un escritor militar griego del siglo II, residente en Roma. Eliano escribió un tratado de 23 capítulos en los que describía las tácticas de los griegos (Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών: Formaciones estratégicas de los griegos), y lo dedicó a Adriano, aunque probablemente esta idea sea un error de Trajano, y se le haya atribuido la fecha de 106. Es un manual que relata las técnicas de instrucción y tácticas militares de los diferentes soldados griegos (entre ellos, Macedonia) sucesores de Alejandro Magno. El autor afirma haber consultado a las mayores autoridades en la materia, la principal de las cuales un tratado sobre la materia, hoy perdido, escrito por Polibio. Quizá el mejor valor de los trabajos de Eliano reside en su revisión crítica de anteriores trabajos sobre el arte de la guerra, y en la exhaustividad de sus detalles técnicos sobre las técnicas de instrucción. Hace asimismo un breve resumen sobre la constitución de un ejército romano en ese tiempo. El trabajo surgió, según dice, de una conversación con el emperador Nerva en casa de Frontino, en Formia. Le prometió también un libro sobre tácticas navales, pero éste, si fue escrito, se ha perdido. Varios críticos del siglo XVIII, entre los que se encontraba el Príncipe de Ligne, fueron unánimes al considerar a Eliano muy inferior a Arriano, aunque ambos ejercieron una gran influencia en sus sucesores inmediatos, entre los que se encontraban los historiadores bizantinos y musulmanes (que tradujeron el texto para su uso personal). El emperador León VI el Sabio utilizó amplios pasajes de la obra de Eliano para escribir su propio trabajo sobre el arte militar. La versión musulmana de Eliano fue escrita alrededor de 1350. Primero fue traducida al latín por y publicada en 1487. A pesar de su naturaleza académica, los cuantiosos detalles encontrados en el tratado resultaron de vital importancia para los tácticos del siglo XVI, ocupados en desarrollar un sistema militar regular a partir de los sistemas cuasi-feudales de las generaciones previas. La falange macedonia de Eliano se asemeja en muchos puntos a las sólidas masas de piqueros y escuadrones de caballería de los sistemas español y holandés, y las traducciones de la obra realizadas en el siglo XVI formaron el punto de partida de numerosos libros sobre tácticas e instrucción. Más aún, sus trabajos, junto a los de Jenofonte, Polibio, Eneas el Táctico y Arriano, fueron minuciosamente estudiados por cualquier soldado del siglo XVI y XVII que deseara ser un maestro en su profesión. Se ha sugerido que Eliano es el verdadero autor de la mayor parte de la Táctica de Arriano, y que la Taktike Theoria es una revisión posterior de la obra original, aunque esta teoría no es comúnmente aceptada.
rdf:langString
Élien, surnommé Élien le Tacticien (Aelianus Tacticus) ou Élien l'Aîné, est un écrivain grec qui vivait à la fin du Ier et au début du IIe siècle, auteur d'un traité d'art militaire intitulé Théorie de la tactique (grec ancien : Τακτική θεωρία). Il a longtemps été confondu avec Élien le Sophiste (Claudius Aelianus), qui a vécu un siècle plus tard. Les deux ont été clairement distingués par les philologues du XIXe siècle. Il n'y aucune raison d'appeler celui-ci Claudius.
rdf:langString
アエリアヌス・タクティクス (ギリシャ語: Αἰλιανός ὁ Τακτικός ラテン語: Aelianus Tacticus) またはイーリアン(Aelian) は、2世紀ごろのローマ帝国で活躍したギリシア人軍学者。
rdf:langString
Eliano Tattico (in greco antico: Αἰλιανός ὁ Τακτικός, Ailianós ho Taktikós; ... – ...; fl. II secolo) è stato uno scrittore greco antico.
rdf:langString
Aelianus Tacticus (Aelian Taktyk) – grecki pisarz z II wieku, piszący o sztuce wojennej. Aelianus, mieszkający w Rzymie, był autorem rozprawy Τaκτικη Өєωρίa (Taktikē theōria, Teoria taktyki), prawdopodobnie napisanej w 106 n.e., która wpłynęła na bizantyńską i muzułmańską sztukę wojenną, a także na sztukę wojenną szesnastowiecznej Europy. Praca Aelianusa zawiera wiele informacji o taktyce macedońskiej falangi. Pierwsze wydanie greckiego tekstu ukazało się w Wenecji w 1552 roku. W XIX wieku tekst traktatu opublikowali W. Rüstow i H. Köchly w pracy Griechische Kriegsschriftsteller (1855) wraz z przekładem na niemiecki, przypisami i reprodukcjami oryginalnych ilustracji.
rdf:langString
Элиа́н Та́ктик (др.-греч. Αἰλιανός ὁ Τακτικός, лат. Aelianus Tacticus; жил на рубеже I—II вв. н. э.) — римский военный писатель греческого происхождения. Написанный им на греческом языке военный трактат «О тактических построениях греков» или «Наука тактики» (др.-греч. Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών), состоящий из 53 глав, был посвящён императору Адриану. Трактат представляет собой учебник, посвящённый греческим, а точнее македонским, построению и тактике. Автор утверждает, что в основе его труда лежат произведения лучших авторитетов в рассматриваемой им области, важнейшим из которых был утраченный трактат Полибия. Также Элиан приводит сведения о современной ему римской армии. Произведение основано на беседах его автора с императором Нервой, имевших место в доме Фронтина в Формии. В тексте также содержится обещание написать трактат о тактике морских сражений, однако, если он и был написан, то утерян. Хотя критики XVIII века ставили труд Элиана существенно ниже Арриана, первый оказал значительное влияние на последующую византийскую и арабскую военную теорию, император Лев VI включил «Тактику» в свой трактат. Арабский перевод появился около 1350 года. Впервые трактат Элиана бы переведён на латынь Феодором Фессалоникийским и издан в Риме в 1487 году вместе с другими римскими военными писателями. Первое издание «Тактики» очень плохого качества появилось в 1532 году. Следующее, подготовленное в Венеции Франциском Робортелло в 1552 году, включало новый латинский перевод. В 1613 году она была издана Эльзевиром в Лейдене. Теория Элиана оказалась востребована в XVI века, когда было обнаружено, что македонская фаланга имеет общие черты со строем пикинеров, в результате чего переводы XVI века стали основой для последующих книг о воинском строе и тактике. Одним из первых признал влияние Элиана принц Мориц Оранский в письме к своему двоюродному брату Вильгельму Людвигу, графу Нассау-Диллебурга в письме от 8 декабря 1594 года. Мориц, ставший после смерти своего отца Вильгельма Оранского командующим голландской армией в 1584 году, при формировании своих военных приёмов прибег к древним авторам — Вегецию и Элиану. Учение последнего о македонской фаланге Мориц адаптировал к реалиям своего времени, вступившего в эпоху огнестрельного оружия. Также теории Элиана развивал другой двоюродный брат Морица, Иоанн, который позаимствовал у греческого автора идею , расширив приведённый Элианом список из 22 команд до 42.
rdf:langString
Eliano, cognominado de Eliano, o Estrategista (em latim: Aelianus Tacticus; em grego clássico: Αἰλιανός ὁ Τακτικός) foi um escritor militar grego que floresceu no século II, residente em Roma.
rdf:langString
Еліан Тактик (дав.-гр. Αἰλιανός ὁ Τακτικός; жив на рубежі I—II ст. н. е.) — римський військовий письменник грецького походження. Написав на грецькій мові військовий трактат «Про тактичні побудови греків» або «Наука тактики» (дав.-гр. Περί Στρατηγικών Τάξεων Ελληνικών), що складався з 53 глав та був присвячений імператору Адріану. Трактат являє собою підручник, присвячений грецькій, точніше македонській, побудові і тактиці. Автор стверджує, що в основі його праці лежать твори найкращих авторитетів у розглянутій їм області, найважливішим з яких був втрачений трактат Полібія. Також Еліан наводить відомості про сучасну йому римську армію. Твір заснований на бесідах його автора з імператором Нервою, що мали місце в будинку Фронтіна у Формії. У тексті також міститься обіцянка написати трактат про тактику морських битв, однак, якщо він і був написаний, то загублений. Хоча критики XVIII століття ставили працю Еліана істотно нижче Арріана, перший справив значний вплив на подальшу візантійську і арабську військову теорію, імператор Лев VI включив «Тактику» в свій трактат. Арабський переклад з'явився близько 1350 року. Вперше трактат Еліана був перекладений на латинську мову Феодором Фессалонікійским і виданий у Римі в 1487 році разом з іншими римськими військовими письменниками. Перше видання «Тактики» дуже поганої якості з'явилося в 1532 році. Наступне, підготовлене у Венеції Франциском Робортелло в 1552 році, включало новий латинський переклад. У 1613 році трактат була виданий Ельзевіром в Лейдені. Теорія Еліана виявилася затребуваною в XVI століття, коли було виявлено, що македонська фаланга має схожі риси зі строєм пікінеров, в результаті чого переклади XVI століття стали основою для подальших книг про військовий устрій і тактику. Одним з перших визнав вплив Еліана принц Моріц Оранський у листі до свого двоюрідного брата Вільгельма Людвіга, графа Нассау-Диллебурга у листі від 8 грудня 1594 року. Моріц, який став після смерті свого батька Вільгельма Оранського командувачем голландською армією в 1584 році, при формуванні своїх військових прийомів вдався до стародавніх авторів — Вегеція та Еліана. Вчення останнього про македонську фалангу Моріц адаптував до реалій свого часу. Також теорії Еліана розвивав інший двоюрідний брат Моріца, Йоганн, який запозичив у грецького автора ідею вербальних команд, розширивши наведений Еліаном список з 22 команд до 42.
xsd:nonNegativeInteger
5760
